Про затвердження та введення у дію Положення з питань обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд у галузі звязку

3.4.1.3. Клас сталі елементів підсилення необхідно призначати за СНіП II-23 з урахуванням якості сталі конструкції, що підсилюється. Якщо існуючі конструкції виконані без застосування зварювання і відсутні дані про зварюваність сталі, то зварювання можна застосовувати тільки після проведення оцінки зварюваності.

3.4.1.4. При підсиленні конструкцій, які експлуатуються в агресивному середовищі, корозійна стійкість металу елементів підсилення повинна бути не нижче стійкості металу конструкції, що підсилюється.

3.4.1.5. Для металу елементів старих конструкцій, що зберігаються при ремонті, і для їх з'єднань слід уточнювати механічні характеристики відповідно до ДБН 362.

3.4.2. Класифікація способів ремонту і підсилення

3.4.2.1. Основними способами ремонту і підсилення сталевих конструкцій є:

- збільшення площі поперечного перерізу окремих елементів конструкції;

- заміна елементів;

- зміна конструктивної схеми всієї споруди або її окремих елементів, у результаті чого міняється розрахункова схема;

- зміна виду з'єднань елементів і конструкцій;

- регулювання напружень.

Кожен із цих способів може застосовуватися самостійно або у комбінації з іншими. При виборі способу підсилення і розробці проекту підсилення необхідно враховувати вимоги монтажної технологічності.

3.4.2.2. При проектуванні підсилення способом збільшення перерізів необхідно:

- забезпечити надійну спільну роботу елементів підсилення і підсилюваного елемента, у тому числі виконати вимоги місцевої стійкості (розміри звисів, вигинів) і неспотворення перерізу (установлення в необхідних випадках ребер, діафрагм тощо);

- не допускати вирішень, що утруднюють проведення заходів щодо антикорозійного захисту, що спричиняють щілинну корозію та утворення замкнутих порожнин, застосовуючи при потребі герметизацію щілин;

- визначати місця обриву елементів підсилення за умови роботи непідсилених перерізів при дії розрахункових навантажень у пружній стадії, не допускаючи різких концентрацій напружень у зазначених місцях;

- враховувати наявність конструктивного оформлення вузлів, ребер жорсткості, прокладок та ін., а також допустимість збільшення габаритів будівельних конструкцій;

- забезпечувати технологічність провадження робіт із підсилення, зокрема, можливість зварювання, свердління отворів, закручування болтів та ін.

3.4.2.3. Підсилення конструкцій заміною елементів слід виконувати за повної неможливості підсилити відповідний елемент і, як правило, здійснювати повторення попереднього конструктивного вирішення.

3.4.2.4. Основними способами зміни конструктивної схеми є:

- введення жорстких конструкцій і зв'язків, які забезпечують передачу навантажень із рядових поперечників на торці будинку і використовуються за необхідності підсилення великої кількості перевантажених колон;

- введення шпренгелів, що розвантажують елементи ферм і зменшують їх розрахункову довжину;

- перетворення розрізних конструкцій в нерозрізні;

- введення в існуючу конструкцію додаткових шарнірів, які знижують згинальні моменти;

- включення ліхтарів у роботу кроквяних конструкцій;

- створення розподільних конструкцій, що передають локальні навантаження на декілька елементів.

При підсиленні конструкцій зі зміною конструктивної схеми необхідно:

- враховувати перерозподіл зусиль у конструкціях, елементах, вузлах, а також в опорах, включаючи додаткові перевірки фундаментів;

- враховувати зміну розрахункової довжини елементів, особливо при використанні таких змін розрахункової схеми, коли ця довжина збільшується;

- враховувати різницю температур, якщо існуючі та нові конструкції можуть експлуатуватися в різних температурних режимах, а також температурний режим при замиканні статично невизначених систем.

3.4.2.5. Зміну виду з'єднань елементів і конструкцій, як правило, зводять до заміни розладнаних заклепкових з'єднань фрикційними сполученнями на високоміцних болтах або заклепкових і болтових з'єднань зварними. При цьому не рекомендується утворення комбінованих з'єднань із передачею частини зусиль на болти, а іншої частини - на зварювання.

