Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств

1. Загальні положення

1.1. Всі суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку, в умовах ринкової економіки повинні володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства з метою оперативного управління активами і пасивами підприємства, досягнення високих кінцевих фінансових результатів, забезпечення фінансової стабільності і належного іміджу підприємства.

1.2. Фінансовий стан підприємства на конкретну звітну дату характеризує ступінь його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення господарської діяльності, раціональність їх розміщення та ефективність використання. Задовільний фінансовий стан підприємства впродовж тривалого часу (трьох-п'яти років) засвідчує про фінансову стабільність суб'єкта господарювання на ринку товарів і послуг.

1.3. Фінансова стабільність досягається за рахунок ритмічної і ефективної роботи підприємства, вмілого управління виробничими фондами і джерелами їх формування, тобто управлінням активами і пасивами підприємства. Цьому сприяють прогнозоване розміщення та ефективне використання власного і залученого капіталу, всебічний аналіз і об'єктивна оцінка фінансового стану за даними фінансової звітності, вжиття оптимальних управлінських рішень щодо забезпечення фінансової стабільності.

1.4. Основними ознаками фінансової стабільності підприємства є фінансова стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділова активність.

Вони є основою аналізу і оцінки фінансового стану підприємства у прийнятті необхідних управлінських рішень щодо його зміцнення.

1.5. Методика аналізу фінансового стану підприємства залежить від поставленої мети і таких чинників, як час і необхідна глибина аналізу, інформаційне, методичне, кадрове і технічне забезпечення.

В залежності від часу і необхідної глибини аналізу фінансового стану підприємства для прийняття економічно обгрунтованих управлінських рішень розрізняють:

експрес-аналіз фінансового стану;

поглиблений факторний аналіз фінансового стану.

1.6. Уданих методичних рекомендаціях на конкретних прикладах розкривається зміст експрес-аналізу і поглибленого факторного аналізу фінансового стану підприємства, за даними аналітичних таблиць розробляються висновки і пропозиції щодо підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності, раціонального розміщення і примноження власного капіталу, забезпечення рентабельності та фінансової стійкості підприємства.

Методичні рекомендації пропонуються усім суб'єктам господарювання споживчої кооперації як практичний посібник з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства (організації).

Методичні рекомендації розраховані також на студентів економічних спеціальностей при вивченні фінансових дисциплін.

2. Визначення термінів

Актив - частина бухгалтерського балансу, яка відображає на певну дату всі належні підприємству активи (матеріальні цінності, кошти, боргові вимоги та іншу власність).

Активи - ресурси підприємства (матеріальні цінності, кошти, боргові вимоги та будь-яка інша його власність, відображена в активі бухгалтерського балансу), використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Активи нематеріальні - придбані підприємством за плату права користування землею та іншими природними ресурсами, авторські права, права на товарні знаки і торгові марки, інші майнові права, програмне забезпечення та інші активи, що не мають матеріально-речової основи.

Активи необоротні - всі активи, що не є оборотними. До них відносяться: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість.

Активи оборотні - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, та матеріальні активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом строку до одного року.

Банкрут - неплатоспроможний боржник.

Банкрутство - неспроможність підприємства платити за своїми борговими зобов'язаннями. Банкрутство може бути зумовлене конкуренцією, некомпетентним управлінням, біржовими спекуляціями тощо.

Боржник - одна із сторін у борговому зобов'язанні (юридична чи фізична особа), котра повинна сплатити борг.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - кошти за продану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), які надійшли на рахунок підприємства в банку чи до його каси.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Витрати виробництва - сукупність витрат живої праці та праці, уречевленої в засобах виробництва, на всіх стадіях створення продукції. Витрати виробництва є основною складовою ціни на продукцію підприємства, визначають її собівартість.

Витрати непродуктивні - витрати на невиробничу діяльність і непланові витрати, які виникають внаслідок поганої організації виробництва та праці. До них належать: оплата простоїв, доплати за понаднормову роботу, понаднормові витрати від браку та псування матеріалів, збитки від списання недоамортизованих основних фондів, від стихійних лих, штрафи та інші сплачені економічні санкції, втрати від списання безнадійних боргів тощо.

Витрати операційні - витрати, пов'язані з операційною (основною) діяльністю підприємства (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Витрати адміністративні - загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства".

Витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів): витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

Витрати інші операційні включають сумнівні (безнадійні) борги та втрати від уцінки товарів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також інші операційні витрати окрім тих, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

Витрати операційні змінні - витрати матеріальних і трудових ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), що змінюються пропорційно обсягові виробництва і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Витрати операційні умовно-постійні - витрати матеріальних і трудових ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), що не залежать від обсягів виробництва, а зумовлені тільки структурою та організацією управління виробництвом. До них відносяться адміністративні витрати, витрати на утримання основних засобів та інших необоротних активів і умовно 50 % інших операційних витрат.

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання.

Дивіденди - платежі, які проводяться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою у зв'язку з розподілом частини її прибутку. До дивідендів не включаються виплати юридичної особи, пов'язаної зі зворотним викупом акцій, часток (паїв), раніше емітованих такою юридичною особою.

Діяльність звичайна - будь-яка діяльність, що здійснюється підприємством згідно його статуту. Наприклад: виробництво і реалізація продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг. Вона включає в себе операційну та іншу діяльність.

