• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження "Положення про провадження в справах про порушення митних правил"

Державна митна служба України  | Наказ, Перелік, Вимоги, Постанова, Акт, Протокол, Форма, Положення від 04.11.1992 № 205 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Державна митна служба України
  • Тип: Наказ, Перелік, Вимоги, Постанова, Акт, Протокол, Форма, Положення
  • Дата: 04.11.1992
  • Номер: 205
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна митна служба України
  • Тип: Наказ, Перелік, Вимоги, Постанова, Акт, Протокол, Форма, Положення
  • Дата: 04.11.1992
  • Номер: 205
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНИЙ МИТНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 205 від 04.11.92
м.Київ
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державної митної служби N 261 від 21.04.2003 )
Про затвердження "Положення про провадження в справах про порушення митних правил"
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити "Положення про провадження в справах про порушення митних правил" і ввести в дію з 15 листопада.
2. Затвердити форми протоколів, передбачені "Положенням ...". 1992 року.
3. Управлінню матеріально-технічного постачання (Терещенко М.Г.) забезпечити виготовлення типографським способом "Положення..." та форм процесуальних документів. Управлінню по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил (Вінник С.Ф.) скласти заявки на виготовлення необхідної кількості екземплярів.
4. Начальникам митниць до отримання нових форм процесуальних документів забезпечити їх виготовлення на місцях.
Голова Комітету О.М.Коваль
Затверджено
наказом ДМКУ N 205
від 04.11.92 р.
Положення про провадження в справах про порушення митних правил
1. Загальні положення
1.1. Згідно з Митним кодексом України (далі МК України) на митні органи покладені завдання по боротьбі з порушеннями митних правил. Ці завдання вирішуються з допомогою митних розслідувань.
1.2. Митні розслідування це система процесуальних дій встановлених МК України, а в частині, яка не передбачена ним, - Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КпАП України).
1.3. Під час проведення митних розслідувань митні органи керуються діючим законодавством України, МК України та відповідними міжнародними угодами.
1.4. Основними завданнями митних розслідувань є:
- виявлення та припинення правопорушень;
- своєчасне, всебічне повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, її вирішення відповідно до чинного законодавства;
- забезпечення виконання постанов у справах;
- виявлення причин та умов, які сприяли скоєнню митних правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення, запобігання правопорушень та зміцнення правопорядку та законності.
1.5. Митні розслідування складаються з таких стадій:
- виявлення та припинення правопорушень, перевірка первинних повідомлень, матеріалів правопорушень;
- розгляд матеріалів перевірки та прийняття рішення про порушення адміністративного провадження або відмову у порушенні такого провадження;
- провадження митно-процесуальних дій по виявленню факту та обставин правопорушення, особи правопорушника, збиранню та перевірці доказів;
- розгляд справи про порушення митних правил;
- виконання постанов у справах про порушення митних правил;
- направлення матеріалів про інші правопорушення у відповідні правоохоронні органи; внесення пропозицій про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли скоєнню правопорушення.
1.6. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється службовими особами митних органів України.
2. Порушення митних правил
2.1. Порушення митних правил визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління, і за яку відповідальність передбачена ст.ст. 104-120 МК України.
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
2.1.1. Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КпАП України).
2.1.2. Порушення митних правил визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КпАП України).
2.3. Службові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їх службові обов'язки входило забезпечення виконання вимог, встановлених МК України.
При вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідальності підлягають службові особи - керівники цих підприємств (ст.103 МК, ст.14 КпАП України).
2.4. Військовослужбовці, особистий склад органів внутрішніх справ та служби безпеки України, які несуть відповідальність за адміністративні правопорушення з дисциплінарними статутами, при скоєнні порушення митних правил несуть відповідальність на загальних підставах, але до них не може бути застосовано накладення штрафу.
Згідно з діючим адміністративним законодавством, начальники митниць можуть замість накладення стягнень (конфіскація) передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності (ст. 15 КпАП України).
2.5. Іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебувають на території України, за порушення митних правил підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземними громадянами, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішується дипломатичним шляхом (ст. 16 КпАП України).
2.6. Відповідальності за порушення митних правил підлягають особи, які досягли на момент вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку(ст.103 МК, ст.13 КпАП України).
2.7. Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і передбачена МК України, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує установленому порядку управління, якщо ця небезпека за данних обставин не могла бути усунута іншими засобами, і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КпАП України).
2.8. Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і передбачена МК України, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ст.19 КпАП України).
2.9. Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст.20 КпАП України).
2.10. При малозначності вчиненого порушення митних правил службова особа митного органу України, яка розглядає справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (ст. 142 МК, ст.22 КпАП України) .
3. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
3.1. Відповідальність за порушення митних правил.
За вчинення порушень митних правил можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
- попередження;
- штраф;
- конфіскація предметів, знарядь вчинення порушень митних правил;
- конфіскація предмета, який є безпосереднім об'єктом порушення митних правил.
3.2. Основні і додаткові адміністративні стягнення.
Конфіскація предметів може застосовуватись як основне, так і додаткове адміністративне стягнення; штраф і попередження можуть застосовуватись тільки як основні.
За одне порушення митних правил може бути накладене основне або основне і додаткове стягнення. Якщо санкцією статті митного кодексу передбачене накладення основного і додаткового стягнення, застосування тільки додаткового стягнення суперечить діючому законодавству(ст.25 КпАП України).
3.2.1. Попередження.
Попередження, як захід адміністративного стягнення, виноситься в письмовій формі (ст.26 КпАП України).
Застосування попередження передбачене ст.ст. 104, 105, 107, 108, 109, 111 МК України.
Адміністративне стягнення у вигляді попередження може бути накладене не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення митних правил, а при порушенні митних правил, що триває, - не пізніше двох місяців з дня його виявлення (ст.139 МК України)
3.2.2. Штраф.
Застосування штрафу передбачене ст.ст. 104 - 120 МК України.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу може бути накладене не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення митних правил, а при порушенні митних правил, що триває, - не пізніше двох місяців з дня його виявлення (ст. 139 МК, ст. 27 КпАП України).
3.2.3. Конфіскація.
Застосування конфіскації передбачене ст. ст. 109, 112 - 118 МК України.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом митного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави, незалежно від того, чи є він власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні (ст. 149 МК України, ст. 29 КпАП України).
Конфіскація згаданих предметів проводиться незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил (ст. 139 МК України).
При неможливості конфіскації предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, з осіб, які вчинили порушення, стягується вартість таких предметів (ст. 149 МК України).
У випадку, коли предмети переміщувались з приховуванням від митного контролю, з використанням інших засобів, що утруднювали їх виявлення (конструктивні порожнини та інш.), конфіскація зазначених засобів, здійснюється з посиланням на частину першу ст.29 КпАП України.
3.2.4. У разі припинення кримінальної справи, при наявності в діях порушника ознак порушення митних правил адміністративне стягнення у вигляді попередження або штрафа може бути накладене не пізніше місяця з дня прийняття рішення про припинення кримінальної справи (ст. 141 МК України, ст. 38 КпАП України).
4. Накладення адміністративного стягнення
4.1. Накладення адміністративного стягнення.
Стягнення за порушення митних правил накладається в межах, установлених МК України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого порушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність(ст.33 КпАП України).
4.1.1. Обставинами, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:
- щире розкаяння винного;
- відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
- вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
- вчинення правопорушення неповнолітнім;
- вчинення правопорушення вагітною жінкою, або жінкою яка має дитину віком до одного року.
Службова особа митного органу, яка розглядає справу про порушення митних правил, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві (ст.34 КпАП України).
4.1.2. Обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:
- продовження протиправної дії, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
- повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка, раніше вчинила злочин;
- втягнення неповнолітнього в правопорушення;
- вчинення правопорушення групою осіб;
- вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
- вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (службова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою (ст. 35 КпАП України).
4.2. При вчиненні однією особою двох або більше порушень митних правил адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька порушень митних правил, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (службовою особою); стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ст. 36 КпАП України).
5. Органи та службові особи, уповноважені провадити митні розслідування та розглядати справи про порушення митних правил
5.1. Розслідування порушень митних правил та підготовка матеріалів справи до розгляду провадяться:
- оперативно-інспекторським складом - службовими особами митних органів, які здійснюють згідно із структурою, штатним розкладом функції митного оформлення та пропуску через митний кордон України предметів, товарів, транспортних засобів, валюти та цінностей;
- службовими особами митних органів, спеціально уповноваженими для проведення митних розслідувань у справах про порушення митних правил; - якщо у складі митниці існують підрозділи служби митних розслідувань, інспектор по розслідуванням або інспектор-дізнавач, які приймають до свого провадження, як правило, найбільш складні справи, в тому числі, справи у відношенні підприємств;
- службовими особами Державного митного комітету України, уповноваженими у встановленому порядку.
5.2. Компетенція митних органів України та службових осіб цих органів.
5.2.1. Компетенція митниць.
Виявлення порушень митних правил, покладене на митниці, службові особи яких приймають до свого провадження справи;
- заведені оперативно-інспекторським складом митниці;
- заведені іншими митними органами, якщо правопорушення було здійснено, або правопорушник має постійне місце знаходження (проживання, реєстрації) у зоні діяльності митниці.
