аналгезуючий ефект, протисудомні та протиблювотні властивості.
Препарат не призводить до звикання, залежності та розвитку
толерантності; при надходженні внутрішньо хлорпротиксену C
макс
спостерігаються приблизно через 3 год (діапазон 1-4 год); середня
біодоступність при прийомі внутрішньо становить 41% (діапазон
23-64%) відносно в/в введення; розподіляється в організмі подібно
до інших нейролептиків; найвища концентрація спростерігається у
печінці, легенях і нирках, більш низька - у мозку, скелетних
м'язах, селезінці, жирових тканинах і крові; у зв'язку з
біологічним T 9-10 год і досить швидким всмоктуванням
1/2
хлорпротиксен повинен застосовуватися 3 р/добу; для досягнення
стійкого стану необхідно 2 доби; терапевтична концентрація у
сироватці крові становить 0,04-0,3 мкг/мл (127-950 нмоль/л); долає
плацентарний бар'єр; виділяється у малих кількостях з молоком -
співвідношення концентрацій молока/плазма у жінок варіює між 1,2
та 2,6; метаболізм хлорпротиксену проходить головним чином шляхом
сульфокислення та N-деметилювання; меншою мірою мають місце
реакції гідроксилювання кільця та N-окислення; на противагу
фенотіазинам тіоксантени не утворюють фенолістичних метаболітів і
вільних радикалів; метаболіти не мають нейролептичної активності
та мають дуже низьку фармакологічну активність, виводяться
переважно з калом і сечею.
Показання для застосування ЛЗ: шизофренія та інші психози, що супроводжуються психомоторним неспокоєм, тривожний стан, тривожне збудження; лікування абстиненції у алкоголіків і наркоманів; депресивні с-ми, неврози, психосоматичні порушення, пов'язані з тривожним станом, збудженням, безсонням, порушеннями сну; епілепсія та олігофренія, пов'язані з психічними розладами, такими як еретизм, збудження, лабільність настрою та порушення поведінки; хр. болі (доповнення до аналгетиків); геріатрія - гіперактивність, збудження, сплутаність свідомості, дратівливість, тривога, порушення поведінки та сну.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим, загалом, спочатку призначаються невеликі дози, які слід збільшувати до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, грунтуючись на досягнутому терапевтичному ефекті; шизофренія та інші психотичні стани, манія - початкова доза - 50-100 мг/добу з поступовим збільшенням до досягнення оптимального ефекту, звичайна оптимальна доза 300 мг/добу в окремих випадках може досягати 1200 мг/добу за потребою; підтримуюча доза звичайно становить 100-200 мг/добу; через седативну дію доза повинна бути розділена з меншими дозами вдень і більшою - ввечері; лікування стану абстиненції у алкоголіків та наркоманів. 500 мг/добу у поділених дозах протягом 7 діб; після подолання періоду абстиненції дозу слід повільно зменшувати; підтримуюча доза 100 мг може стабілізувати стан і зменшувати ризик рецидиву, з часом можливо подальше зменшення дози; порушення сну - 25 мг за 1 год до сну; епілепсія та олігофренія з психічними порушеннями - 25-50 мг/добу, збільшуючи до 75-125 мг/добу, в епілептиків повинна підтримуватися адекватна доза протисудомних препаратів; хр. болі - можливо застосування у комбінації з анальгетиками 100 мг/добу, збільшуючи до 200-300 мг/добу; геріатрія - індивідуальний підбір у діапазоні 25-100 мг/добу; педіатрія 0,5-2 мг/кг маси тіла.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС та периферична нервова система - запаморочення, екстрапірамідні симптоми; вегетативна нервова система - сухість у роті; психіка - сонливість; серцево-судинна система - постуральна гіпотензія, розлади ЧСС та ритму, тахікардія; інші - збільшення маси тіла, порушення акомодації, затримка сечі, судоми, реакції шкіри (висип, свербіж, еритема), збільшення світлочутливості, перехідна галакторея, менструальні розлади, зниження лібідо спостерігались у кількох пацієнтів, що отримували високі дози; незначні зміни у тесті на функціональну активність печінки, окремі випадки жовтухи.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого його компонента; циркуляторний колапс, депресія ЦНС будь-якого походження (наприклад алкогольна, барбітуратна чи опіоїдна інтоксикація), коматозний стан, дискразія (патологічні зміни) крові, феохромоцитома, закритокутова глаукома, міастенія gravis.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 15 мг, по 25 мг, по 50 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 5 років.
Торгова назва ЛЗ:
I. Труксал, H. Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія
Хлорпротиксен 15, Хлорпротиксен 50, Лечива, Lechiva a.s., Чеська Республіка
- Зуклопентиксол (Zuclopenthixol)*
Фармакотерапевтична група: N05AF05 - нейролептики
Основна фармакотерапевтична дія: виражена антипсихотична, специфічну гальмуючу дію, седативний дія.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: похідне тіоксантену, що має залежний від дози седативний
ефект; швидкий розвиток седативного ефекту на початку терапії (до
появи антипсихотичної дії) є перевагою при лікуванні гострих і
підгострих психозів; толерантність до неспецифічного седативного
ефекту препарату настає швидко; специфічна гальмуюча дія є
особливо сприятливою при лікуванні пацієнтів із збудженням,
неспокоєм, ворожістю та агресивністю; антипсихотичний ефект, як і
щодо інших нейролептиків, пов'язують із блокадою дофамінових
рецепторів, що може викликати ланцюгову реакцію, до якої
залучаються й інші медіаторні системи; біодоступність
зуклопентиксолу при прийомі внутрішньо становить близько 44%;
C досягається через 4 год; у незначних кількостях проходить
макс
плацентарний бар'єр і у невеликих кількостях виділяється з грудним
молоком; метаболіти не мають нейролептичної активності та
виводяться головним чином з калом і частково - із сечею;
біологічний T - приблизно 20 год.
