Про заходи щодо профілактики і боротьби з грипом та гострими респіраторними інфекціями в Україні

Грип та гострі респіраторні інфекції (ГРІ) залишаються найбільш поширеними хворобами, що реєструються в Україні. Щороку на них хворіють 11-13 мільйонів чоловік (95,5-96% від усіх зареєстрованих інфекцій).

Аналіз перебігу епідемій грипу свідчить, що з кожним роком серед хворих на грип і ГРІ збільшується питома вага дітей шкільного віку, і вони є найбільш активним джерелом інфекції. Найчастіше епідемії в Україні розпочинаються спалахами серед школярів. Як показав досвід 1990-1995 років, попередженню масового розповсюдження грипу і ГРІ серед них сприяло тимчасове припинення занять або продовження зимових канікул на початку епідемій протягом 2-х тижнів. Переривання спілкування дітей у школах знижувало захворюваність у 2-2,5 разу та призводило до скорочення епідемічного періоду у містах.

Ефективним заходом виявилось застосування у передепідемічному періоді та в період епідемії на промислових підприємствах системи профілактики за допомогою імуномодуляторів та інтерфероногенів, що була рекомендована фахівцями науково-дослідних інститутів - Київського епідеміології та інфекційних хвороб і Одеського вірусології та епідеміології. На окремих підприємствах, де проводилась така профілактика, було досягнуто зниження захворюваності у 2,5-6 разів.

Масова вакцинопрофілактика грипу не призвела до суттєвого зниження захворюваності, проте у осіб, які були щеплені, відзначався полегшений перебіг хвороби. В Україні спостерігається зниження смертності від грипу, яка в показниках на 100 тисяч населення в 1995 році складала 0,15 випадку проти 0,3 у 1986 році.

В останні роки в областях зменшився обсяг вірусологічних досліджень з виділення збудників грипу. В період епідемії 1995 року віруси грипу було виділено у п'яти областях (Дніпропетровська, Київська, Луганська, Полтавська, Одеська) та м.Севастополі, у 1997 - лише у двох областях (Волинська та Черкаська).

З метою подальшого підвищення ефективності заходів щодо профілактики і боротьби з грипом та ГРІ

1. Перейменувати Республіканський центр по грипу на Український центр грипу та гострих респіраторних інфекцій, призначити його керівником д.м.н.В.О.Мухопада.

2. Затвердити:

2.1. Положення про Український центр грипу та гострих респіраторних інфекцій (додається).

2.2. Положення про опорні бази Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій (додається).

2.3. Перелік опорних баз Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій (додається).

2.4. Перелік міст, що подають інформацію до Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій (додається).

2.5. Порядок подання інформації про захворюваність на грип та ГРІ Українським центром грипу та гострих респіраторних інфекцій (додається).

2.6. Методичні рекомендації "Профілактичні, протиепідемічні, санітарно-гігієнічні заходи щодо грипу, організація роботи лікувально-профілактичних закладів у передепідемічний та епідемічний періоди" (додається).

2.7. Методичні рекомендації "Клініка грипу та гострих респіраторних інфекцій" (додається).

2.8. Методичні рекомендації "Методи лабораторної діагностики грипу та гострих респіраторних інфекцій" (додається).

3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, головним лікарям Київської центральної клінічної басейнової лікарні, Азовської та Чорноморської басейнових лікарень на водному транспорті:

3.1. Щорічно коригувати відповідно до епідемічної ситуації плани заходів профілактики та боротьби з грипом і ГРІ.

3.2. Забезпечувати виконання комплексу профілактичних і протиепідемічних заходів та лабораторну діагностику грипу.

3.3. Забезпечити здійснення у повному обсязі профілактичних та протиепідемічних заходів, лікування хворих, підготовку лікарів інших фахів, які залучаються для обслуговування хворих на грип в період епідемії.

3.4. Рекомендувати проведення вакцинопрофілактики грипу контингентам груп ризику: школярам, починаючи з семи років; учням ПТУ, технікумів; студентам ВУЗів; медичним працівникам; персоналу дитячих дошкільних закладів; викладачам шкіл та ВУЗів; працівникам транспорту, торгівлі, сфери обслуговування; особам з хронічними захворюваннями серцево-судинної та дихальної систем; особам, що часто хворіють на ГРІ; особам віком понад 60 років.

3.5. Забезпечити створення резерву протигрипозних засобів у лікувально-профілактичних закладах.

4. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті забезпечувати:

4.1. Проведення аналізу рівня захворюваності на грип та ГРІ, а також даних вірусологічних досліджень з метою визначення початку епідемії та введення в дію передбачених на цей період протиепідемічних заходів.

4.2. Здійснення контролю за підготовкою у передепідемічному періоді промислових підприємств, комунальних, харчових, торговельних, дитячих та лікувально-профілактичних закладів, шкіл до роботи в осінньо-зимовий період, за готовністю лікувально-профілактичних закладів до роботи в період епідемії, а також за проведенням специфічної профілактики грипу.

4.3. Збільшення обсягу досліджень в період епідемії з виділення вірусів грипу та інших досліджень щодо встановлення етіології гострих респіраторних інфекцій.

4.4. Доставку виділених штамів вірусів грипу в Український центр грипу та гострих респіраторних інфекцій.

5. Головному лікарю Українського центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду Мельниченку М.Г.:

5.1. Забезпечити проведення аналізу рівня захворюваності на грип та гострі респіраторні інфекції, даних вірусологічних досліджень на теріторії країни з метою подальшого вдосконалення епідеміологічного нагляду, покращання профілактичних та протиепідемічних заходів, а також підготовки інструктивно-методичних документів і надання практичної допомоги на місцях.

