Про затвердження Положення про державну підсумкову атестацію студентів з предметів загальноосвітньої підготовки у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, які здійснюють підготовку фахівців на основі базової загальної середньої освіти

Викладання предмета "Зарубіжна література" ставить такі завдання: навчати студентів сукупності відомостей про вершинні явища світового літературного процесу; давати їм літературознавчі поняття, розвивати мислення; розвивати гуманітарну культуру студентів, повагу до духовних надбань людства, творче сприйняття естетичної і духовної ваги текстів.

Об'єктом вивчення в літературі є художній твір, що має вивчатися як мистецтво слова, а не як "підручник життя" або ілюстрація для пояснення тих чи інших історичних подій. Студенти повинні сприймати твір за законами естетичного мислення, розуміти його художню природу, опанувати технологію тематично-естетичного аналізу художнього твору. Саме усний підхід до вивчення літературного твору і вміння аналізувати твір в єдності форми та змісту забезпечить формування знань і умінь студентів. Тому під час вивчення літературного твору викладач повинен чітко визначити основні та фонові завдання, дібрати аналогічні факти з інших дисциплін ("Української літератури", "Всесвітньої історії") та видів мистецтва, щоб найефективніше сприяти розвитку творчих здібностей студентів.

Процес роботи з текстами художньої літератури грунтується на питаннях, пов'язаних з аналізом їхньої структури, проблематики, системи образів, поетики, естетичних принципів різних літературних напрямів тощо.

Вивчення художньої літератури має позитивно впливати на формування творчої особистості за умови активної співпраці зі студентами на шляху залучення до найкращих зразків культурно-мистецьких надбань людства.

Перевірка та встановлення досягнутого рівня знань та вмінь є важливою складовою навчального процесу. З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та їх об'єктивного оцінювання запроваджено 12-бальну шкалу. При цьому украй потрібно дотримуватися програмних вимог до знань, умінь і навичок студентів. Пропонується така шкала критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів із зарубіжної літератури.

На заняттях зарубіжної літератури переважною формою навчання і здійснення контролю досягнутих результатів є діалог, до якого студентів залучає викладач, спонукаючи узагальнювати вивчений матеріал, висловлювати власні думки. При цьому здійснюється перевірка та поточне оцінювання навчальних досягнень студентів. Обов'язковим є контроль за прочитанням студентом творів, виконанням усних та письмових робіт, визначених програмою.

У журналі обов'язково виставляються оцінки за знання змісту художніх творів, читання напам'ять та аналіз тексту, за письмові контрольні роботи, ведення зошитів і конспектів. Виставлення в журналі інших поточних оцінок необов'язкове. Якщо ж вони лише фіксують рівень досягнень студентів з окремих питань, то у кінцевому результаті не впливають на оцінку (бал) тематичної атестації

Перевірка знань змісту творів може здійснюватись з допомогою тестів. Правильну відповідь на кожне завдання тесту бажано оцінювати одним балом, тоді за виконання усіх завдань тесту ставиться оцінка 12 балів.

Знання напам'ять визначених програмою творів та їхнє виразне читання може бути оцінено 9 балами, якщо студент до того ж аналізує текст художнього твору - додаються ще 3 бали.

Ведення зошитів з літератури, грамотне їх оформлення, запис планів, цитатних характеристик героїв також оцінюється 3 балами.

Письмові роботи (твори) проводяться не менш як 2 рази на рік. Контрольні роботи є підсумковими і обов'язковими. Бали за контрольні роботи входять до загальної кількості балів.

Критерії оцінювання письмових робіт із зарубіжної літератури збігаються з критеріями оцінювання письмових робіт з української літератури.

Пропоновані рекомендації виходять з основних вимог до знань, умінь та навичок з літератури і мови, містять орієнтовні нормативи для оцінювання усних відповідей і письмових робіт. Ці нормативи становлять основу для оцінювання навчальних досягнень студентів. Потрібно зважати при цьому на індивідуальні особливості студентів, стимулювати їхню самостійність.

Призначення перевірки та оцінки знань, умінь і навичок з літератури - виявляти й удосконалювати якість сприймання та розуміння літературних творів, аналізувати мовні вміння та навички.

Оцінюючи мовну грамотність, стилістичну вправність, логічну структуру та обсяг письмових робіт з літератури, викладач використовує норми оцінки знань, що містить розділ "Культура письма".