1/2
Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. шизофренія та інші психотичні розлади, особливо з галюцинаціями, параноїдальним маренням і порушеннями мислення, а також стани збудження, неспокою, ворожості та агресивності; маніакальна фаза маніакально-депресивного психозу; розумова відсталість, яка поєднується із психомоторним збудженням, ажитацією, ворожістю та іншими розладами поведінки; сенільне недоумство з параноїдальними ідеями, сплутаною свідомістю, дезорієнтацією, розладами поведінки.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим дози препарату та термін лікування визначаються індивідуально, залежно від стану пацієнта; на початку лікування слід використовувати невеликі дози, які потім швидко збільшують до оптимально ефективного рівня, залежно від клінічного ефекту; г. напад шизофренії та інші г. психози, виражені г. стани збудження - терапевтична доза коливається в межах 10-50 мг/добу; при виражених розладах і станах помірної тяжкості початкова доза 20 мг/добу може за необхідності бути збільшувана на 10-20 мг кожні 2-3 дні до 75 мг/добу і більше; МДД - 150 мг; хр. психотичні стани при шизофренії та інші хр. психози - підтримуюча доза - 20-40 мг/добу; ажитація у пацієнтів з олігофренією - 6-20 мг/добу, за необхідності доза може бути збільшена до 25-40 мг/добу; ажитація і сплутаність свідомості у сенільних пацієнтів - 2-6 мг/добу (бажано давати ввечері), за необхідності доза може бути збільшена до 10-20 мг/добу; пацієнтам із зниженою функцією нирок зуклопентиксол призначається у звичайних дозах; пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно призначати вдвічі меншу дозу порівняно із звичайною, а також, за можливості, проводити визначення рівня препарату у сироватці крові; пероральна добова доза зуклопентиксолу (мг) x 8 = зуклопентиксол (мг) в/м через 2 тижні; пероральна добова доза зуклопентиксолу (мг) x 16 = зуклопентиксол (мг) в/м 4 тижні; пацієнтам слід продовжувати приймати препарат перорально протягом першого тижня після першої ін'єкції, але у зменшеній дозі.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - розвиток екстрапірамідних симптомів; пізня дискінезія; психічна діяльність - сонливість на початковій стадії лікування; вегетативна нервова система та серцево-судинна система - сухість у роті, порушення акомодації, затримка сечі, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та запаморочення; печінка - зрідка відмічаються незначні зміни печінкових проб, які з часом минають.
Протипоказання до застосування ЛЗ: г. отруєння алкоголем, барбітуратами та опіатами; коматозні стани; періоди вагітності та лактації.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 2 мг, по 10 мг, по 25 мг; р-н для ін'єкцій (олійний), 50 мг/мл або 200 мг/мл або 500 мг/мл по 1 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності табл. по 2 мг - 2 роки; табл. по 10 мг та 25 мг - 5 років.
Торгова назва ЛЗ:
I. Клопіксол, Клопіксол Депо, H. Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія
Клопіксол-Акуфаз, H. Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія
- Флупентиксол (Flupenthixol)*
Фармакотерапевтична група: N05AF01 - нейролептики
Основна фармакотерапевтична дія: виражена антипсихотична, анксіолітична та антидепресантна дія.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: похідне тіоксантену; антипсихотичний ефект виникає, коли
препарат приймають у дозах 3 мг або більше на день і зростає з
підвищенням дози; має розгальмувальну та підвищуючу настрій дію,
яка робить апатичних, депресивних пацієнтів із слабкою мотивацією
більш активними і такими, які краще взаємодіють і активніше
шукають соціальні контакти; у низьких та помірних дозах (до 25 мг
на день), не є седативним, тоді як при введенні вищих доз можна
очікувати неспецифічний седативний ефект; у низьких щоденних дозах
(до 3 мг) має антидепресантні властивості; біодоступність
флупентиксолу після прийому внутрішньо становить близько 40%, а
C досягається за 3-6 год; у незначних кількостях проходить
макс
плацентарний бар'єр і у невеликих кількостях виділяється з грудним
молоком; метаболіти не мають нейролептичної активності; ескреція
відбувається головним чином з калом і частково - із сечею;
біологічний T становить близько 35 годин.
