У 2000 році вперше було підписано Угоду про співпрацю міжКиївською міською державною адміністрацією та Координаційною РадоюНаціональних творчих спілок України на 2001-2003 роки з метоюстворення всебічних умов для діяльності творчих спілок, соціальноїпідтримки їх членів, забезпечення проведення в Києві новітніхмистецьких акцій, зокрема міжнародних. На підставі цієї угодирозпорядженням Київської міської державної адміністрації (від11.03.2001 N 410) засновано Мистецьку премію "Київ" (у шестиномінаціях), перші лауреати якої отримали нагороди в травні 2001року під час святкування Дня Києва.
Близько 18 тис. дітей та підлітків (7% від кількості учнів1-9 класів загальноосвітніх шкіл міста) отримують початковумистецьку освіту у 57 навчальних закладах: це 33 дитячі музичнішколи, 9 дитячих шкіл мистецтв, 10 дитячих художніх шкіл, 2 студії(українського танцю "Барвіночок" та театральна), хореографічнашкола, вечірня музична школа, Київська дитяча Академія мистецтв.Плата за навчання дітей в школах становить, у середньому, 35 грн.на місяць.
В структурі Головного управління культури і мистецтв - тривищих навчальних заклади з підготовки молодших спеціалістів,бакалаврів: музичне училище ім. Р.М.Глієра, коледж естрадного тациркового мистецтв, хореографічне училище "Київська муніципальнаукраїнська академія танцю", яке створено відповідно дорозпорядження КМДА від 09.10.2001 N 2138. У вищих мистецькихзакладах навчається понад 1000 студентів, щороку вони випускаютьблизько 200 молодих фахівців.
В останні роки здано в експлуатацію нове сучасне приміщеннядитячої школи мистецтв N 7 у Деснянському районі та створено на їїбазі новий навчально-мистецький комплекс "Натхнення", у якомупоєдналася діяльність школи мистецтв та хореографічного училища"Київська муніципальна українська академія танцю". Завершенобудівництво нового приміщення дитячої музичної школи N 19 уСвятошинському районі на вул. Ф.Пушиної, що з 2001 рокуреорганізована у дитячу школу мистецтв N 8; проведено капітальнийремонт музичної школи N 4 ім. Д.Шостаковича у Печерському районі.У 2002 році здійснено капітальний ремонт коледжу естрадного тациркового мистецтв.
З 1997 року у столиці щорічно призначаються міські, а з 1999року - ще й довічні стипендії киянам - діячам культури і мистецтв,котрі зробили вагомий внесок у розвиток культури. З 1998 рокузапочатковані стипендії Міського голови талановитим дітям - учнямшкіл естетичного виховання, а з 2000 року - студентам мистецькихнавчальних закладів.
У 1999-2001 роках модернізовано сучасним кінотехнологічним тазвукотехнічним обладнанням 7 кінотеатрів ("Дружба", "Орбіта","Кінопанорама", "Жовтень", "Україна", "Київська Русь", "Київ"). Цедозволило в середньому вдвічі збільшити відвідуваність та прибуткивід основної діяльності кіновидовищних закладів.
Модернізація кінотеатрів відбулася за рахунок бюджетнихасигнувань ("Жовтень", "Київ"), які з 1998 року визначаються убюджеті міста окремим рядком, та завдяки залученню позабюджетнихкоштів ("Дружба", "Кінопанорама", "Україна", "Київська Русь").
Здійснено ремонти приміщень кінотеатрів "Ленінград","Жовтень", "Київ", "Єреван", "Алмаз", "Пролісок", "Старт","Салют". Здано в експлуатацію кінотеатр європейського стандарту"Україна". Триває капітальний ремонт та реконструкція кінотеатру"Лейпциг".
Завдяки трансфертам з міського бюджету вдається утримуватибез скорочення мережу дитячих спеціалізованих кінотеатрів, якіпідтримують пільгові ціни на квитки. Вартість квитка у дитячихкінотеатрах становить 0,5-1,2 грн. Це робить послуги даної групикінотеатрів доступними для дітей різних вікових категорій, зокремадітей з малозабезпечених сімей, вихованців шкіл-інтернатів,дітей-сиріт.
У підпорядкуванні Головного управління культури і мистецтв 6міських парків культури і відпочинку: Центральний парк,Голосіївський парк, "Гідропарк", "Перемога", "Партизанськоїслави", з 2002 року - "Відрадний", які забезпечують організаціюкультурного дозвілля для різних верств населення. У 1998 роцірозроблено інвестиційну програму розвитку матеріально-технічноїбази парків культури та відпочинку, у якій визначені різні джерелафінансування розвитку парків.
Продовжено роботу щодо популяризації національних надбань закордоном: проведення виставок, концертів та свят за участюзакордонних колективів та окремих митців, участь київських творчихгруп у міжнародних культурних заходах. Різних форм співробітництванабувають культурні зв'язки з містами-побратимами столиці України.Наприклад, у 2002 році в Києві відбувся Міжнародний фестивальбалету "Серж Лифар де ля данс", у рамках якого у Києві відбувсятур балету Національної Опери Бордо, "Дні Києва в Мінську", IVМіжнародний театральний фестиваль міст-побратимів "Київ травневий"та IV Міжнародний фестиваль балету імені Сергія Лифаря, учасникамияких були гості з братніх міст; підписані угоди про культурнеспівробітництво з містами Волгоград і Тбілісі. Наявна тенденція дозбільшення культурних обмінів, кількість яких, наприклад, у 2002році у порівнянні з попереднім роком зросла майже в два рази.
