Про затвердження Державних санітарних правил для підприємств, які виробляють рослинні олії

Примітка. Місця падіння матеріалів повинні бути укриті. При цьому повинно бути відвернуто потрапляння забрудненого пилом повітря у виробничі приміщення.

7. Місця завантаження та вивантаження пилячих матеріалів в сушарках та інших апаратах повинні бути повністю укриті та забезпечені механічними постачальниками, щоб забезпечити рівномірне потрапляння матеріалу в тару та інші пристрої.

8. Ємкості для сипких матеріалів повинні мати форму та конструкцію, яка забезпечує їх повне та легке розвантаження.

9. Шрот, з метою зниження виділення пилу при транспортуванні по території підприємства, затарюванні у мішки та завантаженні в залізничні вагони та автомобілі, рекомендується проводити у вигляді гранул.

10. Аспіраційні системи, а також системи зрошення та гідропилоподавлення належить, як правило, блокувати з пусковими пристроями технологічного обладнання.

11. При улаштуванні аспірації з числом відгалужень більше 10 слід утворювати збірні повітроводи з швидкістю руху в них повітря не більше 2-4 м/сек та прибирати пил, який осідає в них за допомогою транспортерів або шнеків.

12. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в різні кольори згідно з ДСТУ (ГОСТ) та ТУУ.

13. Труби, які з'єднують апарат з атмосферою повинні бути виготовлені таким чином, щоб передбачати факельне викидання небезпечних речовин, з метою їх розвіяння та запобігання забору вентиляційною системою.

14. Не дозволяти виведення вихлопів з труб у виробниче приміщення, а також об'єднання повітряних труб від різних апаратів та з різними газами та парами в одну систему.

15. Контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони повинен проводитись періодично.

16. ГДК пилу в повітрі робочої зони (за ГОСТ 12.1.005):

- олійного насіння - 4 мг/куб.м;

- пилу шроту та макухи - 6 мг/куб.м.

Норії, ваги, транспортери, бункери, сепаратори, насіннєвіялки, насіннєрушки, вальці, т.п. повинні бути обладнані місцевими відсосами з уловлюванням пилу.

17. Місця можливого виділення пари розчиннику (сальники екстрактору, шлюзових постачальників, тостера, шнеків, перепускних клапанів, насосів і т.п. ваги шроту, башмаки норій шроту і т.п.) повинні бути обладнані місцевими відсосами.

ГДК пари розчиннику в повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005) - 100 мг/куб.м.

ГДК пари розчиннику в атмосферному повітрі населених пунктів (ДНАОП 1.8.10-1.06-97):

- максимально разова - 5 мг/куб.м;

- середньодобова - 1,5 мг/куб.м.

18. Олійноекстракційне виробництво повинно бути обладнано засобами контролю сигналізацією ГДК та системами блокування, які допомагають запобігти виникнення аварійних ситуацій згідно п.5 "Правила безпеки у виробництві олії методом пресування та екстракції", затверджених Держгіртехнаглядом України від 25.11.92 р.

19. Місця, де можливе накопичення пари розчиннику, повинні бути обладнані аварійною та приточно-витяжною вентиляцією. У разі відсутності аварійної вентиляції та наявності одної витяжної системи, остання повинна бути забезпечена резервним агрегатом зблокованим з робочим.

20. При проектуванні підприємств та реконструкції дільниць виробництва улаштування приямків, траншей та інших застійних для пари розчиннику місць не дозволяється.

21. Протягом усього технологічного процесу екстракції запобігати контакту людей з парою розчинника.

22. При роботі а бункерах, силосах, усередині апаратів (ємкостей) ГДК вуглекислого газу 0,5% при концентрації кисню в повітрі не менше 20%.

Наявність вуглекислого газу в цих місцях повинна контролюватись не менше як 1 раз на три місяці.

23. Місця, де можливо виділення вуглекислого газу повинні бути зазначені попереджувальними написами, а люди при роботі в них забезпечені ізолюючими противогазами.

На складах шроту забороняється допускати завали норій.

