Відповідно до пункту 4 Порядку N 674 особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до категорії на підставі довідки, що підтверджує їх участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідною військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав.
При вирішенні даної категорії справ судам необхідно перевірити підстави видачі довідок військовою частиною (організацією).
Недотримання цієї вимоги тягне скасування рішень з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі, як це зроблено Вищим адміністративним судом України у справі за позовом Богданова А.О. до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації та третьої особи Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації про зобов'язання видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електричній станції.
Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, призначаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Зазначеній категорії осіб згідно зі статтею 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Вказані посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими згаданим Законом.
Такі документи, як довідки про евакуацію, відселення, самостійне переселення, відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є лише підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселення і тих, які самостійно переселилися.
Зазначену позицію підтримав Верховний Суд України, залишивши без змін ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі за позовом Ніколаєвої-Юстус З.О. до управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії.
Як свідчить аналіз судової практики, за загальним правилом не виникає ускладнень при вирішенні спорів щодо визнання права на пенсію по інвалідності військовослужбовцям.
Однак мають місце поодинокі випадки неповного з'ясування судами обставин справ зазначеної категорії. У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на необхідність при вирішенні справ з'ясовувати наступні обставини:
- який вид пенсії має намір отримувати особа - визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (на даний час - Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чи визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- чи зверталася особа у встановленому законодавством порядку з відповідними заявами до органів, які здійснюють пенсійне забезпечення про призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Невстановлення зазначених обставин має наслідком скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Даного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі за позовом Чеповика Є.М. до Одеського обласного військового комісаріату, управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання права на пенсію по інвалідності та додаткову пенсію, перерахунок пенсії.
У результаті вивчення судової практики встановлено, що мають місце справи про встановлення права на отримання державних пенсій. Позиція Вищого адміністративного суду України щодо даного питання полягає в наступному.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на отримання державної пенсії мають лише особи, віднесені до категорії 1, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 20 цього Закону встановлений перелік пільг та компенсацій громадянам, які віднесені до категорії 1.
Таким чином, особам, віднесеним згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до категорії 1, надано право на отримання державних пенсій, а також визначеного переліку пільг та компенсацій. Державна пенсія не відноситься до пільг чи компенсацій, а є заходом соціального захисту конкретних категорій осіб.
Згідно з вимогами статей 14 та 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї надано право на отримання пільг і компенсацій, встановлених законодавством.
Таким чином, у разі звернення до суду громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, але не належать до категорії 1, з позовами про визнання права на пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зазначені позови задоволенню не підлягають.
Прикладом цієї категорії справ є справа за позовом Остапенко О.А. до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про оскарження дій посадових осіб, визнання права на пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" і про її стягнення.
У практиці Вищого адміністративного суду України мають місце випадки перегляду за касаційними скаргами справ про зобов'язання управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії.
Предметом позову у цій категорії справ є вимоги зобов'язати управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії з урахуванням нижченаведених норм. Суб'єктами звернення, як свідчать результати вивчення практики, є фізичні особи, які працювали на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, суб'єктом оскарження - управління Пенсійного фонду України.
При вирішенні спорів про зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії необхідно враховувати, що згідно з частиною другою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії проводиться на підставі відповідної заяви з доданими до неї усіма необхідними документами. Тому при вирішенні зазначеної категорії справ, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у справі за скаргою Волкової Л.О. на дії Жовтневого районного управління Пенсійного фонду України в м. Луганську, судам необхідно звертати увагу:
- чи відсутні в документах суперечності щодо розміру отриманої заявником заробітної плати;
- чи є відомості про відмову суб'єкта оскарження в задоволенні вимог заявника.
Ненадання особою уповноваженому органу даних, зокрема, про заробіток в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи та з місця основної роботи в цей період є підставою для відмови в перерахунку пільгової пенсії.
