• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"

Верховний Суд України  | Постанова від 08.07.1994 № 7
Реквізити
  • Видавник: Верховний Суд України
  • Тип: Постанова
  • Дата: 08.07.1994
  • Номер: 7
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховний Суд України
  • Тип: Постанова
  • Дата: 08.07.1994
  • Номер: 7
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 7 від 08.07.94
м. Київ
Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"
У зв'язку із змінами чинного законодавства Пленум Верховного Суду України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
Внести у постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" такі зміни та доповнення:
1. В абзаці третьому пункту 2 після слів "в нетверезому стані" включити слова "інші порушення правил безпеки праці або".
1.1. Пункт 3 доповнити абзацами четвертим і п'ятим такого змісту: "Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і такі самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст.440 ЦК.
У тих випадках, коли разом із заподіянням джерелом підвищеної небезпеки шкоди (не при зіткненні джерел підвищеної небезпеки) заподіяно також шкоду джерелу підвищеної небезпеки і цьому сприяла груба необережність потерпілого, згідно з нормами ст.454 ЦК може бути зменшено розмір відшкодування шкоди потерпілому. Покладення на нього з цих підстав відповідальності за шкоду, заподіяну при цьому джерелу підвищеної небезпеки, статтею 454 ЦК не передбачено".
2. У пункті 7 перше речення викласти в такій редакції:
"Відповідно до ст.440 ЦК і ст.17 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції Закону від 15 грудня 1993 року шкода, заподіяна ж иттю, здоров'ю або майну громадянина внаслідок наявності конструктивних, рецептурних та інших недоліків товару або результатів виконання робіт, підлягає відшкодуванню особою, якою вона заподіяна (продавцем, виготівником чи виконавцем), незалежно від того, чи знаходився потерпілий з цією особою у договірних відносинах".
3. У пункті 9 в абзаці першому виключити слова "довічного успадкованого володіння", а в абзаці п'ятому після слів "відшкодування шкоди" і "відповідальної за шкоду" включити слова відповідно "виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти" і "якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів".
4. У пункті 10 в абзаці другому в кінці включити речення такого змісту: "Відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, провадиться згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Абзаци четвертий і п'ятий цього пункту викласти в такій редакції: "Шкоду, заподіяну працівникові (у тому числі сезонному, тимчасовому, члену колгоспу, члену іншого кооперативу, працівникові орендного чи спільного підприємства, особі, залученій до праці на підприємстві, в установі, організації) у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, відшкодовує відповідно до ст.ст.440, 456 ЦК і Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472 (далі Правила), організація або громадянин, з яким потерпілий знаходився у трудових відносинах, при наявності їх вини.
В інших випадках (ст.ст.457, 461 ЦК) відповідальність настає відповідно до норм статей 440, 441, 450 ЦК, а ступінь втрати працездатності, розмір втраченого заробітку і додаткових витрат на соціальну допомогу, розмір відшкодування у разі смерті годувальника, перерахування розміру відшкодування шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з положень ч.3 ст.11 ЦПК, визначається за Правилами (п.5, абзац перший п.9, пп.11-16, 19, 22, 23, 25-29, 38, 40-43)".
5. У пункті 11 останній абзац об'єднати з підпунктом "в" і в кінці цей пункт доповнити абзацом такого змісту: "Якщо ушкодження здоров'я потерпілого або його смерть наступили в зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, потерпілому, а в разі смерті потерпілого - його сім'ї, утриманцям, дитині яка народилась після його смерті, виплачується також, одноразова допомога (ст.11 Закону "Про охорону праці", п.п.4, 10 Правил.
6. Пункти 12 і 13 викласти в такій редакції:
"12. Розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку або зменшення його в зв'язку з каліцтвом, встановлюється в процентах до цього заробітку, що відповідають ступеню втрати ним професійної працездатності.
Утрачений заробіток (або відповідна його частина) внаслідок ушкодження здоров'я працівника, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, відшкодовується йому відповідальною за шкоду особою в повному розмірі незалежно від одержуваної потерпілим пенсії та інших доходів, якщо відшкодування провадиться за період після введення в дію Закону України "Про охорону праці" (з 24 листопада 1992 р.), а за попередній до цього період - відшкодовується відповідно до чинного на той час законодавства.
