10. Держава, яка проводить огляд, приписує своїм інспекторам дотримуватись загальноприйнятих міжнародних правил, процедур і практики стосовно безпеки судна та екіпажу, зводить до мінімуму втручання у риболовні операції та, наскільки це практично можливо, уникає вжиття заходів, які б негативно впливали на якість улову, що знаходиться на борту. Держава, яка проводить огляд, забезпечує, щоб висадка та огляд не завдавали клопоту будь-якому риболовному судну.
11. Для цілей цієї статті серйозне порушення означає:
a) ведення промислу без чинної ліцензії, дозволу або дозвільного свідоцтва, виданого державою прапора згідно з пунктом 3a статті 18;
b) відсутність точної звітності про улови або пов'язаних з уловами даних, як приписано відповідною субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією чи домовленістю, або надання серйозно перекручених даних про улов з порушенням вимог такої організації або домовленості щодо надання даних про улови;
c) ведення промислу в закритому районі, ведення промислу під час закритого сезону або ведення промислу без квоти, що встановлюється відповідною субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією чи домовленістю, або після перевищення такої квоти;
d) цілеспрямований промисел запасу, що підпадає під дію мораторію або заборонений для промислу;
e) використання забороненого знаряддя лову;
f) фальсифікація або приховування розпізнавальних знаків, позначення або реєстрації риболовного судна;
g) приховування, зміна або знищення доказів, що мають відношення до розслідування;
h) багаторазові порушення, які вкупі являють собою серйозне зневажання заходів щодо збереження та управління; або
i) такі інші порушення, які можуть бути зазначені в процедурах, встановлених відповідною субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією чи домовленістю.
12. Незважаючи на інші положення цієї статті, згідно зі статтею 19 держава прапора може в будь-який час вжити заходів для виконання своїх обов'язків щодо передбачуваного порушення. Якщо судно знаходиться під контролем держави, яка провела огляд, то на прохання держави прапора держава, яка провела огляд, передає судно державі прапора разом з усією інформацією про хід та результати свого розслідування.
13. Ця стаття не завдає шкоди праву держави прапора вживати будь-яких заходів, включаючи порушення розгляду щодо стягнення згідно зі своїми законами.
14. Ця стаття застосовується mutatis mutandis до висадки та огляду державою-учасницею, яка є членом субрегіональної або регіональної рибогосподарської організації або учасницею субрегіональної або регіональної рибогосподарської домовленості та має підстави вважати, що рибальське судно, яке плаває під прапором іншої держави-учасниці, займалось будь-якою діяльністю, що суперечить відповідним заходам щодо збереження та управління, які згадуються в пункті 1, у районі відкритого моря, який охоплюється сферою компетенції такої організації або домовленості, і таке судно згодом в ході того ж промислового рейсу зайшло в район під національною юрисдикцією держави, що проводить огляд.
15. Якщо субрегіональна або регіональна рибогосподарська організація чи домовленість встановлює альтернативний механізм, який забезпечує ефективне виконання зобов'язань її членів або учасників, які випливають з цієї Угоди, щодо забезпечення додержання заходів щодо збереження та управління, запроваджених організацією чи домовленістю, члени такої організації або учасники такої домовленості можуть погодитись обмежити застосування пункту 1 у відносинах між собою стосовно заходів щодо збереження та управління, які запроваджені у відповідному районі відкритого моря.
16. Заходи, що вживаються державами, окрім держав прапора, до суден, які займались діяльністю, що суперечить субрегіональним або регіональним заходам щодо збереження та управління, пропорційні серйозності порушення.
17. Коли є вагомі підстави підозрювати, що рибальське судно у відкритому морі не має національної належності, держава може провести висадку на борт і огляд судна. За наявності відповідних доказів держава може вдатися до таких дій, які можуть бути визнані належними згідно з міжнародним правом.
18. Держави несуть відповідальність за завдану з їх вини шкоду або збиток внаслідок дій, вжитих на виконання цієї статті, коли такі дії є незаконними або виходять за межі розумно необхідних у світлі наявної інформації для виконання положень цієї статті.
