Про затвердження Комплексного плану "Профілактика та подолання тютюнокуріння в Україні на 2005-2010 роки"

Збереження та зміцнення здоров'я населення України не може бути досягнуто без вирішення проблеми куріння. Загальна кількість курців в Україні складає майже 9,5 млн. осіб. В країні спостерігається тенденція до відносно ранньої спроби початку куріння серед підростаючого покоління. Середній вік прилучення підлітків до цієї шкідливої для здоров'я звички припадає на 12-13 років. На момент повноліття 82% юнаків та 72% дівчат вже мають від 1-2 до 40 і більше спроб курити. Невипадково ситуацію з поширеністю куріння оцінюють як тютюнову епідемію.

Діяльність галузі по подоланню куріння зараз не відповідає вимогам часу. Вона не набула необхідної масштабності, не стала одним із пріоритетів у роботі органів управління та закладів охорони здоров'я. У медичних працівників відсутня активна позиція у вирішенні цієї проблеми та будь-яка мотивація щодо використання профілактичних технологій, які на відміну від лікувальних стандартами якості надання медичної допомоги не передбачені, їхній обов'язковий мінімальний обсяг не регламентується.

Сучасна підготовка не націлює лікарів на надання допомоги курцям на належному рівні: за даними вибіркових досліджень Інституту кардіології ім. Н.Д. Стражеска АМН України, нікотинзамісну терапію призначають час від часу лише 12,7% з числа сімейних лікарів, терапевтів, кардіологів та інших спеціалістів, тільки 9,9% з них рекомендують курцям такі засоби постійно.

Галузева статистична документація взагалі не відображає діяльність медичних закладів з цього напрямку роботи. Тим самим відсутній контроль за якістю роботи щодо запобігання та подолання тютюнокуріння.

Центри здоров'я, які покликані координувати роботу з формування здорового способу життя (далі - ЗСЖ), в тому числі і з проблеми подолання тютюнокуріння, не можуть виконувати цю функцію належним чином через нескінченні під гаслом реорганізації скорочення аж до повної ліквідації, а в Чернігівській, Сумській та Херсонській областях навіть обласні центри здоров'я фактично ліквідовані. Ускладнює вирішення цієї проблеми й той факт, що значна частина медичних працівників не є носіями високої санітарної культури і зразком для наслідування та повсякденного утверджування засад ЗСЖ. Зараз поширеність цієї шкідливої звички серед медичних працівників дуже висока: курять 43,4% чоловіків і 15% жінок.

Виходячи з викладеного, та на виконання завдань, поставлених перед охороною здоров'я Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України N 115 від 04.02.2005 р.

1. Затвердити Комплексний план "Профілактика та подолання тютюнокуріння в Україні на 2005-2010 роки" (додається).

2. Керівникам структурних підрозділів МОЗ України, Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій:

2.1. Вважати одним з основних завдань охорони здоров'я роботу з формування ЗСЖ, зокрема подолання шкідливих для здоров'я звичок. У зв'язку з цим посилити відповідальність керівників закладів охорони здоров'я за роботу з формування ЗСЖ, гігієнічного виховання населення.

2.2. Розробити регіональні плани на виконання Комплексного плану "Профілактика та подолання тютюнокуріння в Україні на 2005-2010 роки" та систематично інформувати МОЗ України про хід їх реалізації

2.3. Впровадити матеріальне стимулювання медпрацівників, перш за все ланки первинної медико-санітарної допомоги, за введення в практику роботи з пацієнтами короткочасних інтервенцій щодо факторів ризику, зокрема, шкідливих для здоров'я звичок.

2.4. Вжити конкретні заходи щодо організації цілеспрямованої просвітницької діяльності, в тому числі через засоби масової інформації, з метою формування громадської думки, ціннісних орієнтацій у широких верств населення щодо неприйняття куріння.