3.4.2.6. Спосіб підсилення конструкцій, що передбачає регулювання напружень, дозволяє зменшити зусилля, які діють у конструкції. Перевага його полягає в тому, що підсилення може виконуватися без розвантаження конструкцій і зупинки технологічного процесу.

Конструктивне регулювання напружень здійснюють одним із таких способів:

- введенням у конструктивну схему напружуючих затяжок із пристроями для їх натягування;

- тимчасовим зняттям зв'язків або розніманням з'єднань, навантаженням частини конструкцій, що залишилась (наприклад, з використанням гідродомкратів), і відновленням зв'язків або сполучень під навантаженням;

- частковим розвантаженням системи від дії навантажень типу власної ваги та установкою в цьому стані додаткових елементів, що включаються в роботу після відновлення повного навантаження.

При регулюванні зусиль у системі величину зусиль попереднього напруження слід коригувати залежно від температури замикання.

3.4.3. Проектування підсилення сталевих конструкцій

3.4.3.1. Елементи підсилення необхідно проектувати, як правило, орієнтуючись на їх повне виготовлення в заводських умовах. В особливих випадках допускається виготовлення деталей підсилення з припуском і наступною обробкою на місці установки. З'єднання деталей підсилення з існуючими конструкціями виконується на зварюванні болтами класу точності A і B за ГОСТ 7805 чи на високоміцних болтах. Якщо є небезпека виникнення крихкого руйнування та руйнування від втоми, то приєднання елементів підсилення треба здійснювати з допомогою високоміцних болтів або болтів класу точності A. При відповідному обгрунтуванні допускається застосування в з'єднаннях дюбелів і самонарізних гвинтів.

3.4.3.2. При ремонті сталевих балок необхідно враховувати:

- умови опертя на балку елементів перекриттів чи покриттів (по верхньому чи нижньому поясах);

- можливість збільшення будівельної висоти балки і наявність простору для розміщення елементів підсилення;

- можливість виконання робіт без зупинки виробництва чи під час природних технологічних перерв;

- технологічні можливості виготовлення і монтажу елементів підсилення.

Якщо при збільшенні навантажень не забезпечена міцність стінки балки по зрізу або її стійкість, то рекомендується установка додаткових поперечних, поздовжніх чи похилих ребер жорсткості. При установленні додаткових ребер рекомендується використовувати однобічне розташування ребер і шви мінімального катета.

3.4.3.3. Ремонт підкранових балок під крани з режимами роботи 7К та 8К за ГОСТ 25546, які мають ушкодження у вигляді тріщин від втоми, допускається як тимчасовий захід при неможливості зупинки виробництва для заміни балок. При кранах з іншими режимами роботи можливий ремонт, розрахований на тривалий термін експлуатації.

Підсилення верхніх поясів підкранових балок улаштуванням додаткових чи похилих пластин необхідно проводити з використанням методів зниження концентрації напружень у кінцях монтажних швів з допомогою підкладок, що залишилися, з виведенням швів на ці підкладки, виконанням закруглень, обварювання торців тощо.

Одночасно з підсиленням підкранових балок для збільшення їх ресурсу рекомендується використання поліпшених способів кріплення рейки до балки, зокрема, установлення пружних прокладок або використання тангенціальних прокладок.

3.4.3.4. При ремонті ферм способом збільшення перерізів стержнів необхідно прагнути до збереження центрування у вузлах ферм. При підсиленні стиснутих стержнів доцільно розташовувати елементи таким чином, щоб максимально збільшити радіус інерції перерізу; при цьому елементи підсилення можуть не заводитися на фасонки, якщо забезпечена міцність непідсиленого перерізу. Елементи підсилення розтягнутих стержнів заводяться на фасонки на довжину, достатню для передачі частини зусилля, яке сприймається ними.

3.4.3.5. Ремонт колон необхідний у випадку істотного корозійного зносу при значних локальних ушкодженнях. Через складність розвантаження колон їх ремонт звичайно виконується під навантаженням.

