Організації незалежно від форми власності, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров'я людей.
Що є об'єктом критичної інформаційної інфраструктури:
Комунікаційна або технологічна система об'єкта критичної інфраструктури, кібератака на яку безпосередньо вплине на стале
функціонування такого об'єкта критичної інфраструктури.
Сукупність спеціальних телекомунікаційних систем (мереж) об'єкта критичної інфраструктури, система спеціального зв'язку, інших комунікаційних систем, які використовуються в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів та військових формувань, на яку безпосередньо вплине на стале функціонування такого об'єкта критичної інфраструктури.
Технологічна система об'єкта критичної інфраструктури, кібератака на яку безпосередньо вплине на стале функціонування такого об'єкта критичної інфраструктури.
Систематизовані електронні інформаційні ресурси, які містять інформацію, призначену для задоволення життєво важливих суспільних потреб громадянина, особи, суспільства і держави, кібератака на які безпосередньо вплине на стале функціонування такого об'єкта критичної інфраструктури.
Застосування законодавства у сфері кібербезпеки та прийняття суб'єктами владних повноважень рішень на виконання норм цього Закону здійснюються з додержанням:
Мінімально необхідного регулювання, гласності та відкритості.
Об'єктивності та правової визначеності, максимально можливого застосування національного та міжнародного права щодо повноважень і обов'язків державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян у сфері кібербезпеку.
Забезпечення національних інтересів України..
Пріоритетного розвитку та підтримки вітчизняного наукового, науково-технічного та виробничого потенціалу.
Розроблення нормативно-правових актів з незалежного аудиту інформаційної безпеки на об'єктах критичної інфраструктури здійснюється на основі:
Міжнародних стандартів PCIDSS.
Стандартів якості Європейського Союзу та рекомендацій НАТО з обов'язковим залученням представників основних суб'єктів національної системи кібербезпеки.
Міжнародних стандартів, стандартів Європейського Союзу та НАТО з обов'язковим залученням представників основних суб'єктів національної системи кібербезпеки, наукових установ, незалежних аудиторів та експертів у сфері кібербезпеки, громадських організацій.
Міжнародних рекомендацій, стандартів Європейського Союзу та пропозицій НАТО з залученням представників основних об'єктів національної системи кібербезпеки, наукових установ, аудиторів та експертів, громадських організацій.
Відповідальність за забезпечення кіберзахисту комунікаційних і технологічних систем об'єктів критичної інфраструктури, захисту технологічної інформації відповідно до вимог законодавства покладається на:
На власників та/або керівників підприємств, установ та організацій, віднесених до об'єктів критичної інфраструктури.
Національний банк України, в межах об'єктів інформаційної інфраструктури у банківській системі.
Збройні Сили України.
Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України.
Координація діяльності у сфері кібербезпеки як складової національної безпеки України здійснюється:
Президентом України через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України.
Кабінет Міністрів України через очолюваний ним Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України.
Верховною Радою через Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України.
Державним агентством з питань електронного урядування України.
Завданнями CERT-UA є:
Підготовка та розміщення на офіційному веб-сайті Державного агентства з питань електронного урядування України рекомендацій щодо протидії сучасним видам кібератак та кіберзагроз.
Організація та проведення практичних семінарів з питань кіберзахисту для суб'єктів національної системи кібербезпеки та власників об'єктів кіберзахисту.
Вироблення і оперативної адаптації державної політики у сфері кібербезпеки, спрямованої на розвиток кіберпростору, досягнення сумісності з відповідними стандартами Європейського Союзу та НАТО.
Формування конкурентного середовища у сфері електронних комунікацій, надання послуг із захисту інформації та кіберзахисту.
Державно-приватна взаємодія у сфері кібербезпеки здійснюється шляхом:
Державно-приватна взаємодія у сфері кібербезпеки не здійснюється.
Забезпечення функціонування CERT-UA.
Впровадження організаційно-технічної моделі кібербезпеки як складової національної системи кібербезпеки здійснюється.
Запровадження механізму громадського контролю ефективності заходів із забезпечення кібербезпеки.
Джерелами фінансування робіт і заходів із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту є:
Кошти благодійних організацій та приватних осіб.
Власні кошти суб'єктів господарювання, кредити банків.
Кошти юридичних осіб, які є резидентами України.
