Про затвердження Інструкції по приготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем

З метою подальшого підвищення якості лікарських засобів, які готуються в аптеках,

1. Затвердити Інструкцію по приготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем (додається).

2. Генеральним директорам обласних, міських виробничих об'єднань (підприємств, фірм) "Фармація" та Республіки Крим, керівникам аптек республіканського підпорядкування:

2.1. Забезпечити приготування в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем.

2.2. Встановити постійний контроль за виконанням даної Інструкції в усіх підвідомчих аптеках.

3. З введенням цього наказу не застосовується на території України наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 11 листопада 1990 р. N 435 "Об утверждении Инструкции по по приготовлению в аптеках жидких лекарственных форм".

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника міністра В.І.Мальцева.

1.1. В інструкції викладені основні вимоги до технології лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем, які забезпечують їх якість відповідно до вимог Державної фармакопеї та інших нормативно-технічних документів (НТД).

1.2. Вимоги інструкції поширюються на всі аптеки України незалежно від їх підпорядкування та форм господарювання.

1.3. Відповідальність за виконання даної інструкції покладається на завідуючих аптек.

2.1. Всі лікарські форми з рідким дисперсійним середовищем готують масооб'ємним методом, який забезпечує необхідну масу лікарської речовини в заданому об'ємі розчину. Винятком є лікарські форми, в яких як розчинник використовуються рідини з великою питомою вагою, леткі, а також емульсії та деякі ліки за авторськими прописами.

2.2. Якщо розчинник у пропису не зазначений, то готують водні розчини. Під назвою "вода", якщо немає особливих вказівок, розуміють воду очищену (ФС 42-2619-89).

Якщо концентрація водного розчину вказана у відсотках, то слід розуміти масооб'ємні відсотки. При зазначенні концентрації розчину 1:100, 1:200 і т.д. мають на увазі вміст лікарської речовини за масою у відповідному об'ємі розчину. Тобто, готуючи розчин 1:100, слід брати 1 г речовини і розчинника до одержання 100 мл розчину.

Розчини, в яких концентрація речовини виражена різними способами (розчину натрію саліцилату 2% 200 мл; натрію саліцилату 4 г, води очищеної 200 мл; натрію саліцилату 4 г, води очищеної до 200 мл, розчину натрію саліцилату із 4 г 200 мл), при виготовленні в масооб'ємній концентрації повинні мати однакові об'єми (200 мл).

2.3. Малі кількості рідких лікарських засобів які у пропису зазначені в стандартних краплях, слід відмірювати емпіричним краплеміром (очною піпеткою), прокаліброваним по відповідній рідині. На етикетці штанглазу зазначають кількість крапель в 1 мл або 1 г лікарського засобу та відповідність кількості стандартних крапель емпіричним.

2.4. Лікарські засоби, які випускаються фармацевтичними підприємствами у вигляді рідин (настойки, сиропи та ін.), при використанні їх для виготовлення лікарських форм дозують по об'єму.

2.5. В'язкі рідини (бензилбензоат, вінілін, гліцерин, дьоготь, мінеральні та рослинні олії, іхтіол, поліетиленоксид 400, силікони), леткі (димексид, скипидар, метилсаліцилат, хлороформ, ефір медичний, єфірні олії), а також рідини з великою густотою (пергідроль, концентровані кислоти) дозують за масою безпосередньо у флакон для відпуску. Якщо необхідно встановити об'єм рідких лікарських форм, до складу яких входять вказані вище рідини, то враховують їх густоту (див. приклад 14).

2.6. При приготуванні спиртових розчинів, якщо немає інших вказівок, використовують спирт етиловий. Якщо міцність етилового спирту зазначена у відсотках, слід розуміти об'ємні відсотки. Якщо міцність спирту не зазначена у пропису - використовують 90%. Якщо на спиртовий розчин є затверджена НТД, то використовують спирт тієї міцності, яка зазначена в НТД.

Готуючи рідкі лікарські форми, до складу яких входить етиловий спирт, його дозують за об'ємом, а готуючи ін'єкційні розчини, - за масою.

