4. ЄТС: ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ТА УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ
ЄТС є найбільш досконалою формою обґрунтування міжпрофесійних та (міжкваліфікаційних) міжпосадових співвідношень в оплаті праці на рівні підприємства, оскільки вона будується на єдиній методологічній основі. ЄТС на підприємстві може застосовуватися за категоріями персоналу окремо:
- в оплаті праці всіх робітників;
- в оплаті праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців;
- в оплаті праці усього персоналу підприємства (робітників, керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців).
4.1. На підприємстві може бути розроблено та застосовано ЄТС з оплати праці всіх робітників за зразком, наведеним у таблиці 4.1.1, де робітники за рівнем їхньої кваліфікації та складністю виконуваних робіт розподілені на 4 групи. При цьому тарифна ставка робітника 1 розряду, за якою розраховуються тарифні ставки робітників інших розрядів, може встановлюватися у більш високому розмірі:
наприклад, для окремих професій третьої групи на 5 відсотків більше, а в четвертій групі на 10 відсотків більше в залежності від особливостей їхньої праці (при цьому важкість та шкідливість праці не враховуються).
Таблиця 4.1.1.
Приклад ЄТС з оплати праці всіх професій робітників на підприємстві в нормальних умовах праці
---------------
* 9 та 10 розряди використовуються для визначення місячних окладів робітникам, які мають високий рівень професійної майстерності або обслуговують високопотужні агрегати, механізми, установки.
4.2. Підприємства можуть використовувати одну і ту саму ЄТС як для визначення посадових окладів тільки керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, так і для тарифної оплати праці всіх працівників підприємства, включаючи робітників.
4.3. Основні принципи побудови ЄТС базуються на:
- встановленні діапазону тарифної сітки - визначенні максимального тарифного коефіцієнта вищого тарифного розряду;
- визначенні принципів міжрозрядної диференціації тарифних коефіцієнтів за розрядами ЄТС;
- визначенні кількості тарифних розрядів та коригуванні тарифних коефіцієнтів за розрядами ЄТС.
4.4. Щодо діапазону ЄТС, то у випадку, коли вона застосовується тільки для оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, цей діапазон визначається як співвідношення розміру посадового окладу заступника першого керівника (головного інженера) - "максимальна величина" та розміру посадового окладу технічного службовця, який приймається за 1,00. Наприклад, посадовий оклад заступника першого керівника (головного інженера) дорівнює 1350 гривень, а мінімальний посадовий оклад технічного службовця - 225 гривень. Діапазон ЄТС становитиме 1,00-6,00 (1350 гривень:225 гривень).
У випадку, коли ЄТС застосовується для оплати праці всіх працівників, то за 1,00 приймається мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду, а за максимальний тарифний коефіцієнт - коефіцієнт співвідношення розмірів посадового окладу заступника першого керівника (головного інженера) та мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду. Якщо мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду встановлено у розмірі 190 грн., а посадовий оклад заступника першого керівника (головного інженера) встановлено у розмірі 1330 грн., то діапазон ЄТС становитиме 1,00-7,00 (1330 гривень:120 гривень).
Кожне підприємство може розробляти свою єдину для підприємства тарифну сітку з відповідним діапазоном співвідношення її крайніх розрядів.
4.5. Міжрозрядна диференціація розмірів тарифних коефіцієнтів, а відповідно і розмірів посадових окладів, може здійснюватися за такими варіантами її зростання:
- у першому - рівномірне абсолютне та регресивне відносне (у відсотках) зростання тарифних коефіцієнтів від розряду до розряду;
- у другому - прогресивне абсолютне та рівномірне відносне (у відсотках) зростання тарифних коефіцієнтів від розряду до розряду;
- у третьому - змішане підвищення тарифних коефіцієнтів, коли з першого до певного розряду підвищення здійснюється за другим варіантом, а потім (до останнього розряду) - за першим варіантом.
Найбільш обґрунтованим, виходячи з того, що за кожним розрядом підвищується складність виконуваної роботи та функцій, є другий варіант міжрозрядної диференціації тарифних коефіцієнтів. Під час розробки та введення ЄТС з метою оплати праці всіх працівників підприємства слід враховувати міжрозрядну диференціацію діючої тарифної сітки з оплати праці робітників. Тобто міжрозрядна диференціація тарифних коефіцієнтів перших 6-8 розрядів має бути відповідною до міжрозрядної диференціації тарифних коефіцієнтів тарифної сітки з оплати праці робітників.
