Про затвердження Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна

10.2 Для проведення контролю завершених робіт інвентаризаційні справи здаються з усіма заповненими бланками. До контролю не приймаються справи з відсутніми бланками.

10.3 Поверхові плани здаються виконаними олівцем, включаючи цифрові і текстові позначення, крім підпису виконавця на штампі, що виконується чорнилами чи чорною тушшю.

10.4 Під час польового контролю інвентаризаційних робіт необхідно перевірити:

- точність зовнішніх промірів і даних відліків по прорізах (вікон і дверей);

- точність лінійних промірів у середині приміщень, наскрізних промірів, товщину стін та перегородок;

- повноту (достатність) допоміжних промірів (діагоналей) у приміщеннях зі складною конфігурацією;

- правильність нумерації приміщень та квартир;

- розташування вікон, дверей, приладів опалення, сантехнічного обладнання тощо;

- оформлення ескізів (підписи, дата виконання робіт та інше).

10.5 При контролі площ приміщень багатоповерхових будинків рекомендується співставляти площі кімнат поверху, що перевіряється, з площами однакових кімнат на вище (нижче) розташованих поверхах будинку. За цим методом контролю можна легко встановити грубі помилки у підрахунку площ.

Незначні помилки до 0,5 кв.м виявляються методом арифметичного контролю.

10.6 Розходження між розмірами, встановленими під час контролю, і розмірами виконавця на інвентаризаційних планах не повинні перевищувати +- 1 см.

10.7 При контролі робіт по оцінці будинків, будівель та споруд в натурі перевіряючий повинен приділити велику увагу правильності визначення виконавцем відсотка зношеності окремих елементів будинку і в цілому по будинку. Перевірити правильність складання технічного опису конструктивних елементів основного будинку, прибудов, господарських будівель і споруд.

10.8 Розходження у відсотку зношеності, встановлене перевіряючим по окремих конструктивних елементах будинку, не повинно перевищувати +- 10 %, а по прибудовах, господарських будівлях і спорудах, по яких встановлюється відсоток зносу в цілому по будівлі (споруді), +- 5%.

10.9 При контролі камеральних робіт перевіряючий повинен перевірити:

- наявність у ескізі всіх необхідних розмірів для правильного складання плану будинку і підрахунку площ приміщень;

- правильність оформлення і чіткість складання ескізу;

- правильність накладки (накреслення) плану будинку за масштабом;

- зіставлення плану першого поверху (контрольного) з планами наступних поверхів (у т.ч. у підвальному) щодо розташування зовнішніх та внутрішніх капітальних стін, віконних прорізів, сходів, опалювальних приладів, вентиляційних коробів;

- масштаб плану та правильність розташування стін першого поверху на основі діагоналей в ескізі та контрольних промірів між капітальними стінами;

- правильність нанесення цифр, позначення "розділки" біля печей, висот поверхів, правильність записів щодо прийнятих умовних позначень;

- графічна помилка, накладання планів (у масштабі 1:100) не повинна бути більшою чи меншою від 0,5 мм;

- відповідність зовнішніх і суми внутрішніх промірів за довжиною і шириною будинку;

- симетричність розташування плану будинку на аркуші;

- відсутність пропусків умовних позначень елементів будинку: дверей, вікон, печей, сходів, ґанків, санітарно-технічного обладнання тощо;

- відповідність промірів ескізу з промірами плану будинку;

- правильність складання формул та підрахунку площ приміщень, підсумків по квартирах (приміщеннях), по поверхах і в цілому по будинку;

- правильність підрахунку відсотка зношеності в цілому по будинку, включення усіх поправок у вартість виміру, визначення будівельної і інвентаризаційної вартості основних будинків, господарських будівель та споруд, правильність підрахунку підсумків будівельної і інвентаризаційної вартості по будинку і домоволодінню.

10.10 Правильність виконання робіт по обведенню планів тушшю та ілюмінування їх, а також підсумкові дані перевіряються перевіряючим і при якісному виконанні робіт підписуються ним.

10.11 Виявлені під час контролю помилки відмічаються кольоровим олівцем. Узяті перевіряючим приклади, що збігаються з розмірами, визначеними виконавцем, обов'язково підкреслюються або обводяться.