Основоположні процедури з питань висадки та огляду для виконання статті 21
1. Держава, яка проводить огляд, забезпечує, щоб належним чином уповноважені нею інспектори:
a) пред'являли капітанові судна повноваження та подавали копію тексту відповідних заходів щодо збереження та управління або правил та положень, чинних у відповідному районі відкритого моря для виконання цих заходів;
b) розпочинали відправлення повідомлення державі прапора під час висадки та огляду;
c) не перешкоджали можливості капітана підтримувати зв'язок з властями держави прапора в ході висадки та огляду;
d) подавали копію доповіді про висадку та огляд капітанові та органам влади держави прапора, відзначаючи в ній будь-яке заперечення або заяву, яке капітан бажає включити у доповідь;
e) оперативно залишали судно після завершення огляду, якщо вони не знаходять будь-яких доказів серйозного порушення; і
f) уникали застосування сили, за винятком тих випадків і лише тією мірою, коли і якою це необхідно для забезпечення безпеки інспекторів та коли інспектори стикаються з перешкодами під час виконання своїх обов'язків. Ступінь застосування сили не повинен перевищувати розумно необхідний за цих обставин.
2. Належним чином уповноважені інспектори держави, яка проводить огляд, мають повноваження проводити огляд судна, його ліцензії, знарядь лову, оснащення, реєстраційних записів, приміщень, риби і рибних продуктів та будь-яких відповідних документів, необхідних для перевірки дотримання відповідних заходів щодо збереження та управління.
3. Держава прапора забезпечує, щоб капітани суден:
a) допускали та полегшували швидку та безпечну висадку інспекторів;
b) сприяли огляду судна, який проводиться на виконання цих процедур;
c) не чинили перешкод, не допускали погроз та не заважали інспекторам у виконанні ними своїх обов'язків;
d) надавали можливість інспекторам підтримувати зв'язок із властями держави прапора та держави, яка проводить огляд, під час висадки та огляду;
e) забезпечували інспекторам належні умови, включаючи, коли це необхідно, продукти харчування та житлові приміщення; і
f) сприяли безпечному відбуттю інспекторів.
4. У разі, якщо капітан судна відмовляється допустити висадку та огляд відповідно до цієї статті та статті 21, держава прапора, за винятком обставин, коли згідно із загальноприйнятими міжнародними правилами, процедурами і практикою, що стосуються безпеки на морі, необхідно відкласти висадку та огляд, дає капітану судна вказівку негайно забезпечити висадку та огляд і, якщо капітан не виконує таку вказівку, зупиняє дію виданого судну дозволу на промисел та наказує судну негайно повернутися до порту. Держава прапора повідомляє державу, яка проводить огляд, про вжиті нею дії, якщо виникають обставини, згадані в цьому пункті.
Заходи, що вживаються державами порту
1. Держава порту має право і зобов'язана згідно з нормами міжнародного права вживати заходів для того, щоб сприяти ефективності субрегіональних, регіональних та всесвітніх заходів щодо збереження та управління. При вжитті таких заходів держава порту не піддає судна будь-якої держави формальній або фактичній дискримінації.
2. Держава порту може, зокрема, оглядати документацію, знаряддя лову та улов на борту рибальських суден, коли такі судна добровільно знаходяться в її портах або на її рейдових причалах.
3. Держави можуть ухвалювати правила, які уповноважують відповідні національні власті забороняти вивантажування і перевалку, якщо було встановлено, що улов одержано у такий спосіб, який підриває ефективність субрегіональних, регіональних або світових заходів щодо збереження та управління у відкритому морі.
4. Ніщо у цій статті не зачіпає здійснення державами свого суверенітету над портами, що знаходяться на їхній території, згідно з міжнародним правом.
Частина VII
Потреби держав, що розвиваються
Визнання особливих потреб держав, що розвиваються
1. Держави повністю визнають особливі потреби держав, що розвиваються, в сфері збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними та розвитку промислу цих запасів. Для цього держави, діючи або безпосередньо, або через Програму розвитку Організації Об'єднаних Націй, Продовольчу і сільськогосподарську організацію Організації Об'єднаних Націй та інші спеціалізовані установи, Глобальний екологічний фонд, Комісію з питань сталого розвитку та інші відповідні міжнародні та регіональні організації та органи, надають допомогу державам, що розвиваються.
2. Реалізуючи обов'язок співпрацювати у введенні заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними, держави беруть до уваги особливі потреби держав, що розвиваються, зокрема:
a) уразливість держав, що розвиваються, які залежать від експлуатації живих морських ресурсів, у тому числі для задоволення потреб свого населення або окремих його груп у харчуванні;
b) необхідність уникати негативного впливу на рибалок, які займаються натуральним, дрібним та кустарним промислом, та рибалок-жінок, а також на корінне населення у державах, що розвиваються, особливо малих острівних державах, що розвиваються, та забезпечувати їм доступ до рибного промислу; і
c) необхідність забезпечувати, щоб такі заходи не призводили прямо або посередньо до перенесення непропорційно важкого тягаря, пов'язаного з діяльністю щодо збереження, на держави, що розвиваються.