Кошти міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб.
Відповідно до законодавства України у сфері зовнішніх зносин суб'єкти забезпечення кібербезпеки у межах своїх повноважень можуть здійснювати міжнародну співпрацю у сфері кібербезпеки безпосередньо на:
Двосторонній або багатосторонній основі.
Виключно на двосторонній основі.
Виключно на багатосторонній основі.
Вони не можуть здійснювати міжнародну співпрацю у сфері кібербезпеки.
Інформацію з питань, пов'язаних із боротьбою з міжнародною кіберзлочинністю, Україна:
Не надає іноземній державі на підставі, Закону України "Про захист персональних даних".
Надає іноземній державі на підставі доручення Міністра закордонних справ, додержуючись правил дипломатичного етикету.
Надає іноземній державі на підставі запиту, додержуючись вимог законодавства України та її міжнародно-правових зобов'язань.
Надає іноземній державі виключно у випадках загрози національній безпеці України.
Ким здійснюється контроль за дотриманням законодавства при здійсненні заходів із забезпечення кібербезпеки:
Верховною Радою України в порядку, визначеному Конституцією України.
Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Угодою про асоціацію з ЄС.
Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.
Президентом України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.
Контроль за діяльністю із забезпечення кібербезпеки суб'єктів сектору безпеки і оборони, інших державних органів здійснюється:
Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.
Виключно Президентом України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.
Виключно Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.
Верховною Радою України в порядку, визначеному Конституцією України.
Звіти про результати проведення незалежного аудиту діяльності основних суб'єктів національної кібербезпеки, визначених частиною другою статті 8 Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", щодо ефективності системи забезпечення кібербезпеки держави за попередній рік подаються Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України:
У 45 денний строк після закінчення календарного року.
У 90 денний строк після закінчення календарного року.
У 45 денний строк до закінчення календарного року.
У 180 денний строк після закінчення календарного року.
Порядок функціонування Національної телекомунікаційної мережі, критерії, правила та вимоги щодо надання послуг, їх тарифікації для користувачів бюджетної сфери, відшкодування витрат державного бюджету на утримання Національної телекомунікаційної мережі затверджуються:
Верховною Радою України.
Президентом України.
Радою Національної Безпеки та Оборони.
Кабінетом Міністрів України.
Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України забезпечує:
Захист прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань у кіберпросторі.
Формування та реалізацію державної політики щодо захисту у кіберпросторі державних інформаційних ресурсів та інформації.
Запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, які вчиняються у кіберпросторі.
Впровадження заходів із забезпечення кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури в умовах надзвичайного і воєнного стану.
Вимоги і порядок проведення незалежного аудиту інформаційної безпеки на об'єктах критичної інфраструктури встановлюються:
Відповідними наказами по підприємству об'єкта критичної інфраструктури з аудиту інформаційної безпеки, що затверджуються CERT-UA.
Відповідними стандартами Європейського Союзу та НАТО з обов'язковим залученням представників основних суб'єктів національної системи кібербезпеки.
Відповідними нормативно-правовими актами з аудиту інформаційної безпеки, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідними стандартами Європейського Союзу та НАТО з аудиту інформаційної безпеки, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Що відноситься до компетенцій Національного банку України, щодо забезпечення Національної системи кібербезпеки:
Забезпечує реагування на кіберінциденти у сфері державної безпеки.
Створює центр кіберзахисту Національного банку України, забезпечує функціонування системи кіберзахисту у банківській системі України.
Інформує про кіберзагрози та відповідні методи захисту від них.
Координує, організовує та проводить аудит захищеності комунікаційних і технологічних систем об'єктів критичної інфраструктури на вразливість.
V. Питання на перевірку знання Регламенту Кабінету Міністрів України
Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються:
На основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.
З ініціативи розробника.
На основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог Регламенту Кабінету Міністрів України.
На основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України.
З яких питань не видаються постанови Кабінету Міністрів України:
Затвердження положення.
Затвердження статуту.
Затвердження державної цільової програми, плану заходів.
Затвердження порядку, регламенту, правил, методики.
Головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів України є:
Центральні органи виконавчої влади.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
Орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції.
Який проект акта не підлягає проведенню правової експертизи Міністерством юстиції України:
Про схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері.
Про затвердження фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектора економіки.