10.12 До недопустимих помилок і прорахунків, які зустрічаються у інвентаризаційних роботах, внаслідок яких роботи повинні бути забраковані і перероблені заново, відносяться наступні:

- складання ескізів, абрисів і планів по невстановленій формі;

- ескізи із значними пропусками промірів, необхідних для правильної накладки планів будинків;

- перекреслені абриси;

- систематичні помилки у підрахунках площ, об'ємів та інших показників будинків та споруд;

- неправильно накладені (накреслені) плани;

- плани, накреслені з умовними позначеннями елементів будинків, що не відповідають встановленим позначенням;

- інші недоліки, виправлення яких неможливе і тягне за собою перероблення.

10.13 Справи з великою кількістю грубих помилок бракуються, робота не оплачується, перероблення її доручається іншому виконавцеві.

10.14 Виявлені в натурі і при камеральному контролі робіт помилки відмічаються перевіряючим у Акті польового і камерального контролю (див. додаток 1.14 до Інструкції).

10.15 Дрібні помилки (прорахунки) можуть відмічатися (записуватися) безпосередньо у абрисах, ескізах, на планах і бланках, а у контрольному аркуші робиться відповідний запис про те, що вони відмічені у відповідних формах. Дрібні помилки може виправляти сам перевіряючий.

10.16 При контролі арифметичних підрахунків, у тих випадках, коли для цієї роботи призначено окремого працівника, виявлені помилки виправляються цим же працівником.

10.17 Усі виявлені перевіряючим прорахунки виконавець повинен виправити і виправлені документи здати перевіряючому в установлений термін.

10.18 Термін контролю і виправлення зауважень по одній інвентаризаційній справі не повинен перевищувати 1-5 днів.

Внесені виправлення у інвентаризаційні документи переглядаються перевіряючим.

Закінчені виробництвом матеріали та документи з інвентаризації будівель і земельних ділянок, після оформлення належним чином, а саме підписані виконавцем, перевіряючим, інженером і керівником бюро, повинні бути сконцентровані в одній інвентаризаційній справі і підшиватися в обкладинку чи папку з твердого паперу встановленого зразка.

Примітка.

У багатоповерхових будинках допускається заведення додаткових інвентаризаційних справ на кожну квартиру. Інвентаризаційну справу заводять одночасно з виготовленням технічного паспорта на квартиру (підшивається екземпляр технічного паспорта).

На обкладинці вказується номер інвентаризаційної справи, який відповідає порядковому номеру запису в книзі опису справ, які надходять до архіву бюро технічної інвентаризації, місце розташування домоволодіння, найменування області, міста, району і номер будівельного кварталу, найменування вулиці з вказанням номера будинку, а також вказується дата початку й завершення ведення справи.

Усі матеріали мають бути пронумеровані за порядком їх розміщення в інвентаризаційній справі, унесені до опису (додаток 1.1 до Інструкції), який розташований на початку справи.

Згідно з таблицею в опису читати зліва направо:

Гр. 1 - вказується порядковий номер документів, які знаходяться в справі.

Гр. 2 - вказуються найменування документів, які знаходяться в справі, а також найменування і номера документів, які не вмістилися у папку даної справи і зберігаються окремо.

У подальших графах (зліва направо) вказується дата проведення первинної і поточної інвентаризацій.

При проведенні поточної інвентаризації матеріали технічної інвентаризації в справу дошиваються в такій послідовності, як вказано в найменуванні документів опису.

Знизу опису відмічається стан документів у випадках їх пошкодження, а також вказується, де зберігаються креслення, які не вмістилися в папку даної справи.

Опис повинен бути підписаний виконавцем та архіваріусом, який перевірив правильність складання опису при прийманні справи в архів.

12.1 Загальні положення

12.1.1 Технічний паспорт складається за замовленням власника на кожний об'єкт нерухомості, який перебуває у власності юридичних і фізичних осіб у містах, селищах міського типу і селах (додатки: 2; 3; 4; 5; 6 до Інструкції).

У тих випадках, коли житловий будинок садибного типу, садовий (дачний) будинок, гараж, громадський будинок, квартира належить двом і більше власникам, технічний паспорт складається в цілому на об'єкт нерухомості.

