Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, повязаних з виборчим процесом

Точне і неухильне додержання адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом (далі також - виборчий спір, виборча справа), є неодмінною умовою їх правильного, справедливого та своєчасного вирішення.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами адміністративного процесуального законодавства під час вирішення виборчих спорів Пленум Вищого адміністративного суду України

1. Звернути увагу адміністративних судів на те, що відповідно до статті 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас необхідно враховувати, що закони України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (далі також - Закон про вибори народних депутатів, Закон № 4061-VI), від 5 березня 1999 року № 474-XIV "Про вибори Президента України" (далі також - Закон про вибори Президента України, Закон № 474-XIV), від 10 липня 2010 року № 2487-VI "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (далі також - Закон про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, Закон № 2487-VI) (далі також - закони про вибори) містять процесуальні норми, у тому числі й щодо вчинення процесуальних дій судами. Ці норми підлягають застосуванню та є спеціальними щодо норм КАС України, однак лише стосовно вирішення виборчих спорів, які виникли під час виборів.

При визначенні пріоритетності норм, які містяться в КАС України та інших законах, у тому числі й законах про вибори, слід ураховувати те, що норма, прийнята пізніше, має пріоритет над нормою, прийнятою раніше. Виняток становлять випадки, коли прийнятою раніше нормою визначено суб'єктивне право учасників виборчого процесу (виборців, спостерігачів тощо) і дія цієї норми не зупинена, а норма є чинною.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права та враховувати положення частини другої статті 8 КАС України щодо застосування принципу верховенства права.

При визначенні правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень під час розгляду виборчих спорів суди повинні враховувати, що ці суб'єкти також можуть застосовувати цей принцип у своїй діяльності.

Статтями 172 - 179 КАС України встановлено особливості розгляду виборчих спорів адміністративними судами, норми вказаних статей є спеціальними порівняно з іншими нормами КАС України, а тому суди повинні враховувати, що ці норми мають пріоритет над іншими нормами КАС України. Окремі норми вказаних статей є бланкетними, тому для правильного розуміння положень та окремих процесуальних інститутів, визначених цими нормами, необхідно застосовувати положення інших законодавчих актів.

Не допускається розгляд у порядку скороченого провадження адміністративних справ щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом (ч. 11 ст. 183-2 КАС України). Водночас необхідно враховувати, що за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 122 КАС України, така справа може бути розглянута в порядку письмового провадження, але за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України.

2. Пунктом 6 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом.

Слід ураховувати, що положеннями цієї норми визначено основні складові виборчого спору, за якими спір повинен виникнути під час виборчого процесу, та правовідносини, в яких виник цей спір, повинні бути пов'язані з виборчим процесом.

Під виборчим процесом необхідно розуміти здійснення суб'єктами виборчого процесу виборчих процедур щодо підготовки та проведення відповідних виборів у строки, передбачені законодавством, які починаються у законодавчо визначений термін та закінчуються офіційним оприлюдненням результатів виборів (вибори Президента України) або через законодавчо встановлений строк після цього оприлюднення (ст. 11 Закону № 4061-VI, ст. 11 Закону № 474-XIV, ст. 11 Закону № 2487-VI).

Пов'язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів.

Суди повинні враховувати, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється лише на спори стосовно правовідносин, які виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів, і які розглядаються за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України. Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.

Крім того, відповідно до вказаної норми юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори стосовно правовідносин, які виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів, незалежно від того, чи є стороною у цьому спорі суб'єкт владних повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України), оскільки у виборчих спорах така вимога не є обов'язковою. Виборчий спір може виникнути між суб'єктами (учасниками) виборчого процесу, які не є суб'єктами владних повноважень у розумінні КАС України (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Тобто основною умовою для визначення юрисдикції адміністративних судів стосовно виборчих спорів є предмет цих спорів.