2.5. Підвищити престиж профілактичної роботи серед широкого загалу медичних працівників, для чого:

2.5.1. Розробити та затвердити нормативи обсягу профілактичної діяльності медичних працівників та установ охорони здоров'я всіх рівнів, починаючи з ланки первинної медико-санітарної допомоги.

2.5.2. Підняти роль центрів здоров'я у вирішенні проблеми формування ЗСЖ, надавати їм усіляку допомогу, зміцнити матеріальну базу і кадрові ресурси.

2.6. У тематиці медичних видань надати пріоритет формуванню ЗСЖ, зокрема профілактики шкідливих для здоров'я звичок.

3. Начальникам управлінь охорони здоров'я Сумської, Херсонської та Чернігівської обласних державних адміністрацій:

3.1. Розглянути питання щодо відновлення діяльності обласних центрів здоров'я. Про прийняте рішення проінформувати МОЗ України.

4. Центру медичної статистики МОЗ України (Голубчиков М.В.) при перегляді старих та розробці нових форм статистичної документації передбачати показники щодо діяльності з профілактики та подолання тютюнокуріння.

5. Українському інституту громадського здоров'я (Пономаренко В.М.):

5.1. Розробити систему моніторингу виконання Комплексного плану "Профілактика та подолання тютюнокуріння в Україні на 2005-2010 роки".

5.2. В щорічній доповіді МОЗ України "Основні підсумки роботи галузі охорони здоров'я за рік" передбачати висвітлення стану проблеми щодо профілактики та подолання тютюнокуріння та реалізації Комплексного плану "Профілактика та подолання тютюнокуріння в Україні на 2005-2010 роки".

5.3. Поліпшити вивчення та систематизування досвіду (вітчизняного, зарубіжного) щодо подолання куріння.

6. Департаменту кадрової політики, освіти і науки МОЗ України (Банчук М.В.):

6.1. При перегляді типових програм підготовки і підвищення кваліфікації медичних працівників, насамперед сімейних лікарів, лікарів загальної практики, дільничних терапевтів та педіатрів, кардіологів, наркологів, онкологів, фтизіатрів, фармацевтів тощо збільшити обсяг підготовки з питань формування ЗСЖ, насамперед щодо запобігання шкідливим для здоров'я звичкам, гігієнічного навчання та виховання населення.

6.2. Сприяти розширенню наукової тематики з проблеми тютюнокуріння.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Ханенка С.М.

Ситуація з тютюнокурінням характеризується стабільно високими показниками поширеності серед чоловіків та стрімким зростанням цієї шкідливої звички серед жінок, дітей, підлітків та молоді. У 2001 р. в Україні серед чоловічого населення у віковій групі від 14 років і старше цей показник становив 57% і перевищував середній показник в Європі (38%) в 1,5 разу. Найвищий показник поширеності куріння реєструється: у чоловіків віком 20-39 років - 72%. Прогностичні підрахунки показують, що 25% чоловіків помруть передчасно внаслідок хвороб, пов'язаних з тютюнокурінням, тобто з 3,5 мільйонів молодих чоловіків 587 тис. не доживуть до 70 років. За останні 20 років зросла поширеність тютюнокуріння серед міських жінок працездатного віку (з 5,0% до 20,0%). Нині кожна п'ята жінка, яка проживає в місті, є активним курцем, раніше була лише кожна двадцята. У цілому палить третина працездатного населення України.

Розповсюдженість тютюнокуріння серед молоді України в віці 15-16 років становить близько 29,0%. У молоді сформоване переконання, що юнаки та дівчата, які палять, виглядають більш привабливими, тому тютюнокуріння вважається елементом престижу. В країні кожен четвертий підліток першу спробу тютюнокуріння зробив у віці до 10 років. Не випадково цю ситуацію оцінюють як тютюнову епідемію.