12.1.2 При заповненні технічного паспорта необхідно всі найменування заповнювати чітко і розбірливо, дата його виготовлення відповідає даті проведення технічної інвентаризації.

В адресній частині вказується повна адреса, область, район, місто (селище, село), район (у місті), вулиця, номер дому, інвентарний номер справи, до якої входить паспорт, реєстровий номер. Записують повністю прізвище, ім'я, по батькові власника, дату народження, ідентифікаційний код.

12.1.3 У випадку, якщо будинок належить декільком власникам, у технічному паспорті вказується дольова участь та прізвища всіх співвласників (крім багатоповерхових будинків та майнових комплексів).

Ставиться дата виконання та підписи виконавця і керівника бюро технічної інвентаризації.

12.1.4 Техніка заповнення розділів в технічних паспортах:

"План земельної ділянки" - відомості про земельну ділянку;

"План будинку" - поверховий план будинку;

"Експлікація приміщень" - відомості про внутрішні площі приміщень;

"Характеристика будинку, господарських будівель та споруд" - дані про технічний стан всіх розташованих на земельній ділянці будинків, будівель та споруд, а також їх вартість відповідно до показників, взятих з відомостей технічної інвентаризації.

12.1.5 Коли приводять відомості про благоустрій, при наявності різних видів благоустрою записують "так" чи "ні".

У разі наявності в об'єкті нерухомості інженерного обладнання, не передбаченого типовими бланками, інформація вказується додатково.

12.1.6 Технічний паспорт на квартиру виготовляє бюро технічної інвентаризації.

Переоформлення технічного паспорта на квартиру проводиться у зв'язку з переплануванням або переобладнанням квартири.

12.1.7 Технічний паспорт, попередньо виданий власнику бюро технічної інвентаризації, не вилучається і поточні зміни до нього не вносяться.

12.1.8 У разі наявності поточних змін, при проведенні поточної інвентаризації, замовнику видається новий технічний паспорт.

При відсутності поточних змін у технічному паспорті робиться відмітка про відсутність поточних змін на момент обстеження.

12.1.9 При видачі технічного паспорта власнику повинна бути зафіксована дата видачі, посвідчена (закріплена) підписом керівника бюро технічної інвентаризації або уповноваженою особою.

12.2 Порядок складання технічного паспорта на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок

12.2.1 Технічний паспорт складається бюро технічної інвентаризації на кожний житловий будинок у 2-х екземплярах. Перший екземпляр зберігається в бюро технічної інвентаризації, другий - у власника.

12.2.2 У адресній частині титульного листа паспорта (додаток 7 до Інструкції вказується повна адреса житлового будинку: область, район, місто (селище, село), вулиця і номер будинку, номер інвентаризаційної справи та реєстровий номер відповідно до книги реєстрації.

Якщо будинок належить кільком власникам, вказується повне найменування власників, їх дольова участь, проставляється дата виконання, підписи виконавця та начальника бюро технічної інвентаризації.

12.2.3 Технічна характеристика багатоповерхового будинку (додаток 7.1 до Інструкції).

У розділі "Загальні відомості" вказуються основні характеристики житлового будинку, необхідні для державного обліку житлового фонду:

- серія проекту;

- рік побудови житлового будинку;

- кількість поверхів - визначається з урахуванням мансардного і цокольного поверхів;

- площа забудови - відповідно до даних додатка 1.8 до Інструкції,

- до площі забудови включається площа будинку з прибудовами;

- об'єм будинку-вказується об'єм будинку, включаючи об'єм підвалів і прибудов, відповідно до даних у додатку 1.8 до Інструкції;

- загальна площа - відповідно до даних додатка 1.7 до Інструкції;

- житлова площа - відповідно до даних додатка 1.7 до Інструкції;

- площа нежитлових приміщень - відповідно до даних додатка 1.7 до Інструкції;

- площа балконів, лоджій і терас - відповідно до даних додатка 1.7 до Інструкції;

- кількість квартир і кількість кімнат - відповідно до даних додатка 1.7 до Інструкції;

- матеріал стін - відповідно до даних додатка 1.10 до Інструкції, якщо стіни будинку збудовані з різних матеріалів, вказуються в відсотковому відношенні всі матеріали;

- будівельна (балансова) вартість - вказується власником (документ про балансову вартість надається власником);

- відсоток зношеності - встановлюється бюро технічної інвентаризації.