Тому справи за позовними заявами про встановлення факту підкупу виборців, факту надання під час виборчого процесу виборцям, закладам, установам, організаціям або членам виборчих комісій грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, робіт, послуг, цінних паперів тощо, фактів навмисного неправомірного усунення з приміщення для голосування офіційних спостерігачів, інших фактів, встановлення яких передбачено законами про вибори, також належать до юрисдикції адміністративних судів. Вимоги про встановлення таких фактів можуть бути подані до суду в одній позовній заяві з вимогою про визнання дій протиправними. Про встановлення таких фактів обов'язково зазначається в резолютивній частині судового рішення.

2.1. Партія (блок), кандидат, які є суб'єктами виборчого процесу, мають право звернутися до засобу масової інформації, що оприлюднив інформацію, яку партія або кандидат вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь про спростування цієї інформації (ч. 12 ст. 74 Закону № 4061-VI, ч. 5 ст. 64 Закону № 474-XIV, ч. 6 ст. 53 Закону № 2487-VI).

Отже, засіб масової інформації повинен опублікувати відповідь про спростування будь-якої інформації, поширеної у передвиборній агітації стосовно суб'єктів виборчого процесу, яку ці особи вважають недостовірною. Недостовірність такої інформації у виборчих справах у порядку адміністративного судочинства не встановлюється. У разі ж відмови (ухилення) засобу масової інформації, що оприлюднив таку інформацію, опублікувати відповідь указані суб'єкти виборчого процесу можуть звернутися до адміністративного суду з позовною заявою до цього засобу масової інформації про зобов'язання оприлюднити відповідь про спростування опублікованих ними неправдивих відомостей про кандидата чи партію (блок). Такий спір є виборчим і підлягає розгляду адміністративним судом за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України.

Слід мати на увазі, що суб'єкти виборчого процесу мають право звертатись до суду з позовами щодо захисту честі, гідності, ділової репутації внаслідок поширення про них недостовірної інформації з вимогами, зокрема, про спростування такої інформації в судовому порядку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. ст. 277 - 280 Цивільного кодексу України). Такі справи розглядаються загальними судами за правилами господарського або цивільного судочинства.

3. Визначаючи спір щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом, за суб'єктним складом (сторонами), суди повинні виходити з того, хто є позивачем у справі (суб'єкт виборчого процесу) та хто є відповідачем у справі, оскільки не кожна особа може бути стороною в такому спорі.

3.1. Щодо визначення позивача у виборчому спорі, то адміністративні суди повинні враховувати таке.

3.1.1. Загальне право на подання позову в спорі, пов'язаному з виборчим процесом, належить суб'єктам виборчого процесу, як це передбачено частиною першою статті 172 КАС України, з якої випливає, що право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії). Ця норма є бланкетною, вона відсилає до законів про вибори, якими регулюється виборчий процес та які визначають коло суб'єктів виборчого процесу.

Суб'єктами виборчого процесу є виборці, виборчі комісії, кандидати, партії (блоки) або місцеві організації партій, які висунули кандидатів у відповідному виборчому процесі, уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу та від кандидатів (ст. 12 Закону № 2487-VI, ст. 12 Закону № 474-XIV, ст. 12 Закону № 4061-VI), крім того, офіційні спостерігачі від громадських організацій (п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону № 4061-VI).

Суб'єктам відповідного виборчого процесу, крім виборців, надано право на звернення до суду з таким позовом незалежно від того, чи порушені їхні права, свободи та інтереси, або від того, чи уявно вони вважають про таке порушення.

Окремі суб'єкти виборчого процесу, в тому числі виборчі комісії, мають таке ж право на звернення до суду у випадках, передбачених частиною першою статті 174 та частиною першою статті 175 КАС України.

Виборці таким правом наділені лише в разі звернення до суду з позовом про включення або виключення зі списку виборців інших осіб (ч. 1 ст. 173 КАС України).

У зазначених випадках під час вирішення виборчих спорів суд повинен перевіряти лише правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та не встановлювати у разі їх протиправності наявність порушення прав, свобод та інтересів позивача.

У виборчих спорах право на звернення до суду щодо вирішення таких спорів мають суб'єкти того виборчого процесу, в якому вони набули цього статусу. Урахування цієї особливості є важливим, зокрема, у разі одночасного проведення різних видів виборів.

