Нормами статті 179 КАС України визначено, що на обчислення строків, встановлених статтями 172 - 177 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 103 цього Кодексу.
Строки, встановлені статтями 172 - 177 цього Кодексу, обчислюються календарними днями і годинами. Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.
Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені статтями 172 - 177 цього Кодексу, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Норми статей 172 - 179 КАС України є спеціальними порівняно з іншими нормами КАС України, а тому ці норми мають пріоритет над іншими нормами КАС України.
Важливим елементом цих строків є момент їх початку, який визначається днем прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. Це перша відмінність строку звернення до суду щодо розв'язання виборчих спорів від строку звернення до суду в інших спорах адміністративної юрисдикції, в яких, як правило, цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, у виборчих спорах немає необхідності з'ясування обставин щодо дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Таке правове становище дозволяє чітко визначити початок строку звернення до суду для розв'язання виборчих спорів, який не залежить від суб'єктивного сприйняття позивачем моменту порушення його права чи інтересу.
Позовна заява у спорах, пов'язаних з виборчим процесом, залишається без розгляду, якщо позивач пропустив строк звернення до суду, що передбачено частиною п'ятою статті 179 КАС України.
Оскільки частиною п'ятою статті 179 КАС України встановлено, що позовні заяви у спорах, пов'язаних з виборчим процесом, подані з пропущенням строку, залишаються без розгляду, то положення частини першої статті 100 цього Кодексу в цих спорах не застосовуються.
У разі пропущення строку звернення до суду позовні заяви у спорах, пов'язаних з виборчим процесом, залишаються судами без розгляду на будь-якій стадії проходження справи в суді: відкриття провадження, в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга статті 100 КАС України). Така правова позиція викладена в пункті 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 01.11.2013 № 15.
Аналіз судової практики показав, що суди в основному правильно застосовують наведені норми. Однак у поодиноких випадках суди першої інстанції допускали помилки на стадії відкриття провадження.
Так, Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2012 у справі № 2а-1670/6229/12 залишив без розгляду позов кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 148 Особа 1 у частині визнання протиправними дій та відмовив у відкритті провадження у вказаній справі в частині скасування реєстрації кандидата в народні депутати.
Залишаючи без розгляду частину позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень статей 172 - 177, частин четвертої, шостої статті 175, статті 179 КАС України, констатуючи пропущення строків звернення до суду (про порушене право позивач дізнався 16.09.2012, а до суду звернувся 28.09.2012).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд теж виходив з норм виборчого законодавства, зокрема вимог ст. 61 Закону України "Про вибори народних депутатів України", якими передбачена виключна компетенція Центральної виборчої комісії щодо попередження та скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати.
Скасовуючи зазначене судове рішення, Харківський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі від 02.10.2012 вказав на те, що суд першої інстанції не виконав обов'язку щодо встановлення статусу суб'єкта виборчого процесу, яким має бути наділений позивач у цій категорії справ, що призвело до неправильного вирішення питання про розгляд позовної заяви з особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України.
У ході апеляційного розгляду було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача Особа 1 статусу кандидата в народні депутати України, який зареєстрований в одномандатному виборчому окрузі № 148. У свою чергу апелянт, зареєстрований в одномандатному виборчому окрузі № 148 - кандидат у народні депутати Особа 1, вказував на те, що ніякого позову не подавав.
Після повернення справи до суду першої інстанції Полтавський окружний адміністративни й суд ухвалою від 03.10.2012 позовну заяву залишив без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 106 КАС України (зокрема, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження наявного у позивача статусу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 148). Проте, вимоги такої ухвали були не виконані позивачем, що зумовило постановлення судом 03.10.2012 ухвали про визнання позову неподаним та його повернення -33.
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справах цієї категорії суди повинні більше уваги приділяти суб'єктному складу учасників виборчих правовідносин, оскільки це впливає на правильність вирішення питання про розгляд позовної заяви з особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України, чи в загальному порядку.
Висновки
Підкуп виборців знаходиться серед правопорушень, найбільш небезпечних і таких, що завдає значної шкоди виборчим правовідносинам, оскільки зазіхає на свободу волевиявлення виборців, нехтує виборчими правами громадян і порушує фундаментальні конституційні цінності та принципи народовладдя. З метою протидії підкупу виборців законодавець встановлює різні види відповідальності за його вчинення: кримінальну, адміністративну, а також конституційно-правову.
Конституційно-правова відповідальність за підкуп виборців, поряд з кримінальною та адміністративною відповідальністю за діяння, пов'язані з підкупом виборців в електоральній сфері, є різновидом публічно-правової відповідальності за порушення законодавства про вибори.
