Про затвердження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки"

Рівень здоров'я дітей в Україні не має тенденції до покращання, високими є показники дитячої захворюваності, інвалідності, смертність дітей першого року життя вища в 1,5-2 рази ніж у країнах Західної Європи.

У віковій структурі малюкової смертності неонатальна становить протягом останнього десятиріччя 54-57%. Серед причин захворюваності дітей в ранньому неонатальному періоді провідне місце належить гіпоксії плоду та асфіксії новонароджених. Перенесені в неонатальному періоді гіпоксичні ушкодження у подальшому значною мірою формують рівень та структуру дитячої інвалідності.

Адекватна медична допомога, надана новонародженим з перших хвилин життя відповідно до сучасних вимог, дозволяє істотно підвищити рівень виживання та зменшити рівень інвалідизації дітей, які народились в асфіксії. Це підтверджено результатами впровадження в 4-х областях і в м. Києві пілотного проекту "Первинна реанімація новонароджених в Україні", реалізація якого здійснювалась МОЗ України за фінансової та методичної підтримки Американського міжнародного альянсу охорони здоров'я.

З метою поширення набутого досвіду первинної реанімації новонароджених на родопомічні заклади, всіх адміністративних територій України, впровадження системи підготовки спеціалістів щодо сучасної методики первинної реанімації новонароджених та зниження рівня смертності новонароджених

1. Затвердити:

1.1. Галузеву програму "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки" (додається).

1.2. Положення про Координаційну раду МОЗ України з впровадження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки" (додається).

1.3. Склад Координаційної ради з впровадження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки" (додається).

1.4. Положення про Головний учбово-методичний центр з первинної реанімації новонароджених (додається).

1.5. Примірне положення про регіональний учбово-методичний центр з первинної реанімації новонароджених (додається).

1.6. Примірний перелік обладнання та медикаментів, необхідних для проведення первинної реанімації новонароджених (додається).

1.7. Примірний перелік посібників, наочних приладів, обладнання для Головного та регіональних учбово-методичних центрів з первинної реанімації новонароджених (додається).

1.8. Методичні рекомендації з первинної реанімації новонароджених (додаються).

1.9. Форма звіту про проведену роботу регіонального (Головного) учбово-методичного центру з первинної реанімації новонароджених (додається).

2. Створити на базі пологового будинку N 7 м. Києва Головний учбово-методичний центр з первинної реанімації новонароджених без права юридичної особи за погодженням з Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації.

3. Виконання обов'язків керівника Головного учбово-методичного центру з первинної реанімації новонароджених покласти на головного неонатолога МОЗ України, професора кафедри неонатології КМАПО, д.м.н., професора Суліму О.Г.

4. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальнику головного управління охорони здоров'я і медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, начальникам управлінь охорони здоров'я Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Одеської, Харківської обласних державних адміністрацій забезпечити роботу головного та регіональних учбово-методичних центрів з первинної реанімації новонароджених згідно з Положенням.

5. Інституту ПАГ АМН України (Лукьянова О.М.) (за згодою), ректору КМАПО (Вороненку Ю.В.), ректору ХМАПО (Хвисюку М.І.), головному позаштатному спеціалісту МОЗ з неонатології Сулімі О.Г., головному позаштатному спеціалісту МОЗ з дитячої анестезіології Бєлєбєзьєву Г.І. здійснювати наукове обґрунтування та розробку нових напрямів в програмі "Первинна реанімація новонароджених на 2003 - 2006 роки".

6. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій:

6.1. Забезпечити виконання галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки".

6.2. Розробити комплекс заходів відповідно до регіональних потреб щодо впровадження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки".

2003 рік

6.3. Забезпечити акушерські стаціонари обладнанням, необхідним для проведення первинної реанімації новонароджених.

2003-2006 рр.

6.4. Щороку до 01.03 наступного за звітним роком надавати МОЗ інформацію про виконання галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки".

Постійно.

7. Начальнику управління організації медичної допомоги дітям і матерям Головного управління організації медичної допомоги населенню МОЗ України Моісеєнко Р.О., керівнику Головного учбово-методичного центру з первинної реанімації новонароджених Сулімі О.Г.:

7.1. Проводити моніторинг за виконанням зазначеної програми та її результатами.

