Угода про технічні барєри в зоні вільної торгівлі (укр/рос)

Статус Угоди див.

Уряди держав - учасниць цієї Угоди, які далі називаються Сторони,

прагнучи сприяти реалізації Основних напрямів роботи по виконанню Рішення Ради глав держав СНД від 2 квітня 1999 року щодо формування зони вільної торгівлі, прийнятих Рішенням Ради глав урядів СНД від 4 червня 1999 року;

ґрунтуючися на положеннях Статуту Співдружності Незалежних Держав від 22 січня 1993 року;

керуючися принципами системи угод Світової організації торгівлі (СОТ) і Генеральною угодою про тарифи й торгівлю від 1994 року (ГАТТ-94);

беручи до уваги Угоду про технічні бар'єри в торгівлі 1994 року;

виходячи з необхідності захисту національних інтересів безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і створення сприятливих умов розвитку міжнародної торгівлі;

прагнучи здійснення скоординованої політики із забезпечення правових основ розробки, прийняття й застосування технічних регламентів і стандартів, а також функціонування інформаційно-довідкової служби в галузі технічних регламентів, стандартів і процедур підтвердження відповідності товарів технічним регламентам і стандартам в державах - учасницях Співдружності;

домовилися про таке:

Для цілей цієї Угоди наведені нижче терміни мають такі значення:

"технічні заходи в торгівлі" - заходи технічної політики, які включають встановлення й уведення в дію обов'язкових для дотримання вимог до товарів, а також застосування процедур обов'язкового підтвердження відповідності товарів указаним вимогам;

"технічні бар'єри в торгівлі" - відмінності вимог національних і міждержавних технічних регламентів, стандартів або процедур підтвердження відповідності і прийнятих у міжнародній практиці технічних регламентів і стандартів або процедур підтвердження відповідності, що мають більшу обмежувальну дію, ніж це необхідно для досягнення встановлених національними законодавствами держав - учасниць цієї Угоди цілей розроблення технічних регламентів і стандартів, і що призводять у зв'язку із цим до зайвих перешкод у міжнародній торгівлі та в реалізації товарів на вітчизняному ринку;

"технічний регламент" - нормативний документ, затверджений (прийнятий) органом державної влади, що встановлює обов'язкові вимоги до продукції або зв'язаних з нею процесів і методів виробництва. Він може також включати вимоги до термінології, символів, пакування, маркування або етикетування або цілком бути присвяченим цим питанням;

"стандарт" - нормативний документ, затверджений уповноваженим органом, який містить призначені для загального й багаторазового використання правила, настанови або характеристики стосовно товарів або пов'язаних з ними процесів і методів виробництва, дотримання яких не обов'язкове. Він може включати або виключно містити вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування та етикетування настільки, наскільки вони застосовуються до товару, процесу або методу виробництва;

"міжнародний стандарт" - стандарт, прийнятий міжнародною організацією, що займається стандартизацією, і доступний для широкого кола споживачів і користувачів;

"міждержавний стандарт" - регіональний стандарт, прийнятий Сторонами й доступний для широкого кола користувачів;

"національний стандарт" - державний стандарт Сторони, прийнятий відповідно до порядку, установленого національним законодавством і доступний для широкого кола користувачів;

"підтвердження відповідності" - діяльність, результатом якої є документальне свідоцтво (сертифікат відповідності або декларація про відповідність), яке посвідчує, що продукція або послуга відповідає встановленим вимогам;

"обов'язкове підтвердження відповідності" - підтвердження відповідності, яке вводиться національними законодавствами Сторін для певної продукції та послуг і проводиться в обов'язковому порядку на відповідність нормативним вимогам, що забезпечують, як правило, безпеку такої продукції або послуги;

"постачальник" - суб'єкт господарської діяльності, який представляє продукцію для реалізації та відповідає за її якість і безпеку;

"заінтересовані органи" - державні органи виконавчої влади або суб'єкти господарської діяльності Сторони, що застосовують або мають намір застосовувати технічний регламент або стандарт.

