Рішення про Основи митних законодавств держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (укр/рос)

Переробка товарів під митним контролем здійснюється відповідно до положень статей 52-55 і 57 цих Основ.

Переробка товарів під митним контролем не може використовуватися для відхилення від дотримання заходів економічної політики і правил визначення країни походження товарів.

Випадки, коли використання митного режиму переробки товарів під митним контролем не допускається, визначаються національним законодавством.

Тимчасове ввезення (вивезення) товарів - митний режим, при якому користування товарами на митній території держави або за її межами допускається з повним або частковим звільненням від митних зборів і податків, а також без застосування заходів економічної політики.

Товари, що тимчасово ввозяться (вивозяться) - підлягають поверненню у незмінному стані, крім змін унаслідок природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження.

У випадках, обумовлених митними органами, тимчасове ввезення (вивезення) товарів допускається тільки при наданні зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) і забезпеченні сплати митних платежів.

Митні органи вправі визначати категорії товарів, що не можуть ввозитися (вивозитися) відповідно до режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) товарів надається митним органом у порядку, обумовленому національним законодавством.

Митні органи не вправі надавати дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо відсутня можливість забезпечення їхньої надійної ідентифікації.

Терміни тимчасового ввезення (вивезення) товарів встановлюються митним органом виходячи з мети й обставин такого ввезення (вивезення) і не можуть перевищувати двох років.

Для окремих категорій товарів національним законодавством можуть встановлюватися більш короткі або більш тривалі граничні терміни тимчасового ввезення (вивезення).

Продовження зазначених термінів здійснюється митними органами у порядку, обумовленому національним законодавством.

Випадки повного звільнення щодо тимчасово ввезених (що вивозяться) товарів від сплати митних зборів і податків визначаються національним законодавством.

В інших випадках, а також при недотриманні особою, що переміщує товари, умов повного звільнення від сплати митних зборів і податків може застосовуватися часткове звільнення від сплати митних зборів і податків у порядку, обумовленому національним законодавством.

Загальна сума митних зборів і податків, стягнутих при тимчасовому ввезенні (вивезенні) з частковим звільненням від сплати митних зборів і податків, не повинна перевищувати суми митних зборів і податків, що підлягала б сплаті на момент ввезення (вивезення), якби товари були випущені для вільного обігу або вивезені відповідно до митного режиму експорту.

У випадку якщо зазначені суми стануть рівними, то товар вважається випущеним для вільного обігу або вивезеним відповідно до митного режиму експорту за умови, що стосовно цього товару не застосовуються заходи економічної політики.

У день закінчення встановлених термінів тимчасового ввезення (вивезення) неповернені товари мають бути заявлені до іншого митного режиму або поміщені на склади тимчасового збереження, власниками яких є митні органи.

Особа, що тимчасово ввезла (вивезла) товари і не повернула їх у встановлені терміни, не несе відповідальності перед митними органами лише у випадку, якщо факт знищення або безповоротної втрати товарів внаслідок аварії або дії непереборної сили, нестачі в силу природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження або вибуття з володіння внаслідок неправомірних, відповідно до національного законодавства, дій органів або посадових осіб іноземної держави підтверджені консульськими установами держави за кордоном.

Вільна митна зона і вільний склад - митні режими, при яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування до зазначених товарів заходів економічної політики, а вітчизняні товари розміщуються і використовуються на умовах, що застосовуються до вивезення відповідно до митного режиму експорту.

Вільна митна зона як територія, на якій діє митний режим вільної митної зони, створюється відповідно до національного законодавства.

Вільний склад як приміщення або інше місце, де діє митний режим вільного складу, може засновуватися за наявності ліцензії митних органів.

Порядок видачі ліцензії на встановлення вільного складу і термін її дії визначаються національним законодавством.

За видачу ліцензії на встановлення вільного складу стягується збір у розмірах, обумовлених національним законодавством.

Ліцензія на встановлення вільного складу може бути анульована або відкликана, або її дія може бути припинена митними органами.

Ліцензія анулюється, якщо вона не могла бути видана на підставі встановленого порядку заявникові або вона була видана на основі неповних або недостовірних відомостей, що мали істотне значення для ухвалення рішення про її видачу. Рішення про анулювання діє з дати видачі ліцензії.

Ліцензія відкликається, якщо власник вільного складу не дотримується вимог цих Основ і національного законодавства або ліцензія більше не відповідає економічній політиці держави. Відкликання діє з дати ухвалення рішення про відкликання.

