Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки

На виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 рр. , затвердженої Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки" від 11.06.2009 № 1511-VI, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ", Київська міська рада

1. Затвердити Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки (далі - Програма), що додається.

2. Встановити, що фінансовим забезпеченням виконання заходів, передбачених Програмою, є кошти державного бюджету, міського бюджету, інвестиційні кошти та кошти житлово-експлуатаційних організацій та енергокомпаній.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу і постійну комісію Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Житлово-комунальне господарство є соціально важливим підрозділом міського господарства, який забезпечує населення міста Києва необхідними житлово-комунальними послугами.

Відсутність реального реформування галузі призвела до того, що основні фонди підприємств житлово-комунального господарства знаходяться у критичному стані. Непослідовна тарифна політика зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість підприємств. Неефективність системи управління у сфері ЖКГ, а також системи регулювання діяльності природних монополій позначилась на неспроможності підприємств галузі адаптуватися до ринкових умов господарювання і надавати споживачам якісні послуги. Додатковим важливим фактором, що підсилив негативні тенденції, стала невизначеність конкретних відповідальних за якість послуг. Перш за все це стосується постачальників послуг з гарячого водопостачання та опалення. Відсутність налагодженої співпраці з приватними інвесторами унеможливлює розвиток конкурентного середовища та залучення приватних інвестицій у житлово-комунальну сферу. Нестача власних і бюджетних фінансових ресурсів, їх неефективне розміщення, відсутність дієвого механізму залучення позабюджетних коштів не сприяють вирішенню завдань технічного переоснащення житлово-комунальних підприємств та розвитку комунальної інфраструктури.

Діяльність галузі ускладнювалась ще й постійними політичними чварами та спекуляціями.

Вплив негативних факторів значно посилила фінансова криза.

Надзвичайно гострою проблемою житлового господарства міста залишається значний рівень зносу основних фондів, а отже необхідність обов'язкового виконання регламентних робіт для приведення житлового фонду та інженерного обладнання у належний технічний стан. Зокрема:

- житлові будинки комунальної власності мають рівень зносу майже 51 %, а мінімальна нормативна потреба на ремонт житлового фонду сягає майже 3,2 млрд. грн.

- понад 7 тисяч ліфтів (або 35,5 % від існуючого ліфтового парку) відпрацювали нормативний термін експлуатації і потребують заміни або модернізації, для чого необхідно більше 3,0 млрд. грн.

І якщо в 2008 році на капітальний ремонт будинків, заміну і модернізацію ліфтів, ремонт інженерного обладнання будинків, облаштування дитячих майданчиків та інші роботи було використано 452,2 млн. грн. бюджетних коштів, то у 2009 році фінансування ремонтних програм було значно обмежено, а виділені бюджетні кошти в сумі 16,9 млн. грн. були спрямовані на погашення заборгованості та завершення робіт на об'єктах, де були розпочаті роботи в попередні роки.

Надзвичайно важливим був і залишається процес залучення населення до утримання власного житла шляхом створення об'єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків (ОСББ). На сьогодні в м. Києві створено 503 ОСББ, з яких 23 будинки за цивільно-правовими угодами обслуговуються комунальними житлово-експлуатаційними організаціями, 439 обслуговуються власними силами об'єднань. На жаль, це лише 5,4 % від загальної кількості житлових будинків.

Житлове господарство це важлива соціальна галузь, яка суттєво впливає на рівень економічного розвитку, забезпечує населення необхідними житлово-комунальними послугами, від рівня якості яких залежать взаємовідносини між владою та мешканцями місця.

Станом на 01.01.2010 загальна характеристика наявного жилого фонду міста (з урахуванням приватного сектору) представлена такими показниками (Таблиця 1):

- загальна кількість житлових будинків - 33959 од., в т. ч. 432 - відомчих гуртожитків, 22993 будинків приватного сектору;

- загальна площа житлових будинків - 73175,7 тис. кв. м;

- загальна кількість квартир - 1102321 од.;

- загальна площа квартир (площа житлових кімнат і підсобних приміщень квартир з урахуванням площі лоджій (з коефіцієнтом 0,5), балконів і терас (з коефіцієнтом 0,3)) - 58873,6 тис. кв. м;

- житлова площа квартир - 35222,4 тис. кв. м.