24. В місцях застосування холодоагентів (фреон 22, етиленгліколь, аміак і т.п. клас небезпеки за ГОСТ 12.1.005) застосовувати приточно-витяжну вентиляцію.

25. При приготуванні содового розчину запобігати вдихання пилу у верхні дихальні шляхи.

ГДК соди кальцинованої 2 мг/куб.м.

26. Робота з перлітом повинна провадитись згідно з ГОСТ 30566 "Порошок перлітовий фільтрувальний. Технічні умови".

- Сумарна питома активність природних радіонуклідів у фільтроперліті не повинна бути більше 370 Бк/кг;

- Концентрація перлітового пилу в повітрі робочої зони не повинна перевищувати 4,0 мг/куб.м. Відповідно до ГОСТ 12.1.005 перлітовий пил фіброгенної дії, клас безпеки 3;

- Ті, хто працює з фільтроперлітом, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання згідно з ГОСТ 12.4.011 - респіраторами ШБ-1 "пелюсток".

- Вміст оксиду вуглецю в повітрі робочих приміщень нормується відповідно до ГОСТ 12 1.005 і не повинен перевищувати 20 мг/куб.м.

Дезінфекція.

1. Дезінфекція залізничних цистерн, технологічного обладнання та резервуарів після ремонту та миття повинна проводитись гарячим повітрям, водою та парою.

Якість дезінфекції обладнання, резервуарів олії, бочок, склотари визначається мікробіологічним аналізом, який проводиться бактеріологічною лабораторією санепідемстанції.

2. Очистку, дезінфекцію, миття ємкостей належить проводити таким чином, щоб уникнути необхідність прибування людей усередині.

3. Після проведення дератизації та дезінфекції приміщень з застосуванням отруйних та небезпечний речовин треба добре провітрювати приміщення.

4. Всі операції по обробці цистерн та бакового господарства (усунення осаду, промивку, пропарювання слід проводити на спеціальних естакадах механізованим способом, а робітника, якщо виникає потреба заходити туди, повинні одягати спеціальні костюми, суворо додержуючись заходів особистого захисту.

5. Перед наливанням олії залізничні та автомобільні цистерни повинні оброблятися на промивно-пропарювальному пункті, який повинен забезпечити:

- усунення з цистерн залишків раніше залитих речовин;

- промивання та пропарювання цистерн;

- усунення продуктів зачистки та промивних вод в спеціальні збірники;

- бочки, бідони призначені для транспортування харчових олій та фосфатидів слід пропарити гострою парою усередині та зовні протягом 20-30 хвилин, вимити з застосуванням миючих засобів, які дозволені МОЗ України, та знову пропарити.

6. Уся нова та оборотна склотара повинна бути перевірена згідно з вимогами санітарно-гігієнічних правил.

7. Миття пляшок слід проводити на автоматичних та напівавтоматичних машинах. Перед початком та після роботи миюче обладнання необхідно промивати гарячою водою.

8. Ванну для лужного розчину необхідно регулярно очищувати.

9. Під час роботи треба слідкувати, за герметичністю з'єднань водопроводу та водопідігрівачів, за нормальним постачанням води та витримувати температурні режими та технологію миття.

10. Температурні режими миття пляшок та концентрації миючих засобів визначаються типом обладнання, технологічними інструкціями та регламентом.

11. Якість миття склотари повинна безперервно контролюватись візуально.

12. Зачистка зовнішньої поверхні технологічного обладнання, трубопроводів, конвеєрів та т.п. від заолієння, бруду, пилу, заолифлювання та т.п., а також з небезпечних зон біля них, повинна проводитись робітником, відповідальним за неї.

13. В процесі промивання технологічного обладнання содовим розчином та при пропарюванні його, слід використовувати засоби індивідуального захисту, щоб содовий розчин та пара не попадали в обличчя та на відкриті поверхні шкіри.

14. Зачистка повинна проводитись за допомогою крючків, щіток, лужними розчинами або розчинами, які руйнують жири. Всі розчини повинні мати дозвіл МОЗ України.

15. Періодичність зачистки повинна бути достатньою для запобігання травматизму обслуговуючого персоналу та відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

Зливання-наливання та зберігання ЛЗР.

