в) відповідають вимогам стандарту породи, характеризуються високими племінними якостями, мають міцну конституцію, високу відтворну здатність, добру пристосованість до природно-господарських умов.
39. Залежно від рівня продуктивності та племінної цінності племінних овець розподіляють на:
а) заводських, яких розводять у племінних заводах, і не заводських, яких розводять у племінних репродукторах;
б) заводських, яких розводять у племінних заводах, та не заводських, яких розводять у товарних господарствах;
в) заводських, яких розводять у племінних заводах та племінних репродукторах, та не заводських, яких розводять у товарних господарствах.
40. Продуктивність тонкорунних і напівтонкорунних овець оцінюють за:
а) типом конституції та екстер'єру;
б) кількісними та якісними селекційними ознаками;
в) типом конституції, кількісними, якісними і комплексними селекційними ознаками.
41. Які тварини мають бажаний тип?
а) тварини міцної конституції, які добре пристосовані до природно-господарських умов і відповідають вимогам стандарту породи;
б) тварини міцної конституції і відповідають вимогам стандарту породи;
в) тварини добре пристосовані до природно-кліматичних умов і відповідають вимогам стандарту породи.
42. Користувальних овець розводять у:
а) товарних господарствах - для одержання племінного молодняку;
б) племінних репродукторах - для одержання племінного молодняку для товарних господарств;
в) племінних репродукторах та товарних господарствах - для одержання певного виду товарної продукції.
43. Стандарт породи - це:
а) мінімальні вимоги до молодняку і дорослих овець I класу при бонітуванні за основними селекційними ознаками, які зумовлюють показники їх продуктивності та комплексну оцінку;
б) середні вимоги до молодняку і дорослих овець в стаді при бонітуванні за основними селекційними ознаками, які зумовлюють показники їх продуктивності та комплексну оцінку;
в) вимоги до молодняку і дорослих овець класу "еліта" при бонітуванні за основними селекційними ознаками, які зумовлюють показники їх продуктивності та комплексну оцінку.
44. Стандартні тварини - це:
а) помісні тварини, які за вираженістю типу та основними селекційними ознаками відповідають вимогам I класу;
б) чистопородні та помісні тварини, які за вираженістю типу та основними селекційними ознаками відповідають вимогам I класу;
в) чистопородні тварини, які за вираженістю типу та основними селекційними ознаками відповідають вимогам I класу.
45. Конституцію смушкових порід визначають на основі:
а) сумарної оцінки екстер'єру, розвитку шкіри і вовнового покриву;
б) оцінки екстер'єру та оброслості;
в) живої маси та вгодованості.
46. Найбільшу цінність мають ягнята каракульських овець з розмірами (шириною) завитка:
а) до 4 мм;
б) 8 мм і більше;
в) від 4 до 8 мм.
47. Коротка довжина завитка каракульських ягнят:
а) до 20 мм;
б) до 10 мм;
в) від 10 до 30 мм.
48. Середня довжина завитка каракульських ягнят:
а) від 30 до 40 мм;
б) від 20 до 40 мм;
в) понад 40 мм.
49. Розцвітка волосяного покриву ягнят смушкових порід характеризуються:
а) співвідношенням білого і чорного волосу, його довжиною і різним ступенем пігментації чорного волосу, характером шовковистості та блиском волосяного покриву;
б) співвідношенням білого і сірого волосу, його довжиною, шовковистістю та блиском волосяного покриву;
в) співвідношенням білого і чорного волосу, вирівняністю розцвітки та її відтінком.
50. Найцінніша розцвітка волосяного покриву ягнят смушкових порід:
а) чорна і свинцева;
б) чорна, чорно-сіра;
в) голуба, срібляста, сталева і сива.
51. Жакетний смушковий тип має:
а) напівкруглий валькуватий завиток;
б) довгий, середній вальок, що утворює ліроподібний рисунок;
в) ребристий вальок.
52. Плоский смушковий тип має:
а) напівкруглий валькуватий завиток;
б) довгий, середній вальок, що утворює ліроподібний рисунок;
в) ребристий вальок.
53. Ребристий смушковий тип має:
а) ребристий вальок вперемішку з довгими гривками;
б) напівкруглий валькуватий завиток;
в) гривки та горошок.
54. Найцінніші ягнята зі смушками (плоский смушковий тип) сорту:
а) плоский тонкий I;
б) плоский товстий I;
в) велико завитковий.
