Про затвердження Галузевої програми енергоефективності та енергозбереження у житлово-комунальному господарстві на 2010-2014 рр

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1567-р "Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів"

1. Затвердити Галузеву програму енергоефективності та енергозбереження у житлово-комунальному господарстві на 2010-2014 роки (далі - Програма), що додається.

2. Департаменту стратегічного розвитку та житлової політики (Судникова Ю.Д.):

2.1. До кінця 2009 року розробити, погодити з НАЕР та затвердити План заходів щодо виконання Програми.

2.2. Розмістити Програму на офіційному веб-сайті Міністерства.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Запатріну І.В.

Галузева програма енергоефективності та енергозбереження в житлово-комунальному господарстві (далі - Програма) розроблена на виконання Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 N 145-р (далі - Енергетична стратегія України на період до 2030 року), Указів Президента України від 28.02.2008 N 174/2008 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів", від 28.07.2008 N 679/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 р. "Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів", розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1567-р "Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів".

Програма спрямована на вирішення проблеми підвищення ефективності використання та зменшення споживання енергоресурсів житлово-комунальним комплексом, розширення обсягів використання електроенергії для опалення житлових і громадських будинків і споруд, збільшення обсягів і сфери застосування нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, використання інноваційних технічних, технологічних, організаційних рішень, створення економічно привабливих умов для інвестиційних проектів у сфері житлово-комунального господарства (далі - ЖКГ).

Програма розроблена Відділом енергозбереження Департаменту стратегічного розвитку та житлової політики Мінжитлокомунгоспу України.

При розробці Програми ураховані положення:

Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, що передбачає зокрема три періоди у розвитку економіки України: до 2010 р. - період структурної перебудови інноваційного напряму; 2011-2020 рр. - період випереджаючого розвитку традиційних галузей послуг в економіці України; період 2021-2030 рр. - період розвитку економіки як переважно інноваційної;

Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки, затвердженої Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки";

Концепції на 2009-2013 роки Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 N 440-р;

матеріалів, що подані у монографії "Енергетика світу та України. Цифри та факти";

матеріалів Галузевої програми енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 рр. та на перспективу, схвалених рішенням колегії Держбуду України від 09.10.2001 N 96.

Програма призначена для сприяння виконанню завдань таких діючих програм:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 N 838-р "Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії";

Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.97 N 1505;

Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 N 1855;

Загальнодержавної програми "Питна вода України" на 2006-2020 роки, затвердженої Законом України "Про Загальнодержавну програму "Питна вода України " на 2006-2020 роки".

Програма розробляється з урахуванням Методики розроблення галузевих, регіональних програм енергоефективності та програм зменшення споживання енергоресурсів бюджетними установами шляхом їх раціонального використання, затвердженої наказом НАЕР від 17.03.2009 N 33.

Загальною проблемою енергозбереження в Україні є висока енергоємність продукції, що є наслідком суттєвого технологічного відставання економіки держави від рівня розвинутих країн. На відміну від промислово розвинутих країн, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України - це питання виживання.

У період 1997-1999 рр. енергоємність вітчизняної продукції стабілізувалась, а з 2000 року вона істотно зменшилась, причому вперше в історії України зростання виробництва було досягнуто за одночасного скорочення споживання енергетичних ресурсів. Але, починаючи з 2002 року, темпи зниження енергоємності продукції уповільнилися через прогресування погіршення технічного стану обладнання (ступінь фізичного зносу - 65-70%), що призвело до підвищення питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво продукції і послуг, у т.ч. у житлово-комунальному господарстві.

Одним із визначальних напрямків енергетичної стратегії України є збільшення енергоефективності та енергозбереження. У цій сфері основоположними є два фактори:

технічний фактор, що відображає вплив технічного (технологічного) стану устаткування і обладнання на обсяги споживання енергоресурсів при виробництві продукції (послуг);

структурний фактор, що відображає вплив структурних змін у державній і галузевій діяльності на обсяги споживання палива та енергії.

На даний час основним важелем зниження енергоємності продукції (послуг) має бути ефективно діюча система державного управління енергетичною сферою, наявність якої дасть змогу, в першу чергу, удосконалити законодавчу і нормативну базу енергопостачання та енергоспоживання, структуру кінцевого споживання енергоресурсів.

До 2030 року прогнозується збільшення випуску продукції у 3 рази, споживання енергоресурсів - тільки на 33,3%. Стратегічна мета - досягнення до 2030 року світового рівня енергоефективності виробництва.

Сьогодні однією з основних проблем енергозбереження є приведення положень законодавства у відповідність до економічної ситуації в країні, створення умов економічної зацікавленості суб'єктів господарювання до підвищення ефективності використання енергоресурсів.