Без приватного сектору в м. Києві станом на 01.01.2010 налічується 10966 житлових будинків загальною площею 70,7 млн. кв. м, в тому числі:

- 8324 житлові будинки загальною площею 47,85 млн. кв. м комунальної власності районів міста;

- 926 будинків загальною площею 8,3 млн. кв. м, що належать житлово-будівельним кооперативам;

- 503 об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, загальна площа будинків 3,04 млн. кв. м;

- 567 відомчих житлових будинків загальною площею 2,26 млн. кв. м;

- 432 відомчі гуртожитки загальною площею 1,6 млн. кв. м;

- 214 житлових будинків загальною площею 7,7 млн. кв. м, що збудовані за кошти громадян (інвестиційні).

За формами власності житловий фонд міста на цьому етапі розподіляється на:

- житловий фонд комунальної власності (міської та районної);

- житловий фонд державної власності, що перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних установ, підприємств, організацій (відомче житло);

- житловий фонд кооперативів (житлових та житлово-будівельних);

- житловий фонд приватної власності.

Переважна частина житлового фонду є комунальною власністю територіальної громади міста Києва. На нього припадає 65,4 % загальної площі житлових будинків. Відомчий житловий фонд у зв'язку з поступовою передачею до комунальної власності зменшується і становить 5,3 % від загальної площі житла, а за кількістю житлових будинків - 2,9 %. Незначними темпами збільшується кількість об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, частка загальної площі яких у загальній площі житла по місту становить 4,2 %. Також збільшується житловий фонд приватного сектору, загальна площа таких будинків у загальному обсязі становить 3,3 %.

Структуру житлового фонду міста Києва за формами власності наведено нижче.

Поступово збільшується питома вага морально застарілого житла комунальної власності (зношеність 40 - 60 %) - 10,2 млн. кв. м (21,3 %), яке потребує або потребуватиме найближчим часом реконструкції. До морально застарілого житла відноситься 5-поверхові великопанельні та цегляні будинки, що збудовані у 1960 - 1970 роки (Таблиця 2).

За рівнем благоустрою будинків залежно від насиченості інженерним обладнанням житловий фонд міста Києва в цілому має високий рівень благоустрою. Інженерне обладнання сучасного житлового будинку дуже різноманітне і включає в себе системи опалення, вентиляції, водопостачання, каналізацію, ліфтове господарство, сміттєпровід, електромережу, газопровід, телевізійні мережі тощо.

Недостатність фінансових ресурсів не дозволяє житлово-експлуатаційним організаціям здійснювати поточний та капітальний ремонти у необхідних обсягах. Основними проблемними питаннями, з якими стикаються обслуговуючі організації, є невиконання планових ремонтних робіт покрівель, стиків стінових панелей, балконів (центральні райони), сходових клітин, внутрішньобудинкових мереж тепло-, водопостачання та водовідведення, елементів благоустрою прибудинкових територій.

Також одним із найбільш актуальних є питання відновлення та модернізації ліфтового парку. Зараз у житловому фонді міста Києва експлуатуються 19942 ліфти, з них 7084 (35,52 %) відпрацювали нормативний термін експлуатації (25 років), їх робота справедливо викликає велику кількість нарікань від мешканців. Фінансовий стан підприємств, які забезпечують утримання та обслуговування житлових будинків (у тому числі і ліфтів), визначається як критичний. Часткові ремонти, які проводяться експлуатуючими організаціями, вирішують проблему лише на короткий час або зовсім її не вирішують.

Продовжує збільшуватись кількість недиспетчеризованих ліфтів. Із діючих (понад 200) об'єднаних диспетчерських систем чверть відпрацювала свій нормативний термін експлуатації, однак роботи з їх реконструкції не ведуться.

Недостатніми темпами забезпечується обладнання житлових будинків приладами обліку витрат теплової енергії на гаряче водопостачання та опалення. Так, станом на 01.01.2010 у м. Києві в житлових будинках встановлено 11306 лічильників холодної води (96,4 % від потреби), 2898 приладів обліку теплової енергії на гаряче водопостачання (36 % від потреби) та 2684 прилади обліку теплової енергії на опалення (31,5 % від потреби).

Залишається високою ступінь монополізації комунальних підприємств, які обслуговують 63,2 % житлового фонду столиці (Таблиця 3).