Діяльність операційна - це будь-яка основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, котрі не є інвестиційною чи фінансовою.

Основна діяльність пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду активів, операції з операційними курсовими різницями, створення резервів сумнівних боргів, одержання або сплату санкцій тощо.

Діяльність фінансова - діяльність, яка призводить до зміни величини, складу власного та позичкового капіталу. Вона пов'язана з формуванням, розміщенням і використанням власного капіталу, залученням і використанням коштів зі сторони, сплатою відсотків за позички, отриманням відсотків по депозитах, дивідендів тощо.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових доходів від використання активів.

Збитки - перевищення витрат підприємства над його доходами. Збитки призводять до зменшення власного капіталу.

Знос основних фондів - часткова або повна втрата основними фондами споживчих властивостей і вартості в процесі експлуатації, а також внаслідок технічного прогресу чи впливу навколишнього середовища. Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів.

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкт підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення в розвиток виробництва чи у невиробничу сферу.

Капітал - сукупні грошові ресурси, що використовуються на підприємстві.

Капітал власний - власні грошові ресурси, що використовуються на підприємстві.

Капітал власний оборотний - частина продуктивного капіталу, сформована за рахунок власних оборотних коштів (див. капітал оборотний).

Капітал вкладений - кошти, вкладені в активи підприємства в обмін на акції, що складають частину власного капіталу акціонерного товариства; кошти, вкладені засновниками (учасниками) в активи підприємства.

Капітал вилучений - собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників, та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства. Вилучений капітал зменшує величину власного капіталу.

Капітал додатковий - капітал, отриманий внаслідок додаткової емісії акцій чи їх продажу за ціною, вищою від номінальної. Інший додатковий капітал - капітал, отриманий від дооцінки необоротних активів; вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих від інших юридичних або фізичних осіб", та інші види додаткових надходжень капіталу.

Капітал залучений - кошти, залучені підприємством зі сторони. Довгостроковий капітал - капітал, залучений на строк понад один рік. Короткостроковий капітал - капітал, залучений на строк до одного року.

Капітал неоплачений - заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Капітал оборотний - частина продуктивного капіталу, яка переносить свою вартість на новостворену продукцію і повертається до виробника у грошовій формі в кінці кожного обороту капіталу.

Капітал пайовий - сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Капітал позиковий - грошовий капітал, що надається в позику на умовах повернення і плати у формі процентів.

Капітал позичений - грошовий капітал, наданий у позику на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового спрямування.

Капітал резервний - капітал підприємства, створений відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок чистого прибутку.

Капітал робочий - оборотні активи, сформовані за рахунок власних оборотних коштів. Величина капіталу робочого визначається за даними балансу як різниця між оборотними активами (II р. активу) і поточними зобов'язаннями (IV р. пасиву).

Капітал статутний - зафіксована в установчих документах загальна величина внесків засновників і учасників у майно суб'єкта господарювання (підприємства, організації, установи), необхідна для його заснування та забезпечення його функціонування. Статутний капітал є джерелом власних коштів підприємства, призначених для формування вагомої частки необоротних і оборотних активів.

Капітал сукупний - авансований у господарську діяльність капітал власний, позичений і залучений у сукупності. Величина капіталу сукупного на дату складання балансу дорівнює валюті балансу (підсумку пасиву балансу).

Кредитоспроможність - наявність у підприємств передумов для отримання кредиту.

Ліквідність боргових зобов'язань - спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання.

Ліквідність підприємства - здатність підприємства розраховуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші.

Менеджмент фінансовий - система принципів, методів, засобів і форм організації фінансових відносин, управління фінансами з метою підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності.

Механізм фінансовий - сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення. За допомогою фінансового механізму згідно з основними положеннями фінансової політики здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту.

Надзвичайна подія - подія, яка не може передбачитися у рамках звичайної діяльності та відбувається без участі підприємства неперіодично (повені, зсуви, землетруси, пожежі, техногенні аварії тощо).

Неліквіди - зайві або непотрібні підприємству (організації) товарно-матеріальні цінності, що значаться на його балансі.

Непокритий збиток - величина, яка зменшує власний капітал.

Нерозподілений прибуток - прибуток, реінвестований у господарську діяльність підприємства.

Оборотні засоби - сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обігу у вартісному виразі.

Оборотні кошти - грошові ресурси, вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. До них відносяться власні оборотні кошти, короткострокові кредити банку та залучені кошти інших кредиторів.

Оборотні кошти власні - власний і прирівняний до нього капітал, авансований на формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів, робіт і послуг.

Основні виробничі фонди - засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничих процесах, зберігають при цьому натуральну форму, поступово в міру зносу переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції та служать більше одного року. Основні виробничі фонди поділяються на активні і пасивні.

Активна частина основних фондів - сукупність фондів, що безпосередньо впливає на предмет праці (машини, обладнання, виробничий інструмент тощо).

Пасивна частина основних фондів (будівлі і споруди) - фонди, з допомогою яких забезпечуються нормальні умови діяльності.

Основні засоби - основні фонди у вартісному виразі. Основні засоби - термін бухгалтерського обліку.