До технічних регламентів належать:

національні нормативно-правові акти Сторони, що встановлюють обов'язкові вимоги до продукції або пов'язаних з нею процесів і методів виробництва;

міждержавні, а також національні (державні) стандарти в частині встановлюваних у них обов'язкових вимог до товарів або пов'язаних з ними процесів і методів виробництва відповідно до національних законодавств Сторін.

За наявності чинників, що створюють небезпеку для життя й здоров'я населення, яке проживає на території адміністративно-територіальної одиниці Сторони (для держав, що мають федеральний устрій, - на території суб'єкта федерації), а також за наявності особливих географічних і кліматичних умов, що створюють загрозу завдання шкоди навколишньому середовищу, органи державної влади або влади адміністративно-територіальної одиниці Сторони (для держав, що мають федеральний устрій, - владсті суб'єкта федерації) мають право встановлювати відповідно до національного законодавства в технічних регламентах, які вони приймають, підвищені, а також додаткові вимоги порівняно з технічними регламентами, прийнятими на загальнонаціональному рівні.

1. Технічні регламенти не повинні створювати в торгівлі більш обмежувальні дії, ніж це необхідно для забезпечення цілей:

- національної безпеки, зокрема економічної та промислової;

- захисту життя й здоров'я громадян;

- охорони навколишнього природного середовища, зокрема тваринного й рослинного світу, раціонального використання природних ресурсів та енергозабезпечення;

- запобігання обманній практиці (недопущення дій, що вводять в оману споживачів товарів і послуг стосовно їхнього призначення, якості або безпеки).

2. Сторони використовують як основу під час розробки технічних регламентів міжнародні стандарти або їхні проекти на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, коли міжнародні стандарти або їхні проекти не забезпечують досягнення вказаних цілей.

1. Сторони зобов'язуються під час розроблення нових технічних регламентів або внесення змін до чинних розміщати в офіційних друкованих виданнях повідомлення про них, щоб заінтересовані органи Сторін мали можливість ознайомитися з ними.

2. Під час розроблення нових технічних регламентів або під час унесення змін до чинних, які можуть вплинути на торгівлю Сторін, Сторона-розробник технічного регламенту повідомляє через Інформаційно-довідковий центр іншим Сторонам про товари, які охоплені цим технічним регламентом (зміною), забезпечує копією технічного регламенту (зміни) та(або) обґрунтуванням стосовно ухвалення вказаного технічного регламенту, стандарту (зміни за запитом будь-якої зі Сторін). Під час розроблення технічного регламенту, що відповідає міжнародним стандартам, надається лише інформація про таку відповідність.

3. Заінтересовані Сторони можуть направляти Стороні-розробнику технічного регламенту письмові зауваження до проекту технічного регламенту, але не пізніше 3 місяців з дня публікації, указаної в пункті 1 цієї статті.

4. У разі необхідності оперативного розроблення, прийняття й уведення в дію технічного регламенту, викликаних надзвичайними обставинами (загрозою безпеці, життю й здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу або національній безпеці), Сторона-розробник технічного регламенту має право відмовитися на цей період від виконання в повному обсязі положень пунктів 1 і 3 цієї статті.

У цьому випадку Сторонам повідомляють про розроблення технічного регламенту із зазначенням надзвичайних обставин, а також на їх прохання їм надають копії технічних регламентів для подання своїх письмових зауважень.

5. Сторони публікують інформацію про затвердження (прийняття) технічних регламентів і введення їх у дію на своїх територіях протягом двох тижнів після їхнього затвердження (прийняття).

Опублікування затверджених (прийнятих) технічних регламентів здійснюється не пізніше, ніж через 30 днів з дати їхнього прийняття.

Між датою затвердження (прийняття) технічних регламентів і датою введення їх у дію передбачають період часу, який необхідний для здійснення заходів із забезпечення дотримання вимог регламенту до продукції або методів її виробництва і який визначений національним органом державної влади, що приймає (затверджує) технічний регламент, за пропозиціями заінтересованих органів.

6. Сторони не зберігають чинними технічних регламентів або вносять до них зміни, якщо обставини й цілі, що зумовили їхнє прийняття, зникли або змінились, і публікують інформацію про це.

7. Інформація про технічні регламенти, стандарти й процедури оцінки відповідності, а також самі документи подаються російською мовою.

