ПРЕЗИДІЯ РАДИ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
| 06.07.2006 N П-5-2 |
Про стан умов, безпеки праці, рівень виробничого травматизму й професійної захворюваності в країні та завдання членських організацій ФПУ щодо посилення впливу профспілок на забезпечення здорових і безпечних умов праці
Президія Федерації професійних спілок України відзначає, що внаслідок послаблення уваги органів виконавчої влади, роботодавців і громадських організацій до питань охорони праці в період реформування управління економікою стан умов і безпеки праці на багатьох підприємствах значно погіршився.
Згідно з даними Держкомстату України станом на початок 2006 року в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, було зайнято майже 1,6 млн. працівників, або 27,4% від їх облікової чисельності, що на 12% більше, ніж у 1990 році.
На багатьох підприємствах 50 - 70 і більше відсотків основних виробничих фондів експлуатуються з істотними відхиленнями від вимог безпеки, що створює потенційну загрозу для працюючих.
Залишається високим рівень виробничого травматизму, особливо зі смертельним наслідком, який у 3 - 5 разів перевищує відповідні показники західних країн. Водночас набули масового характеру факти приховування виробничих травм від розслідування та обліку, безпідставного звинувачення потерпілих у виникненні нещасних випадків і віднесення значної кількості цих випадків до не пов'язаних з виробництвом.
Погіршення умов праці, незадовільне забезпечення працівників багатьох підприємств засобами індивідуального й колективного захисту (лише на 50 - 60 відсотків від установлених норм) призвели до того, що в останній період в Україні щорічно реєструється по 4,5 - 5,5 випадків профзахворювань у розрахунку на 10 тисяч працюючих проти 1,2 у 1999 році.
Таке становище значною мірою є наслідком залишкового принципу фінансування профілактичних заходів з охорони праці як на виробничому, так і на регіональному, галузевому, державному рівнях управління економікою.
Уряд після 1992 року жодного разу не забезпечив виконання вимог статті 19 Закону України "Про охорону праці" щодо виділення окремим рядком бюджетних коштів на профілактичні заходи з охорони праці, що позбавило цю сферу стабільного джерела фінансування. Більше того, незважаючи на заперечення профспілок, Кабінет Міністрів України домігся від Верховної Ради України зупинення дії цих норм законодавства. Тому не випадково не виконується значна кількість заходів Національної (загальнодержавної), галузевих і регіональних програм з питань охорони праці, а також відповідних розділів Генеральної, галузевих, регіональних угод та колективних договорів.
Дії Уряду щодо реалізації державної політики в сфері охорони праці, визначеної чинним базовим Законом, не є послідовними. Численні реорганізації органів державного нагляду за охороною праці призвели до істотної руйнації системи нагляду, втрати значної частини кваліфікованих кадрів, і в результаті - самоусунення цих органів від належного виконання функції комплексного управління охороною праці на державному рівні.
Протягом тривалого часу не усуваються недоліки в законодавстві про охорону праці і соціальне страхування від нещасних випадків, не забезпечено своєчасного перегляду великої кількості застарілих норм у нормативно-правових актах із цих питань.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві через неодноразові вилучення державою страхових коштів на цілі, не передбачені законодавством, та з інших причин не повною мірою виконує свої обов'язки щодо профілактики травматизму і профзахворювань, своєчасного і повного фінансування профілактичних заходів. Політика Фонду не спрямована на забезпечення рівня соціального захисту потерпілих, досягнутого перед запровадженням обов'язкового соціального страхування, на об'єктивний розгляд конфліктних ситуацій тощо.
Членські організації ФПУ, територіальні і первинні організації профспілок ще не перебудували належним чином роботу щодо здійснення ефективного громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці, не сповна використовують повноваження і права у цій сфері. Повільно реалізуються програмні настанови V з'їзду ФПУ щодо запровадження (відновлення) посад технічних інспекторів праці за рахунок профбюджету, в тому числі шляхом кооперації коштів профспілкових організацій. Низькими темпами формується дієздатний інститут громадських інспекторів, членів комісій та інших представників профспілок з питань охорони праці, запроваджується системне і якісне їх навчання відповідно до встановленого Порядку. Недостатньо використовуються можливості колдоговірного регулювання питань охорони праці, захисту прав та інтересів працівників у цій сфері.
