Про затвердження Міської програми енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 роки

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та на виконання підпункту 2.1 пункту 2 рішення Київської міської ради від 09.01.2006 № 627/3088 "Про заходи щодо забезпечення енергоносіями споживачів м. Києва" Київська міська рада

1. Затвердити Міську програму енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 роки (далі - Міська програма), що додається.

2. Головним управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районним у м. Києві державним адміністраціям та підприємствам, установам, організаціям, відповідальним за виконання заходів, керуватися Міською програмою при розробці щорічних планів з впровадження енергозберігаючих заходів.

3. Головним управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районним у м. Києві державним адміністраціям узагальнену інформацію про стан виконання Міської програми щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, подавати до Головного управління палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. Встановити, що фінансовим забезпеченням загальноміських заходів з енергозбереження є кошти державного бюджету, власні кошти підприємств, установ, організацій, інвестиційні кошти та кошти бюджету м. Києва.

5. Головним розпорядникам бюджетних коштів передбачити кошти для фінансування заходів з енергозбереження, запланованих Міською програмою на основі бюджетних запитів при формуванні проектів бюджетів за відповідний рік, в межах фінансових можливостей.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу.

Найменування програми:

Міська програма енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування 2007-2010 роки (далі - Міська програма).

Замовник - координатор програми:

Київська міська державна адміністрація.

Виконавці програми:

- Головне управління палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління культури та мистецтв виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління транспорту, зв'язку та інформатизації виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Головне управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- Районні у м. Києві державні адміністрації;

- Підприємства, установи та організації м. Києва незалежно від форм власності та підпорядкування.

Мета програми:

- Створення економічних та організаційних умов для ефективного використання енергетичних ресурсів і забезпечення реалізації державної політики в галузі енергозбереження, орієнтованої на поєднання державного регулювання та ринкових механізмів.

Завдання програми:

- Забезпечення реалізації державної енергозберігаючої політики, щорічного зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів та досягнення відповідних показників енергоефективності в окремих секторах промислово-економічного комплексу й міського господарства Києва в цілому.

Терміни реалізації програми:

2007-2010 роки.

Обсяги і джерела фінансування програми:

Передбачається, що фінансовим забезпеченням реалізації Програми є кошти державного, міського та районних бюджетів, власні кошти підприємств, установ та організацій, кредитів банків, залучення інвестицій, тощо.

Очікувані кінцеві результати від реалізації програми:

- зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у м. Києві;

- запровадження економічних стимулів енергозбереження;

- нарощування обсягів і покращання якості послуг, що надаються підприємствами теплоенергетики споживачам і населенню міста;

- оновлення основних фондів підприємств теплоенергетики столиці;

- підвищення надійності системи теплоенергоспоживання;

- реалізація конкурентоспроможних науково-дослідних та науково-технічних розробок щодо створення та впровадження енергозберігаючого (обладнання, енергозберігаючих технологій тощо);

- поліпшення екологічної ситуації;

- приведення організаційних структур управління енергетикою столиці у відповідність до ринкових механізмів та сучасних вимог організації енергозбереження великого міста.

Система організації контролю за виконанням програми:

- загальний контроль за реалізацією програми здійснюється Головним управлінням палива, енергетики та енергозбереження, Головним управлінням житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- міські виконавці заходів програми несуть відповідальність за їх якісне і своєчасне виконання, раціональне використання коштів і матеріальних ресурсів, що виділяються на реалізацію програми;

- відповідальні замовники та виконавці заходів програми надають Головному управлінню палива, енергетики та енергозбереження та Головному управлінню житлового господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щоквартальні звіти про хід роботи;

- за відсутності фінансування заходів програми, міські замовники і виконавці, за узгодженням із міським замовником-координатором, вносять до Київської міської ради пропозиції про зміну термінів їх виконання;

- хід і результати виконання заходів програми можуть розглядатися на засіданнях сесії Київської міської ради із заслуховуванням звітів керівників органів виконавчої влади міста, замовників і виконавців.