1. Міжнародні й національні (державні) технічні регламенти й стандарти третіх країн можуть признаватися еквівалентними технічним регламентам, затвердженим (прийнятим) Стороною, у випадках, коли вказані документи:

не суперечать вимогам національного законодавства;

таким самим чином і в такому самому обсязі сприяють виконанню цілей, передбачених чинними національними (державними) технічними регламентами й стандартами.

2. Визнання міжнародних і національних (державних) технічних регламентів і стандартів третіх країн еквівалентними національним (державним) технічним регламентам і стандартам здійснюється національними (державними) органами виконавчої влади Сторін, до компетенції яких належить установлення обов'язкових вимог до товарів або пов'язаних з ними процесів і методів виробництва.

Сторони під час розроблення технічних регламентів використовують як основу міжнародні і національні (державні) стандарти, гармонізовані з міжнародними стандартами шляхом наведення цілком або частково тексту або посилання на міжнародні та національні (державні) стандарти.

1. Програми робіт з розроблення технічних регламентів, затверджених (прийнятих) національними (державними) органами виконавчої влади Сторони, направляються всім заінтересованим органам виконавчої влади інших Сторін.

2. У разі наявності опублікованої відповідно до пункту 1 статті 4 офіційної інформації про початок розроблення однією зі Сторін технічного регламенту інші Сторони, як правило, утримуються від розроблення аналогічного технічного регламенту або стандарту. Водночас іншим Сторонам повинна бути надана можливість участі в цьому розробленні.

1. Сторони здійснюють заходи зі створення та розвитку у своїх державах єдиних інформаційно-довідкових центрів, які надають за запитами заінтересованих органів, юридичних та фізичних осіб інформацію та копії документів, що стосуються:

технічних регламентів або стандартів, затверджених (прийнятих) або розроблюваних у державі;

процедур підтвердження відповідності технічних регламентів або стандартів, чинних або запланованих до введення на території Сторони;

членства й участі держави в міжнародних або регіональних організаціях зі стандартизації або системах підтвердження відповідності, а також у міжнародних угодах двостороннього або багатостороннього характеру із цих питань;

друкованих видань, в яких публікуються повідомлення, указані в статті 4 цієї Угоди.

2. Сторони створюють і систематично обновлюють інформаційні ресурси (банки й бази даних) з питань, указаних у пункті 1 цієї Угоди.

3. Сторони забезпечують установлення єдиного розміру плати за надання інформації та копій документів, указаних у пункті 1 цієї статті цієї Угоди (без урахування витрат на доставку документів), для одержувачів усіх Сторін.

4. Подання проектів технічних регламентів і стандартів у випадках, передбачених цією Угодою, для одержання письмових зауважень Сторін здійснюється через національний (державний) інформаційно-довідковий центр Сторони, яка розробляє ці регламенти й стандарти.

1. Процедури обов'язкового підтвердження відповідності, що розробляються, установлюються та застосовуються стосовно постачальників продукції, яка виробляється на території іншої Сторони, повинні бути такими самими, як для постачальників аналогічної продукції вітчизняного виробництва.

2. Установлення процедур обов'язкового підтвердження відповідності здійснюється згідно з посібниками або рекомендаціями міжнародних організацій з таких процедур. Установлення процедур обов'язкового підтвердження відповідності у випадку відсутності посібників або рекомендацій міжнародних організацій з таких процедур здійснюється на підставі положень, передбачених пунктами 1-7 статті 4 цієї Угоди.

1. Процедури визнання результатів обов'язкового підтвердження відповідності визначаються національними (державними) органами виконавчої влади Сторін, до компетенції яких належать організація і проведення робіт з обов'язкового підтвердження відповідності.

2. Визнання сертифікатів, протоколів випробувань та знаків відповідності третіх країн належить до компетенції відповідного державного органу виконавчої влади Сторони.

3. Питання визнання результатів обов'язкового підтвердження відповідності й інших документів з підтвердження відповідності гігієнічного, ветеринарного та іншого характеру, виданих Сторонами, зокрема екологічної та радіаційної безпеки, вирішуються кожною Стороною самостійно.