55. Найцінніші ягнята зі смушками (жакетний смушковий тип) сорту:
а) кирпук;
б) жакет I;
в) жакет товстий.
56. Цінні типи завитків покривного волосу смушкових типів каракульських ягнят:
а) кільце, напівкільце;
б горошок, штопор;
в) вальок, біб.
57. Племінних ягнят смушкових порід овець поточного року народження, що призначені для реалізації, при бонітуванні оцінюють відповідно до мінімальних вимог за живою масою у віці:
а) 2 місяці, 120 днів та 8 місяців;
б) 2 місяці, 100 днів та 8 місяців;
в) 2 місяці, 120 днів та 12 місяців.
58. Бажана розцвітка сірих ягнят асканійського багатоплідного типу каракульських овець та каракульської породи:
а) голуба, срібляста, сива;
б) свинцева, перламутрова;
в) сталева, свинцева.
59. Мінімальні вимоги за живою масою ягнят каракульської породи при бонітуванні ягнят смушкових порід:
а) 3,5 - 4,0 кг;
б) 4,0 - 4,5 кг;
в) 3,0 - 3,5 кг.
60. Мінімальні вимоги за живою масою ягнят сокільської породи при бонітуванні ягнят смушкових порід:
а) 3,5 - 4,0 кг;
б) 4,0 - 4,5 кг;
в) 3,0 - 3,5 кг.
61. Мінімальні вимоги за живою масою ягнят одинаків асканійського багатоплідного типу каракульських овець при бонітуванні ягнят смушкових порід:
а) 3,5 - 4,0 кг;
б) 4,0 - 4,5 кг;
в) 3,0 - 3,5 кг.
62. Бонітування чорних і сірих ягнят сокільської породи проводиться згідно з вимогами у віці:
а) 2 - 3 дні;
б) 1 - 4 дні;
в) 2 - 5 днів.
63. Племінний облік у вівчарстві узгоджується з:
а) ветеринарним;
б) бухгалтерським;
в) статистичним.
64. Племінний облік у вівчарстві складається з таких елементів:
а) запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку, одержанням приплоду, формуванням отар;
б) запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку, одержанням приплоду, обліком настригу вовни;
в) зважування, мічення, запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку.
65. Основним документом для запису барана до державної книги племінної тварини є форма:
а) № 1-всм;
б) № 3-вкз;
в) № 1-в.
66. Основним документом для запису вівцематки до державної книги племінної тварини є форма:
а) № 2-в;
б) № 2-всм;
в) № 2-кз.
67. Для накопичення інформації про індивідуальне бонітування та продуктивність затверджена форма:
а) № 3-вкз;
б) № 3-всм;
в) № 9-вкз.
68. Де зазначені всі способи мічення овець?
а) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах, вищипи на вухах;
б) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах; вищипи на вухах; випалювання на рогах; мічення з використанням спеціальної фарби;
в) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах; випалювання на рогах; мічення з використанням спеціальної фарби.
69. Мітять овець у періоди:
а) осіменіння, ягніння, ветеринарних обробок;
б) осіменіння, стриження, ягніння;
в) ветеринарних обробок, осіменіння.
70. Для підсумків результатів проведення парувальної компанії затверджена форма:
а) № 3-вкз;
б) № 3-всм;
в) № 9-вкз.
71. Для підсумків результатів ягніння овець затверджена форма:
а) № 3-вкз;
б) № 10-вкз;
в) № 11-вкз.
72. Для накопичення інформації про результати вирощування молодняку від народження до відлучення затверджена форма:
а) № 12-вкз;
б) № 3-вкз;
в) № 11-вкз.
73. У племінних господарствах ведуть індивідуальний облік походження і продуктивності овець:
а) усіх статевих і вікових груп;
б) маточного поголів'я;
в) селекційної отари та плідників.
74. Чи допускаються примітки при заповненні форм племінного обліку у вівчарстві?
а) обов'язково;
б) ні;
в) так.
75. Настриг вовни у фізичній масі записують у формах племінного обліку у вівчарстві з точністю до:
а) одного кілограма;
б) однієї сотої кілограма (два знаки після коми);
в) однієї десятої кілограма (один знак після коми).
76. Настриг митої вовни записують у формах племінного обліку у вівчарстві з точністю до:
а) одного кілограма;
б) однієї сотої кілограма (два знаки після коми);
в) однієї десятої кілограма (один знак після коми).
