• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про плату за землю

Державна податкова служба України | Податкова консультація від 09.01.2020 № 46/6/99-00-04-04-03-06/ІПК
Реквізити
  • Видавник: Державна податкова служба України
  • Тип: Податкова консультація
  • Дата: 09.01.2020
  • Номер: 46/6/99-00-04-04-03-06/ІПК
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна податкова служба України
  • Тип: Податкова консультація
  • Дата: 09.01.2020
  • Номер: 46/6/99-00-04-04-03-06/ІПК
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
09.01.2020 N 46/6/99-00-04-04-03-06/ІПК
Про плату за землю
Державна податкова служба України на звернення Дочірнього підприємства (далі - Підприємство) щодо надання індивідуальної податкової консультації про плату за землю (далі - Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Підприємство поінформувало, що є власником приміщень у нежилих будівлях, розташованих на земельній ділянці, право власності або користування на яку не оформлено. Підприємство не повідомило про вжиті належні заходи з оформлення відповідних прав щодо земельної ділянки (її частини), що згідно з нормами ст. 120 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс) виникли у нього стосовно такої земельної ділянки з переходом права власності на нерухоме майно.
Підприємство, посилаючись на чинне законодавство, запитує щодо виникнення у нього податкових зобов'язань зі справляння Плати.
Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу).
Кодекс визначає, що Плата справляється у двох формах - земельний податок із власників та постійних користувачів земельних ділянок (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), а також орендної плати за надання у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Питання визначення податкових зобов'язань у суб'єктів земельних відносин, які використовують земельні ділянки без належного оформлення прав власності або користування, викладені в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерстві фінансів України від 06.07.2018 р. N 602.
Оскільки обов'язок із декларування Плати у власників земельних ділянок та/або землекористувачів настає з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), то у юридичної особи не виникає обов'язок з декларування Плати за земельну ділянку, право на яку нею не оформлено.
Слід зазначити, що Підприємство використовує земельну ділянку, і у нього виникає обов'язок оформлення права власності або користування такою ділянкою у порядок і строки відповідно до чинного законодавства. Для цього необхідно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування та територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, за місцем розташування земельних ділянок (ст. 123 Земельного кодексу).
Водночас повідомляємо, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.
Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. (у справі N 5023/3993/12 (5023/9057/11) та від 30.11.2016 р. (у справі N 922/1008/15), може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).