За умови експлуатації водних шляхів вантажними самохідними і несамохідними суднами рентна плата за спеціальне використання води для потреб водного транспорту обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки рентної плати, а пасажирськими суднами - виходячи з місця-доби та ставки рентної плати (підпункт 255.11.6 пункту 255.11 статті 255 Кодексу).
Загальна формула визначення податкового зобов'язання із рентної плати за спеціальне використання води для потреб водного транспорту:
ПЗ = Об'єкт x Ставка, де
ПЗ - податкове зобов'язання з початку року (за півріччя, або за 9 місяців, або за рік);
Об'єкт - об'єкт оподаткування з початку року, визначається як добуток вантажомісткості транспортних засобів (для вантажного самохідного і несамохідного флоту - у тоннах, для пасажирського флоту - кількість місць) та тривалості використання водних об'єктів (кількість діб, під час яких відбувалася експлуатація транспортних засобів);
Ставка - ставка рентної плати зазначається згідно з підпунктом 255.5.4 пункту 255.5 статті 255 Кодексу.
Обчислення суми рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту здійснюється наростаючим підсумком з початку року.
Розрахунок рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту здійснюється згідно з додатком 6 до Декларації N 719, для кожного виду транспортних засобів, що експлуатується, складається окремий розрахунок.
4.4.5.1 Дослідження питання щодо наявності об'єкту оподаткування з рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту передбачає перевірку наявності інформації щодо водного транспорту, вантажного самохідного і несамохідного та пасажирського флоту в Державному судновому реєстрі України.
Рентна плата за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту не справляється:
з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування) (підпункт 255.4.13 пункту 255.4 статті 255 Кодексу);
під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово-допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів річки Дунаю (підпункт 255.4.13 пункту 255.4. статті 255 Кодексу).
Ставка рентної плати для потреб водного транспорту з усіх річок, крім Дунаю визначена підпунктом 255.5.4 пункту 255.5 статті 255 Кодексу, а саме:
для вантажного самохідного і несамохідного флоту, що експлуатується, за 1 тоннаж-добу експлуатації;
для пасажирського флоту, що експлуатується, за 1 місце-добу експлуатації;
Правильність визначення ставки рентної плати для потреб водного транспорту з усіх річок, крім Дунаю визначена підпунктом 255.5.4 пункту 255.5 статті 255 Кодексу.
Рентна плата за спеціальне використання води для потреб водного транспорту повністю включається до складу витрат (абзац другий підпункту 255.11.20 пункту 255.11 статті 255 Кодексу).
Податкова декларація з рентної плати за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається (підпункт 255.11.16 пункту 255.11 статті 255 Кодексу).
Рентна плата за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується (підпункт 255.11.16 пункту 255.11 статті 255 Кодексу).
4.4.5.2. Для дослідження питання за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту враховуються результати доперевірочного аналізу надані під час перевірки первинні документи.
Також для перевірки рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку.
Облік платежу ведуть на субрахунку "642/Розрахунки за платежами". До нього відкривають аналітичні рахунки: "642/Рентна за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту".
Нарахування рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту в бухгалтерському обліку відображається наступним записом: по елементу "Дебет рахунку - 92/Адміністративні витрати" по елементу "Кредит рахунку - 642/Рентна плата за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту".
При перерахунку рентна плата за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту здійснюється запис: по елементу "Дебет рахунку - 642/Рентна плата за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики" по елементу "Кредит рахунку - 31/Рахунки в банках".
Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (у розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу ( SAF-T UA), елементи SAF-T UA.
4.4.6. Рентна плати за спеціальне використання за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики.
Платниками рентної плати є суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, які використовують воду для потреб гідроенергетики.
Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики - фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії (підпункт 255.3.1 пункт 255.3 статті 255 Кодексу).
Ставка рентної плати для потреб гідроенергетики визначена підпунктом 255.5.3 пункту 255.5 статті 255 Кодексу, за 10 тис. куб. метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій.
Справляння рентної плати за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики не звільняє водокористувачів від сплати рентної плати за спеціальне використання води (підпункт 255.11.7 пункту 255.11 статті 255 Кодексу).
Розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики здійснюється згідно з додатком 7 до Декларації N 719.
Загальна формула визначення податкового зобов'язання із рентної плати за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики:
ПЗ = (Об'єкт x Ставка) / 10000, де
ПЗ - податкове зобов'язання з початку року;
Об'єкт - об'єкт оподаткування з початку року, обсяг води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, який зазначається в м-3;
Водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики щокварталу наростаючим підсумком з початку року.
Згідно із підпунктом 255.11.5 пункту 255.11 статті 255 Кодексу рентна плата за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставки рентної плати.
4.4.6.1. Дослідження питання про платника щодо наявності об'єкту оподаткування забезпечується за допомогою інформації щодо виданих дозволів на спеціальне водокористування, суб'єктів господарювання, які здійснюють пропуск води через турбіни гідроелектростанцій для виробництва електроенергії розміщена на сайті Державного агентства водних ресурсів України.
Також, органи, які видають дозволи на спеціальне водокористування (Державне агентство водних ресурсів України), щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи (підпункт 258.2.5 пункту 258.2 статті 258 Кодексу).
4.4.6.2. Для дослідження питання за спеціальним використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики враховуються результати доперевірочного аналізу надані під час перевірки первинні документи.
Також для перевірки рентної плати за спеціальним використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку.
Облік платежу ведуть на субрахунку 642 "Розрахунки за платежами". До нього відкривають аналітичні рахунки: "642/Рентна за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики".
Нарахування рентної плати за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики в бухгалтерському обліку відображається наступним записом: по елементу "Дебет рахунку - 92/Адміністративні витрати" по елементу "Кредит рахунку - 642/Рентна плата за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики";
При перерахунку рентна плата за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики здійснюється запис: по елементу "Дебет рахунку - 642/Рентна плата за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики" по елементу "Кредит рахунку - 31/Рахунки в банках".
Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (в розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу ( SAF-T UA), елементи SAF-T UA.
4.4.7. Рентна плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
Платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
Об'єкти оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів визначено в пункті 256.2 статті 256 Кодексу.
Справляння рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів регламентується Кодексом, Лісовим кодексом України від 21 січня 1994 року N 3852-XII (зі змінами) (далі - Лісовий кодекс) та Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 року N 2456-VI (зі змінами).
Згідно статті 69 Лісового кодексу спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.
Умови спеціального використання лісових ресурсів визначено Порядком спеціального використання лісових ресурсів та Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року N 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" (зі змінами) (далі - Постанова N 761).
Лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів за формою, затвердженою Постановою N 761.
Рентна плати за спеціальне використання лісових ресурсів є місцевим податком його декларування та сплата податкових зобов'язань здійснюється за місцезнаходженням лісової ділянки.
Ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, встановлені пунктом 256.3 статті 256 Кодексу.
Особливості застосування ставок рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів передбачені пунктом 256.4 та пунктом 256.10 статті 256 Кодексу.
Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів "а" і "б" підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 Кодексу.
Незалежно від способу обліку деревини, що відпускається на пні (за площею, пеньками, приблизною кількістю), лісокористувачі, які допустили неповну заготівлю деревини, що дозволена для вирубки за виписаними лісорубними квитками, або взагалі її не проводили, рентну плату обчислюють і сплачують повністю за всю дозволену для заготівлі кількість деревини, що зазначена в дозволі.
Податкові зобов'язання з рентної плати у лісокористувачів виникають з початку періоду, на який отримано дозвіл (лісорубний чи лісовий квиток).
В Декларації N 719 суми податкових зобов'язань з рентної плати відображається щоквартально рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в отриманих лісокористувачами дозволах (лісорубних чи лісових квитках), та сплачується протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання зазначеної декларації.
Про надходження суми рентної плати в касу суб'єкта лісових відносин, що видає спеціальні дозволи, у спеціально заведеній книзі робиться запис і лісокористувачеві видається квитанція. Одночасно в лісорубних та лісових квитках робиться позначка про сплату рентної плати в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).