Дія ліцензії може бути припинена на термін до трьох місяців за наявності достатніх основ думати, що власник вільного складу зловживає своїми правами.

При анулюванні або відкликанні ліцензії збір за її видачу поверненню не підлягає.

Приміщення або інше місце, призначене для встановлення вільного складу, має бути обладнане належним чином з метою забезпечення митного контролю, а при необхідності - обладнане подвійними замикаючими пристроями, один з яких повинен знаходитися у віданні митного органу.

Власниками вільних складів можуть бути винятково вітчизняні особи.

Власник вільного складу зобов'язаний:

виключити можливість вилучення крім митного контролю товарів, що знаходяться на складі;

не ускладнювати здійснення митного контролю;

дотримувати умови ліцензії на установу вільного складу і виконувати вимоги митних органів.

У вільних митних зонах і на вільних складах допускається здійснення виробничих і інших комерційних операцій з товарами, крім їхнього роздрібного продажу, за умови дотримання положень цих Основ і національного законодавства.

З метою забезпечення дотримання національного законодавства і виходячи з характеру товарів на здійснення операцій з ними у вільних митних зонах і на вільних складах можуть встановлюватися окремі заборони й обмеження. Такі заборони і обмеження щодо вільних митних зон і вільних складів встановлюються відповідно до національного законодавства.

Митні органи можуть забороняти окремим особам здійснення операцій з товарами у вільних митних зонах і на вільних складах, якщо ці особи не дотримуються положень цих Основ і національного законодавства, або відмовляти таким особам у доступі у вільні митні зони і на вільні склади.

Відповідно до національного законодавства окремі категорії товарів можуть бути обмежені або заборонені до ввезення у вільні митні зони або до поміщення їх на вільні склади.

Товари можуть знаходитися у вільних митних зонах і на вільних складах без обмеження термінів.

При наявності достатніх основ митні органи вправі здійснювати митний контроль за товарами, що знаходяться у вільних митних зонах і на вільних складах.

Митне оформлення товарів, ввезених у вільні митні зони і поміщених на вільні склади, а також вивезених з вільних митних зон і з вільних складів, може здійснюватися в спрощеному порядку, обумовленому митними органами.

Зведення будинків, будівель і споруджень у вільній митній зоні допускається за узгодженням з митними органами.

Особи, що здійснюють операції з товарами у вільних митних зонах, і власники вільних складів ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виготовляються, переробляються, придбаються і реалізуються, і надають митним органам звітність про ці товари у порядку, обумовленому митними органами. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами у межах вільних митних зон і вільних складів, мають відображатися в облікових документах.

При ввезенні іноземних і вітчизняних товарів у вільні митні зони або поміщенні їх на вільні склади, мита і податки не стягуються і заходи економічної політики не застосовуються.

При ввезенні товарів з території вільних митних зон і з вільних складів на іншу частину митної території держави і при вивезенні товарів з території вільних митних зон і з вільних складів за межі держави мита і податки стягуються і заходи економічної політики застосовуються в залежності від походження товарів.

На прохання зацікавленої особи митні органи засвідчують походження товарів сертифікатом у порядку, обумовленому національним законодавством.

При відсутності сертифіката товар розглядається як вітчизняний з метою стягнення вивізних митних зборів і податків, а також застосування заходів економічної політики при вивезенні і як іноземний - в інших цілях.

При ввезенні товарів, призначених для вивезення за межі держави відповідно до митного режиму експорту, у вільні митні зони або при поміщенні їх на вільні склади такі товари звільняються від митних зборів і податків, або сплачені суми повертаються, якщо таке звільнення або повернення передбачене при фактичному вивезенні товарів. Фактичне вивезення таких товарів має бути здійснене не пізніше шести місяців з дня повернення митних зборів і податків або звільнення від них.

При поверненні товарів, що підлягають вивезенню за межі держави, з території вільних митних зон і з вільних складів на іншу частину митної території держави або при нездійсненні фактичного вивезення протягом встановлених термінів сплачуються мита і податки, а також відсотки з них у порядку, обумовленому національним законодавством.

Відповідальність за сплату митних платежів несе особа, яка ввезла товари у вільну митну зону або помістила їх на вільний склад.