1. Порядок встановлення (подачі) залізничних цистерн під зливання ЛЗР легко займисті речовини) повинні гарантувати безпечне виконання операції та керуватись відповідними інструкціями, розробленими на підприємстві та затвердженими головним інженером.

2. Обладнання та трубопроводи, де є ЛЗР повинні бути герметичними.

3. Застосування в обладнанні та трубопроводах речовин, які не стійкі до ЛЗР не дозволяється.

4. Роботи по зливанню ЛЗР повинні виконуватись 2-ма досвідченими робітниками.

5. Зливання ЛЗР з резервуарів та стаціонарних ємкостей повинно проводитись відповідними герметичними насосами.

6. Зливання ЛЗР з залізничних цистерн повинно проводитись на бензоперекачуючих станціях механізованим зливно-наливним стояком.

7. Загальний об'єм складських ємкостей повинен, як правило, бути більшим за об'єм транспортних цистерн, для того, щоб зливання останніх здійснювалось без додаткових операцій, пов'язаних з переключенням зливних трубопроводів або переливання ЛЗР.

8. Резервуари для ЛЗР повинні бути обладнані дихальним клапаном та вогнезагороджувачем.

9. В процесі експлуатації необхідно здійснювати постійний контроль за виправністю дихальних клапанів та вогнезагороджувачів.

10. Вогнезагороджувачі повинні відповідати встановленим вимогам та перевірятись не рідше одного разу на місяць, а при температурі нижче 0 град.С не рідше два рази на місяць.

11. Дихальні клапани та сітки в холодний період повинні очищуватись від льоду.

12. Комунікації в місцях зберігання ЛЗР та насосної, повинні бути такими, щоб у випадку аварії можливо було перекачати ЛЗР з попсованого резервуара у виправний.

13. При зберіганні ЛЗР необхідно в резервуарах залишати вільний об'єм на розширення продукту.

14. Обладнання, яке застосовується для транспортування ЛЗР повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.044.

15. Устаткування, трубопроводи, арматура для ЛЗР повинні бути захищені від можливого впливу тиску, який перевищує допустимий, руйнування та механічних ушкоджень.

Транспортування.

1. При проведенні транспортних процесів сировини, матеріалів готової продукції, відходів і т.п. потрібно дотримуватись наступних вимог:

- ГОСТ 30333 "Паспорт безопасности вещества (материала). Основные положення. Информация по обеспечению безопасности при производстве, применении, хранении, транспортиравании, утилизации".

- ГОСТ 12.3.20 ССБТ Процессы перемещения грузов на предприятии. Общие требования безопасности.

2. Перевезення харчових олій повинно здійснюватися у залізних, автомобільних цистернах, стальних бочках, призначених для олій та відповідно промаркованих.

3. При транспортуванні олій трубопроводами слід виконувати правила санітарії та безпеки на цьому виді транспорту.

4. Перед завантажуванням транспортних ємкостей оліями лаборанти та робітники, які обслуговують бакове господарство повинні перевіряти:

- придатність цистерн, бочок та т.п. для цього сорту олії;

- санітарний стан цистерн, бочок і т.п.;

- відсутність запаху в них;

- виправність кришки та зливного механізму цистерн;

- відпускання олій в залізничні та автомобільні цистерни, а також у бочки повинно проводитись з механізацією процесу наливання;

- при проектуванні нових об'єктів слід забезпечити зливно-наливними пристроями роз'єднане приймання-відпускання різних по сорту та якості олій.

Фарбування.

1. Фарбувальні роботи слід проводити згідно з ГОСТ 12.3.005.

2. Процес фарбування повинен бути безпечним на всіх стадіях:

- підготування поверхні під фарбування вбирає в себе - убирання іржи, окалини, старих покриттів, знежирення та нанесення перетворювачів іржи;

- нанесення лакофарбових матеріалів, включаючи приготування робочих сумішей, миття та чистку тари, робочих ємкостей, виробничого обладнання та захисних засобів;

- сушіння лакофарбових покриттів і т.п.

