Про затвердження Методики проведення перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати інших податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи

Відповідно до підпункту 5 пункту 5, пункту 9 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227, зі змінами, з метою належної організації роботи структурних підрозділів органів ДПС під час здійснення контрольно-перевірочних заходів та вимог Податкового кодексу України наказую:

1. Затвердити Методику проведення перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати інших податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи (далі - Методика), що додається.

2. Керівникам територіальних органів ДПС забезпечити доведення цього наказу до працівників підпорядкованих підрозділів, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи, та практичне використання такими підрозділами Методики.

Термін - постійно.

3. Департаменту організації роботи Служби (Довжук Валентина) забезпечити оприлюднення цього наказу на вебпорталі ДПС.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

I. Загальні положення

1.1. Методику проведення перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати інших податків і зборів, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи (далі - Методика) розроблено для здійснення контрольно-перевірочних заходів платників податків - юридичних осіб, передбачених для посадових осіб податкових органів при приведенні документальних перевірок, на предмет дотримання платниками податків загальних положень податкового законодавства та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, забезпечення всебічного вивчення питання під час проведення документальних перевірок.

Методика містить інформацію щодо:

обсягів інформації, яка має бути перевірена та висвітлена в матеріалах перевірки;

способів викладення в матеріалах перевірки фактів та обставин;

способів обґрунтування висновків в матеріалах перевірки платника податку.

Ця Методика призначена для застосування посадовими особами контролюючих органів при виконанні ними функціональних обов'язків та носить роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не містить нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Вона не є вичерпною і може змінюватися та/або доповнюватися.

Інформація, яка одержана під час перевірок, використовується виключно у спосіб, визначений Податковим кодексом України (далі - Кодекс) та іншими законодавчими актами з питань оподаткування.

Розголошення інформації з обмеженим доступом, одержаної під час проведення перевірки, не допускається.

Терміни в цій Методиці вживаються у значеннях, визначених у Кодексі та інших законодавчих, нормативно-правових та розпорядчих документах ДПС, що визначають особливості оподаткування інших податків і зборів.

1.2. До інших податків і зборів належать обов'язкові до сплати відповідних бюджетів і фондів податки і збори, які зараховуються до таких бюджетів та фондів згідно з переліком кодів бюджетної класифікації визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року N 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" (зі змінами), наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 N 11 "Про бюджетну класифікацію" (зі змінами) та відповідним розпорядчим документом ДПС.

1.3. Джерела інформації.

Під час проведення перевірки може бути використана інформація, що надійшла від:

платників податків, у т. ч. дані стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA);

центральних органів виконавчої влади, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, зокрема:

дослідження загальної інформації про господарську діяльність платника податків;

оренди землі;

рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, податкових пільг зі сплати цих податків і зборів;

викидів, скидів, розміщення та перенесення забруднювачів;

запасів і ресурсів корисних копалин;

місць видалення відходів;

ліцензування видів господарської діяльності платника податків;

обліку водокористування;

змісту та порядку складання звітів з оцінки впливу на довкілля;

інша інформація, надана контролюючому органу в установленому законодавством порядку.

II. Послідовність відображення інформації

2.1. Метою документальної перевірки інших податків і зборів є встановлення правильності та своєчасності їх нарахування та сплати (перерахування), а також відображення в обліку та звітності.

Під процедурою перевірки слід розуміти послідовність виконання конкретних дій для отримання доказів у процесі перевірки платника податків з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати інших податків і зборів. Перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), звітів, фінансової звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою інших податків і зборів, а також інших документів та податкової інформації, отриманої в установленому законодавством порядку контролюючим органом, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Для цілей, визначених цією Методикою, перевіркою вважається документальна перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати інших податків і зборів.

Завдання документальної перевірки з інших податків та зборів: здійснити перевірку дотримання платником податків законодавчих вимог, які регламентують порядок нарахування, сплати, ведення обліку та складання звітності з інших податків і зборів.

Перевірка інших податків і зборів передбачає наступні напрями дослідження:

правильність формування обчислення об'єкта оподаткування податком/ збором;

обґрунтованість застосовуваних розмірів ставок податку/збору, правомірність застосування пільг;

дотримання вимог ведення поточних записів у первинному, аналітичному та синтетичному обліку господарських операцій, виходячи з яких нараховується податок/збір;

реальність відображення залишків заборгованості в розрахунках із бюджетами з інших податків і зборів;

своєчасність і повнота сплати (перерахування) інших податків/зборів тощо.