5.2. Забезпечити методичне керівництво роботою вірусологічних лабораторій Автономної Республіки Крим, обласних, міських санепідстанцій та надання їм практичної допомоги у проведенні досліджень.

6. Українському центру грипу та гострих респіраторних інфекцій (Мухопад В.О.):

6.1. Щотижня протягом року подавати до МОЗ України інформацію про захворюваність на грип та ГРІ в контрольних містах.

6.2. Вивчати особливості епідемічного процесу грипу в Україні, стан протигрипозного імунітету у населення, антигенну структуру та властивості виділених штамів вірусу грипу.

6.3. Удосконалювати лабораторну діагностику грипу та ГРІ.

6.4. Щороку розробляти рекомендації з профілактики грипу в залежності від особливостей циркулюючих збудників та стану імунітету у населення.

6.5. Проводити разом із Одеським науково-дослідним інститутом вірусології та епідеміології ім.І.І.Мечникова (Скрипченко Г.С.) роботу щодо створення вакцин проти грипу для дітей та дорослих і передавати їх у встановленому порядку для впровадження Одеським підприємством з виробництва бакпрепаратів.

6.6. Організовувати семінари для вірусологів та епідеміологів стосовно проведення вірусологічного та епідеміологічного нагляду за грипом і ГРІ згідно з науковими рекомендаціями на сучасному рівні.

7. Українському центру інформації, технології і національного реєстру (Кортушин Г.І.), опорним базам Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій забезпечити функціонування програми збору і опрацювання інформації щодо грипу та ГРІ і подавати відповідну інформацію до Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ в період епідемії щоденно, в міжепідемічний період - 1 раз на тиждень.

8. Українському інституту громадського здоров'я (Пономаренко В.М.) забезпечити проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з питань профілактики грипу і ГРІ.

9. Вважати таким, що не застосовується на території України, наказ МОЗ СРСР від 7 серпня 1990 року N 327 "О защите населения от гриппа и других острых респираторных заболеваний".

10. Вважати такими, що втратили чинність, накази МОЗ УРСР від 16 грудня 1985 року N 737 "О совершенствовании системы оперативной информации о заболеваемости гриппом и острыми респираторными вирусными инфекциями, работы Республиканского центра по гриппу и острым респираторным заболеваниям" та N 509 від 23 липня 1987 року "О корректировке тактики массовой вакцинопрофилактики гриппа".

11. Контроль за виконанням даного наказу покласти на першого заступника Міністра, головного державного санітарного лікаря України Некрасову Л.С., заступника Міністра Богатирьову Р.В.

1. Опорна база Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій (надалі Центру) організується за наказом Міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій із зазначенням:

а) керівника;

б) складу установ-виконавців та спеціалістів-виконавців;

в) поштової та телетайпної адрес та номера телефону для зв'язку з Центром.

Копії наказів, а також повідомлення щодо змін у структурі опорної бази та у складі виконавців направляються на адресу Центру.

2. Опорні бази у своїй діяльності керуються наказами МОЗ України та методичними вказівками Центру.

3. Опорні бази забезпечують:

а) подання даних щодо захворюваності населення на грип та ГРІ;

б) систематичну лабораторну діагностику грипу та інших ГРІ, виділення та визначення типу вірусів, для чого до опорної бази прикріплюються лікувально-профілактичні установи (поліклініки та лікарні для дітей та дорослих);

в) систематичне вивчення імунітету до вірусів грипу та ГРІ;

г) щомісячний епідеміологічний аналіз та узагальнення результатів вірусологічних, серологічних, імунофлуоресцентних досліджень щодо грипу та ГРІ;

д) направлення на вимогу Центру виділених в ході роботи базових вірусологічних лабораторій штамів вірусів грипу та інших респіраторних вірусів, а також всіх атипових штамів вірусів грипу та всіх штамів, що були виділені в міжепідемічний період.

4. Опорні бази Центру мають право:

а) одержувати інформацію з Центру щодо грипу та ГРІ;

б) направляти до Центру при узгодженні з ним спеціалістів для підвищення кваліфікації на робочому місці;

в) брати участь у розробленні та випробуванні діагностичних і профілактичних препаратів стосовно грипу та ГРІ.

1. Вінниця - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

2. Дніпропетровськ - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

3. Донецьк - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

4. Запоріжжя - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

5. Київ - міська санітарно-епідеміологічна станція.

6. Львів - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

7. Одеса - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

8. Сімферополь - санітарно-епідеміологічна станція Автономної Республіки Крим.

9. Харків - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

10. Чернігів - обласна санітарно-епідеміологічна станція.

Міста, санітарно-епідеміологічні станції яких надсилають "Термінове повідомлення про захворюваність на грип та гострі респіраторні інфекції (ГРІ)" до Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій - щоденно, цілорічно Київ

Міста, санітарно-епідеміологічні станції яких надсилають "Термінове повідомлення про захворюваність на грип та гострі респіраторні інфекції (ГРІ)" до Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій - щотижнево, цілорічно, а в епідемічний період - щоденно:

Організація заходів боротьби проти грипу під час епідемії визначається розробленим комплексним планом. План передбачає спільну роботу усіх служб та установ регіону у боротьбі з грипом і включає профілактичні та протиепідемічні заходи, що проводяться у передепідемічний та епідемічний періоди. Вони спрямовані на одночасний захист від захворювання на грип усього населення, в першу чергу, з груп "ризику".