3. При проведенні фарбувальних робіт необхідно користуватися засобами індивідуального захисту.

4. При проведенні фарбувальних робіт повинні бути передбачені міри, які допомагають уникнути умов виникнення вибухів та пожеж в технологічному обладнанні і приміщеннях, та усунути небезпечні або шкідливі виробничі фактори, що супутні проведенню цих робіт.

1. Медичне обстеження повинні проходити:

- поступаючи при оформленні на роботу;

- персонал, який працює на підприємстві періодично в терміни, встановлені спеціальними наказами Міністерства охорони здоров'я України.

2. Перед допуском до самостійної роботи робітник повинен пройти навчання і перевірку знань по санітарному мінімуму, а далі при атестації.

3. Обслуговуючий персонал підприємства повинен виконувати такі санітарні вимоги та правила особистої гігієни:

- приходити на роботу в охайному та чистому одязі;

- чистити взуття від бруду при вході у виробниче приміщення;

- залишати верхній одяг у гардеробі в індивідуальній шафі;

- зберігати чистоту рук, обличчя, всього тіла, стригти коротко нігті;

- приймати душ перед початком роботи при необхідності з урахуванням технологічного процесу;

- мити руки водою з милом і щіткою після відвідування туалету і після кожного забруднення рук з послідуючим споліскуванням їх розчином хлораміну Б;

- сушити руки за допомогою електрорушника (рушника);

- на роботі слід носити чистий охайний санодяг і взуття з застібками на всі ґудзики та шнурки;

- прибирати волосся під акуратно надійний капелюх або хустку;

- мати в кишенях санодягу завжди тільки чисту носову хусточку;

- використовувати, у необхідних випадках, установлені індивідуальні засоби захисту;

- утримувати у чистоті своє робоче місце.

4. Забороняється:

- виходити у санодязі з території підприємства, відвідувати у ній туалет;

- заколювати санодяг шпильками та голками;

- носити на роботі прикраси та шпильки поверх хустки;

- їсти і палити у виробничих приміщеннях;

- носити до дому санодяг та взуття.

5. Робота персоналу на виробничих ділянках без передбачених нормами санодягу та індивідуальних засобів захисту не дозволяється.

6. При поганому самопочутті, підвищеній температурі, підозрі на захворювання та появі гнійничкових захворювань шкіри, опіків, порізів слід негайно звернутися до адміністрації цеху, підприємства та у медичний пункт підприємства.

1. Лабораторія повинна мати приточно-витяжну вентиляцію, водопровід, каналізацію, електропостачання, центральне опалення та гаряче водопостачання.

2. Лабораторне приміщення, окрім загальної приточно-витяжної вентиляції, повинні бути обладнані місцевими вентиляційними пристроями на витяжних шафах.

3. Кімнати, призначені для робіт з отруйними речовинами, повинні бути ізольованими від інших приміщень лабораторії та обладнані згідно з діючими "Правилами устройства техники безопасности, производственной санитарии и личной гигиены при работе в лабораториях (отделениях, отделах) санитарно-эпидемиологических учреждений системы Министерства здравоохранения СССР".

4. Легкозаймисті та горючі рідини (ефіри, бензин, бензол, ацетон, спирт, та т.п.) повинні знаходитися у лабораторному приміщенні у товстостінних банках (склянках) з написами назв рідини. Банки повинні знаходитися у спеціальній металевій шафі (ящику), який обладнано витяжкою, з дверцятами (кришкою), що щільно закривається. Стінки та дно шафи (ящику) повинні бути покриті азбестом. Загальний запас вогненебезпечних рідин, які одночасно знаходяться у кожному робочому приміщенні лабораторії, не повинен перевищувати дводенної потреби.

5. Зберігати у лабораторному приміщенні низько киплячі речовини (діетиловий ефір, ацетон та т.п.) категорично забороняється.

По закінченні роботи ці речовини повинні бути винесені на зберігання у спеціальне приміщення (склад, сховище).