Міжрозрядне відносне зростання тарифних коефіцієнтів має складати не менш як 10 відсотків. Це так званий "поріг відчутності" матеріального стимулювання праці.
4.6. В залежності від чисельності працівників підприємства, діапазону тарифних коефіцієнтів та варіанта міжрозрядної диференціації тарифних коефіцієнтів визначається кількість тарифних розрядів ЄТС підприємства.
Виходячи з досвіду зарубіжних країн та вітчизняного досвіду (окремих підприємств України) кількість тарифних розрядів ЄТС, що ними застосовуються, коливається від 12 до 22, тобто можливе таке застосування кількості тарифних розрядів ЄТС на підприємствах з чисельністю працівників:
- до 200 осіб - від 12 до 14 тарифних розрядів;
- до 800 осіб - від 14 до 16 тарифних розрядів;
- до 6000 осіб - від 16 до 18 тарифних розрядів;
- понад 6000 осіб - від 18 до 22 тарифних розрядів.
4.7. Виходячи з вищевикладених принципів та вимог до побудови ЄТС, у таблиці 4.7.1 наведено зразки ЄТС для різних за чисельністю працівників підприємств та відповідних для цих підприємств діапазонів тарифних коефіцієнтів.
Абсолютне та відносне підвищення тарифних коефіцієнтів за розрядами тарифних сіток за їхніми варіантами наведено у таблиці 4.7.2. Під час розробки ЄТС можуть застосовуватися різні варіанти диференціації тарифних коефіцієнтів. Але бажано, щоб забезпечувалося абсолютне прогресивне зростання міжрозрядної різниці.
4.8. Наступним кроком до практичного застосування ЄТС є розподіл працівників персоналу підприємства за її розрядами.
Ця процедура може виконуватися таким же чином, як це робиться під час розробки схеми посадових окладів (розділ З рекомендацій). Зразок розподілу працівників за розрядами ЄТС з діапазоном 1,00-5,45, яка має 16 розрядів, наведено у таблиці 4.8.1.
Використовуючи цей зразок, підприємства можуть розробити більш повну та докладну схему розподілу працівників за розрядами ЄТС.
Таблиця 4.7.1.
Варіанти ЄТС з оплати праці працівників
Наведені ЄТС можуть застосовуватися на різних підприємствах як окремо для оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, так і усіх груп і категорій працівників підприємств.
Таблиця 4.7.2.
Абсолютне та відносне підвищення тарифних коефіцієнтів за розрядами ЄТС, що наведені в табл. 4.7.1.
Таблиця 4.8.1.
ЄТС підприємства для працівників за складністю праці (кваліфікацією, виконуваною роботою та функціями)
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про оплату праці".
3. Балашов Ю.К. Организация зароботной плати в Италии // Труд за рубежом, М.: 1991.- N 3.- с. 60-69.
4. Елизаров Е., Литвин А. Методология построения тарифних систем предприятий. // Человек и труд. - М.: 1991. - N 1.- с. 40-82.
5. Колот А. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу. // Україна: аспекти праці. - К.: 1998. - N 1. - с. 16-21.
6. Малютина Н. Заводские системы зароботной платы в Польше. // Труд за рубежом. - М.: НИИ труда. - 1990. - N 1.- с. 16-23.
7. Научно-методические основы построения единой тарифной сетки дифференциации оплаты по сложности труда (квалификации) работников сфер экономической деятельности. // Отчет о НИР. - УкрНИИтруда. - Луганск. - 1992. - 107 с.
8. Основи міжпрофесійної та міжпосадової диференціації оплати праці на базі єдиних галузевих тарифних сіток. // Звіт про НДР. - НДІ СТВ. - 1999. - 22 с.
9. Обоснование диапазона размеров оплати труда наемных работников в Украине. // Отчет о НИР. - УкрНИИтруда. - Луганск. - 1994.- 107 с.
10. Проект Рекомендацій щодо тарифного регулювання оплати праці на всіх рівнях соціального партнерства. // НДІ СТВ. - 2000. - 30 с.
11. Рекомендации по применению "Единой тарифной сетки" рабочих и служащих народного хозяйства. // Минск: - 1992. - 168 с.