Київська міська програма енергозбереження на період до 2010 року (далі - Програма) розроблена на виконання статті 6 Закону України "Про енергозбереження", пункту 8 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2005 № 577-р "Про заходи щодо енергозабезпечення споживачів", пункту 2.1 рішення Київської міської ради від 09.01.2006 № 627/3088 та пункту 6 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 01.02.2006 № 136 "Про затвердження плану заходів щодо забезпечення сталої роботи підприємств теплоенергетики м. Києва, зменшення обсягів використання природного газу та інших енергетичних ресурсів", а також відповідно до стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку міста Києва на період до 2015 року (Київ-2015. Стратегія розвитку).

Програма розроблялася з урахуванням реальних економічних, фінансових та інших ресурсних можливостей столиці.

При розробленні Програми проведено аналіз існуючого стану енергозабезпечення та енергозбереження в м. Києві за 1995, 2001-2005 рр., стану виконання нормативно-правових актів з енергозбереження, здійснено уточнення реального потенціалу енергозбереження в господарському комплексі столиці.

При розробленні Програми враховувалися завдання щодо енергозбереження, визначені в низці окремих міських комплексних галузевих середньострокових та довгострокових програм.

Програма розроблена з метою створення економічних та організаційних умов для ефективного використання енергетичних ресурсів і забезпечення реалізації державної політики в галузі енергозбереження, орієнтованої на поєднання державного регулювання та ринкових механізмів.

Ця Програма передбачає спадковість її положень із положеннями Комплексної програми енергозбереження м. Києва, затвердженої розпорядженням КМДА від 23.01.98 № 88 .

1.1. Програма являє собою нормативно-організаційний інструмент реалізації комплексу енергозберігаючих заходів, який забезпечує переведення економіки міста на енергозберігаючий шлях розвитку з дотриманням встановлених екологічних вимог.

При реалізації цієї Програми забезпечуватиметься досягнення у встановлені терміни певних показників енергоефективності в окремих секторах промислово-економічного комплексу й міського господарства Києва в цілому.

Програма є основою для здійснення міської політики в галузі енергозбереження.

1.2. Правовою підставою проведення міської державної політики в галузі енергозбереження в місті Києві є Конституція України, Закон України "Про енергозбереження", інші правові та нормативні акти, що стосуються проблем енергоспоживання та енергозбереження.

1.3. Основним завданням Програми є забезпечення щорічного зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у м. Києві за рахунок:

- ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів при їхньому виробництві, транспортуванні, збереженні та споживанні;

- розвитку виробництва альтернативних видів енергетичних ресурсів, здатних заміняти енергетичні ресурси більш дорогих і дефіцитних видів, із дотриманням принципу зниження негативного впливу енергоспоживання на навколишнє природне середовище;

- створення і використання енергоефективних технологій, застосування паливно-енергоспоживаючого та діагностичного устаткування, конструкційних та ізоляційних матеріалів;

- застосування приладів для обліку витрат енергетичних ресурсів і для контролю за їхнім використанням, систем автоматизованого управління енергоспоживанням;

- забезпечення точності, достовірності та єдності виміру в частині обліку енергетичних ресурсів, що відпускаються та використовуються;

- подальшого вдосконалення нормативно-правового та організаційно-економічного підґрунтя сталого функціонування теплоенергетики столиці;

1.4. Програма спрямована на реалізацію в м. Києві державної енергозберігаючої політики шляхом:

- забезпечення інноваційної направленості програмних положень щодо енергозабезпечення;

- залучення до реалізації в м. Києві програмних енергозберігаючих заходів вітчизняних і зарубіжних інвесторів;

- забезпечення охорони навколишнього природного середовища при реалізації енергозберігаючих проектів і заходів;

- обов'язкового впровадження приладів обліку енерго- та водопостачання на виробництві, в житлово-комунальному господарстві, в адміністративних будівлях і бюджетних установах;

- здійснення контролю за витратами палива, енергії та води на всіх етапах їхнього споживання;

- впровадження нормативної системи оцінок показників енергоспоживання та енергоефективності по галузях міського господарства і видах економічної та промислової діяльності господарюючих суб'єктів;

- підвищення зацікавленості виробників, постачальників і користувачів енергетичних ресурсів у зростанні ефективності їхнього використання;

- поєднання інтересів користувачів, постачальників і виробників енергетичних ресурсів у раціональному їх використанні;

- зменшення бюджетних витрат на оплату енергоресурсів;

- підвищення конкурентоспроможності продукції, яка виробляється в місті, за рахунок зниження енергетичної складової в її собівартості.