5.2.2. Про порушення митних правил між регіонального характеру, або якщо суб'єкти виявлених правопорушень мають постійну реєстрацію у зоні діяльності інших митниць, терміново інформуються відповідні митні органи України та Управліням по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил ДМК України.
5.2.3. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюють начальник митниці, особа, яка його заміщає, та службові особи митниці, зазначені у розділі 5.1. цього Положення.
5.2.4. Начальник митного органу або особа, яка його заміщає, по справі, яку розглядає, приймає рішення:
- про порушення або відмову у порушенні справи;
- про адміністративне затримання особи, яка скоїла порушення митних правил;
- про проведення перевірки окремих сторін діяльності підприємства;
і згідно з ст. 140 МК України виносить по ній постанову.
5.2.5. Начальник митного органу або особа, яка його заміщає:
- організує роботу по прийманню, розгляду та перевірці заяв та повідомлень про правопорушення, проведенню розслідувань та здійснює контроль за розслідуваннями;
- забезпечує вивчення матеріалів розслідувань в цілях всебічного та повного встановлення обставин справи, додержання об'єктивності та законності розслідування;
- вживає заходи до усунення недоліків, дає вказівки щодо строків, послідовності виконання процесуальних дій, методики проведення розслідування;
- особисто здійснює розслідування у найбільш складних справах;
- забезпечує взаємодію з іншими правоохоронними органами та навчання кадрів у питаннях розслідувань.
5.2.6. Начальник підрозділу митниці, який спеціально уповноважений для проведення митних розслідувань (відділ по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил):
- бере участь у роботі по організації розслідувань та здійснює контроль за ними;
- дає методичні вказівки по проведенню розслідувань;
- узагальнює практику розслідувань та дає рекомендації щодо правильної кваліфікації правопорушень;
- безпосередньо бере участь у розслідуваннях, приймає до свого провадження найбільш складні справи;
- відповідає за облік справ, дотримання строків провадження по них.
5.2.7. Службова особа митних органів України, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, має право:
- проводити всі процесуальні дії, передбачені МК України, (за винятком випадків, коли рішення про проведення окремих процесуальних дій приймається начальником митниці або його заступником), про що складаються відповідні процесуальні документи.
В процесі провадження по справі:
- готує матеріали справи для розгляду;
- приймає передбачені законом заходи по виконанню постанови митного органу;
- виявляє причини та умови, які сприяли здійсненню правопорушення, та готує відповідні документи;
- відповідає за своєчасність , повноту, якість та законність проведення процесуальних дій.
5.2.8. В окремих випадках (пізній час, митний контроль у місцях, де відсутній телефонний зв'язок та інші види зв'язку, значне віддалення від митної установи, можливість втрати доказів) при наявності ознак порушення митних правил, за яке МК України передбачена адміністративна відповідальність, рішення про проведення усіх необхідних процесуальних дій може бути прийняте будь-якою службовою особою митного органу, якою виявлене правопорушення або прийнята заява чи повідомлення.
Одночасно вживаються заходи до повідомлення керівництва митниці про прийняте рішення та хід розслідування.
5.2.9. У випадках, коли начальник митниці не згоден з прийнятим рішенням про проведення митного розслідування, а також при наявності обставин, які виключають провадження по справі, він своєю постановою припиняє провадження по справі.
5.2.10. Начальник митного органу та вищезгадані службові особи несуть відповідальність за обгрунтованість, законність розслідувань, проведення усіх митних дій, необхідних для досягнення завдань провадження у справах про порушення митних правил.
5.3. Компетенція Державного митного комітету України.
5.3.1. Митний комітет України має право:
- приймати до свого провадження будь-які справи про порушення митних правил;
- доручати провадження у справах будь-яким митним органам України.
5.3.2. Митний комітет України, як правило, приймає до свого провадження найбільш складні справи, з великою кількістю підприємств, осіб, епізодів протиправної діяльності, міжрегіонального характеру.
5.3.3. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюють службові особи, зазначені у розділі 5.1. цього Положення.
5.3.4. Службові особи Митного комітету України, призначені у встановленому порядку, для забезпечення завдань митних розслідувань здійснюють усі процесуальні дії, передбачені МК України, та користуються усіма повноваженнями при провадженні у справах про порушення митних правил.
5.4. Орган та службові особи, які правомочні розглядати справи про порушення митних правил.
Справи про порушення митних правил розглядаються від імені ДМК України уповноваженою службовою особою цього комітету, а від імені інших митних органів України - начальниками митниць чи їх заступниками.