Пай - внесок кожного учасника підприємства (кооперативу), що свідчить про його членство і право участі в управлінні підприємством. Від величини паю залежить дохід (дивіденди), отриманий пайовиком, і частина майна чи коштів, які він має отримати у разі ліквідації підприємства (кооперативу). З пайових внесків формується пайовий капітал підприємства.

Пасив - частина бухгалтерського балансу, яка відображає джерела формування засобів підприємства (його активів).

Пасиви - всі офіційні вимоги до підприємства чи приватної особи.

Планові оборотні засоби - запаси товарів (сировини, матеріалів, готової продукції, палива та інших товарно-матеріальних цінностей), кошти в розрахунках з дебіторами за товари (продукцію, послуги), строк сплати яких не настав, готівка в касі і в дорозі (в межах ліміту). Вони необхідні для безперервної роботи підприємства, виконання ним запланованих обсягів діяльності.

Платоспроможність - здатність підприємства своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Підприємство, яке достатньо забезпечене власним капіталом (зокрема робочим капіталом) і працює рентабельно, здатне покрити витрати за рахунок власних грошових надходжень, а при їх недостатності - за рахунок короткострокового кредиту банку.

Податки - система обов'язкових платежів підприємств, організацій і фізичних осіб, які є одним із джерел формування доходів державного та місцевих бюджетів. Вони сплачуються у повному обсязі та у визначений чинним законодавством строк.

Прибуток - перевищення сукупних доходів над витратами. Є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Розрізняють прибуток валовий, від операційної діяльності, від звичайної діяльності, чистий і нерозподілений прибуток.

Прибуток валовий - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ, акцизного збору, інших вирахувань та собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток від операційної діяльності - перевищення валового прибутку та іншого операційного доходу над операційними витратами (адміністративними витратами, витратами на збут, іншими операційними витратами).

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, доходів (збитків) від участі в капіталі, фінансових та інших доходів (витрат). Після вирахування податку на прибуток він становить фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності.

Прибуток чистий - прибуток від звичайної діяльності (за вирахуванням податку на прибуток), збільшений (зменшений) на прибуток (збиток) від надзвичайних подій (за вирахуванням податку з надзвичайного прибутку). Це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства.

Прибуток нерозподілений - чистий прибуток підприємства.

Прибуток маржинальний - показник чистого надходження грошових коштів від однієї операції. Визначається як різниця між валовим прибутком і змінними витратами конкретної операції.

Прибуток сукупний маржинальний - показник чистого надходження грошових коштів від усієї сукупності операцій. Визначається як різниця між валовим прибутком і змінними витратами від операційної діяльності підприємства. Прогнозований сукупний маржинальний прибуток можна визнати як суму умовно-постійних операційних витрат і прибутку від операційної діяльності.

Коефіцієнт сукупного маржинального прибутку (КСМП) - відношення величини маржинального прибутку, до обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). КСМП, виражений у відсотках (КСМП х 100) складає рівень сукупного маржинального прибутку (СМПр).

Результат фінансовий - різниця між доходами та витратами підприємства за певний час.

Реінвестиції - використання частини прибутку, отриманого від господарсько-фінансової діяльності, на розширення виробництва (поповнення власного капіталу) шляхом вкладення в основні фонди і збільшення власного оборотного капіталу.

Реінвестування дивідендів - використання частини прибутку кооперативного чи акціонерного товариства, нарахованого у формі дивідендів, для поповнення його капіталу (капіталізація прибутку), а також скерування нарахованих підприємством дивідендів пайовикам (акціонерам), за їх згодою, на поповнення пайового (акціонерного) капіталу.

Рентабельність - прибутковість роботи підприємства. Рентабельність характеризується величиною прибутку і рівнем рентабельності. Рівень рентабельності обчислюється як відношення отриманого прибутку до вартості капіталу підприємства, до обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), до собівартості реалізованої продукції тощо. Рентабельна робота підприємства є передумовою фінансової стійкості.

Ресурси фінансові - сукупність власних коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб'єктів господарювання. Ресурси фінансові підприємства - власні кошти підприємства. Вони характеризують його автономність, його власний капітал.

Рефінансування - погашення старої заборгованості новою шляхом заміни короткострокових зобов'язань довгостроковими.

Рік базовий - рік, взятий за основу при побудові таблиць для порівняльного аналізу.

Самоокупність - система господарювання, яка передбачає відшкодування поточних витрат підприємства і витрат на просте відтворення за рахунок власних доходів.

Самофінансування - система господарювання, за якої всі витрати (поточні, на просте і розширене відтворення) фінансуються із власних джерел, без залучення коштів державного бюджету. Частково ці витрати можуть покриватися за рахунок кредитів банку, але за умови погашення їх за рахунок власних коштів.

Санація - оздоровлення фінансового стану підприємства через систему фінансово-економічних, організаційних, техніко-економічних та соціальних заходів для попередження його банкрутства, підвищення конкурентоспроможності.

Структура активів - співвідношення необоротних і оборотних активів у активі балансу підприємства, виражене у відсотках.

Структура капіталу - співвідношення різних джерел грошових ресурсів (власних, позичених і залучених) до підсумку пасиву балансу підприємства, виражене у відсотках. '

Структура оборотних коштів - виражене у відсотках співвідношення між джерелами формування оборотних коштів (власними, позиченими і залученими).

Фінансова дисципліна - обов'язковий для всіх підприємств, організацій, установ і посадових осіб порядок здійснення фінансової діяльності у відповідності до діючого законодавства.