При ліквідації вільного складу після закінчення терміну дії ліцензії або за бажанням власника, а також при анулюванні або відкликанні митними органами ліцензії на встановлення вільного складу, з дати прийняття такого рішення вільний склад стає складом тимчасового збереження. Загальний термін перебування товарів на складі тимчасового збереження не може перевищувати шести місяців.

При анулюванні ліцензії товари, що знаходяться на складі, підлягають повторному митному оформленню з дати поміщення їх на склад. За весь період перебування товарів на ліквідованому складі з власника складу стягуються митні збори за збереження, встановлені для складів тимчасового зберігання, заснованих митними органами.

При відкликанні ліцензії товари, що знаходяться на складі, підлягають повторному митному оформленню з дати ухвалення рішення про відкликання.

За період перебування товарів на ліквідованому складі після прийняття рішення про відкликання ліцензії з власника складу стягуються митні збори за зберігання, встановлені для складів тимчасового зберігання, заснованих митними органами.

При призупиненні дії ліцензії розміщення іноземних товарів на складі здійснюється зі сплатою митних зборів, податків із застосуванням заходів економічної політики, а звільнення від митних зборів і податків або повернення митних зборів і податків щодо вітчизняних товарів, що розміщуються, не проводяться.

Переробка товарів поза митною територією держави - митний режим, при якому вітчизняні товари вивозяться без застосування до них заходів економічної політики і використовуються поза митною територією держави з метою їхньої переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території цієї держави з повним або частковим звільненням від митних зборів і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики.

При переробці товарів поза митною територією держави можуть здійснюватися операції, зазначені в частині першій статті 52 цих Основ.

Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів поза митною територією держави встановлюються відповідно до національного законодавства.

Митний режим переробки товарів поза митною територією держави не може бути використаний у таких випадках:

якщо вивезення товарів дає підставу вимагати повернення ввізних митних зборів і податків, звільнення від них або одержання виплат, наданих при вивезенні;

якщо товари до вивезення були випущені у вільний обіг з повним звільненням від ввізних митних зборів і податків - до закінчення користування таким звільненням;

в інших випадках, обумовлених відповідно до національного законодавства.

Переробка товарів поза митною територією держави проводиться при наявності ліцензії митного органу.

Зазначена ліцензія видається вітчизняній особі за умови, якщо:

1) митний орган вважає за можливе встановити, що продукти переробки утворилися в результаті переробки вивезених товарів, за винятком випадку, зазначеного в частині третій цієї статті;

2) переробка товарів поза митною територією держави не завдає серйозного збитку інтересам національної економіки держави.

Порядок видачі ліцензії на переробку товарів поза митною територією держави, включаючи випадки й умови, коли митний орган може видати ліцензію незалежно від положень пункту 1 частини другої цієї статті, визначається національним законодавством.

Ліцензія на переробку товарів поза митною територією держави може бути анульована або відкликана митними органами.

Ліцензія анулюється, якщо вона не могла бути видана на підставі встановленого порядку заявникові або вона була видана на основі неповних або недостовірних відомостей, що мали істотне значення для ухвалення рішення про її видачу. Рішення про анулювання діє з дати видачі ліцензії.

Ліцензія відкликається, якщо її власник не дотримується вимог цих Основ і національного законодавства або ліцензія більше не відповідає економічній політиці держави. Відкликання діє з дати ухвалення рішення про відкликання.

Переробка товарів поза митною територією держави повинна проводитися в терміни, встановлені митним органом у порядку, обумовленому національним законодавством.

Встановлення термінів має ґрунтуватися на економічно виправданій тривалості процесу переробки товарів.

Митні органи можуть встановлювати у митних цілях обов'язкову кількість виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів.

Порядок встановлення для митних цілей обов'язкової кількості виходу продуктів переробки визначається відповідно до національного законодавства.

Товари, що вивозяться на переробку, обкладаються вивізними митними зборами і податками з наступним поверненням їхніх сум при випуску продуктів переробки для вільного обертання на митній території держави за умови дотримання положень цих Основ і національного законодавства. Відсотки на суми, що повертаються, не нараховуються.

Відповідно до національного законодавства товари можуть звільнятися від митних зборів, а податки, стягнуті з товарів, можуть повертатися при вивезенні товарів на переробку поза митною територією держави.

Повне або часткове звільнення продуктів переробки від ввізних митних зборів і податків надається у випадку, якщо ці продукти заявляються для вільного обігу особою, що одержала ліцензію на переробку товарів поза митною територією держави, або її митним агентом.