Про делегування повноважень Кабінету Міністрів органам виконавчої влади у передбачених законом випадках.
Про утворення та затвердження складу робочих груп з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Який документ не подається разом з проектом акта до Міністерства юстиції України для проведення правової експертизи:
Довідка щодо відповідності зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).
Довідка щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.
Пояснювальна записка.
Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Уряду:
Головними розробниками - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
Головними розробниками - центральними органами виконавчої влади.
Головними розробниками - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих органів, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Головними розробниками - міністерствами.
Який з документів не підписується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує під час внесення проекту акта Кабінету Міністрів України на розгляд Уряду:
Супровідний лист.
Пояснювальна записка.
Порівняльна таблиця.
Довідка про погодження.
Який документ подається разом з проектом Закону, що вноситься до Кабінету Міністрів України, крім документів та матеріалів, передбачених пунктом 1 § 50 Регламенту Кабінету Міністрів України:
Довідка щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Експертний висновок.
Політична пропозиція.
Перелік нових законів та законів, які потребують викладення у новій редакції, інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень закону.
У який строк заінтересований орган зобов'язаний за зверненням розробника взяти участь в опрацюванні та погодженні проекту акта Кабінету Міністрів України, розробленого в ініціативному порядку, у частині, що стосується його компетенції:
В одноденний строк.
Протягом п'яти робочих днів.
Протягом десяти робочих днів.
У місячний строк.
Який документ надсилається центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через міністра разом з проектом акта відповідному міністерству для його погодження міністром:
Висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.
Довідка щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Довідка щодо відповідності зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).
Довідка про погодження.
Який проект акта не підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку:
З питань, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, або з інших питань, пов'язаних з виникненням загрози життю та/або здоров'ю населення, а також з невідкладних питань щодо проведення антитерористичної операції та обороноздатності держави.
Який містить інформацію з обмеженим доступом.
З кадрових питань.
Що стосуються укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України.
Який проект акта підлягає обов'язковому погодженню з Нацдержслужбою:
Про схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері.
Щодо затвердження положення про центральний орган виконавчої влади.
Делегування повноважень Кабінету Міністрів органам виконавчої влади у передбачених законом випадках.
Кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.
Які наслідки настають у разі коли за висновком Мін'юсту проект акта Кабінету Міністрів України не відповідає Конституції та законам України, актам Президента України:
Проект акта повертається на доопрацювання.
Проект акта не підлягає внесенню на розгляд Кабінету Міністрів України.
Щодо такого проекту акта проводяться узгоджувальні процедури, консультації, наради, робочі зустрічі на рівні керівників головного розробника та заінтересованих органів.
Рішення щодо такого проекту акта приймається на засіданні Кабінету Міністрів України.
Який документ обов'язково візує керівник юридичної служби органу, який є головним розробником під час внесення проекту акта на розгляд Уряду.
Протокол узгодження позицій.
Проект акта.
Довідка про погодження.
Порівняльна таблиця.
У якому документі викладається мета прийняття акта, його короткий зміст, строки реалізації, очікувані результати для різних верств (груп) населення та/або позитивний вплив на розвиток окремих галузей економіки та регіонів з конкретними прикладами:
У прес-релізі.
У пояснювальній записці.
У інформаційно-довідкових матеріалах.
У висновку Мін'юсту.
До проекту розпорядження Кабінету Міністрів про схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері та концепції закону не додається:
Висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.
Пояснювальна записка.
Довідка щодо відповідності зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).
Довідка про погодження.
Який розділ не містить концепція реалізації державної політики у відповідній сфері:
Проблема, яка потребує розв'язання.
Мета і строки реалізації концепції.
Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів.
Оцінка регуляторного впливу.
Який орган здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України:
Міністерство юстиції України.
Секретаріат Кабінету Міністрів України.
Верховна Рада України.
Адміністрація Президента України.
Акти центральних органів виконавчої влади скасовуються:
Повністю чи в окремій частині керівником відповідного центрального органу виконавчої влади.
Повністю чи в окремій частині Міністром, через якого спрямовується та координується діяльність відповідного центрального органу виконавчої влади.
Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідних розпоряджень. Проект такого розпорядження готує Мін'юст за дорученням Прем'єр-міністра.