У порядку, передбаченому статтею 172 КАС України, звернутися до суду мають право особи, які мають намір реалізувати своє право на участь у виборчому процесі або набути статусу суб'єкта виборчого процесу, у разі відмови в цьому виборчими комісіями або органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Якщо така відмова не оскаржена або визнана законною, то ці особи не мають права оскаржувати подальші рішення, дії та бездіяльність виборчих комісій або органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у виборчому процесі як суб'єкти відповідного процесу та не мають права в подальшому на подання позову у вказаному порядку.

3.1.2. Відповідно до частини другої статті 172 КАС України виборці мають право на звернення до суду у вказаному порядку лише в разі порушення їхніх виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі особисто. За таких самих умов виборець може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів, визначених у частині другій статті 174 та в частині першій статті 175 КАС України.

Під виборчими правами та інтересами виборця щодо участі у виборчому процесі особисто необхідно розуміти не тільки право голосу на відповідних виборах, а й участь у роботі виборчих комісій як членів цих комісій, у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за виборами та інших заходах у порядку, визначеному законами України.

За подібних умов окремі суб'єкти виборчого процесу виборів Президента України мають право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів, визначених частинами першою, третьою статті 176 КАС України, зокрема в разі порушення їхніх законних прав або охоронюваних законом інтересів.

У зазначених випадках під час вирішення виборчих спорів судам необхідно перевіряти не лише правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а й встановлювати наявність порушення ними прав, свобод та інтересів, законних прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Відсутність наявності такого порушення є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.

Позовна заява фізичної особи (громадянина України), яка звернулася до суду не за захистом виборчих прав, а інших прав, свобод та інтересів, не може розглядатися адміністративним судом за правилами, встановленими статтями 172 - 179 КАС України, а в разі належності спору до юрисдикції адміністративних судів повинна розглядатися за загальними правилами, встановленими КАС України. У такому ж порядку визначається юрисдикція спору та порядок його розгляду в разі звернення до суду фізичних чи юридичних осіб з позовом на виконання своїх професійних повноважень.

3.1.3. Розгляд справ за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України , здійснюється в разі звернення у цьому порядку до суду осіб, яким право на звернення до суду про захист прав у виборчому процесі надано відповідними законами про вибори (з частини третьої статті 78 Закону про вибори народних депутатів випливає, що громадська організація має право оскаржити до суду рішення Центральної виборчої комісії про відмову в наданні їй дозволу мати офіційних спостерігачів). При цьому суди повинні виходити з того, що в разі, якщо особа має право на звернення до суду у спорі, що випливає з виборчих правовідносин, то вона має і право на розгляд її справи з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом.

3.1.4. Законами про вибори встановлено, що виборчими комісіями можуть прийматися рішення про відмову в реєстрації та дострокове припинення повноважень офіційних спостерігачів від всеукраїнських громадських організацій, іноземних держав і міжнародних організацій тощо (ст. 57 Закону № 2487-VI, ст. 68 Закону № 474-XIV), які не є суб'єктами виборчого процесу і для них цими законами прямо не встановлено право на звернення до суду.

Водночас суди повинні враховувати, що кожній особі в Україні гарантовано право на звернення до суду (ст.ст. 8, 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України ). Не становлять винятку щодо наявності такого права й учасники виборчого процесу, які мають відповідні права та обов'язки в правовідносинах, пов'язаних з виборчим процесом, та не є суб'єктами виборчого процесу. Разом із цим такі особи можуть мати і право на звернення до суду, зокрема щодо встановлення фактів навмисного неправомірного усунення з приміщення для голосування офіційних спостерігачів від іноземних держав і міжнародних організацій (п. 2 ч. 15 ст. 94 Закону № 4061-VI). Тому позовні заяви таких учасників щодо захисту їхніх прав, встановлених виборчими законами, у спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом, з метою ефективного судового захисту повинні розглядатися за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України.

3.2. Відповідачем у виборчій справі є особа, яка є стороною у спірних правовідносинах, пов'язаних з виборчим процесом, до якої пред'явлено адміністративний позов.