На сьогодні поглибились проблеми у взаємовідносинах між учасниками ринку житлово-комунальних послуг. Враховуючи, що житлові організації виконують послуги по збору платежів від населення на користь підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення, вони стають заручниками у зв'язку з неплатежами населення за спожиті комунальні послуги і виступають в судах відповідачами за борги населення, накладаються арешти на майно, що в свою чергу негативно позначається на їх фінансово-економічному стані. Зазначена проблема створює можливості для зловживання монопольним положенням та зниження рівня якості та обсягів послуг, які надаються населенню, а також негативно впливає та стримує впровадження новітньої форма управління - передачі житлового фонду в управління керуючим компаніям.

Недосконала тарифна політика зумовила збитковість житлових організацій м. Києва, збитки від основної діяльності яких у 2009 році склали 70,7 млн. грн. Це значно стримує притік позабюджетних коштів для фінансування інвестиційних проектів житлового господарства. Навіть при наявності добре розробленого інвестиційного проекту основний ризик інвестування в житлові підприємства пов'язаний з невизначеністю механізму перегляду тарифів. При встановленні тарифів інтереси потенційних інвесторів не враховуються. Такий стан справ фактично вводить заборону на залучення інвестицій у житлове господарство.

Гальмується розробка заходів для відкриття ринку послуг з керування житловим фондом для приватного бізнесу. Основними причинами такого положення є невідпрацьованість механізму проведення першочергових заходів для забезпечення початку роботи приватної компанії з керування житловим фондом, вивчення фінансової сторони діяльності по передачі керування житловим фондом приватним компаніям, а також небажання влади втрачати можливості безпосереднього впливу у сфері керування комунальним майном.

Недостатніми темпами розвивається процес передачі житлових будинків у керування товариствам власників житла. Це пов'язано з відсутністю програм фінансової підтримки з боку держави, міста у проведенні першого капітального ремонту будинків, мешканці яких бажають створити ОСББ, недостатньою роботою районних у м. Києві державних адміністрацій у цьому напрямку.

Не забезпечується на належному рівні науково-методична та методологічна підтримка процесу реформування житлово-комунального господарства.

Така ситуація спричиняє необхідність здійснення реформування міської системи утримання та управління житлового господарства шляхом вирішення виробничих, організаційно-економічних та фінансових проблем, а саме:

забезпечення реконструкції житлового фонду, особливо п'ятиповерхових будинків першого періоду індустріального домобудування; модернізації та заміни ліфтового обладнання; проведення регламентних робіт з експлуатації будинків; оптимізації структури тарифів; своєчасного відшкодування пільг згідно з чинним законодавством; зниження нераціональних витрат матеріально-технічних ресурсів; завершення оснащення наявного житлового фонду засобами обліку споживання комунальних послуг; створення належних механізмів та сприятливих умов для залучення позабюджетних коштів, зокрема, коштів міжнародних фінансових установ так донорських організацій в рамках розвитку публічно-приватного партнерства; створення ринку послуг з утримання житлового фонду та мережі відповідних підприємств - керуючих компаній; активізації створення ОСББ.

Проблеми комунальної галузі міста аналогічні проблемам житлового господарства і, перш за все, це нестача коштів, а інколи марнотратство, коли кошти направляються або не за призначенням, або на вирішення сьогоденних, а не стратегічних проблем. В умовах, коли міський та державний бюджети не можуть виділяти достатні ресурси на розвиток інженерної інфраструктури, а діючі тарифи на житлово-комунальні послуги не покривають значної частини витрат на їх виробництво, в галузі неминуче буде існувати кризова ситуація.

Основними виробниками та постачальниками електричної та теплової енергії в м. Києві є компанії АК "КИЇВЕНЕРГО" та ЗАТ "ЕКОСТАНДАРТ", які забезпечують теплом близько 85 % споживачів міста. Крім того, в місті працюють 237 котелень, які забезпечують тепловою енергією житло та об'єкти соціальної сфери. Станом на 01.01.2010 із 4530 км теплових мереж (в однотрубному вимірі) 2290 км або 51 % експлуатуються понад 25 років і потребують відновлення та реконструкції.

Існуючий технічний стан зовнішніх мереж теплопостачання характеризується високим ступенем зношеності. Внаслідок довготривалої експлуатації відбувається фізичне та моральне старіння обладнання, будівель, споруд, при цьому з 2009 року роботи з реконструкції теплових мереж за рахунок коштів міського бюджету не виконуються. Нині біля 120 км циркуляційних трубопроводів вичерпали нормативний термін експлуатації і потребують повної заміни, для чого необхідно понад 818,0 млн. грн. У Києві налічується більш як 2000 житлових будинків з непрацюючими циркуляційними лініями.