6. Провадження в справах про порушення митних правил
6.1. Приводами для проведення митних розслідувань є:
- безпосереднє виявлення службовими особами митних органів порушень митних правил;
- повідомлення засобами масової інформації про факти митних правопорушень підприємствами, установами, службовими особами та громадянами;
- матеріали, які надійшли з інших правоохоронних органів;
- повідомлення та матеріали іноземних митних та правоохоронних служб.
Митні розслідування можуть проводитись тільки в тих випадках, коли є достатні підстави, які вказують на наявність ознак порушення митних правил.
6.1.1. Заяви та повідомлення можуть бути зроблені у письмовій та усній формі.
Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та службова особа, що прийняла заяву.
Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і службових осіб повинні бути викладені в письмовій формі.
Протокол, який складається у довільній формі, письмова заява чи повідомлення реєструються у книзі реєстрації заяв та повідомлень про порушення митних правил, після чого передаються на розгляд начальнику митного органу.
6.1.2. Заяви, повідомлення та матеріали розглядаються начальником митного органу в строк не більше 3 діб, при цьому перевіряються на достатність матеріалів для прийняття обгрунтованого рішення, виявляються обставини, які виключають провадження у справах про порушення митних правил, приймається рішення про необхідність проведення митних розслідувань.
6.1.2.1. Повідомлення, які надійшли в непідписаних листах, по телефону або з невстановлених джерел ставляться на контроль і перевіряються в звичайному порядку.
6.1.3. Під час перевірок приймаються пояснення від конкретних осіб та можуть проводитись митні обстеження. При цьому треба мати на увазі, що проведення інших процесуальних дій, передбачених МК України можливе тільки після порушення провадження в справі про порушення митних правил, тобто після складення протоколу.
6.1.4. Якщо виникає необхідність у застосуванні оперативно-розшукових заходів, до участі в перевірці залучаються інші правоохоронні органи (СБУ, МВС України). Самостійне проведення співробітниками митних органів заходів заборонено.
6.1.5. Матеріали про інші правопорушення передаються у відповідні державні органи.
6.1.5.1. У випадках виявлення таких правопорушень під час провадження в справі про порушення митних правил, матеріали про них виділяються із справи і відправляються до відповідного державного органу.
6.1.6. При виявленні під час митного розслідування ознак злочину, який не відноситься до підслідності митниці, необхідні матеріали у строк не більше 3-х діб, направляються прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання. У таких випадках митний орган, в межах своєї компетенції, повинен вжити заходи до запобігання чи припинення злочину, а також до закріплення слідів злочину, забезпеченню цілості матеріальних цінностей, документів, встановленню очевидців.
6.1.7. По результатах розгляду матеріалів перевірки приймається одне з таких рішень:
- про порушення справи про порушення митних правил;
- про направлення матеріалів у інші органи, уповноважені на провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- про порушення кримінальної справи та проведення дізнання у справах про контрабанду;
- про відмову в порушенні справи про порушення митних правил;
- про направлення повідомлення про злочин прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання.
6.2. Обставини, що виключають провадження у справі про порушення митних правил.
Провадження в справі про порушення митних правил не може бути порушене, а порушене підлягає закриттю за таких обставин:
- відсутність події та складу порушення митних правил;
- недосягнення особою на момент вчинення порушення митних правил шістнадцятирічного віку;
- неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
- вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
- видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
- скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність;
- закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 139 МК України;
- наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови службової особи про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;
- смерть особи, щодо якої було розпочате провадження в справі (ст. 247 КпАП України).
При наявності згаданих підстав протокол про порушення митних правил не складається. У випадках, коли провадження по справі все ж було почате, дані обставини є підставою для припинення провадження по справі.
6.3. Докази.
6.3.1. Доказами в справі про порушення митних правил, згідно з законодавством є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, розслідування в справі про порушення митних правил здійснюється в цілях встановлення таких обставин, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи:
- чи дійсно скоєне правопорушення і яке конкретно;
- місце та час здійснення правопорушення;
- при яких обставинах, яким чином, із застосуванням яких засобів;
- хто скоїв правопорушення та відомості про нього;
- винність конкретної особи (осіб), з якою ціллю та за якими мотивами скоєне правопорушення;
- обставини, які впливають на ступінь та характер відповідальності особи;
- наслідки правопорушення, характер та розмір заподіяної шкоди;
- де та у чиєму розпорядженні знаходяться предмети, які стали безпосередніми об'єктами правопорушення, або використовувалися при його скоєнні, або підлягають конфіскації;
- які причини та умови, що сприяли вчиненню даного правопорушення конкретною особою (особами);
- інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищенаведені дані встановлюються:
- протоколом про порушення митних правил;
- протоколами процесуальних дій;
- висновками експертів та іншими документами, отриманими у передбаченому законом порядку;
- поясненнями особи, яка притягається до відповідальності;
- речовими доказами.