2.7. Спиртові розчини лікарських засобів, що випускаються фармацевтичними підприємствами, дозволяється готувати в аптеці за рецептами у відповідності з існуючою на них НТД. Номенклатура цих спиртових розчинів наведена у додатках 5 і 6.

2.8. Для приготування рідких лікарських форм використовують лікарські засоби фармакопейного гатунку. Якщо засіб в Державній фармакопеї зазначений у кристалічному і зневодненому станах, то використовують речовину в кристалічному вигляді. Концентровані розчини, розчини для ін'єкцій, очні краплі, примочки та розчини для внутрішнього вживання новонародженим дітям готують з врахуванням фактичного вмісту вологи у лікарському засобі.

2.9. Всі види аптечних заготовок, лікарські форми для офтальмології, ін'єкцій, обробки ран, новонароджених дітей та з антибіотиками, незалежно від способу їх застосування, готують в асептичних умовах.

2.10. Приготування в аптеках рідких лікарських форм масооб'ємним методом потребує використання заздалегідь приготовлених концентрованих розчинів (див. розділ 4) та спеціального мірного посуду. Мірний посуд, який не має знаку державного галузевого стандарту, перед використанням калібрується.

3.1. Готуючи рідкі лікарські форми, дотримуються певного порядку розчинення і змішування лікарських засобів з врахуванням їх фізико-хімічних властивостей.

Першою завжди відмірюється розрахована кількість води очищеної, в якій розчиняються сухі лікарські засоби: спочатку списку А або Б, потім - загального списку з врахуванням їх розчинності та інших фізико-хімічних властивостей. Така послідовність приготування розчину необхідна з метою запобігання або сповільнення процесів взаємодії лікарських засобів, які найшвидше відбуваються у розчинах з високою концентрацією. Розчин проціджують у флакон для відпуску, потім додають концентровані розчини списку Б, а далі - загального списку в тій послідовності, в який вони зазначені в пропису.

Ароматні води, настойки, рідкі екстракти, спиртові розчини, смакові і цукрові сиропи та інші рідини додають до водного розчину в останню чергу у такому порядку:

- водні непахучі та нелеткі рідини;

- спиртові розчини в порядку збільшення міцності спирту;

- пахучі та леткі рідини.

Рідкі лікарські засоби, що вміщують ефірні олії (нашатирно-анісові краплі, грудний елексир, розчин цитралю та ін.), додають до мікстури шляхом змішування з цукровим сиропом (при його наявності в пропису) або з рівною кількістю мікстури (див. приклад 15).

3.2. Об'єм рідкої лікарської форми визначають додаванням об'ємів усіх рідин, що входять до її складу. Після виготовлення лікарської форми її об'єм не повинен перевищувати норм допустимих відхилень, встановлених для даного об'єму.

Об'єм мікстури складається з об'єму води, настойок і становить 225 мл. Мікстуру готують з використанням концентрованих розчинів натрію броміду і натрію гідрокарбонату.

У підставку (банку з широким горлом) відмірюють 100 мл очищеної води (200-80-20-100), розчиняють 0,12 г кодеїну і проціджують у флакон для відпуску. До одержаного розчину додають 20 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 80 мл 5% (1:20) концентрованого розчину натрію гідрокарбонату, 5 мл настойки беладонни і 20 мл настойки валеріани.

У пропису кількість розчинника зазначена "до відповідного об'єму". У цьому випадку об'єми прописаних рідких лікарських засобів включаються в об'єм водного розчину. Об'єм лікарської форми 200 мл.

У флакон для відпуску відмірюють 160 мл очищеної води, 25 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 10 мл адонізиду та 5 мл настойки валеріани.

3.3. Речовини у вигляді порошків, що входять до складу рідкої лікарської форми в сумарній кількості до 3%, у разі відсутності їх концентрованих розчинів, розчиняють у відміреній кількості прописаної води або іншої рідини без врахування коефіцієнта збільшення об'єму (КЗО).

Об'єм мікстури - 216 мл. Концентровані розчини барбітал-натрію та антипірину в аптеці відсутні. У підставку відмірюють 170 мл води очищеної, розчиняють 1 г барбітал-натрію, 1,5 г антипірину. Проціджують у флакон для відпуску, додають 30 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 10 мл цукрового сиропу та 6 мл настойки валеріани.