Постановою Кабінету Міністрів України. Проект такої постанови готує Мін'юст за дорученням Прем'єр-міністра України.
Проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України:
Державним секретарем Кабінету Міністрів України.
Міністром Кабінету Міністрів України.
Прем'єр-міністром України.
Комісією з питань вищого корпусу державної служби.
Директорат з безпеки на транспорті
І. Питання на перевірку знань Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"
Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування:
1. У встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
2. У встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України"Про ліцензування видів господарської діяльності".
3. У встановленому Законом України"Про ліцензування видів господарської діяльності" порядку.
4. У встановленому Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання:
1. Заборонено, крім випадків передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
2. Здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно - одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб'єкта господарювання.
3. Заборонено.
4. Здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа визначаються:
1. Законами.
2. Актами Кабінету Міністрів України.
3. Наказом відповідного міністерства.
4. Наказом органами державного нагляду (контролю).
Мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу:
1. Орган державного нагляду (контролю)
2. Суб'єкт господарювання
3. Органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання.
4. Органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання за їх згодою.
Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою:
1. Зупинення виробництва (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання.
2. Звернення органу державного нагляду (контролю) до суду з вимогою зупинення повністю або частково виробництва (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання.
3. Застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
4. Складання приписів, розпорядження про усунення порушень виявлених перевіркою.
При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати:
1. Виключно форми актів затверджені актами Кабінету Міністрів України.
2. Виключно форми актів затверджені наказами відповідних центральних органів виконавчої влади.
3. Виключно уніфіковані форми актів.
4. Виключно форми актів затверджені міжнародними угодами, які були ратифіковані Україною відповідно до законодавства.
Планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше:
1. 1 грудня року, що передує плановому.
2. 31 грудня року, що передує плановому.
3. 15 жовтня року, що передує плановому.
4. 1 листопада року, що передує плановому.
У разі відмови суб'єкта господарювання від проведення комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності планова перевірка:
1. Не здійснюється.
2. Проводиться згідно з річними планами органів державного нагляду (контролю).
3. Проводиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
4. Проводиться за рішенням органів державного нагляду (контролю).
Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб'єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та забезпечують внесення відомостей про таких суб'єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб'єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю) не пізніше:
1. 1 грудня року, що передує плановому.
2. 31 грудня року, що передує плановому.
3. 15 жовтня року, що передує плановому.
4. 1 листопада року, що передує плановому.
План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період для всіх органів державного нагляду (контролю) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та вносить відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до:
1. 1 грудня року, що передує плановому.
2. 1 листопада року, що передує плановому.
3. 15 жовтня року, що передує плановому.
4. 15 листопада року, що передує плановому.
Планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання, яка віднесена до високого ступеня ризику:
1. Не частіше одного разу на один рік.
2. Не частіше одного разу на два роки.
3. Один раз на рік.
4. Один раз на два роки.
Щороку органи державного нагляду (контролю) готують звіти про виконання річних планів заходів державного нагляду (контролю) за попередній рік з урахуванням виконання відповідно до компетенції плану комплексних заходів державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до:
1. 31 січня.
2. 1 лютого.
3. 15 лютого.
4. 1 квітня.
Строк здійснення планового заходу щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - не може перевищувати:
1. П'ятнадцяти робочих днів.
2. Десяти робочих днів.
3. Двох робочих днів.
4. П'яти робочих днів.
Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за:
1. П'ятнадцяти робочих днів до дня здійснення цього заходу.
2. П'ятнадцяти днів до дня здійснення цього заходу.
3. Десять днів до дня здійснення цього заходу.
4. Десять робочих днів до дня здійснення цього заходу.
Підставами для здійснення позапланових заходів є:
1. Обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси.
2. Повідомлення посадових осіб контролюючих органів про виявлені в ході виконання контрольних повноважень порушення законодавства.
3. Звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
4. Реалізація загрози життю чи здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, яка безпосередньо пов'язана з провадженням виду господарської діяльності.
Строк здійснення позапланового заходу суб'єктів малого підприємництва не може перевищувати:
1. Десяти робочих днів.
2. Десяти днів.
3. Двох робочих днів.
4. Двох днів.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання без:
1. Посвідчення (направлення) на здійснення заходу.
2. Посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення.