Повне звільнення від ввізних митних зборів і податків надається, якщо митний орган упевниться в тому, що метою переробки був ремонт вивезених товарів, здійснюваний безоплатно в силу положень законодавства або договору, за винятком випадків, коли при первісному випуску товарів для вільного обігу враховувалася наявність недоліку.

Часткове звільнення від ввізних митних зборів і податків надається при розрахунковому ремонті товарів, що вивозяться, і при здійсненні інших операцій по переробці. Суми митних зборів і податків визначаються виходячи зі ставок, що застосовуються до продуктів переробки, помножених на вартість ремонту або інших операцій по переробці.

Заміна продуктів переробки іноземними товарами допускається у порядку, обумовленому національним законодавством.

Особа, що одержала ліцензію на переробку товарів поза митною територією держави і не повернула товари або не здійснила ввезення продуктів переробки у встановлений термін, не несе відповідальності перед митними органами лише в тому випадку, якщо факт знищення або безповоротної втрати товарів або продуктів переробки внаслідок аварії або дії непереробної сили, їхньої нестачі в силу природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження або вибуття з володіння внаслідок неправомірних, відповідно до національного законодавства, дій органів або посадових осіб іноземної держави підтверджений консульськими установами держави за кордоном.

Експорт товарів - митний режим, при якому товари вивозяться за межі митної території держави без зобов'язання про їхній ввезення на цю територію.

Експорт товарів здійснюється за умови сплати вивізних митних зборів і внесення інших митних платежів, дотримання заходів економічної політики і виконання інших вимог, передбачених цими Основами і національним законодавством.

При експорті товари звільняються від податків або сплачені суми податків підлягають поверненню відповідно до національного законодавства.

При випуску товарів у митному режимі експорту товари мають бути вивезені за межі митної території держави в тому самому стані, у якому вони були на день прийняття митної декларації, крім зміни стану товарів внаслідок природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження.

Реекспорт товарів - митний режим, при якому іноземні товари вивозяться з митної території держави без стягнення або з поверненням ввізних митних зборів і податків і без застосування заходів економічної політики відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Реекспорт товарів допускається з дозволу митного органу або іншого уповноваженого на те органу, наданого в порядку, обумовленому національним законодавством.

При ввезенні товарів на митну територію держави ввізні мита і податки не стягуються і заходи економічної політики не застосовуються, якщо товари заявляються митному органу в якості призначених безпосередньо і винятково для реекспорту. Фактичне вивезення таких товарів має бути здійснене не пізніше шести місяців із дня прийняття митної декларації. При нездійсненні фактичного вивезення протягом встановленого терміну сплачуються мита і податки, а також відсотки з них у порядку, обумовленому національним законодавством.

При вивезенні товарів, що реекспортуються, сплачені ввізні мита і податки підлягають поверненню за умови, якщо:

товари, що реекспортуються, знаходяться в тому самому стані, у якому вони були на момент ввезення, крім зміни стану товарів внаслідок природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження;

реекспорт товарів відбувається протягом двох років з моменту ввезення;

товари, що реекспортуються, не використовувалися з метою отримання доходу.

При вивезенні товарів, що реекспортуються, вивізні мита і податки не стягуються, а заходи економічної політики, що діють при вивезенні, не застосовуються, за винятком випадків, передбачених національним законодавством.

Знищення товарів - митний режим, при якому іноземні товари знищуються під митним контролем, включаючи приведення їх у стан, не придатний для використання, без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики.

Знищення товарів допускається з дозволу митних органів. Такий дозвіл не надається, якщо знищення товарів може заподіяти істотну шкоду навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, обумовлених національним законодавством.

Знищення товарів проводиться зацікавленою особою за власний рахунок.

Відходи, що утворилися в результаті знищення товарів, мають бути поміщені під відповідний митний режим як іноземні товари, що знаходяться під митним контролем.

Відмова від товару на користь держави - митний режим, при якому особа відмовляється від товару без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування заходів економічної політики.

Відмова від товару на користь держави відповідно до положень цього розділу допускається з дозволу митних органів, наданого в порядку, обумовленому національним законодавством.

Відмова від товару на користь держави відповідно до положень цього розділу не тягне яких-небудь витрат для держави.

Переміщення транспортних засобів через митний кордон держави здійснюється відповідно до митних режимів, що застосовуються до транспортних засобів.