Об'єм мікстури при розчиненні барбітал-натрію і антипірину збільшився в межах дозволених відхилень (1,9 мл).

3.4. Рідкі лікарські форми, до складу яких входять речовини у вигляді порошків в сумарній кількості 3% і більше, готують з використанням концентрованих розчинів. У разі відсутності концентрованих розчинів, лікарську форму готують в мірному посуді або необхідний для розчинення лікарських засобів об'єм води попередньо розраховують з використанням коефіцієнтів збільшення об'єму (КЗО), що наведені у додатку 2.

Мікстуру готують, використовуючи концентровані розчини. У флакон для відпуску відмірюють 45 мл води, 20 мл 50% (1:2) концентрованого розчину кальцію хлориду, 120 мл 50% (1:2) концентрованого розчину глюкози та 15 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду.

У разі відсутності концентрованого розчину глюкози, мікстуру готують в мірному посуді. У підставку називають приблизно 120 мл гарячої води, в якій розчиняють 60 г глюкози і після охолодження розчину його переливають у мірний циліндр, доводять об'єм до 165 мл, проціджують у флакон для відпуску, додають 20 мл 50% (1:2) концентрованого розчину кальцію хлориду і 15 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду.

При відсутності мірного посуду кількість розчинника розраховують, використовуючи коефіцієнт збільшення об'єму для глюкози. При розчиненні 60 г глюкози об'єм розчину збільшиться на 41,4 мл (0,69 x 60 = 41,4). Тому кількість очищеної води для одержання 200 мл розчину становитиме 123,6 мл (200 - 20 - 15 - 41,4 = 123,6 = 124).

В 124 мл підігрітої води розчиняють 60 г глюкози, розчин охолоджують, проціджують у флакон для відпуску і додають розраховану кількість концентрованих розчинів кальцію хлориду та натрію броміду.

Приклад 5. Розчину натрію тіосульфату 60% 100 г

(Розчин N 1 за прописом Дем'яновича)

Пропис цього розчину - авторський, тому його готують за масою (60 г + 40 г) = 100 г. Коли необхідно приготувати 100 мл розчину в масооб'ємній концентрації, слід зробити певні розрахунки. 100 г 60% розчину натрію тіосульфату займає об'єм 73,5 мл через та для приготування 100 мл розчину слід взяти натрію тіосульфату 81,63 г:

У мірному посуді в частині води розчиняють 81,63 г натрію тіосульфату і об'єм розчину доводять водою до 100 мл.

Забороняється готувати розчин шляхом розчинення 60 г натрію і доведенням одержаного розчину до об'єму 100 мл, бо масооб'ємна концентрація лікарського засобу в розчині становитиме тільки 46,37%.

3.5. Готуючи краплі, окрім очних, використовують концентровані розчини. У разі їх відсутності лікарські засоби у вигляді порошків розчиняють у половинній кількості прописаної води, розчин проціджують через попередньо змочений водою ватний тампон у флакон для відпуску, додають решту води.

Приклад 6. Розчину ефедрину гідрохлориду 2% 10 мл

Розчину адреналіну гідрохлориду 0,1% XX крапель.

Об'єм крапель 11 мл. У підставці в 5 мл води очищеної розчиняють 0,2 г ефедрину гідрохлориду, проціджують через попередньо промитий ватний тампон у флакон для відпуску, а потім через цей же тампон додають решту (5 мл) води очищеної. Безпосередньо у флакон додають краплями 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду в кількості, що відповідає 20 стандартним краплям.

3.6. Виготовлення лікарських форм, до складу яких входять стандартні рідини, здійснюється безпосередньо у флаконі для відпуску, в який спочатку відмірюють воду, а потім розраховану кількість рідини.

Якщо рідина прописана за хімічною назвою (розчин алюмінію ацетату основного 7,6 - 9,2%, розчин калію ацетату 33 - 35%, розчин перекису водню концентрований 27,5 - 31,0%, розчин формальдегіду 36,5 - 37,5%), то при приготуванні розчинів її кількість розраховують, виходячи з фактичного змісту речовини в фармакопейній рідині.