На сьогодні вирішальними проблемами енергозбереження житлово-комунального господарства є:

законодавча неврегульованість становища ЖКГ як монопольного, відсутність розвинутого приватного сектору надання послуг і впровадження інноваційних технологій, устаткування, обладнання, організаційних форм функціонування галузі;

невідповідність інвестиційної політики нагальним потребам галузі;

законодавча невпорядкованість економічного механізму стимулювання енергозбереження;

недосконала система регулювання сфери житлово-комунальних послуг, зокрема, законодавча неврегульованість форм і методів тарифного регулювання;

відсутність комплексної системи впровадження сучасних методів енергоефективних технологій і технічних засобів енергозбереження;

недостатня поінформованість населення з питань енергозбереження.

Сучасний стан енергоспоживання в житлово-комунальному господарстві. У житлово-комунальному господарстві споживається 44% енергетичних ресурсів або 70 млн. тонн умовного палива (у.п.), що є близько 30% загального споживання палива в Україні.

Житловий фонд держави та соціальна сфера споживають енергоресурсів - 85% від загального споживання галуззю.

Щорічно галузь споживає електроенергії - біля 10,0 млрд.кВт/год., природного газу - біля 14,0 млрд.куб.м, вугілля - біля 1,5 млн.т. Нетрадиційні та відновлювані види енергії складають 0,87 млн.т у.п.

Витрати на одного мешканця в Україні складають 0,7-1,0 т у.п., у Європі цей показник значно менше.

Витрати енергоресурсів на одиницю виготовленої продукції та наданих комунальних послуг більш ніж у 1,5 рази перевищують зарубіжні показники.

Витрати палива на вироблення 1 Гкал тепла в комунальній теплоенергетиці становлять 160-180 кг у.п., в розвинутих країнах - 145-150 кг.

Енергоємність національного продукту в Україні сьогодні становить 0,89 кг у.п./дол. У розвинутих країнах Європи - в середньому у 3 рази менше (зокрема, у Німеччині - 0,26 кг у.п./дол.)

Структура споживання енергетичних ресурсів житлово-комунальним господарством України за Енергетичною стратегією України до 2030 року представлена у таблиці 1.

Аналіз втрат теплової енергії і обсягів природного газу у системах централізованого теплопостачання (за даними досліджень робочої групи Мінжитлокомунгоспу України) свідчить, що найбільші втрати природного газу пов'язані з марно витраченою тепловою енергією у споживача - до 30%, втраченою при транспортуванні теплової енергії - до 25%, при виробництві на котельні - до 22%.

Аналіз сучасних технічних можливостей, досягнень науки і техніки свідчать про можливість зменшення втрат природного газу у використанні, транспортуванні та постачанні газу у середньому по країні на 22%.

Комунальна теплоенергетика - основний споживач природного газу в житлово-комунальній сфері:

налічує 21792 котелень всього, у тому числі - комунальних 14000. Їх сумарна потужність - 70,5 млн.Гкал/рік, приєднане теплове навантаження - 49,0 млн.Гкал/рік;

підприємства завантажені лише на 70%, значна частина котлів має коефіцієнт корисної дії (к.к.д.) менше 82%, техніка експлуатується понад 20 років, використання недосконалого і застарілого обладнання призводить до перевитрат палива на 20% стосовно світового рівня, до значного забруднення навколишнього середовища;

теплові мережі у двотрубному обчисленні складають понад 21700 км, у т.ч. попередньо теплоізольовані труби - лише 854 км або 3,9%. В аварійному стані перебуває 2434,3 км або 11,2% трубопроводів;

норма перекладання тепломереж - 900 км щорічно, замінюються тільки 500 км, недоремонт - понад 45%.

Внаслідок зазначеного - втрати теплової енергії складають 13 млн.Гкал щорічно або 11% обсягів відпущеної теплової енергії. У перерахунку на природній газ - понад 2,1 млрд.куб.м або 15% його загального споживання галуззю.

Проблеми комунальної теплоенергетики і напрямки їх вирішення:

заміна або реконструкція з використанням утилізаторів теплоти димових газів котлів, використання новітніх пальників, малоефективних котлів з коефіцієнтом корисної дії нижче 80%;

зниження втрат у магістральних та розподільчих теплових мережах методом впровадження сучасних видів теплоізоляції, застосування попередньо ізольованих труб при проведенні заміни та ремонту трубопроводів;

впровадження індивідуальних теплових пунктів (ІТП), засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії;

впровадження когенераційних установок, у тому числі на базі діючих опалювальних котелень;

впровадження попереджувальної діагностики (енергетичного обстеження) стану систем теплопостачання у процесі експлуатації.