В той же час, ситуація, що склалась у галузі культури імистецтва в місті, визначається наявністю цілої низки проблем,серед яких:
- недосконалість нормативно-правового забезпечення розвиткукультури і мистецтва;
- недосконалість матеріально-технічної бази значної кількостізакладів культури і мистецтва;
- недостатнє фінансування галузі, у т.ч. для оновленняфондів, втілення мистецьких проектів та матеріального утриманняпрацівників; забезпечення збереження історико-культурної спадщини,унікальних об'єктів давнього зодчества, охорони фондів музеїв тазаповідників, оновлення систем пожежно-охоронної сигналізації;поповнення бібліотечних фондів;
- брак коштів на втілення мистецьких проектів і як наслідоквід'їзд талановитих особистостей за кордон, неспроможнихреалізувати на батьківщині творчі можливості;
- відсутність сучасних критеріїв оцінки якості діяльностіустанов культури і мистецтва;
- недостатній збіг пропозиції і попиту на послуги у галузікультури, орієнтованих на різні соціальні групи населення іпредставників різних субкультур;
- відставання темпів зростання мережі установ культури імистецтв у нових житлових масивах від темпів житлової забудови;
- відсутність координації дій суб'єктів культурної політикиміста;
- відсутність єдиного інформаційного простору, збереженняінформаційної ізоляції установ культури різних форм власності тапідпорядкування;
- слабка консолідація творчих сил міста і галузевих органівмісцевого самоврядування. Низький рівень міжгалузевої взаємодіїкультури, освіти, соціального захисту, молодіжної політики,економіки тощо;
- слабке розповсюдження програмної організації діяльностісуб'єктів (системи) культурних процесів;
- недоліки у професійній підготовці кадрів у сфері культури; - сфера культури ще не розглядається як "поле", девідбуваються процеси об'єднання і формування міськогоспівтовариства.
Поряд із загальними проблемами, що притаманні розвитку галузі"культура і мистецтво" в цілому, існують специфічні проблеми, щовипливають із особливостей розвитку окремих сфер діяльності цієїгалузі.
Музейна справа. Потребують негайного вирішення проблемизбереження та консервації музейних фондів, розвитку реставраційноїпідгалузі взагалі. Колекції музеїв нараховують близько 930,0 тис.одиниць збереження, з яких більшість потребує реставрації. Умовиїх зберігання здебільшого не відповідають загальноприйнятимєвропейським нормам. Як наслідок, прискорюються процесипередчасного старіння пам'яток, які обумовлені дією фізичних табіологічних факторів.
Реставраційні і технічні огляди музеїв свідчать, що більшістьприміщень і будівель непридатні для збереження музейних колекцій,потребують здійснення термінових заходів щодо зміцненняматеріально-технічної бази, створення нормальних умов длязбереження пам'яток Музейного фонду України. У музеях відсутніспеціалізовані приміщення для зберігання нових надходжень, а такождля відокремлення (ізоляції) заражених біошкідниками пам'яток.Ремонту потребує більшість будівель музейних закладів, зокремаНаціонального Києво-Печерського історико-культурного заповідника,Київського музею російського мистецтва, Українського центрународної культури "Музей Івана Гончара", Музею-майстерніІ.П.Кавалерідзе, Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків,Меморіального будинку-музею Г.Світлицького, фондосховищаДержавного музею українського народного декоративного мистецтва, атакож приміщення Київської міської галереї мистецтв "Лавра".
Фондосховища музеїв не забезпечені приладами контролюмікрокліматичного та біологічного режимів. Потребує ремонту,оновлення реставраційне обладнання. Вимагає поліпшеннязабезпечення музейних закладів реставраційними матеріалами таінструментами, сучасною охоронною та протипожежною сигналізацією.
Початок ремонтно-реставраційних робіт та робіт з побудовиекспозиції Музею М.Грушевського гальмується у зв'язку з обмеженимфінансуванням та ненадходженням коштів з державного бюджету.
Через дефіцит бюджетних коштів київські музеї до цього часуне мали змоги увійти до міжнародних музейних організацій - ІСОМ таІСКОМ.
Протягом багатьох років кошти на комплектування музейнихзібрань не виділялись. У зв'язку з цим для музеїв втрачено ціліпласти художніх, культурних та історичних цінностей. Потреба увиділенні коштів на комплектування коливається від 20 тис.грн.(історичні, меморіальні музеї) до 100 тис.грн. (художні,літературні). З метою виправлення ситуації, що склалася зкомплектуванням музейних фондів та проведення музейними закладамироботи щодо закупівлі та поповнення фондових колекцій, необхідновиділяти з міського бюджету у середньому 500-700 тис.грн. на рік.
Бібліотечна справа. Виходячи з аналізу кількості населення йокремих районах міста, щільності забудови, площі приміщеньбібліотек, кількості робочих місць для користувачів, наявностіприміщень для книгосховищ, можна зробити висновок, що в окремихрайонах міста бібліотек не вистачає. Наприклад, у Деснянському,Дарницькому, Святошинському, на окремих нових житлових масивахОболонського, Голосіївського та інших районів.
Залишається невирішеним питання побудови спеціалізованогоприміщення для Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки - головноїкнигозбірні міста.
Зберігається величезний розрив: від 23,3% населення, якекористується бібліотеками в Печерському районі до 8,8% населення,яке можуть забезпечити книгою та інформацією фахівціСвятошинського району. Залишається низьким показник залучення добібліотек і в Деснянському районі - 9,7% при середньому по місту18,3%.
Кількість посадочних місць у публічних бібліотеках лише 4695одиниць, що становить 1,8 посадочних місць на 1000 киян (при нормі2-3 посадочних місця на 1000 чол. населення).
Завдання, які стоять перед бібліотеками, не можна виконатибез актуалізації книжкових фондів, комплектування бібліотекнетрадиційними носіями інформації, впровадження нових технологій,забезпечення відповідним обладнанням.