Форми співробітництва з державами, що розвиваються
1. Діючи безпосередньо або через субрегіональні, регіональні чи всесвітні організації, держави співпрацюють з метою:
a) зміцнення здатності держав, що розвиваються, особливо найменш розвинутих із них та малих острівних держав, що розвиваються, зберігати транскордонні рибні запаси та запаси далеко мігруючих риб, управляти ними та розвивати свої національні промисли таких запасів;
b) надання державам, що розвиваються, особливо найменш розвинутим з них та малим острівним державам, що розвиваються, допомоги, яка має дати їм змогу брати участь у промислі таких запасів у відкритому морі, в тому числі полегшити їм доступ до таких промислів за умови дотримання статей 5 та 11; і
c) полегшення участі держав, що розвиваються, в субрегіональних та регіональних рибогосподарських організаціях і домовленостях.
2. Співробітництво з державами, що розвиваються, для цілей, викладених у цій статті, включає надання фінансової допомоги, допомоги у розвитку людських ресурсів, технічної допомоги, передачу технології, у тому числі через організацію спільних підприємств, та дорадчо-консультативні послуги.
3. Така допомога надається, зокрема, за такими конкретними напрямками:
a) удосконалювання збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними шляхом збору, повідомлення, перевірки промислових даних і суміжної інформації, обміну ними та їх аналізу;
b) оцінка запасів та наукові дослідження; і
c) моніторинг, контроль, спостереження, дотримання та забезпечення виконання, включаючи підготовку кадрів та нарощування самостійних можливостей на місцевому рівні, розробку та фінансування національних та регіональних програм використання спостерігачів, а також надання доступу до технології та устаткування.
Особлива допомога у виконанні цієї Угоди
1. Держави співпрацюють у заснуванні спеціальних фондів, покликаних надавати державам, що розвиваються, допомогу у виконанні цієї Угоди, в тому числі сприяти державам, що розвиваються, у покритті витрат, пов'язаних з тими чи іншими процедурами врегулювання спорів, у яких вони можуть виступати стороною.
2. Держави та міжнародні організації повинні допомагати державам, що розвиваються, у заснуванні нових субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій чи домовленостей або у зміцненні існуючих організацій чи домовленостей щодо збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними.
Частина VIII
Мирне врегулювання спорів
Обов'язок врегульовувати спори мирними засобами
Держави повинні врегульовувати свої спори шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи іншими мирними засобами за своїм вибором.
Запобігання спорам
Держави співпрацюють з метою запобігання спорам. Для цього вони узгоджують дійові та оперативні процедури прийняття рішень в рамках субрегіональних та регіональних рибогосподарських організацій і домовленостей та зміцнюють у разі необхідності існуючі процедури прийняття рішень.
Спори технічного характеру
Якщо спір стосується питання технічного характеру, відповідні держави можуть передати спір спеціальній колегії експертів, яка ними засновується. Колегія співпрацює з відповідними державами та намагається оперативно розв'язати спір без звернення до обов'язкових процедур врегулювання спорів.
Процедури врегулювання спорів
1. До будь-якого спору між державами-учасницями цієї Угоди, що стосується тлумачення або застосування цієї Угоди, незалежно від того, чи є вони також і учасницями Конвенції, застосовуються mutatis mutandis положення про врегулювання спорів, викладені у Частині XV Конвенції.
2. Положення про врегулювання спорів, викладені в Частині XV Конвенції, застосовуються також mutatis mutandis до будь-якого спору між державами-учасницями цієї Угоди, що стосується тлумачення або застосування субрегіональної, регіональної або всесвітньої угоди про промисел транскордонних рибних запасів або запасів далеко мігруючих риб, учасницями яких вони є, включаючи будь-який спір, що стосується збереження цих запасів і управління ними, незалежно від того, чи є вони також і учасницями Конвенції.
3. Для врегулювання спорів згідно з цією Частиною застосовується будь-яка процедура, прийнята державою-учасницею цієї Угоди і Конвенції на виконання статті 287 Конвенції, якщо тільки ця держава-учасниця при підписанні, ратифікації цієї Угоди або приєднанні до неї або в будь-який час після цього не прийняла іншу процедуру на виконання статті 287 для врегулювання спорів згідно з цією Частиною.