6.3.2. Протоколи про порушення митних правил та протоколи процесуальних дій, складені та оформлені в порядку передбаченому МК України та цим Положенням, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи.
6.3.3. Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення правопорушення, зберегли на собі сліди правопорушень, або були об'єктом незаконних дій правопорушника, а також предмети, які були отримані незаконним шляхом та всі інші предмети, які можуть бути засобами для встановлення фактичних обставин справи, виявлення винних або для спростування обвинувачення пом'якшення вини обвинуваченого.
6.3.4. Документи є джерелом доказів, якщо в них викладено або засвідчені обставини, які мають значення для справи.
У тих випадках, коли документи мають ознаки вказані у п.6.5., вони є речовими доказами.
6.3.5. Службова особа, яка проводить розслідування або розглядає справу про порушення митних правил, керуючись законом оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності.
6.4. Протокол про порушення митних правил.
6.4.1. Складання протоколу.
Про вчинення порушення митних правил уповноважена службова особа складає протокол за формою, що встановлюється Державним митним комітетом України. Основні вимоги до протоколу зазначені у ст. 122 МК України.
Крім цього в протоколі необхідно вказати такі дані;
- найменування та індивідуальні ознаки предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, їх кількість або вага, індивідуальна та загальна вартість, а також кількість однорідних з ними предметів, які пропущені, прийняті на зберігання або повернуті;
- найменування затриманих предметів із спеціально виготовленими тайниками, їх індивідуальні ознаки, кількість, вартість;
- найменування затриманих документів, необхідних для розгляду справи;
- предмети, вилучені з метою забезпечення стягнення штрафу, їх індивідуальні ознаки, кількість, вага, вартість.
6.4.1. У випадках, коли при складенні протоколу неможливо встановити реальну вартість затриманих предметів, напроти найменування цього предмету у позиції "вартість" необхідно зробити запис: "оцінка буде проведена додатково".
В позицію "кількість однорідних з затриманими предметів" слід включати тільки предмети тих же найменувань, які затримані, як предмети порушення митних правил, за винятком випадків, коли затримуються вироби з дорогоцінних металів та іноземна валюта. Тоді у цій позиції необхідно вказувати усі інші коштовні вироби та любо іноземна валюта, незалежно від назви.
6.4.1.2. При необхідності заповнюється додаток до протоколу за встановленою формою ДП, який є невід'ємною частиною протоколу. Про заповнення додатку у відповідній графі протоколу робиться відмітка.
6.4.1.3. У протоколах про порушення митних правил, крім тих, що складаються про порушення митних правил у міжнародних поштових відправленнях, робляться наступні записи:
- на якій мові велась бесіда з особою, відносно якої складено протокол, якщо ця особа не володіє українською мовою; ким був перекладений зміст протоколу на зрозумілу правопорушнику мову, і якщо перекладачем - то його прізвище, ім'я та по батькові, адреса та місце роботи;
- про те, що особі. у відношенні якої складено протокол, відомо про час та місце розгляду справи, а аткож що вона одержала копію протоколу.
6.4.2. Особливості оформлення окремих видів протоколів.
6.4.2.1. Протокол за формою П-1 складається у випадках порушення митних правил, виявлених при догляді міжнародних поштових відправлень.
При складанні протоколу за формою П-1, необхідно також зазначати:
- місце роботи, посаду, прізвище, ім'я, та по батькові представника підприємства зв'язку, у присутності якого було складено протокол;
- валовий номер міжнародного поштового відправлення;
- відомості про відправника та одержувача міжнародного поштового відправлення, які вказані на оболонці поштового відправлення (на українській та іноземній мовах) та в митній декларації.
Протокол підписується співробітником митниці, який його склав, та представником підприємства зв'язку.
Протокол складається у трьох екземплярах, перший з яких залишається у справах митного органу, другий підлягає відправленню у строк не більший трьох діб відправнику міжнародного поштового відправлення з повідомленням про вручення, третій видається представнику підприємства зв'язку для вручення одержувачу, що повинно підтверджуватися його підписом.
Після відправлення другого екземпляру протоколу відправнику у першому та третьому екземплярах робиться запис про дату та номер цієї відправки.
Протокол вважається врученим, хоч би відправник і не знаходився у вказаному ним місці проживання, перебування або тимчасового проживання або це місце було вказано ним невірно.