Фінансова політика підприємства (Ф.п.п.) - система заходів (адміністративних рішень) у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу на його економічний і соціальний розвиток. Ф.п.п. поділяється на фінансову стратегію і тактику.

Фінансова стійкість характеризується забезпеченістю підприємства власним капіталом, його розміщенням і використанням.

Фінансове законодавство - сукупність нормативних актів законодавчої і виконавчої влади з регулювання фінансових відносин.

Фінансово-правова норма - правило поведінки в галузі фінансів, зафіксоване у законодавчих і нормативних актах держави.

Юридична особа - підприємство (організація), що є за законом носієм цивільних прав і обов'язків, володіє відокремленим майном, від власного імені набуває майнові та особисті нематеріальні права і виконує обов'язки, є позивачем або відповідачем у суді (господарському суді).

3. Загальна оцінка фінансового стану підприємства

3.1. Аналіз фінансового стану підприємства починається із загальної його оцінки на звітну дату у порівнянні з базовим і минулим періодами за показниками, які характеризують:

забезпеченість підприємства власним капіталом;

раціональність розміщення власного капіталу;

величину і частку робочого капіталу;

ефективність використання:

власного капіталу;

власного оборотного капіталу;

сукупного капіталу;

фондовіддачу активів підприємства.

3.2. Аналіз і загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться з метою оперативного реагування і прийняття управлінських рішень, скерованих на зміцнення фінансового стану, забезпечення фінансової стабільності в наступному періоді і на перспективу.

3.3. Інформаційною базою для аналізу є фінансова звітність за період, що аналізується, зокрема, баланси і звіти про фінансові результати за базовий, минулий (лі) і звітний періоди.

3.4. Послідовність аналізу:

підготовка звітних даних до аналізу (технічна перевірка правильності заповнення фінансової звітності, приведення даних у порівняльний вигляд тощо);

визначення критеріїв і показників оцінки фінансового стану (небагатьох найбільш важливих);

обчислення показників за період, що аналізується;

оцінка фінансового стану за показниками в динаміці;

розробка конкретних заходів та прийняття управлінських рішень.

3.5. Примірний перелік показників, які характеризують фінансовий стан і економічну ефективність функціонування підприємства, наведено в табл. 1.

3.6. На основі даних фінансової звітності (балансу і звіту про фінансові результати) за період, що аналізується, (базовий, минулий і звітний роки, дод. 1, 2) обчислені показники, які наведені в табл. 1. їх абсолютне значення і темпи зростання (зниження) характеризуються даними табл. 2.

Коефіцієнт фінансової незалежності (забезпеченості власним капіталом) характеризує частку власного капіталу в сукупному капіталі. Чим більше значення цього показника, тим більшою є фінансова незалежність підприємства від кредиторів. Мінімальна частка власного капіталу повинна складати не менше 50 % сукупного капіталу, задіяного в господарській діяльності. Вона засвідчує можливість підприємства погасити борги власними коштами.

У наведеному прикладі коефіцієнт фінансової незалежності на кінець звітного періоду складає 0,793, або 79,3 %, що свідчить про достатність власного капіталу і фінансову незалежність підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує пропорцію різних джерел фінансування господарської діяльності (позикового і власного капіталу, прийнятих за 1). Під позиковим капіталом розуміють довгострокові і поточні зобов'язання підприємства. Максимально допустиме значення коефіцієнта фінансової стійкості - не більше, яке засвідчує не тільки ступінь ризиковності діяльності, але й можливість підприємства погасити борги власним капіталом.

Для підприємств зі сталими показниками фінансово-господарської діяльності, які забезпечують рентабельну роботу і самофінансування, значення коефіцієнта фінансової стійкості є економічно доцільним в розмірі > 0,5.

Зростання боргових зобов'язань підвищує ризик, оскільки борги треба повертати у визначений час і не рідко з певним відсотком. В той же час слід пам'ятати, що борги не тільки збільшують ризик, але й прибуток. Вони сприяють нарощуванню обороту і відносному зниженню його витратомісткості. Тому важливо не уникати боргів, а підтримувати правильне співвідношення між позиковим і власним капіталом.

У наведеному прикладі коефіцієнт фінансової стійкості на кінець звітного року становить 0,260, а в порівнянні з минулим і базовим періодами він знизився майже на 25 %, тобто частка позикового капіталу зменшується. Підприємство уникає ризику, хоча має можливість додатково залучити в оборот із зовнішніх джерел до 214,5 тис. грн. (895: 2-233) і забезпечити більш повне використання необоротних активів.