4. Держава-учасниця цієї Угоди, що не є учасницею Конвенції, при підписанні, ратифікації цієї Угоди або приєднанні до неї чи в будь-який час після цього може вибрати шляхом письмової заяви один або більше із засобів, викладених у пункті 1 статті 287 Конвенції, для врегулювання спорів згідно з цією Частиною. Стаття 287 застосовується до такої заяви, так само як і до будь-якого спору, в якому ця держава є стороною, і який не охоплюється чинною заявою. Для цілей узгоджувальної процедури й арбітражу згідно з додатками V, VII та VIII Конвенції така держава має право висувати кандидатури посередників, арбітрів та експертів для включення у списки, згадані у статті 2 Додатка V, статті 2 Додатка VII та статті 2 Додатка VIII, для врегулювання спорів згідно із цією Частиною.
5. Будь-який суд або арбітраж, на розгляд якого поданий спір згідно з цією Частиною, застосовує відповідні положення Конвенції, цієї Угоди та будь-якої відповідної субрегіональної, регіональної або всесвітньої угоди про риболовство, а також загальноприйняті стандарти збереження живих морських ресурсів та управління ними та інші норми міжнародного права, що не є несумісними з Конвенцією, для забезпечення збереження відповідних транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб.
Тимчасові заходи
1. До врегулювання спору згідно з цією Частиною сторони у спорі докладають усіх зусиль для того, щоб досягти тимчасової домовленості практичного характеру.
2. Без шкоди для статті 290 Конвенції суд або арбітраж, на розгляд якого поданий спір згідно з цією Частиною, може приписати будь-які тимчасові заходи, які він вважає доцільними за цих обставин для забезпечення відповідних прав сторін у спорі або для запобігання шкоді запасів, про які йдеться, а також за обставин, згаданих у пункті 5 статті 7 та пункті 2 статті 16.
3. Держава-учасниця цієї Угоди, що не є учасницею Конвенції, може заявити, що, незважаючи на пункт 5 статті 290 Конвенції, Міжнародний трибунал з морського права не має права приписувати, змінювати або відміняти тимчасові заходи без згоди такої держави.
Обмеження щодо застосування процедур з врегулювання спорів
Частина IX
Сторони, які не є учасницями цієї Угоди
Сторони, які не є учасницями цієї Угоди
1. Держави-учасниці спонукають сторони, які не є учасницями цієї Угоди, стати її учасницями та прийняти закони і правила, що відповідають її положенням.
2. Держави-учасниці вживають згідно з цією Угодою і міжнародним правом заходів щодо попередження діяльності суден, які плавають під прапорами сторін, що не є учасницями, яка заважає ефективному виконанню цієї Угоди.
Частина X
Добросовісність та зловживання правами
Добросовісність та зловживання правами
Держави-учасниці добросовісно виконують взяті на себе згідно з цією Угодою зобов'язання та здійснюють права, визнані цією Угодою, таким чином, щоб не допускати зловживання правами.
Частина XI
Відповідальність та матеріальна відповідальність
Відповідальність та матеріальна відповідальність
Держави-учасниці несуть відповідальність згідно з міжнародним правом за завдану з їхньої вини шкоду у зв'язку з цією Угодою.
Частина XII
Конференція з огляду
Конференція з огляду
1. Через чотири роки після дати набрання чинності цією Угодою Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй скликає конференцію з метою оцінки ефективності цієї Угоди з точки зору забезпечення збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними. Генеральний секретар запрошує на цю конференцію всі держави-учасниці та ті держави і ті суб'єкти права, які правомочні стати учасниками цієї Угоди, а також ті міжурядові організації і неурядові організації, які правомочні брати участь як спостерігачі.
2. Конференція займається оглядом та оцінкою адекватності положень цієї Угоди, а в разі необхідності пропонує шляхи зміцнення суті та методів здійснення цих положень, щоб краще вирішувати будь-які проблеми, які залишаються у сфері збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними.
Частина XIII
Заключні положення
Підписання
Ця Угода відкривається для підписання усіма державами та іншими суб'єктами права, згаданими у пункті 2b статті 1, та залишається відкритою для підписання у Центральних установах Організації Об'єднаних Націй протягом 12 місяців з 4 грудня 1995 року.
Ратифікація
Ця Угода підлягає ратифікації державами та іншими суб'єктами права, згаданими у пункті 2b статті 1. Документи про ратифікацію здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.
Приєднання
Ця Угода залишається відкритою для приєднання до неї держав та інших суб'єктів права, згаданих у пункті 2b статті 1. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.
Набрання чинності
1. Ця Угода набирає чинності через 30 днів після дати здачі на зберігання 30-го документа про ратифікацію або приєднання.
2. Для кожної держави або суб'єкта права, що ратифікує цю Угоду або приєднується до неї після здачі на зберігання 30-го документа про ратифікацію або приєднання, ця Угода набирає чинності на 30-й день після здачі на зберігання її документа про ратифікацію чи приєднання.