1/2
Показання для застосування ЛЗ: депресії легкого та помірного ступеня, які супроводжуються тривогою, астенією та втратою ініціативи; хр. невротичні розлади, що супроводжуються тривожним станом, депресією та апатією; психосоматичні розлади з астенічними реакціями; г., ситуаційно зумовлені тривожні розлади та стани емоційного напруження, які не потребують седативної гіпнотичної терапії, при зловживанні транквілізаторами; шизофренія та інші психотичні розлади, що супроводжуються такими симптомами, як галюцинації, параноїдальне марення та порушення мислення, ускладнені апатією, анергією та аутизмом.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для лікування дорослих з депресіями, хр. невротичними та психосоматичними розладами дози препарату визначаються індивідуально, відповідно до стану пацієнта - спочатку 1 мг/добу як разова доза вранці або по 0,5 мг 2 р/добу; через тиждень дозу можна підвищити до 2 мг/добу, якщо клінічна реакція не є адекватною; щоденну дозу, більшу за 2 мг, необхідно давати окремими дозами, максимум до 3 мг; якщо при максимальній дозі (3 мг щоденно) протягом тижня ефект не досягається, препарат необхідно відмінити; для лікування шизофренії та інших психотичних розладів дози препарату визначаються індивідуально, відповідно до стану пацієнта - у цілому, спочатку необхідно використовувати малі дози та підвищувати їх до оптимально ефективного рівня якнайскоріше, відповідно до терапевтичного ефекту, спочатку 3-15 мг/добу перорально, як дві або три дози на день, підвищуючи за необхідністі до 40 мг/добу; підтримуюча доза - звичайно 5-20 мг/день, може прийматись як базова доза вранці; пацієнтам похилого віку необхідно призначення нижчих доз; пацієнтам із зниженою функцією нирок флупентиксол призначається у звичайних дозах; пацієнтам з порушенням функцій печінки необхідно обережно визначати терапевтичну дозу, а також, за можливості, проводити визначення рівня препарату у сироватці крові; термін лікування залежить від перебігу хвороби та ефективності лікування.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - розвиток екстрапірамідних симптомів, особливо на початковому етапі лікування; при тривалій терапії у пацієнтів - пізня дискінезія; психіка - транзиторне безсоння, особливо коли пацієнта перевели з прийому седативних нейролептиків; при великих дозах - седативна дія; серцево-судинна система - АГ; ШКТ - транзиторні зміни печінкових проб, нудота.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого його компонента; циркуляторний колапс, депресія ЦНС будь-якого походження (наприклад алкоголь, барбітуратна або опіоїдна інтоксикація), коматозний стан, дискразія (патологічні зміни) крові, феохромоцитома; для пацієнтів, які є збудженими, оскільки активуюча дія препарату може призвести до підсилення цих особливостей.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,5 мг, по 1 мг; р-н для ін'єкцій (олійний), 20 мг/мл або 100 мг/мл по 1 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t до 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
I. Флюанксол, Флюанксол Депо, H. Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія
- Кветіапін (Quetiapinum)*
Фармакотерапевтична група: N05AH04 - антипсихотичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: атиповий антипсихотичний препарат, що взаємодіє з великою кількістю нейротрансмітерних рецепторів; проявляє більш високе споріднення до рецепторів серотоніну (5HT2), ніж до рецепторів дофаміну D1 та D2 головного мозку; також має високе споріднення до гістамінергічних та адренергічних a1-рецепторів і менше щодо a2-адренергічних рецепторів; немає помітного споріднення до холінергічних мускаринових і бензодіазепінових рецепторів; проявляє антипсихотичну активність; кветіапін викликає лише слабку каталепсію при використанні дози, що ефективно блокує допамінові D2 рецептори; викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10 допамінергічних нейронів порівняно з А9 нігростріатальними нейронами, втягнутими в моторну функцію, і проявляє мінімальну здатність до порушення тонусу у мавп, чутливих до нейролептиків; не викликає тривалого підвищення рівня пролактину; ефективний при лікуванні позитивних та негативних симптомів шизофренії.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: при пероральному застосуванні добре всмоктується і
активно метаболізується; основні метаболіти, що містяться в
плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності; приймання
їжі істотно не впливає на біодоступність кветіапіну; T
1/2
становить близько 7 год; приблизно 83% кветіапіну зв'язується з
білками плазми; ефективний при прийманні 2 р/добу; вплив
кветіапіну на рецептори 5HT2 і D2 продовжується до 12 год після
приймання препарату, що підтверджується даними позитронної
емісійної томографії; фармакокінетика кветіапіну лінійна,
відмінностей між чоловіками і жінками не спостерігається; середній
кліренс кветіапіну у літніх пацієнтів на 30-50% менший, ніж той,
що спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років; середній
кліренс кветіапіну у плазмі крові менший приблизно на 25% у
пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну
< 30 мл/хв/1,73 кв.м) та у пацієнтів з ураженням печінки
(стабільний алкогольний цироз), але індивідуальні рівні кліренсу
були в межах, відповідних до здорових людей; використання
радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше ніж 5%
кветіапіну не метаболізується і виводиться в незмінному вигляді
нирками або з фекаліями; приблизно 73% радіоактивної мітки
виводиться з сечею і 21% з фекаліями. CYP3A4 є ключовим ферментом
метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом P450;
кветіапін та деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу
активність відносно ферментів цитохрому P450, 1A2, 2C9, 2C19, 2D6
і 3A4, але тільки при концентрації в 10-50 разів вище, ніж при
концентрації, що спостерігається при звичайно використовуваному
ефективному дозуванні 300-450 мг/добу у людини.