Створення комфортних умов для користувачів та зберіганнякнижкового фонду, сучасне оформлення інтер'єрів, забезпеченнятехнічними засобами стає чи не найважливішою складовою успішноїдіяльності бібліотек. У той же час, згідно з даними,представленими у формах державної статистичної звітності (6-НК) 39бібліотек потребують капітального ремонту.
Надходження нової літератури не відповідають зростаючимпотребам. За нормативами, розробленими ІФЛА/ЮНЕСКО (МіжнародноюФедерацією Бібліотечних Асоціацій та установ), до бібліотекщорічно має надходити 10 назв газет і журналів та 250 нових книгна кожну тисячу жителів. В Києві цей показник становить 40%світової норми. Крім того, Міжнародними стандартами обумовлено, щофонд публічної бібліотеки повинен оновлюватись через кожні 10років, при цьому повинно бути 10% видань, що вийшли у світ заостанні два роки і 30-40% того, що було видано за останні п'ятьроків.
Поява нових носіїв інформації (CD-ROM, відео- і, особливо,електронних видань) висувають нові проблеми перед бібліотечнимобслуговуванням: і правові, і організаційні, і технологічніодночасно.
Впровадження комп'ютеризації бібліотек, створення на базібібліотек інформаційних центрів вимагають введення додатковихштатних одиниць. Виникає потреба в бібліотекарях-аналітиках,адміністраторах баз даних, маркетологах, менеджерах виставковоїдіяльності, менеджерах культурних програм та ін. Нова ситуація і втому, що у зв'язку з неминуче швидким старінням техніки і їїзаміною, оновленням знань, перепідготовка має бути перманентною інеформальною. Систематичне навчання навикам роботи зінформаційними ресурсами необхідно і користувачам, це одне іззавдань бібліотечного обслуговування. У той же час, аналізвиконання основних показників діяльності бібліотек (кількістьчитачів та книговидач) відповідно до державних нормативівсвідчить, що в бібліотеках міста не вистачає ще 20 фахівців,зокрема в Деснянській, Оболонській, Печерській ЦБС.
Діяльність бібліотек багато в чому залежить від їх кадровогозабезпечення. Соціологічне вивчення, яке було проведене на базіГолосіївської ЦБС свідчить, що 31,2% бібліотечних працівників увіці від 40 до 50 років, 19,0% - від 50 до 60 років, 8,2% - понад60 років, від 20 до 30 років - лише 25% (більша частина з нихзнаходяться у відпустці по догляду за дітьми). Основний складбібліотекарів - люди передпенсійного або пенсійного віку.
Театрально-концертна, виставкова діяльність, підтримкааматорської творчості. Потребує значного збільшення фінансуваннятворчих програм театрів міського підпорядкування, технічногооснащення театрів найсучаснішим обладнанням, звуковою таосвітлювальною апаратурою. Сьогодні не вистачає коштів не лише нанові постановки, а й на утримання на належному рівні поточногорепертуару. Постійно збільшувати вартість театральних квитківнеможливо. Наразі середня вартість квитка в театрах міськогопідпорядкування становить 5,2 грн.
Розширення самостійності театральних колективів, введенняпринципів багатоманітності творчих колективів, стилів, диктуютьнеобхідність пошуку та впровадження різноманітних форм організаціїхудожнього життя, трансформації традиційних управлінськихструктур, зокрема утвердження їх багато варіантності.
Необхідно активно сприяти відродженню національноготеатрально-музичного мистецтва. Зі сцени театрів представитиглядачам художньо-досконалі вистави за творами української тасучасної драматургії, а також інсценізації відомих прозовихтворів, котрі є гордістю української літератури. У музичномумистецтві необхідно повернути до життя багатий музичний матеріал,що залишився у спадок від попередніх століть, а також дати простірдля втілення творів сучасних відомих композиторів, талановитоїтворчої молоді.
Відомий факт, що останнім, спеціально збудованим театральнимприміщенням у м. Києві, є будівля Троїцького народного дому(1903-1905 роки), у якій розташований Київський театр оперети. Втой же час ряд театральних колективів не мають власних приміщень.Давно на часі будівництво театрально-видовищних закладів навіддалених від центру міста житлових масивах.
У Києві немає універсального концертного залу міськогопідпорядкування, у зв'язку з чим концертні колективи містапозбавлені можливості здійснювати планову концертну діяльність.Наявність такого залу дасть можливість запрошувати на гастролівідомі творчі колективи з областей України та зарубіжжя якконцертні, так і театральні.
Спостерігається тенденція від'їзду за кордон талановитихособистостей, які вже встигли цікаво заявити себе у мистецтві.Причини дві: низький рівень життя та відсутність належноїфінансової можливості для реалізації творчих проектів. У періодвідродження національної культури такі втрати непоправні.
Мистецтво слід розглядати у таких вертикальних ігоризонтальних розрізах: професійне - самодіяльне та народне -класичне - сучасне. В той же час соціальне використання тавпровадження народної творчості недостатнє, умови длясамореалізації всіх бажаючих у аматорських та самодіяльнихосередках культури забезпечуються далеко не повною мірою.
Відповідного фінансового забезпечення потребують і масовітеатралізовані видовища, які здебільшого проводяться під часдержавних, міських та професійних свят, і які є засобоморганізації змістовного дозвілля для різних категорій населенняміста.
Відсутність в Україні чинного законодавства щодо спонсорстваі меценатства залишає надходження з міського бюджету єдинимджерелом забезпечення діяльності творчих колективів та проведеннякультурно-мистецьких акцій. Але цих коштів недостатньо.