Коефіцієнт інвестування характеризує достатність (недостатнісь) власного капіталу для покриття необоротних активів і участь власного капіталу в формуванні оборотних активів. Економічно доцільне значення цього показника > 1, яке засвідчує наявність власного оборотного капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт інвестування на кінець звітного періоду складає 1,266 і зріс у порівнянні з базовим періодом на 22,7 %. Це свідчить про збільшення власного капіталу в обороті та зміцнення фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт маневрування характеризує, яка частка власного капіталу використовується для формування оборотних активів. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (економічно доцільне значення - 0,4-0,6). Збільшення значення цього показника позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільше6ння можливості вільно маневрувати власними коштами. Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспрможність підприємства, тим більші можливості скерування чистого прибутку на капітальні інвестиції та соціальні потреби власників капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт маневрування на кінець звітного періоду складає 0,207 і впродовж періоду, що аналізується, має тенденцію до зростання. Однак можливість маневрування є невисокою. Підприємству необхідно продовжити процес накопичення власних оборотних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом характеризує частку власного оборотного капіталу в оборотних активах. Підвищення частки власного оборотного капіталу свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства, збільшення робочого капіталу, підвищення платоспроможності і ліквідності боргових зобов'язань, зростання фінансової незалежності. Економічно доцільне значення цього показника > 0,5, що означає формування не менше 50 % оборотних активів за рахунок власного капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом (робочим капіталом) на кінець звітного року складає 0,443 проти 0,077 у базовому періоді, що є позитивним. Але підприємству необхідно подбати про подальше його зростання до 0,5, і більше.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує спроможність підприємства за рахунок наявних оборотних активів виконувати свої грошові зобов'язання, передусім сплачувати борги. Для забезпечення належного рівня платоспроможності підприємствам доцільно забезпечувати значення цього показника на рівні 1,5-2,5, при якому величина оборотних активів в 1,5-2,5 рази більша від величини боргових зобов'язань. Тоді за рахунок грошових коштів від поточної реалізації оборотних активів забезпечується своєчасне погашення поточних зобов'язань.

У наведеному прикладі коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного року становить 1,794 проти 1,083 в базовому періоді, що характеризується позитивно.

Оскільки підприємство не мало довгострокових зобов'язань, то коефіцієнт загальної ліквідності рівнозначний поточній ліквідності і складає 1,794. Значення коефіцієнтів поточної і загальної ліквідності залежить передусім від величини робочого капіталу, тобто від величини власних оборотних коштів, авансованих на формування оборотних активів. Із збільшенням величини і частки власних оборотних коштів зменшується потреба в зовнішніх інвестиціях (поточних зобов'язаннях) і підвищується їх ліквідність. При доведенні частки власних оборотних коштів у формуванні оборотних активів до 50 %, підприємство забезпечить 200 % поточної ліквідності зобов'язань (100 х 100/50), належний імідж та необхідну кредитоспроможність.

Доповнюють загальну оцінку фінансового стану показники ефективності використання капіталу. До них належать наступні.

Рентабельність обороту. Для забезпечення самофінансування підприємство повинно забезпечувати рівень рентабельності > 5 % до обороту.

У наведеному прикладі підприємство за період, що аналізується, зуміло досягти рівня рентабельності 5 % до обороту.

Це означає, що операційна діяльність, яка в базовому періоді була практично на межі беззбитковості, у звітному році досягла рівня самоокупності і самофінансування. Саме рентабельність обороту першочергово забезпечила підприємству можливість збільшити власний оборотний капітал і підвищити платоспроможність.

Фондовіддача активів характеризує величину обороту з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 1 гривню активів. Чим більша фондовіддача, тим менша фондомісткість і більш ефективно використовується капітал, вкладений в активи підприємства.

У наведеному прикладі фондовіддача активів за звітний рік склала 2,79 грн. в розрахунку на 1 грн. активів, що на 15,3 % більше, ніж у базовому періоді. Це позитивно, але не забезпечує стабільного зростання цього показника і підприємству необхідно вжити заходів щодо нарощування обсягів обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Рентабельність сукупного капіталу (Рск) характеризує операційну ефективність підприємства. Вона залежить від рентабельності обороту

(По х 100/О) і фондовіддачі активів (О/А),

де По - операційний прибуток;

О - оборот від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

А - активи підприємства, в які вкладений сукупний капітал.

Ця залежність може бути виражена за формулою:

Рск = По х 100/А

У наведеному прикладі рентабельність сукупного капіталу, вкладеного в активи підприємства, під впливом названих вище чинників в періоді, що аналізується, мала тенденцію зростання і збільшилась з 0,29 до 14,0 % по відношенню до величини сукупного капіталу, що є позитивним.

Рентабельність власного капіталу засвідчує ефективне використання власного капіталу, можливість його примноження. Вона забезпечується отриманням чистого прибутку в результаті господарської діяльності. Власний капітал слід вважати ефективно використаним, якщо його рентабельність відповідає дохідності довгострокових фінансових інвестицій в банку (в сучасних умовах > 10 %).

У наведеному прикладі рентабельність власного капіталу в звітному році складає 12,2 % проти 3,8 % збитків у базовому періоді, що є позитивним, засвідчує підвищення ділової активності на підприємстві. Цьому сприяло збільшення частки власних коштів в обороті і на його основі робочого капіталу.

3.7. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, що аналізується.

З даних табл. 2 видно, що підприємство в періоді, що аналізується, мало достатньо власного капіталу (79,3 % в сукупному капіталі на кінець звітного року). Наявний власний капітал дає можливість залучити в оборот щонайменше 447,5 тис. грн. зовнішніх інвестицій (895 : 2). Фактично залучено 233 тис. грн., тобто ця можливість ним використана лише на 52,0 % (0,26 х 100/0,5).