2003 рік.

7.2. Здійснювати постійний контроль за роботою Головного та регіональних учбово-методичних центрів з первинної реанімації новонароджених.

Починаючи з 2003 року.

8. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Державного секретаря Орду О.М.

Вплив несприятливих екологічних, біологічних та соціальних факторів на здоров'я жінок репродуктивного віку зумовив значне зростання в останні роки захворюваності новонароджених в нашій країні. Найчастішою патологією, яка реєструється у кожного десятого новонародженого, є внутрішньоматкова гіпоксія та асфіксія різного ступеня.

Своєчасна допомога в критичний період пристосування новонародженого до нових умов існування з урахуванням анти- та інтранатальних пошкоджень забезпечує не лише виживання, але й нормальний подальший розвиток дитини.

Наказом МОЗ України від 05.01.96 р. N 4 "Про організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим" впроваджена система первинної реанімації новонароджених, яка була розроблена на основі сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових розробок.

Значною перевагою запропонованої системи є чітке визначення алгоритму дій, необхідність досконалого володіння навичками первинної реанімації новонароджених усіх співробітників акушерського стаціонару (неонатологів, акушерів-гінекологів, анестезіологів, акушерок, медичних сестер), постійний контроль знань і навичок. Передбачається, що в перші 20 секунд життя новонародженому буде забезпечено адекватний газообмін, а на протязі перших 2-х хвилин - адекватний кровообіг, що можливо лише за умови, коли всі співробітники акушерського стаціонару (лікарі та середній медичний персонал) володіють методикою первинної реанімації новонароджених і це підтверджено відповідним документом. Цей документ засвідчує досконале володіння навичками проведення первинної реанімації новонароджених і є необхідною передумовою роботи фахівця в пологовій залі.

Протягом 1997-2002 років в Україні завдяки заходам, розробленим МОЗ України, та за фінансової підтримки Американського міжнародного альянсу охорони здоров'я було створено 6 регіональних учбово-методичних центрів з первинної реанімації новонароджених в містах Києві (Суліма О.Г.), Львові (Добрянський Д.О.), Харкові (Ліхачова А.С.), Одесі (Аряєв М.Л.), Донецьку (Лінчевський Г.Л.), Дніпропетровську (Тіщенко В.А.), завершується створення регіонального учбово-методичного центру з первинної реанімації новонароджених в м. Сімферополі.

За 6 років роботи співробітниками центрів підготовлено в різних регіонах України понад 9000 лікарів, акушерок та медичних сестер з питань первинної реанімації новонароджених.

За роки впровадження в Україні нової методики первинної реанімації новонароджених вдалося (поруч з іншими заходами) знизити рівень ранньої неонатальної смертності з 5,6% в 1997 році до 4,6% в 2002 році.

Впровадження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки" (далі - Програми) дасть можливість зменшити втрати дітей перших днів життя, покращити якість їх здоров'я, попередити розвиток у них інвалідності.

Зниження рівня смертності новонароджених, покращання якості їх здоров'я, попередження розвитку у них інвалідності.

Підготовка фахівців з первинної реанімації новонароджених.

Впровадження в діяльність родопомічних закладів єдиної методики первинної реанімації новонароджених.

Оснащення акушерських стаціонарів обладнанням, необхідним для проведення первинної реанімації новонароджених.

Розробка та впровадження системи моніторингу за результатами виконання Програми.

2003-2006 рр.

Зниження рівня ранньої неонатальної смертності на 10-15%, інвалідності від уражень нервової системи у дітей першого року життя - на 10%.

Забезпечити проведення постійно діючих навчальних семінарів з питань первинної реанімації новонароджених для фахівців акушерських стаціонарів.

Проводити регіональні семінари-тренінги для акушерів-гінекологів, неонатологів, анестезіологів, середнього медичного персоналу акушерських стаціонарів з питань первинної реанімації новонароджених.

Розробити і впровадити спеціальний навчальний курс з питань первинної реанімації новонароджених в програми післядипломної підготовки неонатологів, акушерів-гінекологів, дитячих анестезіологів, середніх медичних працівників акушерських стаціонарів.

Впровадити в діяльність акушерських стаціонарів методику первинної реанімації новонароджених.

Оснастити акушерські стаціонари обладнанням, необхідним для проведення первинної реанімації новонароджених.