6. Шафа з горючими рідинами повинна бути встановлена на підлозі удалині від проходів та від нагрівальних приладів з зручним проходом до неї. На внутрішній стороні дверці шафи повинен бути нанесений чіткий напис з вказівкою найменувань та загальної норми зберігання горючих та легкозаймистих рідин для цього приміщання.

Примітка. Ємкість скляного посуду для легкозаймистих рідин не повинна перебільшувати 1 л., при більшій ємкості вона повинна бути обладнана герметичними металевими футлярами.

7. Легкозаймисті та горючі рідини необхідно доставляти зі складів у лабораторію в закритому посуді, який не б'ється або у скляному посуді, який поміщають у футляр.

8. Усі роботи з легкозаймистими речовинами та горючими рідинами повинні проводитись в сокслетних у витяжній шафі при працюючій вентиляції.

9. Переганяти та нагрівати низько киплячі вогненебезпечні речовини (ацетон, бензол, ефіри, спирти та т.п.) необхідно у колбах, які виготовлено з тугоплавкого скла. Нагрівання посудин з низько киплячими вогненебезпечними рідинами дозволяється на водяній бані, паровій бані або піщаній бані.

10. Рідини з температурою кипіння більш 100 град.С повинні нагріватись на електронагрівальних приладах закритого типу - колбонагрівачах.

11. Всі роботи, які пов'язані з випарюванням, навіть невеликих кількостей отруйних речовин, повинні проводитись тільки у витяжній шафі.

12. При нагріванні ЛЗР у кількості більше 0,5 л необхідно під прибор ставити кювети достатньої ємкості для попередження розливу рідини у випадку аварії.

13. Посудини, в яких проводились роботи, повинні бути негайно промиті.

14. Відпрацьовані горючі рідини необхідно збирати в спеціальну тару, яка у кінці робочого дня повинна убиратися з лабораторії для регенерації або знешкодження цих рідин. Спуск горючих рідин в каналізацію забороняється.

15. Витяжні шафи, в яких проводять роботи, з виділенням шкідливої та горючої пари та газів, повинні обладнуватись верхніми та нижніми відсосами, а також бортиками, які запобігають стікання рідини на підлогу.

Швидкість повітря у перетині відкритих на 15-20 см стулок шафи повинна бути з межах від 0,5-0,7 м/с. При роботі з особливо шкідливими речовинами швидкість повітря повинна бути в межах від 1 до 1,2 м/с.

16. Витяжні шафи повинні бути обладнані електричними лампочками в герметичній арматурі, вимикачі яких повинні розташовуватися поза витяжною шафою, а штепсельні розетки - на торцевій стороні робочого столу поза витяжною шафою.

17. Робочі столи та витяжні шафи, які призначені для робіт з вогнем та вогневибухонебезпечними речовинами, повинні бути повністю покриті неспалимим матеріалом, а при роботі з кислотами та лугами - антикорозійними матеріалами та мати бортики з неспалимого матеріалу. Наказом по підприємству повинна бути призначена особа, відповідальна за зберігання кислот, лугів та пожежонебезпечних рідин.

18. Запірні органи газопроводів та водопроводів на робочих столах та у шафах повинні розташовуватись у передніх бортів та встановлюватись таким чином, щоб запобігати можливість випадкового їх відкривання.

19. Для миття хімічного лабораторного посуду повинне передбачатися ізольоване мийне приміщення, яке розташоване в центрі лабораторії. Миюче приміщення повинно бути обладнано мийними столами; один - з витяжною шафою для утилізації сильно пахучих речовин та для миття хромовою сумішшю та два відкритих - для миття содовою та чистою водою.

1. Адміністрація підприємств з виробництва рослинних олій зобов'язана:

Своєчасно розробляти нормативно-технічні документи з безпеки праці при виробництві, застосуванні та зберіганні шкідливих речовин.

Своєчасно виконувати комплекси організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та медико-біологічних заходів, з метою обмеження вмісту шкідливих речовин в початкових та кінцевих продуктах.

Своєчасно проводити заходи з підтримування підприємства у належному санітарному стані, забезпечувати правильне зберігання сировини і продукції, проведення технологічного процесу, а також утримування технологічного обладнання згідно санітарних вимог.