У разі використання рідини нестандартної концентрації, її кількість розраховують, виходячи з фактичного вмісту речовини в фармакопейній рідині.

Якщо в пропису зазначена умовна назва фармакопейної рідини (перегідроль, формалін, рідина Бурова, рідина калію ацетату), то в розрахунках концентрацію стандартної фармакопейної рідини приймають за одиницю (100%).

Якщо в пропису концентрацію стандартних фармакопейних рідин не зазначено, то готують 3% розчин перекису водню, 10% розчин аміаку, 30% розчин кислоти оцтової та 8,3% розчин кислоти хлористоводневої розведеної. Останній приймають за одиницю (100%) і використовують для приготування розчинів інших концентрацій для внутрішнього застосування та аптечної заготовки "Розчин кислоти хлористоводневої розведеної 1:10". Кислоту з концентрацією хлористого водню 24,8 - 25,2% використовують тільки для приготування розчину N 2 за прописом Дем'яновича, де в розрахунках цю концентрацію приймають за одиницю.

Розчини кислоти оцтової і аміаку завжди готують з врахуванням фактичного вмісту речовини у вихідній речовині.

Приклад 7. Розчину формальдегіду 3% 100 мл

У флаконі для відпуску відмірюють 92 мл води очищеної та 8 мл 37% розчину формальдегіду.

Кількість розчину формальдегіду розраховують за загальною формулою розведення:

X - об'єм стандартної рідини (мл);

V - об'єм розчину, який необхідно приготувати (мл);

Б - прописана концентрація розчину (%);

А - фактична концентрація стандартної рідини, що підлягає розведенню.

Приклад 8. Розчину формаліну 5% 200 мл

У флакон для ведпуску видмірюють 190 мл води та 10 мл формаліну (36,5 - 37,5%). Якщо в формаліні вміст формалдегіду менший, ніж зазначений у ДФ, наприклад 34%, то лікарську форму за наведеним прописом готують з врахуванням коефіцієнта перерахунку (КП) - 37 : 34 = 1,08. Розраховану кількість формаліну фармакопейного гатунку множать на КП: 10 x 1,08 = 10,8 = 11 мл.

Приклад 9. Розчину перекису водню 2% 100 мл

У флакон для відпуску видмірюють 33 мл (33,4 мл) води та 67 мл (66,6) 3% розчину перекису водню.

Якщо в рецепті не вказана концентрація перекису водню 3% як стабілізатор додають 0,05% натрію бензоату.

Приклад 10. Розчину перегідролю 3% 200 мл

У мірну колбу на 200 мл відважують 6 г перегідролю і доводять до мітки водою очищеною.

Об'єм мікстури - 154 мл. У підставку відмірюють 114 мл води очищеної і 40 мл розчину кислоти хлористоводневої розведеної 1:10, потім розчиняють 4 г пепсину. Розчин проціджують у флакон для відпуску.

Приклад 12. Розчину кислоти хлористоводневої 6% 100 мл

(Розчин N 2 за прописом Дем'яновича)

У флакон для відпуску відмірюють 82 мл води очищеної і 18 мл кислоти хлористоводневої розведеної (8,3%).

3.7. Спиртові розчини готують у флаконі для відпуску, КЗО* при розчиненні порошків на враховують, розчини не проціджують.

У флакон для відпуску відважують 3 г левоміцетину, 1,5 г саліцилової кислоти, 1 г камфори, відмірюють 50 мл 90% спирту етилового, збовтують. Після розчинення речовин додають 10 мл настойки нагідок.

Об'єм розчину 50 мл. Об'єм 2,5 г олії рицинової - 2,6 мл (2,5 : 0,950 = 2,6), об'єм 5 г дьогтю - 5,3 мл (5 : 0,936 = 5,3), тому спирту етилового неохідно взяти: 50 - 7,9 = 42,1 = 42 мл.

У тарований флакон для відпуску відважують олію рицинову, і дьоготь, додають розчин анестезину і борної кислоти в 42 мл 96% спирту етилового.

Об'єм, який займають порошкові інгредієнти у відповідності з пунктом 3.7. не враховується, незважаючи на вказівку "Спирту етилового 96% до 50 мл".