В передепідемічний період медичні працівники виявляють та беруть на облік дорослих і дітей, віднесених до групи "ризику". Проводиться санація осіб з хронічними захворюваннями, профілактичні щеплення (в подальшому - неспецифічний сезонний захист).

Для імунізації використовують інактивовані та живі вакцини згідно з інструкцією до препарату.

Неспецифічна сезонна профілактика здійснюється серед дорослих та дітей з хронічними захворюваннями серцево-судинної, дихальної систем та серед осіб, що часто хворіють на ГРІ. Для сезонної профілактики грипу використовують імунокорегуючі і загальнозміцнюючі препарати в осінньо-зимовий періоди та навесні. Вказана профілактика орієнтована в основному на корекцію імунного статусу. Для таких осіб рекомендується постійне проведення загальновідомого комплексу загартовуючих процедур, самомасажу, ранкової гімнастики.

На початку епідемії грипу для підвищення несприйнятливості організму до захворювання здійснюється екстрена профілактика, яка організаційно поділяється на планову і вогнищеву. Екстрена профілактика проводиться серед персоналу закладів охорони здоров'я, дітей в дошкільних дитячих установах, школах, школах-інтернатах, працівників промислових підприємств, у вогнищах грипу (за місцем проживання, навчання, в стаціонарах і т.п.) з використанням таких препаратів, як оксолінова мазь, мефенамінова кислота, лейкоцитарний інтерферон, імуноглобулін і т.ін. до чіткого зниження захворюваності у колективі та населеному пункті.

Тривалість вогнищевої профілактики - від 2 днів (при негайному припиненні контакту з джерелом інфекції) до 5-7 (в умовах продовження контакту).

В післяепідемічний період проводиться диспансерний нагляд за перехворілими на грип та ГРІ в тяжких та ускладнених формах і їх реабілітація.

При епідемічному зростанні захворюваності на грип необхідно своєчасно визначити початок епідемії. Це є основним завданням епідеміологічного нагляду за грипом і ГРІ, що його проводять санітарно-епідеміологічні станції.

Головний державний санітарний лікар оперативно інформує комісію обл (міськ) держадміністрації з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій або комітет боротьби з грипом про початок епідемії. На підставі аналізу ситуації приймається рішення про введення в дію плану протиепідемічних заходів на адмінтериторії.

Керівництво та координацію взаємодій між усіма службами регіону під час епідемій грипу здійснює комітет боротьби з грипом. Її спеціалісти беруть участь у підготовці постанов постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій територіальної держадміністрації, наказів територіального управління охорони здоров'я та інструктивно-методичних матеріалів, заявок на протигрипозні засоби.

Для своєчасного проведення протиепідемічних заходів необхідно чітко визначити початок епідемії. З цією метою санепідстанціями проводиться щоденний та щотижневий облік і аналіз захворюваності на грип та гострі респіраторні інфекції серед різних вікових та соціальних груп, інших категорій населення. Ці матеріали використовуються для визначення епідемічного порога захворюваності. Встановлюється середній показник захворюваності за тиждень ряду попередніх неепідемічних років, вираховується середньоквадратичне відхилення та верхня толерантна межа вірогідних коливань середнього показника - це є епідемічний поріг, перевищення якого розцінюється як ознака початку епідемії.

Існує інший спосіб орієнтовного визначення початку епідемії. Це день або тиждень, коли показники захворюваності на грип та ГРІ (сумарно) в 1,5 разу перевищують сезонний рівень - середній показник захворюваності протягом того ж дня або тижня у спокійні від грипу попередні роки.

При появі групових захворювань у дитячих дошкільних та учбових закладах, гуртожитках, закладах лікувально-профілактичної мережі, на промислових підприємствах епідеміологи здійснюють епідеміологічне обстеження з метою визначення: джерел інфекції, меж вогнища, числа осіб, що знаходились у контакті з хворими; умов, які сприяли виникненню та розвитку групових захворювань (порушення режиму опалення, провітрювання, скупченість та ін.).

Для встановлення етіології захворювань застосовуються лабораторні методи. Від хворого в гострій стадії захворювання відбирають матеріал для вірусологічного та імунофлуоресцентного (ІФ) дослідження (носоглоточні мазки). При появі перших хворих на грип необхідно, щоб відбір матеріалу у домашніх вогнищах та в стаціонарі здійснювали фахівці вірусологічної лабораторії санітарно-епідеміологічної станції. Для серологічного дослідження парних сироваток крові беруть проби крові із пальця (не менш ніж 0,5 мл) у перший день обстеження вогнища та повторно через 2-4 тижні від хворих та контактних з ними у групі, палаті, спальні, помешканні.

Система протиепідемічних заходів, що застосовується у вогнищі грипу та інших ГРІ, повинна бути спрямована на припинення усіх ланцюгів епідемічного процесу:

вплив на джерело інфекції - вчасне виявлення та ізоляція хворих з характерними клінічними проявами та стертими формами хвороби;

припинення шляхів передачі - максимальне обмеження можливості поширення інфекції та виникнення вторинних захворювань (поточна дезінфекція, застосування марлевих масок та ін.);

стимуляція несприйнятливості контактних осіб засобами екстреної профілактики.

Роботу поліклініки під час епідемії грипу організовує група, в яку входять головний лікар, його заступники, завідуючі терапевтичними відділеннями, інфекціоніст, статистик, старша медична сестра.