При підсиленні колон способом збільшення перерізів використовуються симетричні і несиметричні схеми підсилення. При підсиленні центрально стиснутих колон і стояків використовуються симетричні схеми чи схеми підсилення, що забезпечують мінімальне зміщення центра ваги підсиленого перерізу від лінії дії стискальних зусиль. При підсиленні відцентрово стиснутих колон з переважаючими моментами одного знака необхідно використовувати несиметричні схеми підсилення зі зміщенням центра ваги підсиленого перерізу у бік дії моменту.

При недостатній несучій спроможності опорної плити її підсилення треба виконувати шляхом встановлення додаткових ребер, що зменшують розміри ділянок плити.

При перенапруженні анкерів необхідне встановлення додаткових фундаментних болтів із закріпленням їх в існуючих фундаментах або у додатковому набетонуванні.

3.4.3.6. При використанні зварювання необхідно передбачати заходи для зменшення і регулювання зварювальних деформацій. Катети швів для цього необхідно приймати мінімально допустимими за СНіП II-23. При накладанні декількох близько розташованих швів слід розробляти проект провадження зварювальних робіт із зазначенням послідовності накладання швів і температурних режимів підігрівання і зварювання.

3.4.3.7. При підсиленні статично навантажених конструкцій, які експлуатуються в неагресивному середовищі, необхідно використовувати переривчасті (шпонкові) шви. Крок шпонок слід приймати максимально допустимим за розрахунком, але не понад 80 i у розтягнутих і 40 i у стиснутих елементах підсилення.

Для конструкцій, що працюють при динамічних навантаженнях, використання переривчастих швів не допускається.

3.4.4. Розрахунок конструкцій підсилення

3.4.4.1. При розрахунку на стійкість і деформативність елементів, що підсилюються під навантаженням, необхідно враховувати початкові і додаткові їх деформації, що виникають на стадії підсилення (зокрема, додаткові прогини, що виникають при підсиленні з допомогою зварювання). Скривлення від зварювання при перевірці стійкості стиснутих і відцентрово стиснутих елементів і елементів, що працюють на стиск із вигином, слід враховувати введенням додаткового коефіцієнта умов роботи гамма = 0,8.

3.4.4.2. При розрахунку підсилення елементів конструкцій на міцність і деформативність коефіцієнти умов роботи приймаються у відповідності зі СНіП II-23. У розрахунках на загальну стійкість коефіцієнт умов роботи гамма приймається рівним 0,9, якщо

СНіП II-23 не передбачене менше значення гамма . Для елементів, що

підсилюються збільшенням площі поперечного перерізу, слід враховувати зміну положення центра ваги поперечного перерізу при симетричному збільшенні його площі.

3.4.4.3. Коефіцієнт надійності за відповідальністю гамма n

приймають за ГОСТ 27751. При цьому для будинків і споруд III рівня відповідальності на стадіях підготовки і виконання ремонтних робіт допускається приймати гамма = 0,8 (як для тимчасових будинків і

споруд), якщо тривалість перебування конструкцій у цих стадіях не перевищує трьох років.

3.4.4.4. З метою забезпечення несучої спроможності елементів у процесі ремонту необхідно контролювати рівень їх початкового навантаження, що характеризується коефіцієнтом, бетта , який являє

собою відношення абсолютної величини найбільшого напруження в момент ремонту до розрахункового опору елемента, який ремонтується

Граничний рівень початкового навантаження елементів для конструкцій, які ремонтуються із застосуванням зварювання, обмежується, як правило, умовами:

бетта і 0,8 - для інших конструкцій.

Якщо зазначені умови не виконуються, то необхідне попереднє розвантаження конструкцій або вжиття спеціальних технологічних заходів, що забезпечують обмеження деформацій конструкцій (зокрема, зварних).

3.4.4.5. Перевірку міцності і стійкості елементів здійснюють за умовним критерієм крайової текучості.

3.4.5. Вимоги до провадження робіт

3.4.5.1. При підсиленні елементів конструкцій способом збільшення перерізів із використанням зварювання слід передбачити такий порядок виконання робіт:

- приєднання (притискання) елементів підсилення по всій їх довжині до елемента, що підсилюється, з допомогою струбцин, стяжок та ін.;

- приварювання елементів підсилення до елемента, що підсилюється, на зварювальних прихватках довжиною 20 і 30 мм із кроком 300 і 500 мм;

- зварювання кінцевих ділянок, що включають у роботу елементи підсилення;

- накладання сполучних швів, що забезпечують спільну роботу стержня, що підсилюється, та елементів підсилення.