За даними енергопостачальних підприємств станом на 01.08.2010 заборгованість споживачів м. Києва за теплову енергію становить 1032,62 млн. грн., в т. ч.: бюджетні установи - 176,18 млн. грн.; населення та житлові організації - 822,75 млн. грн.; інші - 19,66 млн. грн. Рівень розрахунків житлових організацій та населення за теплопостачання протягом п'яти місяців 2010 року склав 67,8 %.

Водопостачання та очистку стічних вод м. Києва здійснює компанія АК "Київводоканал". Загальна довжина водопровідних мереж, що перебувають у володінні та користуванні цього підприємства, становить 4108,1 км, з них 840 км (20,5 %) вичерпали термін амортизації.

По Департаменту експлуатації водопровідного господарства всього налічується 663 одиниці будівель та споруд, з них:

- придатні до експлуатації - 646 одиниць;

- придатні до обмеженої експлуатації та потребують обстеження спеціалізованими організаціями - 11 одиниць;

- знаходяться в аварійному стані і виведені з експлуатації - 6 одиниць.

Через недостатню заміну зношених та найбільш аварійних ділянок водопровідних мереж у 2008 році було зафіксовано 5777, а у 2009 році - 5600 випадків пошкоджень та аварій.

По Департаменту експлуатації каналізаційного господарства налічується каналізаційних мереж та колекторів 2582,3 км, з них 880,3 км (34 %) ветхі та аварійні, 1000,6 км мають 100 % амортизаційний знос; каналізаційних насосних станцій (КИС) - 35 одиниць, з них 11 не відповідають вимогам чинних нормативних документів. Потребує негайної реконструкції Бортницька станція аерації з загальним обсягом робіт понад 5 млрд. грн.

Гострою є проблема, пов'язана з комплексним поводженням з твердими побутовими відходами, розв'язати яку можливо лише шляхом будівництва додаткових виробничих потужностей по їх переробці або спаленню.

На балансі житлово-комунальних та шляхових організацій знаходяться 1,6 тис. км доріг, 156 шляхопроводів і мостів, 213 підземних та наземних пішохідних переходів та багато інших об'єктів і споруд, значна частина з яких потребують реконструкції або капітального ремонту.

Вирішення проблемних питань житлово-комунального господарства міста Києва потребує оздоровлення фінансової ситуації в цій сфері, створення реальної системи економічної мотивації щодо скорочення витрат ресурсів і підвищення ефективності діяльності підприємств комплексу, залучення приватних інвесторів до реконструкції об'єктів житлово-комунального господарства.

2.1. Мета Програми

Мета Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки (далі - Програма) полягає у забезпеченні переходу житлового та комунального господарства м. Києва до моделі стабільного та ефективного функціонування і забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб споживачів у житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і стандартів.

Реформування галузі проводиться з урахуванням інтересів мешканців міста та передбачає широке роз'яснення процесу і результатів реформ.

Для досягнення мети реформування галузі необхідно вирішити питання щодо:

- узгодження економічних інтересів держави та суб'єктів господарювання;

- забезпечення можливості розв'язання мешканцями міста житлових проблем;

- оптимізації виробничої та територіальної інфраструктури житлово-комунального господарства відповідно до потреб населення;

- створення умов для надійного і безпечного надання житлово-комунальних послуг за доступними цінами, які стимулюють енергозбереження;

- оновлення виробничої бази галузі з урахуванням сучасних технологій;

- підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших ресурсів;

- підвищення енергоефективності будинків;

- стимулювання приватної підприємницької ініціативи у виконанні завдань розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури;

- зменшення техногенного впливу галузі на навколишнє середовище і людину в цілому;

- розвитку ринкових відносин та відповідної інституційної інфраструктури;

- поліпшення якості управління житлом та комунальною інфраструктурою.

Реформування галузі здійснюється шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, запровадження недискримінаційних економічних відносин між суб'єктами ринку та державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб'єкта господарювання та посиленням її впливу на формування ринкової інфраструктури, що передбачає:

- проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики і політики у сфері розвитку внутрішнього ринку;

- здійснення інституційних перетворень на ринку житла і житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин та конкуренції;

- стимулювання інноваційної, інвестиційної та енергозберігаючої активності суб'єктів господарювання;

- підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів;

- розроблення прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію та послуги підприємств, що провадять діяльність у житлово-комунальній сфері.