Показання до застосування ЛЗ: г. та хр. психози, включаючи шизофренію; маніакальні епізоди, пов'язані з біполярними розладами.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим внутрішньо 2 р/добу, препарат можна приймати як під час їди, так і між прийомами їжі; лікування шизофренії - добова доза для перших 4 днів терапії становить 1-й день - 50 мг, 2-й день - 100 мг, 3-й день - 200 мг, 4-й день - 300 мг, починаючи з 4-го дня, доза повинна титруватися до звичайно ефективного дозування в межах від 300 до 450 мг/добу; залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості пацієнта доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг/добу; лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярними розладами - добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 1-й день - 100 мг, 2-й день - 200 мг, 3-й день - 300 мг, 4-й день - 400 мг; подальше збільшення дози відбувається не більше ніж на 200 мг щодня, аж до збільшення добової дози до 800 мг, починаючи з 6-го дня лікування; залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості доза може варіювати 200-800 мг/добу; у літніх пацієнтів початкова доза кветіапіну повинна становити 25 мг/добу; доза повинна збільшуватися щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, що, певно, буде меншою, ніж у більш молодих пацієнтів; кліренс кветіапіну при пероральному прийомі зменшується приблизно на 25% у пацієнтів з порушенням функції нирок чи печінки; активно метаболізується в печінці і, таким чином, повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки; у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок терапія кветіапіном повинна починатися з 25 мг/добу, доза повинна збільшуватися щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія, запаморочення, злоякісний нейролептичний с-м, лейкопенія, периферичні набряки; невелике дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози, а саме, загального T4 та вільного T4; максимальне зниження загального та вільного T4 зареєстроване протягом перших 2-4 тижнів терапії кветіапіном без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні; припинення лікування призводило до відновлення рівнів загального T4 та вільного T4 незалежно від тривалості лікування; незначне зниження загального T3 відзначалося лише при застосуванні високих доз; рівень тироксинзв'язуючого глобуліну не змінювався і, відповідно, не спостерігалось підвищення рівня тиреотропного гормону; при прийманні кветіапіну не було жодних ознак гіпотиреозу; дуже рідко повідомлялось про гіперглікемію та загострення діабету при лікуванні кветіапіном; подібно до дії інших антипсихотичних препаратів можливе збільшення ваги здебільшого в перші тижні лікування; як і при прийомі інших антипсихотичних препаратів кветіапін може викликати подовження інтервалу QTC, але в клінічних дослідженнях не виявлено взаємозв'язку з постійним збільшенням QTC.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 25, по 100 мг, по 200 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t нижче 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Кветирон 25, Кветирон 100, Кветирон 200, ТОВ "Фарма Старт"
II. Кетилепт(R), EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина
Сероквель, AstraZeneca UK Limited, Великобританія
- Клозапін (Clozapinum)*
Фармакотерапевтична група: N05AF05 - психолептичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: клозапін має виражену антипсихотичну і седативну дії; не спричиняє екстрапірамідних порушень, завдяки чому клозапін відносять до групи "атипових" нейролептиків; механізм антипсихотичної дії клозапіну остаточно не встановлений; найбільша активність відзначена щодо дофамінових рецепторів лімбічної ділянки головного мозку, де клозапін перешкоджає зв'язуванню дофаміну з D1 і D2-дофаміновими рецепторами; цей ефект менш виражений, ніж у "типових" нейролептиків; зв'язується переважно в недофамінергічних ділянках (з альфа-адренорецепторами, серотоніновими, гістаміновими і холінорецепторами); незначною мірою впливає або взагалі не впливає на концентрацію пролактину в плазмі крові, оскільки не зв'язується дофаміновими рецепторами в тубероінфундибулярному тракті; характерними фармакологічними властивостями клозапіну є пригнічення реакції активації при електричному подразненні ретикулярної формації середнього мозку, виражена центральна та периферична антихолінергічна дія, периферична адренолітична дія; не має каталептогенних ефектів; гальмує вивільнення дофаміну пресинаптичними нервовими закінченнями; клінічно відрізняється сильною антипсихотичною дією у поєднанні з седативним компонентом за відсутності властивих іншим нейролептикам екстрапірамідних побічних явищ (що, можливо, пов'язано з центральною холінолітичною дією препарату); не спричиняє сильного загального пригнічення центральної нервової системи, як аміназин та інші аліфатичні фенотіазини.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при прийманні внутрішньо всмоктується швидко і практично повністю; C досягається в середньому протягом 2,5 год;
макс
рівноважні концентрації досягаються через 8-10 днів прийому;
піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні"
через печінку з утворенням метаболітів невисокої активності або
неактивних; розподіл інтенсивний і швидкий, проходить крізь
гематоенцефалічний бар'єр; зв'язування з білками - 95%; T
1/2
становить 8 год; виводиться нирками (50%) і через кишечник (30%).