Президія Федерації професійних спілок України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Відзначити, що внаслідок недосконалості правових засад охорони праці, незадовільної роботи органів виконавчої влади, роботодавців щодо забезпечення конституційного права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці на підприємствах, в установах, організаціях України істотно погіршується стан охорони праці, зростає рівень професійної захворюваності і виробничого травматизму.
2. Звернутися до новопризначеного Кабінету Міністрів України з пропозицією до кінця поточного року відповідно до Генеральної угоди розглянути на засіданні Уряду за участю об'єднань профспілок, організацій роботодавців, представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві стан охорони праці в країні і затвердити комплекс заходів щодо забезпечення конституційного права працівників на належні, безпечні і здорові умови праці.
3. Повторно звернутися до Президента України з поданням щодо встановлення в Україні Дня охорони праці 28 квітня.
4. Доручити членам правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, делегованим від ФПУ, ініціювати розгляд на черговому засіданні правління Фонду питання про перегляд загальної політики, форм і методів роботи Фонду з метою повного виконання ним наданих законодавством повноважень, забезпечення відповідальності виконавчих органів за результати діяльності, зокрема щодо посилення профілактики травматизму й профзахворювань, об'єктивного і своєчасного встановлення та надання страхових виплат і всіх видів соціальної допомоги кожному потерпілому.
5. Оголосити 2007 рік Роком боротьби профспілок із приховуванням нещасних випадків на виробництві від розслідування та обліку.
6. Членським організаціям з метою виконання Програми дій Федерації профспілок України на 2006 - 2011 роки, затвердженої V з'їздом ФПУ:
6.1. Забезпечити виконання повноважень, наданих Законами України "Про охорону праці", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутами профспілок, щодо здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці;
6.2. Систематично аналізувати причини нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, вимагати від роботодавців, центральних і місцевих органів виконавчої влади вжиття ефективних заходів щодо запобігання цим випадкам;
6.3. Протягом другого півріччя 2006 року вивчити питання про організаційні, фінансові можливості та шляхи реалізації програмних настанов V з'їзду ФПУ щодо укомплектування відповідних профспілкових органів технічними інспекторами праці.
Провести аналіз кількісного і якісного складу призначених (обраних) представників профспілок з питань охорони праці всіх рівнів, забезпечити регулярне навчання їх відповідно до постанови президії ФПУ від 30.06.2005 N П-18-15;
6.4. Підвищити вимогливість до представників профспілок, які беруть участь у розслідуванні нещасних випадків і профзахворювань, забезпечити їх принципове й об'єктивне ставлення до визначення обставин, причин і кваліфікації цих випадків та захист інтересів потерпілих;
6.5. Запровадити в практику роботи обов'язковий розгляд кожного нещасного випадку зі смертельним наслідком і групового нещасного випадку на засіданні колегіального профспілкового органу не нижче обласного, республіканського (в АР Крим), міського (в м. Києві) рівнів з принциповою оцінкою причин цих випадків, дій або бездіяльності посадових осіб, а також змісту й повноти заходів щодо соціального захисту потерпілих;
6.6. Забезпечити максимальне використання в роботі положень Угоди про співпрацю між Держпромгірнаглядом МНС України та ФПУ у здійсненні державного нагляду і громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці, укладеної 22 березня 2006 року.
