Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Львівської міської ради щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, шостого, восьмого частини першої статті 1, частин третьої, сьомої статті 7, пункту 15 розділу ХІ „Перехідні положення“ Закону України „Про засади державної мовної політики“ у взаємозв’язку з положеннями статей 2, 5, 7, 10, 24, 140 Конституції України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В’ячеслава Андрійовича - доповідача,

Стецюка Петра Богдановича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Львівської міської ради щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, шостого, восьмого частини першої статті 1, частин третьої, сьомої статті 7, пункту 15 розділу XI "Перехідні положення" Закону України "Про засади державної мовної політики" від 3 липня 2012 року № 5029-VI (Голос України, 2012 р., 10 серпня) у взаємозв’язку з положеннями статей 2, 5, 7, 10, 24, 140 Конституції України .

Заслухавши суддю-доповідача Овчаренка В.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб’єкт права на конституційне подання - Львівська міська рада - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень абзаців другого, шостого, восьмого частини першої статті 1, частин третьої, сьомої статті 7, пункту 15 розділу XI "Перехідні положення" Закону України "Про засади державної мовної політики" (далі - Закон) у взаємозв’язку з положеннями статей 2, 5, 7, 10, 24, 140 Конституції України .

Львівська міська рада просить дати роз’яснення, зокрема щодо:

- "співвідношення понять "органи державного управління та діловодства", "окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця" з положеннями Конституції України ;

- співвідношення терміну "регіональна мова" визначеного Законом України "Про засади державної мовної політики" , та "мови національних меншин" визначених у статті 10 Конституції України ;

- обов’язковості застосування органами місцевого самоврядування абзацу другого частини першої статті 1 та частини сьомої статті 7 Закону України "Про засади державної мовної політики" як таких, що суперечать статті 10 Конституції України ;

- співвідношення поняття "регіон", яке передбачене абзацом шостим частини першої статті 1 Закону України "Про засади державної мовної політики" та визначено як окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села та поняття "адміністративно-територіальна одиниця" - що є основною для організації і діяльності органів місцевого самоврядування;

- застосування пункту 15 Перехідних положень Закону України "Про засади державної мовної політики" щодо прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань, що не віднесені Конституцією України до питань місцевого значення;

- розбіжностей правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у його рішеннях, з положеннями Закону України "Про засади державної мовної політики" .

2. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв’язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали від 8 січня 2013 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" , виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні має зазначатися правове обґрунтування тверджень щодо необхідності в офіційному тлумаченні положень закону, підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації їх положень (статті 39, 93).

Аналіз конституційного подання та доданих до нього матеріалів дає підстави для висновку, що суб’єкт права на конституційне подання не навів правового обґрунтування тверджень щодо практичної необхідності в офіційній інтерпретації зазначених положень Закону .

Крім того, питання щодо роз’яснення обов’язковості застосування органами місцевого самоврядування абзацу другого частини першої статті 1 та частини сьомої статті 7, а також пункту 15 розділу XI "Перехідні положення" Закону стосується надання консультацій з приводу правозастосування, що не належить до повноважень Конституційного Суду України. До таких повноважень не належить також і питання щодо тлумачення "розбіжностей" правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у його рішеннях, з окремими положеннями Закону .

Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Львівської міської ради немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України , статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" , Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Львівської міської ради щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, шостого, восьмого частини першої статті 1, частин третьої, сьомої статті 7, пункту 15 розділу XI "Перехідні положення" Закону України "Про засади державної мовної політики" від 3 липня 2012 року № 5029-VI у взаємозв’язку з положеннями статей 2, 5, 7, 10, 24, 140 Конституції України на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим законом та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.