Для більш ефективного спрямування коштів на технічне переоснащення об'єктів теплопостачання обов'язковим критерієм відбору об'єктів теплоенергетики визначено наявність оптимізованих схем централізованого теплопостачання населених пунктів та планів стратегічного розвитку підприємств комунальної теплоенергетики.

Це надасть можливість більш ефективно використовувати наявні потужності, зменшити втрати на джерелах генерації та в теплових мережах, покращити якість теплопостачання.

Водопровідно-каналізаційне господарство - найбільший споживач електроенергії у комунальній сфері - біля 5 млрд.кВт·год. на рік, 75% від загальногалузевого споживання, 3,9% від загальної кількості електроспоживання в Україні:

налічує 127400 км водопровідних мереж, з яких 37600 км (35%) перебувають в аварійному стані і потребують заміни;

каналізаційні мережі - 37600 км, в аварійному стані є 11600 км або 31%;

середньодобове споживання питної води в Україні - 320 літрів на одного мешканця;

втрати води у зовнішніх мережах та в житловому фонді перевищують 30%, в окремих випадках сягають 60% від поданої в систему води;

четверта частина водопровідних очисних споруд і мереж фактично відпрацювала термін амортизації;

знос основних фондів складає понад 60%;

втрати електроенергії під час очищення стічних вод - понад 25%;

потребує заміни 7% насосних станцій та 98% насосних агрегатів;

нераціональне використання води - до 30% - додаткові витрати електроенергії - до 1,1 млрд.кВт·год. щорічно. Незадовільний технічний стан мереж і насосного обладнання спричиняє втрати електроенергії, що ними споживається, до 40%.

Житловий фонд. В Україні налічується близько 600 тис. будинків державної, комунальної, приватної та спільної власності, з них багатоповерхових (5 поверхів і більше) - 70 тисяч.

Централізованим водопостачанням в Україні забезпечені близько 100 тис. комунально-побутових і соціально-культурних об'єктів, мешканці близько 12,8 млн. квартир та індивідуальних житлових будинків.

Холодне водопостачання і каналізацію мають 92,3% житлового фонду; гаряче водопостачання - 50,0%; централізоване опалення - 50,0%.

За статистичними даними у житловому фонді споживається до 80% питної води від загального обсягу споживання в Україні та 70% теплової енергії. Через низькі теплозахисні властивості огороджувальних конструкцій житлових будинків масової забудови, які становлять третину загального житлового фонду, втрачається біля 40% виробленої теплової енергії, у мережах теплопостачання - до 25%.

За даними енергетичних обстежень тепловтрати в житлових будинках масової забудови минулих років розподіляються:

через стіни - 42%,

через вікна - 16%,

через дах - 7%,

через підвал - 5%,

повітрообмін - 30%.

Щодо утримання та експлуатації (у т.ч. утеплення) житлового фонду, то проблема спільної власності на житловий будинок, де можуть бути приватизовані квартири, офіси, контори, неприватизоване житло, оформлення взаємовідносин між фізичними і юридичними особами у такому житловому фонді не врегульовано законодавством.

Більшість власників приватизованих квартир не бажають створювати об'єднання співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ). В Україні існує біля 5000 об'єднань, вони утримують біля 28 млн.кв.м житла. Для прикладу, у Німеччині законодавство встановлює, що членство в об'єднанні співвласників набувається безумовно разом з правом власності на квартиру.

Одним із шляхів вирішення питання капітального ремонту будинків, у яких створено ОСББ, має стати кредитування цих заходів. Прикладом є запровадження проекту у містах Ніжин та Бердичів за Програмою соціальних перетворень у Центральній та Східній Європі (MATRA), мета якого - надання безіпотечних кредитів об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків у зазначених містах під малі відсотки (7%) для проведення їх капітальних ремонтів із впровадженням енергозберігаючих заходів.

Світовий досвід підтверджує, що тільки ті країни подолали енергетичну кризу, які вирішили проблему теплової модернізації житлового фонду.

Одним із першочергових кроків у цьому напрямку стало створення ефективного інституту енергоаудиту і впровадження енергопаспорта кожного окремого будинку.

У питаннях модернізації визначальною є не лише фінансова складова, а й технічний аспект. Від ефективності технічних рішень, застосованих під час модернізації, залежатиме її кінцева результативність, у тому числі і фінансовий успіх проекту. Це підтвердив комплексний підхід, що був застосований при розробці проекту теплової модернізації міста Артемівськ Донецької області. Приклад Артемівська підтвердив, що комплексний підхід до впровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному секторі економіки держави, у тому числі й утеплення будинків, дозволить на 50% зменшити витрати енергоресурсів.

