Меліоративні системи та споруди ДБН В.2.4-1-99

Розроблені ВАТ "Укрводпроект" (В.Д.Дупляк, к.т.н. - керівник; М.І.Рубіна - відповідальний виконавець).

За участю Інституту гідромеханіки НАМ України (О.Я.Олійник, д.т.н.), Інституту гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук (М.І.Ромащенко, д.т.н., член-кор. УААН; Б.І.Чалий, к.т.н.; Коваленко П.І., акад.), Державного комітету по водному господарству України (В.В.Лелявський)

ДБН В.2.4-1-99 "Меліоративні системи та споруди" складається з двох частин: частина I - Норми проектування, частина II - Організація будівництва. Виконання робіт.

Викладені особливі умови проектування та будівництва меліоративних систем і гідротехнічних споруд меліоративного призначення.

Внесені та підготовлені до затвердження Управлінням промислової забудови, інженерної інфраструктури по захисту територій Держбуду України.

З введенням в дію ДБН В.2.4-1-99 "Меліоративні системи та споруди" з 1 січня 2000 р. втрачають чинність СНІП 2.06.03-85 "Мелиоративные системы и сооружения" та СНІП 3.07.03-85 "Мелиоративные системы и сооружения".

Дані норми поширюються на проектування, будівництво та реконструкцію меліоративних систем і споруд.

При проектуванні меліоративних систем і споруд на просідаючих, набухаючих та таких, що здимаються, ґрунтах, і які будуються на підроблюваних територіях, у сейсмічних районах, мають бути враховані додаткові вимоги, що викладені у відповідних нормативних документах.

Необхідність меліорації земель слід визначати на основі аналізу їх сільськогосподарського використання, складових водного і сольового балансів кореневмісного шару ґрунту, економічних, соціальних і екологічних умов.

Оцінка перспективного стану земель після меліорації повинна ґрунтуватись на складених прогнозах водного, сольового та поживного режимів ґрунтів.

Терміни та визначення, прийняті в частинах I та II цих норм, наведені в додатку А, основні літерні позначення - в додатку Б, перелік НД - в додатку В.

1.1 Зрошувальна система повинна включати комплекс взаємопов'язаних споруд і пристроїв, який забезпечує підтримання в кореневмісному шарі ґрунту зрошуваного масиву оптимального водно-сольового режиму для одержання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур.

До складу зрошувальної системи входять: цільові водосховища, водозабірні споруди на природних або штучних водних джерелах з рибозахистом, відстійники, насосні станції, зрошувальна, водозабірно-скидна і дренажна мережі, нагірні канали, споруди на мережі, поливні та дощувальні машини, установки і пристрої, засоби керування і автоматизації контролю за меліоративним станом земель, об'єкти електропостачання і зв'язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги, лісозахисні насадження, дамби.

1.2 Осушувальна система повинна включати комплекс взаємопов'язаних споруд, будівель і пристроїв, який забезпечує оптимальний водно-повітряний режим перезволожених земель і належні умови проведення сільськогосподарських робіт.

До складу осушувальної системи входить: частина водоприймача, що регулюється, провідна, захисна та регулювальна мережі, насосні станції, дамби, споруди на мережах, засоби керування та автоматизації, контролю за меліоративним станом земель, об'єкти електропостачання і зв'язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги і лісозахисні насадження.

В умовах періодичних дефіцитів вологи в кореневмісному шарі в складі осушувальних систем повинні передбачатися споруди і пристрої, які забезпечують штучне зволоження ґрунтів в посушливі періоди. Доцільність зволоження повинна бути обґрунтована водобалансовими і техніко-економічними розрахунками.

1.3 При встановленні основних характеристик меліоративних систем слід керуватися прийнятим поділом території України на п'ять основних ґрунтово-кліматичних зон: Полісся, Лісостеп, Північний Степ, Південний Степ, гірські райони Карпат і Криму.

Склад і параметри елементів меліоративної системи визначаються в кожному конкретному випадку на основі забезпечення її функціонування.

1.4 Меліоративні системи необхідно проектувати в комплексі із заходами щодо сільськогосподарського освоєння меліорованих земель.