При отриманні дозволу в поточному році (або донарахуванні суми рентної плати) після чергового строку сплати рентної плати лісокористувачі сплачують усі суми рентної плати за строками, що минули.
Розрахунок рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у додатку 8 (Розрахунок з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) та додатку 9 (Розрахунок з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) до Декларації N 719.
4.4.7.1. Дослідження питання про платника щодо наявності об'єкту оподаткування здійснюється за наявності спеціального дозволу.
Суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють контролюючим органам перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Додатково зазначаємо, що для визначення належності суб'єкта господарювання до платників рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів використовують інформацію Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-Аналітичний центр" (далі - ДП "ЛІАЦ") із Єдиного реєстру лісорубних квитків та відкритого Сервісу перевірки походження легальності деревини (за номерами бірки/автомобіля/ТТН) через який можна відслідкувати. Це реєстр дозвільних документів, які дають право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із заготівлею деревини.
В лісовому квитку зазначено вид та спосіб рубки, площа, кількість та вартість.
4.4.7.2. Для дослідження питання стосовно спеціального використання лісових ресурсів враховуються результати доперевірочного аналізу, надані під час перевірки первинні документи.
Також для перевірки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку, що містять у собі дані рахунку "64/Розрахунки за податками й платежами" згідно з Планом рахунків.
Облік платежу ведуть на субрахунку "642/Розрахунки за платежами". До нього відкривають аналітичні рахунки: "642/Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування" та "642/Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування)".
Нарахування рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в бухгалтерському обліку відображається наступним записом: по елементу "Дебет рахунку - 92/Адміністративні витрати" по елементу "Кредит рахунку - 642/Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (якщо рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування)";
При перерахунку рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) здійснюється запис: по елементу "Дебет рахунку - 642/Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування)" по елементу "Кредит рахунку - 31/Рахунки в банках".
Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (в розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу ( SAF-T UA), елементи SAF-T UA.
4.4.8. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Платниками рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України є суб'єкти господарювання, які експлуатують об'єкти магістральних трубопроводів та надають (організовують) послуги з транспортування (переміщення) вантажу трубопроводами України.
Об'єктом оподаткування рентною платою для нафти та нафтопродуктів є їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді, для аміаку є сума добутків відстаней відповідних маршрутів його транспортування (переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником на відповідний податковий (звітний) період, на обсяги аміаку, транспортованого (переміщеного) кожним маршрутом транспортування (пункт 256- 1.2 статті 256-1 Кодексу).
Ставки оподаткування:
0,56 долара США за транспортування однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами;
0,56 долара США за транспортування однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами;
2,4 долара США за транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування.
У разі зміни тарифів на транспортування до ставок рентної плати застосовується коригуючий коефіцієнт, який обчислюється відповідно до Порядку обчислення коригуючого коефіцієнта, що застосовується до ставок рентної плати у разі зміни тарифів на транзитне транспортування однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами та транспортування однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року N 687 (зі змінами) (далі - Порядок N 687), крім ставки рентної плати за транзитне транспортування аміаку та за транспортування нафти магістральними нафтопроводами для споживачів України.
Для цілей рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України застосовуються такі терміни:
вантаж - нафта та продукти її переробки (нафтопродукти), а також аміак;
відповідний маршрут - шлях транспортування (переміщення) вантажу, що визначається видом транспортних послуг під час його транзиту трубопроводами, зокрема:
а) між прикордонними пунктами приймання (відправлення) та призначення або перевалювальним комплексом для вантажу, що надійшов з територій інших держав і призначений для споживачів за межами України;
б) магістральними трубопроводами, у тому числі з наданням послуг з тимчасового зберігання або переробки вантажу на території України, з подальшим переміщенням за її межі;
маршрут транспортування - шлях транспортування (переміщення) вантажу між пунктами приймання (відправлення) та призначення, що визначені сторонами в істотних умовах договору з надання транспортних послуг;
послуги - транспортування (переміщення) вантажу магістральними трубопроводами України;
тариф - вартість транспортування облікової одиниці вантажу магістральними трубопроводами України (без податку на додану вартість), що встановлюється:
на транспортування для споживачів України - органом державної влади, уповноваженим відповідно до законодавства;
для транзиту територією України - на підставі договорів.