3. Наказу та посвідчення (направлення) на здійснення заходу.
4. Наказу та службового посвідчення.
Можуть залучати третіх осіб з метою захисту своїх прав та законних інтересів у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю):
1. Суб'єкти господарювання.
2. Орган державного нагляду (контролю).
3. Суб'єкти господарювання та органи державного нагляду (контролю).
4. Не має правильної відповіді.
Якщо не затверджені критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх здійснення:
1. Такі суб'єкти господарювання вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику.
2. Такі суб'єкти господарювання вважаються суб'єктами господарювання з високим ступенем ризику.
3. Такі суб'єкти господарювання вважаються суб'єктами господарювання з середнім ступенем ризику.
4. Такі суб'єкти господарювання не перевіряються.
Для з'ясування питань, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду (контролю), за рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу) може призначатися:
1. Додаткова перевірка.
2. Експертиза (випробування).
3. Відбір зразків продукції.
4. Всі відповіді вірні.
ІІ. Питання на перевірку знань Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів"
1. Дія Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" не поширюється на:
1. Перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються, та інші передбачені законом випадки.
2. Забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення небезпечних вантажів.
3. Державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів.
4. Виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів.
2. Згідно з Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів" міжнародне перевезення небезпечних вантажів це:
1. Перевезення небезпечних вантажів із території іноземної держави на територію України. транзитом через територію України.
2. Діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.
3. Діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання з території України на територію іноземної держави.
4 Перевезення небезпечних вантажів з території України на територію іноземної держави. з території іноземної держави на територію України. транзитом через територію України.
3. Державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів здійснюють:
1. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також інші спеціально уповноважені державні органи відповідно до їх компетенції.
2. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, у встановленому законодавством порядку.
3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
4. Президент України, Верховна Рада України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, у встановленому законодавством порядку.
4. Встановлення порядку спеціального навчання працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів відноситься до компетенції:
1. Верховної Ради України.
2. Кабінету Міністрів України.
3. Міністерства інфраструктури України.
4. Міністерства внутрішніх справ України.
5. Спрямування і координація роботи органів, спеціально уповноважених здійснювати державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів здійснюється:
1. Міністерством інфраструктури України.
2. Міністерством внутрішніх справ України.
3.Кабінетом Міністрів України.
4. Компетентним органом з перевезення небезпечних вантажів.
6. Спеціально уповноваженими органами у сфері перевезення небезпечних вантажів є:
1. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері транспорту, та інші органи виконавчої влади, зазначені у статтях 15 і 16 цього Закону, відповідно до їх компетенції.
2. Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах компетенції встановленої цим Законом.
3. Компетентний орган у сфері перевезення небезпечних вантажів.
4. Центри спеціального навчання працівників, суб'єктів перевезення небезпечних вантажів.
7. Розроблення і затвердження яких нормативно-правових актів з питань перевезення небезпечних вантажів не відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, у сфері перевезення небезпечних вантажів?
1. Нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів, що розробляються та затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.
2. Нормативно-правових актів з питань перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом.
3. Нормативно-правових актів з питань перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом, що розробляються та затверджуються Державіаслужбою.
4. Нормативно-правових актів з питань міжнародного перевезення небезпечних вантажів.
8. Куди надається інформація про результати класифікації небезпечних вантажів в Україні, які раніше не були визнані такими, та про зміни у класифікації небезпечних вантажів:
1. До Комітету експертів ООН з перевезення небезпечних вантажів через Міністерство закордонних справ України.
2. До міжнародних організацій у відповідній сфері транспорту через Міністерство закордонних справ України.
3. До Організації співробітництва залізниць через Міністерство закордонних справ України.
4. Компетентному органу в сфері перевезення небезпечних вантажів.
9. Контроль і нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на транспорті та правил перевезень небезпечних вантажів (крім дорожнього перевезення небезпечних вантажів) належить до компетенції:
1. Міністерства інфраструктури України.
2. Міністерства внутрішніх справ України.
3. Державної служби з безпеки на транспорті України.
4. Національної поліції України.
10. Здійснення контролю і нагляду за організацією безпечного перевезення небезпечних вантажів (крім дорожнього перевезення небезпечних вантажів) належить до компетенції:
1. Міністерства інфраструктури України.