1.5. В результаті реалізації Програми буде забезпечено:

- зниження витрат на енергозабезпечення міста за рахунок підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, запровадження економічних стимулів енергозбереження;

- дотримання обґрунтованих лімітів (нормативів) використання енергетичних ресурсів;

- стале нарощування обсягів і покращання якості послуг, що надаються підприємствами теплоенергетики споживачам і населенню міста;

- оновлення основних фондів підприємств теплоенергетики столиці;

- підвищення надійності системи теплоенергоспоживання;

- прискорення реалізації конкурентоспроможних науково-дослідних та науково-технічних розробок щодо створення та впровадження енергозберігаючого (обладнання, енергозберігаючих технологій тощо);

- поліпшення екологічної ситуації за рахунок мінімізації фактора енергозабруднення;

- приведення організаційних структур управління енергетикою столиці у відповідність до ринкових механізмів та сучасних вимог організації енергозбереження великого міста.

На сьогодні в м. Києві споживаються значні обсяги паливно-енергетичних ресурсів при тому, що їх використання значною мірою є неефективним.

У столиці, як і взагалі в Україні, в середньому на одиницю валового внутрішнього продукту (ВВП) витрачається 0,79 кг умовного палива. Світове співтовариство цей показник має на рівні 0,24 - 0,25 кг умовного палива.

Використовуючи методику визначення потенціалу енергозбереження, прийняту в Комплексній державній програмі енергозбереження України, потенціал енергозбереження для м. Києва відносно рівня 1990 р. може складати 3,7 - 4,2 млн. т у. п.

Основні види паливно-енергетичних ресурсів, які використовуються в м. Києві:

Електроенергія

Споживачами електроенергії в місті є:

- міський електротранспорт;

- житлово-комунальне господарство;

- об'єкти соціальної інфраструктури;

- промислові підприємства.

Теплова енергія

Споживачами теплової енергії є:

- об'єкти житлового фонду столиці;

- об'єкти соціальної інфраструктури;

- адміністративні будинки;

- промислові підприємства.

Котельно-пічне паливо:

• вугілля

Споживачами вугілля є:

- населення, що мешкає в приватних будинках з опаленням вугіллям та дровами;

- ТЕЦ (АК "Дарницька ТЕЦ");

- котельні малої потужності;

• природний газ

Споживачами природного газу є:

- підприємства теплоенергетики;

- АЕК "Київенерго", АК "Дарницька ТЕЦ";

- промислові та комунально-побутові підприємства (державне підприємство "Завод "Генератор", ТОВ "Кнауфгіпс Київ", ВАТ "Галактон", ЗАТ "Оболонь", РВУ "Київавтогаз", ЗАТ "Київський склотарний завод", ДП "Київський авіаційний завод "Авіант", ВАТ "Корчуватський КБМ" та ін.).

На зазначені категорії споживачів міста припадає 92,5 % від загального обсягу споживання природного газу:

• мазут топковий як резервний вид палива;

• дрова як тверде паливо для населення, що мешкає в приватних будинках з опаленням вугіллям та дровами.

Інші паливно-мастильні матеріали (світлі нафтопродукти).

Основними споживачами світлих нафтопродуктів є:

- вантажний автотранспорт;

- пасажирський автотранспорт.

Зазначені вище суб'єкти господарювання як основні споживачі паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) знаходитимуться у центрі уваги при розробці поточних планів енергозбереження та складанні графіків їх впровадження.

2.1. Стан енергоспоживання в м. Києві

Стан енерговиробництва та енергоспоживання в м. Києві за останні роки характеризується такими показниками:

Структура споживання паливно-енергетичних ресурсів у 1995, 2000-2004 рр.*

У структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів у 2004 р. вагома частина припадала на котельно-пічне паливо (58,4 % від загалу), теплоенергію - понад третину (35,4 %), електроенергію - 6,2 %.

Таким чином, вжиття низки заходів щодо ефективного використання котельно-пічного палива, прискорене оновлення основних фондів підприємств теплопостачання, підвищення ефективності енергопостачання та використання енергоресурсів суттєво сприятиме енергозбереженню.

Використання котельно-пічного палива за основними галузями економіки м. Києва в 1995, 2000-2004 рр.*

Дані таблиці свідчать про те, що найбільші обсяги використання котельно-пічного палива припадають на промисловість (98,1 % від загалу), а динаміка його використання протягом останніх років вказує на те, що щорічно в середньому на 0,1 відсоткових пункти частка промисловості в загальному його використанні зростає.