Розробити та впровадити моніторинг за результатами виконання Програми.

Забезпечити наступність у роботі Головного учбово-методичного центру з первинної реанімації новонароджених (ГУМЦзПРН) та регіонального учбово-методичного центру з первинної реанімації новонароджених (РУМЦзПРН) з акушерськими стаціонарами.

Здійснювати систематичний контроль за дотриманням методик первинної реанімації новонароджених в акушерських стаціонарах.

Координаційна рада МОЗ України з впровадження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003 - 2006 роки" (далі - Координаційна Рада) є дорадчим органом МОЗ України.

1. Основні завдання Координаційної Ради:

1.1. Впровадження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003 - 2006 роки" (далі - Програми) в усіх родопомічних закладах України.

1.2. Координація роботи регіональних учбово-методичних центрів з первинної реанімації новонароджених.

1.3. Контроль за якістю підготовки, перепідготовки та атестації викладачів, лікарів та середніх медичних працівників з первинної реанімації новонароджених.

1.4. Моніторинг за результатами впровадження Програми.

1.5. Сприяння випуску ГУМЦзПРН та РУМЦзПРН посібників, методичних матеріалів, придбання учбового приладдя.

1.6. Організація семінарів з питань первинної реанімації новонароджених.

1.7. Розглядати пропозиції органів охорони здоров'я щодо кандидатур на посади керівників регіональних учбово-методичних центрів з первинної реанімації новонароджених.

2. До складу Координаційної Ради за посадами входять:

Голова - заступник Державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України.

Заступники голови:

- начальник управління організації медичної допомоги дітям і матерям Головного управління організації медичної допомоги населенню МОЗ України;

- головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з неонатології;

- керівник ГУМЦзПРН.

Члени Координаційної Ради:

- заступники начальника управління організації медичної допомоги дітям і матерям МОЗ України;

- керівники РУМЦзПРН;

- головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з педіатрії;

- головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з акушерства та гінекології;

- співробітники РУМЦзПРН;

- завідуючі кафедрами неонатології;

- керівник відділу неонатології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (за згодою);

- представники Американського міжнародного альянсу охорони здоров'я (АМАОЗ).

3. Координаційна Рада та її члени мають право:

3.1. Контролювати роботу РУМЦзПРН.

3.2. Контролювати впровадження первинної реанімації новонароджених в усіх родопомічних закладах України.

3.3. Перевіряти у встановленому порядку теоретичні знання та практичні навички викладачів, лікарів та середніх медичних працівників з первинної реанімації будь-якого родопомічного закладу України за результатами проведених семінарів та тренінгів.

1. Головний учбово-методичний центр з первинної реанімації новонароджених (далі - ГУМЦзПРН) організується згідно з наказом МОЗ України без статусу юридичної особи.

2. Обов'язки керівника ГУМЦзПРН покладаються згідно наказу МОЗ України.

3. ГУМЦзПРН розташовується на базі пологового будинку N 7 м. Києва, який є клінічною базою кафедри неонатології КМАПО ім. П.Л. Шупика, за погодженням з Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації.

4. Основні завдання та функції ГУМЦзПРН:

4.1. Методичне забезпечення регіональних учбово-методичних центрів з первинної реанімації новонароджених (далі - РУМЦзПРН).

4.2. Забезпечення навчання викладачів, лікарів та середніх медичних працівників з первинної реанімації новонароджених.

4.3. Участь у розробці навчальних планів та програм з ГІРН для підготовки студентів медичних закладів освіти I - IV рівня акредитації та лікарів післядипломної освіти.

4.4. Збір та аналіз за формою, що додається звітів, РУМЦзПРН (щорічно) про виконання програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки".

4.5. Розробка науково обґрунтованих рекомендацій з питань реанімації та інтенсивної терапії новонароджених в частині первинної реанімації новонароджених.

5. Функції керівника ГУМЦзПРН:

5.1. Складання перспективних планів діяльності ГУМЦзПРН та контроль за їх виконанням.

5.2. Щорічна підготовка та подання за встановленою формою звіту в МОЗ України з питань впровадження програми "Первинна реанімація новонароджених на 2003-2006 роки" до 01.03 наступного за звітним роком.