Тимчасове застосування
1. Ця Угода застосовується тимчасово державою, яка погодилась на її тимчасове застосування, повідомивши про це депозитарія письмово. Таке тимчасове застосування чинне з дати одержання повідомлення.
2. Тимчасове застосування будь-якою державою або суб'єктом права припиняється з дати набрання чинності цією Угодою для цієї держави або суб'єкта права, або з моменту письмового повідомлення депозитарію такою державою чи суб'єктом права про її намір припинити тимчасове застосування.
Застереження та винятки
Жодні застереження до цієї Угоди чи винятки з неї не допускаються.
Декларації та заяви
Стаття 42 не перешкоджає державі або суб'єкту права при підписанні, ратифікації цієї Угоди або приєднанні до неї виступати з деклараціями або заявами у будь-якому формулюванні та під будь-якою назвою з метою, серед іншого, привести свої закони та правила у відповідність до положень цієї Угоди за умови, що ці декларації або заяви не передбачають вилучення або зміну юридичної дії положень цієї Угоди у їх застосуванні до цієї держави або суб'єкта.
Відношення до інших угод
1. Ця Угода не змінює права та обов'язки держав-учасниць, які випливають з інших угод, сумісних з цією Угодою, які не перешкоджають здійсненню іншими державами-учасницями своїх прав або виконанню ними своїх зобов'язань згідно з цією Угодою.
2. Дві або більше держави-учасниці можуть укладати угоди, які змінюють або зупиняють дію положень цієї Угоди і поширюються тільки на відносини між ними, за умови, що такі угоди не стосуються тих положень, відступ від яких несумісний із ефективним здійсненням об'єкта і мети цієї Угоди, та за умови, що ці угоди не зачіпають застосування основних принципів, затверджених нею, і що положення цих угод не перешкоджають здійсненню іншими державами-учасницями своїх прав або виконанню ними своїх зобов'язань згідно з цією Угодою.
3. Держави-учасниці, які мають намір укласти угоду, зазначену в пункті 2, повідомляють інші держави-учасниці через депозитарія цієї Угоди про свій намір укласти таку угоду і про ту зміну або припинення дії її положень, яка передбачається цією Угодою.
Зміни та доповнення
1. Будь-яка держава-учасниця може письмовим повідомленням на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй запропонувати зміни та доповнення до цієї Угоди та звернутися з проханням скликати конференцію для розгляду таких запропонованих змін та доповнень. Генеральний секретар розсилає це повідомлення усім державам-учасницям. Якщо протягом шести місяців з дати розсипки повідомлення не менше половини держав-учасниць дадуть позитивну відповідь на це прохання, то Генеральний секретар скликає конференцію.
2. Процедура прийняття рішень, яка застосовується на конференції, що скликається на підставі пункту 1, для розгляду зміни та/або доповнення, є такою ж, як і процедура, яка застосовується на Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб, якщо конференція не прийме іншого рішення. Ця конференція повинна докласти всіх зусиль для досягнення згоди щодо будь-яких змін та доповнень консенсусом, і голосування щодо них не повинно проводитись доти, доки не вичерпані всі зусилля для досягнення консенсусу.
3. Зміни та доповнення до цієї Угоди після їх прийняття відкриті для підписання державами-учасницями у Центральних установах Організації Об'єднаних Націй протягом дванадцяти місяців з дати прийняття, якщо самою зміною та/або доповненням не передбачено інше.
4. Статті 38, 39, 47 і 50 поширюються на всі зміни та доповнення до цієї Угоди.
5. Зміни та доповнення до цієї Угоди набирають чинності для держав-учасниць, які ратифікували їх або приєднались до них, на тридцятий день після здачі на зберігання документів про ратифікацію або приєднання двома третинами держав-учасниць. Після цього для кожної держави-учасниці, яка ратифікувала зміну та/або доповнення або приєдналась до неї після здачі на зберігання необхідної кількості таких документів, зміна або доповнення набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання її документа про ратифікацію або приєднання.
6. У зміні та/або доповненні може бути передбачено, що для набрання нею/ним чинності потрібна менша або більша кількість документів про ратифікацію або приєднання у порівнянні з кількістю, що вимагається у цій статті.
7. Держава, яка стала учасницею цієї Угоди після набрання чинності змінами та доповненнями згідно з пунктом 5 за відсутності прояву іншого наміру цією державою:
a) вважається учасницею цієї Угоди зі змінами та доповненнями; і
b) вважається учасницею Угоди без змін та доповнень щодо будь-якої держави-учасниці, не зв'язаної змінами та доповненнями.