6.4.2.2. Протокол за формою П-2 складається у випадках порушення митних правил фізичними особами, або якщо власник предметів - безпосередніх об'єктів порушення митних правил не встановлений.
При складанні протоколу необхідно зазначати:
- відомості про особу, яка вчинила правопорушення, номер паспорта, або іншого документа, який дає право переміщення через кордон, повну адресу (якщо справа стосується військовослужбовців, необхідно вказувати тільки номер польової пошти);
- з якої країни і до якої слідує правопорушник, ціль подорожі, відомості про транспортний засіб.
Протокол складається у двох екземплярах, перший з яких залишається в справах митного органу, другий вручається правопорушнику.
Якщо власник предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, не встановлений, копія протоколу може бути вручена іншим зацікавленим особам (капітану корабля, начальнику поїзда та інш.). Реквізити бланку протоколу, які передбачені для відомостей про місце та час розгляду справи, в цих випадках не заповнюються.
6.4.2.3. Протокол за формою П-3 складається у випадках порушення митних правил підприємствами.
При складенні протоколу необхідно зазначати:
- країну відправлення або призначення предметів, назву та юридичну адресу підприємств, які відправляли або отримували предмети, а у відношенні підприємств, зареєстрованих у Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України - реєстраційний номер та дату видачі свідоцтва про реєстрацію;
- назву та реквізити документів (включаючи ВМД), представлених як підставу для переміщення предметів.
Якщо затримані предмети, з яких-небудь підстав не можуть бути залишені у митному органі та передаються на відповідальне зберігання службовим особам, про це складається акт за формою А-1, про що відзначається в протоколі.
Протокол за формою П-3 складається в двох екземплярах, при цьому перший залишається в справах митного органу, а другий вручається представнику підприємства або декларанту.
6.4.2.4. Інші форми протоколів.
У випадках, коли, виходячи з конкретних обставин, форми протоколів, що встановлені, не можуть бути застосовані для документального закріплення виявленого правопорушення, допускається складення протоколу довільної форми. Складення такого протоколу повинно проводитися з дотриманням вимог, які викладені у цьому розділі положення.
У випадках затримання іншими правоохоронними органами України предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, митним органом приймається до свого провадження протокол того органу, який затримав такі предмети. Як правило, протокол приймається митним органом одночасно з предметами, затриманими по протоколу та іншими зібраними по справі матеріалами.
6.5. Проведення митних обстежень.
Митне обстеження підприємства, приміщень, транспортних засобів провадиться в присутності понятих (не менше 2-х осіб). службова справа митних органів, яка організує і провадить обстеження об'єкта, зобов'язана залучити до участі в обстеженні власника об'єкта або представника власника, а також має право залучити фахівця, представника транспортної організації, що перевозить вантаж, декларанта, свідка.
Про проведення митного обстеження згідно зі ст. 127 МК України складається протокол за формою П-4. В разі необхідності заповнюється перелік предметів за формою П-5.
В протоколі вказується: - місце і дата проведення обстеження; час його початку та закінчення, посада та прізвище особи, яка склала протокол, прізвище, ім'я та по батькові кожної особи, яка брала участь в обстеженні, а в необхідних випадках - і його адреса, зміст обстеження та виявлені під час його проведення суттєві для справи обставини. Якщо під час проведення обстеження застосовувались фотографування, кіно та відеозйомка, звукозапис, або були виготовлені зліпки та відбитки слідів, то в протоколі мають бути вказані також технічні засоби, які було застосовано під час обстеження, умови та порядок їх застосування, об'єкти, до яких ці засоби було застосовано, та отримані результати. В протоколі має бути відзначено, що перед застосуванням технічних засобів про це були попереджені особи, які беруть участь в проведенні обстеження.
Протокол повинні прочитати усі особи, які брали участь в проведенні обстеження, їм мають бути роз'яснені права роботи зауваження, які підлягають внесенню в протокол.
Протокол підписується службовою особою митниці, власником (або його представником) об'єкта, що підлягав обстеженню, понятими, перекладачем, фахівцем та іншими особами, якщо вони брали участь в проведенні обстеження.
До протокола додаються фотографічні негативи та знімки, кіноплівки, діапозитиви, фонограми, відеокасети, плани, схеми, зліпки та відбитки, які були зроблені під час проведення обстеження, а також пломби та печатки (зняті з об'єктів, що підлягали обстеженню).
Якщо хтось з учасників митного обстеження відмовляється підписати протокол, про це робиться відмітка, завірена підписом особи, яка провадила обстеження.
Особі, яка відмовилась підписати протокол, має бути надана можливість дати пояснення причини відмови, які вносяться до протоколу.