Зниженню фактичного споживання енергетичних ресурсів у житлових будинках на 15-20%, а в окремих випадках до 30% сприяє впровадження засобів обліку та регулювання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 N 838-р "Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії" передбачено обов'язкове встановлення побудинкових засобів обліку та регулювання споживання теплової енергії підприємствами, що провадять діяльність з теплопостачання, і засобів обліку споживання води підприємствами, що провадять діяльність централізованого водопостачання і водовідведення.

Вирішенню завдання щодо упорядкування енергоспоживання житловими будинками мають сприяти проведення енергоаудиту житлових будинків та енергетичний паспорт житлового будинку.

Міський електротранспорт. Тільки 5% рухомого складу забезпечені тиристорно-імпульсними системами керування, внаслідок чого втрачається до 30% електроенергії.

Нагальними потребами в підгалузі є технічне переоснащення, пріоритетний розвиток міського електротранспорту, подолання збитковості через впровадження новітніх технологій.

Сучасний стан підгалузі зовнішнього освітлення не у повній мірі задовольняє потреби населення. Недостатня нормативно-технічна база підгалузі, чинні нормативні документи не повністю відповідають сучасним вимогам, застаріле світлотехнічне обладнання за попередніми розрахунками призводить до перевитрат енергії - до 50% від установленої норми.

Із зазначеного випливає, що наявність застарілих норм споживання теплоносіїв та води, переважна відсутність засобів обліку утруднює визначення реальних енерговитрат галузі.

Орієнтовно галуззю споживається енергоносіїв на 25% більше, ніж необхідно для задоволення потреб споживачів.

На часі - нагальна необхідність запровадження засобів обліку енергоресурсів і загальнодержавної прозорої системи "ресурси - розрахунки".

Житлово-комунальне господарство України має значний потенціал енергозбереження в системах тепло-, водопостачання та водовідведення, який необхідно реалізувати на базі системного підходу, на постійній основі з урахуванням помилок і досвіду країн, що активно діють у сфері енергозбереження.

Реалізації енергозберігаючого потенціалу галузі сприяє міжнародне співробітництво.

З метою залучення інвестиційних коштів була активізована робота Мінжитлокомунгоспу України з міжнародними інституціями та зарубіжними інвесторами.

Одним з успішних кроків у цьому напрямку є співпраця з Світовим банком, урядом Швеції, органами місцевого самоврядування. З 2002 року реалізується проект "Водопостачання та каналізація м. Львова", у тому числі виконані роботи:

створені зони тиску, замінені трубопроводи та виконана реконструкція насосних станцій, встановлено 115 од. ізолюючих засувок. Замінено 10759 виконано метрів погонних (м.п.) водопроводів та будинкових підключень, завершено реконструкцію насосної станції "Великополе", виконано реконструкцію насосних станцій "Кам'яно-броди" на 60%, "Кривчиці" на 98%, "Глинна Наварія" на 97%;

закуплено 10 одиниць вантажно-пасажирських автомобілів;

закуплено 15 одиниць тракторів-екскаваторів;

виконана Програма удосконалення управління та експлуатації ЛМПК "Львівводоканал";

здійснено технічний нагляд за будівельними роботами, робота продовжується;

надано інженерні послуги по реконструкції каналізаційних очисних споруд м. Львова, робота продовжується;

виконано роботу "Поставка вимірювального обладнання та послуг для каналізаційних очисних споруд", робота продовжується;

реалізовано контракт "Поставка товарів та послуг для каналізаційних очисних споруд", робота продовжується;

надано послуги з аудиту фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами аудиту, робота продовжується.

Міністерством завершується підготовка спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку проекту "Розвиток міської інфраструктури", метою якого є надання підприємствам водопровідно-каналізаційного господарства допомоги у забезпеченні їх стабільної діяльності щодо надійного забезпечення населення України якісними комунальними послугами, а також поліпшення екологічної ситуації.

Ефективно використовуються механізми проектів спільного впровадження в рамках Кіотського протоколу. Україна має можливості додатково залучити зовнішнє фінансування в достатньо великому обсязі для розвитку та технологічного переоснащення галузей вітчизняної економіки, суттєвого покращення екологічної ситуації.

Теплоенергетика має достатньо великий потенціал скорочення викидів парникових газів за рахунок заходів з енергозбереження і тому є привабливою для іноземних інвесторів.

Реалізація проектів має здійснитись з 2008-2012 роки, а до цього часу необхідно їх розробити і пройти ряд відповідних процедур, тому чим пізніше буде розпочато підготовку та впровадження зазначених проектів, тим менше буде залучено інвестицій.