Вжиття промисловими підприємствами міста дієвих заходів із власних програм енергозбереження, використання альтернативних видів палива, модернізація обладнання, впровадження нових технологічних енергозберігаючих та маловідходних процесів виробництва, зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на основні види продукції, робіт, послуг сприятимуть підвищенню ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

Споживання окремих видів палива та пально-мастильних матеріалів по м. Києву в 1995, 2000-2004 рр.*

Аналіз динаміки витрат палива та пально-мастильних матеріалів свідчать про те, що на перетворення в інші види палива та енергії використовується в середньому близько чотирьох п'ятих від їхнього загалу.

Слід зазначити, що протягом останніх років закріпилася стала тенденція до поступового зменшення цієї частки:

2002 - 81,3 % від загалу;

2003 - 80,3 %;

2004 - 77,3 %;

2005 - 77,2 %.

Дещо зростають обсяги кінцевого споживання:

2002 - 9,8 % від загалу;

2003 - 9,8 %;

2004 - 10,0 %;

2005 - 10,1 %.

Порівняно з 2003 р. у 2005 р. на 3,8 відсотків зросла питома норма витрат палива та матеріалів для реалізації населенню.

2.2. Пріоритетні напрями реалізації потенціалу енергозбереження в основних галузях і сферах економіки м. Києва

2.2.1. Енергозбереження в промисловості

У промисловому комплексі столиці за останні роки закріпилась стала тенденція до зростання обсягів виробництва. Порівняно з 1990 р. обсяги промислового виробництва зросли в 1,9 рази. Приріст обсягу виробництва промислової продукції до попереднього року склав:

2003 - 14,5 %;

2004 - 18,6 %;

2005 - 15,4 %.

Випуск продукції збільшився за всіма основними видами промислової діяльності. Зокрема, виробництво будматеріалів збільшилося в 2005 році на 19,0 %.

Разом з тим, треба зазначити, що нарощування обсягів промислового виробництва, в тому числі випуску будівельних матеріалів, відбулось в умовах відсутності кардинального переозброєння та оновлення основних фондів і пов'язано в основному зі значним збільшенням енерговитрат. Зазначене впливає на зниження конкурентоспроможності продукції промислового комплексу столиці. В умовах подорожчання енергоресурсів проведення ефективної енергозберігаючої політики має вирішальне значення.

Реалізація низки дієвих заходів сприятиме вирішенню проблем енергозбереження промислових споживачів і забезпечення платежів за використані паливно-енергетичні ресурси.

Основними напрямами підвищення ефективності енергоспоживання в промисловому комплексі столиці є:

- вдосконалення енергоспоживаючого обладнання, в тому числі за рахунок реконструкції промислових агрегатів (котлів, теплообмінних установок та ін.);

- заміна та вибір найбільш ефективних енергоносіїв, в тому числі за рахунок використання більш якісних з них (палива, пари, гарячої води, стисненого повітря та ін.) в технологічних і енергетичних процесах;

- зниження втрат енергоносіїв;

- встановлення приладів теплового контролю для раціонального використання палива;

- забезпечення підприємств оптимальними системами управління енергозбереженням і системами обліку енергоспоживання;

- заміна старих котлів на нові, більш економічні;

- автоматизація процесів управління і контролю за промисловими котлами;

- автоматизація систем електроосвітлення, заміна електроламп на більш ефективні, забезпечення графіка роботи електроосвітлення, своєчасне очищення вікон, ліхтарів тощо;

- вдосконалення обліку і контролю за витратами енергоресурсів у поєднанні зі впровадженням системи стимулювання енергозбереження;

- проведення енергетичної паспортизації підприємств, інвентаризації користувачів теплоенергетичних ресурсів, заповнення енергетичних паспортів підприємств, а також енергетичне обстеження (аудит) енергетичного господарства підприємства;

- розробка питомих витрат використання теплоенергетичних ресурсів за видами продукції, робіт, послуг;

- встановлення вузлів обліку теплової енергії та води для підприємств, які отримують тепло від міських теплоцентралей;

- використання сучасних систем опалення, вентиляції та кондиціонування;

- застосування систем променевого опалення великих виробничих приміщень на основі газових трубчатих нагрівачів, бо ці системи мають переваги перед традиційними обігрівачами, оскільки дозволяють організувати направлений обігрів безпосередньо на робочі місця;

- раціональний розподіл споживання електричної енергії з переведенням найбільш енергоємних процесів на нічний час;

- використання альтернативних джерел енергії, застосування нових технологій, які допоможуть забезпечити високу ефективність роботи устаткування та не потребують його заміни;

- зниження матеріалоємності та енергоємності продукції, створення та впровадження у виробництво нових енергоефективних видів продукції, енергоефективних технологій та устаткування.