В разі виникнення в осіб, які беруть участь в обстеженні зауважень, пов'язаних з проведенням обстежень, їм має бути надана можливість письмово викласти їх в протоколі.
6.5.1. Деякі правила проведення митних обстежень.
Обстеження провадиться службовою особою митного органу. Решта осіб допомагає йому і діє тільки за його вказівкою. Обстеження може бути проведене в будь-який час доби в разі наявності необхідного освітлення.
Послідовність обстеження окремих об'єктів залежить від обставин конкретного випадку, але обраний план огляду має забезпечити такий стан, щоб всі об'єкти, які мають відношення до місця події, були б ретельно оглянуті.
На початку обстеження, поки не порушене оточення, рекомендується зробити орієнтувальні оглядові фотознімки, а також фотознімки найбільш важливих (вузлових) ділянок об'єкта, що обстежується.
Все виявлене на місці події має бути пред'явлене понятим, які, як правило, повинні переміщуватись разом із службовою особою, що провадить обстеження.
Огляд речей та документів, виялених під час обстеження, здійснюється, як правило, на місці проведення відповідної дії. В цьому випадку, коли для більш ретельного огляду предметів та документів потребується більше часу, або за інших обставин, огляд провадиться в митному органі, або за іншому приміщенні.
У випадках, якщо провадиться обстеження предметів та документів, що зберігаються в приміщенні, упаковках, транспортних засобах, тощо, які опечатані або опломбовані, слід під час розпечатування забезпечити збереження пломб та відбитків печаток.
По закінченні обстеження запаковані пломби та печатки передають на експертне криміналістичне дослідження на предмет з'ясування, чи розпечатувалися вони чи ні, з метою встановлення можливості довкладень або вилучення переміщуваних предметів та документів на шляху слідування.
Якщо під час обстеження були виявлені предмети, що є безпосередніми об'єктами порушення, а також документи, необхідні для порушення справи, службова особа митного органу, керуючись ст. 128 МК України, проводить їх вилучення. В необхідних випадках предмети або документи, що вилучаються, пакуються та опечатуються, про що в протоколі робиться відповідний запис.
Під час проведення митного обстеження об'єкту службова особа митного органу на підставі ст.40 МК України має право провести взяття проб та зразків вантажу, що обстежується, про що в протоколі робиться відповідний запис, а про взяття проб та зразків складається окремий протокол за формою П-6.
6.6. Опитування осіб у справі про порушення митних правил.
Службова особа митного органу України, а також службова особа, яка розглядає справу про порушення митних правил, згідно з ст. 124 МК України та Кодексом України про адміністративні правопорушення може викликати та опитати будь-яку особу, якій можуть бути відомі які-небудь обставини, що підлягають уточненню.
Очевидці (свідки), які викликані по одному і тому ж факту опитуються порізно, та у відсутності інших очевидців (свідків).
Перед опитуванням слід засвідчити особу очевидців (свідка), роз'яснити йому його права та обов'язки, з'ясувати, чи володіє дана особа українською мовою, чи потрібен йому перекладач на якій мові опитуваний буде давати свідчення. Цих правил необхідно неухильно дотримуватись під час опитування іноземних громадян.
На початку опитування з'ясовується відношення особи, що опитується, до переміщуваних через митний кордон речей, цінностей або вантажів і з'ясовуються інші необхідні відомості про особу, що опитується.
Опитування по суті справи, що знаходиться в провадженні, починається пропозицією до очевидця (свідка) повідомити все, що йому відомо про обставини, у зв'язку з якими він був викликаний для опитування. Після повідомлення службова особа митного органу може ставити питання.
Для опитування очевидця (свідка) віком від 14 до 16 років викликають педагога, а також законних представників або близьких родичів. Перед початком опитування цим особам роз'яснюються їх права та обов'язки, про що в протоколі робиться відмітка.
Вказані особи, які присутні при опитуванні, з дозволу інспектора можуть задавати питання. Службова особа митного органу може відвести питання, але відведене питання має бути занесене до протоколу.
Опитування осіб оформлюється протоколом за формою П-17.
Свідчення очевидця записуються від першої особи і, по можливості, дослівно. В разі необхідності записуються поставлені очевидцю питання. По закінченні опитування протокол пред'являють опитуваній особі для прочитання, або на його прохання протокол зачитується уголос. Особа, яку опитували, має право вимагати доповнення протоколу та внесення в нього поправок. Ці доповнення і поправки підлягають обов'язковому занесенню до протоколу. Після того, як протокол прочитано, в ньому робиться запис про те, що всі свідчення записані вірно та очевидцем прочитані або написані ним власноручно, доповнень та зауважень немає. Якщо протокол написано на кількох аркушах, то очевидець та особи, які були присутні під час складення протоколу, підписують кожний аркуш окремо. Після подання свідчень, в разі прохання очевидця, йому має бути надана можливість написати свої свідчення власноручно, про що в протоколі опитування робиться відмітка.