Конституційно-правова відповідальність за підкуп виборців має ряд специфічних властивостей і якостей, що відрізняють її від інших різновидів юридичної відповідальності, задіяних для забезпечення законодавчої заборони на вчинення підкупу виборців: особливим колом джерел, специфікою її фактичної підстави, суб'єктним складом, процесуальною формою її реалізації, спеціальними санкціями і правовими наслідками покарання винних осіб.
Нормативною підставою конституційно-правової відповідальності за підкуп виборців є виключно норми законодавства про вибори, що містять заборони та обмеження на проведення передвиборної агітації учасниками виборчих правовідносин, поєднаної з деформуванням свободи формування волі виборців і її вільного вираження при голосуванні за допомогою підкупу виборців.
Фактичною підставою конституційно-правової відповідальності за підкуп виборців є вчинене особою виборче правопорушення, що містить всю сукупність необхідних ознак, які утворюють відповідно до законодавства про вибори склад правопорушення у вигляді підкупу виборців.
Наразі чинне законодавство про вибори передбачає за підкуп виборців оголошення попередження кандидату або партії Центральною виборчою комісією (пункти 1, 2 частини другої статті 61 Закону про вибори народного депутата, пункти 1, 2 частини третьої статті 56 Закону про вибори Президента України) або територіальною виборчою комісією (частина 7 статті 47 Закону про місцеві вибори).
На нашу думку, оголошення лише попередження відповідному суб'єкту виборчого процесу як міра конституційно-правової відповідальності за підкуп виборців є недостатньою і такою, що не відповідає тяжкості правопорушення, оскільки жодним чином не обмежує особу, до якої застосовується, в реалізації її пасивних виборчих прав. У зв'язку з цим, логічним було б закріплення у виборчому законодавстві положень, які б посилювали санкції за підкуп виборців і позбавляли осіб, винних у скоєнні цього конституційно-правового порушення, права на реалізацію свого пасивного виборчого права в рамках відповідної виборчої кампанії (відмова у реєстрації кандидату, який ще не зареєстрований; скасування реєстрації кандидата, який вже зареєструвався; скасування рішення виборчої комісії про результати виборів тощо).
Отже, підкуп виборців за родовою приналежністю об'єкта делікту може відноситися до кримінального злочину (як кваліфікуючі ознаки для складів злочинів, передбачених статтею 160 Кримінального кодексу України) або до адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 212-10), або до виборчого правопорушення, що тягне застосування заходів конституційно-правової властивості.
Враховуючи викладене, справи з позовною вимогою щодо встановлення факту підкупу виборців як виборчого правопорушення, за здійснення якого застосовуються конституційно-правові санкції, належать до юрисдикції адміністративних судів і можуть міститися як в одній позовній заяві з вимогою про визнання дій кандидатів, їхніх довірених осіб, партії, місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу, протиправними, так і бути самостійним предметом адміністративного позову. Про встановлення таких фактів обов'язково зазначається в резолютивній частині судового рішення.
При кваліфікації діяння підкуп виборців як виборчого правопорушення в обов'язковому порядку слід визначати безпосередній об'єкт. Ним виступають ті суспільні відносини, які виникають у зв'язку з встановленим посяганням на порушення свободи реалізації активного виборчого права конкретного виборця або групи виборців.
Суспільні відносини, що становлять об'єкт підкупу виборців, складаються з приводу предмета, за допомогою якого заподіюється їм шкода. В якості такого предмета можуть виступати як матеріалізовані об'єкти у вигляді грошових коштів, подарунків, інших матеріальних цінностей, так і ті, які мають матеріальне вираження вигоди: пільговий розпродаж товарів, безоплатні або пільгові послуги тощо.
Для настання конституційно-правової відповідальності вартісний розмір предмета підкупу виборців повинен перевищити три відсотки розміру мінімальної заробітної плати (згідно із Законом про вибори народних депутатів України) і п'ять відсотків розміру мінімальної заробітної плати (згідно із Законом про місцеві вибори). При цьому якщо товари, що розповсюджуються під час передвиборної агітації серед виборців чи в закладах, установах, організаціях, не містять візуального зображення назви, символіки, прапора партії, то незалежно від вартісного розміру такі товари можуть бути віднесені до предметів підкупу виборців. Під час проведення виборів Президента України вартісний розмір предмета підкупу виборців для настання конституційно-правової відповідальності значення не має.
Сформульований законодавцем підкуп виборців як виборче правопорушення, як правило, має формальний склад, тобто необхідним і достатнім (обов'язковим) елементом об'єктивної сторони є саме протиправне діяння, а настання шкідливих наслідків і виявлення причинно-наслідкових зв'язків між ними і протиправним діянням не завжди є обов'язковими (факультативними) ознаками.