Сума податкових зобов'язань з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України обчислюється як добуток відповідного об'єкта оподаткування, визначеного у пункті 256- 1.2 статті 256-1 Кодексу, на відповідну ставку оподаткування, визначену у пункті 256-1.3 статті 256-1 Кодексу, та з урахуванням коригуючого коефіцієнта, визначеного в установленому Порядку N 687.
Сума податкових зобов'язань з рентної плати за податковий (звітний) період сплачується виходячи з:
фактичних обсягів аміаку і відстані відповідних маршрутів його транспортування територією України;
фактичних обсягів нафти і нафтопродуктів, що транспортуються територією України.
Розрахунок рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України здійснюється у додатку 10-1 (Розрахунок з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами) та додатку 11-1 (Розрахунок з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України) до Декларації N 719.
Нарахування та сплата даного платежу здійснюється за місцем податкової реєстрації платника.
Базовий податковий (звітний) період - дорівнює календарному місяцю.
Визначена у податковому розрахунку за відповідний податковий (звітний) період сума податкових зобов'язань з рентної плати з урахуванням фактично сплачених авансових платежів вноситься платниками рентної плати до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку.
4.4.8.1. Для перевірки повноти та достовірність заявлених нарахувань у документах обов'язкової звітності доцільно перевірити:
обсяги транспортування нафти та нафтопродуктів, звіряють з технічними засобами, які застосовуються під час вимірювань і мають нормовані метрологічні характеристики, облік яких затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496;
об'єкт оподаткування з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України визначається, як добуток відстані маршруту транспортування (переміщення) та обсягу транспортованого (переміщеного) вантажу.
Відстань, обсяг та маршрут транспортування (переміщення) формується на договору на право здійснення транзитного транспортування трубопроводами аміаку територією України:
перевірка офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановлений та розміщений Національним банком України на власному сайті, станом на 01 число місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом;
податкове зобов'язання з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами визначається, як добуток об'єкту оподаткування, ставки, коригуючого коефіцієнта (у разі наявності) та валютного курсу;
податкове зобов'язання з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України визначається, як добуток об'єкту оподаткування, ставки та валютного курсу.
4.4.8.2. Для дослідження питання стосовно транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України враховуються результати доперевірочного аналізу надані під час перевірки первинні документи.
Також для перевірки рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку.
Облік платежу ведуть на субрахунку "642/Розрахунки за платежами". До нього відкривають аналітичні рахунки: "642/Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами" та "642/Рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України".
Нарахування рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами (рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України): по елементу "Дебет рахунку - 92/Адміністративні витрати" по елементу "Кредиту рахунку - 642/Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами (рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України)".
При перерахунку рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами (рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України) здійснюється запис: по елементу "Дебет рахунку - 642/Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами (рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України)" по елементу "Кредиту рахунку - 31/Рахунки в банках".
Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (в розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу ( SAF-T UA), елементи SAF-T UA.
4.4.9. Екологічний податок.
Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);
утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (пункт 240.1 статті 240 Кодексу).
Водночас Кодексом встановлено умови виключень з переліку платників екологічного податку (пункти 240.3 - 240.7 статті 240 Кодексу), а саме:
за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства - виробника такого джерела, а також здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами;
за зберігання, переробку та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об'єктів;
за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину;
за викиди двоокису вуглецю суб'єкти, зазначені у пункті 240.1 статті 240 Кодексу, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тон за рік.
Об'єктом та базою оподаткування є:
обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. При цьому платники екологічного податку, які здійснюють викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в обсязі не більше 500 тон за рік звільняються від обов'язку надавати податкову звітність;
обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;
обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;
обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;
обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).
База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тон за рік.
Ставки екологічного податку визначені статтями 243 - 248 Кодексу.
