Щодо справ про банкрутство гірничих підприємств

У судовій практиці виникли дуже серйозні проблеми із застосуванням Закону України від 6 березня 2003 року N 597-IV "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств" (далі - Закон), яким було, зокрема, внесено низку доповнень до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Причиною цих проблем стали неузгодженість між окремими приписами Закону, недостатньо точна визначеність ознак кола гірничих підприємств, на які має поширюватись його чинність, та прогалини, що виникли у механізмі провадження зі справ про банкрутство гірничих підприємств у зв'язку з набранням Законом чинності, статтю 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено частиною 6 у такій редакції:

"6. Справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше, ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій)".

Законом також доповнено пункт 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" абзацами п'ятим та шостим у такій редакції:

"Справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, не порушуються з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 1 січня 2004 року.

Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню".

Отже, у всіх наведених приписах Закону неоднаково визначається сукупність ознак гірничих підприємств, на які поширюється його дія. Найбільш повний перелік таких ознак міститься у частині 6 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В абзаці п'ятому пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутня така ознака, як створення гірничих підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, а в абзаці шостому наведено лише позначення гірничих підприємств та перелік їх видів. У зв'язку з цим виникає питання: чи мав на увазі законодавець, приймаючи Закон, що передбачені ним особливості стосовно визначення терміну порушення справ та припинення провадження у вже порушених справах про банкрутство гірничих підприємств поширюються на одне і те ж саме коло гірничих підприємств з огляду на визначення мети цього Закону його преамбулоюі

Якщо відповідь на це питання є негативною, то виникають інші запитання.

По-перше, чи слід судам у визначенні сукупності ознак гірничих підприємств виходити з буквального граматичного тлумачення кожного з наведених приписів частини 6 статті 5 та абзаців п'ятого та шостого пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

По-друге, у разі якщо кожний з наведених приписів Закону визначає окрему сукупність ознак для кожної категорії гірничих підприємств, може виникнути безглузда за юридичними наслідками ситуація. Після припинення судом провадження у справі про банкрутство гірничого підприємства на підставі абзацу шостого пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у його кредиторів з'являється одразу юридична можливість знову порушити провадження у справі про банкрутство цього ж гірничого підприємства, яке за сукупністю своїх ознак не відповідає вимогам припису частини 6 статті 5 або абзацу п'ятого пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Як суди мають реагувати на таку юридичну ситуацію.

Крім питань щодо визначення сукупності ознак кола гірничих підприємств, на які поширюється дія Закону, виникає низка питань щодо визначення самих цих ознак.

По-перше, хоча у нормах Закону викладено перелік видів гірничих підприємств, на які поширюється його дія, не є зрозумілим, чи є цей перелік вичерпнимі Так, у судовій практиці виникло питання, чи відносяться до кола гірничих підприємств у розумінні Закону гірничо-збагачувальні комбінати.

По-друге, у Законі не визначено термін "державна підтримка". У зв'язку з цим виникають питання про обсяги, форми та види державної підтримки гірничих підприємств для цілей цього Закону. Зокрема, чи передбачає закон державну підтримку підприємництва як це визначено статтею 14 Закону України "Про підприємництво", або під державною підтримкою мається на увазі лише надання коштів для проведення досудової санації боржника за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з вимогами частини 4 статті 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

По-третє, не зовсім зрозуміло, чи поширюється Закон виключно на ті гірничі підприємства, які є акціонерними товариствами, або, можливо, й на інші організаційно-правові форми цих підприємств.

По-четверте, вимагає уточнення така ознака гірничого підприємства, як "початок виконання плану приватизації (розміщення акцій)". Згідно з частиною 4 статті 14 Закону України "Про приватизацію державного майна" проект плану, розроблений комісією з приватизації, та альтернативний проект плану трудового колективу чи інших покупців (за наявності) подаються на розгляд регіональних відділень Фонду державного майна України або його представництв у районах та містах, які протягом десяти днів зобов'язані розглянути подані проекти, затвердити план приватизації і довести його до заінтересованих осіб. У зв'язку з цим виникає питання: чи слід вважати початком виконання плану приватизації (розміщення акцій) боржника дату затвердження плану приватизації гірничого підприємства уповноваженими органами приватизації або таким початком слід вважати дату фактичної реалізації плану приватизації (дату продажу майна тощо).

Слід також враховувати, що Закон встановив додаткові обмеження на порушення справ про банкрутство гірничих підприємств та додаткову підставу для припинення цих справ, однак, відповідні зміни не узгоджені з процесуальним механізмом Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, у разі подання у встановленому порядку кредитором заяви про порушення справи про банкрутство гірничого підприємства з ознаками, наведеними у частині 6 статті 5 Закону, невідомо, як на це слід реагувати господарському суду, оскільки у статті 9 Закону країни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначено відповідної підстави для повернення заяви кредиторові.

Іншою прогалиною, що виникла у зв'язку з приписом абзацу шостого пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є відсутність відповідної підстави для припинення провадження у справі про банкрутство гірничого підприємства у статті 40 названого Закону.

Ці прогалини істотно ускладнюють процес судочинства у справах про банкрутство гірничих підприємств.

Зазначені вади і недоліки Закону створюють реальну можливість викривлення у процесі його застосування волі і намірів законодавця. З огляду на викладені правові проблеми у судочинстві та соціальну значущість правильного розгляду справ цієї категорії, просимо по можливості терміново розглянути питання щодо ініціювання законопроекту про зупинення дії Закону до внесення до нього відповідних корективів.