Показання до застосування ЛЗ: шизофренія (у разі відсутності ефекту від лікування класичними нейролептиками або при їх непереносимості).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо (після їжі) 2-3 р/добу; разова доза для дорослих становить 50-200 мг, добова доза - 200-400 мг; лікування зазвичай розпочинають з дози 25-50 мг, потім поступово збільшують (по 25-50 мг на добу) до 200-300 мг на добу протягом 7-14 днів; для підтримуючої терапії та амбулаторним хворим призначають по 25-200 мг/добу (можна у вигляді одноразової дози, прийнятої у вечірні год); при відміні лікування слід поступово знижувати дозу протягом 1-2 тижнів; МДД - 600 мг (0,6 г).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гематологічні ефекти - гранулоцитопенія, агранулоцитоз (як правило, розвивається протягом перших 18 тижнів лікування), еозинофілія та/або лейкоцитоз невідомої етіології (особливо протягом перших тижнів лікування); ЦНС - сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні симптоми, як правило, легкого ступеня вираженості, розвиток ригідності, тремору, акатизії, злоякісного нейролептичного с-му; вегетативна нервова система - відчуття сухості у роті, порушення акомодації, потовиділення та терморегуляції, гіпертермія, надмірне слиновиділення; серцево-судинна система - тахікардія, ортостатична гіпотензія, непритомність (особливо у перші тижні лікування), АГ, колапс, який супроводжувався пригніченням або зупинкою дихання; зміни на ЕКГ, розвиток аритмій, міокардиту; ШКТ - нудота, блювання, запор, підвищення активності ферментів печінки, розвиток холестазу; сечовидільна система - нетримання сечі та затримки сечовипускання; інші - збільшення маси тіла, розвиток шкірних реакцій; випадки раптової смерті, які зустрічаються з однаковою частотою як серед хворих з психічними розладами, які одержують антипсихотичні препарати, так і серед хворих, які не одержують цих препаратів.
Протипоказання до застосування ЛЗ: зміни картини крові (гранулоцитопенія, агранулоцитоз), при алкогольному та інших токсичних психозах, спазмофілії, епілепсії, тяжких захворюваннях печінки, нирок, серцево-судинної системи, хворобах кровотворної системи, закритокутовій глаукомі, гіпертрофії передміхурової залози, атонії кишечнику, при вагітності, коматозних станах.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,1 г, по 0, 025 г.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Азалептол, ЗАТ "Технолог"
Азапін, ЗАТ "Київський вітамінний завод"
II. Азалептин, ВАТ "Органіка", Російська Федерація
Азалептин, АТ "Органіка", Російська Федерація
Азалептин-Арпі, СП АТЗТ "АРПІМЕД", Вірменія
Клозапін Сандоз, Salutas Pharma GmbH підприємство компанії "Sandoz"; "Lek Pharmaceuticals d.d." підприємство компанії "Sandoz"; "LEK S.A" підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d.", Німеччина/Словенія/Польща
Лепонекс(R), Novartis Pharmaceuticals UK Ltd для "Novartis Pharma AG", Великобританія/Швейцарія
Скізорил, Intas Pharmaceuticals Ltd, Індія
- Оланзапін (Olanzapin)*
Фармакотерапевтична група: N05AH03 - нейролептики
Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична (нейролептична) дія, зумовлена широким спектром фармакологічної дії, що зумовлена впливом на різні рецептори.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: нетиповий антипсихотичний засіб (нейролептиком),
селективним моноамінергічним антагоністом зі спорідненістю з
такими рецепторами: серотонінові 5HT2a/2c, 5HT3, 5HT6, допамінові
D1, D2, D3, D4, D5, холінергічні мускаринові M1-5, гістамінові H1,
а також a1-адренергічним рецепторам; селективно впливає на
мезолімбічну систему без вираженого впливу на екстрапірамідну
систему; механізм дії препарату оланзапін, як і інших ЛЗ, які
застосовуються для лікування шизофренії, невідомий; ефективність
цього препарату в лікуванні шизофренії залежить від комбінації
антагоніста допаміну та серотоніну типу (5HT2); краще зв'язується
з рецепторами 5HT2, ніж з рецепторами D2; зв'язування з останнім
рецептором слабше, ніж у випадках застосування звичайних
нейролептиків; цей профіль активності оланзапіну пояснює
позитивний вплив ЛЗ на симптоматику хвороби, а також у поодиноких
випадках появу экстрапірамідних розладів та пізньої дискінезії,
пов'язаної з лікуванням оланзапіном; антагонізм щодо інших, крім
допамінових та 5HT2, рецепторів може пояснювати деякі інші
терапевтичні ефекти та побічну дію оланзапіну; антагонізм
препарату щодо мускаринових M1-5 рецепторів може пояснювати його
антихолінергічну дію; антагонізм оланзапіну щодо гістамінових H1
рецепторів може бути причиною сонливості, а антагонізм щодо
a1-адренергічних рецепторів пояснює ортостатичну гіпотензію; при
прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ, досягаючи C
макс
через 5-8 год; прийом їжі не впливає на всмоктування оланзапіну;
метаболізується в печінці шляхом зв'язування та окислення (40%
дози); основним метаболітом є 10-N-глюкоронід, котрий не проникає
через гематоенцефалічний бар'єр; в основному фармакологічна
активність препарату залежить від оланзапіну, який не піддавався
процесу біотрансформації; T становить від 21 до 54 год (в
1/2
середньому 30 год), а кліренс у плазмі знаходиться в межах від 12
до 47 л/год (в середньому 25 л/год); виділяється оланзапін, в
основному, у вигляді метаболітів, приблизно 57% з сечею та 30% з
калом; залежність між прийнятою дозою оланзапіну та рівнем
препарату в плазмі крові має лінійний характер; прийом оланзапіну
1 р/добу протягом тижня створює стабільну концентрацію в плазмі
крові, яка відповідає подвійній концентрації після одноразової
дози; концентрація в плазмі крові, T та кліренс оланзапіну
1/2
можуть змінюватись залежно від статі або віку пацієнта, паління;
кліренс оланзапіну в плазмі крові нижчий у осіб похилого віку,
жінок та у осіб, які не палять.