Тютюнокуріння - могутній поведінковий фактор ризику для здоров'я. Роль куріння у розвитку цілого ряду захворювань сьогодні не викликає сумніву. До них належать, насамперед, рак легенів та інших органів, емфізема легенів, хронічні хвороби органів дихання, серцево-судинні захворювання. Тютюнокуріння в Україні, крім чисто матеріальних втрат, завдає значної шкоди демографічній ситуації у суспільстві, сприяє зниженню трудового потенціалу країни тощо. Щорічно від куріння Україна втрачає більше 100 тис. людських життів, а його соціальна вартість орієнтовно оцінюється у 2 млрд. дол. США. Стабільно високі показники поширеності тютюнокуріння серед чоловіків та стрімке зростання цієї шкідливої звички серед молоді свідчить про тенденцію до зростання захворюваності і смертності, обумовлених вживанням тютюну в Україні в майбутньому.

Змінити поведінку громадян на кращу за допомогою лише одних директив неможливо. Потрібна кропітка, довготривала, повсякденна, настирлива та багатопланова робота щодо формування у громадян, особливо серед дітей та підлітків, почуття несхильності до куріння та переваг здорового способу життя. Несприятлива ситуація із вживанням тютюну, що склалася в Україні, може бути суттєво виправлена. Численні приклади своєчасно вжитих заходів з метою зниження рівня куріння в інших країнах (Польща, Канада, США та ін.) показали ефективні шляхи вирішення цієї проблеми.

Необхідно удосконалювати чинне законодавство стосовно подальшого обмеження реклами тютюнових виробів аж до повної її заборони, виготовлення та розповсюдження соціальної реклами антитютюнового спрямування за рахунок виробників тютюнових виробів тощо. Доцільна розробка та реалізація комплексу економічних, правових та адміністративних заходів щодо зниження попиту на тютюнові вироби, а також створення та впровадження системи морального та економічного заохочення тих, хто не курить, та курців у випадках їх стійкої відмови від тютюнокуріння. Життєвою необхідністю є захист від тютюнового диму повітря закритих громадських приміщень, включаючи простори підземних переходів. Розв'язати всі ці проблемні завдання можливо тільки за допомогою комплексного підходу.

Тому є нагальна потреба у прийнятті Комплексного плану "Профілактика та подолання тютюнокуріння в Україні на 2005-2010 роки" (далі - Комплексний план), заходи якого будуть спрямовані на захист населення України від тютюнокуріння. Він ґрунтується на принципах Варшавської декларації "За Європу без тютюну", схваленої Європейською конференцією на рівні міністрів (Варшава, 18-19 лютого 2002 р.), "Європейської стратегії боротьби проти тютюну", а також на основних положеннях Концепції державної політики у сфері здійснення контролю над тютюном, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 року N 667. Комплексний план відповідає головним ідеям, що закладені у Рамковій Конвенції ВООЗ з боротьби проти тютюну, і втілює позитивний світовий досвід у цій сфері.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям" націлює фахівців галузі на надання доступних медичних послуг населенню, насамперед на пропаганду ЗСЖ.

Світовий досвід показує, що ефективним механізмом зменшення попиту населення на тютюнові вироби є підвищення обізнаності населення щодо шкідливих наслідків тютюнокуріння шляхом впровадження інтенсивних програм цільового інформування і освіти. Результатом стає великий відсоток тих, хто не курить, та не розпочинає курити. Обов'язковою умовою успішного втілення цього стратегічного напрямку є своєчасне, повне і кваліфіковане інформування населення підготовленими кадрами. Розробка та реалізація цієї стратегії в Україні має бути забезпечена інформаційною підтримкою та якісною підготовкою медичних працівників ланки первинної медичної допомоги за цільовими навчальними програмами. Також мають бути забезпечені процеси підготовки та розповсюдження соціальної рекламної інформації щодо шкоди тютюнокуріння для здоров'я, створені системи оперативного інформування населення з проблеми тютюнокуріння та освітньо-пропагандистських заходів.

Допомога в припиненні куріння є необхідним і важливим компонентом антитютюнових стратегій. Цілеспрямовані рекомендації і підтримка змін у поведінці ефективно допомагають курцям покинути цю звичку, а нікотинзамісні препарати полегшують цей процес, дозволяючи збільшити кількість осіб, які позбавились від куріння.