Забезпечувати працюючих необхідним спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту відповідних стандартів, необхідною кількістю мила, щіток для рук, рушників.

Забезпечувати прання, ремонт, дезинфекцію і видавання нового (у належні строки) спецодягу та спецвзуття. Строки прання і дезинфекції спецодягу встановлюються по узгодженню адміністрації з органами сан нагляду.

Повертати після прання, та ремонту спецодягу, або дезинфекції робітнику гой же спецодяг, яким він користувався раніше.

Стежити за тим, щоб під час роботи робітники і службовці користувались спецодягом, спецвзуттям, та сан приладдям і постійно були в чистому та зручному одязі.

Відповідальність за своєчасне видання та використання спецодягу за призначенням накладається на начальника цеху, відділу або ділянки посадовою інструкцією.

Обладнати гардероби для зберігання спецодягу, спецвзуття і сан приладдя згідно норм.

Забезпечити кожного працівника, що підлягає медогляду, особистою медичною книжкою встановленого зразку та організувати зберігання їх. Медичне посвідчення повинні проходити:

- поступаючи при оформленні на роботу;

- персонал, який робить на виробництві періодично, у строки, встановлені наказами Міністерства охорони здоров'я України.

Проводити спеціальну підготовку та інструктаж обслуговуючого персоналу. Ті, що поступають на роботу повинні здати іспит по санітарному мінімуму, а далі 1 раз в два роки. Навчання працівників, і в тому числі тих, що приймаються на роботу, включаючи фахівців лабораторій, може провадитись на базі установ державної санепідслужби. Позачергові навчання, або додаткові на вимогу адміністрації, можуть бути проведені на договірних засадах.

Слідкувати за своєчасним проходженням працівниками медичного обстеження, а також організувати навчання та складення іспитів по санітарному мінімуму.

2. Відповідальність за санітарний стан заводу (комбінату) і за дотримання цих правил несе перший керівник.

Відповідальність за санітарний стан цехів, відділень, ділянок підприємства несе керівник відповідного підрозділу (бригадир, майстер, змінний інженер, начальник зміни).

Відповідальність за санітарний стан складів, лабораторій, їдалень та підсобних приміщень несуть керівники за призначенням.

Відповідальність за санітарний стан обладнання, що обслуговується, апаратури і робочого місця (цехові площадки, відділення) несе робочий цеху, відділення, станка, апарата.

3. Кожен працівник повинен бути ознайомлений з даними санітарними правилами.

4. Особи, винні в порушенні цих санітарних правил несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

16. Принципіальна технологічна схема виробництва олії з насіння методом пресування та екстракції.

Насіння на підприємства доставляють головним чином залізницею, автотранспортом та морським транспортом.

Після розвантаження та зважування насіння піддають ретельному очищенню від сміттєвих та металевих домішок, висушують або зволожують в залежності від вологості, сортують та подають в елеватори (склади) для зберігання.

З елеваторів насіння подають на ваги, для важення та очищення від сміттєвих та металевих домішок з наступним обрушенням (якщо це потрібно).

Потім проводять очищення від лушпиння, лушпиння контролюють на вміст ядра та ядрового пилу і направляють в котельні або на гідролізні підприємства (бавовняне лушпиння - на годування худоби).

Ядро підроблюють на вальцях, ретельно очищують від металевих домішок, проводять волого-теплову обробку і направляють на преси, для віджимання олії.

Одержану олію подають для первинної очистки на фузоловках (або віброситах), і далі на фільтрацію.

Очищену олію гідратують, в процесі гідратації білкові та слизисті речовини набухають, коагулюють та випадають в осад. З осаду одержують фосфатидний концентрат, а олію подають на рафінацію та дезодорацію.

Макуху з пресів підроблюють на дробарках для одержання оптимальної структури, або пелюсткують при необхідності перед екстракцією (у разі двократного пресування - волого-теплова обробка з очисткою дивись вище), а також можлива екстракція гранульованої макухи після прес-грануляторів.