12.2.4 План земельної ділянки (додаток 7.2 до Інструкції).

На нові масиви комплексної забудови експлікації до плану земельної ділянки не складаються.

12.2.5 План квартирного (багатоповерхового) будинку (додаток 7.3 до Інструкції виконується відповідно до даних додатка 1.5 до Інструкції.

12.2.6 Експлікація приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) будинку (додаток 7.4 до Інструкції - заповнюється відповідно до даних, викладених у додатку 1.7 до Інструкції.

12.2.7 Технічна характеристика конструктивних елементів і інженерного обладнання (додаток 7.5 Інструкції - заповнюється відповідно до даних оцінювального акта (додаток 1.10 до Інструкції).

12.2.8 Розподіл площі будинку та нежитлових (вбудованих) приміщень (додаток 7.6 до Інструкції - здійснюється відповідно до експлікації додатка 7.4 до Інструкції.

12.2.9 Загальна вартість квартирного (багатоповерхового) будинку, господарських будівель та споруд (додаток 7.7 до Інструкції - пункти 3 та 6 - заповнюються власником житлового будинку; пункти 1, 2, 5, 7 - бюро технічної інвентаризації.

12.2.10 Експлуатаційні показники житлового будинку (додаток 7.8 до Інструкції) - пункти 1-12 і 25-26 - заповнюються експлуатаційними організаціями, пункти 13-24 - бюро технічної інвентаризації.

12.2.11 Використання житлової площі. Нежитлові приміщення, які використовуються для потреб експлуатаційних організацій, прибиральна площа земельної ділянки. Зведена відомість витрат на експлуатацію будинку (додаток 7.9 Інструкції) заповнюється експлуатаційними організаціями.

12.2.12 Технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання (додаток 7.10 до Інструкції - графи 6-8 (по горизонталі) заповнюються експлуатаційними організаціями, графи 2-5 (по горизонталі) - бюро технічної інвентаризації.

12.2.13 Технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання (додатки 7.11; 7.12 до Інструкції - пункти 4-5 (по горизонталі) заповнюються бюро технічної інвентаризації, пункти 6-8 (по горизонталі) - експлуатаційними організаціями.

12.3 Правила обстеження багатоповерхових (багатоквартирних) будинків, устаткування і елементів благоустрою

Технічний стан конструктивних елементів визначається за зовнішніми ознаками.

В окремих випадках у разі необхідності може проводитися розкриття недосяжних зовнішньому огляду конструктивних елементів. Роботи по розкриттю конструкцій виконуються силами і за рахунок замовника.

При огляді в натурі будинків необхідно враховувати, що більшість конструктивних елементів знаходиться в тісній залежності між собою. Тому, якщо виявлено деформацію в одному з елементів, слід ретельно обслідувати зв'язані з ним елементи.

При обстеженні фундаментів з боку підвалів необхідно звертати особливу увагу на наявність пошкодження і руйнування блоків, розшарування рядів і руйнування цегляної кладки, сколення і випадання окремих каменів, тріщини в швах або між блоками, горизонтальні тріщини, які свідчать про втрату основою несучих властивостей на цій ділянці.

Тріщини в цегляних стінах підвалу, особливо прогресуючі, свідчать про нерівномірність просідання фундаменту.

За відсутності підвалів і недоступності фундаменту для огляду про його стан слід робити висновки по цоколю і стінах.

Зовнішньому обстеженню підлягає весь доступний для огляду периметр зовнішніх стін. При обстеженні приміщень визначається стан внутрішніх стін.

Слід визначати наявність відхилень стін більш як на 2 см від вертикальної лінії на висоту одного поверху і на 6 см на висоту будинку, пошкодження стін гнилизною, домовими грибками або жучками, значне вздуття стін, викривлення, розладнання з'єднань, ослаблення цегляної кладки, руйнування вузлів кріплення панелей, пошкодження облицювання або фактурного шару.