На сьогодні формується нормативно-правова база для забезпечення на національному рівні реалізації механізмів Кіотського протоколу, зокрема проектів спільного впровадження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 N 206 "Про затвердження Порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів" визначено процедуру розгляду, схвалення та реалізації зазначених проектів.

Крім того, відповідними наказами Мінприроди затверджені Вимоги до проектів спільного впровадження та Вимоги до документів, у яких обґрунтовуються обсяги антропогенних викидів, затверджено Методичні рекомендації щодо підготовки та подання на розгляд проектів спільного впровадження юридичними особами.

На сьогодні робота по розробленню проектів спільного впровадження проводиться в Автономній Республіці Крим, Чернігівській, Донецькій, Харківській, Рівненській, Луганській областях.

Проводиться робота щодо залучення кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій та залучення міжнародної технічної допомоги для забезпечення підготовки інвестиційних проектів у водопровідно-каналізаційному господарстві України.

На даний час завершується реалізація спільних проектів Світового банку "Водопостачання та каналізація м. Львова" та Європейського банку реконструкції та розвитку "Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя". Спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку реалізується інвестиційний проект у м. Дніпропетровську "Модернізація систем водопостачання та водовідведення м. Дніпропетровська".

Основна мета Програми - досягнення сучасного технічного, економічного, організаційного рівня житлово-комунального господарства як розвиненої і потужної галузі економіки держави за рахунок системного і комплексного вирішення завдань Програми щодо:

підвищення енергоефективності використання енергетичних ресурсів та енергозбереження в житлово-комунальному господарстві,

зменшення на постійній основі питомих витрат енергоносіїв при виробництві продукції, робіт і послуг житлово-комунального господарства;

створення системи збору інформації в частині оцінки рівня енергоефективності.

В кінцевому рахунку - головною метою є скорочення енергетичних витрат в галузі житлово-комунального господарства України.

Головними завданнями Програми є:

1. Забезпечення систематичного (щорічного) зменшення енергоємності продукції, робіт і послуг у сфері ЖКГ на 3-5% відповідно до завдань Енергетичної стратегії України до 2030 року;

2. Удосконалення системи управління виробництвом, постачанням та споживанням теплової та електричної енергії в галузі;

3. Всебічне сприяння пріоритетності інноваційних технічних, технологічних, економічних рішень в діяльності галузі і особливо у сфері енергоефективності та енергозбереження;

4. Створення системи енергетичного аудиту технічного і енергетичного стану галузі для опрацювання законодавчих, нормативних, технічних та економічних заходів;

5. Оснащення галузі приладами обліку і регулювання постачання і споживання енергетичних ресурсів;

6. Визначення і реалізація комплексу заходів з підвищення енергоефективності та енергозбереження у підгалузях ЖКГ;

7. Реалізація пілотних проектів з найбільш ефективних рішень щодо виробництва і споживання енергетичних ресурсів з поширенням у галузі набутого досвіду;

8. Забезпечення зменшення рівня втрат енергоносіїв, теплової енергії та води підприємствами ЖКГ;

9. Забезпечення наскрізного обліку і контролю вироблення, транспортування, подання споживачу теплової енергії, питної води;

10. Забезпечення діяльності інституту аудиторів Мінжитлокомунгоспу України з розгалуженням діяльності в усіх підгалузях житлово-комунального господарства, оскільки будь-які заходи щодо підвищення ефективності функціонування ЖКГ мають розпочинатися з аудиту;

11. Сприяння створенню вертикалі виконавчої влади (починаючи від галузевого органу виконавчої влади) для підвищення рівня відповідальності у сфері ефективності використання енергетичних та водних ресурсів;

12. Сприяння створенню системи енергетичного менеджменту муніципальних систем теплопостачання;

13. Сприяння прийняттю Закону України "Про комерційний облік ресурсів, постачання яких здійснюється населенню з використанням мережі";

14. Сприяння міжнародному співробітництву в усіх сферах ЖКГ;

15. Реалізація на постійній основі моніторингу виконання заходів Програми, досягнення запланованих показників енергоефективності та енергозбереження;

16. Розвинення ринкових механізмів стимулювання енергозбереження;

17. Створення галузевої системи стратегічного планування та моніторингу, балансу попиту та пропозиції енергетичних ресурсів;

18. Забезпечення правової основи і нормативної бази реалізації заходів з енергозбереження;

19. Сприяння реалізації збалансованої цінової політики на продукцію та послуги житлово-комунального комплексу, яка має забезпечити покриття витрат на їх виробництво.

Крім того в рамках діяльності по супроводженню Програми мають бути розроблені окремі організаційно-технічні програми з метою поєднання принципів державного регулювання та ринкових механізмів.