В інших випадках (ст.ст.457, 461 ЦК), якщо у зв'язку з ушкодженням здоров'я потерпілому призначена пенсія або збільшено пенсію, яку він одержував, розмір відшкодування визначається за відрахуванням з втраченого заробітку відповідно суми призначеної пенсії або суми, на яку її збільшено. Пенсія з інших підстав, призначена потерпілому як до, так і після ушкодження здоров'я, підлягає заліку в частині, яка могла бути призначена йому в зв'язку з даним ушкодженням здоров'я. У визначеному таким чином розмірі відшкодування виплачується незалежно від одержуваних в наступному потерпілим пенсії, заробітку, доходів і стипендії.
При зміні в період виплати відшкодування шкоди ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, зміні у складі сім'ї померлого, підвищенні мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством, підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств або заробітної плати відповідно до колективного договору, а у випадках, передбачених ст.ст.457, 461 ЦК, також при збільшенні або зменшенні внаслідок зміни групи інвалідності розміру пенсії в зв'язку з ушкодженням здоров'я, розмір відшкодування шкоди підлягає відповідному перерахунку.
Коли ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, настало не лише з вини власника, а внаслідок винного порушення потерпілим при виконанні трудових обов'язків правил безпеки, розмір відшкодування може бути зменшений від ступеня вини потерпілого в порядку, 50 процентів (п.20 Правил). В цих межах залежно від встановлених обставин і зазначених підстав розмір відшкодування може бути зменшено судом.
Якщо у випадках, передбачених ст.ст.457, 461 ЦК, груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, сума втраченого заробітку зменшується відповідно до ступеня його вини, після чого провадиться зазначений в абзаці третьому цього пункту залік пенсії для визначення розміру відшкодування. При наявності вини заподіювача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки, груба необережність потерпілого не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. При визначенні розміру відшкодування за ушкодження здоров'я неповнолітньому, який не досяг п'ятнадцяти років, правила щодо врахування вини потерпілого не застосовуються, крім випадків, коли здоров'я ушкоджено в зв'язку з вчиненням ним злочину, передбаченого в ст.10 Кримінального кодексу.
13. Судам необхідно враховувати, що відповідно до чинного законодавства втрачений потерпілим заробіток визначається з середньомісячного заробітку за 12 останніх, або, за його бажанням (в разі смерті потерпілого, за бажанням його утриманців), за 3 останні календарні місяці роботи, що не передували ушкодженню здоров'я, включаючи і заробіток за попереднім місцем роботи по відповідній посаді, професії, спеціальності, якщо за місцем роботи на момент ушкодження здоров'я потерпілий пропрацював менше зазначеного строку.
Коли потерпілий пропрацював менше 12 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців. При тривалості роботи менше одного місяця заробіток потерпілого за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць обчисленому в середньому за рік (25,4 - при шестиденному робочому тижні та 21,2 - при п'тиденному робочому тижні).
Види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення. Зокрема, враховуються всі види оплати праці, на які за чинним законодавством нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, на обумовлених діючою системою оплати праці, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року N 583 (з наступними змінами). Якщо середньомісячний заробіток обчислюється за 12 місяців, в заробіток включаються всі зазначені виплати, проведені в цей період, у тому числі і допомога по тимчасовій непрацездатності. У разі, коли за бажанням потерпілого береться заробіток за 3 календарних місяці, в загальний заробіток за 3 місяці включаються також річні винагороди (за підсумками роботи за рік, премії та інші виплати, які не завжди можуть бути зараховані на час проведення розрахунку) за минулий рік у частині пропорційно періоду, який прийнято до розрахунку, тобто четверта частина річних виплат.
У заробіток для обчислення відшкодування особам, які не підлягають соціальному страхуванню, включаються (за 12 місяців, а при меншій тривалості роботи - за фактично відпрацьований час) всі види грошового забезпечення, аналогічні тим видам оплати праці, на які нараховуються страхові внески (ст.66 Закону "Про пенсійне забезпечення".