5.3. Підготовка нормативних документів з первинної реанімації новонароджених.

5.4. Проведення аналізу ефективності впровадження програми первинної реанімації новонароджених в Україні.

6. ГУМЦзПРН має право:

6.1. Проводити навчання лікарів та середніх медичних працівників з первинної реанімації новонароджених.

6.2. Спільно з МОЗ України, АМН України, Асоціацією неонатологів України та профільними кафедрами проводити семінари з реанімації та інтенсивної терапії новонароджених.

6.3. Одержувати необхідну інформацію та звіти за встановленою формою від РУМЦзПРН.

6.4. Контролювати роботу РУМЦзПРН.

6.5. Залучати спеціалістів науково-дослідних установ (за згодою їх керівників), підпорядкованих МОЗ та АМН для виконання завдань, покладених на ГУМЦзПРН.

7. Матеріально-технічне забезпечення діяльності ГУМЦзПРН здійснює Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації за сприяння Американського міжнародного альянсу охорони здоров'я.

8. Орієнтовний перелік приміщень для функціонування центру: приміщення для зберігання навчального приладдя та устаткування, приміщення для методичної роботи та відповідно обладнана аудиторія, учбові кімнати для викладачів.

1. Регіональний учбово-методичний центр з первинної реанімації новонароджених (далі - РУМЦзПРН) організується МОЗ АР Крим, управліннями охорони здоров'я обласних державних адміністрацій за погодженням з МОЗ України без статусу юридичної особи.

2. РУМЦзПРН створюється на базі родопомічного закладу або дитячої лікарні, які є клінічною базою відповідних кафедр (неонатології, педіатрії, акушерства і гінекології).

3. Виконання обов'язків керівника РУМЦзПРН покладається наказом органу охорони здоров'я за погодженням з Координаційною радою з впровадження галузевої програми "Первинна реанімація новонароджених на 2002-2006 роки" на спеціаліста з числа неонатологів, які мають досвід викладацької та організаційної роботи.

4. Керівник РУМЦзПРН спільно з місцевими органами охорони здоров'я:

4.1. Складає перспективні плани підготовки викладачів, лікарів, середніх медичних працівників родопомічних закладів та контролює їх виконання.

4.2. Визначає кількість необхідних спеціалістів, етапність їх підготовки, навчання лікарів, середніх медичних працівників.

4.3. Забезпечує підготовку викладачів, лікарів та середніх медичних працівників в областях, які координуються РУМЦзПРН.

4.4. У встановленому порядку здійснює контроль знань та практичних навичок з первинної реанімації новонароджених в родопомічних закладах за результатами проведених семінарів та тренінгів.

4.5. Проводить аналіз ефективності впровадження програми первинної реанімації новонароджених в регіоні.

5. До складу РУМЦзПРН входять викладачі, які мають навички викладацької роботи, співробітники профільних кафедр (неонатології, педіатрії, акушерства), а також досвідчені неонатологи.

6. Основні завдання РУМЦзПРН:

6.1. Підготовка лікарів та середніх медичних працівників з первинної реанімації новонароджених, яка здійснюється згідно затверджених у встановленому порядку навчальних планів та програм.

6.2. Здійснення навчання співробітників родопомічних закладів первинної реанімації новонароджених у своєму регіоні.

6.3. Здійснення виїздів в регіони області для підготовки спеціалістів.

6.4. Впровадження нових технологій первинної реанімації новонароджених.

6.5. Контроль знань і володіння практичними навичками спеціалістів з первинної реанімації новонароджених.

6.6. Аналіз ефективності впровадження первинної реанімації новонароджених в регіоні, збір статистичних даних.

6.7. Підготовка та надання щороку до 01.03 в ГУМЦзПРН за встановленою формою звітів про проведену роботу.

7. Орієнтовний перелік приміщень для функціонування центру: не менше двох кімнат для зберігання навчального приладдя та устаткування, для методичної роботи. Бажана наявність учбових кімнат для кожного викладача та відповідно обладнаної аудиторії. Збереження устаткування покладається на головного лікаря лікувально-профілактичного закладу та керівника РУМЦзПРН.

Від своєчасності та якості проведення реанімаційних заходів в пологовій залі значною мірою залежить результат ранньої постнатальної адаптації новонародженої дитини. Це впливає не лише на виживання немовлят у перші дні життя, але й на їхній подальший розвиток і показники здоров'я в наступні вікові періоди.