Показання для застосування ЛЗ: лікування шизофренії у хворих з підтвердженим терапевтичним ефектом в активній фазі лікування; лікування загострень, підтримуючої та тривалої протирецидивної терапії хворих на шизофренію та з іншими психотичними розладами з вираженою продуктивною (галюцинації, автоматизми) та/або негативною симптоматикою (емоційна бідність, зниження соціальної активності, убогість мови), а також супутніми афективними розладами; біполярні афективні розлади; лікування г. маніакальних або змішаних нападів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкою зміною фаз.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають 1 р/добу, незалежно від прийому їжі; початкова доза - 10 мг/добу, наступна добова доза може становити від 5 до 20 мг; встановлення оптимального дозування залежить від клінічного стану пацієнта, а збільшення дози понад 10 мг/добу повинно бути клінічно обґрунтованим; у разі потреби корекції дози рекомендується її підвищення або зниження на 5 мг; МДД - 20 мг (збільшення дози вище 15 мг/добу слід проводити не раніше, як через 4 дні після початку лікування); рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку, а також осіб з низькою масою тіла становить 5 мг/добу за умови, що ця доза достатня для досягнення клінічного поліпшення; у хворих з нирковою недостатністю та/або з печінковою недостатністю початкова добова доза - 5 мг; особливості приготування розчину для в/м ін'єкцій.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, підвищення маси тіла, запаморочення, ортостатична гіпотонія, астенія (слабкість), підвищення апетиту, запори, сухість у роті, затримка рідини (периферичні набряки), занепокоєння, розлади особистості, акатизія (неможливість сидіти, лежати на одному місці); головні болі, блювання, розлади зору, паркінсонізм, дискінезії (розлад точних рухів, особливо рук і пальців), дистонія (розлад м'язового тонусу), підвищення рівня пролактину в плазмі крові, що у більшості пацієнтів повертається до вихідного без переривання лікування; галакторея, відсутність менструацій, або розлад менструального циклу, збільшення молочних залоз, гінекомастія; тимчасове оборотне підвищення активності печінкових трансаміназ АСТ (аспарагінтрансферази) і АЛТ (аланінтрансферази); підвищення активності креатинінфосфокінази; зміна картини крові; підвищена світлочутливість; злоякісний нейролептичний с-м (пропасниця, тахікардія, зміни АТ, підвищене потовиділення, порушення серцевого ритму), моторні розлади (ригідність м'язів, напади судом), порушення свідомості, підвищення активності креатинінфосфокінази, міоглобінурія (появи міоглобіну в сечі), а також г. ниркова недостатність; у разі злоякісного нейролептичного с-му - специфічного фармакологічного лікування не існує; рекомендується негайна відміна антипсихотичних препаратів, спостереження за пацієнтом з інтенсивною симптоматичною терапією; пізні дискінезії (потенційно необоротний комплекс неконтрольованих патологічних рухів кінцівок і тулуба); ризик розвитку цих симптомів більший у людей похилого віку, особливо у жінок; специфічного лікування пізніх дискінезій не існує, хоча цей синдром може частково чи цілком регресувати після відміни антипсихотичних препаратів.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; ризик розвитку закритокутової глаукоми; вагітність, лактація; діти до 18 років.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 5 мг, по 10 мг; порошок ліофілізований для приготування р-ну для в/м ін'єкцій по 10 мг у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ:
II. Зипрекса(R), Eli Lilli and Compani Limited; "Lilly S.A.", Великобританія/Іспанія
Зипрекса(R), виробник in bulk: "Patheon Italia S.p.A."; пакувальник: "Lilly Pharma Fertigung und Distribution GmbH & Co.
KG", Італія/Німеччина
Зипрекса(R) Зидис, Catalent U.K. Swindon Zydis Limited; "Eli Lilli and Compani Limited"; пакувальник "Lilly S.A." для "Eli Lilly Nederland B.V.", Великобританія/Іспанія/Нідерланди
Золафрен, Adamed Sp. z.o.o, Польща
- Зипразидон (Ziprasidone)*
Фармакотерапевтична група: N05AE04 - нейролептики
Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична (нейролептична),антидепресантна,анксіолітична дія.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: має велику спорідненість з дофаміновими рецепторами типу
2 (D2) та суттєво більшу спорідненість із серотоніновими
рецепторами типу 2A(5HT2A), також взаємодіє із серотоніновими
5HT2C-, 5HT1D- та 5HT1A-рецепторами, причому його спорідненість з
цими рецепторами така ж сама або перевищує спорідненість із
дофаміновими D2-рецепторами; має помірну спорідненість з
нейрональними системами транспорту серотоніну або норадреналіну,
також має помірну спорідненість з гістаміновими H1-рецепторами та
альфа1-адренорецепторами; антагонізм між цими рецепторами може
виявлятися сонливістю та ортостатичною гіпотензією; виявляв
незначну спорідненість із мускариновими M1-холінорецепторами;