Коли протягом 24 місяців, які передували ушкодженню здоров'я, потерпілий не мав певних джерел доходів, розмір відшкодування визначається виходячи із встановленого законом мінімального розміру заробітної плати. При тимчасовій втраті працездатності середній заробіток обчислюється за два останні календарні місяці. При обчисленні середнього заробітку враховуються всі належні потерпілому суми заробітку без виключення з них податків та інших відрахувань".
7. У пункті 14 абзац другий викласти в такій редакції:
"При встановленні працівникові професійного захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов'язане це ушкодження здоров'я, втрачений заробіток, визначається з середньомісячного заробітку за 12, або, за його бажанням, за 3 календарні місяці до часу переходу чи звільнення (п.22 Правил.
8. У пункті 15 замінити в абзаці першому слова "будь-якій з цих травм або викликаною ними втратою працездатності" словами "втраті працездатності від будь-якої з цих травм (п.25 Правил)", а в абзаці другому виключити слова "травмі або" і "за вибором потерпілого".
9. У пункті 16 в абзаці першому після слів "навчався потерпілий" включити слова "але не нижче від найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії (п.27 Правил)", а слова "з врахуванням меж, встановлених для випадків, коли потерпілий мав заробіток менш ніж за повний місяць" виключити.
10. У пункті 17 в абзаці першому слова "а при її відсутності - за висновком лікаря, що лікує потерпілого, затвердженим головним лікарем" виключити, а слова "виплачується різниця між попереднім і новим заробітком" замінити словами "зберігається попередній заробіток".
Третє речення абзацу другого цього пункту викласти в такій редакції:
"За потерпілим, який проходить професійну орієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації, зберігається середньомісячний заробіток протягом терміну, зазначеного програмою реабілітації (в цей період відшкодування шкоди провадиться на загальних підставах)".
11. У пункті 18 в абзаці першому слова "робітником, службовцем, колгоспником або членом іншого кооперативу" замінити словом "працівником", а слова "при слідуванні на транспорті підприємства" з цього абзацу і абзац другий виключити.
12. Пункт 19 викласти в такій редакції:
"19. Якщо потерпілий у зв'язку з каліцтвом несе додаткові витрати на медичну і соціальну допомогу, ці витрати, потреба і тривалість яких у відповідних випадках підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) або судово-медичної експертизи, підлягають стягненню із заподіювача шкоди (витрати на додаткове харчування, придбання ліків, протезування, сторонній або побутовий догляд, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних транспортних засобів, їх капітальний ремонт, придбання пального і гаражних приміщень для них тощо) відповідно до ст.455 ЦК.
При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що:
а) компенсація витрат на додаткове харчування визначається на підставі раціону харчування, розробленого Міністерством охорони здоров'я, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання або довідки організацій торговельної мережі чи управлінь ринками;
б) розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим встановлюється залежно від виду цього догляду, визначеного при ушкодженні здоров'я в зв'язку з виконанням трудових обов'язків МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою, і не може бути меншим: трьох мінімальних заробітних плат - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); двох мінімальних заробітних плат - на звичайний догляд; однієї мінімальної заробітної плати - на побутову допомогу (прибирання кімнати, прання білизни тощо). Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються незалежно від того, ким вони здійснюються.
Для інвалідів I групи не потрібний спеціальний висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовій допомозі. Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах догляду, йому відшкодовуються витрати на кожний вид (п.14 Правил. Зазначені витрати визначаються з врахуванням передбаченого Кабінетом Міністрів коригування розміру компенсацій, що визначаються, виходячи з мінімальної заробітної плати. Наприклад, відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1993 р. N 974 розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим з 1 грудня 1993 року обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 60000 крб. на місяць, збільшеної в 1,8 раза;
в) витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних матеріалів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або розрахунків про їх вартість. Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.