2.2.2. Енергозбереження на об'єктах будівельної індустрії міста

Реструктуризація та якісне оновлення виробництва, покращення середовища життєдіяльності населення відбуваються за безпосередньої участі будівельного комплексу столиці, інтенсивність інвестиційно-інноваційної діяльності в якому визначає темпи відтворювального процесу та ринкових перетворень. Специфіка життєдіяльності столиці зумовила протягом останніх років прискорені темпи розвитку значного за потужністю будівельного комплексу, які помітно перевершують ці показники інших регіональних будівельних комплексів.

Водночас залишається високим ступінь зносу основних фондів будівельної галузі, який з 1998 р. підвищився з 47,5 до 48,7 %.

Важлива мета енергозбереження у будівельному комплексі міста - забезпечення енергоефективного спорудження об'єктів цивільного та виробничого призначення на території міста Києва.

Комплексне вирішення проблеми теплоізоляції будинків, при їхній реконструкції, забезпечить збільшення питомого опору теплопередачі зовнішніх стін, вікон та балконних дверей. Для цього необхідне застосування:

- новітніх теплоізоляційних матеріалів та енергозберігаючих вікон;

- оснащення будівель сучасними теплопунктами з використанням пластинчатих теплообмінників, систем обліку та регулювання енергоспоживання;

- попередньо ізольованих труб, що дає можливість зменшити втрати тепла та забезпечити захист від зовнішньої корозії завдяки водонепроникним властивостям і використанню системи виявлення пошкодження;

- нових теплоізоляційних матеріалів на основі широко доступних мінеральних теплоізоляційних наповнювачів (керамзиту, перліту, золи, шлаків тощо);

- волокнистих теплоізоляційних та вогнетривких матеріалів. При цьому трудовитрати знижуються на 35 - 60 %; втрати тепла - в 3 - 8 разів; витрати залізобетону - на 75 та більше відсотків; вартість будівництва - на 30 - 70 %. Термін служби трубопроводів зростає в 2 - 3 рази.

При побудові оптимальних систем газопостачання необхідно широко використовувати газорегулюючі пристрої для зниження вхідного високого тиску.

Виробничі потужності промисловості будівельних матеріалів дозволяють виготовляти значний обсяг будівельних матеріалів і конструкцій, дуже високий - попит на які на внутрішньому ринку зумовлюється їх споживчими якостями, відносно низькою вартістю.

Щодо промисловості будівельних матеріалів, то першочерговими заходами з енергозбереження для цього виду промислової діяльності є:

- збільшення випуску матеріалів і конструкцій із заданими властивостями, які забезпечують зменшення маси та підвищення енергоефективності конструктивних елементів будівель;

- поліпшення якісних характеристик традиційних видів продукції, розширення асортименту нових виробів із заданими властивостями на основі синтетичної сировини, композиційних матеріалів тощо як передумова прискорення темпів та покращання ресурсозберігаючих характеристик процесу спорудження й експлуатації об'єктів;

- збільшення питомої ваги виробів з легких, пористих і ніздрюватих бетонів, багатошарових панелей.

Сучасні архітектурно-будівельні та конструктивні рішення, а також норми теплозбереження (в житловому будівництві, особливо малоповерховому) вимагають оновлення керамічної продукції, доведення обсягів випуску лицьової цегли до 50 % від загального обсягу виробництва керамічних матеріалів.