3.2.1. За загальним правилом відповідачі у виборчій справі визначені статтями 172, 174, 175, 176 КАС України.

Так, зокрема, з частин першої та другої статті 172 КАС України випливає, що рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій можуть бути оскаржені в судовому порядку. Тобто відповідачами в цьому разі є виборчі комісії та члени цих комісій.

Центральна виборча комісія (далі також - ЦВК) є постійно діючим колегіальним центральним державним органом, який очолює систему виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України. Комісія здійснює контроль та консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (ст. 1 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV "Про Центральну виборчу комісію" (далі - Закон про ЦВК, Закон № 1932-IV)).

Інші виборчі комісії утворюються відповідно до законів про вибори, їх види та кількість залежать від виду виборів, у зв'язку з якими вони утворюються.

Також відповідачами у виборчих спорах щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації, підприємства, установи, організації, їхні посадові та службові особи, творчі працівники засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори або виборчі права та інтереси виборців (ч.ч. 1, 2 ст. 174 КАС України).

Крім того, відповідачами у виборчих спорах є кандидати, їхні довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партії, їхні посадові особи та уповноважені особи, офіційні спостерігачі від суб'єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори, щодо оскарження їхніх дій чи бездіяльності (ч. 1 ст. 175 КАС України).

Необхідно враховувати, що у виборчих справах, пов'язаних з виборами Президента України, відповідачами також можуть бути об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх власники, посадові та службові особи (ч.ч. 1, 2 ст. 176 КАС України).

3.2.2. Крім вищезгаданих осіб, які можуть бути відповідачами у виборчій справі, закони про вибори включають більш широке коло осіб.

Так, частиною дев'ятою статті 108 Закону № 4061-VI, яка перераховує учасників виборчого процесу, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду, віднесено до таких учасників офіційних спостерігачів, до яких у розумінні цього Закону (ст. 77) належать, у тому числі, й офіційні спостерігачі від громадських організацій, міжнародних організацій та іноземних держав.

3.2.3. Законами про вибори суб'єктам виборчого процесу та іншим його учасникам визначено певні права й обов'язки.

Так, зокрема, громадяни України (виборці), які мають право голосу, можуть брати участь у проведенні передвиборної агітації (ч. 7 ст. 2 Закону № 4061-VI, ч. 3 ст. 2 Закону № 474-XIV, ч. 4 ст. 3 Закону № 2487-VI). Правила проведення передвиборної агітації регламентовано законами про вибори. До особи, яка проводить агітацію з порушенням цих правил, суб'єктами виборчого процесу може бути пред'явлено адміністративний позов. У такому разі відповідачем у виборчій справі може бути й громадянин України (виборець).

Іноземцям та особам без громадянства заборонено брати участь у передвиборній агітації (п. 1 ч. 1 ст. 74 Закону № 4061-VI, п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 474-XIV, п. 1 ч. 1 ст. 53 Закону № 2487-VI). У разі порушення цієї заборони вони можуть бути відповідачами у виборчій справі за позовом суб'єктів виборчого процесу.

Отже, відповідачами у виборчому спорі можуть бути особи, які порушують виборче законодавство та перешкоджають реалізації виборчих прав суб'єктами виборчого процесу або іншими носіями таких прав, у тому числі й виборці, іноземці та особи без громадянства.

3.3. Визначальним для визначення виборчого спору, який повинен вирішуватися за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України, є предмет спору щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом та які виникли в межах виборчого процесу. Якщо сторонами спору є перераховані вище особи, але спір не пов'язаний з виборчим процесом, то такий спір, у разі поширення на нього юрисдикції адміністративних судів, повинен вирішуватися за загальними правилами, встановленими КАС України.

4. Виборчі комісії, їхні голови, заступники голів, секретарі та члени цих комісій є суб'єктами владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України , оскільки відповідно до Закону про ЦВК, статей 24, 25 Закону про вибори народних депутатів, статей 21, 22 Закону про вибори Президента України, статей 19, 20 Закону про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів виборчі комісії є спеціальними колегіальними державними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення відповідних виборів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України щодо відповідних виборів.

