Про затвердження Узагальнюючого податкового розяснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

У зв'язку з прийняттям Закону України від 24.12.2002 N 349 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з метою забезпечення єдиного тлумачення окремих положень законодавства з питань оподаткування відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та керуючись статтею 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (додається).

<...>

Починаючи з першого січня 2003 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 24.12.2002 N 349 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" змінився порядок відображення в податковому обліку платника податку на прибуток підприємств сумнівної, безнадійної заборгованості, який передбачено пунктом 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.94 N 334 "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334). Такий порядок поширюється не тільки на продавця товарів (робіт, послуг), а також і на покупця.

Під терміном "сумнівна заборгованість" слід розуміти заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) або заборгованість по сплаті процентів (комісійних), по якій існує невпевненість щодо її погашення боржником і яка відрізняється від безнадійної заборгованості.

Починаючи з 1 січня 2003 року (відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334), платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах, у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 зазначене вище право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Слід зазначити, що у випадку коли платник податку - продавець до 01.01.2003 звернувся до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство, або за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна, застосовується порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості, який діяв у відповідний період. Платник податку, який не зменшив суму валового доходу у відповідний податковий період до 01.01.2003, має право подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за цей податковий період. Подання такого розрахунку здійснюється відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Якщо платник податку здійснює урегулювання сумнівної заборгованості на підставі абзацу "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, то в цьому випадку право на збільшення валових витрат виникає тільки за умови обов'язкового надсилання претензії до покупця. У цьому разі право на збільшення валових витрат виникає у податковому періоді, на який припадає остання з таких подій:

а) закінчення дев'яностого календарного дня з моменту граничного строку погашення заборгованості, передбаченого договором;

б) отримання від покупця згоди про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або неотримання відповіді на претензію протягом строків, які встановлені розділом II "Досудове врегулювання господарських спорів" Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 року N 1798-XII.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 5 перехідних положень Закону України від 24.12.2002 N 349 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 Закону N 334, застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, якщо остання з вказаних вище подій минула до 01.01.2003, платник податку не збільшує валових витрат.

Отримання від покупця відповіді на претензію протягом строків, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України, у якій таку претензію відхилено, не дає права платнику податку - продавцю на збільшення валових витрат відповідно до абзацу "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334. У цьому випадку продавець повинен використовувати порядок врегулювання сумнівної заборгованості, передбачений абзацами "а" або "в" зазначеного підпункту.

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цього Закону, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково, чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду), або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець протягом одного місяця з дня одержання покупцем претензії не отримав відповіді на таку претензію або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Так, наприклад, у випадку якщо збільшення валових витрат на підставі підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 відбудеться у серпні 2003 року (податковий період три квартали), а збільшення валового доходу на підставі підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 цього Закону відбуватиметься у листопаді 2003 року (податковий період - рік), то пеня розраховується за період з 1 жовтня по 31 грудня 2003 року.

Якщо у претензії, яку надіслав платник податку, не встановлені строки погашення зобов'язання, то строк у 90 днів, передбачений абзацом "в" підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, починається з моменту отримання відповіді про визнання наданої претензії.

Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму заборгованості, яка оскаржується.

У разі коли платник податку оскаржує рішення суду у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу, передбачене підпунктом 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, не відбувається до моменту набрання рішенням суду законної сили. Тобто, при здійсненні такого оскарження платник податку повинен дотримуватися строків та порядку здійснення оскарження, які встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період.

Зазначене повідомлення подається за формою, яка встановлена у додатку К4 Декларації з податку на прибуток підприємства. При цьому, у випадку здійснення коригування валових доходів або валових витрат у зв'язку з врегулюванням сумнівної заборгованості одночасно за декількома договорами, додаток К4 подається окремо по кожному з таких договорів.

Якщо у майбутньому покупець повністю або частково погашає заборгованість, попередньо віднесену продавцем до складу валових витрат згідно з положеннями пункту 12.1 Закону N 334, продавець збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини (підпункт 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Закону N 334).

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, яка не може бути примусово стягнутою з покупця у зв'язку із закінченням строків позовної давності або яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання продавця у зв'язку із таким визнанням. При цьому збільшення валових витрат на основі підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону N 334 не відбувається.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" вказаного вище підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" вказаного вище підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні. У випадку коли строки, визначені абзацами "а" чи "б" підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, минули до 01.01.2003, збільшення валових доходів покупця не відбувається.

Підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 застосовується незалежно від того, чи є продавець (кредитор) платником податку на прибуток підприємств та яким чином і коли він відобразив операцію з продажу товарів (робіт, послуг) та сумнівну заборгованість, яка виникла по такому продажу, у своєму податковому обліку.

Покупець, який отримав претензію, зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) у податковому періоді, на який припадає одна з наступних подій:

90-й календарний день від дня граничного терміну погашення заборгованості (її частини), передбаченого договором. При цьому покупець повністю (частково) визнав претензію, надіслану продавцем, у якій не передбачено граничного терміну погашення заборгованості або не надав відповідь на претензію у терміни, визначені Господарським процесуальним кодексом України;

90-й календарний день від дня граничного терміну погашення заборгованості, передбаченого визнаною (повністю або частково) претензією.

Зазначене у підпункті 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Непогашена заборгованість (її частина) за товари (роботи, послуги), які не призначені для подальшого використання у власній господарській діяльності покупця (вартість яких не включається до складу валових витрат), також враховується при збільшенні валового доходу згідно з підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334.

При цьому, якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, яка попередньо віднесена до складу валових доходів згідно з підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, визнається безнадійною внаслідок закінчення строків позовної давності, недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання покупця у зв'язку із таким визнанням. При цьому збільшення валового доходу, передбачене підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону N 334, не відбувається.