Завданнями Галузевої програми в період 2010-2014 рр. передбачається вирішення законодавчих, нормативних, організаційних, інвестиційних та інноваційних проблем галузі, накопичення фінансових ресурсів, у тому числі за рахунок економії ПЕР, створення умов для їх інвестування у нові технічні та технологічні заходи з енергозбереження.

Кінцева оцінка досягнення мети, на реалізацію якої спрямована Програма, здійснюватиметься на основі кількісних та якісних показників, у тому числі:

1. Зменшення енергоємності продукції, робіт і послуг у сфері ЖКГ (щорічно на 3-5% відповідно до завдань Енергетичної стратегії України до 2030 року) ;

2. Зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів в галузі ЖКГ;

3. Зменшення втрат паливно-енергетичних ресурсів в галузі (на 1-2% щорічно);

4. Зменшення фактичних втрат води в галузі (на 1-3% щорічно);

5. Забезпечення наскрізного обліку і контролю вироблення, транспортування, подання споживачу теплової енергії, питної води за рахунок 100-відсоткового оснащення галузі приладами обліку і регулювання постачання і споживання енергетичних ресурсів.

Визначення шляхів розв'язання проблем енергоефективності в галузі ЖКГ базується на принципах системності, комплексності, синергетичності, технічної та економічної спроможності.

Здійснення діяльності, спрямованої на енергоефективність та енергозбереження розв'язання проблем галузі, передбачено за наступними основними напрямами:

1. Напрям організаційного характеру включає заходи з нормативно-правового та науково-технічного забезпечення, а також інституційні заходи для досягнення мети Програми. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення має сприяти реалізації місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування завдань Галузевої програми енергоефективності у житлово-комунальному господарстві на 2010-2014 роки.

Нормативно-правове забезпечення виконання Галузевої програми передбачає:

1) розроблення протягом 2010-2014 років проектів законодавчих актів і нормативних документів щодо удосконалення діяльності у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, доопрацювання та ухвалення проекту Закону України "Про енергетичну ефективність в будівлях".

2) удосконалення нормативно-правової бази у сфері комунальної теплоенергетики, водопостачання та водовідведення щодо формування і коригування тарифів на теплову енергію, питну воду, водопостачання та водовідведення;

3) розроблення і впровадження нормативних вимог щодо питомих показників енергоспоживання будинками і спорудами;

4) узгодження положень національних нормативно-правових актів з європейськими стандартами, директивами ЄС щодо енергозбереження та енергоефективності.

Науково-технічне забезпечення виконання Галузевої програми передбачає:

1) розроблення та впровадження новітніх енергоефективних технологій і обладнання, призначених для переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення витрачання енергетичних та матеріальних ресурсів;

2) запровадження економічно обґрунтованого граничного рівня вартості виробництва одиниці теплової енергії;

3) використання електроенергії, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії для теплопостачання житлових і громадських будинків.

Організаційне забезпечення виконання Галузевої програми передбачає наступні заходи:

1) координація роботи центрального органу виконання влади з питань житлово-комунального господарства, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, пов'язані з виконанням Програми, а також коригування передбачених нею основних заходів з енергозбереження покладаються на Мінжитлокомунгосп;

2) організація виконання Програми здійснюється відповідно до своїх повноважень:

а) на державному рівні - центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

б) на регіональному рівні - Республіканський комітет з житлово-комунального господарства АР Крим, Управління (головні управління) житлово-комунального господарства місцевих держадміністрацій;

в) на місцевому рівні - виконавчі органи міських, селищних, сільських рад;

3) оперативне керування Програмою здійснюється заступником Міністра у справах ЖКГ;

4) узагальнення результатів здійснює відповідний підрозділ центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

5) супроводження Програми покладається на інститути НАН України;

6) розроблення щорічно відповідно до напрямів Програми місцевими органи виконавчої влади та органами місцевого самоврядування регіональні та місцеві програми (заходи) з енергозбереження у житлово-комунальному господарстві.

2. Напрям технічного (технологічного) характеру включає заходи з оновлення основних фондів галузі:

1) переоснащення підгалузей житлово-комунального господарства на базі новітніх наукових і технічних досягнень, вітчизняного, міжнародного досвіду, наближення до вимог Євросоюзу та міжнародних договорів щодо показників використання енергетичних та матеріальних ресурсів, зменшення емісії парникових газів та шкідливих викидів в атмосферу;

2) зменшення на постійній основі питомих витрат енергоресурсів підприємствами галузі;

3) ліквідація невиправданих втрат енергоносіїв;

4) наскрізний облік і контроль використання енергетичних ресурсів, питної води;

5) визначення засад і особливостей використання і подальшого розвитку систем централізованого теплопостачання з урахуванням досвіду Данії, Польщі, інших країн Євросоюзу;

6) автоматизоване управління технологічними процесами виробництва теплової енергії, споживання тепла, електроенергії, питної води;

7) забезпечення нормативної енергетичної ефективності житлових будинків на базі технічно обґрунтованих витрат енергоресурсів, впровадження енергетичних паспортів;

8) забезпечення утримання життєвого простору мешканців відповідно до вітчизняних і Європейських санітарно-гігієнічних норм і нормативів при використанні енергоефективного обладнання;

9) сприяння створенню конкурентного середовища у сфері енергозберігаючої діяльності в галузі.