Відповідно до даних ВООЗ, близько 5-10% усіх новонароджених потребують принаймні часткової реанімаційної допомоги в пологовій залі, від 1% до 10% - вимагають проведення невідкладної штучної вентиляції легень, а приблизно 1% - повної реанімації, що включає непрямий масаж серця або введення ліків.

У 2000 р. Міжнародною конференцією із серцево-легеневої реанімації і невідкладної кардіологічної допомоги були затверджені нові рекомендації з реанімації новонароджених, що ґрунтувались на наукових даних. У цих рекомендаціях проведено повний перегляд останнього чинного Протоколу реанімаційної допомоги новонародженим, опублікованого у 1992 р. після попередньої конференції із серцево-легеневої реанімації.

Проведений міжнародною групою експертів ретельний аналіз результатів численних наукових досліджень став підставою для внесення значних змін, які торкались не лише рекомендацій щодо виконання окремих реанімаційних процедур, але і загальних підходів до надання реанімаційної допомоги новонародженій дитині.

Оскільки чинні в Україні рекомендації з реанімації новонароджених (наказ МОЗ України N 4 від 05.01.96 р.) відображали дані 1992 р., виникла нагальна потреба їхнього перегляду.

На кожних пологах потрібна присутність принаймні одного медичного працівника, який зможе розпочати реанімацію і буде, насамперед, відповідати за надання допомоги дитині. Він повинен мати навички, потрібні для виконання всіх реанімаційних заходів у повному обсязі, включаючи інтубацію трахеї та введення медикаментів. Якщо очікуються пологи високого ризику (додаток 3) і може виникнути потреба реанімації в повному обсязі, необхідна присутність принаймні двох осіб винятково для надання допомоги дитині, - один фахівець повинен володіти усіма реанімаційними навиками, а інший (або інші) - бути спроможним(и) надати кваліфіковану допомогу основному реаніматологу. У випадку багатоплідної вагітності потрібна присутність в пологовій залі декількох реанімаційних бригад відповідно до кількості плодів. Кожна реанімаційна бригада повинна мати визначеного керівника (неонатолог або інший найдосвідченіший лікар), а всі інші члени бригади повинні знати свої обов'язки під час реанімації.

Підібрати, змонтувати і перевірити функціонування реанімаційного обладнання необхідно перед кожними пологами, поскільки потребу надання реанімаційної допомоги новонародженому не завжди можна передбачити. Основні етапи приготування обладнання такі:

1. Завчасно включити джерело променевого тепла, щоб підігріти поверхню реанімаційного стола (температура на ньому має бути 36 - 37 град. С) та білизну до народження дитини.

2. Перевірити систему подавання кисню: наявність кисню, тиск, швидкість потоку, наявність з'єднувальних трубок.

3. Згорнути з пелюшки валик під плечі.

4. Приготувати обладнання для відсмоктування вмісту верхніх дихальних шляхів. У більшості ситуацій доцільно використовувати гумовий балон. Для надання допомоги дитині із загрозою аспірації меконію буде потрібний спеціальний перехідник, який дозволить приєднати ендотрахеальну трубку безпосередньо до трубки відсмоктувача (аспіратор меконію). Електромеханічні відсмоктувачі повинні створювати розрідження не більше 100 мм рт. ст.

5. Приготувати шлунковий зонд розміром 8F, шприц об'ємом 20 мл для аспірації шлункового вмісту, лейкопластир, ножиці.

6. Приготувати обладнання для проведення ШВЛ: реанімаційний мішок та маску. Використовують анестезійний мішок (мішок, що наповнюється потоком) або мішок, що самостійно наповнюється, об'єм його не повинен перевищувати 750 мл. До мішка, що самостійно наповнюється, приєднують кисневий резервуар, щоб забезпечити вентиляцію 90-100% киснем. Розмір маски підбирають залежно від того, народження доношеної чи недоношеної дитини очікується. Швидкість потоку кисню у мішок має бути не менше, ніж 5 л/хв. Приєднавши до мішка маску і джерело кисню, затискують долонею маску і стискують мішок. Таким чином перевіряють функціонування запобіжного клапана. Стискання мішка із заблокованими виходом до пацієнта і запобіжним клапаном дозволяють перевірити цілість мішка.