Домагатися від уповноважених органів державного нагляду узгоджених з представниками профспілок дій, висновків і пропозицій під час спільного розслідування нещасних випадків на виробництві, розгляду заяв і скарг працівників з питань охорони праці або потерпілих осіб, прийняття нових або реконструйованих виробничих об'єктів в експлуатацію тощо;
6.7. Узяти під особливий контроль роботу первинних організацій профспілок щодо впровадження механізмів колдоговірного регулювання питань охорони праці згідно з рекомендаціями ФПУ про порядок формування відповідних двосторонніх зобов'язань, у тому числі про забезпечення цільового фінансування комплексних заходів, спрямованих на досягнення встановлених нормативів або підвищення існуючого рівня охорони праці;
6.8. У рамках проведення Року боротьби профспілок із приховуванням нещасних випадків на виробництві забезпечити організацію регулярних масових перевірок, запровадження додаткових заходів запобігання цим негативним проявам, залучення до роботи широкого профспілкового активу з попереднім навчанням його порядку здійснення таких перевірок.
7. Управлінню охорони праці та здоров'я апарату ФПУ (Якібчук В.В.):
7.1. Забезпечити активну участь представників ФПУ в діяльності спільної з Держпромгірнаглядом МНС України, іншими органами виконавчої влади робочої групи з визначення стратегії вдосконалення нормотворчого процесу і формування проектів найважливіших законів та інших нормативно-правових актів, необхідних для поліпшення ситуації з охороною праці. Своєчасно залучати до цієї роботи фахівців членських організацій ФПУ;
7.2. У двомісячний термін розробити й надіслати членським організаціям рекомендації щодо підготовки та проведення заходів у рамках Року боротьби профспілок із приховуванням нещасних випадків на виробництві.
8. Доповідну записку управління охорони праці та здоров'я апарату ФПУ з розглянутого питання та дані про виробничий травматизм (додаються) надіслати членським організаціям ФПУ для відповідного реагування і посилення роботи профспілкових кадрів і активу щодо виконання захисної функції у сфері охорони праці.
9. Контроль за виконанням постанови покласти на заступника Голови ФПУ Українця С.Я.
| Голова ФПУ | О.В.Юркін |
Додаток
до постанови президії ФПУ
06.07.2006 N П-5-2
ДОПОВІДНА ЗАПИСКА
про стан умов, безпеки праці, виробничого травматизму і професійної захворюваності в країні та вплив членських організацій ФПУ на вирішення цих питань
За роки економічних реформ стан умов і безпеки праці на багатьох підприємствах країни значно погіршився.
Згідно з даними Держкомстату України, кількість осіб, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам (в основних видах економіки) на початок 2006 року складала майже 1,6 млн., або 27,4% до облікової кількості штатних працівників, що на 12% більше, ніж їх було в 1990 році.
Найбільша кількість працюючих у таких умовах в добувній промисловості - 67,8%, нафтопереробній - 57%, металургії та обробленні металу - 55,8%, хімічному виробництві - 47,2% тощо.
Серед регіонів найбільша кількість працюючих у незадовільних умовах в Луганській області - 44%, Донецькій - 42,9%, Дніпропетровській - 37,8%, Запорізькій - 30,9%, Івано-Франківській - 26,2% (додатки 1 та 2).
На багатьох підприємствах до 50 - 70 і більше відсотків основних виробничих фондів відпрацювали встановлені для них нормативи і експлуатуються з істотними відхиленнями від вимог безпеки, що являє потенційну загрозу не тільки для працюючих, а й для оточення.
Наприклад, у хімічній, нафтопереробній та нафтохімічній промисловості в незадовільному технічному стані експлуатується понад 80% аміачно-холодильних установок, що може призвести до непередбачених негативних наслідків.
Унаслідок значного послаблення уваги органів виконавчої влади й роботодавців, а також профспілкових органів до питань охорони праці стали нормою масові порушення конституційного права працюючих на належні, здорові й безпечні умови праці.
Так, забезпеченість працюючих засобами індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів на більшості підприємств складає тільки половину від існуючих норм. Навіть шахтарі забезпечені ізолюючими саморятівниками лише на 70 - 80%.