Визначення технічного стану фасадів проводиться окремо по лицьових і дворових фасадах.

Обстеження вінцевих карнизів і елементів з великим виносом, а також балконів, еркерів, лоджій проводиться по всій довжині фасадів.

Незадовільний стан гідроізоляції і дренажної системи будинку необхідно оцінювати по наявності вологості в кладці фундаменту і стін.

Причиною вологості може бути: зіпсованість каналізації чи водопроводу, заливання підвалу талими і дощовими водами, зіпсованість замощення, високий рівень ґрунтових вод тощо.

Окремо враховується стан водостічних труб, металевого покриття карнизів, системи водовідведення з підвалів, підпілля тощо, а також наявність гідроізоляції.

Загальний стан покрівлі визначається при обстеженні квартир, розташованих на останньому поверсі, по наявності або відсутності протоків.

Стан будівельної системи та риштування визначається шляхом огляду нижньої поверхні покрівлі з горища. Виявлення гнилизни в дерев'яних частинах покрівлі, окрім верхніх ознак, встановлюється простукуванням. Глухий звук є ознакою пошкодження. Необхідно також звертати особливу увагу на стан покрівлі в розжолобках і слухових вікнах, місцях кріплення телеантен, радіофідеру тощо.

При обстеженні покрівлі з шиферу, черепиці, рулонних і подібних матеріалів необхідно звертати увагу на щільність швів, наявність латок, пошкоджень листів.

Обстеження суміщених покрівель необхідно робити одночасно з обстеженням перекриття верхнього поверху, звернувши увагу на деталі примикання покрівлі до вертикальних конструкцій, наявність тріщин в покрівлі, місця протоків, промерзання тощо.

Обстеженню підлягають всі перекриття. Разом з цим визначаються порушення їх горизонтальності (осідання підлоги, провисання стелі), сліди протоків і пошкодження дерев'яних деталей внаслідок гниття та ушкодження деревоїдними комахами, тріщини в місцях обпирання плит і їх зміщення.

При обстеженні дерев'яних підлог визначається зношення дошок, осідання, гнилизна, пошкодженість деревини, відсутність значної кількості клепок паркету.

При обстеженні асфальтових, цементних, плиточних підлог необхідно звертати увагу на наявність тріщин, вибоїн, а в підлогах з рулонних матеріалів - на відсутність матеріалу в стінках, стертість в ходових місцях, здіймання, осідання і руйнування основи підлоги.

При обстеженні суцільних та каркасно-засипаних дерев'яних перегородок необхідно звертати увагу на пошкодження штукатурки, вологі плями і вологість деревини, особливо в місцях встановлення санітарно-технічних приладів, ушкодження, викликані гниттям, та пошкодження домовими грибками або жучками.

В панельних, цегляних перегородках звернути увагу на випинання і пошкодження оздоблювального шару, відхилення від вертикалі, наявність тріщин в перегородках, в місцях з'єднання їх між собою і з капітальними стінами, перекриттями, дерев'яними коробками, а також у місцях встановлення санітарно-технічних приладів і проходження трубопроводів.

Обстеження віконних прорізів необхідно проводити по всіх приміщеннях і сходових клітках. Найбільш ретельно необхідно проводити обстеження зовнішніх дверей квартир і сходових кліток, а також дверей в санітарних вузлах, кухнях, пральнях, підвальних приміщеннях.

При цьому необхідно звертати увагу на наявність тріщин в місцях приєднання коробок до стін, порушення герметизації віконних коробок, пошкодження віконних і дверних прорізів, викликане гниттям та ушкодженням домовими грибками або жучками, розхитування дверних полотен, коробок.

Ознаками незадовільного стану печей є нерівномірність осідання (тріщини), відхилення від вертикальної лінії, наявність прогорівших стінок печей або металевих футлярів, нерівномірне нагрівання печей внаслідок руйнування димових каналів.

При визначенні технічного стану сходів необхідно звертати увагу на стан сходів і опор сходових маршів, металевих деталей в місцях зварювання, міцність і надійність кріплення сходових поручнів, наявність тріщин і пошкоджень на сходових площадках, маршах і накладних східцях, наявність тріщин в місцях з'єднання несучих конструкцій сходів зі стінами.