7. Приготувати набір для інтубації:

- за наявності змінних клинків, приєднати до рукоятки прямий клинок N 0 для недоношеної дитини або N 1 для доношеної;

- перевірити функціонування системи освітлення ларингоскопа;

- вибрати інтубаційну трубку залежно від очікуваного гестаційного віку дитини.

Надзвичайно важливо, щоб все обладнання, потрібне для проведення реанімаційних заходів у повному обсязі, знаходилось у кожній пологовій залі в робочому стані. Завжди, коли очікується народження дитини високого ризику, реанімаційне обладнання повинно бути готовим до негайного використання. Повний перелік обладнання для реанімації новонароджених наведено в додатку 1.

Негайно після народження кожної дитини потрібно швидко визначити, чи вона потребує реанімаційної допомоги. Таке визначення включає візуальні перевірку наявності меконіального забруднення, оцінку дихання, м'язового тонусу і кольору шкіри, а також класифікацію новонародженого як доношеного або недоношеного. Біля 90% новонароджених є доношеними активними дітьми, які виявляють енергійні дихальні зусилля, голосно кричать і рухають усіма кінцівками. Такі немовлята, як правило, не мають значних чинників ризику в анамнезі і народжуються після злиття чистих навколоплідних вод. Їх не потрібно терміново забирати від матерів після народження, щоб провести початкові кроки реанімації. Тепловий захист таким дітям можна забезпечити за рахунок викладання дитини на живіт матері, висушування й укривання сухою білизною. Тепло зберігається за рахунок прямого шкірного контакту з матір'ю. Санацію верхніх дихальних шляхів, при потребі, можна провести за допомогою лише витирання слизових рота і носа дитини. У той час як початкові кроки реанімації для цих новонароджених можуть бути модифіковані, щоб визначити їхню потребу в додаткових заходах, слід проводити подальше спостереження за диханням, активністю і кольором шкіри.

Показання для подальшого оцінювання стану новонародженого під джерелом променевого тепла і можливого втручання включають:

1. Забруднення меконієм навколоплідних вод або шкіри новонародженого.

2. Відсутню або знижену реакцію дитини на стимуляцію зовнішнього середовища.

3. Стійкий центральний ціаноз.

4. Передчасне народження.

При наявності будь-якої із зазначених ознак новонароджені потребують проведення стандартних початкових кроків реанімації і мають підвищену ймовірність розвитку патологічних станів, тому протягом раннього постнатального періоду їх слід часто оглядати. Насамперед, дитину слід відділити від матері і перенести на реанімаційний стіл, під джерело променевого тепла.

Якщо новонароджений потребує надання допомоги, навколоплідні води були чистими і на шкірі дитини немає залишків меконію, необхідно:

1. Помістити дитину під джерело променевого тепла на теплу пелюшку.

2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів: положення на спині з помірно розігнутою назад головою; це положення краще фіксується підкладеним під плечі валиком.

3. Відсмоктати спочатку з рота, потім з носових ходів. У випадку значного накопичення секрету доцільно під час відсмоктування повернути голову дитини на бік.

4. Швидкими промокальними рухами через пелюшку обсушити шкіру і волосся на голові дитини.

5. Забрати вологу пелюшку.

6. Знову забезпечити правильне положення немовляти.

7. Якщо ефективне самостійне дихання відсутнє, провести короткочасну тактильну стимуляцію. Виконують один із трьох прийомів тактильної стимуляції, який повторюють не більше двох разів: поплескування по підошвах, легкі удари по п'ятках, розтирання шкіри вздовж хребта. Зміна прийомів та багаторазове їх повторення недоцільні, поскільки успіху це не дає, а призводить до втрати дорогоцінного часу.

Забороняється обливати дитину холодною або гарячою водою, спрямовувати струмінь кисню в обличчя, стискувати грудну клітку, бити по сідницях або вживати будь-яких інших, не зазначених у цих рекомендаціях, заходів, безпечність яких для новонароджених не доведена. Важливо також уникати надто енергійної стимуляції передчасно народжених дітей.

8. Якщо шкіра тулуба і слизові оболонки новонародженого залишаються ціанотичними за наявності самостійного дихання, призначити вільний потік кисню.