Погіршення умов праці та відсутність відповідних засобів індивідуального й колективного захисту працюючих на багатьох підприємствах призвели до значного зростання кількості професійних захворювань, а отже - інвалідності.
Якщо в 1999 році в країні було виявлено 2573 профзахворювання, або 1,21 на 10 тис. працюючих, то в 2001 р. - 4034, або 3,12, у 2002 р. - 7153, або 5,53, у 2003 р. - 7232, або 5,59, у 2004 р. - 6964, або 5,38, у 2005 р. - 5962, або 4,61.
Однією з головних причин погіршення умов праці та незадовільного забезпечення працюючих засобами захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів є залишковий принцип фінансування профілактичних заходів з охорони праці як на підприємствах, так і на державному рівні.
Протягом 13-річного періоду дії базового Закону України "Про охорону праці" Уряд жодного разу не забезпечив виконання його вимог щодо виділення окремим рядком бюджетних коштів на ці цілі, хоча ФПУ щорічно (під час розробки проектів Держбюджету) звертається до Прем'єр-міністра України з цього приводу.
Більше того, незважаючи на аргументовані заперечення профспілок, за наполяганням урядових структур Законами про Держбюджет на 2005 рік було призупинено, а на 2006 рік взагалі зупинено дію вимог статті 19 Закону України "Про охорону праці" щодо визначення коштів на охорону праці окремим рядком у Державному і місцевих бюджетах.
Унаслідок незадовільного фінансування не виконується значна кількість заходів, які вносяться до Національної (загальнодержавної), галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, а також до інших програм та Генеральної угоди і колективних договорів.
Так, загальний обсяг фінансування заходів Національної програми на 2001 - 2005 роки, затвердженої Кабінетом Міністрів України, складає 23 млн. 77 тис. грн., у тому числі 18 млн. 782 тис. грн. за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків і 4 млн. 295 тис. грн. за рахунок Державного бюджету. Однак за станом на 01.03.2006 Фондом було профінансовано лише 9,2 млн. грн. (49 %), а з Державного бюджету не виділено жодної гривні. Тому не випадково, що з 77 заходів цієї програми роботи завершено лише по 22, по 37 вони проводяться до сих пір, а по всіх інших навіть не укладено договорів на їх виконання.
Слід також підкреслити, що для виконання багатьох заходів, які вносяться до Генеральної угоди, практично потребується незначне додаткове фінансування, однак Уряд роками не виконує і це своє зобов'язання. Зокрема не розроблено і не затверджено національних нормативно-правових актів щодо забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами, мийними та знешкоджувальними засобами, газованою солоною водою, не приведено у відповідність із вимогами Закону "Про охорону праці" Порядок атестації робочих місць тощо.
Не вживається достатніх заходів для усунення істотних недоліків у законодавстві про охорону праці та соціальне страхування від нещасних випадків, яке містить перешкоди в організації і проведенні профілактичної роботи та сприяє численним порушенням прав працівників, зокрема постраждалих на виробництві, та членів сімей загиблих. Позитивні процеси у сфері охорони праці гальмуються й через застосування великої кількості застарілих правил, норм, інших нормативно-правових актів з цих питань та незадовільну організацію роботи щодо їх перегляду.
Зниження життєвого рівня та загроза залишитися без роботи нерідко змушують людей погоджуватися працювати в умовах підвищеного ризику. Не випадково в Україні рівень виробничого травматизму, особливо з важкими наслідками, значно вищий, ніж у західних країнах.
За даними Держкомстату України, за 2005 рік у порівнянні з 1990 роком кількість потерпілих від нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, у розрахунку на 1 тисячу працюючих (тобто за коефіцієнтом частоти нещасних випадків - Кч) зменшилася з 6,2 до 1,8, або більш ніж у 3,4 раза. Однак таке зниження не є наслідком значного підвищення рівня безпеки праці на виробництві та державного нагляду і громадського контролю за дотриманням норм і правил з охорони праці, а досягається, як показує аналіз, в основному шляхом приховування значної кількості нещасних випадків від розслідування та обліку, а також віднесення їх до "не пов'язаних з виробництвом".