Крім того, Програмою передбачаються такі важливі напрями з енергозбереження в будівельному комплексі міста:

- проведення обстеження й енергетичного аудиту підприємств будівельної індустрії, оформлення їхніх енергетичних паспортів;

- зниження втрат паливно-енергетичних ресурсів при виробництві будівельних матеріалів завдяки здійсненню заходів з енергозбереження;

- застосування енергозберігаючих технологій при виробництві й використанні будівельних матеріалів;

- освоєння випуску ефективних теплоізоляційних матеріалів;

- проведення реконструкції раніше побудованих панельних і п'ятиповерхових житлових будинків;

- застосування труб з поліпропілену для міжбудинкових мереж на нових споруджених будинках, а також при реконструкції й ремонті старих будинків;

- широке застосування в будівництві й ремонті вікон і дверей із пластика або алюмінієвих сплавів з підвищеними теплотехнічними властивостями.

Особлива увага має приділятися устаткуванню, яке використовується у виробництві будівельних матеріалів.

2.2.3. Енергозбереження на транспорті

Поступове збільшення чисельності населення столиці протягом останніх років та розширення житлових масивів потребує реалізації низки заходів з підвищення ефективності функціонування громадського пасажирського транспорту, оновлення його рухомого складу, відкриття нових маршрутів, скорочення енергоспоживання.

Програмою передбачаються такі основні заходи з енергозбереження на міському пасажирському транспорті:

- використання альтернативних видів моторного палива;

- вдосконалення сервісного обслуговування транспортних засобів з метою підвищення ефективності енергоспоживання;

- удосконалення діагностування, контролю за витратами палива;

- модернізація автомобільного та автобусного парків;

- використання частотно-регулювальних електроприводів на електротранспорті;

- скорочення порожнього пробігу тролейбусів у депо до й після їхньої роботи на маршрутах;

- створення мережі захисту від електрокорозії міських підземних комунікацій;

- придбання високоефективних пристроїв для зчіпки тролейбусів марки Т-1 і використання їх на найбільш навантажених маршрутах і в пікові години перевезень;

- оптимізація керування рухом громадського транспорту;

- забезпечення надійними засобами зв'язку, комп'ютерною мережею з відповідним програмним забезпеченням для оперативного управління міським пасажирським електротранспортом;

- проведення досліджень та розробка ТЕО будівництва "легкого метро" та "мініметро" з урахуванням енергозберігаючих технологій (на базі вітчизняних розробок та патентів типу "монорейкова система Попова", "Капвей" тощо). Мета - створення нового виду енергоефективного міського пасажирського транспорту, який дозволить зменшити забруднення довкілля та витрати традиційних нафтових палив за рахунок зменшення автобусних маршрутних перевезень;

- забезпечення освоєння серійного виробництва сучасних вітчизняних вагонів метрополітену з імпульсним тяговим приводом, що сприятиме зменшенню витрат електроенергії на електротягу;

- створення та впровадження низки сучасних тунельних та поверхових ескалаторів із залученням енергозберігаючих технологій, що сприятиме зменшенню витрат електроенергії на роботу тунельних та поверхових ескалаторів;

- розроблення та впровадження на сучасних вагонах метро асинхронного тягового приводу та комп'ютеризованої системи управління 5-ти та 7-вагонним потягом, що сприятиме зменшенню витрат електроенергії на електротягу.

Особливо перспективним з точки зору зменшення забруднення довкілля в місті є широке впровадження паливного етанолу та стисненого природного газу як моторного палива - насамперед для муніципального транспорту. Системою економічних та адміністративних важелів, які передбачаються Програмою використання природного газу як моторного палива на автотранспорті міста Києва на період до 2010 року, в столиці буде забезпечено впровадження розробок київських наукових і проектних організацій, спрямованих на використання екологічно чистих моторних палив на транспорті міста.

2.2.4. Енергозбереження в житлово-комунальному господарстві та бюджетній сфері

Житлове господарство міста Києва охоплює понад 10 тис. багатоповерхових житлових будинків на 1 млн. квартир площею понад 61 млн. м2. Частка житлових площ з центральним опаленням зросла до 99,3 %, водогоном та каналізацією - до 98,7 %, гарячим водопостачанням - до 97,1 %, ваннами - до 97,9 %. Розширення масштабів обладнання житла електроплитами - до 24,5 % - викликало скорочення питомої ваги житлового фонду, який постачався газом (до 74,9 %).

Незадовільна якість та повільні темпи модернізації матеріально-технічної бази і технологій надання послуг зумовлюють надмірну ресурсоємність житлово-комунального господарства.