Власний капітал в базовому періоді був розміщений неефективно. Він вкладений в основному в необоротні активи. Інвестиції в оборотні засоби складали лише 22 тис. грн., або 2,9 % власного капіталу. За два наступних періоди збільшився пайовий капітал і нерозподілений прибуток (дод. 1), за рахунок яких зросла величина власних оборотних коштів з 22 до 185 тис. грн., а частка робочого капіталу в оборотних активах підвищилась з 7,7 % в базовому періоді до 44,3 % у звітному періоді, поточна ліквідність боргових зобов'язань з 1,083 до 1,794 раза. Таким чином ефективність роботи підприємства підвищилась: зросла рентабельність обороту, сукупного і власного капіталу, збільшилась фондовіддача активів, фінансовий стан підприємства за минулий і звітний періоди покращився.

Для подальшого зміцнення фінансового стану підприємству необхідно:

- збільшити частку власних коштів в обороті до > 50 %;

- оптимізувати структуру активів шляхом збільшення величини і частки оборотних активів за рахунок власних і зовнішніх джерел оборотних коштів;

- підвищувати фондовіддачу і рентабельність активів;

- раціонально використовувати чистий прибуток, забезпечити його реінвестування на поповнення власних оборотних коштів і оновлення матеріально-технічної бази.

3.8. Матеріали аналізу фінансового стану за переліком обчислених показників, наведених у табл. 1, дозволяють дати загальну оцінку фінансового стану підприємства та ефективності його функціонування. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства за вказаним переліком показників не пов'язаний з використанням великої інформаційної бази, не вимагає великих витрат часу і може розцінюватися як експрес-аналіз.

Наявність даних за кілька років (періодів) засвідчує ділову активність підприємства в динаміці, позитивні і негативні сторони фінансово-господарської діяльності, дає можливість миттєво оцінити фінансовий стан, сприяє пошуку резервів і шляхів його зміцнення. Тому фінансовому менеджеру доцільно накопичувати ряди динаміки показників оцінки фінансового стану за 3, 5 і 10 років.

3.9. Аналіз фінансового стану підприємства залежно від поставленої мети може проводитися й за допомогою вужчого кола показників. Наприклад, при оцінці платоспроможності підприємства достатньо використати показники за N 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; при оцінці ліквідності зобов'язань - N 4, 5, 6, 7, 8, 9; при оцінці ефективності функціонування підприємства - N 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12 і таке інше.

3.10. Наявність цифрових даних за рекомендованим переліком показників дає можливість миттєво зорієнтуватися у змінах, що відбулися в звітному періоді в порівнянні з минулими періодами з тим, щоб прийняти відповідні управлінські рішення.

Показники загальної оцінки фінансового стану підприємства дають також можливість визначити потребу в поглибленому факторному аналізі окремих сторін фінансово-господарської діяльності. Ними можуть бути:

- склад і структура розміщення та ефективність використання капіталу;

- склад і структура необоротних активів та ефективність їх використання;

- джерела формування та ефективність використання оборотних коштів;

- фінансові результати;

- дебіторська і кредиторська заборгованість;

- рух грошових потоків тощо.

3.11. Поглиблений аналіз деталізує чинники впливу на зміну показників загальної оцінки фінансового стану, націлює на прийняття,конкретних управлінських рішень щодо фінансової стабілізації підприємства.

4. Поглиблений факторний аналіз фінансового стану підприємства

4.1. Мета поглибленого аналізу - деталізований факторний аналіз і оцінка структурних змін майнового і фінансового стану підприємства та можливостей його розвитку на перспективу. Він конкретизує і доповнює експрес-аналіз, дає можливість всебічно оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання, пооб'єктно виявити внутрішньогосподарські резерви, визначити шляхи та прийняти управлінські рішення щодо їх використання. Ступінь деталізації залежить від уміння, мети і бажання аналітика.

В цих методичних рекомендаціях зосереджується увага на таких об'єктах, що потребують детального вивчення:

склад і структура активів і пасивів балансу підприємства;

структура власного капіталу;

розміщення власного капіталу та довгострокових залучених коштів;

стан і ефективність використання основних фондів та інших необоротних активів;

оборотні засоби та джерела їх формування;

тривалість операційного циклу;

дебіторська і кредиторська заборгованість;

фінансові результати;

рух грошових потоків;

ділова активність.

Перелік об'єктів аналізу може бути розширеним за бажанням аналітика або керівника підприємства.

4.2. Аналіз складу і структури активів і пасивів підприємства. Фінансова стійкість підприємства значною мірою залежить від величини і частки власного капіталу в сукупному капіталі та раціональності його розміщення в активах. Оскільки в процесі функціонування підприємства величина і склад активів та джерел їх формування змінюється, то для отримання загальної уяви про якість цих змін в часі необхідне провести вертикальний і горизонтальний аналіз активів і пасивів.

Склад і структура активів і пасивів підприємства дає узагальнену вартісну характеристику активів та джерел їх формування (табл. 3). Аналіз може проводитися за групами активів і пасивів балансу або більш деталізовано за бажанням аналітика. У наведеній нижче таблиці в кожному розділі балансу виділені основні статті, які якісно доповнюють характеристику економічного потенціалу. При складанні таблиці врахована також потреба в окремих показниках при розробці фінансового плану.

Аналізуючи склад і структуру активів, необхідно звернути увагу на зміну:

питомої ваги необоротних і оборотних активів. Доцільно зауважити, що для забезпечення належної фондовіддачі необоротних активів оборотні активи повинні складати не менше 40 % в активах підприємства;

величини і темпів зростання (зниження) активів як в цілому, так і за основними їх складовими.