Настання конституційно-правової відповідальності за підкуп виборців зв'язується з фактом передачі чи обіцянкою передачі предмета підкупу. Вже самим цим діянням завдається шкода охоронюваним цінностям і встановлювати його шкідливі наслідки непотрібно, оскільки підкуп виборців у цих випадках формулюється законодавцем як формальний склад правопорушення.
Законодавець також пов'язує об'єктивну сторону підкупу виборців як виборчого правопорушення з діянням, що є складний склад правопорушення, який містить взаємозалежні і взаємообумовлені протиправні дії третіх осіб, що підпадають під ознаки підкупу виборців, а також з дією кандидата, політичної партії, їх уповноважених представників у вигляді доручення цим третім особам вчинити зазначені дії.
У зв'язку з цим, враховуючи те, що частиною третьою статті 160 Кримінального кодексу України криміналізовано непрямий підкуп виборців, що здійснюється під час проведення передвиборної агітації за участі підприємств, установ, організацій, позовні вимоги про встановлення факту підкупу виборців за безпосередньої участі юридичних осіб (благодійних фондів, громадських організацій, навчально-виховних закладів тощо) підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Законодавець виділяє як неодмінну кваліфікуючу ознаку підкупу виборців умову його пов'язаності з проведенням передвиборної агітації виходячи з того, що основу об'єкта і змісту передвиборної агітації як виборчих правовідносин та об'єкта правової охорони підкупу виборців як виборчого правопорушення становлять загальні за своєю юридичною природою явища - формування політичної волі виборців і її вираження при голосуванні на виборах. Час вчинення діяння є також істотним елементом об'єктивної сторони підкупу виборців.
Таким чином, підкуп виборців як виборче правопорушення представляє різновид протиправних суспільно шкідливих діянь у вигляді надання або обіцянки надання майнових матеріальних вигод виборцям при проведенні передвиборної агітації з метою схилити їх до реалізації ними свого активного виборчого права не вільно, а в інтересах досягнення певним кандидатом чи виборчим об'єднанням вигідного для них результату, за вчинення яких застосовуються конституційно-правові санкції, встановлені законодавством про вибори.
Узагальнення підготували секретар Пленуму Вищого адміністративного суду України Смокович М.І. і помічник заступника Голови Вищого адміністративного суду України Бєлова О.І.
Примітки:
-1 Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 у справі № 1570/5234/2012.
-2 Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 у справі № 2а/0570/13563/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26381518
-3 Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 у справі № 2а/0570/13563/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26381518
-4 Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 у справі №1570/5234/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25797746
-5 Там само.
-6 Майданик Р. Юридичні особи публічного права в Україні: поняття, моделі регулювання [Електронний ресурс] / Р. Майданик. - Режим доступу: http://www.pravnuk.info/urukrain/1549-yuridichni-osobi-publichnogo-prava-v-ukrani-ponyattya-modeli-regulyuvannya.html
-7 Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-11163/12/2070.
-8 Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-11163/12/2070.
-9 Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, справа № 2а-11163/12/2070.
-10 Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2012, справа № 2а/1170/3418/2012.
-11 Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, справа № 2а/0570/12759/2012. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26164116
-12 Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2012 у справі № 2а/0570/11745/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25897137
-13 Там само.
-14 Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2012 у справі № 2а/0570/11745/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25897137
-15 Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2012 у справі № 2а-9633/12/0170/22 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25886360
-16 Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2012, справа № 2а-9633/12/0170/22. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25886360
-17 Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-9634/12/0170/3.
-18 Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, справа № 2а/0270/4165/12. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27895849
-19 Постанова Рівненського окружного адміністративного суд від 02 вересня 2012 року, справа №2а/1771/3418/2012.
-20 Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 у справі №2а-10273/12/2070;
-21 Там само.
-22 Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 у справі №2а-10273/12/2070.
-23 Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2012 у справі №2а/2470/2623/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26811685
-24 Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2012 у справі №2а/2470/2623/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26811685
-25 Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2012, справа № 2а-11348/12/2670. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25686937
-26 Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2012 у справі № 2а/1770/3418/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26516760;
-27 Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 № 2а/713/238/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27272377;
-28 Там само.
-29 Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 у справі № 177978/12.
-30 Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом: Постанова Пленуму ВАСУ від 01.11.2013 року №15 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Вищого адміністративного суду України. - Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/plenum_2013_11_01_n15/
-31 Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 у справі № 2а-1670/6229/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26178906;
-32 Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 у справі № 2а-1670/6229/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26178906
-33 Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 року у справі № 2а-1670/6229/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26178906.