Мистецька освіта. Незважаючи на підтримку міською та районноювладою дитячих закладів естетичного виховання, вищих навчальнихзакладів, ситуація, що склалась у системі мистецької освіти,визначається наявністю низки проблем, які потребують своговирішення.
Основною причиною невирішених питань є недостатнєфінансування. Як наслідок, плата за навчання в школах міста, усередньому, становить більше 35 грн. на місяць, що, у свою чергу,призвело до відсутності конкурсного набору учнів до шкіл взагаліі, практично, до відсутності вступників на навчання на такихмузичних інструментах як домра, баян, віолончель, духові.
На 50 відсотків від потреб фінансуються заходи щодонавчально-методичного та організаційного забезпечення діяльностімистецьких навчальних закладів, контролю за їх роботою.
Потребує вирішення питання своєчасного забезпечення закладівнавчальною документацією, методичними посібниками, нотноюлітературою, а також придбання обладнання та музичнихінструментів.
Не в повному обсязі забезпечується планове фінансуваннясоціальних гарантій педагогічних працівників, визначених 57статтею Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (матеріальнадопомога на оздоровлення, надбавка за вислугу років, щорічнагрошова винагорода). Існуюча практика цих виплат у різних розмірахта в різні терміни, залежно від фінансових можливостей шкіл,районів, створює соціальну напруженість у трудових колективах, несприяє поліпшенню якості педагогічної роботи.
Потребує удосконалення діюча мережа дитячих шкіл естетичноговиховання з метою ліквідації диспропорції в охопленні дітейрізними видами мистецтв. Так, із загального числа учнів тількиблизько 4 тисяч отримують художню, хореографічну, театральнуосвіту, а інші 16 тис.чол. займаються музикою. Пріоритетними маютьстати школи мистецтв, відкриті на базі дитячих музичних шкіл.Необхідно дотримуватись такого структурного напрямку розвитку таполіпшення мережі в районах міста: одна (дві) велика школамистецтв, яка виступає методичним центром всіх мистецьких шкілрайону, і широка мережа невеликих шкіл, студій - музичних,художніх, хореографічних, театральних тощо, котрі мають охоплюватиякомога більшу кількість дітей.
У Києві майже половина шкіл розташована у мало пристосованихприміщеннях житлових будинків, житлово-експлуатаційних контор,загальноосвітніх шкіл. Школи, збудовані протягом останніх років,перевантажені проти проектних розрахунків у два-три рази. Потребуєподальшого розвитку мережа дитячих мистецьких шкіл на житловихмасивах Райдужний, Мостицький, Харківський, Південна Борщагівка,Теремки, Біличі та інші за рахунок будівництва нових сучасних шкілмистецтв за індивідуальними проектами. Крім того, необхідновирішити питання капітального ремонту та реконструкції приміщеньіснуючих музичних шкіл.
Актуальною проблемою поліпшення матеріально-технічної базивищих мистецьких навчальних закладів є будівництво нового корпусуКиївського державного вищого музичного училища ім. Р.М.Глієра.
Міські кінотеатри. Протягом останнього десятиріччя українськакінематографія, зокрема кіномережа та кінопрокат, опинилися вкризовому стані. Галузь, яка перебувала на повномусамофінансуванні, вагомо наповнювала бюджет, перетворилась назбиткову. Серед причин кризового стану галузі:
- значне зменшення обсягу вітчизняного кіновиробництва.Переповненість кіно- та телеекранів, ринку домашнього відеоіноземною продукцією;
- масове порушення прав авторів і власників фільмів, значнімасштаби телевідеопіратства;
- повільні темпи формування нової економічної моделікінематографії, яка була б пристосована до ринкових умов;
- відсутність державних капітальних вкладень та інвестицій укіномережу, що призвело до суттєвого зниження якості послуг, щонадаються кіновидовищними закладами населенню.
У місті повільно вирішується проблема щодо розподілукінотеатрів на ті, якими повинно опікуватись місто, і які маютьперейти до розряду приватних. У кіномережі міста залишаютьсякінотеатри, послуги яких не користуються попитом, а частина з нихпрактично припинила свою діяльність (ім.Гагаріна, ім.Шевченка,"Краків"). Поновлення роботи зазначених кінотеатрів потребуєзначних інвестиційних ресурсів. У 2000 році було прийнято рішенняКиївради про приватизацію із збереженням профілю діяльностікінотеатрів "Росія", "Братислава", "Супутник", "Краків","Тампере", ім. Гагаріна, ім. Шевченка, "Аврора", "Нивки","Вітерець", але завищена оцінка вартості цих кінотеатрів та неврахування головного призначення цих закладів культури: кінотеатринеодмінно мають бути дієвими чинниками націонал-патріотичного тадуховного виховання людей, особливо молоді, а не лише даватиприбуток, призвели до гальмування приватизаційних процесів.
Серед проблем кінематографії - неповноцінний репертуар,відсутність нових фільмів, у тому числі кращих вітчизнянихкінострічок. Слабке поповнення фільмофонду дитячих і юнацькихфільмів, відсутність нових сучасних документальних інауково-популярних фільмів заважає в достатній мірівикористовувати кіно у вихованні підростаючого покоління.
Майже 42% кінотеатрів потребують капітального ремонту, заміникінотехнологічного устаткування, а також реконструкції приміщень іполіпшення дизайну.
Необхідне залучення інвестицій та позабюджетних коштів наподальшу реконструкцію і модернізацію кінотеатрів, підвищеннякваліфікації працівників кіномережі міста, організацію цікавоїстатутної діяльності.
Парки культури і відпочинку. Матеріально-технічна базакомунального паркового господарства майже повністю вичерпала свійресурс, оскільки зазнала не тільки морального старіння, але йфізичного зносу основних засобів, який коливається від 60 до 80%.Атракціони потребують капітального або поточного ремонту.