77. Довжину вовни визначають в сантиметрах з точністю до:
а) однієї десятої сантиметра (один знак після коми);
б) одного сантиметра;
в) однієї сотої сантиметра (два знаки після коми).
78. Усі відносні показники у формах племінного обліку у вівчарстві обчислюють у процентах з точністю до:
а) цілих;
б) однієї десятої (один знак після коми);
в) однієї сотої (два знаки після коми).
Перелік питань атестаційних тестів з бонітування української гірськокарпатської породи овець
1. Інструкція з бонітування овець визначає проведення бонітування порід:
а) тонкорунних, напівтонкорунних;
б) тонкорунних, напівтонкорунних, смушкових та української гірськокарпатської;
в) смушкових та української гірськокарпатської.
2. Бонітування овець - це комплексна оцінка тварин:
а) за племінними якостями;
б) за продуктивними та племінними якостями;
в) за продуктивними якостями.
3. Бонітування овець проводять суб'єкти господарювання, що мають племінні вівці, в усіх господарствах:
а) незалежно від форм власності та підпорядкованості;
б) крім приватних;
в) державного підпорядкування.
4. Мета бонітування овець:
а) визначення комплексного класу овець, в залежності від якого визначається їх племінне призначення;
б) визначення комплексного класу овець, в залежності від якого визначається їх виробниче призначення;
в) визначення комплексного класу овець, в залежності від якого визначається їх племінне та виробниче призначення.
5. Бонітування овець проводиться відповідно до наказу:
а) Міністерства аграрної політики та продовольства України;
б) підприємства (об'єднання) з племінної справи;
в) підприємства, де утримуються тонкорунні вівці.
6. Овець не бонітують суб'єкти господарювання:
а) на які накладено карантин через заразні захворювання;
б) в яких немає зоотехніка-селекціонера;
в) в яких виявлені інвазійні захворювання.
7. Організацію проведення бонітування овець здійснюють:
а) наукові установи;
б) структурні підрозділи агропромислового розвитку облдержадміністрацій разом з структурними підрозділами Міністерства аграрної політики та продовольства України;
в) структурні підрозділи агропромислового розвитку облдержадміністрацій разом з структурними підрозділами Міністерства аграрної політики та продовольства України, науково-дослідними установами Національної академії аграрних наук України.
8. До складу комісії по бонітуванню овець входять:
а) фахівці із спеціальною підготовкою наукових установ, селекційних центрів;
б) спеціалісти ветеринарної служби, зоотехніки-селекціонери;
в) фахівці із спеціальною підготовкою наукових установ, селекційних центрів, галузевих підприємств, об'єднань, асоціацій, експерт-бонітери, зоотехніки-селекціонери, що пройшли атестацію, спеціалісти ветеринарної служби господарства, представники структурних підрозділів агропромислового розвитку райдержадміністрацій.
9. Бонітування овець проводять:
а) один раз на рік;
б) один раз на півроку;
в) один раз у квартал.
10. Дії комісії перед бонітуванням овець:
а) огляд овець, перевірка показників відтворної здатності баранів та вівцематок, перевірка записів племінного обліку овець;
б) оцінка овець за основними показниками, уточнення записів племінного обліку;
в) перевірка ідентифікаційних номерів та при необхідності їх відновлення, перевірка показників відтворної здатності баранів та вівцематок, підведення підсумків оцінки баранів за власною продуктивністю та якістю потомства, уточнення записів племінного обліку.
11. Вівцям української гірськокарпатської породи присвоюють комплексні класи:
а) еліта-рекорд, еліта, I, II; III, IV;
б) еліта, I, II;
в) еліта, I, II, III, IV.
12. Дії комісії при бонітуванні овець:
а) перевірка показників відтворної здатності баранів і вівцематок, огляд овець, уточнення записів племінного обліку;
б) оцінка овець за основними ознаками, перевірка ідентифікаційних номерів, уточнення записів племінного обліку, огляд овець;
в) огляд овець, зважування та визначення вгодованості тварин, оцінка овець за основними ознаками, присвоєння комплексних класів.
13. Вівці, які не відповідають мінімальним вимогам для визначення класу, оцінюють як:
а) некласних;
б) позакласних;
в) не оцінюють.
14. Вівці, на яких відсутні необхідні дані, за якими визначають комплексний клас,:
а) оцінюють як некласних;
б) не оцінюють;
в) відносять до позакласних.