У кожній поліклініці розгортається грипозне відділення з окремим входом для хворих з підвищеною температурою. У дитячих консультаціях, поліклініках необхідно посилити роботу фільтра за рахунок виділення додаткового персоналу. Хворі діти обслуговуються вдома, але якщо вони відвідують поліклініку, то їх направляють у грипозне відділення.

Робота грипозного відділення організовується у дві зміни з 30-хвилинною перервою для вологого прибирання 2-3 рази за зміну, провітрювання, ультрафіолетового опромінення. У місцях найбільшого скупчення хворих (холи, коридори) встановлюються стаціонарні або пересувні ультрафіолетові опромінювачі, розраховані на роботу у присутності людей (екрановане ультрафіолетове опромінювання з направленням світлового потоку догори).

Для своєчасного обслуговування хворих залучаються додаткові спеціалісти. Лікарі забезпечуються готовим набором рецептів на найбільш уживані ліки, бланками направлень на обстеження, лабораторних досліджень та ін. Вводиться також видача листків непрацездатності на строк до 5 днів.

Для надання першої допомоги хворим вдома медичних працівників бажано забезпечити укладкою з необхідними ліками.

Під час спалаху грипу госпіталізації підлягають хворі з тяжким перебігом хвороби, ускладненнями та з обтяженим станом до початку хвороби. Показанням для госпіталізації є також неможливість організувати догляд за хворими вдома (самотні люди) та необхідність ізоляції хворих з гуртожитків, готелів та ін. Додатковий ліжковий фонд створюється з урахуванням того, що госпіталізації підлягають 1% хворих дорослих та 2,5% - дітей. В епідемію може захворіти до 20% дорослого і 40% дитячого населення. Загальна кількість ліжок у стаціонарі має бути, наприклад, у 2 рази меншою, ніж передбачена кількість хворих, що потребують госпіталізації.

При інфекційному стаціонарі (відділенні) обов'язково повинне бути реанімаційне відділення (палата) або відділення (палата) інтенсивної терапії.

Правильна оцінка стану хворого вже у приймальному відділенні стаціонару дає змогу відділити хворих, що потребують негайної допомоги, та розташувати їх у палаті інтенсивної терапії.

Необхідно посилити контроль за станом здоров'я породіль, що надходять у відділення з обов'язковою термометрією, оглядом носоглотки.

При виявленні симптомів ГРІ породіллі госпіталізуються у спеціально виділені пологові будинки або обсерваційне відділення.

У випадку виникнення вогнища грипу або ГРІ в пологовому будинку:

хворі новонароджені діти ізолюються в індивідуальні бокси з окремим обслуговуючим персоналом;

за дітьми, що були в контакті з хворими, встановлюється нагляд з дворазовим вимірюванням температури та оглядом носоглотки. При виписуванні їх в карті вказують про контакт з хворими на грип для подальшого спостереження за місцем проживання;

хворі та контактні матері переводяться в обсерваційне відділення;

перед годуванням дитини хвора мати надягає стерильну маску. Після кожного годування пелюшки новонародженого міняють на свіжі;

з метою екстреної профілактики грипу дітям, що були в контакті з хворими, рекомендують давати лейкоцитарний інтерферон (по 2-3 краплини в кожний носовий хід 2-3 рази на добу) та вводити по одній дозі (1 мл) внутрішньом'язово протигрипозний імуноглобулін.

В період епідемії грипу весь персонал пологового будинку працює в марлевих масках (4 прошарки), які замінюються кожні 3-4 години.

Протиепідемічні заходи в дитячих установах залежать від характеру колективу:

в будинках дитини проводиться щоденний огляд дітей з вимірюванням температури вранці та ввечері;

в дитячих садках загальний ранковий огляд здійснюється вихователями.

Хворі діти, виявлені під час прийому, у колектив не допускаються, а того, хто захворів протягом дня, розміщують в ізоляторі до приходу батьків (в дитячих садках) чи до госпіталізації (у колективах інтернатного типу). Персонал з ознаками ГРІ до роботи в дитячі установи не допускається.

У період епідемії грипу припиняється допуск відвідувачів до дітей в установах інтернатного типу та обмежується або забороняється проведення масових дитячих заходів у закритих приміщеннях: дитячих ранків, кіносеансів, спортивних змагань, відвідин театру.

Якщо в групі виникають 3-5 випадків ГРІ, пов'язаних між собою загальним джерелом, інформація доводиться до відома районної санепідстанції і накладається карантин на 14 днів з моменту реєстрації останього випадку захворювання. В період карантину забороняється переведення із групи в групу та прийом дітей, які не були в контакті. Персонал карантинних груп повинен працювати в марлевих масках, які необхідно замінювати кожні 3-4 години.

У школах, школах-інтернатах, дитячих будинках при реєстрації 3-5 випадків ГРІ у класі (групи, спальні) проводяться такі карантинні заходи:

раннє виявлення хворих силами вихователів, викладачів та санітарних постів; хворі учні із шкіл відправляються додому для лікування під наглядом поліклініки, хворі діти із шкіл-інтернатів і дитячих будинків госпіталізуються або розміщуються в ізолятори для медичного нагляду та лікування; в школах-інтернатах та дитячих будинках встановлюється щоденний медичний нагляд з вимірюванням температури, оглядом носоглотки контактних по класу, спальні.

