Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (справа про запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом окремих видів продукції)

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича - суддя-доповідач,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича

розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 27 грудня 2002 року N 1234 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 1, ст. 10).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 50 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору стосовно повноважень Президента України, реалізованих в Указі Президента України "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Заслухавши суддю-доповідача Пшеничного В.Г. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (далі - Указ).

Народні депутати України стверджують, що Президент України, запровадивши статтею 1 Указу державну монополію у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, вийшов за межі своїх повноважень, встановлених розділом V Конституції України, порушивши при цьому положення статей 1, 5, 6, 8, 19, 42, пункту 8 частини першої статті 92, статті 102, пункту 31 частини першої, частини третьої статті 106 Основного Закону України.

Крім того, суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що Президент України дав доручення Кабінету Міністрів України, які завідомо передбачають порушення Конституції України та законів України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", "Про захист економічної конкуренції", "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та "Про приватизацію державного майна".

Автори подання звертаються до Конституційного Суду України з клопотанням "прийняти рішення про визнання неконституційним Указу Президента України "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

2. Президент України в листі до Конституційного Суду України зазначив, що видання Указу зумовлено необхідністю підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, збільшення надходжень до державного бюджету і в кінцевому підсумку забезпечення економічної безпеки держави. Саме тому він як глава держави, який виступає від її імені, видаючи Указ, діяв у межах повноважень, наданих йому Конституцією України (частина третя статті 106).

Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство аграрної політики України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України висловили подібну позицію, зазначивши, що Указ не встановлює правових норм, які згідно з Конституцією України визначаються виключно законами України. В ньому дано доручення Кабінету Міністрів України здійснити відповідні заходи з питань, віднесених законами України до компетенції останнього.

Фахівці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого вважають положення Указу такими, що не відповідають Конституції України.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушені у конституційному поданні питання, виходить з такого.

3.1. Відповідно до Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (частина четверта статті 42).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольною та тютюновою продукцією, забезпечення її високої якості визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР. Контроль за дотриманням норм цього Закону покладено на уповноважений Кабінетом Міністрів України орган виконавчої влади, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (статті 3, 16).

Аналіз змісту положень статті 2 Указу дає підстави вважати, що вони випливають із норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" і спрямовані на вжиття, зокрема, таких організаційно-практичних заходів:

- впорядкування механізму реєстрації виробників і споживачів спирту, що мають право на його замовлення, виробництво та використання;

- перевірку достовірності даних, що подаються для обґрунтування замовлень на придбання та виробництво спирту, визначення резерву спирту, розподілу квот на його виробництво та інших питань, пов'язаних із розподілом спирту етилового між споживачами;

- надання пропозицій щодо приватизації підприємств спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузі в Україні, які необхідно врахувати у програмі розвитку цієї галузі на 2003-2007 роки;

- виготовлення акцизних марок для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які б мали більш високий ступінь захисту від підробки;

- розробку та внесення на розгляд Верховної Ради України проектів законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства, яке регулює правові відносини в цій сфері.

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що стаття 2 Указу не містить положень, які неправомірно обмежують конкуренцію, допускають недобросовісну конкуренцію у підприємницькій діяльності або зловживання монопольним становищем на ринку. Приписи зазначеної статті Указу мають характер доручень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, підстав вважати положення статті 2 Указу такими, що не відповідають вимогам Конституції України, крім положення, яке зазначене в підпункті 3.2 пункту 3 мотивувальної частини цього Рішення, немає.

3.2. Основний Закон України передбачає, що види і межі монополії (частина третя статті 42), правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання (пункт 8 частини першої статті 92) визначаються законами.

У положеннях статті 42 Конституції України закріплено право кожного на не заборонену законом підприємницьку діяльність, гарантії забезпечення державного захисту конкуренції, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (частина третя статті 106 Конституції України).

Як вбачається з преамбули Указу, метою його видання є підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та збільшення надходжень до державного бюджету.

Разом з тим у положеннях статті 1 Указу про запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів фактично визначено вид та межі монополії в даній сфері діяльності, що не є повноваженням Президента України.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зазначене положення про запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, яке міститься у назві, статті 1, пункті 1 статті 2 Указу, не відповідає вимогам частини третьої статті 42 Конституції України, якою встановлено, що види і межі монополії визначаються законом.

3.3. Автори подання також стверджують, що оспорюваний Указ суперечить законам України "Про підприємства в Україні", "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", "Про захист економічної конкуренції", "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", "Про власність" та "Про приватизацію державного майна".

Стаття 150 Конституції України не відносить до повноважень Конституційного Суду України питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, які належать до компетенції судів загальної юрисдикції.

Тому Конституційний Суд України не розглядає питання відповідності Указу зазначеним вище законам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), Указ Президента України "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 27 грудня 2002 року N 1234, крім положення щодо запровадження державної монополії, яке міститься у назві, статті 1, пункті 1 статті 2 цього Указу, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Положення, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.