Важливим напрямом виконання Галузевої програми є міжнародне співробітництво, використання міжнародного досвіду енергоефективності. З метою залучення інвестиційних коштів на реалізацію заходів з енергозбереження в галузі має бути активізована робота з міжнародними інституціями та зарубіжними інвесторами.

Робота по налагодженню зв'язків із спорідненими міністерствами та відомствами близького і далекого зарубіжжя (зокрема Росія, Білорусь, Німеччина, Польща, Данія, Швеція) має виконуватися з метою пошуку надійних партнерів і новітніх технологій, в тому числі через щорічні міжнародні конгреси та виставки, які організовує або в яких бере участь Мінжитлокомунгосп України та підприємства, установи, організації, що належать до сфери його управління. На період 2010-2014 рр. передбачено виконання низки проектів.

Одним з пріоритетних завдань реформування житлово-комунального господарства є залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в галузь та формування сприятливого інвестиційного клімату, що відображено в Загальнодержавній програмі реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки.

З метою залучення інвестиційних проектів на реалізацію заходів з енергозбереження в галузі має бути продовжена робота з міжнародними інституціями та зарубіжними інвесторами, в першу чергу з Міжнародним та Європейським банками реконструкції та розвитку, а також робота з вдосконалення нормативної бази по залученню міжнародної технічної допомоги Світового банку, Європейського інвестиційного банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Північного інвестиційного банку, вдосконалення тарифної політики.

26 травня 2008 р. підписано Угоду про позику (Проект розвитку міської інфраструктури) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, що забезпечує нові, більш вигідні кредитні умови в залученні міжнародної фінансової допомоги на реалізацію енергозберігаючих проектів з розвитку та модернізації систем водопостачання та водовідведення.

Підприємства галузі співпрацюють зі Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком, шведським агентством SIDA, NEFKO, KFW, GTZ.

Завершено впровадження двох інвестиційних проектів, спрямованих на реконструкцію систем водопостачання та водовідведення:

1. Проект "Водопостачання та каналізація міста Львова". Загальна вартість проекту складає 40,8 млн.дол. США, у т.ч.: позика Світового банку - 24,25 млн.дол. США, грант Уряду Швеції - 6,0 млн.дол. США, місцеві кошти (ЛМКП "Львівводоканал", місто Львів) - 10,55 млн.дол. США.

Метою Проекту є покращання якості послуг з водопостачання та водовідведення у м. Львові, надання цих послуг за доступними цінами шляхом покращення ефективності функціонування системи водопостачання та забезпечення цілодобового водопостачання міста у короткий термін і за доступну ціну.

2. Проект "Програма інвестицій та розвитку систем водопостачання та очищення води м. Запоріжжя". Спільний з Європейським банком реконструкції та розвитку під державні гарантії проект реалізується на комунальному підприємстві "Водоканал" м. Запоріжжя. Загальна вартість проекту складає 42,5 млн.дол. США (в тому числі сума позики ЄБРР - 28 млн.дол. США).

Метою проекту є вдосконалення використання потужностей міського водопостачання та каналізації, поліпшення безпеки та надійності служби водопостачання, підвищення якості та ефективності систем збору та очистки стічних вод. Проект знаходиться на завершальній стадії впровадження.

Триває підготовка таких проектів, як:

1. Спільний з Європейським інвестиційним банком проект "Розвиток системи водопостачання та водовідведення м. Миколаєва". Інвестиційний проект розроблено у відповідності до завдань, передбачених Загальнодержавною програмою реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки, Плану розвитку МКП "Миколаївводоканал" на 2006-2012 роки, затвердженого рішенням міської ради від 30.06.2006 N 2/38.

Метою Проекту є забезпечення європейського рівня екологічної безпеки, досягнення відповідності національним нормам ступеня очищення стоків при скиданні їх до водних об'єктів, приведення до європейських стандартів системи очистки та подавання споживачам питної води.