3.4.5.2. При підсиленні збільшенням перерізів двох і більше елементів (прогонів) статично невизначених конструкцій (рам, нерозрізних балок та ін.) спочатку слід приєднати елементи підсилення до всіх стержнів системи, що підсилюються, на зварювальних прихватках, а потім приступати до зварювання кінцевих ділянок і сполучних швів. Зварювання швів стержнів, що підсилюються, слід виконувати послідовно, починаючи з найменш навантаженого стержня (прогону) конструкції.

3.4.5.3. При двосторонніх схемах збільшення перерізів спочатку слід приварювати елементи підсилення, розташовані з боку розтягнутих волокон, а потім - з боку стиснутих.

3.4.5.4. Деформовані конструкції, придатні для подальшого використання, повинні бути випрямлені. Випрямлення може бути виконане без нагрівання пошкоджених елементів (холодне випрямлення) або з попереднім нагріванням (випрямлення у гарячому стані) термічним чи термомеханічним методом. Холодне випрямлення застосовують тільки для плавно деформованих елементів.

3.4.5.6. Холодне випрямлення конструкцій слід виконувати способами, що унеможливлюють утворення вм'ятин, вибоїн та інших пошкоджень на поверхні прокату.

3.4.5.7. Монтажні з'єднання сталевих деталей і конструкцій слід виконувати згідно зі СНіП 3.03.01, а вхідний та операційний контроль - згідно зі СНіП А.3-1-5.

3.4.5.8. Підсилення зварних з'єднань слід виконувати збільшенням довжини або товщини зварних швів. Підсилення швів збільшенням їх довжини краще у зв'язку з тим, що короткі шви сприяють концентрації напружень.

Довжину і товщину швів, що підсилюються, а також товщину шару, наплавленого на ці шви, визначають за різницею розрахункового зусилля у зварному з'єднанні від розрахункового навантаження, що діє після підсилення, і розрахунковою несучою спроможністю існуючого з'єднання.

Для комбінованих зварних з'єднань розтягнутих елементів, до складу яких входять лобові та флангові шви, відношення загальної розрахункової площі флангових швів у з'єднанні, що підсилюється, до розрахункової площі лобових швів повинно бути більше 4,5.

3.4.5.9. Підсилення зварних з'єднань збільшенням товщини швів наплавленням нових шарів слід застосовувати за відсутності місця для накладання нових швів. Підсилення збільшенням довжини і товщини зварних швів слід починати зі збільшення довжини швів.

3.4.5.10. У конструкціях, що підсилюються під навантаженням, треба уникати накладання швів, розташованих поперек діючих зусиль. У випадку неможливості виконання цієї вимоги необхідно вжити спеціальних технологічних заходів, що забезпечують безпечне зварювання таких швів.

3.4.5.11. Підсилення зварних з'єднань шляхом збільшення довжини зварних швів (крім поперечних) може виконуватися під навантаженнями, за яких напруження в існуючих швах не перевищують їх розрахункового опору. У металі конструкцій, що з'єднуються, слід витримувати співвідношення для значень бетта , наведені у

3.4.5.12. При розробці технології підсилення зварних з'єднань необхідно дотримуватись наступних умов:

- при наплавленні додаткових шарів необхідно вносити якомога меншу кількість тепла в деталі конструкцій;

- наплавлення шару підсилення необхідно починати в місцях наявних дефектів шва, що підсилюється (підрізи, наплави, кратери та ін.), в іншому випадку - з будь-якого зручного місця;

- роботи з підсилення зварних швів повинні виконувати висококваліфіковані зварники.

Після підсилення шва з одного кінця по перу одного з парних кутиків слід перейти до підсилення шва другого парного кутика зі зворотної сторони тієї ж фасонки чи з протилежного кінця елемента. Після накладення усіх швів по перу кутиків треба переходити до накладення швів по обушку кутиків у тій же послідовності.