З урахуванням названих чинників можна зробити висновки про якісні зміни, що відбулися у майновому стані підприємства, прийняти необхідні управлінські рішення на майбутнє.

Так, з даних табл. З видно, що в підприємстві, діяльність якого аналізується, структура активів у звітному році у порівнянні з базовим періодом покращилась: збільшилась частка оборотних активів з 27,9 до 37,1 пункта, зокрема запасів товарів - з 18,2 до 29,4 пункта, тим самим створені передумови для більш повного використання основних засобів і матеріально-технічної бази в цілому. Позитивним є те, що активи підприємства у звітному році в Склад і структура активів і пасивів порівнянні з минулим роком збільшились на 11,4 % і збереглась тенденція випереджаючого темпу росту оборотних активів над темпами росту необоротних активів (113,6 і 110,1 % відповідно). Наведені дані засвідчують якісні зміни у структурі активів, майнового стану підприємства. Підприємству необхідно продовжити роботу щодо оптимізації структури активів з метою підвищення ефективності їх використання.

В процесі аналізу складу і структури пасивів підприємства слід звернути увагу на зміну:

величини і питомої ваги власного капіталу у сукупному капіталі як в цілому, так за основними його складовими;

темпів зростання (зниження) величини власного капіталу в порівнянні з темпами зростання (зниження) величини необоротних активів;

складу і питомої ваги довгострокових і поточних зобов'язань;

темпів зростання (зниження) величини поточних зобов'язань у порівнянні з темпами зростання (зниження) величини оборотних активів.

На основі конкретних цифрових даних з урахуванням названих вище чинників можна зробити висновки про зміни, що відбулися, дати оцінку фінансового стану підприємства на кінець звітного періоду та виробити план дій щодо його зміцнення у майбутньому.

У наведеному прикладі (табл. 3) склад і структура пасивів за період, що аналізується, якісно покращились, підвищилась фінансова незалежність підприємства.

Питома вага власного капіталу в сукупному капіталі зросла з 74,2 % в базовому періоді до 79,3 % - у звітному. Темпи зростання власного капіталу в минулому і звітному роках в порівнянні з базовим і минулим роками значно вищі ніж темпи зростання необоротних активів (117,1 і 118,7 % та 95,7 і 110,1 % відповідно), що засвідчує збільшення власного оборотного капіталу і зміцнення фінансового стану підприємства.

Позитивним є те, що темпи зростання статутного капіталу у порівнянні з темпами зростання величини основних засобів були такими, що забезпечили на кінець звітного року повне покриття основних засобів та участь статутного капіталу в фінансуванні інших активів. Високими темпами збільшувалась величина пайового капіталу, що є наслідком втілення у життя Програми реформування власності та засвідчує активну співпрацю підприємства з пайовиками, зростання інтересу пайовиків до підвищення фінансової стабільності кооперативного підприємства.

Зростання величини і частки оборотних засобів відбулося за рахунок власних оборотних коштів, тому величина і частка поточних зобов'язань має тенденцію до зниження.

Це засвідчує підвищення ліквідності поточних боргових зобов'язань, а також нереалізовані можливості щодо додаткового залучення в оборот зовнішніх інвестицій.

Висока питома вага власного капіталу в сукупному капіталі на кінець звітного року (79,3 %) розкриває підприємству можливості подальшого економічного зростання: збільшення активів і обсягів діяльності шляхом залучення середньо- і короткострокових кредитів банку та коштів інших кредиторів, їх реалізація сприятиме розширенню власного сегменту на ринку товарів і послуг, отриманню більшого прибутку, зміцненню майнового і фінансового стану підприємства.

4.3. Аналіз структури власного капіталу. Детальний аналіз структури і динаміки власних фінансових ресурсів проводиться за джерелами їх формування (табл. 4). Він дає можливість оцінити:

ступінь виконання завдань щодо збільшення (вилучення) власного капіталу за звітний період;

питому вагу і тенденції зростання (зменшення) власного капіталу за джерелами його формування:

забезпеченість підприємства власним капіталом на кінець звітного періоду.

З даних табл. 4 видно, що власний капітал підприємства, за звітний рік у порівнянні з минулим роком збільшився на 141 тис. грн. (895-754), або 18,7 %, а у порівнянні з базовим роком - на 131 тис. грн. (895-764), або на 17,1 % . Позитивним є те, що його збільшення відбувалося за рахунок таких важливих джерел, як пайовий капітал та нерозподілений прибуток. При цьому особливу роль відігравав приріст нерозподіленого прибутку, що засвідчує економічну ефективність господарської діяльності та цілеспрямоване використання чистого прибутку на виробничий розвиток.

Темпи зростання власного капіталу вищі за темпи зростання сукупного капіталу, внаслідок чого збільшилась його частка з 74,2 % в базовому періоді до 79,3 % у звітному періоді. Підприємство достатньо забезпечене власним капіталом (> 50 %).

Фактичні дані про склад власного капіталу на кінець звітного періоду доцільно співставити з показниками, прогнозованими за фінансовим планом, і дати оцінку ступеня виконання планових завдань.

