ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
| 23 грудня 2014 року м. Київ | Справа № П/800/577/14 |
Суддя Вищого адміністративного суду України Винокуров К.С., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної ради України, Президента України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з адміністративним позовом, в якому просили визнати дії Верховної ради України, Президента України незаконними та зобов'язати відповідачів відмінити Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо пасивних доходів", забезпечити безоплатну правову допомогу, винести окрему ухвалу щодо беззаконності відповідача.
Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет її відповідності вимогам статей 105, 106, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вищезазначеним статтям Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Всупереч даній нормі, Позивачами не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначений чіткий і зрозумілий зміст позовних вимог згідно з ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, відсутній виклад обставин, яким Позивачі обґрунтовують свої вимоги.
Крім того, положеннями ч. 1 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка звертається до адміністративного суду, зокрема із позовною заявою, повинна сплатити судовий збір.
Згідно з ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Всупереч даній нормі, Позивачами не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви, серед іншого, додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Позивачі не додали до позовної заяви документу про сплату судового збору, при цьому, в позові зазначили про звільнення від сплати судового збору, оскільки один з Позивачів є інвалідом 1 групи.
Будь-яких документів на підтвердження вищезазначеного чи доказів, що надають пільги щодо сплати судового збору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не надали.
Таким чином, в даному випадку слід сплачувати судовий збір на загальних підставах.
Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI з урахуванням змін, внесених Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII, які набрали чинності 23 жовтня 2013 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна касаційна скарга подається до суду.
За подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 73,08 грн. (1218 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року х 0,06 = 73,08 грн.).
Враховуючи вищезазначене, позивачам необхідно сплатити судовий збір в розмірі 73,08 грн. та надати до суду оригінал документу про сплату судового збору або докази, що надають пільги щодо сплати судового збору.
Також, в порушення ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачами до позовної заяви не додано її копій відповідно до кількості відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної ради України, Президента України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху та надати Позивачам строк для усунення недоліків до 23 січня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
| Суддя Вищого адміністративного суду України | К.С. Винокуров |