3.4.5.13. Нові зварні шви на конструкціях необхідно розташовувати, по можливості, в найменш напружених перерізах, якнайдалі від місць зміни перерізу, вирізів, ребер. Необхідно уникати скупченості зварних швів, перетинань їх під гострим кутом, а також близького розташування паралельних стикових і кутових швів, для чого необхідно керуватися наступним:

а) відстань між двома паралельними стиковими швами, а також між паралельними стиковими і кутовими швами повинна бути не менше 10t, де t - товщина елемента, до якого приварюється нова деталь;

б) кут між двома стиковими швами повинен бути не менше 60 град;

в) відстань між новими стиковими швами та існуючими кріпленнями елементів (ребра, фасонки, стикові накладки і шви) повинна бути не менше 100 мм, у інших випадках відстань між швами має бути не менше 4,5t;

г) при зварюванні стиків нижнього пояса балок у місцях перетину цих швів зі стінкою необхідно передбачати виріз у стінці, що забезпечує якісне виконання шва;

д) у місцях перетину зварних швів необхідно виконувати отвори діаметром 20 мм.

Товщина зварних швів повинна бути мінімальною, перевагу варто віддавати тонким і довгим швам. Шви слід розташовувати симетрично щодо осей, з мінімальним віддаленням від центра ваги конструкції.

3.4.5.14. Заклепкові з'єднання необхідно підсилювати високоміцними болтами за ГОСТ 22356 і болтами класу точності А за ГОСТ 7805.

Підсилення заклепкових і болтових з'єднань з допомогою зварювання допускається як виняток у тих випадках, коли зварні шви підсилень розраховуються на сприйняття всього навантаження у вузлі (без урахування роботи заклепок і болтів).

Високоміцні болти слід застосовувати у відповідності зі СНіП II-23.

3.4.6. Контроль якості і приймання робіт

3.4.6.1. Контроль якості і приймання виконаних робіт слід здійснювати відповідно до СНіП 3.03.01.

3.4.6.2. У випадках особливої відповідальності конструкцій у проекті підсилення необхідно передбачати вибіркове випробування міцності і стійкості підсилених конструкцій дослідним завантаженням.

3.4.6.3. Під час ремонту сталевих конструкцій слід контролювати цілісність і товщину шару вогнезахисного покриття і у випадку невідповідності доводити його до нормативного.

3.4.7. Захист конструкцій від природних і техногенних впливів

3.4.7.1. Корозійний захист підсилених конструкцій здійснюється відповідно до СНіП 2.03.11.

3.4.7.2. Якщо матеріалами оцінки технічного стану конструкцій було встановлено, що їх ушкодження чи фізичне зношення з'явилися в результаті прямого впливу на конструкцію ударів транспортних засобів, високотемпературного випромінювання від установленого устаткування або від інших аналогічних техногенних причин, то в проекті підсилення варто передбачити заходи щодо захисту конструкцій спеціальними облицюваннями, огорожами тощо.

0.3. Зміни окремих характеристик Паспорта технічного стану будівлі (споруди) оформлюються згідно з таблицею 4.

* Призначає власник. Бажаний збіг з N за генпланом.

Організація - генпроектувальник об'єкта

Останнє обстеження проведено:

3.1. Технічний стан основ та конструктивних елементів за частинами об'єкта

3.2. Технічний стан інженерного обладнання за частинами об'єкта

3.4. Виявлені дефекти та пошкодження і терміни їх усунення

3.5. Оцінка потенційних наслідків можливої аварії

3.6. Пропозиції щодо подальшої експлуатації

4.1. Характерні інженерно-геологічні розрізи.

4.2. Конструктивна схема будівлі або споруди (план, розріз).

4.3. Відомості про реконструкцію, технічне переозброєння будівлі (споруди).

4.4. Наявність підйомно-транспортних пристроїв та механізмів.

4.5. Проектні дані про допустимі корисні навантаження на основні несучі конструкції та елементи будівлі.

5.02.00 обстеження будівель, споруд і мереж (у ліцензіях, виданих до жовтня 1995 р., - 5.07.00)