15. За результатами бонітування овець складаються форми:
а) № 6-в або 4-всм та № 7-вкз;
б) № 5-всм або № 8-всм;
в) № 3-всм або № 11-вкз.
16. За результатами бонітування овець зведені відомості подаються суб'єктом господарювання станом на:
а) 01 січня наступного року;
б) 20 січня наступного року;
в) 01 лютого наступного року.
17. Суб'єкт господарювання за результатами бонітування овець подає зведені відомості для затвердження до:
а) структурних підрозділів агропромислового розвитку облдержадміністрацій;
б) структурних підрозділів агропромислового розвитку облдержадміністрацій або до структурних підрозділів агропромислового розвитку райдержадміністрацій;
в) організацій (установ), які визначені структурними підрозділами Міністерства аграрної політики та продовольства України.
18. За результатами бонітування овець для зведення документи подаються до:
а) Міністерства аграрної політики та продовольства України;
б) структурних підрозділів агропромислового розвитку облдержадміністрацій або до структурних підрозділів агропромислового розвитку районних державних адміністрацій;
в) організацій (установ), які визначені Міністерством аграрної політики та продовольства України.
19. Для зведення результати бонітування овець подаються до:
а) 20 січня;
б) 01 лютого;
в) 25 лютого.
20. Для затвердження результати бонітування овець подаються до:
а) 20 січня;
б) 01 лютого;
в) 25 лютого.
21. До структурних підрозділів агропромислового розвитку облдержадміністрацій документи за результатами бонітування подаються для:
а) зведення;
б) визначення племінної цінності стада;
в) затвердження.
22. Зведені дані та аналіз бонітування овець використовують для:
а) розробки і коригування загальнодержавних програм селекції у вівчарстві;
б) визначення племінної цінності стада;
в) аналізу виконання плану селекційно-племінної роботи.
23. Організації (установи), визначені Міністерством аграрної політики та продовольства України за матеріалами результатів бонітування:
а) визначають племінну цінність стада;
б) подають зведені дані та аналіз бонітування до Міністерства аграрної політики та продовольства України до 25 лютого наступного року;
в) проводять аналіз бонітування овець у розрізі порід та напряму продуктивності, визначають племінну цінність стада, затверджують результати бонітування овець, подають зведені дані та аналіз бонітування овець до структурних підрозділів Міністерства аграрної політики та продовольства України.
24. Порода - це:
а) консолідована група сільськогосподарських тварин одного виду, структурно об'єднаних за походженням, екстер'єрними особливостями, напрямом продуктивності та типом обміну речовин, яка здатна стійко зберігати і успадковувати ці ознаки, кількісно достатня для тривалого розведення "в собі" та вдосконалення без вимушених споріднених спаровувань, має господарську та племінну цінність;
б) обмежена група тварин, створена на племінному заводі;
в) цілісна група тварин, яка має деякі специфічні особливості напряму продуктивності, типу конституції, екстер'єру.
25. Породна група - це:
а) обмежена група тварин, які створено на племінному заводі;
б) група тварин спільного походження, які мають чітку специфічність за типом, кількісними та якісними показниками;
в) група тварин, створена шляхом докорінного поліпшення певної частини породи при чистопородному розведенні або схрещуванні овець різних порід, має господарську і племінну цінність, чітку специфічність за типом, відтворною здатністю, кількісними й якісними показниками вовнової, смушкової, м'ясної, молочної, овчинної продуктивності.
26. До структури породи входить:
а) породна група, генеалогічна лінія, окремі видатні тварини;
б) окремі видатні тварини, заводська лінія, генеалогічна лінія;
в) внутрішньопородні (зональні) типи, заводські типи, генеалогічні лінії, заводські лінії.
27. Внутрішньопородний (зональний) тип - це:
а) група тварин, яка є частиною породи, створена в результаті тривалої творчої роботи селекціонерів, має, крім загальних для даної породи властивостей, деякі характерні специфічні особливості в напрямі продуктивності, типі будови тіла і конституції, кращу пристосованість до місцевих умов, резистентність до захворювань та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища;
б) обмежена група тварин, яка є частиною породи, створена на племінному заводі, має стійку специфіку за типом конституції, відтворною здатністю, кількісними та якісними показниками продуктивності;
в) група тварин спільного походження з чітко вираженими спадковими особливостями за типом, кількісними та якісними показниками продуктивності.