Податкові зобов'язання з екологічного податку визначаються в залежності від виду об'єкту оподаткування таким чином:
за кожну забруднюючу речовину окремо, виходячи з фактичних обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, розміщення відходів, ставок, а також коефіцієнтів (застосовуються при визначені податкового зобов'язання з екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання));
за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), обчислюються платниками податку - експлуатуючими організаціями (операторів) атомних електростанцій, включаючи експлуатуючі організації (оператори) дослідницьких реакторів: самостійно щокварталу на основі показників виробництва електричної енергії, ставки податку, а також пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів виходячи з фактичного об'єму радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, і з фактичного об'єму радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року, та коригуючого коефіцієнта;
за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, обчислюються платниками податку - виробниками радіоактивних відходів: самостійно щокварталу на підставі ставок податку, наведених у пункті 248.1 статті 248 цього Кодексу, та пропорційно строку зберігання таких відходів понад установлений строк.
Нарахування, подання податкової звітності та сплата узгоджених грошових зобов'язань з екологічного податку здійснюються:
за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів - за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;
за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах - за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
Порядок обчислення податку визначений статтею 249 Кодексу.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Водночас у разі якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.
4.4.9.1. З питання достовірності, повноти нарахування та сплати екологічного податку доцільно досліджувати дані щодо:
викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;
утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
утворення радіоактивних відходів і сплачується за придбання джерел(а) іонізуючого випромінювання;
тимчасового зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
Процедура перевірки платником податків на предмет повноти декларування об'єкту оподаткування екологічного податку передбачає:
1) Перевірка дозволів на викидів та/або скидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, на здійснення операцій у сфері поводження з відходами в частині їх розміщення, а також ліцензій на провадження господарської діяльності з поводження небезпечними відходами та на переробку, зберігання радіоактивних відходів.
Дозволи та ліцензії видаються територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, Держводагентством та спеціально уповноваженим центрального органом виконавчої влади у сфері поводження відходами, Державною інспекцією ядерного регулювання України.
Перелік реєстрів дозволів та ліцензій знаходиться на офіційному сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки.
Під час документальної перевірки виданих дозволів на викидів та/або скидів забруднюючих речовин рекомендовано досліджувати:
перелік ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами;
результати дозвільної діяльності міжрегіональних інспекцій з ядерної та радіаційної безпеки.
2) Перевірка правильності визначення коду адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташована(і) земельна(і) ділянка(и), та адреса місця розташування земельної ділянки відповідно до КАТОТТГ, який визначається:
за місцем фактичного здійснення: викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);
за місцем обліку платника екологічного податку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року N 2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" (зі змінами) платники екологічного податку в частині розміщення відходів, здійснюють інвентаризацію відходів, де на підставі державного класифікатора ДК 005-96 та нормативно-технічної документації визначається ідентифікація утворених відходів, утилізація та видалення, а також обстежуються місце утворення відходів та об'єкти поводження з ними.
На підставі інвентаризації відходів розробляється технічний паспорт відходів та паспорт місць видалення відходів.
При визначенні обсягів та видів розміщених відходів/скидів необхідно використовувати типові форми первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
3) Перевірка правильності визначення платником екологічного податку об'єкту і бази оподаткування та достовірність його декларування згідно із додатком 7 "Кодифікатор забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення" до Податкової декларації екологічного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 N 715, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за N 1052/27497 (зі змінами) зазначених у отриманих відповідних дозвільних документах.
3.1) Достовірність задекларованих показників фактичним обсягам викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (одиниці - тони) рекомендовано досліджувати відповідно до документів та методики розрахунку, які можна використовувати для порівняльного аналізу бази оподаткування:
інвентаризаційний звіт викидів забруднюючих речовин на підприємстві виданий на підставі наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.06.2023 N 448 "Про затвердження Інструкції про вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.08.2023 за N 1475/40531;
звіт про викиди забруднюючих речовин і парникових газів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, затверджений наказом Державної служби статистики України від 08.06.2022 N 159 року (зі змінами);
методику розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від використання палива на побутові потреби в домогосподарствах, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 22.04.2011 N 98;
методику розрахунку питомих викидів двоокису вуглецю при виробництві електричної енергії на теплових електростанціях та при її споживанні, затверджену наказом Національного агентства екологічних інвестицій України від 21.03.2011 N 39;
звіти, складені на підставі наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.03.2021 N 193 "Про затвердження Загальних методичних рекомендацій щодо змісту та порядку складання звітів з оцінки впливу на довкілля".