3.8. Рідкі лікарські форми, в яких як розчинник використовують не воду очищену, а ароматні води* або інші рідини (пертусин, водні витяжки з рослинної сировини, поліетиленоксид 400, спирт етиловий та ін.), готують без використання концентрованих розчинів лікарських засобів та врахування КЗО при розчиненні речовин.

У підставку відмірюють 100 мл м'ятної води, в якій розчиняють 2 г натрію гідрокарбонату та 1,5 г натрію бензоату. Розчин проціджують у флакон для відпуску. До 10 мл цукрового сиропу додають 4 мл нашатирно-анісових крапель, перемішують і переносять у флакон для відпуску.

Якщо цукровий сироп у пропису не зазначений, то нашатирно-анісові краплі попередньо змішують з приблизно рівною кількістю водного розчину.

3.9. Водні суспензії з концентрацією лікарських засобів 3% і більше, емульсії (типу олія-вода) незалежно від концентрації готують (дозують) за масою.

Маса лікарської форми - 170 г. У ступці змішують цинку окис з тальком, диспергуючи гліцерином (останній відважують завчасно у флакон); частинами, помішуючи, додають 50 мл води. Залишком води суспензію змивають у флакон для відпуску.

У підставку відважують 2 г кислоти саліцилової, 3,5 г камфори, додають 50 мл 90% етилового спирту і збовтують до розчинення порошків. У ступці подрібнюють 3 г стрептоциду (використовують для цього приблизно 1,5 мл приготовленого спиртового розчину), додають 7 г сірки, розтирають, добавляючи 3 г гліцерину. Додають 50 мл (частинами) розчин кислоти борної 3%, змиваючи суспензію у флакон для відпуску. Останнім у флакон для відпуску додають спиртовий розчин камфори та саліцилової кислоти.

3.10. Якщо розчинником у лікарській формі служать настої і відвари із рослинної сировини, то їх готують в режимі ДФ і проціджують. В процідженій витяжці розчиняють лікарські засоби у вигляді порошків. У разі необхідності розчин доводять водою до потрібного об'єму і проціджують у флакон для відпуску. Настій з кореня алтеї готують шляхом настоювання при кімнатній температурі протягом 30 хв. Для забезпечення необхідної концентрації слизу і одержання заданого об'єму витяжки враховують видатковий коефіцієнт*.

Дозволяється виготовляти водні витяжки з стандартизованих (по водній витяжці) екстрактів-концентратів, які спеціально для цього випускаються фармацевтичною промисловістю (сухі 1:1, 1:2 і рідкі 1:2).

Забороняється замінювати лікарську рослинну сировину настойками, екстрактами та ін. галеновими препаратами, готувати концентровані водні витяжки, а також використовувати концентровані розчини лікарських засобів.

Об'єм мікстури - 205 мл. У підігріту фарфорову інфундирку вмішують 6 г подрібнених корневищ з коренями валеріани, заливають 217 мл (200 + 2,9 x 6,0 = 217) води і настоюють на киплячій водяній бані 15 хв., потім охолоджують 45 хв., проціджують в мірний циліндр і розчиняють 0,6 г кофеїн-бензоату натрію, 2 г натрію броміду, якщо необхідно, розчин доводять водою до 200 мл проціджують у флакон для відпуску, додають 5 мл настойки конвалії.

Лікарську форму можна приготувати з використанням стандартизованого екстракту-концентрату валеріани. У флакон для відпуску відмірюють 172 мл (200 - (10 + 12 + 6) = 172), додають 6 мл 10% (1:1) концентрованого розчину кофеїн-бензоату натрію, 10 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 12 мл рідкого стандартизованого екстракту-концентрату валеріани 1:2 мл настойки конвалії.

3.11. Багатокомпонентні водні витяжки з лікарської рослинної сировини, яка вимагає однопланового режиму екстрагування, виготовляють в одній інфудирці, незалежно від гістологічної структури сировини.