Оцінкою змісту відповідей та письмових робіт з літератури треба заохочувати глибоке, індивідуально-особисте сприймання літератури як мистецтва слова. Для досягнення цієї мети разом з переказом і твором на літературну тему велике значення мають виразне читання літературних творів, відгук про самостійно прочитаний твір або рецензія на нього, художньо-творча робота студентів (оповідання на основі загадки чи прислів'я тощо). Основним завданням у навчанні виразного читання має бути розвиток у студентів уміння передавати в художньому слові картини й образи, думки й почуття автора, висловлювати авторське і своє ставлення до зображеного.

Складання рецензії має сприяти навчанню студентів правильно оцінювати художній, естетичний та ідейний зміст самостійно прочитаних літературних творів.

Оцінюючи усні відповіді та письмові роботи студентів, потрібно зважати на: розуміння студентами взаємозв'язків подій, вчинків, характерів персонажів та найважливіших засобів їхнього зображення (відповідно до вимог програм); правильність добору епізодів, картин, образів, деталей для виконання завдань, що їх поставив викладач; композиційну стрункість викладу; мовну грамотність.

Потрібно заохочувати студентів до розвитку самостійності мислення, зважати на емоційність відповіді, виразність та образність мови.

При вивченні літературного твору викладач має чітко визначити основні та фонові знання. Теоретичні аспекти вивчення твору при цьому треба розглядати не як кінцевий результат, а лише як засіб входження до його духовно-ціннісної та естетико-культурної сфер. Аналіз твору має здійснюватися з опорою на текст, добір і аналіз харектерних епізодів, виразне читання уривків, поезій. На уроках літератури домінуючою формою навчання і здійснення контролю за досягнутими результатами студентів є діалог, який відбувається на всіх етапах навчальної діяльності і до якого студентів залучає викладач, спонукаючи їх розмірковувати, робити узагальнення й висновки, висловлювати власні думки і оцінки тощо.

При цьому й відбувається перевірка оцінювання знань та вмінь студентів. При поточному оцінюванні обов'язковим має стати контроль за прочитанням кожним студентом визначених програмою творів і оцінки знання їх змісту.

1. Аудіювання (слухання - розуміння)

1.1. Уміння, що підлягають перевірці: сприймати на слух, розуміти і запам'ятовувати усне завершене висловлювання з одного прослуховування; членувати почуте на смислові частини, усвідомлюючи його композиційно-структурні частини; виділяти головну і другорядну інформацію; визначати тему й основну думку усного висловлювання; усвідомлювати ставлення автора до висловленого; помічати особливості мовного оформлення висловлювання; оцінювати почуте, виражаючи особисте ставлення до нього.

1.2. Одиниця контролю: висловлювання певного обсягу, стилю, типу і жанру мовлення, монологічного і діалогічного характеру.

1.3. Обсяг висловлювання.

1.4. Оцінювання. Здійснюється оцінювання вмінь аудіювання двічі за семестр на I курсі з допомогою тестових завдань із:

1) вибірковими відповідями;

2) конструйованими відповідями;

3) відповідями змішаного характеру.

У першому разі до кожного із запитань додаються три і більше варіантів відповідей, у другому - студенти самостійно формулюють і записують відповідь; а в третьому - до тестових завдань із конструйованими відповідями додаються завдання з вибірковими відповідями для перевірки особистісного ставлення студентів до змісту почутого, внаслідок чого можуть виставлятися бали "10", "11", "12" за критеріями тестових завдань із конструйованими відповідями. Загальна кількість тестових завдань: для I курсу - 17-20.

2. Культура мовлення

2.1. Уміння, що підлягають перевірці: брати участь у діалогічному мовленні з певної теми на основі запропонованої ситуації чи проблеми, використовуючи репліки, що підтримують і стимулюють діалог, додержуючись основних правил спілкування; виразно читати напам'ять вивчені вірші та прозові уривки; усно докладно відтворювати прочитані тексти чи прослухані висловлювання, цілісні смислові фрагменти із власного життя, досвіду за самостійно складеним простим чи складним планом, правильно, послідовно передаючи їх зміст, основні мовні засоби, використані автором, додержуючись норм літературного мовлення; трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її стисло, вибірково, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до мовленнєвого завдання; здійснювати підготовку висловлювання і реалізувати його задум у певному типі, стилі, жанрі мовлення, враховуючи ситуацію спілкування, добираючи адекватні мовні засоби, додержуючись основних правил спілкування.