При визначенні обсягів та видів розміщених відходів доцільно використовувати типові форми первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
3.2) Достовірність задекларованих показників фактичним обсягам скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (одиниці - тони) рекомендовано досліджувати на підставі затверджених нормативів гранично допустимого скидання (далі по тексту - ГДС) забруднюючих речовин у водні об'єкти із зворотними водами, який розробляється у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року N 1100 "Про затвердження Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об'єкти нормується" (зі змінами). Також постановою передбачено проведення інвентаризації показників складу і властивостей зворотних вод, яка здійснюється на договірних засадах (пунктом 20 Порядку), тобто у володінні водокористувача повинні бути відповідні звіти.
Нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються для водокористувачів, які скидають зворотні води у водні об'єкти, відповідно до переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об'єкти нормується в усіх випадках скидання зворотних вод.
Крім того, водокористувачі щорічно складають звітність за формою N 2ТП-водгосп (річна), затверджену наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 N 78, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2015 за N 382/26827 (у редакції наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.01.2022 N 49), що також містить інформацію про скиди у водні об'єкти забруднюючих речовини.
При визначенні обсягів та видів розміщених скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти доцільно використовувати типові форми первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
3.3) Достовірність фактичного обсягу розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) (одиниці: тонни, або штуки - за виріб, що містить ртуть) рекомендовано досліджувати з дотриманням вимог визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року N 2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" (зі змінами).
Платники екологічного податку в частині захоронення (розміщення) відходів, здійснюють інвентаризацію відходів, де на підставі державного класифікатора ДК 005-96 та нормативно-технічної документації визначається ідентифікація утворених відходів, утилізація та видалення, а також обстежуються місце утворення відходів та об'єкти поводження з ними.
На підставі інвентаризації відходів розробляється технічний паспорт відходів та паспорт місць видалення відходів.
При визначенні обсягів та видів розміщених відходів доцільно використовувати типові форми первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
Інструкції щодо їх заповнення розробляються Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, зокрема:
наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 N 342, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за N 824/15515, "Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення";
наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.99 N 12, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.99 за N 60/3353 "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів" (зі змінами).
(Водночас зазначаємо, що з 9 липня 2023 року набрав чинності рамковий Закон України від 20 червня 2022 року N 2320-IX"Про управління відходами", на виконання якого підлягають скасуванню всі пов'язані з ним підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання поводження з відходами.
З 31 жовтня 2023 року набирає чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 року N 1102 "Про затвердження Порядку класифікації відходів та Національного переліку відходів"(далі - Постанова N 1102), якою визначено процедуру проведення класифікації відходів за видами та властивостями з метою належного управління відходами, запобігання їх негативному впливу на здоров'я людей і навколишнє природне середовище або зменшення такого впливу.
Суб'єкти господарювання, які в результаті господарської діяльності є утворюючими та/або власниками відходів, зобов'язані вести облік за обсягом, кодом і найменуванням, джерелами утворення відходів, здійснення операцій з управління відходами.
При цьому Постановою N 1102 установлено, що для цілей оподаткування Національний перелік відходів та Порядок класифікації відходів, застосовуються з 1 січня 2025 року.)
Крім того, суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність пов'язану з поводженням з відходами, щорічно складають звіти за формою N 1-відходи (річна) "Звіт про утворення та поводження з відходами", затверджену наказом Державної служби статистики України від 10.06.2022 N 176 (зі змінами) (звіти за 2023 року складаються за формою державного статистичного спостереження N 1-відходи (річна) "Звіт про відходи", затверджену наказом Державної служби статистики України від 02.05.2023 N 167).
3.4) Достовірність фактичного обсягу утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) визначається на підставі: фактичного обсягу електричної енергії зазначається (одиниці - кВт/год), об'єму радіоактивних відходів (одиниці - куб. м.) та об'єму у вигляді джерел іонізуючого випромінювання (одиниці - куб. см.) доцільно досліджувати з врахуванням процесу діяльності вироблення енергії атомними електростанції, які утворюються три основних види радіоактивних відходів: газоподібні, рідкі (кубовий залишок як наслідок переробки трапних вод і вод спецпралень на випарних установках спецводоочищення, відпрацьовані сорбенти, шлами та пульпи, відпрацьовані мастила та змішані рідини), а також тверді.