Як свідчить аналіз практики, суди першої інстанції не завжди враховують цю обставину, що має наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Як приклад можна навести справу за позовом Силадія М.С. до управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі про перерахунок розміру пенсії.
У випадку відмови суб'єкта оскарження в задоволенні вимог заявника судам необхідно з'ясовувати причини відмови.
З аналізу практики Вищого адміністративного суду України вбачається, що мають місце випадки звернення до суду з позовом про перерахунок з урахуванням статті 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за інвалідністю, призначеної відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Таким чином, якщо особа отримує пенсію, нараховану відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , то положення статті 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на неї не поширюються.
За викладених обставин судами першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився і Вищий адміністративний суд України, в задоволенні позовних вимог у справі за позовом Гудима П.І. до управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області про перерахунок та стягнення не доплаченої пенсії - відмовлено.
У результаті вивчення судової практики виявлено, що виникають ускладнення при визначенні базової мінімальної пенсії за віком при нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання із заробітку за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розмір пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 2-ї групи, віднесеним до категорії 1, виплачується у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію статті 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці і встановлення мінімального розміру пенсії за віком" від 20.02.96 N 49/96-ВР, постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.96 N 342, від 26.07.96 N 831, від 03.01.2002 N 1, від 27.08.2003 N 1350 мінімальну пенсію за віком було встановлено у розмірі 1500000 крб., з 1 серпня її розмір був збільшений в 1,108 раз і склав (після проведення грошової реформи і заміни карбованців на гривні) 16,62 грн., а з жовтня 2003 року розрахунок пенсій, виплачуваних відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і додаткових пенсій, передбачених вказаним Законом, здійснюється виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 19 гривень 91 копійка. Це відповідає також вимогам Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 N 523.
Відповідно до вимог частини першої та третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна визначатися згідно із Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та про Державний бюджет України на відповідний рік суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до вимог вказаного законодавства немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених нормативно-правових актів.
Зазначена позиція Вищого адміністративного суду України наведена у справі за касаційною скаргою Мельник В.Б. до управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та у справі за позовом Кульганського О.В. до Одеського обласного військового комісаріату та управління Державного казначейства в Одеській області про перерахунок пенсії.
У той же час варто звернути увагу, що, застосовуючи одні й ті ж норми законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій доходять різних висновків. Як приклад можна навести справу за позовом прокурора Центрально-Міського району м. Горлівки Донецької області в інтересах Глотова В.М. про зобов'язання провести перерахунок пенсії, у якій суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність позовних вимог прокурора Центрально-міського району м. Горлівки в інтересах Глотова В.М. щодо перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімальної пенсії у розмірі 332 грн.
Із зазначеним не погодився Вищий адміністративний суд України, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Аналіз судових рішень Вищого адміністративного суду України у справах за позовом Мовчанюк Г.П. до управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про перерахунок пенсії з врахуванням премії та за позовом Сосюри О.М. до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про оскарження неправомірних дій щодо перерахунку пенсії дозволяє зробити висновок, що при вирішенні справ про здійснення перерахунку пенсії судам слід врахувати наступні положення нормативно-правових актів.
Відповідно до Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 N 523, премія за виконання робіт в зоні ЧАЕС включається до заробітку, з якого нараховується пенсія.
Згідно з положеннями статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції 2004 року при здійсненні перерахунку пенсії слід враховувати додатковий вид грошового забезпечення у вигляді доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження ЧАЕС, якщо вона фактично отримувалась позивачем до моменту звільнення.
У практиці Вищого адміністративного суду України мають місце випадки перегляду в касаційному порядку справ за позовами Пенсійного фонду України до фізичної особи про стягнення надміру виплаченої суми пенсії. Як приклад можна навести справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Сенчишина М.С., третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, про стягнення надміру виплаченої суми пенсії. З позиції Вищого адміністративного суду України, судам при вирішенні зазначеної категорії спорів слід враховувати, що відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Норма статті 1193 Цивільного кодексу України при вирішенні такого спору застосуванню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припиняти виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 8 Положення про комісію для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком), виплатою пенсій, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, зареєстрованого Міністерством юстиції України 21.05.2002 за N 442/6730, територіальний орган Пенсійного фонду України, у разі виявлення за результатами перевірки безпідставності нарахування пенсії, приймає рішення про припинення її виплати.
