Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при раку передміхурової залози

M0 - немає віддалених метастазів

M1 - віддалені метастази

M1a - метастази в лімфатичних вузлах, що не відносяться до регіонарних

M1b - метастази в кістки

M1c - метастази в інші органи

Сума балів за Глісоном є найбільш поширеною системою стадіювання аденокарциноми передміхурової залози. Оцінка за шкалою Глісона може бути проведена тільки з використанням морфологічного матеріалу (біопсійний або післяопераційний матеріал). Цитологічні препарати не використовуються.

Оцінка за шкалою Глісона - це сума двох найпоширеніших ступенів диференціації пухлини (1-5), представлених в пухлині. Оцінка за шкалою Глісона варіюється від 2 до 10 балів, де 2 бали - найменш агресивна, а 10 балів - найбільш агресивна пухлина. При пункційній біопсії рекомендують обов'язково включати найгірший ступінь диференціювання утвору, навіть якщо він присутній в < 5% біопсійного матеріалу.

В залежності від розмірів пухлини (T), наявності місцевих (N) та віддалених (M) метастазів, рівня ПСА та гістологічної градації, хворих поділяють на прогностичні групи.

Шановний пацієнте. Дана інформація надана Вам у зв'язку з тим, що у Вас виявлено захворювання, яке потребує спеціального лікування:

• Хірургічного;

• Медикаментозного;

• Променевого (підкреслити потрібне).

До початку лікування Ви пройдете обстеження за загальноприйнятою для даного захворювання схемою в клініці. Якщо в результаті обстеження не буде виявлено протипоказань для терапії, Вам буде призначено лікування, під час якого Ви будете перебувати під постійним спостереженням Вашого лікаря. Після закінчення 4-го (іноді 2 або 3) та 6-го курсу лікування Ви будете повторно ретельно обстежені.

Після курсу лікування Ви будете відвідувати лікарню для проведення обстежень. Тривалість періоду спостереження буде залежати від реакції Вашого захворювання на проведену терапію. В середньому пацієнти спостерігаються кожні три місяці протягом року після лікування, потім один раз на рік постійно.

Побічні явища

При проведенні медикаментозного чи променевого лікування можливий розвиток мієлосупресії - зменшення утворення клітин кістковим мозком. Це може привести до:

• зниження кількості лейкоцитів, що підвищує ризик розвитку інфекції;

• зниження кількості еритроцитів (анемія), що приводить до задишки, слабкості, підвищеної втомлюваності;

• зниження кількості тромбоцитів (клітин, що беруть участь в утворенні тромбів), що може привести до утворення синців або кровотечі.

Пригнічення кісткового мозку завжди тимчасове, через деякий час показники крові відновлюються. У деяких випадках воно може бути важким і потребувати призначення додаткової терапії, такої як трансфузія препаратів крові, препаратів, які стимулюють відновлення функції кісткового мозку. При трансфузії препаратів існує ризик інфікування вірусними інфекціями. На фоні зниженої кількості лейкоцитів існує ризик розвитку інфекційних ускладнень. У випадку розвитку інфекційного процесу Вам будуть призначені антибактеріальні засоби. Іноді інфекційне ускладнення може бути серйозним і потенційно загрожувати життю, дуже важливо розпочати лікування після появи перших ознак інфекційного ускладнення. Тому негайно повідомляйте Вашому лікареві про всі ознаки інфекції, що можуть з'явитися або під час перебування у стаціонарі або у період Вашого перебування вдома.

Іншими побічними ефектами, що часто зустрічаються, є підвищена втомлюваність, слабкість, запалення ротової порожнини (стоматит), загальне знедужання, втрата апетиту, нудота, блювота, периферична нейропатія (оніміння і слабість кінцівок), шкірні висипання, підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну, алопеція (випадіння волосся).

Про будь-які зміни самопочуття Ви повинні негайно повідомити лікареві, що проводить дослідження.

1. До хворих на гормон-рефрактерний рак простати слід застосовувати мультидисциплінарний підхід

2. При неметастатичному ГРРПЗ цитотоксична терапія повинна використовуватись тільки в умовах клінічних випробувань

3. У пацієнтів із підвищеним рівнем ПСА тільки два послідовних підвищення рівня ПСА сироватки крові вище попереднього повинні бути задокументовані

4. Перед лікуванням, рівень тестостерону в сироватці крові повинен бути нижчим 50 нг/дл

5. Перед лікуванням, рівень ПСА в сироватці крові повинен бути вищим 2 нг/мл з метою коректності оцінки терапевтичного ефекту

6. Перед лікуванням потенційні переваги подальшої терапії та її побічні ефекти повинні бути обговорені з пацієнтом