Копії звітності про фактичні обсяги радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, календарний квартал (включаючи вже накопичені до 1 квітня 2009 року), та фактичні обсяги радіоактивних відходів, які зберігаються у виробника таких відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк, погоджені органом державної санітарно-епідеміологічної служби та органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, подаються платниками екологічного податку разом з податковими деклараціями.
При визначенні обсягів та видів утворених радіоактивних відходів доцільно використовувати типові форми первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
3.5) В ході документальної перевірки доцільно досліджувати кількість ідентичних джерел іонізуючого випромінювання, їх використання та подальшої їх утилізації.
4.4.9.2. Для перевірки екологічного податку доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку, що містять у собі дані рахунку "64/Розрахунки за податками й платежами" згідно з Планом рахунків.
Облік податку ведуть на субрахунку "641/Розрахунки за податками". До нього відкривають аналітичний рахунок "641/Екологічний податок".
Нарахування екологічного податку в бухгалтерському обліку відображається наступним записом: по елементу "Дебет рахунків - 91/Загальновиробничі витрати, 92/Адміністративні витрати" по елементу "Кредит рахунку - 641/Екологічний податок; по елементу "Дебет рахунків - 23/Виробництво, 91/Загальновиробничі витрати" по елементу "Кредит рахунку - 641/Екологічний податок" (якщо екологічний податок включають до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).
При перерахунку екологічного податку здійснюється запис: по елементу "Дебет рахунків - 641/Екологічний податок" по елементу "Кредит рахунку - 31/Рахунки в банках".
Під час документальної перевірки доцільно визначити правильність відображення оборотів по елементу "Кредит рахунку - 641/Екологічний податок".
Зіставлення даних, задекларованих платниками податків у Декларації та Додатків до неї, з даними бухгалтерського обліку здійснюється з використанням загальної оборотно-сальдової відомості, оборотно-сальдових відомостей по рахунках (дебетові та кредитові обороти) згідно з планом рахунків по яких ведеться бухгалтерський облік відповідно до наказу про облікову політику затвердженого на підприємстві.
Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (в розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу ( SAF-T UA), елементи SAF-T UA розрахунок здійснюється на основі підрозділу 2.4. "Сальдові/оборотні відомості" пункту 2.4.1. "По рахунку/субрахунку" пункту 2.4.2. "По аналітичних рахунках", підрозділу 3.1. "Бухгалтерські операції", з розрахунком на основі даних:
нараховано податкові зобов'язання зі сплати екологічного податку: по елементу "Дебет" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елемента" - "921/Вид адміністративних витрат"; по елементу "Кредит" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елементу" - "641/Екологічний податок";
сплачено податок: по елементу "Дебет" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елемента" - "641/Екологічний податок"; по елементу "Кредит" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елементу" - "311/Поточні рахунки в національній валюті".
V . Рекомендації щодо документування результатів проведення документальної перевірки повноти нарахування та сплати інших податків і зборів
5.1. Процедури та дії осіб, які здійснюють перевірку.
Якщо в процесі перевірки стосовно платника податків виявлено ризики можливого ухилення від сплати інших податків і зборів, в такому випадку рекомендуємо виконати надалі дії щодо їх підтвердження та збору доказів.