У разі розроблення та прийняття відповідно до статті 2 цієї Угоди технічних регламентів суб'єктами Сторін вони подають їх безпосередньо до свого національного інформаційно-довідкового центру.

1. Кожна Сторона застосовує технічні регламенти і стандарти рівною мірою й однаковим чином до товарів, що походять як зі своєї, так і з територій інших Сторін.

2. Якщо орган державної влади Сторони, що затвердив (прийняв) технічний регламент або стандарт, одержує заяву про використання або про можливість використання цього регламенту або стандарту як перешкоди для торгівлі, зокрема міжнародної, то він негайно вживає заходів, які виключають таке використання:

уточнення, у разі необхідності, положень технічного регламенту або стандарту;

опублікування офіційного коментарю, що роз'яснює порядок й умови застосування обмежень, установлених технічним регламентом або стандартом для цілей максимально можливого усунення перешкод у зоні вільної торгівлі.

1. Державний контроль і нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів здійснюється в порядку й на умовах, установлених національними законодавчими актами Сторін.

2. Державний контроль і нагляд за дотриманням заінтересованими органами вимог технічних регламентів, затверджених (прийнятих) Сторонами, здійснюється на стадіях виробництва продукції, її заготівлі, переробки, обігу (зберігання, транспортування), укладання та виконання контрактів (договорів) на експорт й імпорт продукції, споживання (експлуатації, використання), відновлення (ремонту), утилізації, знищення або захоронення використаної або невикористаної продукції.

Створення інформаційних ресурсів (банків і баз даних) національними (державними) органами виконавчої влади Сторін, розроблення технічних регламентів і стандартів, а також державний контроль і нагляд за дотриманням технічних регламентів фінансуються за рахунок і в межах коштів, що виділяються для цих цілей з державних бюджетів Сторін. При цьому можливе залучення для зазначених цілей власних коштів заінтересованих організацій та інших позабюджетних джерел фінансування.

Положення цієї Угоди не зачіпають прав і зобов'язань, прийнятих Сторонами відповідно до інших міжнародних договорів.

Ця Угода набуває чинності з дня її підписання, а для держав, законодавство яких вимагає виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття чинності, - з дня здачі на зберігання депозитарієві повідомлення про виконання зазначених процедур.

До цієї Угоди можуть бути внесені зміни та доповнення за спільною згодою Сторін, які оформлюються окремими протоколами.

Протоколи набувають чинності в порядку, установленому для набуття чинності цією Угодою, і є її невід'ємною частиною.

Спірні питання, пов'язані із застосуванням або тлумаченням цієї Угоди, розв'язуються шляхом консультацій і переговорів заінтересованих Сторін.

У разі неможливості врегулювати спірні питання шляхом переговорів Сторони звертаються до Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав або інших компетентних міжнародних судів після погодження.

Ця Угода укладається на невизначений термін.

Кожна Сторона може вийти з цієї Угоди, надіславши письмове повідомлення про це депозитарієві не пізніше, ніж за 6 місяців до виходу, урегулювавши зобов'язання, що виникли у зв'язку з виходом із цієї Угоди.

Депозитарій повідомляє про вихід з Угоди всім учасникам цієї Угоди в місячний термін.

Ця Угода відкрита для приєднання інших держав, що беруть участь у зоні вільної торгівлі, які поділяють її цілі та принципи, шляхом передачі депозитарієві документів про приєднання.

Учинено в місті Москва 20 червня 2000 року в одному оригінальному примірнику російською мовою. Оригінальний примірник зберігається у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Угоду, її засвідчену копію.

Угода підписана Республікою Узбекистан з урахуванням зауважень.

Угода підписана Україною із застереженням: "Україна не вважає себе зобов'язаною положенням абзацу 3 Преамбули, що стосується Статуту СНД; положеннями абзацу 2 статті 18 цієї Угоди стосовно звернення до Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав за неможливості врегулювати спірні питання шляхом переговорів".

Угода не підписана Туркменистаном.