7. У хворих на метастатичний ГРРПЗ, які є кандидатами до цитотоксичної терапії, доцетаксел в дозі 75 мг/м 2 кожних 3 тижні є препаратом вибору, так як показав значне збільшення показника виживаності

8. Якщо хіміотерапія призначається хворим на ГРРПЗ із кістковими метастазами, показані доцетаксел чи мітоксантрон в комбінації з преднізолоном чи гідрокортизоном. Якщо немає протипоказань, доцетаксел має перевагу щодо зменшення больового синдрому

9. У пацієнтів із рецидивом після першої лінії хіміотерапії кабазітаксел є препаратом вибору для II лінії терапії

10. Повторне лікування доцетакселом може бути показане пацієнтам у випадках раніше отриманого позитивного ефекту

11. В інших випадках лікування повинно бути призначене відповідно до індивідуальних особливостей пацієнта. Якщо пацієнт не може отримувати кабазітаксел, можливе повторне призначення доцетакселу

1. Обстеження та лікування пацієнтів із больовим синдромом, викликаним метастазами в кістки скелету, повинні бути спрямовані на покращення якості життя та зменшення болю

2. Тактика лікування з найвищою ефективністю та низькою частотою побічних проявів є основною метою терапії

3. Бісфосфонати - рекомендовано пацієнтам із кістковими метастазами з метою запобігання кісткових ускладнень. Але переваги повинні бути збалансовані з токсичністю цих препаратів, зокрема слід уникати некрозу щелепи

4. Кальцій та вітамін D повинні систематично застосовуватись при використанні бісфосфонатів

5. Рекомендовано в лікуванні кісткових метастазів раннє використання паліативного лікування, такого як: радіонукліди, дистанційна променева терапія, анальгетики

6. У пацієнтів з неврологічною симптоматикою хірургія спинного мозку чи декомпресійна променева терапія може бути використана в невідкладних станах. Завжди повинні бути спочатку призначені високі дози кортикостероїдів

1. Хворі повинні бути обстежені через 3 і 6 місяців після початку лікування. Мінімум обстеження має включати в себе: дослідження ПСА, ПРО, оцінку інтенсивності симптомів захворювання та побічних ефектів лікування

2. Період спостереження повинен бути індивідуально адаптований до кожного хворого з урахуванням симптомів захворювання, прогностичних факторів і лікування, що проводиться

3. У пацієнтів, які отримують інтермітуючу гормональну терапію, аналіз крові на ПСА та тестостерон повинен виконуватись кожних 3 місяці протягом всього періоду лікування

4. У хворих зі стадією M0 та гарною відповіддю на лікування період обстеження повинен бути запланований кожні 6 міс. і мінімально повинен включати: заповнення історії хвороби, ПРО, визначення ПСА в сироватці крові

5. Хворим зі стадією M1 і гарною відповіддю на лікування обстеження рекомендовано через 3 - 6 міс. після початку лікування. Як мінімум обстеження має включати в себе заповнення історії хвороби стосовно скарг та симптомів, ПРО, визначення ПСА в сироватці крові, визначення рівня гемоглобіну, рівня креатиніну та лужної фосфатази в сироватці крові

6. У хворих (особливо зі стадією M1b) повинні бути оцінені клінічні ознаки, які можуть свідчити про компресію спинного мозку

7. При прогресуванні захворювання або якщо пацієнт не відповів на проведене лікування, частота відвідувань лікаря і план діагностичних досліджень повинні бути індивідуалізовані

8. У пацієнтів із підозрою на прогресування захворювання повинен бути визначений рівень тестостерону з метою виключення гормон-резистентності (Тестостерон нижче 0,5 нг/мл)

9. Рутинне обстеження в стабільних пацієнтів не рекомендована

1. Локальний рецидив найкраще лікується рятівною дистанційною променевою терапією в дозі 64-66 Гр до того, як буде рівень ПСА < 0,5 нг/мл.

2. У пацієнтів із підозрою на місцевий рецидив, які непридатні або відмовляються від променевої терапії, доцільним є активне спостереження з можливою послідуючою гормональною терапією.

3. Біохімічний рецидив свідчить про системний рецидив, який краще лікувати антиандрогенною депривацією, що знизить частоту метастазування.

4. Агоністи ЛГ-РГ/антагоністи ЛГ-РГ, білатеральна орхектомія чи бікалутамід (150 мг - щоденно) можуть бути використані в якості гормональної терапії.

1. Локальний рецидив найкраще лікується рятівною радикальною простатектомією в ретельно відібраних хворих (ПСА < 10 нг/мл, час подвоєння ПСА > 12 місяців, низькі дози брахітерапії, Глісон < 7).

2. Кріоабляція простати та інтенстиційна брахітерапія є альтернативною процедурою у пацієнтів із протипоказаннями до хірургії.

3. У пацієнтів із передбачуваним рецидивом може бути застосована гормональна терапія.