Результати вивчення судової практики дозволяють зробити висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій не допускають порушення вищевикладених норм при вирішенні зазначеної категорії спорів. Як приклад можна навести справу за позовом Рябухи А.В. до управління Пенсійного фонду України в Старо-міському районі м. Вінниці про визнання неправомірними і скасування рішень.
У результаті вивчення судової практики встановлено, що мають місце справи про перерахування та виплату пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу мають право на пенсію за вислугу років. Розмір пенсії за вислугу років та категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років визначені статтями 53, 54 зазначеного Закону.
Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 17.11.99 N 1222-XIV, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт-операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України", від 17.11.99 (пункт 2 розділу 2 "Прикінцеві положення") передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (зазначений Закон набрав чинності з 07.12.99).
28.03.2002 Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 374 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались".
Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу суден цивільної авіації відповідно до частини третьої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і передбачає збільшення пенсій з 01.04.2002 не працюючим пенсіонерам на 12 відсотків.
Предметом позову у цій категорії справ були вимоги зобов'язати управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсій, з урахуванням вищезазначених норм, стягнути заборгованість з її виплати та відшкодувати моральну шкоду.
Як свідчать матеріали справ, до суду із позовами зверталися особи, які вийшли на пенсію до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.11.99, а відтак відповідачами здійснені відповідні перерахунки пенсії.
Прикладом розгляду цієї категорії справ є справа за позовом Головача П.В. до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, при вирішенні якої суди усіх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правильно здійснено обчислення пенсії.
Однак у справі за позовом Ягоднікова В.М. до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя за аналогічних обставин суд першої інстанції прийняв рішення, яким зобов'язав відповідача перерахувати пенсію позивачеві, стягнути заборгованість по її виплаті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такою позицією не погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, скасувавши зазначене рішення і ухваливши нове про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.
Як свідчить аналіз, у судовій практиці мали місце випадки, коли у результаті виправлення помилки, допущеної при перерахунку пенсії її розмір було зменшено. Скасовуючи судові рішення попередніх інстанції у справі за позовом Грищука В.А. до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про стягнення заборгованості по пенсії Вищий адміністративний суд України зазначив, що виправлення помилки при перерахунку пенсії і приведення розміру пенсії позивача у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатись її зменшенням і порушенням прав Грищука В.А.
При вирішенні цієї категорії справ суди враховують те, що зміна періодів, за який береться заробіток, не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку працівників, зайнятих у галузях економіки України, на момент звернення заявника за перерахунком (справа за скаргою Обозного В.А. на дії управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі міста Суми щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії).
Викладена позиція підтримана Верховним Судом України. В якості прикладу можна навести справу за позовом Чередниченка В.І. до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії та здійснення перерахунку пенсії та справу за позовом Култигіна В.В. до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії.
Дії управління праці та соціального захисту населення щодо відмови у 2003 році особі у своєчасному проведенні виплати компенсації на харчування визнаються правомірними за умови, що зазначені видатки перевищують межі бюджетних асигнувань.
До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі за скаргою Латиша М.І. на дії начальника управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзенського району м. Маріуполя щодо несвоєчасної виплати компенсації на харчування. Зазначену позицію суд касаційної інстанції обґрунтував наступним.
У лютому 2003 року Латиш М.І. звернувся до Орджонікідзенського районного суду м. Маріуполя зі скаргою на дії начальника управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзенського району м. Маріуполя щодо несвоєчасної виплати компенсації на харчування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особи, віднесені до категорії 1, забезпечуються продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 відсотків вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.