Слід враховувати, що інфраструктура ринку "індустрії розваг",тобто виготовлення вітчизняними виробниками атракціонної техніки,в Україні не розвинена, тому виникають проблеми із закупівлеюсучасних атракціонів іноземного виробництва.
Велике занепокоєння викликає низький стан
архітектурно-ландшафтного середовища існуючих парків культури.
Практично не проводиться робота з благоустрою території, відсутній
належний нагляд за зеленими насадженнями, які знаходяться на
балансі "Київзеленбуду", а не паркових установ, що значно
ускладнює їх утримання. Відсутній чіткий організаційно-правовий
механізм контролю за різними видами діяльності установ паркового
господарства.
Слід зауважити, що продовження практики залишкового підходудо фінансування культурної діяльності в цілому як на державному,так і на міському рівні, не дозволяє ефективно використовуватибюджетні кошти і є, по суті, абсолютно безперспективною політикою"гасіння пожежі".
Необхідно відмовлятися від такого принципу фінансуваннякультури і переходити на засади програмно-цільового розвитку, щопередбачає чітке визначення пріоритетів, цілей та напрямків їхдосягнення з відповідним фінансовим забезпеченням. Будучи сьогоднінедостатньо багатим для того, щоб робити дешеві придбання, Київ,як столиця незалежної держави, з розумінь самозбереження повиненадекватно брати участь у зберіганні і розвитку культурноїспадщини.
Характеристика світового досвіду рішення подібних проблемсвідчить, що у розвинених країнах обсяг культурної політики,здійснюваної держаною, помітно менше, ніж у тих, що розвиваються,оскільки в перших склалася налагоджена система регуляціїкультурної діяльності, у тому числі з боку бізнесу і громадськихорганізацій. Високий рівень інфраструктури дозволяє забезпечуватирозвиток культури відповідно до загальнонаціональних вимог, дляяких характерні такі основні параметри:
- визначення цілей державної культурної політики з поглядупідвищення якості життя всіх членів суспільства; використаннябагатоканальної моделі фінансування об'єктів, установ культури,створення сприятливих умов для стійкого розвитку меценатства іспонсорства за рахунок податкових пільг тим, хто вкладає кошти вокремі культурні об'єкти і заходи;
- підтримка культурної еліти;
- державний протекціонізм стосовно національної культури імови (у країнах континентальної Європи в першу чергу);
- широкий доступ різноманітних соціальних груп до культурноїінформації;
- широке використання установ культури в просвітницьких ірекреаційних цілях;
- інтенсивний міжнародний культурний обмін.
Опора на технології багатоканального фінансування, включаючифандрейзинг, блокбастер, бізнес-спонсорство є одним з ключовихчинників успіху реалізації культурних проектів в зарубіжнихкраїнах. У культурному менеджменті фандрейзинг розглядається яксистема партнерства комерційного і некомерційного секторівекономіки. Існує причинна основа базова для фандрейзингу в цілому:з одного боку, це потреби і інтереси, що вимагають фінансовихресурсів, які перевищують можливості некомерційних організаційкультури і мистецтва запрацювати за допомогою своєї основноїдіяльності, формують потребу в залученні засобів "ззовні"; зіншого, це можливості прибуткових компаній і спроможних людейпродемонструвати свої інтереси і суспільну турботу, нагадати просвою значущість і вплив, а також бажання муніципальних і державнихорганів влади фінансувати проекти, направлені на розв'язаннясоціальних проблем формують систему мотивацій для перерозподілуресурсів і вкладення фінансових засобів у некомерційні проекти.Таким чином, суспільний попит і пропозиція утворюють необхіднунішу для виникнення відносин, званих фандрейзингом, тобтовкладенням коштів у некомерційні ініціативи і проекти.
Основними джерелами перерозподілу коштів на некомерційнікультурні проекти є:
- державні і муніципальні програми;
- суспільні організації і добродійні фундації;
- комерційний сектор, спонсори;
- приватний сектор, меценати.
Роль державних і муніципальних органів влади в становленнісистеми фандрайзинга полягає в створенні сприятливого середовищадля багатоканального фінансування культури: правової бази іподаткового режиму, стимулюючого перерозподіл ресурсів унекомерційний сектор; у формуванні системи позабюджетних джерелфінансування культурних проектів.
Видима тенденція до включення держави і муніципалітетів упроцес позабюджетної, грантової підтримки організацій культури:реалізуються спеціальні урядові, регіональні і муніципальніпрограми, конкурси на президентські гранти, окружні і муніципальніфанти тощо.
У західноєвропейських країнах частка витрат на культуру нанаціональному рівні теж менша, ніж на регіональному і місцевомурівнях. Дня порівняння: частка державних витрат на культурускладає у Швеції 4,8%, Ісландії - 4,6, Данії - 4,0, Норвегії іФінляндії - по 3,6, Франції - 3,2, Бельгії - 2,5, Німеччини -2,5%. В Україні частка державного рівня (без урахування засобівмасової інформації) становить 0,5%, що в декілька разів менше, ніжу західних країнах.
У 2000 році в м.Києві частка видатків на культуру в структурівидатків міського бюджету становила 3,1%, У 2001 році - 2,0%.
Необхідна зміна ідеології формування фінансових ресурсів -поступовий перехід від планування від досягнутого рівня допланування від реальних потреб. Цьому має сприяти розробкадержавних соціальних стандартів у сфері культури і заснованих наних методів нормативного планування.
Одночасно необхідно домогтися реального підвищенняефективності витрат бюджетних коштів, що виділяються, необхіднеудосконалювання методів контролю за цільовим й ефективнимвитрачанням бюджетних коштів, формування до 2005 року реальногобагатоканального фінансування. Саме на це спрямована розробленапрограма.