В екстракторах різного типу розчинником екстрагують олію з макухи у вигляді місцели. Після очищення на фільтрах, місцелу направляють на дистиляцію для відгонки розчинника, який знов використовують в технологічному процесі.

Знежирений матеріал (шрот) подають з екстрактора на випарні установки шнекового або чанного типу для усунення розчиннику і далі транспортуються на склад (елеватор) шроту (а макуха у склади макухи). Шрот та макуху використовують у якості кормів для худоби та птахів.

Лабораторія підприємства проводить щоденний контроль за якістю олії та шроту (макухи).

Визначення вмісту пари ЛЗР в повітрі має метою - контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм, з також умов, які забезпечують вогне- та вибухобезпеку роботи.

Вміст пари ЛЗР в повітрі визначається за допомогою універсальних переносних газоаналізаторів УГ-1, УГ-2, або газоаналізаторами класу не нижче.

Відбір проб повітря з метою контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних норм проводиться на висоті 1,5 м від підлоги:

- всередині приміщення у зоні дихання людини;

- у тунелях на вході;

- всередині та у кінці тунелю;

- на фіксованих місцях робітників.

Відбір проб повітря з метою виявлення вогне- та вибухонебезпечних концентрацій проводиться на висоті 0,15-0,2 м від підлоги у різних місцях приміщення. В умовах олійно-екстракційних заводів відбір проб повітря проводиться окрім того у наступних місцях:

1. Приярки, траншеї для трубопроводів та обладнання на висоті 0,15-0,2 м від дна приярка, траншеї.

2. Місце можливого виділення пари ЛЗР обладнанням:

сальникові ущільнення на 0,2-0,3 м нижче сальника та на 0,5 м на відстані від нього з підвітряної сторони;

оглядові вікна - на 0,2-0,3 м нижче вікна та на 0,5 м на відстані від нього;

фільтри на висоті 0,15-0,2 м від підлоги та на відстані 0,5 м;

лійка водовідділювача та шламовипарника - в місці, на 0,3 м нижче лійки та 0,5 м від неї з підвітряної сторони;

транспортер, редлер, шнек в місці на 0,3 м нижче та на відстані 0,5 м;

вихлопна труба вентиляційна - всередині труби (крізь отвір проти потоку) на прямолінійній ділянці на відстані у 2-3 діаметри від місця згинання труби.

3. Олієзбірний резервуар у 0,5 м над поверхнею олії.

4. Бункер, силос елеватора (складу) шроту з 0,5-1,5 м від поверхні шроту, у залежності від висоти повітряного простору над шротом.

Визначення запиленості повітря має метою контроль за додержанням умов, які забезпечують вибухобезпеку виробництва, а також за додержанням санітарно-гігієнічних норм.

Визначення запиленості повітря здійснюється за допомогою апаратури, основним елементом якої є: ротаційна переносна установка або аспіратор рудничного типу АЭР-1, АЭР-4, або інший класом не нижчий.

Відбір проб повітря з метою встановлення наявності вибухонебезпечних концентрацій пилу в ньому повинен проводитись у 2-3 місцях на відстані 0,3-0,4 м від місця викиду обладнанням запиленого повітря.

Відбір проб проводиться за допомогою рудничного аспіратора зі швидкістю просування 20 л/хв. протягом 1,5-2 хв.

Пара ЛЗР відноситься до вибухонебезпечної, якщо температура спалаху пари дорівнює 45 град.С та нижче.

Пара ЛЗР та горючої рідини з температурою спалаху вище 45 град.С відноситься до пожежонебезпечних.

Горючі гази відносяться до вибухонебезпечних при різних температурах зовнішнього середовища.

Горючий пил або волокно відноситься до вибухонебезпечних, якщо нижня межа їх вибуховості не перевищує 65 г/куб.м.

У залежності від передачі вибуху крізь фланцеві зазори в оболонках електрообладнання встановлено чотири категорії для контролю зазорів в умовах експлуатації; в останньому разі слід керуватися вимогами "Правил изготовления взрьвозащищенного электрооборудования".

У залежності від температури самоспалаху суміші встановлюється чотири групи вибухонебезпечних газо- і паро- повітряних сумішей.