Про організацію і удосконалення ревматологічної допомоги населенню України

Сульфідні, хлоридні, натрієві, йодобромні та скипидарні ванни назначають хворим без явищ синовіту з порушенням локомоторної функції суглобів.

Грязьові курорти використовуються в випадках з залишкових явищами синовіту та наявністю проліферативних змін в суглобах.

Протипоказання становлять хворі з III стадією хвороби внутрішніх органів (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба та інші) згідно з загальними правилами.

ПОДАГРА. Направляються хворі поза приступом хвороби. Санаторне лікування проводиться на фоні прийому антиподагричної терапії. Використовуються родонові та сірководневі води, а також грязьові аплікації.

РЕВМАТИЗМ. Направляються хворі з мінімальними ступенями активності ревматичного процесу (I ст.) як на фоні клапанної вади серця, так і без неї при недостатності кровообігу не більше I стадії, а також хворі після мітральної комісуротомії через 2 - 3 місяці після оперативного лікування при наявності мінімальної активності ревматичного процесу (I) та недостатності кровообігу I стадії.

В місцеві кардіологічні санаторії можуть направлятися хворі з РА стадією недостатності кровообігу. Лікування в санаторії протипоказане в разі вираженої недостатності кровообігу III ст. і більше, високої активності ревматичного процесу, тромбоемболічних ускладнень, тяжких порушень ритму серця (пароксизмальні аритмії, групові та політопні екстрасистолії, атріовентрикулярна блокада більше I ступені, повна блокада ніжок пучка Гіса).

Згідно з сучасними науковими досягненнями збудником ревматизму є b-гемолітичний стрептокок групи A. Максимальна кількість первинних випадків ревматизму реєструється в віці 7 - 15 років. Виходячи з цього і будується первинна і вторинна профілактика ревматизму.

Первинна рофілактика будується на медико-соціальних заходах, які передбачають боротьбу з стрептококовою інфекцією, своєчасним її лікуванням та лікування вогнищ можливої персистенції стрептокока, особливо з врахуванням сімейно-генетичного анамнезу. Велика увага повинна приділятись формуванню здорового способу життя.

Вторинна профілактика ревматизму повинна забезпечуватись комплексом антибактеріальної та протизапальної терапії, який попереджує загострення та прогресуючий перебіг ревматизму. При стаціонарному лікуванні використовуються переважно пеніцилінові антибіотики та нестероїдні протизапальні лікарські препарати. При непереносимості пеніциліну можливо використати еритроміцин. В випадках високої ревматичної активності (III ступінь) або вираженого кардиту (панкардиту) застосовуються глюкокортикостероїди в дозах 20 - 30 мг та еквівалент преднізолону, протягом 2 тижнів з поступовим зниженням по загальним правилам.

Круглорічна біцилінопрофілактика проводиться біциліном-5 1,5 млн. ОД один раз в три тижні на протязі 3 років в випадках ревматизму без ураження серця і 5 років при наявності ураження серця або рецидивів ревматизму.

Всім хворим ревматизмом незалежно від сезону року в випадках ангін або гострих респіраторних стрептококових інфекцій повинно бути забезпечене їх ефективне лікування з використанням антибіотиків пеніцилінового ряду, а потім одноразово вводиться біцилін-5 в дозі 1,5 млн. ОД (для дорослих) та 1,2 млн. ОД (для підлітків).

Пульс-терапія використовується з метою протизапальної та імуносупресивної терапії ревматичних хвороб, основу патогенезу яких складає імунокомплексна патологія. Показаннями для застосування є швидкий системний перебіг хвороби, низька ефективність високих доз глюкокортикостероїдів та цитостатичних імуносупресантів, наявність ураження нирок, системних васкулітів, цитопеній тощо.

Протипоказаннями для проведення пульс-терапії є виражена анемія, лейкопенія, ниркова недостатність, недостатність кровообігу, термінальні стадії хвороби, вагітність.

Пульс-терапія повинна використовуватись при лікуванні хворих тільки на базі ревматологічних центрів або спеціалізованих ревматологічних відділень при умові гарантованого реанімаційного забезпечення. Ускладненнями пульс-терапії можуть бути: різке підвищення тиску, раптові порушення ритму серця та зупинка роботи серця, анафілактоїдні реакції.

Можливе використання пульс-терапії глюкокортикостероїдами (метилпреднізолон), а також комбінація глюкокортикостероїдів та цитостатичних імунодепресантів (циклофосфан).

Методи екстракорпоральної детоксикації (плазмофорез, гемосорбція, імуносорбція) застосовуються з метою очищення плазми хворих від циркулюючих імунних комплексів, продуктів метаболізму. Використання цих методів забезпечує підвищення чутливості організму до патогенетичної терапії тяжких ревматичних хворих. Методи знаходять переважне застосування в лікуванні дифузних хвороб сполучної тканини, ревматоїдного артриту, системних васкулітів, а також інших ревматичних хвороб з аутоімунними та імунокомплексними механізмами розвитку.

Протипоказане використання методів екстракорпоральної детоксикації в випадках супутніх інфекційних хвороб, виражених змін з боку крові (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія), вираженої ниркової та серцево-судинної недостатності.

Відбір хворих, оцінка показань та проведення екстракорпоральних методів детоксикації проводиться на базі ревматологічних центрів або відділень при наявності реанімаційного забезпечення.

При лікуванні найбільш тяжких ревматичних хвороб повинні комплексно використовуватись варіанти пульс-терапії і екстракорпоральної детоксикації.

При формуванні статистичної державної звітності ревматичних хвороб, а також при формуванні діагнозів термінологія повинна застосовуватися згідно з Міжнародною класифікацією хвороб, травм та причин смерті дев'ятого перегляду (МКХ-IX), а в подальшому згідно (МКХ-X).

Ревматичні хвороби в МКХ-IX розподілені до класів хвороб системи кровообігу (ревматизм, васкуліти) і хвороб кістково-м'язової системи та сполучної тканини (таблиця 1).

Впроваджені в практику ревматології класифікації в переважній більшості по суті нозологічних форм хвороб відповідають міжнародній термінології та класифікаціям хвороб внутрішніх органів.

Пропонується в практичній діяльності керуватися класифікаціями, які були розглянуті та затверджені на попередніх з'їздах ревматологів (1985; 1991 рр.). Інформація про зміни та доповнення в термінологію та класифікацію буде додатково доводитись до відома.