За своїм змістом економічна модель розвитку житлово-комунального господарства полягає у формуванні оптимальних для суспільства і держави економічних відносин шляхом запровадження ринкових методів господарювання, стимулювання енергоефективності тарифної, інвестиційної, науково-технічної, зовнішньоекономічної та екологічної політики, інституційних і структурних змін у сфері обслуговування житла.

2.2. Сфери здійснення заходів Програми

Передбачається здійснення заходів Програми в таких сферах:

- формування міської житлової політики;

- утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, у тому числі проведення реконструкції застарілого житлового фонду;

- надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

- виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

- ремонту приміщень, будинків, споруд;

- благоустрою території міста.

2.3. Міська політика реформування житлово-комунального господарства базується на таких основних принципах:

1) Спільна відповідальність органів місцевого самоврядування за якісне виконання Програми, забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального господарства в цілому.

2) Доступність для всіх верств населення житлово-комунальних послуг, що відповідають вимогам національних стандартів.

3) Пріоритетне спрямування місцевої підтримки на забезпечення соціальним житлом визначених законом категорій громадян з одночасним створенням доступної для інших верств населення системи довгострокового кредитування житла.

4) Формування та дотримання державних соціальних стандартів (норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування.

5) Створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту прав споживачів і налагодження зворотного зв'язку із суспільством.

6) Забезпечення ефективного використання людських, грошових та матеріальних ресурсів у сфері житлово-комунального господарства.

7) Відповідальність органів місцевого самоврядування (щодо планування розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури, ефективного використання майна територіальних громад) за ефективність функціонування житлово-комунального господарства.

8) Перехід до економічно обґрунтованих цін і тарифів за користування житлом та комунальні послуги, запровадження надання адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації витрат, пов'язаних з оплатою житла та комунальних послуг.

9) Створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг.

10) Забезпечення збалансованого розвитку енерго-, тепло-, водо-, газопостачання та водовідведення під час виконання програм житлового та промислового будівництва.

11) Забезпечення населення високоякісною питною водою.

12) Технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій.

13) Стимулювання будівництва шляхом зняття адміністративних бар'єрів та розвитку конкуренції на ринку будівельних матеріалів.

14) Розвиток публічно-приватного партнерства у сфері будівництва та реконструкції житлового фонду і комунальної інфраструктури.

15) Гласність, громадський контроль, прозорість та участь громадян у прийнятті рішень з питань реформування та розвитку житлово-комунального господарства, інформування населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень щодо основних принципів та завдань міської політики у сфері житлово-комунального господарства.

16) Створення рівних умов для всіх суб'єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів.

Основними завданнями Програми є:

1) Формування міської житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів-забудовників на конкурсних засадах.

2) Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

3) Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання) житлово-комунальних послуг.

4) Залучення інвестицій і співпраця з міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями.

5) Залучення громадськості до процесів формування житлової політики та реформування житлово-комунального господарства.

Виконання завдань Програми потребує реалізації заходів інституціонального, організаційного, фінансового, нормативно-правового та науково-технічного забезпечення.

Інституціональне забезпечення виконання завдань Програми включає такі заходи:

- визначення функцій та відповідальності структурних підрозділів Київської міської державної адміністрації щодо виконання програм забезпечення населення житлом, модернізації житлово-комунальної інфраструктури, гарантування надійності, ефективності, високої якості та економічно обґрунтованої вартості житлово-комунальних послуг;

- розмежування монопольного і конкурентного ринків у сфері житлово-комунальних послуг;

- посилення впливу мешканців будинків на умови свого проживання та якість обслуговування житла шляхом стимулювання створення об'єднань співвласників багатоквартирного будинку;

- сприяння створенню системи управителів на ринку житлових послуг.

Інституціональні заходи виконання Програми наведено в додатку 1 до Програми.

Нормативно-правове забезпечення виконання завдань Програми передбачає запровадження системного підходу до правового регулювання у сфері житлової політики та житлово-комунального господарства. Планування і провадження нормотворчої діяльності здійснюються з урахуванням концептуальних документів, що після загального громадського та фахового обговорення беруться за основу для розроблення та ухвалення законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання. Запровадження такого підходу дасть змогу запобігти виникненню суперечностей та дублюванню норм нормативно-правових актів.

1. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення виконання завдань Програми передбачає:

1) Розроблення міських нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства, а саме:

- проект рішення "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг";

- проект рішення "Про укладання прямих договорів між фізичними, юридичними особами та організаціями - виконавцями житлово-комунальних послуг";

- проект рішення "Про передачу збудованих згідно з виданими технічними умовами зовнішніх інженерних мереж та споруд на баланс Комунального підприємства "Київжилтеплоенерго";

- проект рішення "Про компенсацію житлово-експлуатаційним організаціям всіх форм власності різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги".

2) Участь у створенні нормативно-правової бази, необхідної для впровадження нового ефективного механізму фінансування розвитку галузі.

3) Проведення науково-технічних досліджень з питань тарифної політики, визначення економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з виробництвом (наданням) житлово-комунальних послуг, фінансово-економічної діяльності житлово-комунальних підприємств, експлуатації та технічного обслуговування об'єктів житлово-комунального господарства, благоустрою території міста.

4) Впровадження новітніх технологій та обладнання, необхідних для технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів.

5) Проведення прогнозно-аналітичних розрахунків для визначення потреб населення у житлі та об'єктах житлово-комунальної інфраструктури на середньо- та довгострокову перспективу.

6) Створення нової моделі забезпечення населення високоякісною питною водою.

7) Проведення соціологічних досліджень серед населення щодо реформування житлово-комунального господарства, вивчення громадської думки стосовно пріоритетів такого реформування.

8) Удосконалення методологічних засад моніторингу стану галузі (статистичні спостереження, вивчення громадської думки, експертна оцінка).

9) Розробка пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства та розроблення нових підзаконних актів щодо відновлення застарілого житлового фонду і забезпечення населення якісним житлом.

10) Розробка пропозицій щодо внесення змін до будівельних норм і правил, забезпечення технічного регулювання та стандартизації у сфері житлово-комунального господарства для більш активного використання науково-технічних досягнень та оновлення на їх базі основних засобів підприємств галузі.

11) Розроблення та забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води і теплової енергії.

План заходів щодо реалізації пріоритетів Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Києва наведено у додатку 2 до Програми.

1. Організаційне забезпечення виконання завдань Програми здійснюють відповідні структурні підрозділи Київської міської державної адміністрації.

2. Моніторинг виконання Програми здійснюється щороку на базі даних державних і галузевих статистичних спостережень, спеціальних досліджень, вивчення громадської думки щодо рівня житлово-комунального обслуговування та стану реформування житлово-комунального господарства стосовно пріоритетів такого реформування структурними підрозділами з питань житлово-комунального господарства Київської міської державної адміністрації.

3. Результати моніторингу висвітлюються в засобах масової інформації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заходи щодо організаційного забезпечення виконання передбачених Програмою завдань наведено у додатку 1 до Програми.

1. Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів підприємств та інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Кошти державного бюджету спрямовуються на фінансування заходів щодо:

- нормативно-правового та науково-технічного забезпечення;

- реалізації інвестиційних проектів з реконструкції та капітального ремонту житлового фонду, систем централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення, а також у сфері благоустрою і комунального обслуговування, спрямованих на технічне переоснащення об'єктів житлово-комунального господарства;

- реалізації пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства, спрямованих на удосконалення системи управління житловим фондом, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів;

- забезпечення широкої громадської підтримки державної житлової політики та реформування житлово-комунального господарства;

- розбудови інституційної системи щодо залучення інвестицій міжнародних фінансових організацій та ресурсів міжнародної технічної допомоги, спрямованих на реформування житлово-комунального господарства.

3. Фінансування Програми щодо реалізації інвестиційних проектів, у тому числі пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства, здійснюється шляхом:

- цільового фінансування відібраних на конкурсній основі проектів;

- часткового або повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами для реалізації проектів;

- повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами або часткового погашення основної суми кредитів, що надаються суб'єктам малого та середнього бізнесу, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для реалізації інвестиційних проектів з енергозбереження у житлових будинках.

Прогнозний обсяг фінансового забезпечення виконання завдань Програми наведено у додатку 3 до Програми.

1. Контроль за виконанням цієї Програми здійснює Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада.

2. Щорічно відповідальні за виконання заходів подають на розгляд Київській міській державній адміністрації, постійній комісії з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Київради, Мінжитлокомунгоспу України інформацію про хід виконання завдань.

