Про надання індивідуальної податкової консультації

Державна податкова служба України розглянула звернення (далі - Товариство) (далі - звернення) про надання індивідуальної податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Товариство перебуває на загальній системі оподаткування та здійснює діяльність у сфері торгівлі.

Відповідно до звернення, Товариство просить надати відповіді на наступні питання (в контексті звернення):

1. Чи зобов'язане Товариство (яке має роздрібну ліцензію на торгівлю алкогольними напоями) при продажу (поставці) алкогольних напоїв покупцю (який не має ліцензії на торгівлю алкоголем, алкоголь він купляє для використання у власній господарській діяльності, не з метою подальшого продажу та при дотриманні МРЦ) при проведенні розрахунків у безготівковій формі шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця (постачальника) проводити операції через РРО та видавати покупцю фіскальний чек?

2. Чи буде вважатися порушенням законодавства при продажу алкогольних напоїв при проведені розрахунків у безготівковій формі шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця (постачальника) не застосування РРО та невидача покупцю фіскального касового чеку?

3. Чи передбачена відповідальність суб'єкта господарювання у випадку продажу алкогольних напоїв при проведені розрахунків у безготівковій формі шляхом переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця (постачальника) за не застосування РРО та невидачу покупцю фіскального чеку? Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до визначень, наведених у статті 55 Господарського кодексу, суб'єктами господарювання є:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу:

сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу;

реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Тобто, найголовніша і основна відмінність наведених визначень - сторони договору. Якщо йдеться про суб'єктів господарювання, то це має бути договір поставки. Якщо ж товар реалізують негосподарюючим суб'єктам, необхідно складати договір купівлі-продажу.

Товариство просить надати відповідь на питання, в яких не визначає, що саме здійснює (продаж або поставку товару), кому саме (суб'єктам господарювання, громадянам або іншим кінцевим споживачам.

Також, питання Товариства містять в собі посилання на проведення розрахунків у безготівковій формі шляхом переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця (постачальника).

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 1.4 глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Тобто, питання Товариства не містить в собі однозначно - зрозумілого для ДПС змісту.

Враховуючи викладене, а також те, що у Вашому зверненні відсутня достатня інформація для надання вичерпної відповіді по суті порушених питань, надаємо відповідь, виходячи із загальних вимог чинного законодавства, на питання 1, 2, 3 одночасно.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 N 481/95-ВР " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону N 481:

місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (стаття 15 Закону N 481).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО), програмних РРО (далі - ПРРО) (книг обліку розрахункових операцій, далі - КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень РРО (КОРО), фіскальні номери ПРРО, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

Правові засади застосування РРО та/або ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 N 265/95-ВР " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265).

Звертаємо увагу, що дія Закону N 265 поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону N 265, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 3 Закону N 265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону N 265);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону N 265);

проводити розрахункові операції через РРО та/або ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (пункт 11 статті 3 Закону N 265).

Відповідно до статті 8 Закону N 265, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням РРО та/або ПРРО чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З метою виконання вимог Закону N 265, наказом Міністерства фінансів України N 13 від 21.01.2021 р.затверджене Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі - Положення).

Установлені в Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою N ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до Положення.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення, фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема:

код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);

цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8);

цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Тобто, роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами господарювання лише при наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю, у місці торгівлі зазначеному у ліцензії та із застосуванням РРО/ПРРО внесеного у додаток до такої ліцензії, і не передбачає можливості здійснювати попередню оплату алкогольної продукції без її отримання споживачем в момент оплати. Такий продаж в обов'язковому порядку має супроводжуватись видачею відповідного розрахункового документа РРО/ПРРО зареєстрованого на таке місце торгівлі.

Відповідальність за порушення норм Закону N 265, зокрема, у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, передбачена пунктом 1 статті 17 Закону N 265, а саме:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.