Транспортні засоби, що прямують через митний кордон держави, а також транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон держави як товар, зупиняються в місцях, обумовлених митними органами. При недотриманні цієї вимоги митні органи вправі здійснювати примусову зупинку транспортних засобів.

Тривалість стоянки транспортних засобів визначається митним органом разом з перевізником і не може бути скорочена на шкоду здійсненню митного контролю і митного оформлення.

Відправлення транспортних засобів з місць їхньої стоянки проводиться з дозволу митних органів.

Час і місце перетинання митного кордону держави транспортними засобами узгоджується перевізником з відповідним митним органом.

Переміщення через митний кордон держави валюти і інших валютних цінностей здійснюється відповідно до національного законодавства.

Товари, не призначені для виробничої або іншої комерційної діяльності, можуть переміщуватися фізичними особами через митний кордон держави в спрощеному, пільговому порядку, обумовленому відповідно до національного законодавства.

Пільговий порядок може включати повне або часткове звільнення від митних зборів і податків, встановлення єдиних ставок митних зборів і податків, а також незастосування заходів економічної політики.

Призначення товарів встановлюється виходячи з їхнього характеру і кількості, частоти переміщення товарів, з урахуванням всіх обставин поїздки фізичної особи і при відсутності підстав вважати, що товари переміщуються через митний кордон не з метою особистого користування або споживання фізичною особою або членами її родини.

При переміщенні через митний кордон держави й в інших випадках, передбачених цими Основами і національним законодавством, сплачуються такі митні платежі:

1) мито;

2) податок на додану вартість;

3) акцизи;

4) збори за видачу ліцензій митними органами і поновлення дії ліцензій;

5) збори за видачу кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення і поновлення дії атестата;

6) митні збори за митне оформлення;

7) митні збори за збереження товарів;

8) митні збори за митний супровід товарів;

9) плата за інформування і консультування;

10) плата за ухвалення попереднього рішення;

11) плата за участь у митних аукціонах;

12) інші митні платежі.

Застосування мита і податку на додану вартість, акцизів і інших податків, стягнення яких покладено на митні органи, до товарів, що ввозяться на митну територію держави і вивозяться з цієї території, здійснюється відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Основою для нарахування мита й акцизів є митна вартість товарів і транспортних засобів, обумовлена відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Основою для нарахування податку на додану вартість є митна вартість товарів, до якої додається мито, а щодо підакцизних товарів також і сума акцизу.

Митні платежі сплачуються безпосередньо декларантом або іншою особою відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Будь-яка зацікавлена особа вправі сплатити митні платежі, якщо інше не передбачено цими Основами і національним законодавством.

Терміни і порядок сплати митних платежів, включаючи порядок надання відстрочки і розстрочки їхньої сплати визначаються національним законодавством.

Сплата митних платежів може забезпечуватися заставою товарів і транспортних засобів, гарантією третьої особи або внесенням на депозит митного органу належних сум.

Оформлення застави і звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до національного законодавства.

В якості забезпечення сплати митних платежів може використовуватися гарантія банку або іншої кредитної установи відповідно до національного законодавства.

На депозит митного органу вноситься сума митних платежів, що підлягала б сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу, або відповідно до митного режиму експорту.

Від мита звільняються:

а) транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і товарів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство й інше майно, необхідне для їх нормальної експлуатації на час подорожі, у пунктах проміжної зупинки або придбане за кордоном у зв'язку з ліквідацією наслідків аварій (поломки) цих транспортних засобів;

б) предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство й інше майно, що вивозиться за межі митної території держави для забезпечення діяльності вітчизняних і орендованих (зафрахтованих) вітчизняними особами суден, що ведуть морський промисел, а також продукція їхнього промислу, ввезена на митну територію держави;

в) товари, що ввозяться на митну територію держави або вивозяться з цієї території для офіційного або особистого користування представниками іноземних держав, фізичними особами, що мають право на безмитне ввезення таких предметів на підставі міжнародних угод держави або національного законодавства;

г) національна валюта, іноземна валюта (крім тої, що використовується у нумізматичних цілях), а також цінні папери відповідно до національного законодавства;

д) товари, що підлягають поверненню у власність держави відповідно до національного законодавства;

е) товари, що ввозяться на митну територію держави і вивозяться з цієї території: як гуманітарна допомога; з метою ліквідації наслідків аварій і катастроф, стихійних лих; навчальні посібники для безкоштовних навчальних, дошкільних і лікувальних установ;

ж) товари, що ввозяться на митну територію держави і (або), що вивозяться з цієї території в якості безоплатної допомоги і (або) на благодійні цілі по лінії держав, урядів, міжнародних організацій, включаючи надання технічного сприяння;

з) товари і транспортні засоби в інших випадках, обумовлених національним законодавством.