Правительства государств - участников настоящего Соглашения, именуемых далее Сторонами,

стремясь к содействию реализации Основных направлений работы по Решения Совета глав государств СНГ от 2 апреля 1999 года по формированию зоны свободной торговли, принятых Решением Совета глав правительств СНГ от 4 июня 1999 года,

основываясь на положениях Устава Содружества Независимых Государств от 22 января 1993 года,

руководствуясь принципами системы соглашений Всемирной торговой организации (ВТО) и Генеральным соглашением о тарифах и торговле от 1994 года (ГАТТ - 94),

принимая во внимание Соглашение по техническим барьерам в торговле 1994 года,

исходя из необходимости защиты национальных интересов безопасности государств - участников Содружества Независимых Государств и создания благоприятных условий развития международной торговли,

стремясь к осуществлению скоординированной политики по обеспечению правовых основ разработки, принятия и применения технических регламентов и стандартов, а также функционирования информационно-справочной службы в области технических регламентов, стандартов и процедур подтверждения соответствия товаров техническим регламентам и стандартам в государствах - участниках Содружества,

согласились о нижеследующем:

Для целей настоящего Соглашения приводимые ниже термины имеют следующие значения:

технические меры в торговле - меры технической политики, включающие установление и введение в действие обязательных для соблюдения требований к товарам, а также применение процедур обязательного подтверждения соответствия товаров указанным требованиям;

технические барьеры в торговле - различия требований национальных и межгосударственных технических регламентов, стандартов или процедур подтверждения соответствия и принятых в международной практике технических регламентов и стандартов или процедур подтверждения соответствия, имеющие большее ограничительное воздействие, чем это необходимо для достижения установленных национальными законодательствами государств - участников настоящего Соглашения целей разработки технических регламентов и стандартов, и приводящие в связи с этим к излишним препятствиям в международной торговле и в реализации товаров на отечественном рынке;

технический регламент - нормативный документ, утвержденный (принятый) органом государственной власти, устанавливающий обязательные требования к продукции или связанным с ней процессам и методам производства. Он может также включать требования к терминологии, символам, упаковыванию, маркированию или этикетированию либо целиком быть посвящен этим вопросам;

стандарт - нормативный документ, утвержденный уполномоченным органом, который содержит предназначенные для общего и многократного использования правила, руководства или характеристики применительно к товарам или связанным с ними процессам и методам производства, соблюдение которых не обязательно. Он может включать или исключительно содержать требования к терминологии, обозначениям, упаковыванию, маркированию и этикетированию в той степени, в которой они применяются к товару, процессу или методу производства;

международный стандарт - стандарт, принятый международной организацией, занимающейся стандартизацией, и доступный широкому кругу потребителей и пользователей;

межгосударственный стандарт - региональный стандарт, принятый Сторонами и доступный широкому кругу пользователей;

национальный стандарт - государственный стандарт Стороны, принятый в соответствии с порядком, установленным национальным законодательством и доступный широкому кругу пользователей;

подтверждение соответствия - деятельность, результатом которой является документальное свидетельство (сертификат соответствия или декларация о соответствии), удостоверяющее, что продукция или услуга соответствует установленным требованиям;

обязательное подтверждение соответствия - подтверждение соответствия, которое вводится национальными законодательствами Сторон для определенной продукции и услуг и проводится в обязательном порядке

на соответствие нормативным требованиям, обеспечивающим, как правило, безопасность такой продукции или услуги;

поставщик - субъект хозяйственной деятельности, представляющий продукцию для реализации и отвечающий за ее качество и безопасность;

заинтересованные органы - государственные органы исполнительной власти или субъекты хозяйственной деятельности Стороны, применяющие или имеющие намерение применять технический регламент или стандарт.

К техническим регламентам относятся:

национальные нормативно-правовые акты Стороны, устанавливающие обязательные требования к продукции или связанным с ней процессам и методам производства;

межгосударственные, а также национальные (государственные) стандарты в части устанавливаемых в них обязательных требований к товарам или связанным с ними процессам и методам производства в соответствии с национальными законодательствами Сторон.