28. Заводський тип - це:
а) обмежена група тварин, яка є частиною породи, створена в певних племінних стадах в результаті тривалої творчої роботи селекціонерів шляхом розведення за лініями та родинами. Тваринам властиві спадково-стійка специфічність у морфологічних, продуктивних та інших господарсько-корисних ознаках, які притаманні даному племінному стаду;
б) група тварин, створена шляхом докорінного поліпшення певної частини породи при чистопородному розведенні або схрещуванні овець;
в) група високопродуктивних племінних тварин, які походять від одного або кількох видатних родоначальників.
29. Генеалогічна лінія - це:
а) група високопродуктивних тварин, які походять від одного або кількох видатних родоначальників, є складовою частиною цілісної генеалогічної структури популяції і в разі потреби може виконувати функції заводської лінії;
б) група тварин, що є частиною породи і має деякі специфічні особливості напряму продуктивності, типу конституції та екстер'єру, стійкість проти захворювань та несприятливих умов навколишнього середовища;
в) група тварин, яка є частиною породи та створена в племінному заводі, має стійку специфічність за типом, відтворною здатністю, кількісними та якісними показниками продуктивності.
30. Заводська лінія - це:
а) група високопродуктивних племінних тварин, яка бере початок від одного або декількох видатних родоначальників, відрізняється якісною своєрідністю та успадкувала характерні для родоначальника властивості, які підтримуються цілеспрямованим добором та підбором. До заводської лінії належать усі тварини, що відповідають вимогам стандартів (типів) лінії та пов'язані з родоначальником як через його чоловіче, так і жіноче потомство;
б) група тварин спільного походження із чітко вираженими спадковими особливостями за типом, кількісними та якісними показниками вовнової, смушкової, м'ясної, молочної, овчинної продуктивності й відтворної здатності;
в) група тварин, одержаних шляхом тісного спорідненого парування в кількох поколіннях.
31. До помісних овець відносять:
а) одержаних у результаті схрещування тварин різних порід і напрямів продуктивності, які не відповідають вимогам чистопородних овець;
б) тварин II покоління і вище, одержаних від поглинального схрещування маточного поголів'я смушкових порід та баранів каракульської породи;
в) тварин, одержаних в результаті ввідного схрещування овець двох порід одного напряму продуктивності, за умови, що вони, незалежно від їх кровності, відповідають вимогам стандарту однієї з порід, на яку спрямована селекція.
32. Помісні вівці першого покоління - це:
а) потомство, одержане від схрещування тварин двох порід різних напрямів продуктивності;
б) потомство, одержане від схрещування помісних двохпородних тварин одного напряму продуктивності;
в) потомство, одержане від схрещування тварин двох порід одного напряму продуктивності.
33. Помісних овець I покоління бонітують за правилами та вимогами установленими для:
а) батьківської та материнської порід;
б) батьківської породи;
в) материнської породи.
34. Породна назва помісних овець I покоління утворюється від назви:
а) батьківської породи;
б) материнської породи;
в) батьківської та материнської порід.
35. Помісі овець - це:
а) потомство, одержане від поглинального схрещування вівцематок з каракульськими баранами-плідниками, яке не відповідає вимогам бажаного типу поліпшуючої породи;
б) потомство, одержане від поглинального схрещування вівцематок з каракульськими баранами-плідниками, яке відповідає вимогам бажаного типу поліпшуючої породи;
в) потомство, одержане від поглинального схрещування вівцематок з каракульськими баранами-плідниками, яке частково відповідає вимогам бажаного типу поліпшуючої породи.
36. Чистопородні вівці поділяються на:
а) племінні і користувальні;
б) племінні;
в) користувальні.
37. Помісні вівці - це:
а) племінні і користувальні;
б) користувальні і товарні;
в) лише користувальні.
38. Племінні вівці - це тварини, які:
а) відповідають вимогам стандарту породи та мають високу відтворну здатність;
б) характеризуються високими племінними якостями, мають міцну конституцію;
в) відповідають вимогам стандарту породи, характеризуються високими племінними якостями, мають міцну конституцію, високу відтворну здатність, добру пристосованість до природно-господарських умов.