Абзацом 2 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" від 20.06.2000 N 987 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2005 N 931, передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
У відповідності зі статтею 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" розпорядники коштів державного бюджету мають право приймати зобов'язання на здійснення видатків тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених на 2003 рік.
Начальник районного управління, відповідно до пункту 3.8 Типового положення про управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 461 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2000 N 1498, розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису видатків на здійснення заходів по використанню державних програм соціального захисту населення.
Враховуючи те, що начальник управління праці та соціального захисту населення діяв у відповідності з наведеними вище нормами, суд дійшов висновку, що його діями не порушені права скаржника.
Якщо судом буде встановлено, що особа одержала певні кошти в період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як заробітну плату, а не у зв'язку з отриманням підвищеної дози радіації, позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахування пенсії з урахуванням зазначених сум підлягають задоволенню.
До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі за скаргою Верещагіна Ю.М. на дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.
Позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на наступному. Згідно з розпорядженнями Ради Міністрів СРСР N 964 від 17.05.86 в тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації, у зв'язку з чим не допускається до подальшої роботи у I, II або III зоні небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу). Розпорядженням також дозволено було проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах в третій зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими діючим законодавством розмірами.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали суму, одержану позивачем, не як одноразову допомогу, а як оплату за роботу в третій зоні небезпеки.Із даною позицією погодився також і Вищий адміністративний суд України, зазначивши при цьому, що підтвердженням того, що кошти, які отримав позивач, нараховані йому як заробітна плата, слугує проведення даних сум за платіжним дорученням, а не згідно з наказом і видатковим ордером.
З врахуванням викладеного, скаргу Верещагіна Ю.М. на дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області задоволено.
За наявною станом на 31.10.2006 у відділі узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України інформацією, справи про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Верховним Судом України не переглядалися.
ВИСНОВКИ
Результати вивчення, аналізу та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи дозволяють зробити наступні висновки:
1. Фізична особа, визначена у пункті 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", у випадку участі в адміністративній справі як суб'єкт підприємницької діяльності не користується пільгами при сплаті державного мита.
2. Тлумачення поняття "календарний місяць" при вирішенні питання щодо призначення пенсії по аналогії зі змістом рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 90, пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України від 19.05.2004 є безпідставним, оскільки мова іде про різні поняття.
Календарний місяць - це відповідний місяць року за календарем (січень, лютий, березень і т. д.), починаючи з першого по останній день кожного місяця у календарному році (який становить період з 1 січня по 31 грудня).
3. Підставою звернень до суду з позовами про перерахування пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період роботи на ЧАЕС є відмова управлінь Пенсійного фонду України у здійсненні зазначеного перерахування.
Розрахунок пенсії проводиться відповідними органами Пенсійного фонду України на підставі довідки про заробітну плату, виданої за місцем роботи особи, яка звертається з проханням про нарахування пенсії.
Управлінням Пенсійного фонду України може бути визнана недійсною довідка про заробітну плату, якщо в розрахунок включені суми, що не відображені в особистих листах та відомостях особи і які вона фактично не отримувала.
При вирішенні справ зазначеної категорії судам необхідно з'ясувати:
- у чому полягають неправомірні дії управління Пенсійного фонду України;
- яку пенсію отримувала особа на час виникнення спірних правовідносин;
- на підставі яких документів зазначена пенсія була особі нарахована;
- коли і яку довідку про заробітну плату надала особа для перерахунку пенсії;
- чи отримувалася зазначена в довідці заробітна плата фактично;
- чи вирішена заява особи управлінням Пенсійного фонду України відповідно до вимог діючого законодавства;
- які вимоги особи належать до адміністративної, а які до цивільної юрисдикції.
Недотримання зазначених вимог тягне скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.