3. Громадський контроль за ходом виконання Програми здійснюється представниками громадських організацій, статутом яких передбачено провадження діяльності у сфері житлово-комунальних послуг.

4. Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), районні у м. Києві державні адміністрації вивчають громадську думку щодо пріоритетів реформування житлового господарства шляхом опитування, проведення громадських слухань.

5. Моніторинг виконання Програми здійснюється на основі таких груп показників (індикаторів):

- структурні та організаційно-економічні зрушення в системі управління житловим господарством;

- показники якості та споживчих характеристик житлово-комунальних послуг;

- підвищення ефективності виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств;

- фінансово-економічні результати.

Для моніторингу здійснення реформування житлового господарства, реалізації заходів Програми на рівні міста застосовуються такі показники (індикатори):

- рівень відшкодування тарифами витрат операційної діяльності підприємств з надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій;

- загальна кількість утворених об'єднань співвласників багатоквартирних будинків або інших форм самоорганізації населення;

- частка загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків або інших форм самоорганізації населення;

- частка загальної площі багатоквартирного житлового фонду, що передана в управління управителям майном житлового комплексу;

- рівень розвитку договірних відносин в системі комунального обслуговування;

- рівень оплати населенням послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій;

- відсоток відшкодування населенням витрат з надання житлово-комунальних послуг;

- обсяг коштів, спрямованих на інноваційну діяльність (оновлення виробництва);

- кількість встановлених будинкових засобів обліку витрачання та регулювання споживання води і теплової енергії.

6. В разі необхідності структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з Мінжитлокомунгоспом України опрацьовують форми та параметри для проведення моніторингу системи реформування на базі даних державних, міських і галузевих статистичних спостережень, соціальних досліджень.

7. Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення виконання Програми, здійснюється у встановленому порядку.

1. Виконання Програми дасть можливість:

- розробити організаційний і фінансовий механізм забезпечення реалізації прав людини на житло (придбання та оренда житла, надання соціального житла);

- зробити доступними послуги з тепло- і водопостачання для населення та підприємств за умови їх своєчасної оплати;

- створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів з метою технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та розвитку комунальної інфраструктури;

- створити сприятливі умови для залучення позабюджетних коштів у розвиток об'єктів житлово-комунального господарства та ефективний механізм подальшого його реформування із залученням іноземних інвестицій, кредитів, коштів фізичних і юридичних осіб;

- провести комплексну модернізацію і технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства з метою зменшення ресурсоспоживання і дотримання екологічних нормативів та норм протипожежного захисту;

- зменшити до рівня експлуатаційної безпеки зношеність основних фондів у житлово-комунальній сфері та витрати і втрати під час виробництва (надання) житлово-комунальних послуг;

- забезпечити поступове виведення з експлуатації аварійних житлових будинків та відбудову аварійних об'єктів комунального господарства на умовах фінансування з державного та місцевих бюджетів;

- забезпечити сталу та ефективну роботу підприємств житлово-комунального господарства, підвищити рівень безпеки систем життєзабезпечення населених пунктів;

- забезпечити надання населенню житлово-комунальних послуг належної якості відповідно до вимог національних стандартів;

- забезпечити прозорість у формуванні тарифної та цінової політики на житлово-комунальні послуги;

- досягти поліпшення здоров'я і збільшення тривалості життя населення в результаті забезпечення його високоякісною питною водою;

- обладнати всі багатоквартирні будинки побудинковими приладами обліку тепла, холодної та гарячої води;

- забезпечити широку суспільну підтримку виконання основних завдань у рамках реформи житлово-комунального господарства;

- забезпечити реалізацію державної політики регіонального розвитку у сфері житлового господарства;

- збільшити загальну площу багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків або іншими формами самоорганізації населення;

- збільшити загальну площу багатоквартирного житлового фонду, що передана в управління управителям майном житлового комплексу;

- забезпечити обґрунтованість і прозорість умов реалізації дотаційної політики стосовно малозабезпечених верств населення;

- забезпечити беззбиткове функціонування підприємств житлово-комунального господарства;

- забезпечити виведення з експлуатації аварійних житлових будинків на умовах фінансування з державного та міського бюджетів;

- забезпечити захист прав споживачів, їх своєчасне інформування з питань своїх прав та обов'язків.

Основні очікувані результати виконання Програми наведено у додатку 4 до Програми.