Денонсація
1. Будь-яка держава-учасниця може шляхом письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй денонсувати цю Угоду і може викласти причини. Неподання причин не зачіпає юридичної сили денонсації. Денонсація набирає чинності через один рік після дати одержання повідомлення, якщо у повідомленні не вказано пізніший термін.
2. Денонсація жодною мірою не зачіпає обов'язки будь-якої держави-учасниці виконувати будь-яке записане у цій Угоді зобов'язання, яке чинне для неї згідно з міжнародним правом незалежно від цієї Угоди.
Участь міжнародних організацій
1. У тих випадках, коли міжнародна організація, що згадується у статті 1 Додатка IX Конвенції, не компетентна в усіх питаннях, що регулюються цією Угодою, Додаток IX Конвенції застосовується mutatis mutandis до участі цієї міжнародної організації у цій Угоді, за винятком того, що наведені нижче положення цього Додатка не застосовуються:
a) перше речення статті 2 і
b) пункт 1 статті 3.
2. У тих випадках, коли міжнародна організація, що згадується у статті 1 Додатка IX Конвенції, компетентна в усіх питаннях, що регулюються цією Угодою, до участі такої міжнародної організації у цій Угоді застосовуються нижченаведені положення:
a) в момент підписання або приєднання ця міжнародна організація робить заяву, зазначаючи:
i) що вона має компетенцію в усіх питаннях, що регулюються цією Угодою;
ii) що з цієї причини її держави-члени не стають державами-учасницями, за винятком їхніх територій, на які не поширюється сфера відповідальності цієї міжнародної організації; і
iii) що вона приймає права та обов'язки держав за цією Угодою;
b) участь цієї міжнародної організації жодним чином не наділяє держав-членів цієї міжнародної організації якими б то не було правами за цією Угодою;
c) у разі конфлікту між зобов'язаннями міжнародної організації за цією Угодою та її зобов'язаннями за Угодою про заснування цієї міжнародної організації або за будь-якими пов'язаними з цим актами зобов'язання за цією Угодою мають переважну силу.
Статус додатків
1. Додатки становлять невід'ємну частину цієї Угоди, і якщо прямо не передбачено інше, посилання на цю Угоду або на одну з її частин є посиланням і на додатки, що до неї відносяться.
2. Додатки можуть періодично переглядатися державами-учасницями. Такий перегляд грунтується на науково-технічних міркуваннях. Незважаючи на положення статті 45, у тому випадку, якщо на нараді держав-учасниць шляхом консенсусу приймається зміна до одного з додатків, ця зміна включається до цієї Угоди і набирає чинності з дати її прийняття або з іншої дати, яка може бути вказана у зміні. Якщо на такій нараді зміна до додатка консенсусом не приймається, застосовуються процедури щодо змін та доповнень, викладені у статті 45.
Депозитарій
Депозитарієм цієї Угоди та будь-яких змін та доповнень до неї є Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.
Автентичні тексти
Тексти цієї Угоди англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівно автентичними.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на це уповноважені представники, підписали цю Угоду.
ВІДКРИТО ДЛЯ ПІДПИСАННЯ у Нью-Йорку четвертого грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятого року у єдиному примірнику англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами.
Додаток I
Стандартні вимоги до збору даних та взаємного обміну ними
Загальні принципи
1. Своєчасний збір, упорядкування та аналіз даних мають основоположне значення для ефективного збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними. Тут потрібні дані щодо промислу цих запасів у відкритому морі та в районах, що знаходяться під національною юрисдикцією, причому збирати та упорядковувати їх слід таким чином, щоб це дозволяло проводити статистично значущий аналіз для цілей збереження рибних ресурсів і управління ними. Ці дані містять статистику улову і промислового зусилля та іншу пов'язану з рибним промислом інформацію, наприклад, дані відносно суден та інші дані для стандартизації промислового зусилля. Дані, що збираються, повинні також включати інформацію про види, що не є об'єктом спеціалізованого промислу, та про асоційовані і залежні види. Усі дані слід перевіряти для забезпечення точності. Додержується конфіденційність неузагальнених даних. Розповсюдження цих даних проводиться з дотриманням умов, на яких вони представляються.
2. Державам, які розвиваються, надається допомога, у тому числі допомога у підготовці кадрів, а також фінансова і технічна допомога з метою нарощування їхніх можливостей у галузі збереження живих морських ресурсів і управління ними. Допомогу слід зосереджувати на вдосконаленні можливостей щодо здійснення збору і перевірки даних, програм використання спостерігачів, аналізу даних і дослідницьких проектів, що допомагає в оцінці запасів. Слід заохочувати якомога повніше залучення вчених і господарників із держав, що розвиваються, до збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб і управління ними.