2.2. Одиниця контролю: усне висловлювання репродуктивного, репродуктивно-варіативного чи продуктивного характеру, діалогічного чи монологічного різновиду, що належить до відповідного типу, стилю, жанру мовлення.

2.3. Обсяг:

2.4. Критерії і норми оцінювання усних висловлювань студентів

3. Читання

3.1. Уміння, що підлягають перевірці: читати вголос текст відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виразно передаючи особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму, а також враховуючи ситуацію спілкування, зокрема особливості слухачів; володіти різними видами читання: ознайомчим, вибірковим, вивчаючим; читати мовчки незнайомий текст, адекватно сприймаючи і усвідомлюючи прочитане - його фактичний зміст, тему й основну думку, авторську позицію, структурно-композиційні, мовні особливості тощо.

3.2. Одиниця контролю: тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення (на I курсі - один раз на семестр).

3.3. Обсяг тексту:

1) для читання вголос - 120 - 150 слів;

2) для читання мовчки - 900 - 1200 слів;

3) для ознайомчого читання - 5 - 6 сторінок.

3.4. Швидкість читання:

1. Уміння, що підлягають перевірці: орфографічно і пунктуаційно правильно передавати на письмі сприйняті на слух речення і тексти під час написання диктантів; досить повно і послідовно відтворювати актуальний та ідейний зміст переказів різних типів, стилів і жанрів мовлення; використовувати у переказах найбільш яскраві, характерні для авторського стилю мовні засоби, додержуючись норм літературної мови; трансформувати тексти переказів, відтворюючи їх стисло чи вибірково, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до мовленнєвого завдання; писати письмові твори вказаних у програмі видів, стилів, типів і жанрів мовлення, добираючи відповідні мовні засоби, виражаючи своє ставлення до написаного, враховуючи ситуацію спілкування, зокрема адресат мовлення.

2. Одиниця контролю: тексти диктантів, письмових переказів і творів визначеного програмою обсягу, що належать до різних типів, стилів і жанрів мовлення.

1. Оцінювання диктантів

Для диктантів треба використовувати тексти, які відповідали б нормам сучасної літературної мови, були доступними за змістом студентам.

Обсяг диктанту визначається в словах. При цьому враховують самостійні і службові слова.

Примітка. Якщо диктант супроводжується завданням, обсяг його можна скоротити приблизно на 10 - 20 слів.

Словниковий диктант складається (орієнтовно) з такої кількості слів:

Підсумкові диктанти перевіряють підготовку студентів, як правило, з усіх вивчених тем. При оцінюванні диктанту виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не введено до шкільної програми;

2) на ще не вивчені правила;

3) у словах з написанням, що не перевіряється і над якими не проводилась спеціальна робота:

4) у передачі так званої авторської пунктуації.

Виправляються, але не враховуються помилки, що спотворюють звуковий склад слова, наприклад "оперігати" (замість оберігати); "докша" (замість дошка).

При оцінюванні диктантів важливо також враховувати характер помилки. Серед помилок треба виділяти негрубі, тобто такі, які не мають істотного значення для характеристики грамотності, повторювані і однотипні помилки.

Під час підрахування помилок дві негрубі вважають за одну. Одна негруба помилка не враховується. До негрубих відносять такі помилки:

1) у винятках з усіх правил;

2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;

3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

4) у разі, коли замість одного знака поставлено інший;

5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як; не що інше, як; ніхто інший не; ніщо інше не);

6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності;

7) при заміні українських букв російськими.

Повторюваними вважаються орфографічні помилки в одному й тому самому слові, яке вживається кілька разів, або в корені однокореневих слів. При підрахуванні ці помилки (скільки б їх не було) вважаються за одну.

Однотипними вважаються помилки на одне правило, якщо умови вибору правильного написання полягають у граматичних (борються, ходить) і фонетичних (пісня, сміється) особливостях слова.

Перші три однотипні помилки вважаються за одну, кожна наступна подібна помилка враховується як самостійна.

За наявності в контрольному диктанті більш як п'яти поправок (виправлення неправильного написання на правильне) оцінка знижується на один бал, але таке зниження не повинно призводити до незадовільного оцінювання роботи студента. Відмінна оцінка не ставиться за наявності трьох і більше виправлень.

