Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів "а", "|" частини першої, частини другої, пунктів "а", "б" частини третьої статті 81, статті 129 Земельного кодексу України

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича - суддя-доповідач,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів "а", "|" частини першої, частини другої, пунктів "а", "б" частини третьої статті 81, статті 129 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27).

Заслухавши суддю-доповідача Іващенка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Народні депутати України звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо визнання неконституційними положень пунктів "а", "|" частини першої, частини другої, пунктів "а", "б" частини третьої статті 81, статті 129 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, стверджуючи про невідповідність зазначених положень статтям 13, 14 Конституції України.

На думку суб'єкта права на конституційне подання, відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і не може бути передана у володіння окремому громадянину України, іноземцю або особі без громадянства, а також іноземній юридичній особі на праві власності. Тому надання цим суб'єктам права набувати земельні ділянки у власність є перевищенням Верховною Радою України та Президентом України своїх повноважень, а саме довільним, як вважає суб'єкт права на конституційне подання, тлумаченням норм Конституції України, що регулюють відносини права власності Українського народу.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження, Конституційний Суд України виходить з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (частина перша статті 152 Конституції України).

Підставою для розгляду справи Конституційним Судом України є конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (стаття 39, частина перша статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Як свідчить аналіз наданих Конституційному Суду України матеріалів, конституційне подання народних депутатів України не містить правового обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта, який оспорюється, або його окремих положень, як того вимагає Закон України "Про Конституційний Суд України".

Зокрема, не обгрунтовано твердження суб'єкта права на конституційне подання про перевищення Верховною Радою України наданих їй Конституцією України повноважень. Саме до виключної компетенції Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади (стаття 75 Конституції України) відповідно до частини другої статті 14 та пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України віднесено встановлення засад набуття і реалізації права власності на землю. Згідно з частиною другою статті 94 Конституції України Президент України підписує закони України, беручи до виконання, та офіційно їх оприлюднює.

Не надано правового обгрунтування й твердженню народних депутатів України про те, що існування права приватної власності на землю, у тому числі на її купівлю-продаж, суперечить вимогам Основного Закону України. Частиною другою статті 14 Конституції України гарантується право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, а всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Суб'єкт права на конституційне подання також стверджує, що можливість набуття права приватної власності на земельні ділянки іноземними громадянами та особами без громадянства (пункти "а", "б" частини третьої статті 81 Земельного кодексу України) грубо порушує принцип права громадян України на землю, проте не вказує, якими конкретно положеннями Конституції України цей принцип визначено.

Крім того, стверджуючи про невідповідність Конституції України пункту "|" частини першої статті 81 Земельного кодексу України, в якому йдеться, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі "виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю)", народні депутати України посилаються не на відповідні статті Конституції України, а на визначення паю, зафіксоване в юридичному енциклопедичному словнику, та на низку указів Президента України, які, на їх думку, повинні бути визнані неконституційними.

Із викладеного вбачається, що немає підстав для відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України, оскільки воно не містить передбаченого пунктом 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" правового обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень).

3. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань на своєму засіданні 27 травня 2002 року рішення з питання відкриття провадження у справі не прийняла.

Виходячи з наведеного та керуючись частиною другою статті 147, статтею 150 Конституції України, пунктом 2 статті 45, статтями 39, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів "а", "|" частини першої, частини другої, пунктів "а", "б" частини третьої статті 81, статті 129 Земельного кодексу України) на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.