В період епідемії посилюється проведення санітарно-гігієнічних заходів, а саме:

дезінфекція посуду та предметів особистого використання (рушники, носові хустинки і т.ін.) шляхом кип'ятіння; поточна дезінфекція іграшок; провітрювання приміщень не менш 3 разів на день протягом 8-10 хвилин при відсутності дітей; вологе прибирання усіх приміщень двічі на день із застосуванням хлормістких препаратів (0,5% розчин хлорного вапна або 0,5% розчин хлораміну): опромінення стаціонарними або пересувними бактерицидними ультрафіолетовими лампами усіх групових приміщень; продовження часу перебування дітей на свіжому повітрі до 4 годин на день у відповідному одязі.

Для підвищення захисних сил організму дітям призначаються вітамінні препарати, адаптогени. Проводиться екстрена профілактика лейкоцитарним інтерфероном та оксоліновою маззю.

В передепідемічний період проводиться:

засклення вікон, ремонт дверей, забезпечення нормальної роботи опалення, вентиляції, влаштовується місце для просушування одягу людей, які працюють на відкритому повітрі, та проводяться профілактичні щеплення.

Медичні працівники здоровпунктів складають реєстр осіб, що не були щеплені з медичних показань і підлягають екстреній профілактиці.

В період епідемії також здійснюється раннє лікування хворих з використанням антивірусних засобів та продовжується загальний комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

Респіраторні вірусні інфекції займають чільне місце в лікарняній практиці. Проте розпізнавання їх на рівні дільничного лікаря викликає значні утруднення, особливо у спорадичних випадках, що якоюсь мірою пов'язано із проявами захворювання, спільними для багатьох респіраторних інфекцій.

Нижче подається клініка та диференційна діагностика найбільш поширених інфекцій - грипу, парагрипу, аденовірусної, респіраторно-синцитіальної, риновірусної та ін.

Грип. Інкубаційний період хвороби короткий - від кількох годин до 1 - 2 діб. Захворювання розвивається раптово: ознобом, підвищенням температури, біль в кінцівках та м'язах тіла, загальне нездужання, кволість, головний біль та ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Одужання при відсутності ускладнень починається з 4-5 дня, але в період окремих епідемій тривалість захворювання може бути різна. Це обумовляються особливостями вірусу, різною чутливістю населення до нього та деякими екзогенними факторами.

Для грипу властивий епідемічний характер хвороби, швидкий розвиток її та типова для вірусного ураження картина крові - лейкопенія з лімфоцитозом при низьких показниках швидкості осідання еритроцитів.

Парагрипозні захворювання. Це гостре ураження дихальних шляхів парагрипозними вірусами. Клінічно проявляється помірно вираженим синдромом загальної інтоксикації і катаральним станом слизових оболонок верхніх дихальних шляхів з переважним ураженням гортані, яке у дорослих часто обмежується зміною тембру голосу.

Відзначаються не таким бурхливим перебігом, меншою вираженістю загальної інтоксикації та інтенсивності головного болю, як у хворих на грип. В міжепідемічний період вони займають основне місце в захворюваності не лише серед дітей, а й серед дорослих, і становлять близько 20% по відношенню до всієї групи респіраторних вірусних захворювань.

Дорослі на парагрип хворіють не так часто і переносять хворобу легко. У дітей парагрип має більш тяжкий перебіг з високою температурою, досить часто уражаються легені.

Аденовірусні захворювання. Особливою відзнакою аденовірусних захворювань є одночасне ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, кон'юнктив, лімфоїдної тканини, клінічний поліморфізм і виражений ексудативний компонент. Із клінічних синдромів при аденовірусних захворюваннях спостерігаються: ринофарингіт, ринофаринготонзиліт, ангіни, ринофарингобронхіт, пневмонія, фарингокон'юнктивальна лихоманка, плівчастий і фолікулярний кон'юнктивіт, аденовірусний поліаденіт, мезоаденіт та ураження центральної нервової системи (поліневрит, менінгоенцефаліт).

При аденовірусних захворюваннях на відміну від грипу підвищення температури навіть до високих цифр не супроводжується значним порушенням загального стану хворого, головний біль не інтенсивний або відсутній. Уражається, головним чином, слизова оболонка глотки та мигдалики з реакцією регіонарних і досить часто віддалених лімфатичних вузлів, а у частини хворих навіть селезінка.

Виражений ексудативний компонент, в зв'язку з чим риніт проявляється не відчуттям закладання носа або незначним виділенням, як це буває у хворих на грип і парагрип, а рясним серозним виділенням.

Цим захворюванням властивий "повзучий" характер процесу, поява під час захворювання нових спалахів та перехід однієї клінічної форми в іншу. Все це зумовлює тривалий, хвилеподібний перебіг хвороби із загостреннями, рецидивами та довгим гарячковим періодом.

Респіраторно-синцитіальні захворювання. Чутливість до цієї хвороби становить 100% у дітей до року. З віком вона знижується і вже в 3 роки і старше залишається близько 30%. Хвороба характеризується ураженням дихальних шляхів з швидким поширенням патологічного процесу на бронхи та легені. Школярі та дорослі хворіють рідко, здебільшого в легкій формі.

При цьому уражаються різні відділи дихального тракту і в залежності від нього можуть розвиватись різні синдроми: риніт, ринофарингіт, ларингіт та інші з помірною температурною реакцією.

У дітей молодшого віку виникає пневмонія або бронхіоліт. При цьому виявляється задишка, під час дихання втягуються міжреберні проміжки, впадає в очі пероральний акроціаноз, часто астматичний синдром та дихальна недостатність.