Розвиток програмних методів здійснення культурних проектів.Послідовне впровадження програмного підходу до визначеннястратегії і тактики розвитку культури. Обов'язковою умовою дляцього є включення програмних заходів до Державної програмисоціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 року( 1409-97-п ) та до щорічних програм соціально-економічного такультурного розвитку, якими уточнюються завдання та заходидовгострокової Державної програми.
До 2005 року необхідно розширити сферу застосуванняпрограмних методів керування галуззю, у тому числі розширеннясфери застосування грантової системи підтримки програмнихпроектів, удосконалювання форм і методів конкурсного доборупрограмних заходів, з залученням до їхньої реалізації коштівбюджетів усіх рівнів і позабюджетних коштів.
На стадії передпроектних досліджень було розглянуто триможливих альтернативних сценарії розвитку галузі.
Цільовий сценарій, який виходить із обмеженості бюджетнихкоштів, спрямований на відновлення пріоритетності культури вміській політиці, перехід до нормативно-цільового методупланування витрат на культуру на основі соціальних стандартів,розвиток програмних методів здійснення культурних проектів,послідовне подолання дискримінації в оплаті праці працівниківгалузі.
Слід відзначити, що в цільовому варіанті не в повній мірівраховані потреби розвитку галузі. Але реалізація цільовоговаріанту створить необхідні передумови до переходу в майбутньомудля втілення оптимістичного сценарію розвитку галузі, якийспрямований на всебічний розвиток культури, ефективне сполученнятрадицій і новаторства, формування повноцінної інфраструктуригалузі, що відповідає реаліям нового часу, розвиток програмнихметодів реалізації культурних проектів, формування бюджетнихресурсів культури на основі соціальних стандартів, регіональнихнормативів бюджетного фінансування і міжбюджетних трансфертів,диверсифікація каналів фінансування, широке використанняпозабюджетних джерел і спеціальних відрахувань на користькультури.
У повному обсязі оптимістичний сценарій може бутиреалізований до кінця 2011 року, проте виконання практичнихзаходів повинно розпочатися з 2003 року, і темпи їхньої реалізаціїщорічно нарощуватись.
Неприпустимим вбачається консервативний сценарій розвиткугалузі, відповідно до якого при збереженні сформованої культурноїполітики й існуючої практики фінансування, при подальшому падіннірівня життя працівників культури відбудеться нарощуваннянегативних явищ, непоправних втрат у культурній та історичнійспадщині і соціальних наслідків. Допустити такий сценарій розвиткугалузі означатиме, що культурне життя, що деградує, станенепереборною перешкодою соціально-економічних перетворень.
Серед головних тенденцій подальшого розвитку міста Києва,його територіальної громади особливе місце має зайняти всемірнезростання культурних факторів у формуванні світогляду, більшповному задоволенні різноманітних духовних потреб киян і гостейстолиці.
Враховуючи вище сказане та обмеженість фінансових ресурсів,перевага надана цільовому варіанту програми розвитку столичноїкультури і мистецтва на період до 2005 року.
2. ГОЛОВНА МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ТА ПРІОРИТЕТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Практичне вирішення виявлених проблем потребує чималих зусильміської влади, культурно-мистецьких установ міста для приведенняїх у відповідність до вимог часу і нових можливостей економічногоі науково-технічного розвитку міста при всебічному зростаннікультурних факторів у формуванні світогляду, об'єднанні таформуванні міського співтовариства, більш повному задоволеннірізноманітних духовних потреб киян і гостей столиці. Саме на цеспрямована розроблена Програма.
Головною метою міської комплексної програми "Столичнакультура і мистецтво. 2003-2005 роки" є збереженнянаціонально-культурної спадщини, зміцнення і примноженнякультурного потенціалу міста, всебічне задоволення культурнихпотреб населення, відродження духовних традицій.
Розвиток культури і мистецтва в столиці має базуватися натаких засадах:
- самоцінність, незалежність культури й мистецтва в усіх їхчисленних проявах;
- забезпечення гарантій свободи творчості, доступу докультурних надбань, створення можливостей активної участі громадяну художній творчості, особливо молоді;
- збереження національної культурної спадщини як основинаціональної культури, турбота про подальший розвиток традиційнихкультур та етносів, які населяють місто;
- забезпечення функціонування української мови в усіх сферахкультурного життя;
- створення та утримання зусиллями органів місцевогосамоврядування базових елементів культурної інфраструктури,основних культурно-мистецьких закладів та організацій;
- забезпечення державної підтримки та сприятливогогосподарсько-правового режиму для культурно-мистецькихорганізацій, об'єднань, окремих митців незалежно відпідпорядкування та форми власності;
- створення моральних, економічних стимулів для залученнянедержавних коштів і засобів для підтримки культури та мистецтва.
Основними завданнями та пріоритетами реалізації Програми наперіод до 2005 року будуть:
- забезпечення соціально-економічних та правових умов дляпроведення ефективної культурної політики;
- збереження культурної спадщини українського народу тазабезпечення доступу населення до культурних надбань;
- зміцнення матеріально-технічної бази, здійсненняпершочергових ремонтно-будівельних та реставраційних робіт наоб'єктах культури і мистецтв міського підпорядкування;
- розвиток музейної справи;
- перехід бібліотек на сучасну інформаційну технологію,програмно-цільове фінансування в частині формування фондівбібліотек;
- реалізація театрально-музичних проектів на постановку новихвистав та концертних програм, проведення культурно-мистецькихзаходів, підтримка аматорської творчості;
- сприяння діяльності національних творчих спілок, їхмісцевих творчих осередків, державна підтримка творчої молоді;
- реформування кіно- та відеообслуговування населення;
- забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації кадрів,їх правовий і соціальний захист;
- сприяння міжнародному співробітництву в галузі культури.