Розглядати та вирішувати виборчі спори, в яких однією зі сторін є виборча комісія, її голова, заступник голови, секретар та члени цієї комісії, суди повинні з урахуванням особливостей адміністративного судочинства у спорах із суб'єктом владних повноважень. Зокрема, з урахуванням принципу офіційності (ст. 11 КАС України), приписів частини другої статті 71 КАС України, за якими обов'язок (тягар) доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимог частини третьої статті 106 КАС України, з якої випливає, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також інших особливостей адміністративного судочинства.

5. Предметна і територіальна підсудність адміністративних справ щодо виборчих спорів визначається за правилами, встановленими частинами третьою - п'ятою статті 172, частиною другою статті 173, частиною третьою статті 174, частиною третьою статті 175, частинами сьомою - дев'ятою статті 176, частиною шостою статті 177 КАС України.

5.1. Ці правила визначення предметної і територіальної підсудності застосовуються тільки до спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом.

Предметна і територіальна підсудність спорів, які виникли за межами виборчого процесу і не пов'язані з ним, визначається за загальними правилами глави 1 розділу ІІ КАС України і не може визначатися за правилами, які застосовуються до спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом. Слід мати на увазі, що за правилами глави 1 розділу ІІ КАС України може визначатися предметна і територіальна підсудність виборчих спорів, але у разі відсутності визначеності такої підсудності особливостями, встановленими частинами третьою - п'ятою статті 172, частиною другою статті 173, частиною третьою статті 174, частиною третьою статті 175, частинами сьомою - дев'ятою статті 176, частиною шостою статті 177 КАС України.

5.2. Необхідно враховувати, що рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів оскаржуються до Вищого адміністративного суду України (ч. 3 ст. 172 КАС України), якщо цей спір виник під час виборчого процесу. Особливості провадження в таких справах визначені статтями 172 - 179 КАС України.

Водночас частиною четвертою статті 18 КАС України встановлено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів. Ця норма не дублює норму щодо правил предметної підсудності, визначених частиною третьою статті 172 КАС України, а вказує на те, що такі справи можуть виникати за межами виборчого процесу, вони підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції та повинні розглядатися за загальними правилами, а не за особливостями, визначеними статтями 172 - 179 КАС України.

5.3. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч. 4 ст. 18 КАС України). Рішення, дії чи бездіяльність перерахованих суб'єктів владних повноважень можуть бути предметом виборчого спору (щодо передвиборної агітації тощо), однак підсудність таких спорів не визначена нормами щодо особливостей, встановлених частинами третьою - п'ятою статті 172, частиною другою статті 173, частиною третьою статті 174, частиною третьою статті 175, частинами сьомою - дев'ятою статті 176, частиною шостою статті 177 КАС України. Тому в такому разі вона визначається за правилами, встановленими частиною четвертою статті 18 КАС України.

Такі виборчі спори повинні розглядатися за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України, які є спеціальними для розгляду таких спорів, а не за правилами статті 171-1 КАС України, якою встановлено особливості розгляду інших спорів, у яких відповідачами є вищезгадані суб'єкти владних повноважень.

5.4. Частиною сьомою статті 176 КАС України встановлено, що дії кандидатів на пост Президента України, їхніх довірених осіб оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду. Разом із цим відповідно до частини третьої статті 99 Закону про вибори Президента України до Київського апеляційного адміністративного суду оскаржуються не тільки дії кандидатів на пост Президента України, їхніх довірених осіб, а й дії партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу. Норма цього Закону є спеціальною. Крім того, сфери дії зазначених норм частково збігаються, а саме сфера дії норми цього Закону повністю охоплює сферу дії норми, яка міститься в частині сьомій статті 176 КАС України, оскільки диспозиція цієї норми Кодексу містить менший перелік осіб, дії яких підлягають оскарженню до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суди повинні мати на увазі, що в такому разі застосуванню підлягають дві норми. Тому до Київського апеляційного адміністративного суду оскаржуються дії кандидатів на пост Президента України, партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу та їхніх довірених осіб.