Відповідно до даних державної статистики, в 2003 році на виробництві травмовано 36,4 тис. осіб, а з виробництвом було пов'язано лише 25,7 тис., або 70,6% від загальної їх кількості. У той же час Міністерство охорони здоров'я констатує, що з приводу травмування на виробництві до лікувальних закладів у 2003 році зверталося 69,5 тис. осіб, тобто практично кожний другий випадок ніким і ніде не врахований. Аналогічне становище спостерігається й у наступні періоди: за 2004 рік ніби-то було травмовано 30,8 тис. осіб, а пов'язано з виробництвом тільки 23,3 тис., в той час як до лікувальних закладів за допомогою після травмування на виробництві зверталося 57,6 тис. осіб. За 2005 рік ці показники становлять відповідно 28,3 тис., 21,2 тис. та 46,5 тис. осіб.
Про масовість приховування нещасних випадків від розслідування та обліку свідчить і постійне зростання коефіцієнта важкості виробничого травматизму (Кв), тобто кількості днів непрацездатності на один нещасний випадок. Якщо в 1990 році цей показник у цілому по Україні становив 22,8, то в 2005 році - 36,3. По багатьох видах економічної діяльності і регіонах цей показник дорівнює 40 - 50, у той час як Кч складає 0,5 - 1,0. Все це говорить про те, що нещасні випадки з втратою невеликої кількості днів працездатності приховуються від розслідування й обліку.
Особливу стурбованість викликає травматизм зі смертельним наслідком, який практично не знижується і залишається в 3 - 5 разів вищим, ніж у країнах Заходу. Кількість загиблих, пов'язана з виробництвом, з розрахунку на одну тисячу працюючих у 1999 році по Україні складала 0,092, в 2000 р. - 0,095,в 2001 р. - 0,105, в 2002 р. - 0,100,в 2003 р. - 0,094, в 2004 р. - 0,089, а в 2005 р. - 0,084.
Неприпустимо високим залишається травматизм зі смертельним наслідком у вугільній промисловості. В 1990 році на 1 млн. т видобутого вугілля гинуло 1,8 шахтарів, у 1998 р. - 4,7, 1999 р. - 3,8, 2001 р. - 3,5, 2002 р. - 3,2, 2003 р. - 2,7, 2004 р. - 2,5, в 2005 р. цей показник усе ще залишається на високому рівні - 2.
Щорічно на виробництві гине майже 2 тис. осіб, із них понад 45% визнаються не пов'язаними з виробництвом, що позбавляє сім'ї загиблих відповідних соціальних виплат.
Так, у 2004 році з 1935 загиблих було пов'язано з виробництвом лише 1068, або 60,2%. У Вінницькій області не пов'язано з виробництвом майже 60% від усіх випадків зі смертельним наслідком, Херсонській - 61,5%, Сумській - 64%, а в Черкаській - 73,2%. У 2005 році з 1876 загиблих було визнано пов'язаними з виробництвом лише 989, або 52,7% (додатки 3 та 4).
Але навіть таке співвідношення нещасних випадків, не пов'язаних з виробництвом, і їх загальної кількості не задовольняє багатьох представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків, які беруть участь у розслідуванні виробничих травм. За їхнім наполяганням набувають поширення факти звернень робочих органів Фонду до судових інстанцій різних рівнів про незгоду визнавати нещасні випадки пов'язаними з виробництвом і в першу чергу - зі смертельним наслідком. Належним чином не використовується порядок досудового розгляду конфліктів, що виникають навколо складення актів установленої форми про нещасний випадок на виробництві, передбачений частиною третьою статті 22 Закону України "Про охорону праці". Погано діють спеціальні конфліктні комісії, створені при робочих органах Фонду, з метою прийняття об'єктивних рішень за підсумками досудового вирішення спору щодо розмірів завданої шкоди та прав потерпілого (членів сімей загиблого) на її відшкодування. Чимало законодавчих та інших ініціатив Фонду не відповідають вимогам статті 22 Конституції України і мають за мету поліпшити фінансове становище Фонду за рахунок потерпілих шляхом зниження розмірів страхових виплат.
