ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ
ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
N 1-221/30106 від 08.05.2001
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Вашого листа від 25.04.2001 р. N 40 та повідомляє наступне:
1. Відповідно до частини 1 статті 6 Указу Президента України N 746/99 від 28.06.99 р. "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", далі - Указ N 746, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
податку на прибуток підприємств;
податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);
плати (податку) за землю;
збору на спеціальне використання природних ресурсів;
збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
збору до Державного інноваційного фонду;
збору на обов'язкове соціальне страхування;
відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
комунального податку;
податку на промисел;
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
З 01.01.2001 р. набрали чинності Закони України від 18.01.2001 р. N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і затратами, зумовленими народженням і похованням" та від 02.03.2000 р. N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", які по-новому регулюють питання нарахування, відрахування та перерахування внесків до державних цільових фондів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам. Але незважаючи на те, що порядок обчислення та ставки зборів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відрізняються від тих, які існували раніше - зборів до Фонду соціального страхування та Фонду сприяння зайнятості населення, вони є їх правонаступниками.
Тому, враховуючи вищенаведене, суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які сплачують єдиний податок, як і раніше не є платниками цих зборів.
2. Відповідно до діючого законодавства посадові особи органів ліцензування є державними службовцями. Тому відповідно до статті 38 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII особи, далі - Закон N 3723, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством на загальних підставах. Також згідно із статтею 14 Закону N 3723 до державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, застосовуються дисциплінарні стягнення.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
3. Суб'єктам підприємництва відповідно до статті 55 Конституції України гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Норми конституції є нормами прямої дії, тому підприємці для захисту своїх законних інтересів мають право звертатися з позовом до суду безпосередньо на підставі статті 55 Конституції України.
Перший заступник Голови В.Загородній