Водночас суди повинні мати на увазі, що в такій категорії справ питання підсудності також визначаються частиною третьою статті 175 КАС України, з якої випливає, що позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України подається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Необхідно враховувати, що норми статті 176 КАС України і статті 99 Закону про вибори Президента України є спеціальними і такими, що прийняті пізніше, ніж норми частини третьої статті 175 КАС України, а тому виборчі справи щодо оскарження дій кандидата на пост Президента України предметно підсудні Київському апеляційному адміністративному суду, а спори щодо оскарження бездіяльності кандидата на пост Президента України предметно підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

5.4.1. До Київського апеляційного адміністративного суду також оскаржуються рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії як суб'єкта виборчого процесу (за винятком рішень, дій чи бездіяльності щодо встановлення результатів виборів) та члена цієї комісії, якщо ці рішення, дії або бездіяльність прийняті (вчинені) в межах виборчого процесу і пов'язані з ним. Тобто такі справи Київський апеляційний адміністративний суд вирішує як суд першої інстанції.

Якщо ж рішення, дії або бездіяльність цієї комісії (за винятком рішень, дій чи бездіяльності щодо встановлення результатів виборів) прийняті (вчинені) ЦВК за межами виборчого процесу або не пов'язані з ним, то такі справи підсудні окружному адміністративному суду (ч. 2 ст. 18 КАС України). У разі надходження такої справи до Київського апеляційного адміністративного суду позовна заява ухвалою цього суду підлягає поверненню з підстав, передбачених пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України (предметно не підсудна цьому суду). З цих підстав таку ухвалу Київський апеляційний адміністративний суд може постановити як суд першої інстанції лише з урахуванням особливостей, передбачених статтями 172, 176, 177 КАС України.

Усі судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду в таких справах, ухвалені ним як судом першої інстанції, можуть бути оскаржені у строки, визначені частиною п'ятою статті 177 КАС України. Ці справи підлягають розгляду в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, встановлених статтями 172 - 179 КАС України.

Адміністративні справи, в яких Центральна виборча комісія не є суб'єктом виборчого процесу (за винятком рішень, дій чи бездіяльності щодо встановлення результатів виборів ЦВК), згідно з частиною першою статті 122 цього Кодексу повинні бути розглянуті і вирішені окружним адміністративним судом протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі. Порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень, ухвалених у таких справах, встановлені статтею 186 КАС України.

5.5. Особливостями розгляду виборчих спорів, встановленими статтями 172 - 179 КАС України, не врегульовано питання щодо підсудності кількох пов'язаних між собою вимог, тому необхідно керуватися положеннями статті 21 КАС України. Визначальним у цьому є те, щоб ці вимоги були пов'язані між собою, зокрема стосувалися одного предмета спору, були складовими єдиного способу захисту права тощо.

За вибором позивача визначається територіальна підсудність виборчої справи щодо пов'язаних вимог, якщо одна з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а інша вимога (вимоги) - іншому окружному адміністративному суду. У такому ж порядку визначається територіальна підсудність виборчої справи щодо пов'язаних вимог, якщо ці вимоги підсудні різним місцевим загальним судам як адміністративним судам (абз. 2 ч. 1 ст. 21 КАС України).

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу повинен розглядати окружний адміністративний суд, якому підсудна хоча б одна з вимог (абз. 3 ч. 1 ст. 21 КАС України).

Водночас слід мати на увазі, що в разі підсудності першої з позовних вимог окружному адміністративному суду, другої вимоги - іншому окружному адміністративному суду, третьої вимоги - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу повинен розглядати лише один з окружних адміністративних судів за вибором позивача.

Якщо справа за позовною заявою щодо однієї з вимог у виборчому спорі підсудна Київському апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції, а щодо іншої вимоги (вимог) - іншому адміністративному суду (окружному адміністративному суду чи місцевому загальному суду як адміністративному суду), таку справу розглядає Київський апеляційний адміністративний суд незалежно від того, чи знаходяться ці інші суди у межах територіальної юрисдикції Київського апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції (абз. 4 ч. 1 ст. 21 КАС України).