Риновірусні захворювання. Основні клінічні синдроми: риніт, ринофарингіт. Реєструються захворювання в основному серед дорослих, але бувають і у дітей. Для виникнення захворювання, крім зараження вірусом, потрібні ще відповідні умови, зокрема, похолодання, зміни вологості повітря та ін. Хвороба супроводжується легким загальним нездужанням і субфебрильною температурою. Здебільшого хворі переносять її "на ногах" і лише невелика частина змушена 1-3 дні дотримуватись ліжкового режиму.

Ураження дихальних шляхів риновірусної природи розвивається подібно до грипу раптово, але відрізняється майже відсутністю інтоксикації та значним проявом місцевих змін. Виникає риніт чи ринофарингіт з вираженою ринореєю, яка і є провідним або навіть єдиним симптомом. Загальний стан хворого мало порушений, хворі якщо і скаржаться на головний біль, то він незначний, вони відчувають невелику кволість, ломкість у тілі, температура нормальна або субфебрильна і лише в поодиноких випадках вона сягає 38 град.C чи вище. Картина периферичної крові, як і при інших інфекціях із групи респіраторних, не викликає діагностичних сумнівів.

Ентеровірусні захворювання. Для них характерний клінічний поліморфізм. Розрізняють такі клінічні форми: епідемічна міалгія, серозний менінгіт, герпетична ангіна, мала хвороба, гостре респіраторне захворювання, гастроентерит, енцефаломіокардит. В більшості випадків у одного хворого буває 2 і більше клінічних форм. Інкубаційний період від двох до десяти днів.

Спільним у прояві цих інфекцій та грипу є гострий початок хвороби, сильний головний біль, блювання, нудота. Поліморфізм клінічних проявів допомагає відрізнити ентеровірусні захворювання від респіраторних інфекцій іншої етіології. Важливо також враховувати епідемічну ситуацію.

Необхідність диференціації грипу та інших респіраторних захворювань з Коксакі-інфекцією виникає у тих випадках, коли перші перебігають з переважним ураженням центральної нервової системи. В епідемічних вогнищах Коксакі-інфекції менінгіт досить часте явище, в той час як у хворих на грип запальні зміни головного мозку спостерігаються рідко. Головним чином при грипі страждають від функціональних розладів нервової системи, як наслідку загальної інтоксикації. При цьому грипозний менінгіт характеризується однотипністю. При Коксакі-інфекції досить часті і суміжні прояви хвороби (герпангіна, міалгія, плевродинія, кишкові розлади та ін.).

Грип чи інші респіраторні хвороби іноді доводиться диференціювати з початковою стадією орнітозу, де теж спостерігаються симптоми ураження верхніх дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт. трахеїт, бронхіт). Бувають ознаки загальної інтоксикації, хоч і менш виразні, ніж у хворих на грип. Але при орнітозі збільшується селезінка, печінка, значно зростає швидкість осідання еритроцитів. Велике значення має епідеміологічний анамнез, тобто зв'язок з птахами чи контакт з голубами або папугами.

Досить часто не лише в дитячій практиці, а й у дорослих за грип приймають кір. Гострий початок хвороби, значне підвищення температури, катаральні зміни слизових оболонок верхніх дихальних шляхів властиві обом хворобам. Правильному вирішенню питання допомагає грунтовно зібраний анамнез як відносно перенесених хвороб, так і спілкування з іншими хворими, а також наявність кон'юнктивіту із слизово-гнійними виділеннями, плями Бєльського-Філатова-Копліка на внутрішній поверхні щік та губів. На 4-5 день хвороби, коли з'являється плямиста висипка на шкірі з відповідно етапним висипанням, необхідність в диференціації цих інфекцій відпадає.

Ураження органів дихання мікоплазмою пневмонії спостерігаються або у вигляді поодиноких випадків, або епідемічних спалахів. Пневмонія розвивається як ускладнення гострого респіраторного захворювання, або як самостійна хвороба. В обох випадках вона здебільшого починається поступово, можливий і гострий початок. У перші дні хвороби хворі скаржаться на загальне нездужання, погане самопочуття, невеликий озноб, головний біль. Приблизно у третини хворих буває нежить, біль у горлі, хриплий голос, майже завжди - невеликий кашель, сухий або з виділенням слизового харкотиння. Температура невисока. Хвороба в середньому триває 10-14 днів. Розвивається атипова пневмонія, яка протікає з відсутністю терапевтичного ефекту при використанні пеніциліну та сульфаніламідних препаратів.

Важливе значення має своєчасне розпізнавання ускладнених форм грипу, зокрема у випадках розвитку гострих пневмоній, а також уражень нервової системи. В клінічній діагностиці пневмоній, як ускладнення грипу, окрім класичних симптомів, необхідно надавати відповідне значення таким ознакам, як задишка в спокійному стані хворого, її поява чи посилення при незначному фізичному напруженні, тахікардія, яка не відповідає висоті температури та стану хворого, відчуття стискання в грудній клітині, зміна характеру дихання і наявність лише сухих хрипів над обмеженою ділянкою легень. Перелічені симптоми у хворого на грип з вираженою загальною інтоксикацією і незначним катаром верхніх дихальних шляхів дозволяє підозрювати гостру пневмонію як ускладнення. Вирішальне значення в діагностиці таких форм захворювання має рентгенобстеження.

Необхідно пам'ятати, що на підставі тільки клінічних даних в діагностиці грипу чи інших респіраторних вірусних захворювань діагноз може бути лише попередній. Етіологічний діагноз як в спорадичних випадках, так і при епідемічних спалахах неможливий без вивчення динаміки антитіл в сироватці крові протягом хвороби, виявлення відповідних антигенів в біологічних субстратах (крові, спинномозковій рідині, мазках із носа і носоглотки) методом флуоресціюючих антитіл або виділення самих вірусів. У випадках бактерійних ускладнень необхідне обстеження хворих і відносно збудників - мікробів.