Подрібнену лікарську рослинну сировину (10 г корневищ з коренями валеріани та 4 г листків м'яти) вміщують у попередньо підігріту фарфорову інфудирку, заливають 239 мл (200 + 10 x 2,9 + 4 x 2 = 238,6) очищеної води (кімнатної температури) і настоюють на киплячій водяній бані протягом 15 хв., проціджують у мірний циліндр, залишок віджимають. У процідженому настої розчиняють 0,4 г кофеїн-бензоату натрію, 0,6 г анальгіну, 3 г натрію броміду, 0,8 г магнію сульфату, при необхідності об'єм розчину доводять водою до 200 мл і проціджують у флакон для відпуску.

3.12. Багатокомпонентну водну витяжку з рослинної сировини, що потребує різних умов екстрагування одержують, настоюючи кожний вид сировини окремо з максимальною кількістю води (не меншою ніж 10-кратна по відношенню до рослинної сировини), з врахуванням коефіцієнтів водопоглинання.

До складу пропису входить сировина, що потребує різнопланового режиму екстрагування з кореня алтеї слиз екстрагують при кімнатній температурі, з корневищ з коренями валеріани, трави кропиви собачої, листків підбілу готують настій, з кори калини - відвар. Екстрагент ділять на три частини. З прописаної кількості алтейного кореня готують 200 мл витяжки. Для цього 13 г (10 x 1,3) алтейного кореня заливають 230 мл (200 x 1,3) води. Для екстрагування кори калини беруть 300 мл води (2 x 25 + 250); для одержання настою з корневищ з коренями валеріани, трави кропиви собачої та листків підбілу 673 мл (1000 - 200 - 250 + 20 x 3,0 + 8 x 2,9 + 20 x 2,0). Всі три витяжки готують окремо відповідно до вимог ДФ. Одержані витяжки з'єднують (200 + 250 + 550 = 1000 мл).

Концентровані розчини - це недозований вид аптечної заготівки, що застосовується для приготування лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем, шляхом розведення або в суміші з іншими лікарськими речовинами.

Номенклатура концентрованих розчинів визначається специфікою екстемпоральної рецептури і об'ємом роботи аптек. Приблизний список концентрованих розчинів, які використовуються при виготовленні рідких лікарських форм, наведений у додатку 1.

Концентровані розчини готують в асептичних умовах на одержаній очищеній воді масооб'ємним методом з використанням мірного посуду. Необхідну кількість води можна також розрахувати, використовуючи коефіцієнти збільшення об'єму (додаток 2) або значення густоти розчину (додаток 1). Лікарські речовини відважують з врахуванням фактичного вмісту вологи. Всі допоміжні матеріали (підставки, мірні колби, лійки, поперові або скляні фільтри та ін.), що використовуються для приготування і зберігання концентрованих розчинів, стерилізують. Концентровані розчини не повинні готуватися в концентраціях, близьких до граничних, оскільки при зниженні температури розчину можлива кристалізація розчиненої речовини.

Приготовані розчини фільтрують і проводять повний хімічний аналіз (тотожність, кількісний вміст речовини).

Залежно від результату кількісного аналізу концентровані розчини відповідно розводять водою або зміцнюють, додаючи сухий лікарський препарат до потрібної концентрації.

Якщо розчин міцніший, ніж потрібно, кількість води, яку необхідно для розведення, розраховують за формулою:

X - кількість води, яка потрібна для розведення;

А - кількість приготовленого розчину, мл;

В - необхідна концентрація розчину, %;

С - фактична концентрація розчину, %.

У випадку одержання розчину з заниженою концентрацією користуються формулою:

X - кількість сухої речовини, яку слід додати для зміцнення розчину, г;

А - кількість приготовленого розчину, мл;

В - необхідна концентрація розчину, %;

d - густота розчину необхідної концентрації.

Після зміцнення або розведення концентрованого розчину потрібно провести кількісне визначення лікарської речовини. Дапустимі відхилення концентрації в розчинах, які містять речовини до 20% включно, становлять + або - 2% від зазначеної концентрації; в розчинах з концентрацією 21% і вище - + або - 1%. Наприклад, допустимі відхилення для 10% розчину - 9,8-10,2, для 30% розчину - 29,7-30,3. Зберігаються концентровані розчини в добре укупореній тарі в захищеному від світла місці при температурі (20-22) град.С або в холодильнику (3-5) град.С. На штанглаз з розчином наклеюють етикетку, де вказують назву розчину, його концентрацію, номер серії та аналізу. Виготовляють розчини в міру потреби з врахуванням обсягу роботи аптеки і термінів їх придатності. Зміна кольору, помутніння, поява нальотів є ознаками непридатності розчинів.