Принципи збору, упорядкування даних і обміну ними
Під час визначення параметрів для збору, упорядкування даних про операції щодо промислу транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та обміну цими даними слід враховувати такі загальні принципи:
a) держави повинні забезпечувати, щоб дані про риболовну діяльність збирались на суднах, що плавають під їхнім прапором згідно з робочими характеристиками кожного промислового методу (наприклад, кожне індивідуальне тралення, кожне встановлення ярусу, кожний обловлюваний косяк при удобному лові та кожний день при траловому лові) та були достатньо докладними, щоб забезпечувати ефективну оцінку запасів;
b) держави повинні забезпечувати, щоб промислові дані проходили перевірку через відповідну систему;
c) держави повинні упорядковувати дані, що стосуються рибного промислу, та інші допоміжні наукові дані та надавати їх в узгодженій формі та своєчасно відповідній субрегіональній або регіональній рибогосподарській організації або домовленості, де така є. У противному разі держави співпрацюють у справі обміну даних або безпосередньо, або через такі інші механізми співробітництва, які можуть бути погоджені між ними;
d) у рамках субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій, або домовленостей, або іншими засобами держави повинні узгоджувати параметри даних та форму, в якій належить їх надавати, згідно з цим Додатком та з урахуванням характеру запасів і промислу цих запасів у регіоні. Такі організації або домовленості повинні вимагати від сторін, що не є їхніми членами або учасницями, надання даних про відповідну промислову діяльність суден, що плавають під їхнім прапором;
e) ці організації чи домовленості упорядковують та надають дані своєчасно та в узгодженій формі у розпорядження усіх заінтересованих держав на умовах, встановлених організацією або домовленістю;
f) учені держави прапора і відповідної субрегіональної чи регіональної рибогосподарської організації або домовленості повинні аналізувати ці дані окремо або разом залежно від обставин.
Основні промислові дані
1. Для сприяння ефективній оцінці запасів держави згідно з узгодженими процедурами виконують достатньо докладний збір та надання відповідній субрегіональній або регіональній рибогосподарській організації або домовленості таких даних:
a) часові ряди статистичних даних про улов та промислове зусилля з розподілом по промислах і флотах;
b) загальний улов, виражений у кількості, номінальній вазі або і в тому, і в іншому, з розподілом по видах (які є або не є об'єктом спеціалізованого промислу), залежно від особливостей кожного промислу. [Номінальна вага визначається Продовольчою та сільськогосподарською організацією Організації Об'єднаних Націй як еквівалент вивантаження у живій вазі];
c) статистичні дані щодо викидів, включаючи в разі необхідності оціночні дані, виражені у вигляді кількості або номінальної ваги з розподілом по видах, залежно від особливостей кожного промислу;
d) статистичні дані про промислове зусилля для кожного промислового методу; і
e) місце, дата та час лову, а в разі необхідності й інші статистичні дані про промислові операції.
2. Держави збирають також у слушних випадках та надають відповідній субрегіональній чи регіональній рибогосподарській організації або домовленості інформацію, яка допомагає в оцінці запасів, включаючи такі дані:
a) склад улову з розподілом за розмірами, вагою та статтю;
b) іншу біологічну інформацію, яка допомагає в оцінці запасів, наприклад, інформацію про вік, зростання, поповнення, розподіл та належність запасів; і
c) результати інших відповідних досліджень, включаючи зйомки чисельності, зйомки біомаси, гідроакустичні зйомки, вивчення природних факторів, що впливають на чисельність запасу, а також океанографічні та екологічні дослідження.
Дані та інформація про судна
1. Для стандартизації складу флотів та промислової потужності суден, а також для перерахування різних одиниць виміру промислового зусилля під час аналізу даних про улов і зусилля держави повинні збирати такі дані про судна:
a) належність судна, його прапор та порт приписки;
b) тип судна;
c) технічні характеристики судна (наприклад, конструкційні матеріали, дата побудови, регістрова довжина, валовий регістровий тоннаж, потужність головних двигунів, місткість трюму та методи зберігання улову); і
d) опис знарядь лову (наприклад, типи, технічні характеристики та кількість).
2. Держава прапора збиратиме таку інформацію:
a) навігаційне устаткування та засоби визначення місцезнаходження;
b) апаратура зв'язку та міжнародні радіопозивні; і
c) чисельність екіпажу.