Детальну інформацію про зміну власного капіталу за джерелами його формування дає звіт про власний капітал (додаток до П(С)БО 5), форма якого додається (дод. 4). В ньому зазначені причини змін власного капіталу за звітний період. На його основі немає потреби складати додаткові аналітичні таблиці, оскільки він сам нею є. Аналітику потрібно лише провести детальний перегляд даних звіту по вертикалі і горизонталі, визначити чинники впливу на кожен вид капіталу, дати їм оцінку, зробити висновки на майбутнє.

Так, з додатку 4 видно, що статутний капітал підприємства збільшився в звітному році на 43 тис. грн. за рахунок нерозподіленого прибутку, що при недостатності власних оборотних коштів є позитивним. Аналогічно здійснюється перегляд та оцінка чинників впливу на зміну залишків власного капіталу за всіма наявними джерелами. Враховуючи той факт, що основним джерелом зростання власного капіталу в результаті господарської діяльності має бути чистий прибуток, то особливу увагу слід приділити використанню нерозподіленого прибутку по вертикалі (гр. 8, дод. 4) і перевірити, чи дотримується підприємство статутних вимог щодо розподілу прибутку, чи враховується фінансовий стан підприємства, чи задовольняються зобов'язання перед власниками капіталу тощо; та чистому прибутку (код ряд. 130) по горизонталі. Не менш важливо звернути увагу на списання невідшкодованих збитків (код ряд. 260). З врахуванням даних табл. 4 і звіту про власний капітал необхідно виробити управлінські рішення щодо зміни величини і структури власного капіталу у наступному періоді.

4.4. Аналіз структури розміщення власного капіталу і довгострокових залучених коштів. Він проводиться з метою оцінки структури інвестицій на формування необоротних активів та достатності власних оборотних коштів для участі у формуванні оборотних активів, щоб забезпечити платоспроможність і кредитоспроможність підприємства (табл. 5).

З даних табл. 5 видно, що із збільшенням величини власного капіталу структура розміщення його в активах покращилася - збільшилась величина власних коштів в обороті, підвищилась їх мобільність. На величину власних оборотних коштів сформований робочий капітал, підвищена платоспроможність і кредитоспроможність підприємства.

Фактичну наявність власних коштів в обороті необхідно співставити зі встановленим.нормативом (звіт форми N 1-ФП). При негативному (від'ємному) відхиленні необхідно встановити причини невиконання планових завдань та вжити заходів щодо припинення вилучення власних коштів з обороту та подальшого їх нарощування.

Підприємству, що аналізується, слід також звернути увагу на малу частку власного капіталу в обороті - всього 20,7 % при оптимальній її величині 40-60 %. Підприємству надалі треба мобілізувати внутрішні джерела збільшення власних фінансових ресурсів (додаткові пайові внески, реалізація майна, що не використовується, збільшення нерозподіленого прибутку тощо) і направляти їх на формування оборотних активів.

4.5. Аналіз і оцінка стану та ефективності використання основних фондів й інших необоротних активів. Необоротні активи складають вагому частку майна підприємства, їх величина, стан і ефективність використання суттєво впливають на фінансовий стан підприємства. Тому оцінка стану та ефективності використання необоротних активів є важливим етапом аналізу.

Основні фонди - важлива складова необоротних активів. У підприємства, діяльність якого аналізується, їх частка за залишковою вартістю на кінець звітного періоду становить 85,5 % (607x100:710). В основні фонди вкладено власний капітал за первісною їх вартістю у сумі 913 тис. грн. Цей капітал повинен окупитися протягом нормативного строку окупності капітальних інвестицій. Іншими словами, на величину вилученого в основні фонди власного капіталу підприємство протягом нормативної окупності повинне отримати чистого прибутку в еквівалентному розмірі. Недоотримання необхідного прибутку ускладнює процес оновлення і розвитку матеріально-технічної бази, відбувається процес морального її старіння, знижується конкурентоспроможність підприємства з усіма її наслідками.

Аналіз виробничих основних фондів включає такі етапи:

оцінка забезпеченості підприємства основними фондами;

оцінка стану основних фондів;

оцінка ефективності використання основних фондів.

Основні показники оцінки основних фондів наведені в табл. 6 та табл. 7.

Дані табл. 7 дають можливість простежити зміну основних показників оцінки основних фондів за період, який аналізується, виявити тенденції зростання або зниження і розробити стратегію управління капіталом, вкладеним в основні фонди, на перспективу.

У наведеному прикладі прослідковується зниження коефіцієнта вартості основних фондів в активах, що свідчить про збільшення частки оборотних активів, які сприятимуть більш повному використанню основних фондів.

Тенденція зростання характерна для коефіцієнта придатності основних фондів, що є наслідком списання зношених основних фондів та випереджуючого темпу зростання коефіцієнта оновлення основних фондів над коефіцієнтом їх вибуття, яке мало місце у звітному році (0,066 і 0,012). Показники фондовіддачі і рентабельності основних фондів за минулий і звітний роки також підвищились.

З наведеного випливає, що підприємство підвищило рівень управління ефективністю використання власного капіталу, вкладеного в основні фонди.

Для поглибленого аналізу ефективності використання основних фондів, пошуку резервів і шляхів її підвищення використовують також низку показників, які характеризують ефективність використання усіх або частки основних фондів під впливом певних чинників.

До таких показників належать:

фондовіддача і прибуток на 1 кв. м площі приміщень (торгівлі, промисловості, інших галузей діяльності), на одне місце на підприємствах ресторанного господарства тощо;