Приклад 21. Приготувати 1 л 50% розчину глюкози.

Розчин готують в стерильному мірному посуді. Глюкозу відважують з врахуванням фактичного вмісту в ній вологи, кількість якої розраховують за формулою:

а - кількість безводної глюкози, що зазначена у прописі;

в - вміст вологи в глюкозі, %.

У мірну колбу наливають невелику кількість горячої води, розчиняють 555,5 г глюкози (вологість 10%). Після повного розчинення речовини і охолодження розчин доводять водою до об'єму 1 л і фільтрують. Проводять повний хімічний аналіз (тотожність, чистота, кількісний склад).

Кількість води також можна розрахувати, використовуючи КЗО: 555,5 г глюкози при розчиненні витіснить 383 мл (0,69 x 550 = 383,3) води. Тому слід взяти 617 мл (1000 - 383 = 617).

Готуючи рідкі лікарські форми масооб'ємним методом, використовують мірний посуд: аптечні бюретки, піпетки, мірні колби, мензурки, циліндри. Бюретки випускають місткістю 10, 25, 60, 100 та 200 мл. Довжина бюреток усіх об'ємів 450 мл при відповідно різному їх діаметрі (12-32) мм. Однакова довжина бюреток дає можливість змонтувати їх на вертушці таким чином, щоб середина шкали поділок бюреток завжди знаходилась на рівні очей фармацевта, що працює сидячи.

Піпетки випускаються місткістю 3, 6, 10 та 15 мл. Штангласи до них - 25 та 100 мл. До кожної піпетки надається гумовий балончик. Розміри штанглазу, гумового балончика і піпетки знаходяться у таких співвідношеннях:

5.1. Правила роботи з бюретками та піпетками.

Обов'язки нагляду за станом і правильним використанням вимірювальних приладів (бюреток, піпеток) відповідно до Положення про відомчий нагляд на мірами та вимірювальними приладами в системі МОЗ покладаються на завідуючого виробничим відділом аптеки.

Перед початком роботи зливні крани бюреточної установки очищають від нальоту солей розчинів, настойок, екстрактів і протирають спирто-ефірною сумішшю (1:1). Потім заповнюють живильні ємкості на вертушці концентрованими розчинами, настойками, перевіряють правильність їх заповнення за допомогою якісних реакцій.

Зливання рідини проводять до повного спорожнення бюретки. Після зливу рідини кран слід залишити відкритим на 2-3 сек.

У піпетку (краплемір) рідина набирається шляхом стиснення гумового балончика. Забороняється, щоб рідина потрапляла у балончик, це забруднює його і в подальшому забруднює розчини. Для встановлення меніска на потрібному рівні користуються боковим тубусом. Рідину з піпетки виливають суцільною цівкою, не віднімаючи кінчика піпетки від стіни посудини, очікують 2-3 сек.

Рівні рідини в бюретці та піпетці встановлюють: для безбарвної - по нижньому меніску, для забарвленої - по верхньому.

Відмірювання рідини за різницею поділок забороняється.

Забороняється також користуватися бюретками із зламаними наконечниками і піпетками з розбитими випускними отворами. Не дозволяється використовувати бюретки та піпетки з внутрішньою поверхнею стінок, яка погано змочується.

Бюреточні установки та піпетки миють в міру необхідності, але не рідше одного разу в 10 днів. Для цього їх звільняють від концентратів і миють гарячою водою (50-60) град.С із суспензією гірчичного порошку або 3% розчином перекису водню з 0,5% миючого засобу, промиваючи потім очищеною водою з обов'язковим контролем змивних вод на залишкові кількості миючих засобів.

Примітка: 1. Коефіцієнт водопоглинання показує кількість рідини, що утримується 1 г рослинної сировини після її відтиснення в перфорованій склянці інфудирки.

2. Якщо коефіцієнт водопоглинання для сировини відсутній, рекомендується використовувати такі коефіцієнти: для коренів і корневищ - 1,5; кори, трави, квіток - 2,0; насіння - 3,0.