Диктант оцінюється однією оцінкою, виходячи з таких нормативів:

Примітки:

1. Перша цифра вказує на кількість орфографічних помилок, друга - пунктуаційних.

2. Оцінка "11" ставиться за одну негрубу орфографічну або одну негрубу пунктуаційну помилку.

За контрольну роботу, що складається з диктанту та додаткового граматичного, орфографічного, лексичного завдання, ставляться дві оцінки окремо за кожний вид роботи. При оцінюванні виконання граматичного завдання рекомендується керуватися такими критеріями:

Оцінка "11" ставиться, якщо виконано усі завдання.

Оцінка "8" - якщо виконано не менш як 3/4 завдання.

Оцінка "5" - якщо виконано не менш як половину завдання.

Оцінка "2" - якщо не виконано більш як половину завдань.

2. Оцінювання творів і переказів

Твори і перекази проводяться відповідно до вимог розділу програми "Зв'язне мовлення". Орієнтовний обсяг тексту для докладного переказу: 350 - 450 слів.

Текст підсумкових контрольних переказів можна збільшити порівняно з нормами. Рекомендується такий обсяг самостійних класних творів:

До вказаного обсягу творів викладач повинен ставитись як до орієнтовного, оскільки обсяг студентського твору залежить від багатьох обставин, зокрема від стилю і жанру твору, характеру теми і задуму, темпу письма студентів, їх загального розвитку тощо.

Якщо ж обсяг твору у півтора (і більше) раза менший або більший від указаної норми, то викладач має право знизити або підвищити оцінку (крім оцінки "11").

За допомогою творів і переказів перевіряються:

1) вміння розкривати тему і добирати мовні засоби відповідно до теми і завдання висловлювання;

2) додержання граматичних норм і правил правопису. Тому будь-який твір або переказ оцінюється двома оцінками: перша ставиться за його зміст і мовленнєве оформлення, друга - за грамотність.

Оцінка за грамотність у переказах і творах ставиться на основі підрахунку орфографічних, пунктуаційних і граматичних помилок. До граматичних помилок належать:

1) словотворчі (трудолюбимий);

2) морфологічні (без листов, з кіна, побачили вівців);

3) синтаксичні (Вдивляючись на обличчя. Хлопчик сидів за столом і малює. Впавши на ковзанці, у мене болить голова. Доріжка вела до ставка, на якій росли великі тополі).

Обидві оцінки вважаються оцінками з української мови, за винятком роботи для перевірки знань з літератури. У цьому випадку перша оцінка (за зміст і мовлення) вважається оцінкою з літератури.

Оцінюючи зміст роботи і її мовленнєве оформлення, викладач керується такими критеріями:

Примітки:

1. Якщо обсяг твору у півтора раза більший (або менший) за вказаний у цих нормах, то під час оцінювання роботи треба виходити з нормативів, збільшених (або зменшених) для оцінки "8" на дві, а для оцінки "5" - на три одиниці. Наприклад, оцінка "4" ставиться, коли є чотири орфографічні, дві пунктуаційні та дві граматичні помилки або у співвідношеннях: 3-3-2, 3-2-3; "3" ставиться у співвідношеннях: 7-5-4, 5-7-4, 4-5-7. При виставленні оцінки "11" збільшення обсягу твору не береться до уваги.

2. Викладачу потрібно враховувати самостійність, оригінальність задуму твору, рівень його композиційного і мовленнєвого оформлення. Наявність оригінального задуму, його вдала реалізація дають змогу підвищити першу оцінку за твір на один бал.

3. Перша оцінка (за зміст і мовлення) не буде позитивною, якщо не розкрита тема висловлювання, хоч за іншими показниками твір написаний задовільно.

4. На оцінювання твору і переказу поширюються наведені в пункті 2 вказівки про врахування при виставленні оцінки однотипних помилок і зроблених студентом виправлень.

3. Оцінювання навчальних робіт

Навчальні роботи (різні види вправ і диктантів неконтрольного характеру) оцінюються вимогливіше, ніж контрольні роботи.

При оцінюванні навчальних робіт враховується:

1) ступінь самостійності студентів;

2) етап навчання;

3) обсяг роботи.

