Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1178-р "Питання Загального реєстру податкових накладних"

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 29 жовтня 2009 року N 872 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1178-р" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1178-р "Питання Загального реєстру податкових накладних".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1178-р "Питання Загального реєстру податкових накладних", опублікованого в газеті "Урядовий кур'єр" від 9 жовтня 2009 року N 186.

Розпорядженням від 23 вересня 2009 року N 1178-р "Питання Загального реєстру податкових накладних" Кабінет Міністрів України запровадив реєстрацію податкових накладних платників податку - продавців товарів (робіт, послуг) у Загальному реєстрі податкових накладних ( пункт 1) . Уряд держави також установив, що податкова накладна надається покупцю товарів (робіт, послуг) після внесення відомостей про неї до Реєстру ( пункт 2) . Водночас Кабінет Міністрів України надав право Державній податковій адміністрації України у разі порушення продавцем установленого порядку реєстрації податкових накладних проводити перевірку достовірності зазначених платником податку сум податкових зобов'язань з метою встановлення права покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, при цьому надходження до органу державної податкової служби інформації про виявлення розбіжностей у даних податкової накладної та Реєстру є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки продавця та покупця ( пункт 4) . Урядом України також встановлено, що невідповідність даних, зазначених у податковій накладній, даним Реєстру не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, а покупець втрачає право на податковий кредит відповідно до податкової накладної, якщо сума податку на додану вартість згідно з накладною не відображена продавцем у податковій декларації або продавець не провів у повному обсязі розрахунки з бюджетом за такою декларацією ( пункт 5) . Крім того, Кабінет Міністрів України цим розпорядженням уповноважив Державну податкову адміністрацію України встановити порядок ведення такого Реєстру ( пункт 3) .

Назване розпорядження Кабінету Міністрів України не відповідає Конституції України, виходячи з такого.

Відповідно до Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом ( частина перша статті 67) ; система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України ( пункт 1 частини другої статті 92) .

Як відзначив Конституційний Суд України у Рішенні від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу, виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, конституційні положення про обов'язковість закріплення у законі порядку сплати податків і зборів поширюються і на податок на додану вартість.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита, загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів) є суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок ведення платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних, підстави для нарахування податкового кредиту та відшкодування з державного бюджету надмірно сплачених сум податку на додану вартість, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, підстави для проведення документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платника податку визначено Законом України "Про податок на додану вартість". Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону встановлено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" окремим законом з питань оподаткування цим податком, а також передбачено приорітет названого Закону в разі врегулювання правил оподаткування податком на додану вартість іншим законом України.

Аналізуючи оспорювані положення розпорядження Кабінету Міністрів України, слід дійти висновку, що Кабінет Міністрів України через запровадження єдиного Загального реєстру податкових накладних, визначення механізму реєстрації податкових накладних платників податку - продавців товарів (робіт, послуг) та підстав для проведення органами державної податкової служби перевірок продавців та покупців товарів (робіт, послуг), які є платниками податку на додану вартість, та визначення підстав для втрати права на податковий кредит втрутився в регулювання питань адміністрування податку на додану вартість, яке, як уже зазначалося, має здійснюватись виключно законом.

Відтак, Кабінет Міністрів України врегулював підзаконним актом питання, що відповідно до Конституції України врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість", чим порушив норми частини другої статті 67 та пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України.

За таких обставин регулювання Кабінетом Міністрів України питань порядку сплати податку на додану вартість є порушенням і норм статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 91 Конституції України.

Відповідно до Основного Закону держави прийняття законів належить виключно до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91) органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України) . Як визначив Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, "Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України) . Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України) , належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) ". У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України наголошував також на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Слід також зауважити, що Конституція України уповноважує Кабінет Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики ( пункт 3 статті 116) . Відповідне повноваження передбачено для Уряду держави і Законом України "Про Кабінет Міністрів України". Однак при цьому не передбачено право Кабінету Міністрів України визначати елементи правового механізму регулювання податків і зборів (пункт 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009 у справі про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита).

Із наведеного випливає, що, вирішивши підзаконним актом питання визначення елементів правового механізму регулювання податку на додану вартість, Кабінет Міністрів України діяв із перевищенням повноважень та у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, а отже, порушив, крім вищезазначених, і норми частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, які зобов'язують органи виконавчої влади здійснювати повноваження у встановлених Конституцією межах та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частини третьої статті 113, за якою Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України, частини першої статті 117 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції.

Ураховуючи викладене, прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1178-р "Питання Загального реєстру податкових накладних".

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.