При наличии факторов, создающих опасность для жизни и здоровья населения, проживающего на территории административно-территориальной единицы Стороны (для государств, имеющих федеральное устройство, - на территории субъекта федерации), а также, при наличии особых географических и климатических условий, создающих угрозу нанесения вреда окружающей среде, органы государственной власти или власти административно-территориальной единицы Стороны (для государств, имеющих федеральное устройство, - власти субъекта федерации) вправе устанавливать в соответствии с национальным законодательством в принимаемых ими технических регламентах повышенные, а также дополнительные требования по сравнению с техническими регламентами, принятыми на общенациональном уровне.

1. Технические регламенты не должны создавать в торговле более ограничительные действия, чем это необходимо для обеспечения целей:

национальной безопасности, включая экономическую и промышленную;

- защиты жизни и здоровья граждан;

- охраны окружающей природной среды (включая животный и растительный мир), рационального использования природных ресурсов и энергообеспечения;

- предотвращения обманной практики (предупреждения действий, вводящих в заблуждение потребителей товаров и услуг относительно их назначения, качества или безопасности).

2. Стороны используют в качестве основы при разработке технических регламентов международные стандарты или их проекты в окончательной стадии разработки, за исключением случаев, когда международные стандарты или их проекты не обеспечивают достижения указанных целей.

1. Стороны обязуются при разработке новых технических регламентов или внесении изменений в действующие помещать в официальных печатных изданиях уведомления о них, чтобы заинтересованные органы Сторон имели возможность ознакомиться с ними.

2. При разработке новых технических регламентов или при внесении изменений в действующие, которые могут оказать влияние на торговлю Сторон, Сторона - разработчик технического регламента уведомляет через Информационно-справочный центр другие Стороны о товарах, охваченных настоящим техническим регламентом (изменением), обеспечивает копией технического регламента (изменения) и/или обоснованием по принятию указанного технического регламента, стандарта (изменения по запросу любой из Сторон). При разработке технического регламента, соответствующего международным стандартам, представляется только информация о таком соответствии.

3. Заинтересованные Стороны могут направлять Стороне - разработчику технического регламента письменные замечания по проекту технического регламента, но не позднее 3 месяцев со дня публикации, указанной в пункте 1 настоящей статьи.

4. При необходимости оперативной разработки, принятия и введения в действие технического регламента, вызванных чрезвычайными обстоятельствами (угроза безопасности, жизни и здоровью граждан, окружающей природной среде или национальной безопасности), Сторона - разработчик технического регламента вправе отказаться на этот период от выполнения в полном объеме положений пунктов 1 и 3 настоящей статьи.

В этом случае Стороны уведомляются о разработке технического регламента с указанием чрезвычайных обстоятельств, а также по их просьбе им предоставляются копии технических регламентов в целях представления своих письменных замечаний.

5. Стороны публикуют информацию об утверждении (принятии) технических регламентов и введении их в действие на своих территориях в течение двух недель после их утверждения (принятия).

Опубликование утвержденных (принятых) технических регламентов осуществляется не позднее чем через 30 дней с даты их принятия.

Между датой утверждения (принятия) технических регламентов и датой их введения в действие предусматривается период времени, необходимый для осуществления мероприятий по обеспечению соблюдения требований регламента к продукции или методам ее производства и определяемый национальным органом государственной власти, принимающим (утверждающим) технический регламент, по предложениям заинтересованных органов.

6. Стороны не сохраняют в силе технические регламенты или вносят в них изменения, если обстоятельства и цели, обусловившие их принятие, исчезли или изменились, и публикуют информацию об этом.

7. Информация о технических регламентах, стандартах и процедурах оценки соответствия, а также сами документы представляются на русском языке.

1. Международные и национальные (государственные) технические регламенты и стандарты третьих стран могут признаваться эквивалентными техническим регламентам, утвержденным (принятым) Стороной, в случаях, когда указанные документы:

не противоречат требованиям национального законодательства;

таким же образом и в таком же объеме способствуют выполнению целей, предусмотренных действующими национальными (государственными) техническими регламентами и стандартами.

2. Признание международных и национальных (государственных) технических регламентов и стандартов третьих стран эквивалентными национальным (государственным) техническим регламентам и стандартам осуществляется национальными (государственными) органами исполнительной власти Сторон, в компетенцию которых входит установление обязательных требований к товарам или связанным с ними процессам и методам производства.