4. При нарахуванні щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення необхідно застосовувати статтю 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" враховуючи те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є підзаконним нормативно-правовим актом, а у випадку виникнення колізії між нормами підзаконного нормативного акта та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
5. Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є пріоритетним щодо Закону України "Про податок на додану вартість" у вирішенні питання про визнання недійсними актів Державної податкової інспекції про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, не може бути застосований до спірних відносини щодо законності акта Державної податкової інспекції.
6. При вирішенні спорів щодо можливості застосування норм Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" як закону про оподаткування судам слід врахувати, що пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Пільги з оподаткування суб'єктів господарювання на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлювались лише на підставі Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", й норми щодо встановлення цих пільг до законів про оподаткування не включались.
7. Особи, яким у дитячому віці встановлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи за умови проходження переогляду у спеціальній радіологічній медико-соціальній експертній комісії.
8. Для надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 необхідно подати медичний експертний висновок про причинний зв'язок між набутим захворюванням та аварією на ЧАЕС. Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.
9. Підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами, якими є посвідчення про відрядження в зону відчуження; військовий квиток і довідка командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту). Ненадання зазначених документів є підставою для відмови в задоволенні вимоги про присвоєння статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачу відповідного посвідчення.
10. Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
11. При вирішенні спорів щодо визнання права на пенсію по інвалідності військовослужбовцям судам слід з'ясовувати:
- який вид пенсії має намір отримувати особа - визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (на даний час - Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чи визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- чи зверталася особа у встановленому законодавством порядку з відповідними заявами до органів, які здійснюють пенсійне забезпечення про призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
12. У разі звернення до суду громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, але не належать до категорії 1, з позовами про визнання права на пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зазначені позови задоволенню не підлягають.
13. При вирішенні спорів про зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії судам необхідно звертати увагу:
- чи відсутні в документах суперечності щодо розміру отриманої заявником заробітної плати;
- чи є відомості про відмову суб'єкта оскарження в задоволенні вимог заявника;
- чи не виник спір про право, який повинен розглядатися в позовному провадженні.
Ненадання особою уповноваженому органу даних, зокрема, про заробіток в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи та з місця основної роботи в цей період є підставою для відмови в перерахунку пільгової пенсії.
14. Якщо особа отримує пенсію, нараховану відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то положення статті 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на неї не поширюються.
15. Базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить 19 гривень 91 копійка.
16. Премія за виконання робіт в зоні ЧАЕС включається до заробітку, з якого нараховується пенсія.
17. При здійсненні перерахунку пенсії слід враховувати додатковий вид грошового забезпечення у вигляді доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження ЧАЕС, якщо вона фактично отримувалась позивачем до моменту звільнення.
18. Пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Норма статті 1193 Цивільного кодексу України при вирішенні таких спорів застосуванню не підлягає.
19. Територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припиняти виплату пенсії у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
20. Виправлення помилки при перерахунку пенсії і приведення розміру пенсії у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатись її зменшенням і порушенням прав особи.
21. Зміна періодів, за який береться заробіток, не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку працівників, зайнятих у галузях економіки України, на момент звернення заявника за перерахунком.
22. Дії управління праці та соціального захисту населення щодо відмови у 2003 році особі у своєчасному проведенні виплати компенсації на харчування визнаються правомірними за умови, що зазначені видатки перевищують межі бюджетних асигнувань.
23. Якщо судом буде встановлено, що особа одержала певні кошти в період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як заробітну плату, а не у зв'язку з отриманням підвищеної дози радіації, позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахування пенсії з урахуванням зазначених сум підлягають задоволенню.
Результати вивчення, аналізу та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи дозволяють зробити висновок про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм законодавства, що є підставою для оскарження судового рішення до Верховного Суду України за винятковими обставинами.
У зв'язку з цим, пропонуємо:
- ознайомити з Довідкою суддів та помічників суддів на нарадах судових палат;
- обговорити на президії Вищого адміністративного суду України викладені в даній Довідці спірні питання та, за необхідності, надати відповідні рекомендаційні роз'яснення судам нижчого рівня.