антагонізм між цими рецепторами може виявлятися порушеннями
пам'яті; препарат виявляє властивості антагоніста відносно
серотонінових 2A(5HT2A)- та дофамінових 2(D2)-рецепторів; є
потужним антагоністом 5HT2C- та 5HT1D-рецепторів й потужним
агоністом 5HT1A-рецепторів та інгібітором зворотного нейронального
захоплення норадреналіну та серотоніну; здатність пригнічувати
зворотнє нейрональне захоплення норадреналіну та серотоніну може
пояснювати антидепресантну активність зипразидону; агонізм з
5HT1A-рецепторами може пояснювати анксіолітичний ефект; потужний
антагонізм з 5HT2C-рецепторами може пояснювати антипсихотичну
активність; через 12 год після одноразового введення дози 40 мг
спостерігається блокада більш ніж 80% серотонінових рецепторів
типу 2A та більш ніж 50% дофамінових рецепторів типу D2, за даними
позитронно-емісійної томографії (ПЕТ); при багаторазовому
пероральному прийомі засобу разом із їжею C спостерігається
макс
між 6-ю та 8-ю год після його прийому; демонструє лінійну кінетику
в межах терапевтичних доз від 40 до 80 мг у суб'єктів, які
приймали їжу; після прийому їжі абсолютна біодоступність дози
20 мг становить 60%; абсорбція знижується на 50% при його прийомі
натщесерце; прийом 2 р/добу забезпечує досягнення стійкого рівня
починаючи вже з третього дня; величина середнього часу
напіввиведення препарату становить 6,6 год; зв'язується з
протеїнами плазми (> 99%), і цей ефект не залежить від
концентрації; засіб майже повністю метаболізується після прийому
внутрішньо, лише незначна кількість виводиться із сечею (< 1%) або
фекаліями (< 4%) у незміненому стані; первинно метаболізується
трьома шляхами з утворенням чотирьох основних циркулюючих
метаболітів: бензизотіазолу піперазину (БІТП) сульфоксиду, БІТП
сульфону, зипразидону сульфоксиду та S-метилдигідрозипразидону;
приблизно 20% дози виводиться із сечею та приблизно 66% - з
фекаліями; незмінений зипразидон становить приблизно 44%
загального вмісту зипразидонозалежних сполук у сироватці;
утворення S-метилдигідрозипразидону є провідним шляхом метаболізму
зипразидону; S-метилдигідрозипразидон в основному виділяється
шляхом екскреції з жовчю та фекаліями, а CYP3A4 є каталізатором
метаболізму незначною мірою; сульфоксид виділяється шляхом
ниркової екскреції і через вторинні шляхи метаболізму, які
каталізуються CYP3A4; фармакокінетичний скринінг не виявив
будь-якої суттєвої різниці фармакокінетичних параметрів між
особами, що палять і не палять; також не виявлено будь-яких
вікових або статевих особливостей фармакокінетики засобу; при
пероральному прийомі не помічено різниці у фармакокінетиці
препарату у хворих з помірним і тяжким порушенням функції нирок;
дотепер невідомо, чи збільшується сироваткова концентрація
метаболітів у таких пацієнтів; при легких і середніх формах
печінкової недостатності (шкала Чайлд-П'юджа A або B) внаслідок
цирозу сироваткові концентрації після перорального прийому
підвищувалися на 30%, а T був на 2 год довший, ніж у пацієнтів
1/2
із нормальною функцією печінки.
Показання для застосування ЛЗ: лікування та запобігання рецидивам шизофренії.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендована початкова доза при лікуванні г. станів становить 40 мг 2 р/добу, під час їди; добова доза може відповідно коригуватися, враховуючи індивідуальні клінічні особливості, до 80 мг 2 р/добу; якщо необхідно, максимально рекомендовану дозу можна призначати не раніше 3-го дня лікування; для підтримуючої терапії необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу; в багатьох випадках доза 20 мг 2 р/добу є достатньою; для літніх людей (старше 65 років) будь-яка корекція дози не потрібна; при порушенні функції нирок будь-яка корекція дози не потрібна; для лікування хворих з недостатньою функцією печінки легкого та середнього ступеня слід застосовувати менші дози; у хворих з недостатньою функцією печінки тяжкого ступеня досвід застосування недостатній, тому пацієнтам цієї групи препарат слід призначати з обережністю.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальні - астенія, головний біль; ШКТ - запор, сухість у роті, диспепсія, салівація, нудота, блювання; ЦНС - ажітація, акатизія, запаморочення, дистонія, екстрапірамідні розлади, АГ, інсомнія, сонливість, тремор; органи чуття - порушення зору; епілептичні напади; збільшення ваги тіла; транзиторні збільшення рівня пролактину; постуральна гіпотензія, тахікардія, інсомнія; шкірні - висипання.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до зипразидону або будь-якого з наповнювачів; подовженням інтервалу Q-T і уродженим довгим інтервалом Q-T включно; г. ІМ; декомпенсована серцева недостатність; аритмії, що лікуються антиаритмічними засобами ІА та III класів.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 40 мг, по 60 мг, по 80 мг; порошок ліофілізований для приготування 1,2 мл (20 мг/мл) р-ну для ін'єкцій у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 4 роки.