Стороны при разработке технических регламентов используют в качестве основы международные и национальные (государственные) стандарты, гармонизированные с международными стандартами путем приведения целиком или частично текста или ссылки на международные и национальные (государственные) стандарты.

1. Программы работ по разработке технических регламентов, утвержденных (принятых) национальными (государственными) органами исполнительной власти Стороны, направляются всем заинтересованным органам исполнительной власти других Сторон.

2. При наличии опубликованной в соответствии с пунктом 1 статьи 4 официальной информации о начале разработки одной из Сторон технического регламента другие Стороны, как правило, воздерживаются от разработки аналогичного технического регламента или стандарта. Одновременно с этим другим Сторонам должны быть предоставлены возможности участия в этой разработке.

1. Стороны осуществляют меры по созданию и развитию в своих государствах единых информационно-справочных центров, представляющих по запросам заинтересованных органов, юридических и физических лиц информацию и копии документов, касающихся:

технических регламентов или стандартов, утвержденных (принятых) или разрабатываемых в государстве;

процедур подтверждения соответствия технических регламентов или стандартов, действующих или планируемых к введению на территории Стороны;

членства и участия государства в международных или региональных организациях по стандартизации или системах подтверждения соответствия, а также в международных соглашениях двустороннего или многостороннего характера по этим вопросам;

печатных изданий, в которых публикуются уведомления, указанные в статье 4 настоящего Соглашения.

2. Стороны создают и систематически обновляют информационные ресурсы (банки и базы данных) по вопросам, указанным в пункте 1 данной статьи настоящего Соглашения.

3. Стороны обеспечивают установление единого размера платы за представление информации и копий документов, указанных в пункте 1 данной статьи настоящего Соглашения (без учета расходов по доставке документов), для получателей всех Сторон.

4. Представление проектов технических регламентов и стандартов в случаях, предусмотренных настоящим Соглашением, для получения письменных замечаний Сторон осуществляется через национальный (государственный) информационно-справочный центр Стороны, разрабатывающий эти регламенты и стандарты.

1. Процедуры обязательного подтверждения соответствия, разрабатываемые, устанавливаемые и применяемые в отношении поставщиков продукции, производимой на территории другой Стороны, должны быть такими же, как для поставщиков аналогичной продукции отечественного производства.

2. Установление процедур обязательного подтверждения соответствия осуществляется согласно руководствам или рекомендациям международных организаций по таким процедурам. Установление процедур обязательного подтверждения соответствия в случае отсутствия руководств или рекомендаций международных организаций по таким процедурам осуществляется на основании положений, предусмотренных пунктами 1-7 статьи 4 настоящего Соглашения.

1. Процедуры признания результатов обязательного подтверждения соответствия определяются национальными (государственными) органами исполнительной власти Сторон, в компетенцию которых входит организация и проведение работ по обязательному подтверждению соответствия.

2. Признание сертификатов, протоколов испытаний и знаков соответствия третьих стран находится в компетенции соответствующего государственного органа исполнительной власти Стороны.

3. Вопросы признания результатов обязательного подтверждения соответствия и других документов по подтверждению соответствия гигиенического, ветеринарного и иного характера, выданных Сторонами, включая экологическую и радиационную безопасность, решаются каждой Стороной самостоятельно.

В случае разработки и принятия в соответствии со статьей 2 настоящего Соглашения технических регламентов субъектами Сторон они представляют их непосредственно в свой национальный информационносправочный центр.

1. Каждая Сторона применяет технические регламенты и стандарты в равной мере и одинаковым образом к товарам, происходящим, как со своей, так и с территорий других Сторон.

2. Если орган государственной власти Стороны, утвердивший (принявший) технический регламент или стандарт, получает заявление об использовании или о возможности использования этого регламента или стандарта в качестве препятствия для торговли, в том числе международной, то он незамедлительно предпринимает исключающие такое использование меры:

уточнение, при необходимости, положений технического регламента или стандарта;

опубликование официального комментария, разъясняющего порядок и условия применения ограничений, установленных техническим регламентом или стандартом в целях максимально возможного устранения препятствий в зоне свободной торговли.