2.2. Починати документальну перевірку рекомендуємо зі встановлення факту здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу, а також правильності визначення бази оподаткування податком/збором, адже саме до неї застосовується відповідна ставка податку/збору і відповідно визначається розмір податкового зобов'язання.

Перевірка нарахування та сплати інших податків і зборів складається з двох напрямів: аналітичного та документального.

При цьому збір інформації починається з поданої звітності та доперевірочного аналізу.

Процес проведення документальної перевірки умовно поділяється на етапи.

Організаційний етап, який включає в себе вибір платника податку, що підлягає перевірці, після виходу на перевірку першочергове обов'язкове ознайомлення з наказом про облікову та податкову політику цього підприємства.

Етап перевірки регістрів бухгалтерського обліку, даних стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA) та податкової звітності - відповідно до визначеної платником податків облікової політики доцільно перевірити починаючи зі здійснених платником податків операцій з відображенням їх у бухгалтерському та податковому обліку, що містять у собі дані стосовно операцій, що мають відношення до операцій з нерухомим майном, землею (власна чи орендована), транспортними засобами, рентою з розподілом по її видах, екологією перевірка аналітичних відомостей та карток за рахунками, перевірка відповідності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності податковим деклараціям по інших податках/зборах та даними стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA) за відповідний період.

Для перевірки зазначеного доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку, що містять у собі дані рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за N 893/4186 (зі змінами) (далі - План рахунків N 291), з розподілом на субрахунки за відповідним видом платежу/збору (для банківських установ План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 11.09.2017 N 89 (зі змінами)).

Наступний етап - аналіз стану декларування податкових зобов'язань, за період який охоплює перевірка з урахуванням строків давності визначених статтею 102 Кодексу на предмет повноти та своєчасності декларування платником податків об'єктів оподаткування податком/збором, перевірка достовірності визначення ставки податку/збору, застосування податкових пільг, звільнення від сплати податку/збору, співставлення з інформацією, отриманою від інших органів та даними стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA) за відповідний період.

Заключним етапом є узагальнення встановлених порушень (відхилень) з подальшим їх відображенням у висновках акту (довідки) про проведення перевірки за формою, затвердженою наказом Державної податкової служби України від 25.02.2021 N 244 "Про затвердження Зразка форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок".

При цьому слід зазначити, що основним документом, який підлягає перевірці при обчисленні податку / збору є податкова декларація / розрахунок з відповідного податку / збору, що формується на підставі первинних та зведених документів бухгалтерського обліку за відповідний податковий (звітний) період.

Враховуючи, що податок/збір та їхня база оподаткування є суто розрахунковою величиною, то підтвердження правомірності їх визначення рекомендується проводити виключно шляхом перевірки (суцільним чи вибірковим способом) даних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, наданих платником податків під час проведення документальної перевірки або інформації, отриманої податковим органом під час виконання своїх функцій.

Перевірці підлягають питання щодо:

перебування у власності платника податків/зборів об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі його частки;

плати за землю;

транспортного податку;

рентної плати, яка складається з:

рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;

рентної плати за спеціальне використання води;

рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;

рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

екологічного податку.

III. Рекомендації щодо кроків проведення податкової перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати інших податків і зборів

3.1. Облікова політика платника податків.

На початку проведення документальної перевірки платника податків фахівцям контролюючого органу доцільно ознайомитись із розпорядчим документом, яким встановлено облікову політику платника податків відповідно до пункту 1.2 розділу I Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 N 635 (зі змінами) (далі - Методичні рекомендації N 635).

Цей розпорядчий документ платник податків складає самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та погоджує його з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікової політики підприємства, а також зміни до неї.

У такому документі закріплюються принципи, методи і процедури, які використовуються платником податків для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більше ніж один їх варіант, особливості ведення бухгалтерського обліку платників податків.

Відповідно до пункту 1.4 розділу I Методичних рекомендацій N 635, обрана облікова політика застосовується всіма філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами незалежно від їх місцезнаходження.

Детальний перелік питань, які визначаються розпорядчим документом про облікову політику, наведено у пункті 2.1 розділу II Методичних рекомендацій N 635.

Вивчення облікової політики дасть можливість визначити наявність або відсутність методологічних помилок в бухгалтерському обліку та, як наслідок, в податковому обліку.