Порядок і стадійність розробки проектної документації з будівництва меліоративних систем встановлюється ДБН А.2.2-3.

1.5 На основі техніко-економічних порівнянь варіантів повинні обґрунтовуватись:

а) межі і розміри площі, що меліорується, та полів сівозміни;

б) земельний фонд господарств, зміни у складі сільськогосподарських угідь внаслідок здійснення меліоративних заходів;

в) площі трансформованих у ниви сучасних пасовищ або інших угідь;

г) розміри господарств, які освоюють землі, що меліоруються;

д) зміна і упорядкування меж господарств, в тому числі суміжних з територією системи;

е) сільськогосподарське використання земель, що меліоруються;

ж) потрібний водно-сольовий режим ґрунтів;

й) проектна врожайність сільськогосподарських культур;

к) способи зрошення і осушення;

л) створення нових або розширення діючих експлуатаційних водогосподарських організацій;

м) будівництво виробничих, культурно-побутових будівель і споруд, житлових будинків, інженерних комунікацій, необхідних для служби експлуатації меліоративних систем, а також створення виробничої бази, доріг та інфраструктури в господарствах (фермерських, сільських), які використовують меліоровані землі для комплексних проектів.

1.6 Технічні рішення щодо схем подачі та скидання води, конструкцій основних споруд слід приймати на основі порівняння техніко-економічних показників варіантів. При цьому повинні бути забезпечені:

а) отримання проектної продукції рослинництва;

б) ощадливе використання водних, земельних і паливно-енергетичних ресурсів;

в) використання високопродуктивної сільськогосподарської техніки для обробки земель, що меліоруються;

г) висока продуктивність праці при експлуатації споруд і меліоративної системи в цілому;

д) комплексна автоматизація технологічних процесів, що обґрунтована техніко-економічними розрахунками;

е) дотримання вимог охорони навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічних вимог;

ж) можливість внесення добрив, хімічних меліорантів і гербіцидів із зрошувальною водою.

...

...

7.1 Відведення земель для меліоративного будівництва повинно проводитись у відповідності з вимогами СН 461, СН 465, СН 467, СН 474 і вимогами цих норм.

Проект відведення земель у постійне та тимчасове користування, складений з урахуванням технічних рішень проекту меліоративної системи, повинен затверджуватися у відповідності з вимогами Земельного кодексу України.

Смуги землі для меліоративних каналів слід відводити ділянками з урахуванням термінів будівництва, передбачених проектом.

Ширина смуги, що відводиться у постійне користування, визначається з урахуванням експлуатаційних доріг уздовж каналу та двосторонньої охоронної смуги завширшки 1 м.

У розмір ділянки землі, що відводиться у тимчасове користування, слід включати землі резервів та кавальєрів ґрунту, а також технологічних проїздів.

Після закінчення робіт родючість земельних ділянок повинна бути відновлена шляхом рекультивації і землі повертаються у сільськогосподарське використання.

7.6 Прокладання трас повітряних ліній електропередач (ПЛ) та повітряних ліній зв'язку (ПЗ) через поливні землі не допускається.

У постійне користування організаціям, які експлуатують ПЛ та ПЗ, відчужуються ділянки землі, що знаходяться під опорами ПЛ та ПЗ. Розмір відчужуваної ділянки землі дорівнює площі опори плюс 1 м по периметру опори для ПЛ від 6 до 20 кВ; для ПЛ від 35 до 500 кВ - 2 м.

Ширину смуги землі, що відводиться у тимчасове користування на час будівництва кабельних ліній електропередачі, траси яких проходять через поливні землі, слід приймати:

а) для кабельних ліній напругою до 35 кВ - 4 м;

б) для кабельних ліній напругою до 110 кВ - 6 м.

7.9 При проходженні траси ПЛ уздовж меж зрошуваних земель мінімальна відстань між межею поля та горизонтальною проекцією крайнього проводу ПЛ повинна бути:

а) напругою до 20 кВ - 2 м;

б) напругою від 35 кВ до 10 кВ - 4 м;

в) напругою від 150 кВ до 220 кВ - 5 м;

г) напругою від 330 кВ до 400 кВ - 8 м.

...