Для вирішення поставлених завдань у 2003-2005 рокахпередбачається:
у музейній справі:
- оновлення існуючих і створення нових музейних експозицій;
- проведення ремонтно-реставраційних робіт в музеях міста;
- створення музею М.Грушевського (як відділу Музею історіїміста Києва);
- впровадження в діяльність музеїв сучасних інформаційнихтехнологій та формування сучасної інфраструктури;
- виготовлення сучасного музейного обладнання шляхомформування спеціального замовлення підприємствам міста;
- створення і впровадження єдиної уніфікованої системимузейної комп'ютерної каталогізації; проведення фотофіксаціїмузейних експонатів,
- створення електронного обліку музейних фондів, реєстрів,путівників, мультимедійних експозицій тощо;
- впровадження новітніх технологій реставрації та консерваціїмузейних експонатів;
- створення умов для забезпечення безпеки музеїв;
- сприяння міжнародному співробітництву в галузі музейноїсправи та реституції пам'яток;
- проведення фундаментальних і прикладних науковихдосліджень, пов'язаних з музейною справою.
у бібліотечній справі:
- проведення аналізу ресурсного потенціалу бібліотек, йоговідповідності потребам жителів районів;
- забезпечення поповнення бібліотечних фондів на рівні неменше мінімуму книжкових і періодичних видань, передбаченихПрограмою поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року,що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від01.07.2002 N 900 ( 900-2002-п ) "Про затвердження Програмипоповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року";
- здійснення пріоритетного комплектування бібліотечних фондівукраїнською мовою;
- раціональне формування бібліотечних ресурсів, з врахуваннямактуалізації та модернізації бібліотечних фондів; забезпеченняпріоритетного комплектування спеціалізованих бібліотек профільноюлітературою;
- підвищення якісного рівня бібліотечного обслуговуваннянаселення шляхом створення електронного каталогу існуючогокнижкового фонду, а також всіх нових надходжень до масовихбібліотек, включення в міжнародний інформаційний простір черезкомп'ютерну мережу "Інтернет", створення Інтернет-клубів;
- забезпечення виконання програми автоматизаціїінформаційно-бібліотечної системи публічних бібліотек;
- впровадження сучасних технологій комплектування,каталогізації, збереження і видачі одиниць інформації на основізагальноміської інформаційної системи;
- здійснення "Програми збереження бібліотечних та архівнихфондів на 2000-2005 роки" ( ra1937017-99 );
- розробка проектно-кошторисної документації та будівництвоспеціалізованого приміщення для Публічної бібліотеки ім. ЛесіУкраїнки як методичного центру публічних бібліотек міста іцентрального книгосховища столиці;
- здійснення підтримки існуючої системи бібліотечних послуг,передбачення та створення нових відповідно до запитів населення;розвиток послуг для дітей та читачів із обмеженими фізичнимиможливостями;
- створення бібліотеки мас-медіа, укомплектованої новиминетрадиційними носіями інформації та відповідним обладнанням;
- проведення науково-видавничої діяльності.
у розвитку театрально-концертної, виставкової діяльності тааматорського мистецтва:
- посилення уваги до формування репертуару, продовженняпрактики надання державних замовлень на постановку вистав іконцертних програм;
- надання соціально-творчих замовлень на створення молодіжнихтеатральних проектів переможцям міських турів Всеукраїнськогоогляду роботи театрів з творчою молоддю;
- сприяння участі театрально-музичних колективів міста вміжнародних фестивалях та конкурсах, проведенню Київськихміжнародних фестивалів та конкурсів;
- забезпечення реалізації Угоди про співпрацю між Київськоюміською державною адміністрацією та Координаційною РадоюНаціональних творчих спілок;
- здійснення підтримки всіх видів і жанрів народноїтворчості, створення умов для самореалізації киян у аматорських тасамодіяльних осередках культури;
- впровадження різноманітних форм організації художньогожиття;
- завершення реконструкції комплексу "Театр на Подолі",будинку колишнього кінотеатру "Дніпро" з метою розміщення в ньомуКиївського державного театру ляльок;
- будівництво театру на ж/м Вигурівщина-Троєщина та цирку вЛівобережній частині міста;
- сприяння в технічному оснащенні театрів найсучаснішимобладнанням, звуковою та освітлювальною апаратурою.
у розвитку естетичного виховання:
- забезпечення більш повного задоволення потреб розвиткуособистості дитини та сприяння розкриттю її талантів,духовно-емоційних, розумових здібностей шляхом удосконаленнямережі мистецьких шкіл;
- створення у місті системи безперервного мистецькогонавчання і забезпечення умов для постійного творчого духовногосамовдосконалення особистості;
- підтримка обдарованої молоді та діячів культури шляхомнадання стипендій та відзнак Міського голови;
- забезпечення соціально-педагогічних умов комплексноговпливу виховних можливостей мистецтва на дітей та молодь;
- проведення міських учнівських конкурсів, оглядів,фестивалів, концертів, виставок-конкурсів, концертів Київськоїдитячої філармонії, творчих майстерень; участь у міжнародних тавсеукраїнських конкурсах;
- оснащення дитячих музичних шкіл комп'ютерами,аудіо-відеотехнікою, обладнанням, музичними інструментами,меблями;
- комплектування бібліотек навчальних закладів нотноюлітературою, новими записами музичних творів тощо.