3.2. Основні рекомендації до перевірки дотримання вимог щодо складання та подання звітності з інших податків і зборів.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Кодексу.

Водночас усі платники податків, у тому числі платники, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, зобов'язані за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Кодексу форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій місцевих податків і зборів, що обов'язково застосовуються їх платниками.

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним Декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу) передбачено пунктом 50.1 статті 50 Кодексу.

Порядок заповнення і подання податкової звітності по інших податках/зборах встановлюється окремими Порядками, затвердженими відповідними нормативно-правовими актами чи розпорядчими документами ДПС.

За результатами аналізу рекомендуємо дослідити наявність таких можливих порушень платниками податків:

правильність визначення бази оподаткування;

заниження податкового зобов'язання;

правомірність застосування ставки податку/збору;

правомірність застосування пільг.

Під час перевірки та зіставлення результатів аналізу слід враховувати в яких грошових одиницях виміру відображаються показники в податкових деклараціях/розрахунках з відповідного податку/збору.

3.3. Перевірка правомірності застосування податкових пільг по інших податках/зборах.

Дослідження зазначеного питання здійснюється з урахуванням інформації з державних реєстрів, відкритих джерел та наявної в Інформаційно-комунікаційній системі Державної податкової служби України (далі - ІКС ДПС) "Податковий блок" інформації та даних, зокрема: код податкової пільги, сума податкової пільги, дати користування податковою пільгою (початок та кінець), код платежу (податку, збору), за яким отримано пільгу, з урахуванням Порядку обліку сум податків і зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1233 (зі змінами).

Актуальні на момент складання податкової декларації / звіту з відповідного податку/збору податкові пільги та їх коди можна дослідити за допомогою Довідника податкових пільг, що є втратами доходів бюджету та Довідника інших податкових пільг, які розміщені на вебпорталі ДПС.

Інформація щодо пільг платника податків може міститися в підрежимі "Журнал задекларованих сум податкових пільг" режимі "Облік пільг" підсистеми "Облік платежів" ІКС "Податковий блок".

Також при дослідженні правомірності застосування платником податку пільг за доцільно звертати увагу на надання повноваження встановлювати та скасовувати пільги, оскільки пунктом 4.4 статті 4 Кодексу передбачено, що установлення і скасування пільг їх платникам здійснюються відповідно до Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

При цьому, порядок та підстави надання податкових пільг встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до Кодексу (пункт 30.5 статті 30 Кодексу).

Інформація щодо наявних рішень оприлюднюється суб'єктами владних повноважень на вебсайтах згідно з вимогами Закону України від 13 січня 2011 року N 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (зі змінами).

Крім того під час перевірки необхідно враховувати особливості, встановлені пунктом 69 підрозділу 10 Інших перехідних положень розділу XX Кодексу.

IV. Особливості проведення перевірок інших податків і зборів

4.1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП), оригіналів документів, що посвідчують право власності на об'єкт.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків його декларування та сплата податкових зобов'язань здійснюється за місцем розташування такого об'єкта/об'єктів. Максимальна величина ставки податку, як для житлової, так і для нежитлової нерухомості, не може перевищувати 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати (далі - МЗП), установленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м-2 бази оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради у своїх рішеннях встановлюють ставку податку та розмір податкової пільги за кодом типу об'єкту.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

4.1.1. Дослідження питання щодо перебування у власності платника податків об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі його частки здійснюється за інформацією ДРРП, оригіналів документів, що посвідчують право власності на об'єкт; даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (далі - Перелік територій); дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Для встановлення переліку об'єктів оподаткування необхідно з'ясувати чи перебуває відповідний об'єкт нерухомого майна у переліку, які не є об'єктом оподаткування, при цьому використовується перелік об'єктів, що визначено у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, інформація, щодо виключення з об'єктів оподаткування, які зазначено в підрозділі 10 Інших перехідних положень розділу XX Кодексу, даних Переліку територій.

Особливу увагу слід звертати на об'єкти нерухомого майна щодо яких встановлені умови за яких об'єкт може виключатись із об'єктів оподаткування.

Якщо посадова особа виявляє розбіжність між задекларованим податковим зобов'язанням платником податків та здійсненим розрахунком посадової особи та/або у разі відсутності декларування об'єкту/об'єктів нерухомого майна платником податків в податковій звітності, необхідно визначити суму податкового зобов'язання за такий об'єкт/об'єкти відповідно до вимог Кодексу.