2. Міністерства внутрішніх справ України.
3. Державної служби з безпеки на транспорті України.
4. Національної поліції України.
11. Яким вимогам відповідно до Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" мають відповідати транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі:
1. Вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів.
2. Вимогам міжнародних договорів та угод, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Вимогам, встановленим чинним законодавством до конструкції транспортних засобів, та вимогам безпеки.
4. Транспортні засоби та/або контейнери, що використовуються для перевезення, є чистими, утримуються у належному стані, та мають таку конструкцію, що забезпечує результативне чищення та/або дезінфекцію.
12. Від чого, відповідно до Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", залежить здійснення фізичного захисту і супроводження небезпечних вантажів:
1 Від періоду доби, коли відбувається перевезення небезпечного вантажу.
2. Від класифікації небезпечного вантажу та виду транспорту, яким він перевозиться.
3. Від наявності у перевізника працівників, які пройшли спеціальне навчання.
4. Від території, якою здійснюватиметься транспортування небезпечного вантажу.
13. Міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до:
1. Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Конституції України та нормативно правових актів у сфері перевезення небезпечних вантажів.
4. Чинного законодавства України.
14. Транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюється:
1. Виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без перевантаження на інший.
2. За умов та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. За погодженням із компетентним органом у сфері перевезення небезпечних вантажів.
4. При наявності обов'язкового фізичного захисту і супроводження небезпечних вантажів.
15. Згідно із Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів" перевезення небезпечних вантажів це діяльність пов'язана з:?
1. Переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення.
2. Роботами, що безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
3. Переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.
4. Підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних,
транзитних або інших вантажів.
16. Скільки класів небезпечних вантажів визначено Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів"?
1. Дев'ять.
2. Тринадцять.
3. Чотири.
4. Шість.
17. Згідно з законом України "Про перевезення небезпечних вантажів" суб'єктами перевезення небезпечних вантажів є:?
1. Юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу.
2. Підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі).
3. Зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення.
4. Орган, що таким визнається в установленому порядку з метою виконання міжнародних договорів України у сфері перевезень небезпечних вантажів.
18. Чи можуть відноситися відходи виробництва до небезпечних вантажів згідно з Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів"?
1. Так, якщо результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину їх віднесено до одного з класів небезпечних речовин.
2. Ні, тому що вони не відносяться до визначених у цьому законі класів небезпеки.
3. Ні, згідно Закону Україну "Про відходи" вони не є небезпечними вантажами.
4. Ні, згідно міжнародних договорів вони не є небезпечними вантажами.
19. Згідно із Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів" нагляд та контроль за додержанням вимог нормативів і правил екологічної та радіаційної безпеки під час перевезення небезпечних вантажів здійснює:
1. Центральний орган виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів.
2. Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту.
3. Центральний орган виконавчої влади у галузі промислової політики.
4. Зазначений в перевізних документах компетентний орган.
20.Згідно із Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів" умови перевезення небезпечних вантажів визначаються:
1. Нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.
2. Нормативно-технічними документами на продукцію.
3. Технічними регламентами.
4. Дозволом на перевезення.
ІІІ. Питання на перевірку знання Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521
1. Яким із нижченаведених документів виробник транспортного засобу, тип якого затверджено в Україні, підтверджує, що окремо взятий транспортний засіб відповідає затвердженому типу згідно з Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання?
1. Сертифікат типу
2. Сертифікат відповідності
3. Повідомлення про затвердження типу
4. Протокол випробувань
2. На який з нижченаведених видів транспортних засобів не поширюється дія Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання?
1. Мотоцикли
2. Тролейбуси
3. Напівпричепи
4. Трамваї
3. Автобуси якого з класів можуть перевозити пасажирів, які стоять?
1. A
2. B
3. C
4. III
4. Стосовно якого з нижченаведених видів транспортних засобів визначають рівні екологічних норм (ЄВРО-0 - ЄВРО-6)?
1. Автомобіль, оснащений газовим двигуном
2. Мотоцикл
3. Електромобіль
4. Колісний трактор, оснащений дизелем
5. Що з нижченаведеного згідно з Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, є підтвердженням відповідності транспортного засобу встановленим відповідним вимогам?
1. Маркування щодо відповідності гармонізованим національним стандартам