39. Залежно від рівня продуктивності та племінної цінності племінних овець розподіляють на:
а) заводських, яких розводять у племінних заводах і не заводських, яких розводять у племінних репродукторах;
б) заводських, яких розводять у племінних заводах та не заводських, яких розводять у товарних господарствах;
в) заводських, яких розводять у племінних заводах та племінних репродукторах та не заводських, яких розводять у товарних господарствах.
40. Продуктивність тонкорунних і напівтонкорунних овець оцінюють за:
а) типом конституції та екстер'єру;
б) кількісними та якісними селекційними ознаками;
в) типом конституції, кількісними, якісними і комплексними селекційними ознаками.
41. Які тварини мають бажаний тип?
а) тварини міцної конституції, які добре пристосовані до природно-господарських умов і відповідають вимогам стандарту породи;
б) тварини міцної конституції і відповідають вимогам стандарту породи;
в) тварини добре пристосовані до природно-кліматичних умов і відповідають вимогам стандарту породи.
42. Користувальних овець розводять у:
а) товарних господарствах - для одержання племінного молодняку;
б) племінних репродукторах - для одержання племінного молодняку для товарних господарств;
в) племінних репродукторах та товарних господарствах - для одержання певного виду товарної продукції.
43. Стандарт породи - це:
а) мінімальні вимоги до молодняку і дорослих овець I класу при бонітуванні за основними селекційними ознаками, які зумовлюють показники їх продуктивності та комплексну оцінку;
б) середні вимоги до молодняку і дорослих овець в стаді при бонітуванні за основними селекційними ознаками, які зумовлюють показники їх продуктивності та комплексну оцінку;
в) вимоги до молодняку і дорослих овець класу "еліта" при бонітуванні за основними селекційними ознаками, які зумовлюють показники їх продуктивності та комплексну оцінку.
44. Стандартні тварини - це:
а) помісні тварини, які за вираженістю типу та основними селекційними ознаками відповідають вимогам I класу;
б) чистопородні та помісні тварини, які за вираженістю типу та основними селекційними ознаками відповідають вимогам I класу;
в) чистопородні тварини, які за вираженістю типу та основними селекційними ознаками відповідають вимогам I класу.
45. Індивідуально бонітують овець української гірськокарпатської породи:
а) баранів-плідників, резервних баранів, баранів-пробників, ремонтних баранів старше 1 року, вівцематок селекційного ядра та ремонтних ярок, щорічно весною перед стриженням;
б) баранів-плідників, резервних баранів, баранів-пробників, ремонтних баранів старше 1 року, вівцематок селекційного ядра та ремонтних ярок, щорічно восени перед стриженням;
в) баранів-плідників, резервних баранів, баранів-пробників, ремонтних баранів старше 1 року, вівцематок селекційного ядра та ремонтних ярок, щорічно весною та восени перед стриженням.
46. Помісних овець розподіляють на групи:
а) помісі I покоління, тварини III покоління, помісі з тонкою або напівтонкою вовною, складні помісі;
б) помісі, складні помісі, помісі I покоління, тварини IV покоління;
в) помісі I покоління, помісі з тонкою або напівтонкою вовною, складні помісі, помісі.
47. Користувальних овець використовують для:
а) одержання та реалізації племінного молодняку;
б) виробництва вовни, смушків, м'яса, овчин, молока та іншої продукції;
в) виробництва вовни, смушків, м'яса, овчин та одержання і реалізації племінного молодняку.
48. Багатоплідність - це:
а) кількість ягнят у приплоді вівцематки;
б) кількість народжених ягнят за період використання вівцематки;
в) кількість живих народжених ягнят та період використання вівцематки.
49. Чистопородних овець залежно від вираженості породного типу, конституціональних особливостей, екстер'єру та рівня продуктивності розподіляють на класи згідно з:
а) вимогами середніх показників продуктивності молодняку у віці 12 місяців та дорослих овець тонкорунних і напівтонкорунних порід;
б) вимогами мінімальних показників продуктивності молодняку у віці 12 місяців та дорослих овець тонкорунних і напівтонкорунних порід;
в) вимогами максимальних показників продуктивності молодняку у віці 12 місяців та дорослих овець тонкорунних і напівтонкорунних порід.
50. Найбільш цінні вівці української гірськокарпатської породи у яких густота вовни однакова на:
а) лопатці, боці, стегні, череві;
б) голові, лопатці, боці, стегні;
в) лопатці, боці, стегні, спині.
51. Живу масу баранів-плідників української гірськокарпатської породи визначають індивідуальним зважуванням:
а) перед початком парування;
б) весною перед стриженням;
в) весною після стриження.
