Угода
про порядок утримання і використання об'єктів космічної інфраструктури в інтересах виконання космічних програм 15 травня 1992 року
Держави-учасниці цієї Угоди,
керуючись положеннями Угод про спільну діяльність по дослідженню і використанню космічного простору від 30 грудня 1991 року, по Стратегічних Силах від 30 грудня 1991 року і про статус Стратегічних Сил від 14 лютого 1992 року,
визнаючи необхідність збереження і розвитку єдиної космічної інфраструктури для ефективного дослідження і використання космічного простору в інтересах народного господарства, науки, міжнародної співпраці і забезпечення безпеки держав-учасниць Співдружності,
враховуючи, що космічна інфраструктура створювалася об'єднаними зусиллями держав-учасниць Співдружності, і виходячи з законодавчих актів, прийнятих державами-учасницями Співдружності,
погодилися про таке:
Об'єкти космічної інфраструктури (космодроми "Байконур" і "Плесецьк", технічні, стартові, посадочні комплекси, райони падіння відокремлюваних фрагментів ракет-носіїв, центри управління польотом космічних об'єктів, Центр підготовки космонавтів, командно-вимірювальні комплекси, пункти прийому і обробки інформації, арсенали та інші об'єкти), розміщені на територіях Республіки Бєларусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації, Туркменистану, Республіки Узбекистан і України, є власністю цих держав.
Право користування нерухомим, користування і володіння рухомим майном цих об'єктів передається Стратегічним Силам (Управлінню Начальника космічних засобів (УНКС)) Співдружності Незалежних Держав або іншим заінтересованим сторонам на основі спеціальних угод.
Координацію використання космічної інфраструктури для виконання міждержавних і самостійних програм досліджень і використання космічного простору здійснює Міждержавна рада по космосу.
Фінансування видатків на утримання і експлуатацію об'єктів космічної інфраструктури, включаючи видатки на соціальну сферу цієї інфраструктури, здійснюється за рахунок пайових внесків держав-учасниць цієї Угоди і коштів Стратегічних Сил (УНКС) Співдружності Незалежних Держав, а також позабюджетних джерел фінансування.
Пропозиції щодо обсягів і напрямків фінансування для вказаних цілей готуються Стратегічними Силами (УНКС) Співдружності Незалежних Держав і, після узгодження у частині соціальної сфери з місцевими органами влади відповідних держав-учасниць цієї Угоди, подаються до Міждержавної ради по космосу.
Міждержавна рада по космосу розглядає ці пропозиції, визначає розміри пайових внесків і представляє Раді глав Урядів Співдружності Незалежних Держав пропозиції щодо змісту і використання об'єктів космічної інфраструктури.
Утримання і експлуатацію виробничо-технічних об'єктів, а також об'єктів соціальної сфери космічної інфраструктури, здійснюють Стратегічні Сили (УНКС) Співдружності Незалежних Держав за рахунок коштів і згідно з затвердженими напрямками фінансування, передбаченими статтею 2 цієї Угоди.
Змінення обсягів фінансування об'єктів соціальної сфери узгоджуються з місцевими органами влади відповідних держав-учасниць цієї Угоди.
Оповіщення про пуски ракет космічного призначення з використанням об'єктів і споруд космічної інфраструктури здійснюють Стратегічні Сили (УНКС) Співдружності Незалежних Держав у порядку, узгодженому між Стратегічними Силами (УНКС) Співдружності Незалежних Держав і урядами держав-учасниць цієї Угоди.
Відшкодування шкоди, пов'язаної з порушеннями нормального функціонування об'єктів і споруд космічної інфраструктури і виконанням космічних програм, здійснюється винуватцем шкоди постраждалій стороні у розмірах, встановлених спеціальною комісією, що створюється на багатосторонній основі державами-учасницями цієї Угоди під егідою Міждержавної Ради по космосу і керується у частині космічної діяльності положеннями Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами, від 29 березня 1972 року.
Держави-учасниці цієї Угоди зобов'язуються передавати і обмінюватися в узгодженому обсязі необхідною інформацією, що пов'язана з усіма напрямками космічної діяльності і становить взаємний інтерес, і не допускати її просочення.
Ця Угода набуває чинності з моменту її підписання.
Вчинено 15 травня 1992 року у одному примірнику російському мовою.
Справжній примірник зберігається у архіві Уряду Республіки Бєларусь, який надішле державам-учасницям цієї Угоди її завірену копію.
Угоду підписали представники Азербайджану, Республіки Бєларусь, Казахстану, Киргизстану, Республіки Молдова, Російської Федерації, Такжикистану, Узбекистану, України.