Торгова назва ЛЗ:
I. Зелдокс(R), Heinrich Mack Nachf. GmbH & Co. KG для "Pfizer Inc.", Німеччина/США
Зелдокс(R), Pfizer P.G.M.;"Ben Venue Laboratories Inc." та "Pfizer Irland Pharmaceuticals" для "Pfizer Inc.", Франція/США/Ірландія
- Рисперидон (Risperidone)*
Фармакотерапевтична група: N05AX08 - нейролептики
Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична (нейролептична) дія, зниження рівня чутливості до небажаної екстрапірамідної симптоматики і одночасно посилення терапевтичної дії на будь-які негативні і емоційні симптоми шизофренії.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: селективний моноамінергічний антагоніст, який виявляє
високу афінність до серотонінергічних 5-HT2 та дофамінергічних
D2-рецепторів; рисперидон зв'язується також з a1-адренергічними
рецепторами і, з меншою афінністю, з H1-гістаміновими та
a2-адренергічними рецепторами, не виявляє афінності до
холінергічних рецепторів; хоча рисперидон є потужним
D2-антагоністом, що пов'язують з його ефективністю щодо
продуктивної симптоматики шизофренії, він не викликає значного
пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію,
у порівнянні з класичними нейролептиками; збалансований
центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує
схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює
терапевтичний вплив препарату, охоплюючи негативні та афективні
симптоми шизофренії; після перорального прийому рисперидон
повністю абсорбується і досягає пікових концентрацій у плазмі в
межах від 1 до 2 год; їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому
рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі;
метаболізується через цитохром P-450 IID6 до
9-гідроксирисперидону, який має аналогічну рисперидону
фармакологічну дію; рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють
активну антипсихотичну фракцію; іншим шляхом метаболізму є
N-дезалкілування; після перорального прийому у хворих з психозами
рисперидон виділяється з T близько 3 год; T
1/2 1/2
9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає
24 год; рівноважна концентрація рисперидону в організмі у
більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня; рівноважна
концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається протягом 4-5 днів;
концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в
межах терапевтичних доз); швидко розподіляється в організмі; об'єм
розподілу становить 1-2 л/кг; у плазмі рисперидон зв'язується з
альбуміном та кислим a1-глікопротеїном; на 88% зв'язується з
білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%; через тиждень після
призначення препарату 70% дози виводиться з сечею, 14% - з калом;
у сечі вміст рисперидону та 9-гідроксирисперидону сягає 35-45% від
прийнятої дози, іншу частину становлять неактивні метаболіти;
фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та вільної
активної фракції у дітей подібна до такої у дорослих; після
одноразової в/м ін'єкції рисперидону у лікарській формі порошок
для приготування суспензії пролонгованої дії виведення рисперидону
починається з нетривалої початкової фази (< 1% дози), за якою йде
інтервал тривалістю 3 тижні; загальне вивільнення рисперидону
починається через 3 тижні, підтримується з 4-го по 6-й тиждень і
вивільнюється до 7 тижня; пацієнт повинен приймати додатковий
антипсихотичний препарат протягом 3 тижнів після початку лікування
в/м препаратом пролонгованої дії; поєднання профіля вивільнення
рисперидону і режиму дозування забезпечує підтримання в плазмі
терапевтичних концентрацій рисперидону; терапевтичні концентрації
зберігаються до 4-6 тижня після останньої ін'єкції в/м препарату
пролонгованої дії; фаза елімінації закінчується приблизно через
7-8 тижнів після останньої ін'єкції.; рисперидон повністю
абсорбується із суспензії і розподіляється в організмі; об'єм
розподілу становить 1-2 л/кг; у плазмі рисперидон зв'язується з
альбуміном і кислим (1-глікопротеїном; у "швидких" метаболізаторів
кліренс активної фракції і рисперидону становить 5,0 і 13,7 л/год,
відповідно, а в "повільних" метаболізаторів - 3,2 і 3,3 л/год
відповідно; після в/м ін'єкцій препарату пролонгованої дії в дозах
25 або 50 мг 1 раз на два тижні середнє значення мінімальної і
максимальної концентрації в плазмі активної фракції становить
9,9-19,2 нг/мл і 17,9-45,5 нг/мл, відповідно; при такому режимі
дозування фармакокінетика рисперидону носить лінійний характер; у
довготривалому (12-місячному) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз
на два тижні вводили в/м препарат пролонгованої дії в дозах
25-50 мг, акумуляції рисперидону не спостерігалося.
Показання для застосування ЛЗ: показаний для лікування різноманітних форм шизофренії, (включаючи перший епізод психозу, г. напади шизофренії, хр. шизофренію) та інших психотичних станів з вираженою продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/або негативною (притуплений афект, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мови) симптоматикою; зменшує афективну симптоматику (тривога, страх, депресія) у пацієнтів з шизоафективними розладами та шизофренією; показаний як засіб довготривалої підтримуючої терапії для запобігання рецидивам (г. психотичних станів) при хр. перебігу шизофренії; показаний для лікування порушень поведінки у хворих на деменцію з симптомами агресивності (вербальні сполохи, фізичне насильство), розладів поведінки (тривога, ажитація) або при переважанні психотичних симптомів; показаний як додаткова терапія до стабілізаторів настрою при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах (епізоди характеризуються піднесеним, експансивним або роздратованим настроєм, підвищеною самооцінкою, зменшенням потреби у сні, прискореним мовленням, розосереджуванням думок, неможливістю сконцентруватись та несприйняттям критики, а також асоціальною або агресивною поведінкою); рисперидон у лікарській формі порошок для приготування суспензії пролонгованої дії для в/м ін'єкцій показаний для лікування різноманітних форм шизофренії (включаючи перший епізод психозу, г. напади шизофренії, хр. шизофренію) та інших психотичних станів з вираженою продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) і/або негативною (притуплений афект, емоційна і соціальна відчуженість, убогість мовлення) симптоматикою; лікування аутизму у дітей та підлітків.