Світовий досвід показує, що реалізація цієї стратегії має передбачати організацію цілеспрямованої допомоги щодо позбавлення від тютюнової залежності: залучення лікарів та середніх медичних працівників ланки первинної медико-санітарної допомоги та фармацевтів до цієї роботи, забезпечення нікотинзамісними та іншими фармакологічними засобами, впровадження програм інформування, навчання населення, розроблених з урахуванням гендерних та вікових особливостей.

Система державної первинної медико-санітарної допомоги в Україні досі ще не надає послуг щодо припинення куріння. Таку допомогу надають приватні медичні заклади та недержавні організації. Серед засобів нікотинзамінної терапії практично є тільки жувальна гумка, яка є недоступною для більшості населення через високу її вартість. Стратегія України з цих питань має включати найперспективніші напрямки.

Факти про шкідливість і наслідки впливу для здоров'я вимушеного вдихання тютюнового диму свідчать про необхідність прийняття більш жорстких правил і законів на захист здоров'я людей, які не курять, особливо дітей.

Світовою практикою доведено, що прийняття нормативних актів захисту від вторинного диму водночас сприяє формуванню у населення негативного ставлення до цієї поширеної звички, шанобливого ставлення до здоров'я, руйнує позитивні асоціації, пов'язані з курінням. Найбільш раціональним підходом є заборона куріння в усіх громадських місцях, у тому числі громадському транспорті та на робочих місцях; заборона куріння всередині та зовні приміщень закладів освіти, медичних закладів та на прилеглих до них територіях; заборона куріння при проведенні всіх громадських заходів, що проходять як у приміщеннях, так і на відкритому повітрі; заборона або жорстке обмеження куріння в ресторанах, кафе і барах з метою захисту їх власників, персоналу, відвідувачів від нанесення шкоди здоров'ю. Для зміцнення нормативно-правової бази щодо захисту людей від вдихання вторинного тютюнового диму доцільно класифікувати його як речовину-канцероген.

В Україні куріння заборонене в усіх видах громадського транспорту (метро, тролейбуси, автобуси, трамваї), в кіно, театрах, закритих спортивних спорудах, школах, лікувальних та профілактичних закладах, а також деяких виробничих приміщеннях. Часткові обмеження діють на міжнародних авіарейсах. За правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, заборонено купувати і продавати тютюнові вироби особам до 18-ти років. Щоб продавати тютюнові вироби, необхідно придбати ліцензію. Згідно з правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, їх заборонено продавати в медичних і спортивних закладах, закладах освіти, а також місцях, визначених місцевою владою.

Міжнародний досвід та аналіз діяльності українських державних і громадських організацій, спрямований на захист населення від тютюну, показує, що особливий акцент необхідно ставити на розвиток та зміцнення співробітництва між національними, урядовими, державними та громадськими організаціями. Метою такого співробітництва має стати розподіл функцій з координацією завчасно спланованих спільних стратегій, що значно підвищує ефективність роботи в обраному напрямку.

Зменшення небезпеки, пов'язаної з вдиханням канцерогенів та токсичних речовин тютюнового диму, потребує впровадження більш жорсткої системи регулювання вмісту цих речовин. Курці повинні отримувати достовірну інформацію про них та бути проінформованим щодо небезпеки, пов'язаної з тютюнокурінням та вдиханням тютюнового диму.