На час відпустки без збереження заробітної плати, що надається працюючому потерпілому для лікування у санаторно-курортних закладах (включаючи час проїзду), йому відповідальною за шкоду особою виплачується середньомісячний заробіток, який він мав до ушкодження здоров'я, або, що склався перед відпусткою (за його вибором). Відшкодування шкоди протягом цього часу провадиться на загальних підставах (пп.13, 15 Правил);
г) компенсація витрат на придбання спеціальних транспортних засобів, гаражного приміщення відшкодовуються в межах вартості мотоколяски і стандартного гаража, а на придбання пального, ремонт і обслуговування транспортного засобу - в межах, встановлених законодавством для осіб, яким надаються ці види компенсації органами соціального захисту населення (п.16 Правил);
д) стягнення додаткових витрат потерпілому може бути проведене і на майбутній час в межах строків, зазначених у висновку МСЕК або судово-медичної експертизи. При відшкодуванні майбутніх витрат на протезування, придбання путівки на санаторно-курортне лікування, мотоколяски суд повинен зазначити в рішенні, що присуджені суми підлягають перерахуванню відповідній організації, що надає потерпілому путівку, протез або мотоколяску;
е) при визначенні розміру додаткових втрат не застосовуються правила ст.454 ЦК про можливість зменшення розміру відшкодування залежно від ступеня вини потерпілого; разом з тим їх розмір може бути знижений судом з врахуванням майнового стану громадянина, який заподіяв шкоду. Право на відшкодування додаткових витрат на медичну та соціальну допомогу у потерпілого виникає при наявності загальних підстав відповідальності за заподіяння шкоди незалежно від того, чи втратив він заробіток чи втрачений заробіток у відповідних випадках компенсується пенсією".
13. У пункті 20 в абзаці першому після слів "461 ЦК" включити слова "і Правилами", а підпункти "а" і "б" викласти в такій редакції:
"а) особам, які мають право на відшкодування такої шкоди, є: непрацездатні утриманці потерпілого незалежно від родинних відносин (жінки, які досягли 55 років; чоловіки - 60 років або визнані інвалідами 1, 2 чи 3 групи), діти, які не досягли 18 років, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років - у випадках ушкодження здоров'я потерпілого в зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, а у випадках, передбачених ст.ст.457, 461 ЦК, - діти віком до 16 років, а якщо навчаються - до 18 років; дитина (діти) потерпілого, яка народилася після його смерті, діти зазаначеного вище віку, а також непрацездатні діти старші цього віку, непрацездатні батьки, дружина, що не перебували на його утриманні, але мали право на одержання допомоги від нього; один з батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років;
б) діти мають право на відшкодування до досягнення віку, зазначеного в підпункті "а" цього пункту, працездатні особи, які здійснюють догляд за малолітніми до досягнення останніми 8 років. Інваліди мають право на відшкодування і в тому разі, коли їх фактична інвалідність була юридично оформлена після смерті потерпілого. Зберігається це право також за дружиною померлого у випадку реєстрації нового шлюбу. За дітьми право на одержання відшкодування зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли в майбутньому до досягнення зазначеного віку вони стали інвалідами".
14. У пункті 21 абзац другий викласти в такій редакції:
"Сума заробітку, що припадає на утриманців, ділиться на їх кількість з одержаної частки у випадках, передбачених ст.ст.457, 461 ЦК, відраховується пенсія в зв'язку з втратою годувальника (або відповідна частина пенсії, призначеної на всіх утриманців); в разі ушкодження здоров'я в зв'язку з виконанням потерпілим трудових обов'язків - пенсія заліку не підлягає. Неповнолітні діти, на утримання яких потерпілий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні".
В абзаці третьому виключити слова "за постановою судді", а в абзаці п'ятому після слів "При визначенні" включити слова "у випадках, передбачених ст.ст.457, 461 ЦК".
15. У пункті 22 в абзаці третьому після слів "попереднього заробітку" включити слова "або в нього виникла необхідність у витратах на медико-соціальну допомогу. В абзаці четвертому друге слово "відшкодування" і слово "адміністрації" замінити відповідно словами "проведення", "власника", а в абзаці п'ятому слова "адміністрації" замінити словом "власника".
16. Пункт 23 викласти в такій редакції:
"23. Судам слід мати на увазі, що за чинним законодавством у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати після ушкодження здоров'я заробіток у період, який береться для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку, і розмір визначеного відшкодування шкоди підлягають відповідному коригуванню.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, його своєчасно не визначено або не виплачено, суд, розглядаючи позов про відшкодування шкоди після підвищення рівня оплати праці в зв'язку з запровадженням нового розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до п.43 Правил, визначає розмір втраченого заробітку, що підлягає стягненню за весь період, виходячи з середнього заробітку (п.13 цієї постанови), збільшеного на коефіцієнт підвищення розміру мінімальної заробітної плати за період до постановлення рішення.