Система визначення митної вартості (митної оцінки) товарів поширюється на товари, ввезені на митну територію держави.

Порядок застосування системи митної оцінки товарів, ввезених на митну територію держави, встановлюється національним законодавством на підставі положень цих Основ.

У виняткових випадках з метою захисту економічних інтересів держави відповідно до національного законодавства може встановлюватися мінімально припустимий рівень митної вартості у відношенні окремих товарів, що переміщуються через митний кордон.

Порядок визначення митної вартості товарів, що вивозяться з митної території держави, встановлюється національним законодавством.

Митна вартість товарів заявляється (декларується) декларантом митному органу при переміщенні товару через митний кордон держави.

Порядок і умови заяви митної вартості ввезених товарів, а також форма декларації встановлюються митними органами відповідно до національного законодавства.

Митна вартість товару визначається декларантом згідно з методами визначення митної вартості, встановленими цими Основами.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товару здійснюється митним органом, що робить митне оформлення товару.

Інформація, що представляється декларантом при заяві митної вартості товару, визначена в якості складової комерційної таємниці або така, що є конфіденційною, може використовуватися митним органом винятково в митних цілях і не може передаватися третім особам, включаючи інші державні органи, без спеціального дозволу декларанта, за винятком випадків, передбачених національним законодавством.

За розголошення інформації, що складає комерційну таємницю або є конфіденційною, митний орган і його посадові особи несуть відповідальність відповідно до національного законодавства.

Митна вартість товару, що заявляється декларантом, і надані ним відомості, що відносяться до її визначення, повинні ґрунтуватися на достовірній, кількісно обумовленій і документально підтвердженій інформації.

При необхідності підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати останньому потрібні для цього відомості. При виникненні в митного органу сумнівів у вірогідності відомостей, наданих декларантом для визначення митної вартості товару, декларант має право довести таку вірогідність.

У випадку ненадання доказів, що підтверджують вірогідність використаних декларантом даних, митний орган вправі прийняти рішення про неможливість використання обраного декларантом методу митної оцінки.

При виникненні необхідності в уточненні заявленої декларантом митної вартості товару декларант вправі звернутися у митний орган із проханням надати йому товар, що декларується, у користування під заставу майна або іншу гарантію відповідно до національного законодавства або сплатити митні платежі відповідно до митної оцінки товару, здійсненою митним органом.

Додаткові витрати, що виникли в декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості товару або наданням митному органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому збільшення терміну митного оформлення товару, обумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом для одержання фактичної відстрочки оплати товару митом.

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товару, вправі приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товару з обліком положень статті 111 цих Основ.

При відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, або при наявності підстав думати, що надані декларантом відомості не є достовірними і (або) достатніми, митний орган може самостійно визначити митну вартість товару, що декларується, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товару, встановлені цими Основами, на підставі наявних у нього відомостей (у тому числі цінової інформації з ідентичними або однорідними товарами) з корегуванням, що здійснюється відповідно до цих Основ.

Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у тримісячний термін надати декларантові письмове роз'яснення причин, з яких заявлена декларантом митна вартість товару не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування мита.

При незгоді декларанта з рішенням митного органу у відношенні визначення митної вартості товару це рішення може бути оскаржене в порядку, обумовленому національним законодавством.

1. Визначення митної вартості товарів, ввезених на митну територію держави, провадиться шляхом застосування таких методів:

за ціною угоди з ввезеними товарами;

за ціною угоди з ідентичними товарами;

за ціною угоди з однорідними товарами;

на основі вирахування вартості;

на основі додавання вартості;

резервного методу.

2. Основним методом визначення митної вартості товару є метод за ціною угоди із ввезеними товарами.

У тому випадку, якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний з перерахованих у пункті 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом використання попереднього методу.

Методи вирахування і додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності.

1. Митною вартістю ввезеного товару є ціна угоди, фактично сплачена або що підлягає сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону (до порту або іншого місця ввезення).

