Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність постанов Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 236, від 14 квітня 2009 року N 366, від 15 квітня 2009 року N 454 та від 21 травня 2009 року N 505

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 2 листопада 2009 року N 890 "Про зупинення дії окремих постанов Кабінету Міністрів України" зупинено дію постанов Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 236 "Про роз'яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від З липня 1998 р. N 727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи", від 14 квітня 2009 року N 366 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування", від 15 квітня 2009 року N 454 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 236" та від 21 травня 2009 року N 505 "Про порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названих постанов Кабінету Міністрів України, опублікованих відповідно у газеті "Урядовий кур'єр" від 24 березня 2009 року N 52 та від 30 квітня 2009 року N 78, в Офіційному віснику України 22 травня 2009 року N 35, ст. 1203, у газеті "Урядовий кур'єр" від 30 травня 2009 року N 95.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 236 визначено порядок сплати податку та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які є громадянами України, провадять підприємницьку діяльність за межами України без залучення до неї найманих працівників та членів сім'ї, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, та в яких дохід за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 366 установлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (абзац перший пункту 1). Водночас Кабінет Міністрів України встановив, що сума страхового внеску визначається самостійно фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності як для себе, так і зазначених членів його сім'ї, і з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ( абзаци другий і третій пункту 1) . Пенсійному фонду України доручено надавати роз'яснення щодо застосування цієї постанови ( пункт 2) .

Постановою від 21 травня 2009 року N 505 "Про порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування" Кабінет Міністрів України установив порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 366 фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Визначення актами Кабінету Міністрів України порядку сплати єдиного податку та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які є громадянами України та провадять підприємницьку діяльність за межами України, а також встановлення розмірів страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, порядку сплати та зарахування сум таких внесків не відповідає Конституції України, виходячи з такого.

Конституцією України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України ( пункт 6 частини першої статті 92) .

Як відзначив Конституційний Суд України у Рішенні від 8 вересня 2009 року N 19-рп/2009, "згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення передбачаються законами про пенсійне забезпечення ( абзац шостий частини третьої статті 4) ".

Відповідно до названого Закону страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 18). Законом також визначено платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ( абзаци четвертий та п'ятий частини другої статті 5) і встановлено, що такі питання визначаються виключно цим Законом, а зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (абзац другий преамбули та частина друга статті 5).

Зокрема, за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків є і суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності ( пункт 3 статті 11) ; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі ( підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення") .

Слід також відзначити, що за Конституцією України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори ( пункт 1 частини другої статті 92) . Водночас Основним Законом держави визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом ( частина перша статті 67) . На цьому наголосив і Конституційний Суд України у Рішенні від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу, вказавши на те, що "встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону" (абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення) .

На Кабінет Міністрів України же Конституцією України покладено повноваження забезпечувати проведення, зокрема, податкової політики та політики у сфері соціального захисту ( пункт 3 статті 116) . Як наголосив Конституційний Суд України у Рішенні від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита, це конституційне повноваження Кабінету Міністрів України не передбачає права встановлювати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) або визначати окремі елементи їх правового механізму регулювання (пункт 6 мотивувальної частини Рішення) . У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зауважив, що загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів) є суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги.

Отже, ні Конституцією України, ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Уряд України не наділений повноваженнями щодо визначення порядку сплати єдиного податку, встановлення розмірів, порядку сплати та зарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За цих обставин Кабінет Міністрів України, врегулювавши своїми постановами питання щодо порядку сплати єдиного податку та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які є громадянами України, провадять підприємницьку діяльність за межами України без залучення до неї найманих працівників та членів сім'ї, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, та в яких дохід за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, а також питання щодо розміру, порядку сплати та зарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членами сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, порушив названі вище норми Конституції України щодо регулювання зазначеного питання виключно законом, а відтак, і конституційні приписи, за якими єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої і належить прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91) .

Норми частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України зобов'язують органи виконавчої влади здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому Основним Законом держави проголошено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України (частина третя статті 113) та видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції ( частина перша статті 117) .

Неухильне додержання органами державної влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади, є запорукою їх єдності та важливою передумовою стабільності і злагоди в державі (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2008 року N 4-рп/2008) . На неприпустимості втручання Уряду України у сферу виключної компетенції законодавця всупереч положенням частини другої статті 6, частини другої статті 8, частини другої статті 19, пункту 3 частини першої статті 85, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України наголосив Конституційний Суд України і в Рішенні від 8 вересня 2009 року N 19-рп/2009.

Таким чином, постанови Кабінету Міністрів України, про які йдеться, видано з порушенням статей 6, 8, 19, 67, 75, 85, 91, 92, 113, 116 та 117 Конституції України.

Ураховуючи викладене, прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо конституційності постанов Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 236 "Про роз'яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи", від 14 квітня 2009 року N 366 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування", від 15 квітня 2009 року N 454 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 236" та від 21 травня 2009 року N 505 "Про порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування".

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.