Для відпрацювання виявлених ризиків доцільним є:
опрацювання розбіжностей та ризиків, встановлених під час перевірки загальних вимог податкового законодавства. Доцільно здійснити аналіз розбіжностей та ризиків, виявлених під час дослідження загальної інформації та автоматизованого доперевірочного аналізу дотримання платниками податків загальних вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи. Визначається вплив розбіжностей на достовірність даних та інформації, наданих платником податків до податкового органу, та можливі наслідки таких розбіжностей. За результатами оцінки, у тому числі чинників, які призвели до таких розбіжностей, також визначається ступінь ризику, ймовірні втрати бюджету від недоотримання податкових надходжень з інших податків і зборів;
дослідження взаємовідносин з контрагентами. Аналізуються економічні ризики діяльності на предмет ділової мети та реальності таких операцій, їх відповідності ринковим умовам та виявляються ймовірні схеми мінімізації податкових зобов'язань. При цьому досліджуються обсяги доходів, податкове навантаження, кількість працівників, наявність основних засобів тощо;
отримання додаткових пояснень і документальних підтверджень від платника податків. Якщо у порядку, визначеному законодавством, під час проведення перевірок виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з інших податків і зборів, поданих платником податків, факти приховування (заниження) об'єктів оподаткування, мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від сплати інших податків і зборів, рекомендуємо направити платнику податків запит для отримання пояснень та їх документального підтвердження. Документальним підтвердженням можуть слугувати первинні документи, договори, внутрішні розпорядчі документи підприємства, пояснення тощо;
звернення до юридичного підрозділу ДПС щодо надання юридичного висновку. У разі виявлення під час документальних перевірок порушень податкового законодавства, що пов'язані з неоднозначним тлумаченням норм права платником податків та органом ДПС, на кожному етапі здійснення перевірки у порядку, передбаченому Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби під час організації, проведення перевірок платників податків та реалізації їх матеріалів, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 N 470, зі змінами, доцільно звернутися до юридичного підрозділу з пропозицією надати висновок про правомірність застосування певної норми;
зустрічна звірка. Потреба у здійсненні зустрічної звірки виникає у разі необхідності встановлення повноти відображення господарських операцій платника податків, у разі виявлення ознак ризику мінімізації податкових зобов'язань чи ухилення від сплати інших податків і зборів. Під час зустрічної звірки зіставляються дані первинних бухгалтерських документів, а також інших документів платника податків, що можуть слугувати документальним підтвердженням господарських відносин з платником податків, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними. Це дає можливість з'ясувати наявність економічного ефекту в проведених платником операціях та повноту їх відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;
вибіркова перевірка окремих господарських операцій платника податків. Для встановлення достовірності й законності відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності та підтвердження ймовірного ризику, який виявлений під час перевірки господарської діяльності платника податків, може здійснюватися вибіркова перевірка ризикових господарських операцій платника;
призначення експертизи. Якщо під час проведення перевірки виявляються обставини, розгляд яких потребує призначення експертизи, для її здійснення залучають експертів, що мають спеціальні знання у відповідній галузі відповідно до вимог Кодексу;
направлення запитів до інших органів державної влади з метою збору податкової інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. В основі більшості ризикових операцій є оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення ланцюгом постачання від виробника до кінцевого споживача. Тому рекомендується використовувати під час перевірки додаткову інформацію, яка максимально підтверджуватиме думку посадової особи податкового органу, яка проводить або бере участь у проведенні перевірки, та стане підґрунтям для доказу ризиковості операції, що призвела до порушення законодавства. Отримання та використання такої інформації передбачено статтями 72, 73 та 83 Кодексу;
фіксація результатів відпрацювання ризиків. Оформлення результатів перевірки здійснюється відповідно до вимог наказів ДПС, Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом Державної податкової служби України від 25.02.2021 N 244, які регулюють питання організації та проведення документальних перевірок.
Наведені вище процедури, що можуть застосовуватись з метою підтвердження, встановлених ризиків ухилення платника податків від сплати інших податків і зборів не є винятковим і може доповнюватися та коригуватися іншими процедурами з урахуванням масштабу їх впливу на результати господарської діяльності та з метою підвищення ефективності здійснення перевірки платника податків враховуючи подальші зміни у нормативно-правовому полі.
5.2. Порядок відображення результатів проведення документальної перевірки ризикових суб'єктів господарювання у підсистемі "Податковий аудит" ІКС "Податковий блок".
Під час проведення документальної перевірки посадовим особам, що здійснюють перевірку, необхідно вносити відповідну інформацію до підсистеми "Податковий аудит" ІКС "Податковий блок" на кожному етапі організації, проведенні перевірки та реалізації її матеріалів.
| Директор Департаменту податкового аудиту | Крістіна АДАМЧУК |