При визначенні митної вартості товару в ціну угоди включаються такі компоненти, якщо вони не були раніше в неї включені:

а) витрати по доставці товару до аеропорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію держави:

вартість транспортування;

витрати по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню і перевалці товарів;

страхова сума;

б) витрати, яких зазнав покупець:

комісійні і брокерські винагороди, за винятком комісійних по закупівлі товару;

вартість контейнерів і (або) іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами;

вартість упакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упакування;

в) відповідна частина вартості наступних товарів і послуг, які прямо або побічно були надані покупцем безкоштовно або за зниженою ціною для використання в зв'язку з виробництвом або продажем на вивезення оцінюваних товарів:

сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів і інших комплектуючих виробів, що є складовою оцінюваних товарів;

інструментів, штампів, форм і інших подібних предметів, використаних при виробництві оцінюваних товарів;

матеріалів, витрачених при виробництві оцінюваних товарів (мастильних матеріалів, палива й інших);

інженерної проробки, дослідно-конструкторської роботи, дизайну, художнього оформлення, ескізів і креслень, виконаних поза митною територією держави і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

г) ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо або побічно здійснити як умову продажу оцінюваних товарів;

д) відповідна частина прямого або непрямого прибутку продавця від будь-яких наступних перепродажів, передачі або використання оцінюваних товарів на території держави ввезення товарів.

2. Зазначений метод не може бути використаний для визначення митної вартості товару, якщо:

а) існують обмеження щодо прав покупця на оцінюваний товар, за винятком:

обмежень, встановлених національним законодавством;

обмежень географічного регіону, у якому товари можуть бути перепродані;

обмежень, що істотно не впливають на ціну товару;

б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких не може бути врахований;

в) дані, використані декларантом при заяві митної вартості товару, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними;

г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що має бути доведено декларантом. При цьому під взаємозалежними особами розуміються особи, що відповідають хоча б одній з наступних ознак:

один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого учасника угоди;

учасники угоди є співвласниками підприємства;

учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

один з учасників угоди є власником внеску (паю) або власником акцій із правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, що складають не менше п'яти відсотків статутного капіталу;

обидва учасники угоди знаходяться під безпосереднім або непрямим контролем третьої особи;

учасники угоди спільно контролюють, безпосередньо або побічно, третю особу;

один з учасників угоди знаходиться під безпосереднім або непрямим контролем іншого учасника угоди;

учасники угоди або їхні посадові особи є родичами.

1. При використанні методу за ціною угоди з ідентичними товарами як основи для визначення митної вартості товару приймається ціна угоди з ідентичними товарами при дотриманні умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма критеріями з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:

фізичні характеристики;

якість і репутація на ринку;

країна походження;

виробник.

Незначні розходження в зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають вимогам цього пункту.

2. Ціна угоди з ідентичними товарами приймається як основа для визначення митної вартості товару, якщо ці товари:

а) продані для ввезення на митну територію держави;

б) завезені одночасно з оцінюваними товарами або не раніше ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;

в) завезені приблизно в тій самій кількості і (або) на тих самих комерційних умовах. У випадку якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості і (або) на інших комерційних умовах, то декларант повинен зробити відповідне корегування їхньої ціни з обліком цих розходжень і документально підтвердити митному органу її обґрунтованість.

3. Митна вартість товару, обумовлена за ціною угоди з ідентичними товарами, повинна бути скорегована з урахуванням витрат, зазначених у статті 116 цих Основ.

Корегування має проводитися декларантом на підставі достовірних і документально підтверджених відомостей.

4. У випадку якщо при застосуванні цього методу виявляється більше однієї ціни угоди по ідентичних товарах, то для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.

1. При використанні методу оцінки за ціною угоди з однорідними товарами як основи для визначення митної вартості товару приймається ціна угоди по товарах, однорідних з ввезеними, при дотриманні умов, зазначених у цій статті. При цьому під однорідними розуміються товари, що, хоча і не є однаковими у всіх відносинах, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті самі функції, що й оцінювані товари, і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні однорідності товарів враховуються такі їх ознаки:

якість, наявність товарного знака і репутація на ринку;

країна походження;

виробник.

2. При використанні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди з однорідними товарами застосовуються положення пунктів 2-4 статті 117 цих Основ.

3. При використанні методу митної оцінки товару на підставі положень статті 117 і цієї статті:

а) товари не вважаються ідентичними оцінюваним або однорідним з ними, якщо вони не були зроблені в тій самій країні, що і оцінювані товари;