При формулюванні діагнозу необхідно писати: грип, парагрип, аденовірусне, риновірусне чи ентеровірусне захворювання з обов'язковим відзначенням провідного синдрому, тяжкості перебігу та ускладнень.

Провідними синдромами слід вважати: локалізацію процесу в дихальних шляхах, характер ураження (напр.: катаральний кон'юнктивіт при аденовірусному захворюванні або зміни з боку центральної нервової системи). Пневмонію слід розглядати індивідуально, в більшості випадків як ускладнення основного вірусного захворювання і переважно вірусно-бактеріальної природи. У дітей досить часто пневмонія розвивається як первісний прояв вірусної інфекції. При лабораторному підтвердженні в діагнозі необхідно відзначити результати дослідження. Приклади формулювання діагнозу:

- грип з менінгеальним синдромом, тяжкий перебіг, виділено вірус грипу А;

- парагрипозне захворювання (ринофаринголарингіт), синдром крупу, середньої важкості перебіг, приріст антитіл до 3-го типу ПГ-вірусу;

- ентеровірусне захворювання (серозний менінгіт), тяжкий перебіг, виділено вірус Коксакі А2;

- респіраторно-синцитіальне захворювання (бронхіт з астматичним синдромом), важкий перебіг, приріст антитіл до РС-вірусу;

- риновірусне захворювання (ринофарингіт), легкий перебіг, позитивна імунофлуорисценція.

У комплексному лікуванні грипу і грипоподібних захворювань передбачається вплив на життєдіяльність збудника, підвищення захисних сил організму, корекція порушених життєво важливих функцій, а також профілактика поширення інфекції та розвитку ускладнень.

Важливе значення в лікуванні захворювань цієї групи належить дотриманню ліжкового режиму протягом усього періоду підвищення температури і ще 2-3 дні після її нормалізації. Значне полегшення хворі відчувають після гірчичників на грудну клітину або гірчичних обгортань, парових інгаляцій з відварів лікарських рослин (евкаліпта, м'яти, цвіту липи, гілочок смородини, берези та ін.). Для виведення з організму отруйних речовин доцільно радити теплі напої з малиновим варенням, медом, лимоном, відвар липового цвіту, фруктові соки, узвари, морси.

Їжа хворого має бути смачною, привабливою, висококалорійною з достатньою кількістю вітамінів, легкозасвоюваною. В період підвищеної температури бажана молочнорослинна їжа з обмеженням харчової солі. В тяжких випадках необхідно слідкувати за станом слизової оболонки ротової порожнини та випорожненнями.

Важливі ізоляція хворого та систематичне провітрювання приміщення, де він мешкає.

Етіотропне лікування хворих на грип ще остаточно не розроблене. Серед препаратів, які можуть бути призначені як етіотропні, такі: специфічний, протигрипозний чи плацентарний гамаглобулін, імуноглобулін направленої дії Одеського НДІ вірусології та епідеміології, лейкоцитарний інтерферон для інстиляції у ніс, а при ураженні центральної нервової системи - високоактивний лейкоцитарний інтерферон, лаферон, лейкинфірон внутрішньом'язово.

У вигляді 0.25-0.5% мазі можуть бути використані оксолін і теброфен. Їх використовують для змазування носових ходів 2-3 рази на день.

Знайшов широке втілення ремантадин. За ефективністю йому не поступається мефенамінова кислота, яку слід приймати по 0.25 г 3 рази в день протягом перших 4-5 днів хвороби. Дещо менш позитивні наслідки спостерігаються при використанні карбабензпіриду в такій самій дозі. Дія цих препаратів, синтезованих вченими України, пов'язана з їх інтерфероностимулюючим ефектом. Слід пам'ятати, що всі препарати, які безпосередньо чи проміжним шляхом здійснюють противірусний ефект, необхідно призначати в перший-третій дні хвороби, бо пізніше доцільність їх використання значно зменшується.

Зважаючи на клінічні прояви хвороби, при необхідності можуть бути використані відповідні патогенетичні та симптоматичні заходи. Призначення антипіретичних, антимікробних та інших препаратів без обгрунтованої потреби для їх використання недоцільно.

В ускладнених випадках, зокрема при пневмоніях, синуситах, отитах, ангінах, коли провідна роль належить бактерійній інфекції, призначають антивірусні і антимікробні препарати. Вибір останніх грунтується на характері та етіології ускладнення, тяжкості перебігу хвороби.

В тяжких випадках необхідна дезінтоксикація шляхом внутрішньовенного введення плазмозамінників, 5-10% розчину глюкози, фізіологічного розчину з додаванням протигістамінних препаратів та таких, що підвищують діурез. При необхідності, в залежності від стану хворого, серцеві глікозиди та ін. При проведенні інфузійної терапії слід пам'ятати про оптимальні кількості рідини, залежно від стану серцевої діяльності, тиску в системі легеневої артерії.

Надзвичайно тяжкий перебіг потребує призначення коротким курсом глюкокортикоїдів, антиферментних препаратів, заходів щодо запобігання та лікування ДВЗ-синдрому (синдрому дисимінованого внутрішньосудинного згортання), підтримки серцево-судинної діяльності (серцеві глюкозиди, кардіотоніки, препарати, що регулюють коронарний та периферичний кровообіг). Важливим в патогенетичній терапії є нормалізація прохідності бронхів і дренажної їх функції.

