У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 96 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки"
| м. Київ 24 травня 2001 року N 26-у/2001 | Справа N 2-16/2001 |
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича - суддя-доповідач,
Розенка Віталія Івановича,
Селівона Миколи Федосовича,
Тимченка Івана Артемовича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Яценка Станіслава Сергійовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 96 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року N 1529/99.
Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Народні депутати України звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням визнати таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (далі - Указ).
2. Автори конституційного подання вважають, що не тільки окремі положення, але й весь Указ суперечить Конституції України, оскільки дії Президента України щодо його видання є самочинними, тому що Указ видано "у спосіб, не визначений" Конституцією України з привласненням повноважень Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні. До того ж Указ містить довільне тлумачення статті 14 Конституції України в частині гарантування права приватної власності, в тому числі на землю, що, відповідно до статті 150 Конституції України, є прерогативою Конституційного Суду України.
Суб'єкт права на конституційне подання також посилається на те, що Президент України, видавши оспорюваний Указ, вчинив дії, заборонені частиною другою статті 60 Конституції України.
На думку авторів подання, Указ не відповідає вимогам частини другої статті 6, частини другої статті 14, частини другої статті 19, частини другої статті 60, статей 68, 75, пункту 3 статті 85, пункту 8 частини першої статті 92, статті 102, частини третьої статті 106, статей 124, 150 Конституції України.
3. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань процесуальною Ухвалою від 15 березня 2001 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".
4. Розглянувши конституційне подання, Конституційний Суд України дійшов висновку відмовити у відкритті конституційного провадження у справі з таких підстав.
5. Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (частина перша статті 152 Конституції України) .
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційному поданні повинно бути зазначено правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень).
Відповідно до частини першої статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" предметом розгляду Конституційним Судом України може бути конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
6. Суб'єкт права на конституційне подання, обгрунтовуючи неконституційність Указу, посилається на порушення Президентом України вимог частини другої статті 6, частини другої статті 14, частини другої статті 19, частини другої статті 60, статей 68, 75, пункту 3 статті 85, пункту 8 частини першої статті 92, статті 102, частини третьої статті 106 Конституції України.
Ці норми Конституції України регламентують загальні питання, зокрема, щодо: здійснення державної влади в Україні (стаття 6), визначення меж повноважень та способів діяльності органів державної влади (частина друга статті 19) тощо.
Невідповідність правового акта Президента України статті 102 Конституції України автори клопотання обгрунтовують тим, що Указ видано "у спосіб, не визначений Конституцією". Проте аргументів з цього приводу в конституційному поданні не наводять.
Указ видано главою держави з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності. Указ має в основному організаційний характер і не зачіпає правовідносин, врегульованих законодавцем. Конституційне подання не містить правового обгрунтування перевищення Президентом України повноважень, визначених статтею 102 Конституції України, як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, а також щодо державного забезпечення захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13 Конституції України) .
7. Обгрунтовуючи невідповідність Указу положенням статей 124, 150 Конституції України, суб'єкт конституційного подання посилається на тлумачення Указом окремих положень частини другої статті 14 Конституції України, що, на їхню думку, є повноваженням Конституційного Суду України.
Проте стаття 124 Конституції України визначає лише загальні принципи здійснення правосуддя в Україні і взагалі не регулює нормотворчу діяльність Президента України, а правового обгрунтування, яке свідчило б про перебрання Президентом повноважень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України (стаття 150), в конституційному поданні не наведено.
Посилання в конституційному поданні на "заборону" видання Президентом України оспорюваного Указу частиною другою статті 60 Конституції України, якою передбачена юридична відповідальність за віддання явно злочинного розпорядження чи наказу, не підтверджені відповідними аргументами і не мають правового підгрунтя.
Оскільки конституційне подання не відповідає вимогам статей 39, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" підстав для відкриття конституційного провадження немає.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 14, 39, 45, 48, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 96 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року N 1529/99 на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
(Текст взято з сайту Конституційного Суду України)
