Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю „Амальгама Люкс“ щодо офіційного тлумачення положень статті 64 Закону України „Про телебачення і радіомовлення“ у взаємозв’язку з положеннями статті 48 цього закону, частини першої статті 32, частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Баулiна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовiченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В’ячеслава Андрійовича - доповідача,

Пасенюка Олександра Михайловича‚

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" щодо офіційного тлумачення положень статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 року № 3759-XII (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 10, ст. 43) з наступними змінами (далі - Закон) у взаємозв’язку з положеннями статті 48 Закону, частини першої статті 32, частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Овчаренка В.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб’єкт права на конституційне звернення - товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (далі - Товариство) - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 64 Закону у взаємозв’язку з положеннями його статті 48, частини першої статті 32, частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України в аспекті належності і допустимості доказів у суді щодо встановлення фактичного змісту телепередач, самостійно записаних позивачем на СD диск.

Автор клопотання стверджує про неоднозначне застосування вказаних положень судами України і посилається при цьому на рішення Господарського суду міста Києва від 5 грудня 2011 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2012 року, постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2008 року, від 12 липня 2011 року, від 29 травня 2012 року, від 10 липня 2012 року.

2. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв’язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали від 11 квітня 2013 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94).

Товариство 17 червня 2011 року звернулося до ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (далі - Телерадіокомпанія) із заявою щодо спростування недостовірної інформації, поширеної в телепередачі "Провокатор", яка транслювалася в ніч на 15 червня 2011 року, та надання копії запису цієї телепередачі. Оскільки Телерадіокомпанія не виконала зазначених вимог, Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. Названий суд відмовив Товариству в позові рішенням від 5 грудня 2011 року, яке Київський апеляційний господарський суд і Вищий господарський суд України залишили без змін. В основу судових рішень покладено висновок про те, що долучений до матеріалів справи запис програми на СD диску не може прийматися судом як належний і допустимий доказ, тому що він не відповідає вимогам статті 64 Закону як самостійно записаний.

В інших доданих автором клопотання рішеннях судів, а саме за позовами ВАТ "Центр фінансових технологій" до телерадіокомпанії "Київ" про визначення недостовірної інформації від 16 грудня 2008 року № 32/283, ТОВ "Українська музична видавнича група" до Національної телерадіокомпанії України про стягнення 181500 гривень від 12 липня 2011 року № 15/43 та про стягнення 48400 гривень від 29 травня 2012 року № 15/41, посилань на статтю 64 Закону в частині належності і допустимості доказів, які надаються позивачами на СD дисках, немає.

Отже, відсутність неоднозначного застосування судами статті 64 Закону в аспекті питання, порушеного в конституційному зверненні, є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України, статтями 42, 45, 50, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" щодо офіційного тлумачення положень статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 року № 3759-XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями статті 48 цього закону, частини першої статті 32, частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.