Завдяки професіоналізму і наполегливості представників профспілок у судах вдається захистити права й інтереси багатьох потерпілих на виробництві і членів їхніх сімей. Наприклад, головний технічний інспектор праці Ради об'єднання профспілок Харківської області Денисова Є.М. щорічно виграє в судах 10 - 15 таких справ. Головний спеціаліст - технічний інспектор праці ФПУ в територіальному профоб'єднанні Херсонської області Косілкін В.О. лише по одній справі 24 рази брав участь у засіданнях судів трьох інстанцій, за рішеннями яких сім'я загиблого на виробництві Іванова А.Ю. отримала від Фонду одноразову допомогу в сумі понад 162 тис. грн., а також щомісячну страхову виплату синові загиблого у розмірі 1126 грн. Таких позитивних прикладів чимало в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та інших областях.
Однак викликає велику стурбованість той факт, що в скоєнні майже 90 - 95% нещасних випадків на виробництві в першу чергу звинувачуються потерпілі. Безпідставне віднесення значної кількості нещасних випадків до не пов'язаних з виробництвом та масове звинувачення потерпілих певною мірою є наслідком безпринципної позиції окремих представників профспілок, які беруть участь у розслідуванні цих випадків і не використовують надані їм повноваження в інтересах працівників.
Безумовно, рівень впливу профспілок на стан охорони праці, додержання законних прав працівників з цих питань, а також об'єктивність розслідування нещасних випадків значною мірою залежить від кадрового забезпечення цього важливого напряму роботи та рівня підготовки відповідних профспілкових працівників і активістів.
Незважаючи на окремі позитивні зрушення, що спостерігаються за останні 2 роки у зміцненні кадрів технічної інспекції праці, більшість всеукраїнських профспілок та їх територіальних органів дуже повільно реалізує програмні настанови ФПУ щодо запровадження (відновлення) посад технічних інспекторів за рахунок профбюджету, в тому числі шляхом кооперації коштів.
За станом на 01.01.2006 в профорганах, які входять до складу ФПУ, було 182 штатних технічних (головних технічних) інспектори праці, а працювало 176.
У шести областях (Кіровоградська, Миколаївська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька, Чернігівська) окрім головного спеціаліста ФПУ з питань охорони праці немає жодного технічного інспектора праці профспілок. В апаратах лише дев'яти територіальних профоб'єднань поряд із згаданим спеціалістом ФПУ працює ще один технічний інспектор праці (Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Луганська, Харківська, Хмельницька, Черкаська області).
Недостатньо зусиль докладається й у напрямі формування дієздатної структури громадських інспекторів, членів комісій та інших представників профспілок з питань охорони праці відповідно до положень, затверджених ФПУ, її членськими організаціями.
Навчальні заклади і членські організації ФПУ не вжили достатніх заходів для запровадження з 2006 року системного навчання представників профспілок з питань охорони праці відповідно до постанови президії ФПУ від 30.06.2005 N П-18-15.
Багатьма первинними організаціями профспілок не в повній мірі використовується механізм колдоговірного регулювання питань охорони праці, захисту прав та інтересів працівників у цій сфері. Не приділяється належної уваги якісному формуванню комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів або підвищення існуючого рівня охорони праці в умовах діючого виробництва, достатньому фінансуванню та цільовому витрачанню коштів на зазначені заходи. Чимало профспілкових організацій уникають принципової оцінки ситуації під час укладання договорів і контролю за виконанням колдоговірних зобов'язань з охорони праці, не забезпечують впровадження рекомендацій ФПУ з цих питань від 27.01.2004 р.
Управління охорони праці
та здоров'я апарату ФПУ