52. Живу масу вівцематок української гірськокарпатської породи визначають індивідуальним зважуванням:
а) перед початком парування;
б) весною перед стриженням;
в) весною після стриження.
53. Конституцію овець української гірськокарпатської породи визначають:
а) за комплексною оцінкою будови тіла, товщини і щільності шкіри, характером вовнового покриву;
б) на основі сумарної оцінки екстер'єру, розвитку шкіри і вовнового покриву;
в) на основі сумарної оцінки екстер'єру та за комплексною оцінкою будови тіла.
54. Оброслість овець української гірськокарпатської породи визначають візуально за:
а) довжиною та вирівняністю вовни;
б) густотою та довжиною вовни;
в) густотою вовни та тониною волокон.
55. При бонітуванні молодняку української гірськокарпатської породи враховують настриг і довжину вовни за:
а) 9-місячний період росту;
б) 12-місячний період росту;
в) 6-місячний період росту.
56. Оцінку овець української гірськокарпатської породи за власною продуктивністю проводять:
а) у 13 - 14 місячному віці весною; у віці 2 років за результатами індивідуального бонітування відповідно до мінімальних показників продуктивності;
б) у 3 - 3,5-місячному віці весною; у віці 2 років за результатами індивідуального бонітування відповідно до мінімальних показників продуктивності;
в) у 13 - 14 місячному віці весною; у віці 2 років за результатами індивідуального бонітування відповідно до максимальних показників продуктивності.
57. Залежно від вираженості типу, екстер'єрно-конституціональних особливостей, розвитку та рівня продуктивності овець української гірськокарпатської породи поділяють на класи:
а) "еліта", I, II, III;
б) "еліта", I, II;
в) "еліта", I, II, III, IV.
58. Молочність вівцематок української гірськокарпатської породи визначають за:
а) приростом живої маси приплоду від народження до 60-денного віку, який множать на коефіцієнт 5, та кількістю фактично надоєного товарного молока (дані подекадних контрольних доїнь);
б) приростом живої маси приплоду від народження до 20-денного віку, який множать на коефіцієнт 5, та кількістю фактично надоєного товарного молока (дані подекадних контрольних доїнь);
в) приростом живої маси приплоду від народження до 20-денного віку, який множать на коефіцієнт 3, та кількістю фактично надоєного товарного молока (дані подекадних контрольних доїнь).
59. У селекційне ядро та племінну групу овець української гірськокарпатської породи відбирають:
а) за походженням і на основі даних індивідуального бонітування, обліку живої маси та настригу вовни;
б) за походженням і на основі даних класного бонітування, обліку живої маси та настригу вовни;
в) на основі даних класного бонітування, обліку живої маси та настригу вовни.
60. У племзаводах і племрепродукторах маточні отари української гірськокарпатської породи залежно від продуктивності й племінної цінності поділяють на групи:
а) селекційна група, племінна група, товарна група;
б) селекційне ядро, селекційна група, товарна група;
в) селекційне ядро, племінна група, товарна група.
61. Оптимальне співвідношення баранів і вівцематок української гірськокарпатської породи на період парування:
а) 1:15;
б) 1:20;
в) 1:30.
62. Потомство кожного барана української гірськокарпатської породи оцінюють:
а) при народженні, при відлученні, у віці 13 - 14 місяців;
б) при народженні, після I стриження, у віці 12 - 14 місяців;
в) при відлученні, після I стриження, у віці 12 місяців.
63. Племінний облік у вівчарстві узгоджується з:
а) ветеринарним;
б) бухгалтерським;
в) статистичним.
64. Племінний облік у вівчарстві складається з таких елементів:
а) запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку, одержанням приплоду, формуванням отар;
б) запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку, одержанням приплоду, обліком настригу вовни;
в) зважування, мічення, запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку.
65. Основним документом для запису барана (крім смушкових порід) до державної книги племінної тварини є форма:
а) № 1-всм;
б) № 3-вкз;
в) № 1-в.
66. Основним документом для запису вівцематки до державної книги племінної тварини є форма:
а) № 2-в;
б) № 2-всм;
в) № 2-кз.
67. Для накопичення інформації про індивідуальне бонітування та продуктивність овець затверджена форма:
а) № 5-вкз;
б) № 3-всм;
в) № 7-вкз.
68. Де зазначені всі способи мічення овець?
а) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах, вищипи на вухах;
б) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах; вищипи на вухах; випалювання на рогах; мічення з використанням спеціальної фарби;
в) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах; випалювання на рогах; мічення з використанням спеціальної фарби.
69. Мітять овець у такі періоди:
а) осіменіння, ягніння, ветеринарних обробок;
б) осіменіння, стриження, ягніння;
в) ветеринарних обробок, осіменіння.
70. Для підсумків результатів проведення парувальної кампанії затверджена форма:
а) № 3-вкз;
б) № 10-вкз;
в) № 9-вкз.
71. Для підсумків результатів ягніння овець затверджена форма:
а) № 3-вкз;
б) № 10-вкз;
в) № 11-вкз.
72. Для накопичення інформації про результати вирощування молодняку від народження до відлучення затверджена форма:
а) № 12-вкз;
б) № 3-вкз;
в) № 11-вкз.
73. У племінних господарствах ведуть індивідуальний облік походження і продуктивності овець:
а) усіх статевих і вікових груп;
б) маточного поголів'я;
в) селекційної отари та плідників.
74. При заповненні форм племінного обліку у вівчарстві допускаються примітки:
а) обов'язково;
б) ні;
в) так.
75. Настриг вовни у фізичній масі записують у формах племінного обліку у вівчарстві з точністю до:
а) одного кілограма;
б) однієї сотої кілограма (два знаки після коми);
в) однієї десятої кілограма (один знак після коми).
76. Настриг митої вовни записують у формах племінного обліку у вівчарстві з точністю до:
а) одного кілограма;
б) однієї сотої кілограма (два знаки після коми);
в) однієї десятої кілограма (один знак після коми).
77. Довжину вовни визначають в сантиметрах з точністю до:
а) однієї десятої сантиметра (один знак після коми);
б) одного сантиметра;
в) однієї сотої сантиметра (два знаки після коми).
78. Усі відносні показники у формах племінного обліку у вівчарстві обчислюють у процентах з точністю до:
а) цілих;
б) однієї десятої (один знак після коми);
в) однієї сотої (два знаки після коми).
Перелік атестаційних тестів з ведення племінного обліку в козівництві
1. Племінний облік у козівництві складається з таких елементів:
а) запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку, одержанням приплоду, формуванням стад;
б) запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку, одержанням приплоду, обліком продукції;
в) зважування, мічення, запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку.
2. Основним документом для запису цапа до державної книги племінної тварини є форма:
а) № 1-кз;
б) № 2-кз;
в) № 1-в.
3. Основним документом для запису козематки до державної книги племінної тварини є форма:
а) № 2-в;
б) № 2-всм;
в) № 2-кз.
4. Для накопичення інформації про індивідуальне бонітування та продуктивність кіз затверджена форма:
а) № 5-вкз;
б) № 3-всм;
в) № 7-вкз.
5. Де зазначені всі способи мічення кіз?
а) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах, вищипи на вухах;
б) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах; вищипи на вухах; випалювання на рогах; мічення з використанням спеціальної фарби;
в) татуювання на вухах; металеві, пластмасові бирки та кнопки на вухах; випалювання на рогах; мічення з використанням спеціальної фарби.
6. Для підсумків результатів проведення парувальної кампанії в козівництві затверджена форма:
а) № 3-вкз;
б) № 10-вкз;
в) № 9-вкз.
7. Для підсумків результатів окоту кіз затверджена форма:
а) № 3-вкз;
б) № 10-вкз;
в) № 11-вкз.
8. Для накопичення інформації про результати вирощування молодняку від народження до відлучення в козівництві затверджена форма:
а) № 12-вкз;
б) № 3-вкз;
в) № 11-вкз.
9. У племінних господарствах ведуть індивідуальний облік походження і продуктивності кіз:
а) усіх статевих і вікових груп;
б) маточного поголів'я;
в) плідників.
10. При заповненні форм племінного обліку в козівництві допускаються примітки:
а) обов'язково;
б) ні;
в) так.
11. Усі відносні показники у формах племінного обліку в козівництві обчислюють у процентах з точністю до:
а) цілих;
б) однієї десятої (один знак після коми);
в) однієї сотої (два знаки після коми).
| Директор Департаменту тваринництва | М.М. Кваша |
( Текст взято з сайту Мінагрополітики України http://www.minagro.gov.ua )