у розвитку кіномережі:
- забезпечення кінотеатрів новітнім кінотехнологічним тазвуко-технічним обладнанням;
- сприяння поповненню державного фільмофонду новими фільмами,насамперед вітчизняного виробництва, вдосконаленню репертуарноїполітики;
- надання фінансової підтримки дитячим спеціалізованимкінотеатрам, забезпечення їх поетапної модернізації кінотехнічнимобладнанням, підвищення рівня комфортабельності кінозалів,розширення номенклатури супутніх послуг для дітей;
- створення Дитячого Будинку кіно на базі кінотеатру"Супутник";
- проведення міжнародних кінофестивалів, кінотижнів,ретроспективних кінопоказів, прем'єр нових фільмів вітчизняноговиробництва та ін.
у розвитку парків культури і відпочинку:
- створення фінансово-економічних і правових умов длязалучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів;
- сприяння формуванню сучасної інфраструктури парковогогосподарства міста;
- проведення значних обсягів реконструкції існуючих парківкультури та відпочинку та здійснення благоустрою природногосередовища на існуючих і нових рекреаційних територіях;
- забезпечення підготовки та підвищення фахової кваліфікаціїкадрів паркового господарства;
- формування принципово нової моделі вітчизняного парку ійого програм на основі сучасних вимог їх функціональної діяльностіта соціальної сутності;
- вдосконалення координації діяльності й управління парками.
Заходи щодо реалізації даних напрямків викладені в розділі 6.
3. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ
Основними ресурсами для забезпечення реалізації Програми є:
- фінансові;
- кадрові;
- інформаційні;
- наукові.
Фінансове забезпечення
Фінансування Програми передбачається за рахунок міськогобюджету, Державного бюджету України (об'єкти, що маютьзагальнодержавне значення) та коштів підприємств, установ,організацій, об'єднань громадян.
Додатковими джерелами фінансування закладів культури будуть:плата за відвідування; кошти, отримані за науково-дослідні та іншівиди робіт, які виконані закладами культури на замовленняпідприємств, установ, організацій, громадських об'єднань тагромадян; прибутки від реалізації сувенірної продукції, видавничоїдіяльності; плата за кіно- і фотозйомки; інші джерела, в томучислі валютні надходження, відповідно до законодавства України.
Орієнтовні (прогнозні) обсяги фінансових ресурсів дляреалізації завдань та заходів Програми наведені в додатку Б.
Представлені прогнозні фінансові показники відображаютьцільовий варіант реалізації Програми, який базується на тому, щоУказом Президента України ( 153/2002 ) 2003 рік визначений Рокомкультури, а це посилює відповідальність місцевих органів влади завирішення питань прискореного розвитку культури і передбачаєякісно новий підхід до формування фінансових ресурсів галузі.Планується, що в 2003 році фінансове забезпечення галузі зростемайже у 2,2 рази, з подальшим збереженням темпів приросту на рівні10-11%. В той же час передбачається певна стабілізація витрат наремонтно-реставраційні роботи при поступовому зростанні витрат нанове будівництво.
Пріоритетними напрямками діяльності, котрі фінансуватимутьсяз міського бюджету, окрім оплати праці та комунальних послуг,будуть:
- створення умов для статутної діяльності бібліотек міста;
- збереження та популяризація національних культурнихнадбань;
- забезпечення мистецької освіти для дітей та моло
ді м. Києва;
- реалізація новітніх творчих театрально-музичних проектів,створення сучасних мистецьких програм;
- проведення міських культурно-мистецьких заходів, зокремаміжнародних (додаток Д);
- підтримка діяльності творчих спілок та талановитої молодім. Києва;
- підтримка статутної діяльності дитячих кінотеатрів;
- організація культурного дозвілля для різних верствнаселення у парках культури і відпочинку;
- зміцнення матеріально-технічної бази, здійснення новогобудівництва та ремонтно-реставраційних робіт у закладах культури імистецтва.
Питання зміцнення матеріально-технічної бази є особливоактуальними для подальшого піднесення й розвитку галузі.
Протягом 2003-2005 років відповідно до завдань Програмипланується продовжити та розширити, при дієвій підтримці Київськоїміської державної адміністрації, проведення ремонтно-будівельнихта реставраційних робіт на об'єктах культури, передбачаєтьсяздійснити модернізацію окремих приміщень (додатки В, Г, Е),встановити сучасне обладнання тощо.
Кадрове забезпечення
У реалізації Програми будуть задіяні всі працівники галузі"культура і мистецтво", підприємства, установи та громадськіорганізації, зацікавлені в розробці окремих проектів. При цьомуслід зауважити, що головна особливість формування кадровогопотенціалу культурної сфери полягає у двоїстому характері впливуринкових відносин на її функціонування. Попит на робочу силу всфері культури залежить, з одного боку, від створення новоїкультурної інфраструктури, пов'язаної з розвитком підприємництва,комерціалізацією, а з іншого боку - з підтримкою тієї "негнучкої"частини культурної сфери, для якої ринкові механізми неприйнятні,а тому вона цілком залежить від опіки на державному тарегіональному рівні (це культурні об'єкти загальнонаціонального тарегіонального значення, які не можуть бути комерціалізовані:державні та міські бібліотеки, театри, музеї та ін.). Тому впрогнозованому періоді висувається завдання збереження тапідвищення якісних характеристик кадрового потенціалу у сферікультури в ранг найважливіших.
Програмою передбачено реалізацію системи заходів щодозабезпечення закладів культури міста кваліфікованимиспеціалістами. Зміцнення кадрового потенціалу галузізабезпечуватиметься також шляхом створення умов для творчоїдіяльності та покращання соціально-побутових умов працівниківкультури: забезпечення житлом та комунальними послугами згідно ізчинним законодавством, контролю за виконанням підвищення оплатипраці до встановленого державою рівня, впровадження стипендійміського голови за особливі заслуги в розвитку культури та грантівобдарованій молоді для створення і реалізації творчих проектів.