Для поліпшення цієї ситуації необхідне:

- комплексне впровадження енергозберігаючих заходів у житлово-комунальному господарстві і соціальній сфері, що суттєво впливає на скорочення споживання палива та енергії в загальному економічному балансі міста;

- підвищення теплозахисних якостей огороджувальних конструкцій, утеплення сходових клітин, дверей і вікон тощо;

- здійснення організаційних заходів зі скорочення непродуктивних витрат палива та енергії з використанням удосконалених приладів побутового призначення;

- використання економічних систем та приладів освітлення;

- виконання робіт з оновлення теплоізоляції;

- модернізація системи опалення, передусім удосконалення вбудованих теплових пунктів;

- встановлення сучасних систем регулювання на базі контролера, регулюючого клапану та насосів, які підтримують потрібну температуру теплоносія залежно від температури зовнішнього повітря.

Енергозбереження в житловому фонді перших масових серій передбачається шляхом:

- утеплення вікон на основі впровадження склопакетів (додаткове засклення, влаштування навісних лоджій, встановлення нових вікон та балконних дверей);

- утеплення зовнішніх стін (з облицюванням цеглою або іншими дрібноштабовими матеріалами, з оштукатуренням фасадів, із захисним декоративним екраном);

- утеплення покриття будівель (утеплення покриття та ремонт покрівлі, влаштування двосхилої покрівлі, влаштування мансардного поверху);

- утеплення перекриттів над підвалами;

- утеплення вхідних дверей до будівлі (утеплення та ремонт вхідних дверей, влаштування тамбурів);

- встановлення поквартирних лічильників витрат води та газу;

- обладнання теплопунктів зі встановленням теплолічильників.

Зокрема, передбачається необхідність:

- протягом I-го кварталу щорічно забезпечувати затвердження чи перегляд у встановленому порядку для кожного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, комунальної теплоенергетики та міського електротранспорту норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, передбачивши зниження їхнього питомого споживання;

- під час формування місцевого бюджету на кожний рік передбачати максимально можливі обсяги коштів на впровадження енергозберігаючих технологій, в тому числі будинкових засобів обліку, та регулювання споживання води і теплової енергії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1957;

- постійно аналізувати стан справ з реалізації регіональних програм з енергозбереження та вживати додаткових заходів щодо зменшення питомих витрат та втрат паливно-енергетичних ресурсів і води на підприємствах житлово-комунальної сфери;

- забезпечити проведення енергетичного аудиту в житловому фонді та на підприємствах галузі з розробленням на його основі відповідних заходів з підвищення ефективності використання обладнання та зменшення споживання паливно-енергетичних ресурсів і води;

- запроваджувати матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств за економію паливно-енергетичних ресурсів відповідно до Положення, затвердженого наказом Держкоменергозбереження України від 21.06.2000 № 47/127 і зареєстрованого Мін'юстом України 10.07.2000 № 405/4626;

- під час укладання чи перегляду контрактів з керівниками підприємств комунальної власності передбачати одним з основних показників зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів;

- сприяти створенню спеціальних фондів об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та використанню коштів цих фондів на проведення робіт з удосконалення експлуатації внутрішньобудинкових інженерних систем і на придбання та встановлення засобів обліку та регулювання споживання води і тепла;

- організувати широке інформування населення через засоби масової інформації з метою висвітлення нагальних проблем економного споживання енергоресурсів, поширення інформації про реальні витрати ресурсів на житлово-комунальні послуги і пропаганди застосування сучасних енергозберігаючих технологій та обладнання.

Для зниження енергоємності житлово-комунальних послуг передбачається забезпечити:

- створення та використання більш економічних енергоспоживаючих побутових систем та приладів, модернізацію існуючого обладнання, зміну режимів його роботи;

- автоматизацію регулювання і управління режимами роботи побутових енергоспоживаючих систем та приладів;

- оснащення енергоприймачів регулюючими та вимірювальними пристроями;

- розвиток децентралізованого теплопостачання шляхом ліквідації ЦТП з переходом на ІТП, при якому виключаються витрати теплоенергії при транспортуванні до споживачів;

- стандартизацію будинків та споруд;

- використання ефективних матеріалів та виробів для підвищення термічного опору огороджувальних конструкцій; впровадження лічильників води та теплової енергії, утеплення дверей, вікон, сходових клітин тощо;

- проведення організаційних заходів, що спрямовані на стимулювання діяльності побутових підприємств із скорочення марних витрат палива та енергії;

- створення єдиної інформаційної мережі з контролю за якістю наданих комунальних послуг;

- впровадження оплати вартості енергоносіїв, яка відповідає реальним витратам.