При визначенні технічного стану центрального опалення, гарячого водопостачання, газопостачання, водопроводу, каналізації, вентиляції та іншого обладнання необхідно враховувати загальний стан будинку, а також звертати увагу на протіки, наявність вологості в перекриттях санвузлів, ослаблення місць приєднання приладів, ураження корозією окремих ділянок трубопроводів, пошкодження ізоляції магістральних і внутрішньоквартирних електромереж тощо.

При обстеженні елементів благоустрою необхідно звертати увагу на наявність пошкоджень та дефектів.

12.4 Підрахунок обсягів основних конструктивних елементів будинків, споруд і мереж

Обсяги кожної конструкції повинні бути розмежовані відповідно до вимог форми технічного паспорта.

Обсяги конструктивних елементів прибудов і надбудов включаються в загальні обсяги основної будівлі.

Дані про стрічкові фундаменти записуються в погонних метрах, а під окремими опорами - в штуках.

Цоколі підраховуються і вказуються в квадратних метрах вертикальної поверхні.

Кількість стін визначається в квадратних метрах (за вирахуванням площі прорізів, підрахованої по зовнішньому обміру коробок). Окремо визначається кількість зовнішніх і внутрішніх стін.

Підрахунок проводиться за даними інвентаризаційних матеріалів.

Площі фасадів визначаються шляхом множення їх довжини на відповідні зовнішні висоти (від верхнього обрізу цоколя до верху вінцевого карнизу), без вирахування площі прорізів.

В площу фасадів включаються суцільні парапети і фронтони, а також площі зовнішніх стін еркерів, лоджій та інших виступаючих елементів.

Площі стін і стелі проїздів, що виходять на вулицю, включаються в площу лицьових фасадів.

Площі стін і стелі дворових проїздів включаються в площу дворових фасадів.

Площі зовнішніх стін балконів вказуються окремо.

Погонна довжина водостічних труб визначається шляхом множення їх кількості на висоту будинку (від спланованої поверхні землі до верхньої лінії вінчаючого карнизу).

Настінні і підвісні жолоби підраховуються по їх фактичній довжині. Довжина жолобів, поясків визначається за розмірами, які взяті з поверхового плану.

Площа покрівлі підраховується шляхом множення площі будинку згідно з зовнішнім обміром стін першого поверху (площа забудови) на відповідний коефіцієнт, що залежить від нахилу даху. Нахил даху визначається як відношення висоти даху від площини вінцевих карнизів до конька до 1/2 ширини будинку при двосхилих і багатосхилих дахах і повній ширині при односхилих дахах (додаток 3 - таблиця 1).

При відхиленні фактичних відношень нахилу даху до ширини від величин, що вказані в таблиці, необхідно брати найбільш близьке значення коефіцієнта. Інтерполяцію при цьому проводити не потрібно.

Погонна довжина елементів крокв визначається шляхом множення площі забудови будинку на відповідний коефіцієнт (табл. 2).

Погонна довжина підкроквових брусів (матеріалів), парапетів і ґраток підраховується згідно з даними, що взяті з поверхових планів (по масштабу).

Площа риштування підраховується шляхом множення покрівлі на відповідний коефіцієнт:

при суцільному риштуванні - коефіцієнт 0,90;

при риштуванні з прозорами - коефіцієнт 0,75.

Площа перекриття - це площа між капітальними стінами. Підрахунок проводиться за даними журналів обміру приміщень, в квадратних метрах.

При підрахунку за даними журналів обміру приміщень до сумарної площі підлог поверху вводиться коефіцієнт 1,03, при цьому до площі першого і проміжного поверхів площа сходових кліток не включається.

Площа надпідвального перекриття приймається рівною сумарній площі приміщень підвалу (без площі підлог сходових кліток) із збільшенням її на 3%, якщо в підвалі є перегородки (за виключенням перегородок в одну дошку).

Площа горищного перекриття приймається рівною сумарній площі підлоги приміщень останнього (верхнього) поверху (включаючи площу сходових кліток) із збільшенням її на 3%.

Площа перекриття мезоніну приймається рівною сумарній площі підлог приміщень мезоніна із збільшенням її (при наявності перегородок) на 3%.