Загальна формула визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

ПЗ (за рік) = (Площа х МЗП х ставка податку) -  пільги, де:

ПЗ - сума визначеного податкового грошового зобов'язання,

Площа - площа об'єкта/площа частки,

МЗП - розмір мінімальної заробітної плати в гривнях, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року,

Ставка податку - це відсоток до МЗП, який встановлюється у рішенні сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості,

 пільги - розрахована сума пільги пропорційна до періоду користування пільгою.

У разі якщо об'єкт/об'єкти нерухомого майна перебували у власності платника податків неповний календарний рік, то податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно визначається пропорційно до періоду перебування об'єкта нерухомого майна у власності платника податків та сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування.

Крім того під час перевірки необхідно враховувати особливості, встановлені підпунктом 38.6 пункту 38 та підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Форма податкової Декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 N 408, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за N 479/26924 (зі змінами) (далі - Декларація N 408).

4.1.2. Для перевірки цього податку доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку, що містять у собі дані рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" Плану рахунків. Нарахування задекларованого у річній звітності платника податку на нерухоме майно в бухгалтерському обліку відображається наступним записом: по елементу "Дебет рахунків - 91/Загальновиробничі витрати, 92/Адміністративні витрати, 93/Витрати на збут" по елементу "Кредит рахунку 641/податок на нежитлову нерухомість", при перерахунку цього податку: по елементу "Дебет рахунку - 641/податок на нежитлову нерухомість" по елементу "Кредит рахунків 30/Каса/Готівка, 31/Рахунки в банках".

За потреби платники податків запроваджують ведення аналітичного обліку з іншою необхідною деталізацією для забезпечення узагальнення інформації для складання податкової звітності з відповідного платежу та оперативного контролю розрахунків зі слати цих платежів.

Під час документальної перевірки необхідно визначити правильність відображення оборотів за кредитом рахунку 641 для цього використовують дані ДРРП, даних Переліку територій та технічною документацією з нормативно-грошової оцінки, тощо.

Зіставлення даних, задекларованих платниками податків у Декларації N 408, з даними бухгалтерського обліку здійснюється з використанням загальної оборотно-сальдової відомості, оборотно-сальдових відомостей по рахунках (дебетові та кредитові обороти) згідно з планом рахунків по яких ведеться бухгалтерський облік відповідно до розпорядчого документу про облікову політику затвердженого в платника податку.

Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (в розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA), елементи SAF-T UA, розрахунок здійснюється на основі підрозділу 2.4. "Сальдові/оборотні відомості" пункту 2.4.1 "По рахунку/субрахунку" пункту 2.4.2 "По аналітичних рахунках", підрозділу 3.1 "Бухгалтерські операції", з розрахунком на основі даних:

нараховано податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: по елементу "Дебет" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елемента" - "911/Вид витрат)" по елементу "Кредит" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елементу" - "641/Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки";

сплачено податок: по елементу "Дебет" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елемента" - "641/Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" по елементу "Кредит" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елементу" - "311/Поточні рахунки в національній валюті".

4.2. Плата за землю.

Плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платники земельного податку це власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування відповідно зі статтею 269 Кодексу.

Платники орендної плати це землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об'єкти оподаткування платою за землю визначено статтею 270 Кодексу.

Базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Плата за землю є місцевим податком його декларування та сплата податкових зобов'язань здійснюється за місцем розташування такого об'єкта/об'єктів.

Сільські, селищні, міські ради у своїх рішеннях встановлюють ставку податку та розмір податкової пільги за категорією земельної ділянки згідно Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 року N 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" (зі змінами) (далі - Класифікатор).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року і починається 1 січня, а закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних ДПС, сплата податку здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.

4.2.1. Дослідження питання щодо наявності у платника податку об'єкту оподаткування земельним податком здійснюється за інформацією ДРРП, Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), а також: даних державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою; даних сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішень органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою; даних Переліку територій.

Для встановлення об'єкту оподаткування необхідно з'ясувати чи перебуває земельна ділянка у переліку земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком, при цьому використовується перелік земельних ділянок (за категоріями) визначених у статті 283 Кодексу та інформація, щодо виключення з об'єктів оподаткування, які зазначено в підрозділі 10 розділу XX Кодексу.

Окремо слід застосовувати особливості визначення земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, які визначені статтею 283-1 Кодексу.