Спори про перерахунок розміру відшкодування шкоди суд в установленому порядку розглядає як при ушкодженні здоров'я пов'язаному з виконанням потерпілим трудових обов'язків, так і у випадках, передбачених ст.ст.457, 461, 467 ЦК. Якщо первинний розмір і відшкодування визначався судом, перерахунок здійснює суд, яких постановив це рішення. У випадках, передбачених ст.ст.457, 461, 467 ЦК, пенсія підлягає заліку відповідно до роз'яснень, даних у абзаці третьому п.12 цієї постанови.
Обчислена судом частина заробітку, що припадає на кожного з непрацездатних утриманців потерпілого, підлягає перерахунку також у випадках народження дитини після смерті годувальника або іншої зміни у складі його сім'ї. В цьому разі частка заробітку, що припадає на кожного з них, визначається, виходячи з фактичного числа утриманців потерпілого, а також непрацездатних осіб, які не були на його утриманні, але мали на це право".
17. У пункті 24 виключити абзац другий.
В абзаці першому після слів "на похорони" включити слова "(в тому числі на ритуальні послуги і обряди)".
18. Доповнити постанову пунктами 1-1, 21-1 такого змісту:
"1-1. Вирішуючи питання про прийняття до впровадження суду позовних заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між потерпілим або іншими заінтересованими особами і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом (незалежно від форми власності та видів їх діяльності) щодо права на відшкодування шкоди, одноразову допомогу, їх розміру, його перерахунок, а також наявності порушення правил охорони праці, відмови власника скласти акт про нещасний випадок, визначення ступеня вини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, підлягають судовому розгляду після обов'язкового попереднього їх вирішення комісією по трудових спорах (КТС).
Із заявою про розгляд такого спору судом після попереднього вирішення його КТС може звернутися як потерпілий або інша заінтересована особа, так і власник або уповноважений ним орган (надалі власник або організація). Безпосередньо до суду може звернутися потерпілий або інша заінтересована особа, якщо на підприємстві, в установі, організації КТС не обираються (ст.ст.231, 232 КЗпП.
21-1. При вирішенні позовів про стягнення одноразової допомоги в зв'язку з ушкодженням здоров'я судам слід мати на увазі, що :
а) одноразова допомога виплачується потерпілому, а в разі смерті потерпілого - його сім'ї, якщо ушкодження здоров'я було пов'язане з виконанням потерпілим трудових обв'язків, мало місце (або вперше встановлена стійка втрата непрацездатності) після вступу в дію Закону України "Про охорону праці" (з 24 листопада 1992 р.) і заподіяне з вини власника;
б) потерпілий має право на одноразову допомогу незалежно від того, сталою чи тимчасовою була втрата його непрацездатності та чи була встановлена йому певна група інвалідності;
в) в разі смерті потерпілого його сім'я і утриманці мають право на одноразову допомогу і в тих випадках, коли до смерті потерпілий одержав разову допомогу, якщо смерть знаходилась у причинному зв'язку з каліцтвом чи професійним захворюванням, відповідальним за які є власник;
г) розмір одноразової допомоги визначається колективним догоавором, однак він не може бути меншим для потерпілого, якому відповідно до медичного висновку встановлена стійка втрата непрацездатності, - суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності: для сім'ї потерпілого - п'ятирічного заробітку на сім'ю і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця та його дитину, що народилась після його смерті. Середній заробіток визначається відповідно до Правил, а якщо тарифною угодою або колективним договором встановлено більш пільговий порядок його визначення, застосовується цей порядок;
д) у тих випадках, коли ушкодження здоров'я мало місце не лише з вини власника, а й внаслідок винного невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, визначеному трудовим колективом, але не більш як на 50 процентів. В цих межах залежно від встановлених обставин із зазначених підстав розмір одноразової допомоги може бути зменшено судом.
У разі спору суд вирішує це питання з врахування встановлених обставин, але не може при зменшенні з цих підстав розміру одноразової допомоги вийти за зазначені межі".
Голова Верховного Суду України
Секретар Пленуму,
суддя Верховного Суду України
Г.А.Бутенко

М.П.Селіванов