Стратегічні дії в цій сфері мають передбачати наступне:

- визначення та гігієнічна регламентація небезпечних факторів тютюнових виробів;

- розробка жорстких стандартів і нормативів для регулювання якості тютюнових виробів, у тому числі з виготовлення та обробки цих виробів, контролю за їх якістю за допомогою точних методів аналізу, а також співробітництво в сфері розробки таких стандартів та нормативів;

- забезпечення обов'язкового надання тютюновими компаніями інформації про склад тютюнових виробів, включаючи дані про основні інгредієнти і добавки, їх токсичність, канцерогенність і здатність викликати або впливати на розвиток тютюнозалежності, а також сприяння інформуванню населення з цих питань;

- законодавча заборона вживання характеристик та термінів, що вводять в оману споживачів і розраховані (прямо чи опосередковано сприяють) на формування у них думки про меншу шкідливість того чи іншого тютюнового виробу;

- законодавча заборона нанесення на упаковки тютюнових виробів будь-якої неправдивої, оманливої інформації, що сприяє їх продажу;

- законодавче забезпечення нанесення на кожну упаковку тютюнових виробів чітко сформульованих різноманітних попереджень про небезпеку тютюнокуріння;

- законодавче забезпечення включення інформації основною мовою країни, на території якої цей продукт потрапляє на ринок, про небезпеку тютюнокуріння, про вміст токсичних речовин у тютюновому димі, зокрема смол, нікотину, монооксиду вуглецю, включаючи результати фактичних вимірювань їх рівнів у тютюновому димі тощо.

Світовий досвід показує, що заборона всіх форм реклами тютюнових виробів у засобах масової інформації зменшує соціальну привабливість куріння і сприяє зниженню рівня споживання тютюнових виробів, особливо серед молоді. За даними Світового банку, всебічна заборона реклами тютюнових виробів може знизити їх споживання приблизно на 7%. Законодавство повинне забороняти будь-які види реклами щодо стимулювання продажу, спонсорства культурних, спортивних та просвітницьких заходів з боку виробників тютюнових виробів, а також розміщення інформації, яка може ввести в оману споживачів.

Встановлення вікових обмежень щодо продажу тютюнових виробів має бути однією з обов'язкових складових політики контролю за обігом тютюнових виробів. Ця стратегія може бути ефективною лише у комплексі із впровадженням усіх інших стратегій стримування тютюнової епідемії, зокрема податкової. Реалізація вікового обмеження доступу до тютюнових виробів повинна базуватися на жорсткому регулюванні роботи продавців, введенні чіткої системи ліцензування продажу, а також забороні усіх видів знеособленої торгівлі і розповсюдження тютюнових виробів.

Стратегічні дії в цій сфері повинні включати наступне: законодавчу заборону продажу тютюнових виробів неповнолітнім та безкоштовного розповсюдження тютюнових виробів з метою реклами, удосконалення системи ліцензування продажу тютюнових виробів для попередження безліцензійної торгівлі ними.

Світовий досвід показує, що моніторинг процесу дотримання національної антитютюнової стратегії з аналізом його динаміки та науковим супроводом надає можливість ефективно протидіяти тютюновій епідемії.

Національні дії в цій сфері мають включати належну фінансову підтримку щодо моніторингу та його наукового супроводу, оцінку та регулярну підготовку звітів стосовно динаміки споживання тютюнових виробів, відмови від куріння, наслідків пасивного куріння, ефективності лікування тютюнової залежності та проведених санітарно-освітніх заходів і пропагандистських кампаній, поширення відповідної інформації у засобах масової інформації, у громадських організаціях, серед медичних працівників, фахівців освіти, соціальних служб для молоді тощо, а також систематичну підготовку та видання доповідей щодо оцінки національних антитютюнових стратегій, поширеності тютюнокуріння та пов'язаної з ним шкоди.

Куріння на сьогодні перестає бути лише персональною або медичною проблемою. Воно переходить в ранг соціальних та політичних проблем суспільства не тільки в Україні, але й в у всьому світі. Досвід країн європейського регіону з питань боротьби проти тютюнокуріння показує, що міжнародне співробітництво вирішує важливі питання розподілу функцій та координації завчасно спланованих спільних стратегій в регіоні, що значно підвищує ефективність роботи в обраному напрямку (насамперед таких, як Рамкова конвенція ВООЗ по боротьбі проти тютюнокуріння).