2. Проект "Теплопостачання м. Запоріжжя від Запорізької АЕС". Проект ініційовано Запорізькою міською радою за підтримки Запорізької обласної державної адміністрації. Головною метою проекту є практична реалізація ідеї теплопостачання правобережної частини м. Запоріжжя за рахунок перекидання по магістральному теплопроводу надлишків вторинного тепла від Запорізької АЕС, яка розташована в м. Енергодар (Запорізької обл.). Очікується, що це призведе до суттєвого зменшення обсягів споживання природного газу на 37%.

Має бути отриманий грант від Європейського банку реконструкції та розвитку на розробку ТЕО для КП "Міські теплові мережі" м. Запоріжжя. Проект передбачає будівництво основного магістрального теплопроводу протяжністю біля 55 км у напрямку м. Запоріжжя. Капітальні вкладення з реалізації проекту в основному пов'язані з витратами на будівництво дюкерного переходу, основного та додаткового теплопроводів, теплової підстанції (з бойлерною групою, сітьовою насосною, хімводоочисткою, баками запасу води), вузла водозабору та берегової насосної, 3-х підкачуючих насосних станцій, 2-х електричних підстанцій та мереж електроживлення.

Реалізація заходів Програми потребує удосконалення існуючої законодавчої та нормативно-правової бази (таблиця 2).

Галузева програма енергозбереження реалізується у два етапи.

1. На першому етапі (2010-2012 роки) передбачається:

1) завершити розробку законодавчих, нормативно-правових актів, які б сприяли становленню розвитку та удосконалення процесу енергозбереження в ЖКГ;

2) створити і забезпечити розвиток системи енергоаудиту та енергоменеджменту галузі;

3) створити інфраструктуру для реалізації діяльності з енергозбереження на базі реформованої системи управління житлово-комунальним господарством;

4) створити умови для інноваційних технологічних процесів;

5) забезпечити розроблення методичних документів для визначення результатів реалізації енергозберігаючих заходів, здійснення моніторингу виконання Галузевої програми енергозбереження;

6) впроваджувати заходи по упорядкуванню споживання галуззю енергоресурсів, ліквідації невиправданих втрат енергоносіїв у теплових мережах, у системах водопровідно-каналізаційного господарства, у житловому фонді;

7) створити умови для впровадження електроопалення в житловому фонді, громадських будинках, використанню нетрадиційних і відновлюваних видів енергії та технологій там, де це технічно виправдано.

2. На другому етапі (2012-2014 роки) передбачається:

1) подальша модернізація та технічне переоснащення підприємств галузі з метою дотримання європейських енергетичних і екологічних нормативів;

2) впровадження у повному обсязі наскрізного обліку води та теплової енергії в точках розподілу та на вводах до багатоквартирних житлових будинків;

3) забезпечити використання скидного тепла теплових електростанцій;

4) забезпечити реконструкцію теплових пунктів централізованого теплопостачання на базі вітчизняного обладнання;

5) наблизити рівень втрат води і теплової енергії і енергоресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг до рівня у країнах Євросоюзу.

Стан споживання енергоресурсів галузі і результати моніторингу Програми періоду 2001-2005 роки, засвідчили доцільність визначення комплексу заходів, реалізація яких має сприяти оптимізації паливно-енергетичного балансу галузі ЖКГ, більш високому технічному рівню постачання та упорядкованому рівню споживання.

Наведений нижче комплекс заходів включає як короткострокові заходи у т.ч. по скороченню споживання природного газу в ЖКГ, так і довгострокові заходи по впровадженню новітніх прогресивних технологій з використанням нетрадиційних джерел енергії в галузі.

Принцип планування і впровадження заходів - комплексність і системність на певній обраній території (наприклад, мікрорайон).

1. Короткострокові енергозберігаючі заходи в житлово-комунальному господарстві

модернізація теплових пунктів;

впровадження ІТП (індивідуальні теплові пункти);

наладка гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення;

ліквідація перегрівання приміщень в осінньо-весняний період;

відновлення роботи системи рециркуляції гарячого водопостачання;

впровадження ПЧТ на насосах підкачки холодної та гарячої води;

ізоляція трубопроводів опалення та гарячого водопостачання, що проходять через неопалювальні приміщення;

утеплення стін житлових будинків;

утеплення під'їздів (ремонт, скління та ущільнення вікон і дверей у під'їздах, встановлення вхідних дверей);

облаштування шатрових покрівель з утепленням горищ;

встановлення побудинкових приладів обліку:

холодної води;

гарячої води;

теплової енергії;

терморегуляторів;

ремонт та ізолювання будинкових систем тепловодопостачання;

впровадження енергозберігаючих світильників в житлових будинках (установка діодів, фотореле для регулювання освітлення тощо);

герметизація міжпанельних швів житлових будинків;

ремонт та заміна запірної арматури;

ремонт м'яких покрівель житлових будинків;