Частиною другою статті 21 КАС України передбачено можливість розгляду в одному провадженні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, лише разом з вимогою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними. В інших випадках вимоги про відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства розглядатися не можуть. Тому суди повинні мати на увазі, що з вимогою у спорі, пов'язаному з виборчим процесом, в одному провадженні не може розглядатися вимога про відшкодування шкоди, оскільки особливості, встановлені статтями 172 - 179 КАС України, не поширюються на розгляд такої вимоги.

Позовна заява, в якій є декілька не пов'язаних між собою вимог у спорі щодо виборчого процесу, які не підсудні одному суду, на стадії відкриття провадження у справі в частині вимог, які не підсудні відповідному суду, повертається позивачеві, а в іншій частині вирішується питання про її прийняття та відкриття провадження.

Позовна заява з вимогою стосовно спору, пов'язаного з виборчим процесом, та спору з вимогою, не пов'язаною з цим процесом, які підсудні одному адміністративному суду, не може розглядатися в одному провадженні, а тому суди в порядку, встановленому статтею 116 КАС України, повинні роз'єднати такі вимоги в самостійні провадження. У такому ж порядку суди повинні роз'єднати вимоги в самостійні провадження, якщо ці вимоги випливають з правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом, але вони не пов'язані між собою.

5.6. Якщо адміністративна справа щодо виборчого спору предметно чи територіально не підсудна цьому адміністративному суду, то такий суд повертає позовну заяву позивачеві (п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України).

Якщо порушення правил предметної та територіальної підсудності виявилось після відкриття провадження у справі, то в такому разі за правилами статті 22 КАС України суд повинен передати адміністративну справу до іншого адміністративного суду, якому підсудна справа.

5.7. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом, то порушення правил підсудності може бути однією з підстав для скасування судового рішення і прийняття нової постанови.

6. Виборчі справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії, члена цієї комісії, розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів (ч. 1 ст. 24 КАС України).

Крім того, виборчі справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді та у місцевому загальному суді як адміністративному суді колегією у складі трьох суддів також з ініціативи судді в разі їх особливої складності (ч. 2 ст. 24 КАС України).

Інші виборчі справи, які підсудні окружному адміністративному суду, та виборчі справи, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, розглядаються в цих судах суддею одноособово.

Адміністративні справи, підсудні Київському апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі трьох суддів (ч. 5 ст. 24 КАС України).

Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше п'яти суддів (ч. 6 ст. 24 КАС України).

Суди повинні враховувати, що попереднє судове засідання у спорах, пов'язаних з виборчим процесом, відповідно до частини другої статті 111 КАС України проводиться суддею одноособово або колегією у відповідному складі суддів залежно від предмета спору та/чи підсудності справи з урахуванням приписів статті 24 КАС України, якими визначено справи, які розглядаються колегією суддів.

Зазначені положення необхідно враховувати апеляційним судам під час перевірки законності оскаржуваних рішень судів першої інстанції щодо їх ухвалення повноважним складом суду. У разі порушення цих правил судові рішення підлягають скасуванню з підстав їх прийняття неповноважним складом суду.

7. Суди зобов'язані виключити з практики випадки необґрунтованого повернення позовної заяви, залишення її без руху чи без розгляду та відмови у відкритті провадження у справі.

У разі невідповідності поданої позовної заяви у спорі, пов'язаному з виборчим процесом, формі та змісту, передбаченим статтями 105, 106 КАС України, така позовна заява в порядку частини першої статті 108 КАС України залишається без руху, якщо не порушено строк звернення до суду; у разі ж порушення строку звернення до суду така позовна заява залишається без розгляду (ч. 5 ст. 179 КАС України).

Оскільки за правилами частини першої статті 172 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), то в позовній заяві обов'язково повинен бути вказаний статус позивача із зазначенням документа, який підтверджує цей статус. Якщо ці відомості відсутні, то така позовна заява залишається без руху з установленням строку для усунення її недоліків.

Так само повинні діяти суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори, а також у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партій (блоків), місцевих організацій партій (блоків), їхніх посадових осіб, уповноважених осіб, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу тощо.