Передбачається здійснювати також таку роботу щодо підвищення ефективності енергоспоживання в житлово-комунальному господарстві та соціальній сфері міста:

- енергетичні обстеження малих та автономних котелень;

- встановлення приладів обліку холодної і гарячої води в житловому фонді;

- реконструкція систем опалення житлового фонду;

- заміна існуючих світильників на енергоекономічні;

- застосування при будівництві та реконструкції теплових пунктів нових ефективних теплообмінних апаратів та обладнання;

- монтаж та встановлення автоматизованих систем контролю та обліку електроенергії;

- здійснення теплоізоляції наземних та внутрішньобудинкових трубопроводів;

- встановлення побудинкових лічильників холодної та гарячої води;

- створення єдиної інформаційної мережі з контролю за якістю та кількістю наданих комунальних послуг;

- утеплення стін житлових будинків;

- засклення вікон сходових кліток;

- ремонт дверей, сходових кліток та входів у підвали.

2.2.5. Енергозбереження в енергетичному комплексі

Теплоенергетика столиці забезпечує потреби споживачів:

На балансі теплоенергетики міста знаходяться:

- три ТЕЦ потужністю:

- 0,56 тис. котелень сумарною тепловою потужністю - 10,0 тис. Гкал/год.;

- понад 2,9 тис. км теплових мереж у двотрубному обчисленні (з них десята частка перебувають у ветхому та аварійному стані, майже третина замортизована);

- близько 4,6 тисяч центральних теплових пунктів (ЦТП) і бойлерних (у ветхому та аварійному стані знаходиться майже третина).

Основним видом палива для ТЕЦ є природний газ, на частку якого припадає 94 %, використовуються також топковий мазут (до 2 %) і вугілля (до 4 %).

Устаткування ТЕЦ загалом відповідає сучасним екологічним вимогам і нормативам.

Для підвищення ефективності енергоспоживання в енергетичному комплексі міста передбачається:

- підвищення ефективності виробництва енергії на основі запровадження суворого контролю за основними процесами спалювання палива; використання енергетичних приладів з високим ККД;

- оптимізація транспортування енергії (використання попередньо ізольованих сталевих і пластмасових труб для тепломереж; облік теплової та електричної енергії; поточний ремонт і заміна теплообмінників на пластинчаті);.

- модернізація систем регулювання енерговикористання: встановлення систем автоматизованого управління та дистанційного контролю; впровадження гнучкої енергетичної стратегії, яка орієнтована на використання місцевих і вторинних джерел енергії; комбіноване виробництво теплової та електричної енергії;

- реконструкція котелень з оснащенням утилізаторами та приладами регулювання і обліку, заміна на сучасні зразки та модернізація насосів і електродвигунів, запірно-регулювальної арматури в інженерних мережах;

- ліквідація витоків теплоносія через запірну арматуру або нещільності на з'єднаннях. Підвищення коефіцієнту завантаження обладнання, яке використовує енергію;

- повернення конденсату до котелень, встановлення достатнього рівня компенсації реактивної потужності, дотримання режимів роботи обладнання, що використовує паливо;

- своєчасне проведення режимно-налагоджувальних робіт, дотримання норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Застосовування частотно-регульованих електроприводів, тиристорних регуляторів напруги, які дозволяють суттєво знизити споживання електроенергії, підвищити надійність роботи обладнання, а також знизити витрати на його ремонт та забезпечити автоматизацію технологічного процесу. Економія електроенергії у споживачів при частотному регулюванні електродвигунів складає від 20 до 50 %. Термін окупності обладнання - від 6 до 12 місяців.

При побудові оптимальних систем енергопостачання важливого значення набуває пошук оптимальних співвідношень рівнів централізованого та децентралізованого теплопостачання, можливі рівні використання комбінованих систем оптимального використання паливно-енергетичних ресурсів, вибір раціональних комбінацій традиційних та нетрадиційних джерел живлення, підвищення якості обробки води для теплофікаційних систем, налагоджування гідравлічного та температурного режимів систем опалення та вентиляції.