Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення статті 6 Закону України "Про рекламу" та статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Розенка Віталія Івановича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича - суддя-доповідач,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення статті 6 Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 39, ст. 181) із змінами і доповненнями за станом на 18 листопада 1997 року та статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 року N 2782-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 1, ст. 1) із змінами та доповненнями за станом на 14 лютого 1997 року.

Заслухавши суддю-доповідача Мироненка Олександра Миколайовича та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. У конституційному зверненні група народних депутатів України порушує питання про офіційне тлумачення статті 6 Закону України "Про рекламу" та статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". На думку народних депутатів України, предметом тлумачення є розбіжності формулювань у наведених вище законах щодо мови друкованих засобів масової інформації та мови реклами.

Автори звернення занепокоєні тим, що більшість видавництв друкують рекламну інформацію російською мовою, ігноруючи державну. Вони реєструють свої рекламні видання як звичайні друковані засоби масової інформації, зазначаючи у заяві про державну реєстрацію російську мову як мову видання, посилаючись при цьому на положення статті 4 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", де говориться, що друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами.

Водночас, як зазначається у зверненні, стаття 6 Закону України "Про рекламу" передбачає, що мова реклами, зокрема першорядність вживання державної мови, визначається Законом УРСР "Про мови в Українській РСР" від 28 жовтня 1989 року N 8312-11 (Відомості Верховної Ради УРСР, 1989, N 45, ст. 631) із змінами за станом на 28 лютого 1995 року, Законом України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 48, ст. 650), а Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" орієнтує на державну мову та інші мови.

2. Зміст звернення дає підстави для висновку, що твердження його авторів юридичне не обґрунтовані, не підкріплені відповідними експертними висновками, побудовані не на правових, а на політико-ідеологічних засадах. Невикористання української мови, про що зазначають у зверненні народні депутати, є наслідком порушень законності з боку окремих органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Вирішення цих питань відповідно до статті 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належить до повноважень Конституційного Суду України. Крім того, положення статті 6 Закону України "Про рекламу", статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" не суперечать вимогам статті 10 Конституції України, яка, проголошуючи українську мову державною мовою в Україні, в той же час гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

3. Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють мовні відносини в Україні, свідчить про наявність застарілих норм, окремих прогалин і колізій у законодавстві, усунення яких шляхом офіційного тлумачення Конституції України та законів України до компетенції Конституційного Суду України не віднесено. Вирішення цих питань шляхом офіційного тлумачення їх окремих положень було б порушенням положень статті 6 Конституції України, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а також втручанням Конституційного Суду України в конституційні повноваження парламенту, в даному випадку - щодо визначення порядку застосування мов (пункт 4 частини першої статті 92 Конституції України) .

4. На виконання Закону України "Про рекламу" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв" від 8 вересня 1997 року N 997 (Офіційний вісник України, 1997, число 37, 23 вересня), згідно з якою справи щодо порушення законодавства про рекламу, окрім тих, що віднесені виключно до компетенції Антимонопольного комітету України, розглядаються Державним комітетом України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахистом) і його органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі подання державних органів і громадських організацій, власної ініціативи Держспоживзахисту (його територіальних органів) та звернень заявників.

5. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами та іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав та свобод. У зверненні відсутні конкретні дані такого неоднозначного застосування положень зазначених статей судами, іншими органами державної влади та їх посадовими особами, у зв'язку з чим підстав для відкриття конституційного провадження немає.

6. До того ж, текст звернення народних депутатів складений недбало, має численні помилки змістовного характеру, не відповідає вимогам, передбаченим статтею 42 Закону України "Про Конституційний Суд України".

7. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних звернень своєю ухвалою відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

Враховуючи викладене та керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 45, 50 та 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення статті 6 Закону України "Про рекламу" та статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.