Якщо підставою для ненарахування земельного податку відповідно до підпункту 283.1.2 пункту 283.1 статті 283 Кодексу в частині земельних ділянок, що перебувають у консервації, або землі сільськогосподарських угідь, які перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння та відповідно до пункту 283.1 статті 283 Кодексу у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами використовуються дані ДЗК, то у частині земельних ділянок, непридатних для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами відповідно до пункту 283.2 статті 283 Кодексу, є інформація від органів місцевого самоврядування, підстава надання якої передбачена підпунктом 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 Кодексу.

Окремо слід звернути увагу на платників податків, які у період, що охоплює перевірка перебували на спрощеній системі оподаткування.

У разі перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування (четверта група) площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування (крім орендованих земель державної та комунальної власності), такі площі декларуються у складі податкової звітності з єдиного податку четвертої групи та не є об'єктом оподаткування земельним податком. При цьому обов'язково перевіряється підтвердження контролюючим органом статусу платника податків щодо перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування четвертої групи.

У разі якщо у платника податків на спрощеній системі оподаткування (четверта група) перебувають у користуванні земельні ділянки, за винятком категорій земель зазначених, вище вони є об'єктом оподаткування земельним податком.

У разі перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування (третя група) такий платник податків звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельні ділянки, що використовуються, зокрема, платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) (пункт 297.1 статті 297 Кодексу).

При цьому тимчасове припинення господарської діяльності платником єдиного податку третьої групи свідчить, що платник не використовує для провадження господарської діяльності свої земельні ділянки, а тому не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку третьої групи від сплати земельного податку, отже, у разі тимчасового припинення господарської діяльності виникає обов'язок із декларування та сплати земельного податку на загальних підставах.

4.2.2. Для визначення достовірності визначення ставки земельного податку слід використовувати зведену інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків і зборів, яка розміщена на вебпорталі ДПС та відповідні рішення, що оприлюднені органами місцевого самоврядування на своїх вебсайтах.

Також перевіряється правильність застосування платником податків нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування своїм рішенням затверджує технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як в межах населеного пункту так і поза межами населених пунктів та у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє її в електронній формі до контролюючого органу та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Обов'язок із оприлюднення зведеної інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель на своєму вебсайті покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у термін не пізніше 15 липня поточного року та застосовується не раніше наступного податкового періоду (рік), якщо в рішення не зазначене її введення на більш пізній період.

Отже, з метою встановлення правильності застосування нормативно-грошової оцінки земель слід користуватися даними органів місцевого самоврядування та зведеною інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель, яка розміщена на вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Окрему увагу слід звернути на витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який платник податків надав до контролюючого органу без затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Таке питання потребує додаткового дослідження шляхом подання відповідних запитів до органу місцевого самоврядування та центрального (регіонального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з метою встановлення достовірності застосування такої нормативної грошової оцінки в цілях оподаткування.

У разі якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, а нормативного грошова оцінка її не проводилась для розрахунку земельного податку застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Також слід звернути увагу на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель сільськогосподарських угідь, який у 2022 - 2023 роках становить 1,0. Разом з тим, для земельних ділянок, що не належать до сільськогосподарських угідь, нормативна грошова оцінка яких не виконана, але у якості бази оподаткування застосовується вартісний еквівалент нормативної грошової оцінки ріллі по області, податкові зобов'язання із земельного податку обчислюються із застосуванням граничної величини індексу споживчих цін встановленого для земель та земельних ділянок за винятком сільськогосподарських угідь.

При виявленні розбіжності між задекларованим платником податків податковим зобов'язанням та здійсненим посадової особою податкового органу розрахунком та/або у разі відсутності декларування об'єкту/об'єктів земельного податку платником податків, необхідно визначити суму податкового зобов'язання за такий об'єкт/об'єкти відповідно до вимог Кодексу.

Загальна формула визначення податкового зобов'язання із земельного податку:

ПЗ (за рік) = (Площа х НГО х ставка податку) - Сума пільги, де:

ПЗ - сума у гривнях визначеного податкового грошового зобов'язання;

Площа - площа земельної ділянки (об'єкту оподаткування) у м2 або га;

НГО - нормативно грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки земельної ділянки (в гривнях за м2 або га) або нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (в гривнях за га);

Ставка податку - це відсоток, який встановлюється у рішенні сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та категорії земельної ділянки;

Сума пільги розрахована пропорційно до періоду користування пільгою.