Площа перекриття мансарди приймається рівною сумарній площі підлог приміщень мансарди із збільшенням її на 10%, при цьому необхідно враховувати наявність перекриття над сходовими клітками.

Площа кожного матеріалу чи конструкції перекриття повинна бути визначена окремо.

Сума площ окремих ділянок перекриття повинна бути рівною загальній площі перекриття будинку.

Для визначення конструкцій перекриття необхідно користуватися технічними описами, які є в оціночних документах, проектних матеріалах, а також, у виключних випадках, даними розкриття.

Площі підлог в будинку підраховуються за даними поверхових планів і експлікації по кожній різновидності підлог окремо (паркетна, дощана, цементна тощо).

Площа перегородок підраховується по поверховому плану шляхом множення їх загальної довжини на висоту (за виключенням площі прорізів, що обчислені по зовнішньому обміру коробок, а також площ, які зайняті дзеркалами печей, що проходять крізь перегородки).

Площа, зайнята дзеркалами печей, визначається шляхом множення ширини дзеркал на висоту приміщення. При однаковому плануванні поверхів площа перегородок підраховується по одному поверху і помножується на кількість поверхів.

Площа віконних прорізів визначається в квадратних метрах шляхом множення кількості прорізів на площу одного прорізу, підраховану по зовнішньому обміру коробки.

Площа вітрин визначається в квадратних метрах на поповерхових планах і обмірах в натурі.

Площа дверних прорізів визначається в квадратних метрах шляхом множення кількості прорізів на площу одного прорізу, вирахувану по зовнішньому обміру коробки. Окремо підраховується площа зовнішніх, внутрішніх і балконних дверей.

При однаковому плануванні поверхів підрахунок площ прорізів може проводитися по одному з поверхів і одержаний результат перемножується на кількість поверхів.

По сходах визначається площа маршів (в горизонтальній проекції), площа сходових площадок і фактична довжина поручнів. Всі елементи сходів визначаються з розмежуванням по матеріалу.

Для визначення орієнтовної довжини внутрішньої мережі трубопроводів необхідно на поверхових планах при обстеженні будинків визначати місця розташування стояків.

Довжина одного стояка приймається рівною висоті будинку. Якщо стояк проходить не по всіх поверхах, його довжина приймається рівною сумі внутрішньої висоти поверхів, через які він проходить, збільшеній на товщину перекриття.

Складанням довжин окремих стояків визначається їх загальна протяжність.

Щоб визначити протяжність розвідного кільця, необхідно з'єднати на планах місця розташування водопроводу, починаючи від вводу, та заміряти ці відрізки за масштабом.

У квартирах однакового планування протяжність трубопроводів визначається по одній квартирі, і одержаний результат множиться на кількість квартир.

Протяжність труб центрального опалення визначається за даними обстеження.

До загальної довжини газопроводів не включається зовнішня мережа вздовж фасадів будинків.

В загальну довжину внутрішньої каналізаційної мережі додається довжина витяжки - 3 м на стояк, а замість розвідного кільця додається довжина випуску.

Кількість випусків та місця їх розташування визначаються по схемі дворової каналізації, а довжина їх вимірюється за масштабом.

Кількість санітарно-технічних приладів, секцій радіаторів, газових плит, лічильників, агрегатів АГВ тощо визначається за даними обстеження.

Площа замощення, приямків, ґанків, спусків у підвал тощо визначається за даними обстеження.

Будинок (будівля) - будівельна система, що складається з несучих і огороджувальних чи суміщених (несучих і огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземний замкнений об'єм, призначений для проживання чи перебування людей в залежності від функціонального призначення і для виконання різного виду виробничих процесів.

Житловий будинок - будинок, призначений для постійного проживання в ньому людей (у т.ч. гуртожиток), що містить в собі квартири та відповідні допоміжні приміщення.

Секція житлового будинку - частина будинку, квартири якої мають вихід на одну сходову клітку безпосередньо чи через коридор, відділена від інших частин будинку глухою стіною.

Квартира - частина житлового будинку, призначена для проживання однієї або декількох сімей, містить в собі обладнані житлові та допоміжні приміщення і має окремий вихід до сходової клітки, галереї, коридору, ліфту, тамбуру чи назовні.