В разі проведення опитування з участю перекладача, протокол опитування повинен включати вказівку про роз'яснення перекладачеві його обов'язків, що засвідчується підписом перекладача. В протоколі робляться відмітки про роз'яснення особі, що опитується, її права на відвід перекладача та додається заява з цього приводу. Перекладач підписує кожний аркуш протокола та протокол в цілому. Особа, яку опитують, своїм підписом в кінці протоколу підтверджує, що зроблений усно переклад протоколу відповідає її свідченням. Якщо протокол опитування було перекладено на іншу мову письмово, то переклад в цілому на кожний його аркуш окремо повинен бути підписаний перекладачем та особою, яка опитувалась.
Якщо особа, що опитувалась, відмовилась від підпису, то в протоколі робиться запис такого змісту: - протокол прочитаний, доповнень та зауважень нема, від підпису відмовився, причини ...".
6.7. Адміністративне затримання.
Для складання протоколу про порушення митних правил, в разі неможливості скласти його на місці, забезпечення провадження по справі, з'ясування особи порушника, а також з метою припинення митного правопорушення, службова особа митних органів України згідно зі ст. 125 МК України має право провести адміністративне затримання. Затримання проводиться за рішенням начальника митного органу або особи, яка його заміщає.
Адміністративне затримання може бути проведене тільки за наявністю правопорушення. Затримання неприпустиме, якщо провопорушення відсутне.
Адміністративне затримання особи, яка скоїла митне правопорушення, може тривати не більше 3-х годин, при цьому термін обчислюється з моменту закінчення митного контролю та доставлення правопорушника в службове приміщення митного органу або інше приміщення для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння - з моменту її витвереження.
Про кожний випадок затримання особи, яка підозрюється в скоєнні митного порушення, має бути складений протокол за формою П-8.
Протокол затверджує начальник митного органу, або особа, яка його заміщає.
В протоколі вказуються: дата (рік, місяць, число, час) та місце складення; посада; прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; кого затримано (основні дані про особу затриманого); підстави та мотиви затримання; пояснення порушника, наявність ручної поклажі; зауваження порушника з приводу оформлення протоколу, що надійшли під час його оформлення.
Не можуть бути адміністративно затримані: іноземні громадяни, які скоїли правопорушення, якщо вони користуються дипломатичною недоторканістю і пред'явили на підтвердження цього дипломатичний паспорт, дипломатичну або консульську картку, а також народні депутати, судді, прокурори.
Службова особа митного органу, яка затримала правопорушника, зобов'язана роз'яснити затриманому його права та обов'язки.
6.8. Витребування документів, необхідних для розгляду справи про порушення митних правил.
З метою повноти та об'єктивності митного розслідування службова особа митного органу має право витребувати будь-які документи та інформацію, необхідну для розгляду справи.
Згідно зі ст. 126 МК України. службова особа митного органу в листі-дорученні вказує термін обов'язкового виконання - до 5 діб.
Лист-доручення складається за формою В-1.
6.9. Вилучення предметів та документів.
Якщо службова особа митного органу має відомості про те, що в підприємстві, установі, організації знаходяться предмети, листи, документи або інша переписка, необхідні для розгляду справи про митне порушення, то вона має право згідно зі ст. 128 МК України провести вилучення таких предметів. Проведення вилучення в нічний час, за винятком негайних випадків не допускається.
Вилучення оформлюється протоколом (у двох примірниках), копія якого вручається під розпис про вручення представникові тих закладів, підприємств або організацій, де було проведене вилучення. Протокол складається за формою П-9.
При проведенні вилучення обов'язкова участь понятих (не менше 2-х осіб) та представника підприємства або організації, де воно проводиться. Вказаним особам необхідно роз'яснити їх право бути присутніми при всіх діях і подавати заяви, що підлягають занесенню в протокол, з приводу цих дій.
В необхідних випадках для участі в проведенні вилучення слід запросити відповідного спеціаліста. Під час проведення вилучення слід запропонувати видати предмети, документи, що можуть мати значення для справи. Якщо вони видані добровільно та немає підстав підозрювати приховування розшукуваних предметів та документів, службова особа митного органу має право обмежитись вилученням виданого і не проводити дій по їх розшуку. Всі предмети та документи, що вилучаються, пред'являються понятим та іншим учасникам даної дії та в разі необхідності пакуються та опечатуються на місці, про що в протоколі робиться відповідний запис.