Оцінки "10" і "9" ставляться тоді, коли студент не допустив помилок або допустив, але виправив їх. При цьому вибір однієї з цих оцінок при однаковому рівні грамотності й змісту визначається ступенем акуратності запису, підкреслень та інших особливостей оформлення, а також наявністю або відсутністю описок. У роботі, що перевищує за кількістю слів обсяг диктанту, для оцінки "9" допускаються і два виправлення.

Повністю самостійно виконані роботи (без попереднього аналізу помилок) оцінюються за нормами для контрольних робіт відповідного або близького виду.

Тематична перевірка

Тематична перевірка знань, умінь і навичок студентів може здійснюватись усно і письмово.

Кожна оцінка, яку отримує студент, має відповідати конкретному навчальному матеріалові, знання і вміння якого перевіряє й оцінює викладач у певний момент навчання. Звідси висновок, що виявлення, перевірка й оцінювання знань і вмінь мають відбуватися не епізодично (час від часу), а тематично, відповідно до поетапного здійснення процесу навчання.

Тематична перевірка й облік знань і вмінь передбачають не тільки підсумкову перевірку знань студентів з тієї чи іншої теми, а й загальну підпорядкованість поточної перевірки контролю засвоєння студентами знань і вмінь за темами (розділами програми). Це означає, що будь-який вид перевірки знань має бути тематичного характеру.

Принцип тематичності забезпечує одночасно і систематичність. Тематична перевірка й оцінювання знань, крім того, посилює об'єктивність, тобто комплексно здійснюються відразу всі три основні засади перевірки й оцінювання знань і вмінь.

У кожній темі треба виділяти суттєві елементи знань і вмінь, створюючи психологічну установку на їхнє грунтовне осмислення і засвоєння. Перевірку знань, умінь і навичок зосереджувати саме на цих питаннях, спрямовувати зусилля студентів на те, щоб вони виявляли глибину і повноту розуміння суттєвого у вивченому матеріалі, а не заучували механічно весь матеріал, дослівно переказуючи зміст підручника. При цьому перевірці умінь і навичок треба надавати перевагу, визначаючи рівень практичного володіння мовою.

З курсу літератури тематичну атестацію краще проводити за певними розділами курсу, виходячи з того, що на вивчення більшості літературних творів виділено невелику кількість годин. Перед початком кожної теми викладач ознайомлює студентів з тривалістю вивчення матеріалу (кількістю занять); кількістю, тематикою письмових робіт і термінами ж виконання; питаннями атестації та формою її проведення. Якщо вивчення теми не закінчено у межах семестру, то атестація з неї переноситься на наступний семестр.

У журналах треба вести облік успішності так, щоб оцінки не лише відображали загальну успішність студентів, а й показували, як кожен студент засвоїв основні навчальні теми.

Перед студентами, які з тих або інших причин не засвоїли матеріалу теми і одержали незадовільні оцінки, ставиться вимога обов'язково доопрацювати матеріал, їм надається для цього потрібна допомога, визначається термін повторної перевірки.

Отже, з однієї теми студент може мати кілька оцінок, причому вирішальною є остання, якщо вона відображає кінцевий результат навчальної роботи студента над темою і виставлена на основі знання студентом основних, суттєвих питань теми.

На підставі поточних оцінок рекомендується виставляти підсумкові оцінки з теми не як середньоарифметичний бал, а як оцінку, що відбиває кінцевий результат роботи студента над темою.

Тематичний облік знань буде ефективним тоді, коли заздалегідь ознайомити з його принципами студентів та їхніх батьків.

Виведення підсумкових оцінок

За навчальний семестр і навчальний рік ставиться підсумкова оцінка. Вона є єдиною й узагальнено відображає підготовку студента з української мови: засвоєння теоретичного матеріалу, володіння вміннями, мовленнєвий розвиток, рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності.

Підсумкову оцінку не можна виводити механічно як середнє арифметичне попередніх оцінок. Вирішальною у її визначенні треба вважати фактичну підготовку студента за всіма показниками на час виведення цієї оцінки. Але щоб стимулювати серйозне ставлення студентів до занять протягом усього навчального року, при виведенні підсумкових оцінок необхідно враховувати результати їх тематичної успішності (оцінки за усні відповіді, навчальні роботи та рівень виконання контрольних робіт, тестових завдань).

При виведенні підсумкової оцінки перевага надається оцінкам, що відображають оволодіння студентами орфографічними та пунктуаційними навичками і мовленнєвими вміннями.