Житлове приміщення - приміщення, в якому згідно з діючими нормами можливе обладнання постійних спальних місць (спальня, вітальня, дитяча тощо).

Допоміжні приміщення квартири - приміщення, призначені для господарсько-побутових потреб жителів (кухні, коридори, комори, передпокої, санвузли тощо).

Допоміжні приміщення багатоповерхового житлового будинку - приміщення будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку (загальнобудинкові коридори, вестибюлі, сходові клітки, ліфтові холи, тамбури тощо).

Вестибюль - приміщення перед входом у внутрішню частину будинку, призначене для прийому та розподілу потоків відвідувачів.

Зношення будинку - процес погіршення експлуатаційних показників будинку, обумовлений впливом часу, недотриманістю експлуатаційних вимог, стихійним лихом.

Фізичний знос будинку - величина, що характеризує ступінь погіршення технічних і пов'язаних з ними інших експлуатаційних показників будинку станом на певний період часу.

Поверхи будинків залежно від їх розташування щодо планувальної позначки землі мають таке визначення:

- поверх надземний - поверх з позначкою підлоги приміщень не нижче планувальної позначки землі;

- цокольний - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі на висоту не більшу половини висоти приміщень;

- підвальний - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більше ніж на половину висоти приміщень;

- технічний поверх - для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій - може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або середній частині будинку;

- мансардний поверх (мансарда, поверх у горищному просторі) - поверх, фасад якого повністю або частково створений поверхнею (поверхнями) нахиленого чи ламаного даху, при цьому лінія перетину площини даху і площини фасаду повинна бути на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги мансардного поверху;

- горище - простір між поверхнею перекриття (дах), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху.

Сходово-ліфтовий вузол - приміщення, призначене для розташування вертикальних комунікацій - сходової клітки і ліфтів.

Ліфтовий хол - приміщення перед входом у ліфти.

Тамбур - прохідний простір між дверима, що слугує для захисту від проникнення холодного повітря, атмосферних опадів, пилу, диму і запахів при вході до будинку, у сходову клітку чи інші приміщення.

Еркер - частина приміщення, що виступає з площини фасаду будинку, частково або повністю засклене з метою поліпшення його освітлення та інсоляції.

Балкон - виступаюча з площини стіни фасаду огороджена площадка, яка слугує для відпочинку в літню пору року.

Лоджія - перекрите і огороджене у плані з трьох боків приміщення, відкрите у зовнішній простір, слугує для відпочинку в літню пору року та сонцезахисту.

Тераса - огороджена відкрита прибудова до будинку у вигляді площадки для відпочинку, яка може мати дах; розміщується на землі або над розташованим нижче поверхом.

Веранда - засклене неопалюване приміщення, прибудоване до житлового будинку або вбудоване в нього.

Антресоль - майданчик, що займає верхню частину об'єму приміщення житлового, громадського чи виробничого будинку, призначена для збільшення його площі, розміщення допоміжних, складських та інших приміщень.

Мезонін - надбудова над спільним дахом житлового будинку, площа якої є меншою, ніж площа розташованого нижче поверху.

Елінг - крита або відкрита споруда на березі моря, річки, озера, обладнана для будівництва або ремонту суден; приміщення на водній станції для збереження і дрібного ремонту спортивних суден, інвентарю тощо.

1. ДБН 360-92* Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

2. СНиП 2.08.01-89 Жилые здания.

3. ДБН В2.2-9-99 Громадські будинки та споруди.

4. ДБН 79-92 Житлові будинки для індивідуальних забудовників України.

5. ВСН 43-85* Застройка территорий коллективных садов, здания и сооружения.

6. ДБН В.2.2-4-97 Будинки та споруди дитячих дошкільних закладів.

7. ДБН В.2.2-3-97 Будинки та споруди навчальних закладів.

8. ДБН В2.2-10-2001 Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я.

9. ВСН 61-89(Р) Реконструкция и капитальный ремонт жилых домов.

10. ДБН А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення.

11. ДБН В.2.2-2-95 Будинки і споруди. Теплиці і парники.