Звітність
Держава забезпечує, щоб судна, які плавають під її прапором, з досить високою періодичністю направляли її національному рибогосподарському відомству і, коли це узгоджено, відповідній субрегіональній або регіональній організації чи домовленості, дані суднових журналів про улов і промислове зусилля, включаючи дані про риболовні операції у відкритому морі, для дотримання національних вимог та регіональних і міжнародних зобов'язань. Ці дані передаються в разі необхідності радіо-, телексним, факсимільним або супутниковим зв'язком або іншими засобами.
Перевірка даних
Держави або, залежно від обставин, субрегіональні чи регіональні рибогосподарські організації або домовленості повинні створювати механізми перевірки промислових даних, а саме:
a) перевірку місцезнаходження через систему спостерігання за суднами;
b) програми використання наукових спостерігачів з метою спостерігання за уловом, промисловим зусиллям, складом улову (видів, які є або не є об'єктом спеціалізованого промислу) та іншими деталями риболовних операцій;
c) повідомлення про маршрут судна, вивантаження та перевалку; і
d) узяття проб у порту.
Обмін даними
1. Держави прапора повинні обмінюватися зібраними даними на взаємній основі з іншими державами прапора та відповідними прибережними державами через відповідні субрегіональні або регіональні рибогосподарські організації чи домовленості. Ці організації або домовленості упорядковують і надають дані своєчасно і в узгодженій формі у розпорядження усіх заінтересованих держав на умовах, установлених організацією або домовленістю, з дотриманням конфіденційності неузагальнених даних і повинні, наскільки це можливо, розробляти системи баз даних, що забезпечують ефективний доступ до даних.
2. На загальносвітовому рівні збір та розповсюдження даних повинні здійснюватися через Продовольчу та сільськогосподарську організацію Організації Об'єднаних Націй. Там, де субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій або домовленостей не існує, ця Організація за згодою із заінтересованими державами може займатися цим і на субрегіональному чи регіональному рівні.
Додаток II
Керівні принципи, що регулюють застосування опорних застережних критеріїв у збереженні транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними
1. Опорний застережний критерій - це виведена узгодженим науковим методом розрахункова величина, яка відповідає певному станові ресурсу і промислу та яка може використовуватись як орієнтир для управління риболовством.
2. Слід користуватися двома типами опорних застережних критеріїв: рибоохоронні або граничні критерії і рибогосподарські або цільові критерії. Граничні опорні критерії встановлюють межі, покликані утримувати промисел у безпечних біологічних межах, в яких запаси здатні забезпечити максимальний сталий вилов. Цільові опорні критерії призначені для вирішення господарських завдань.
3. Опорні застережні критерії мають орієнтуватися на конкретні запаси, враховуючи, зокрема, репродуктивну здатність, відновлюваність кожного запасу та характеристики промислів, на яких запас експлуатується, а також інші джерела смертності та основні джерела невизначеності.
4. Господарські стратегії мають бути спрямовані на підтримку або на відновлення популяцій обловлюваних запасів, а в разі необхідності також асоційованих та залежних видів на рівнях, що відповідають заздалегідь узгодженим опорним застережним критеріям. Такі критерії використовуються для вжиття заздалегідь узгоджених заходів для збереження та управління. Господарські стратегії включають заходи, які можуть здійснюватись при наближенні до опорних застережних критеріїв.
5. Рибогосподарські стратегії повинні забезпечувати, щоб ризик перевищення граничних опорних критеріїв був дуже низьким. Якщо розміри запасу падають нижче граничного опорного критерію або якщо йому загрожує ризик впасти нижче такого критерію, повинні вживатися заходи щодо збереження та управління для сприяння відновленню запасу. Рибогосподарські стратегії повинні забезпечувати, щоб цільові опорні критерії в середньому не перевищувались.
6. Коли інформація, яка дозволяє виводити опорні критерії для того чи іншого промислу, недостатня або відсутня, встановлюються попередні опорні критерії. Попередні критерії можуть установлюватися за аналогією з подібними та більш відомими запасами. У таких ситуаціях промисел підлягає посиленому моніторингу з тим, щоб при одержанні більш точної інформації попередні опорні критерії можна було переглянути.
7. Як мінімальний стандарт для граничних опорних критеріїв слід розглядати коефіцієнт промислової смертності, який дає значення максимального сталого вилову. Щодо запасів, які не зазнають перевилову, рибогосподарські стратегії повинні забезпечувати, щоб промислова смертність не перевищувала ту, яка відповідає максимально сталому вилову, а біомаса не падала нижче заздалегідь визначеного граничного показника. Як цільовий показник відновлення перевиловлених запасів може служити значення біомаси, яка дала б максимально сталий вилов.