У зв'язку з розвитком імунологічної недостатності при вірусних захворюваннях, особливо у хворих з ускладненнями, виникає потреба доповнити лікувальний комплекс імуномодуляторами. В цьому відношенні застосування мефенамінової кислоти по 0.25 г три рази на день після їжі протягом перших 10 днів хвороби і лікування дає добрі результати. Позитивний вплив справляють на хворого також продигіозан, метацил, нуклеїнат натрію. Важливим доповненням в лікуванні пневмонії є фізіотерапевтичні методи, масаж.

При лікуванні хворих з переважним ураженням нервової системи (менінгеальний, менінгоенцефалітичний синдроми) необхідна своєчасна діагностика. В таких випадках слід звертати увагу на гіпертензивний характер головного болю, особливо коли він супроводжується нудотою, блюванням, запамороченням та підсиленням його інтенсивності при зміні положення голови або переході хворого у вертикальний стан. Таких хворих слід обов'язково госпіталізувати. Маніфестні симптоми (ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга і Брудзинського) можуть виявлятись дещо пізніше, і тому орієнтація лише на них зумовить запізнілу діагностику. В стаціонарних умовах хворим необхідна спинномозкова пункція, яка проводиться у положенні лежачи, спинномозкова рідина випускається повільно, у невеликій кількості, мандрен з голки не виймається. При наявності високого тиску необхідна дегідратація осмотичними діуретиками (якщо немає протипоказань), такими як манітол, сорбітол, сечовина. Останні необхідно поєднувати з салуретиками.

У тяжких випадках лікування доповнюється коротким курсом глюкокортикоїдів, антигістамінними препаратами, вітамінани групи В і С, препаратами, що покращують мікроциркуляцію та реологічні властивості крові.

У випадках психомоторного збудження та корчів вводиться внутрішньовенно 20% розчин оксибутирату натрію або седуксен чи реланіум. Внутрішньом'язово можна ввести магнія сульфат.

Значно рідше у хворих на грип і гострі респіраторні захворювання можуть розвиватись запальні процеси у головному мозку та його оболонках. В таких випадках поруч з переліченими ознаками виявляються порушення мови, пірамідна недостатність, відповідні парези та паралічі (на місці ураження). На відміну від менінгеального та енцефалітичного синдромів, у таких хворих, крім високого внутрішньочерепного тиску, спостерігаються запальні зміни в спинномозковій рідині (лімфоцитарний плеоцитоз, рідкогіперпротеїнорахія). Виникнення бульбарних або спинальних розладів потребує термінового лікування таких хворих в умовах реанімаційних відділень.

Для визначення етіології, прогнозування епідемічного процесу грипу та цілеспрямованого здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів необхідно систематично вивчати динаміку штамової структури популяції вірусів грипу. З цією метою вірусологічними лабораторіями обласних та міських санітарно-епідеміологічних станцій України ведеться постійна ізоляція вірусів від хворих на грип та ГРІ. При цьому вирішуються два завдання:

1. Виділення вірусів грипу в міжепідемічному періоді - як можливих збудників майбутніх епідемій.

2. В епідемічний період - визначення етіології епідемічних спалахів і епідемій, вивчення штамової структури популяції вірусів грипу.

Ідентифікація ізолятів вірусів грипу проводиться обласними та міськими вірусологічними лабораторіями за допомогою комерційних діагностичних сироваток роду (А, В, С) та серотипу A (H1N1, H2N2, H3N2). Після цього бактеріально чисті алантоїсні або культуральні рідини доставляються в термосі з льодом до Українського центру грипу для підтвердження правильності ідентифікації та подальшого вивчення штамової структури ізольованих вірусів. Для кожного ізоляту оформляється паспорт.

Аналіз результатів дослідження антигенної структури популяції вірусу грипу вірусологічними лабораторіями та Українським центром грипу в співставленні з матеріалами попередніх епідемій в Україні, матеріалами центрів сусідніх держав та Всесвітньої організації охорони здоров'я дають можливість Українському центру грипу прогнозувати етіологію наступних епідемій грипу в Україні.

Оптимальним строком відбору матеріалів є перші дві доби від початку захворювання.

Для відбору матеріалу використовуються такі середовища:

1. Розчин Хенксу (середовище 199, Ігла) з 0,5% желатину або бичачого сироваткового альбуміну (БСА);

2. Забуферений фізіологічний розчин (ЗФР) - 0,01 М фосфатно-буферний розчин, рН 7,2-7,4; 0,15 М хлористого натрію з 0,5% БСА.

Перед виїздом у вогнище середовища розливають по 0,5 мл в пробірки, додають по 400 ОД/мл пеніциліну, 200 мкг/мл стрептоміцину, 100 мкг/мл неоміцину, 100 ОД/мл мікостатину (якщо матеріал використовується для виділення мікоплазми пневмонії, антибіотики у середовище не додають).

Секрети слизових оболонок з носа та горла хворих беруть окремими сухими стерильними ватними (або марлевими) тампонами, занурюють у пробірку із середовищем, закривають пробкою, маркірують та доставляють у лабораторію у термосі з льодом, не допускаючи заморожування.

В лабораторії тампони вижимають у центрифужну пробірку з середовищем, центрифугують 20 хвилин при 2-3 тис.обертів на хвилину і температурі 4 град.C. Надосад використовують для:

1. Інокуляції курячих ембріонів та культур клітин, а осад - для методу імунофлюоресцентної мікроскопії (експрес-діагностика).