У разі якщо земельна(і) ділянка(и) перебували у власності платника податків неповний календарний рік, то податкове зобов'язання із земельного податку визначається пропорційно періоду перебування такого об'єкта оподаткування у власності/користуванні платника податків.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 N 560, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2015 за N 783/27228 (зі змінами) (далі - Декларація N 560).

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у Декларації N 560, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

4.2.3. Дослідження питання про платника податків щодо наявності об'єкту оподаткування у користуванні (оренді) земельних ділянок державної та комунальної власності здійснюється за інформацією ДРРП, ДЗК та переліків орендарів, з якими укладено договори оренди землі, що повинні щороку подавати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки, що передбачено статтею 288 Кодексу.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Кодексу.

Для цілей розрахунку орендної плати розмір податкових зобов'язань з орендної плати визначається з урахуванням положень пункту 288.8 статті 288 Кодексу та інформація, щодо виключення з об'єктів оподаткування, які зазначено в підрозділі 10 розділу XX Кодексу.

Якщо посадова особа виявляє розбіжність між задекларованим податковим зобов'язанням платником податків та здійсненим розрахунком посадової особи та/або у разі відсутності декларування об'єкту/об'єктів земельного податку платником податків, необхідно визначити суму податкового зобов'язання за такий об'єкт/об'єкти відповідно до вимог Кодексу.

Загальна формула визначення податкового зобов'язання із орендної плати:

ПЗ (за рік) = (Площа х НГО х ставка плати), де:

ПЗ - сума у гривнях визначеного податкового грошового зобов'язання;

Площа - площа земельної ділянки (об'єкту оподаткування) у м кв. або га;

НГО - нормативно грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки (в гривнях за м кв. або га);

Ставка плати - це відсоток, який встановлюється у договорі оренди землі, або за іншими умовами визначеними у такому договорі.

У разі якщо земельна(і) ділянка(и) перебували в оренді платника податків неповний календарний рік, то податкове зобов'язання із орендної плати визначається пропорційно періоду перебування такого об'єкта оподаткування у користуванні (оренді) платника податків, якщо інше не встановлено умовами договору оренди.

4.2.4. Для перевірки плати податку за землю/оренди за землю/оренди за земельні ділянки державної та комунальної власності доцільною є перевірка регістрів бухгалтерського обліку, що містять у собі дані рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" Плану рахунків. Суми податкових зобов'язань з плати/оренди за землю відображаються в бухгалтерському обліку наступними проведеннями: по елементу "Дебет рахунків - 91/Загальновиробничі витрати, 92/Адміністративні витрати, 93/Витрати на збут" по елементу "Кредиту рахунків - 641/Податок на землю, 642/Оренда землі", при перерахунку цього податку/платежу: по елементу "Дебет рахунків - 641/Податок на землю, 642/Розрахунки за обов'язковими платежами" по елементу "Кредит рахунків - 30/Каса/Готівка, 31/Рахунки в банках". За субрахунками: "641/Податок за землю" та "642/Розрахунки за обов'язковими платежами" може бути відкритий окремий субрахунок другого порядку, наприклад "642/1 Оренда землі", "642/2 Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності".

За потреби платники податків запроваджують ведення аналітичного обліку з іншою необхідною деталізацією для забезпечення узагальнення інформації для складання податкової звітності з відповідного платежу та оперативного контролю розрахунків зі слати цих платежів.

Під час документальної перевірки необхідно визначити правильність відображення оборотів по елементу "Кредит рахунку 642/Розрахунки за обов'язковими платежами" для цього використовують дані ДРРП, ДЗК, а також: даних державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою; даних сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішень органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою; даних Переліку територій та технічною документацією з нормативно-грошової оцінки тощо.

Зіставлення даних, задекларованих платниками податків у Декларації N 560, з даними бухгалтерського обліку здійснюється з використанням загальної оборотно-сальдової відомості, оборотно-сальдових відомостей по рахунках (дебетові та кредитові обороти) згідно з планом рахунків по яких ведеться бухгалтерський облік відповідно до наказу про облікову політику затвердженого на підприємстві.

Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (в розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA), елементи SAF-T UA, розрахунок здійснюється на основі підрозділу 2.4. "Сальдові/оборотні відомості" пункту 2.4.1. "По рахунку/субрахунку" пункту 2.4.2. "По аналітичних рахунках", підрозділу 3.1. "Бухгалтерські операції", з розрахунком на основі даних:

нараховано податкові зобов'язання зі сплати податку за землю/оренди землі та/або за земельні ділянки державної та комунальної власності: по елементу "Дебет" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елемента" - "911/Вид витрат" по елементу "Кредит" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елементу" - "641/Податок за землю", "642/Оренда землі" 642/"Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності";

сплачено податок: по елементу "Дебет" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елемента" - "641/Податок за землю", "642/Оренда землі", "642/Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" по елементу "Кредит" по елементу "Код рахунку" "Характеристика елементу" - "311/Поточні рахунки в національній валюті".

4.3. Транспортний податок.

Платниками транспортного податку є юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість щороку станом на 1 січня податкового (звітного) року визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за Методикою визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1, 2 до Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року N 66 (зі змінами) (далі - Методика N 66), де зазначається марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року Міністерство економіки України (далі - Мінекономіки), на своєму вебсайті розміщує Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню, відповідно до абзацу 2 пункту 13 Методики N 66.

У разі відсутності на вебсайті Мінекономіки інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономіки за зверненням ДПС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює Перелік легкових автомобілів, такою інформацією та розміщує її на своєму вебсайті.

Базою та об'єктом оподаткування є легковий автомобіль, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Транспортний податок є місцевим податком та його декларування та сплата податкових зобов'язань здійснюється за місцем реєстрації такого об'єкта/об'єктів.

При цьому юридичні особи, у т. ч. і бюджетні установи, зобов'язані сплачувати транспортний податок щокварталу в строки передбачені підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Кодексу.

Форма Декларації з транспортного податку, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 N 415, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2015 за N 474/26919 (зі змінами) (далі - Декларація N 415).

Декларація N 415 подається до 20 лютого за місцем реєстрації автомобіля станом на 01 січня звітного року.

4.3.1. Дослідження питання щодо перебування у власності платника податків об'єкту оподаткування транспортним податком здійснюється за інформацією органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, який зобов'язаний щомісяця подавати контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, які необхідні для справляння транспортного податку.

У разі, якщо така інформація не надходила до контролюючого органу, посадовій особі необхідно направити відповідний запит про отримання інформації до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, відповідно до абзацу 2 пункту 13 Методики N 66.

Якщо за інформацією органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів наявні легкові автомобілі у власності платника податків, посадова особа здійснює співставлення з даними, що містяться на вебсайті Мінекономіки, де визначено марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Такий аналітичний крок застосовується для встановлення повноти декларування об'єктів оподаткування транспортним податком.

Для визначення податкового зобов'язання із транспортного податку слід враховувати наступне:

якщо об'єкт оподаткування придбано протягом року, то податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу;

у разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років;

у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно Кодексу є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем (такий факт в обов'язковому порядку підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом);

у разі повернення легкового автомобіля його власнику податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернуто відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду.

Якщо посадова особа виявляє розбіжність між задекларованим податковим зобов'язанням платником податків та здійсненим розрахунком посадової особи та/або у разі відсутності декларування об'єкту/об'єктів транспортним податком в податковій звітності, необхідно визначити суму податкового зобов'язання за такий об'єкт/об'єкти відповідно до вимог Кодексу.

4.3.2. При перевірці транспортного податку слід враховувати, що цей податок у бухгалтерському обліку не входить до складу первісної вартості основних засобів. Сплату даного податку слід відносити на витрати платника податків відповідно наступних проведень:

нарахування транспортного податку (за квартал) відображаються в бухгалтерському обліку наступними проведеннями: по елементу "Дебет рахунків - 91/Загальновиробничі витрати, 92/Адміністративні витрати, 93/Витрати на збут" по елементу "Кредит рахунку - 64/Розрахунки за податками й платежами";

сплачений транспортний податок до бюджету: по елементу "Дебет рахунку - 64/Розрахунки за податками й платежами" по елементу "Кредит рахунку - 31/Рахунки в банках".

Крім цього, рекомендуємо також проаналізувати дані рахунків (у розрізі субрахунків з аналітикою) з даними стандартного аудиторського файлу (SAF-T UA), елементи SAF-T UA, розрахунок здійснюється на основі підрозділу 2.4. "Сальдові/оборотні відомості" пункту 2.4.1. "По рахунку/субрахунку" пункту 2.4.2. "По аналітичних рахунках", підрозділу 3.1. "Бухгалтерські операції", з розрахунком на основі даних: