Угода про поштові посилки

Нижчепідписані повноважні представники урядів країн - членів Союзу на підставі статті 22, параграфа 4 Статуту Всесвітнього поштового союзу, прийнятого у Відні 10 липня 1964 р., за взаємною згодою і за умови виконання положень статті 25, параграфа 4 вищезгаданого Статуту, виробили наступну Угоду.

1. Ця Угода регулює обмін поштовими посилками між договірними країнами.

2. У цій Угоді, в її Заключному протоколі і в її Виконавчому регламенті скорочення "посилка" застосовується до всіх поштових посилок.

1. Будь-яка країна, Поштова адміністрація якої не бере на себе перевезення посилок і яка приєдналася до Угоди, може доручити виконання цієї Угоди транспортним підприємствам. У той же час вона може обмежувати надання цієї послуги посилками, що виходять з населених пунктів або призначені для тих пунктів, які обслуговуються цими підприємствами. Поштова адміністрація несе відповідальність за виконання Угоди.

1. Обмін посилками може здійснюватись або безпосередньо або за допомогою однієї чи декількох країн. Обмін посилками, вага кожної з яких перевищує 10 кг, є необов'язковим, при цьому максимальна вага кожної посилки не може перевищувати 31,5 кг.

2. "Авіапосилками" називаються посилки, які перевозяться повітряним шляхом у пріоритетному порядку.

3. Особливості меж ваги, розмірів і умов приймання визначені у Регламенті.

1. Вага посилок виражається у кілограмах.

1. Адміністрації встановлюють основні тарифні платежі, що підлягають стягненню з відправників.

2. Основні тарифи повинні бути пов'язаними з відрахуваннями. Як правило, сума тарифних платежів не повинна перевищувати в цілому відрахувань, що встановлюються Адміністраціями на підставі статей 34 - 36.

1. Адміністрації визначають додаткові авіатарифні платежі, що мають бути стягнені за авіапосилки.

2. Додаткові тарифні платежі повинні відповідати витратам за повітряне перевезення. Як правило, їх сума не повинна перевищувати в цілому витрат за це перевезення.

3. Додаткові тарифи повинні бути єдиними для всієї території однієї і тієї ж країни призначення незалежно від напрямку перевезення.

1. У нижчеперелічених випадках Адміністраціям дозволяється стягувати таку ж тарифну оплату, як і у внутрішніх службах:

1.1. Тарифна оплата, що стягується з відправника за подання відправлень після закінчення роботи операційних вікон.

1.2. Тарифна плата за приймання відправлення вдома у відправника, яка стягується з нього.

1.3. Тарифна плата за зберігання до запитання, що стягується Адміністрацією за місцем призначення при видачі за будь-яку посилку, яка адресується до запитання. У випадку повернення відправнику або досилки сума тарифної плати не може перевищувати 0,49 СПЗ.

1.4. Тарифна плата за зберігання, що стягується за кожну посилку, яка не була одержана у встановлені строки, незалежно від адресування посилки до запитання чи додому. Ця тарифна плата стягується Адміністрацією, що здійснює доставку, на користь Адміністрацій, у службах котрих посилка зберігалася понад встановлені строки. У разі повернення відправнику або досилання сума, що стягується, не може перевищувати 6,53 СПЗ.

2. У випадках, коли посилка звичайно вручається адресату вдома, жодна тарифна плата за вручення не повинна стягуватись з нього. Якщо звичайно вручення посилки адресату вдома не проводиться, повідомлення про надходження посилки повинно вручатися безкоштовно. У такому випадку, якщо вручення адресату вдома проводиться вибірково після повідомлення про надходження, з адресата може стягуватись тарифна плата за вручення. Ця тарифна плата повинна дорівнювати тарифній платі, що застосовується у внутрішній службі.

3. Адміністрації, що погоджуються покривати збитки в результаті дії форс-мажорних обставин, можуть стягувати за посилку без оголошеної цінності тарифну плату за ризик, пов'язаний з дією форс-мажорних обставин, у розмірі, що не перевищує 0,20 СПЗ за посилку. Щодо посилок з оголошеною цінністю сума тарифної оплати передбачена у статті 11.4.

1. Посилки повинні оплачуватися поштовими марками або будь-яким іншим способом, передбаченим правилами Адміністрації за місцем подачі.

1. Службові посилки.

1.1. Звільняються від усіх тарифних платежів посилки, що відносяться до поштової служби і мають назву "службові посилки", якими обмінюються між собою такі установи:

1.1.1. Поштові адміністрації;

1.1.2. Поштові адміністрації та Міжнародне бюро;

1.1.3. поштові установи країн-членів;

1.1.4. поштові установи та Поштові адміністрації.

1.2. На авіапосилки, за винятком авіапосилок з Міжнародного бюро, додаткова авіатарифна плата не нараховується.

2. Посилки військовополонених та цивільних інтернованих осіб.

2.1. "Посилками військовополонених та цивільних інтернованих осіб" є посилки, призначені для військовополонених та організацій, зазначених у Конвенції, або такі, що відправляються ними. Такі посилки звільняються від стягнення усіх тарифних платежів, за винятком додаткових авіатарифних платежів.

1. На прохання відправників і в країнах, де Адміністрації надають таку послугу, посилки зразу ж після прибуття їх в установу доставки, доставляються спеціальним доставником додому адресату. У цьому випадку вони називаються "посилками з нарочним".

2. Посилки з нарочним обкладаються додатковою тарифною платою, максимальний розмір якої становить 1,63 СПЗ. Оплата за цим тарифом сплачується повністю заздалегідь. Вона стягується навіть у тому випадку, якщо нарочним буде доставлена не посилка, а лише повідомлення про її надходження.

3. Якщо доставка з нарочним викликає особливі труднощі, Адміністрація призначення може стягувати додаткову тарифну плату відповідно до положень внутрішньої служби щодо такого ж виду відправлень. Ця додаткова тарифна плата стягується навіть у тому випадку, якщо посилка повертається відправнику або досилається. Проте у цьому випадку сума, що стягується, не може перевищувати 1,63 СПЗ.

4. Якщо це дозволено правилами Адміністрації призначення, адресати можуть просити установу доставки, щоб посилки з нарочним доставлялися їм зразу ж після прибуття. У такому випадку Адміністрація призначення має право стягувати при доставці тарифну плату, яку вона застосовує у своїй внутрішній службі.

1. "Посилкою з оголошеною цінністю" називається будь-яка посилка, що має оголошену цінність. Обмін посилками відбувається лише між тими Поштовими адміністраціями, які дозволяють пересилку посилок з оголошеною цінністю.

2. Кожна адміністрація має право обмежувати оголошення цінності, яка не може бути нижчою за 4000 СПЗ. Разом з тим може застосовуватись прийнята у внутрішній службі межа оголошеної цінності, якщо вона нижча цієї суми.

3. Тарифна плата за посилки з оголошеною цінністю стягується заздалегідь. Вона складається з основної тарифної плати, експедиційного збору, що стягується факультативно, і звичайного страхового збору.

3.1. Поряд з основною тарифною платою при необхідності може стягуватися додаткова авіатарифна плата та тарифна плата за спеціальні послуги.

3.2. Експедиційний збір не повинен перевищувати передбачений у Конвенції тариф за рекомендоване відправлення. Поштові адміністрації мають право стягувати замість встановленої тарифної плати за рекомендоване відправлення відповідну тарифну плату, що використовується у їхніх внутрішніх службах, або, у виключних випадках, тарифну плату у розмірі, що не перевищує 3,27 СПЗ.

3.3. Звичайний страховий збір складає максимально 0,33 СПЗ за 65,34 СПЗ або частину 65,34 СПЗ оголошеної цінності або 0,5 % від застосовуваної шкали оголошеної цінності.

4. Адміністраціям, які погодилися покривати збитки, що виникли внаслідок дії форс-мажорних обставин, дозволяється стягувати "збір за ризик, пов'язаний з форс-мажорними обставинами". Цей тариф встановлюється таким чином, щоб загальна сума від додавання цієї тарифної плати до суми звичайного страхового збору не перевищувала максимальної суми, передбаченої у параграфі 3.3.

5. Крім того, у випадку вжиття необхідних виключних заходів безпеки Адміністрації можуть стягувати з відправників чи адресатів спеціальну тарифну плату, передбачену їхнім внутрішнім законодавством.

1. "Посилкою з післяплатою" називається будь-яка посилка, за яку стягується післяплата і яка зазначена в Угоді про відправлення з післяплатою. Обмін посилками з післяплатою вимагає завчасного укладення угоди між Адміністраціями за місцем подачі та призначення.

1. "Крихкою посилкою" називається будь-яка посилка, що містить у собі предмети, які легко розбиваються, поводження з якою вимагає особливої обережності.

2. "Громіздкою посилкою" називається будь-яка посилка, розміри якої перевищують межі, встановлені у Регламенті, або межі, які Адміністрації можуть встановлювати при взаємному обміні.

3. "Громіздкою посилкою" називається також будь-яка посилка, яку за формою та структурою неможливо легко навантажувати разом з іншими посилками або яка вимагає особливої обережності.

4. За крихкі та громіздкі посилки стягується додаткова тарифна плата, що максимально дорівнює 50 % від основної тарифної плати. Якщо посилка є одночасно крихкою і громіздкою, додаткова тарифна плата стягується лише один раз. Проте додаткові авіатарифи за такі посилки не підлягають будь-якому збільшенню.

5. Обмін крихкими та громіздкими посилками здійснюється лише між тими Адміністраціями, які дозволяють пересилання таких відправлень.

1. Адміністрації можуть домовлятися між собою про надання необов'язкової послуги згрупованих відправлень під назвою "Консигнація" для відправлень, згрупованих одним відправником з призначенням за кордон.

2. В міру можливості ця послуга позначається логотипом, складеним з наступних елементів:

- слова "КОНСИГНАЦІЯ" синього кольору;

- трьох горизонтальних смуг (червоної, синьої, зеленої).

3. Деталі щодо цієї послуги узгоджуватимуться у двосторонньому порядку між Адміністраціями за місцем подачі та призначення на основі положень, визначених Радою поштової експлуатації.

1. Відправник посилки може вимагати повідомлення про одержання на умовах, встановлених у Конвенції. Проте Адміністрації можуть обмежити цю службу посилками з оголошеною цінністю, якщо таке обмеження передбачено її внутрішніми правилами.

2. Тарифна плата за повідомлення про одержання посилки складає максимально 0,98 СПЗ.

1. У відношеннях між Поштовими адміністраціями, які мають про це домовленість, відправники можуть здійснювати всі поштові платежі та збори, що нараховуються на посилку при видачі, заздалегідь повідомивши про це установу за місцем подачі. Така посилка називається "посилкою, що видається без стягнення тарифної оплати та зборів".

2. Відправник повинен взяти на себе зобов'язання сплатити всю суму, яку могла б вимагати від адресата установа за місцем призначення. При необхідності він повинен зробити попередню оплату.

3. Адміністрація за місцем подачі посилки стягує з відправника тарифну плату, максимальний розмір якої не перевищує 0,98 СПЗ за посилку. Цей тарифний платіж стягується нею як плата за послуги, надані у країні за місцем подачі посилки.

4. Адміністрації за місцем призначення дозволяється стягувати комісійний збір у розмірі максимально 0,98 СПЗ за посилку. Цей тариф не залежить від тарифу за пред'явлення митниці. Така тарифна плата стягується з відправника на користь Адміністрації за місцем призначення.

1. У відносинах між Адміністраціями, які взяли на себе зобов'язання забезпечувати цю службу, відправник може попросити вислати йому повідомлення про навантаження.

2. Максимальний розмір тарифу за повідомлення про навантаження складає 0,36 СПЗ за посилку.

1. Забороняється робити вкладення у всі категорії посилок нижченаведених предметів:

1.1. предметів, що за своїм характером чи упаковкою можуть становити небезпеку для поштових працівників, бруднити чи псувати інші посилки або поштове обладнання;

1.2. наркотиків та психотропних речовин;

1.3. документів, що мають характер поточного та приватного листування, а також будь-якого виду кореспонденції, якою обмінюються особи, які не є відправниками чи одержувачами або особами, що проживають разом з ними;

1.4. живих тварин, якщо тільки їх пересилка не дозволяється поштовими правилами заінтересованих країн;

1.5. вибухових та займистих або інших небезпечних речовин;

1.6. радіоактивних речовин;

1.7. предметів непристойного та морального характеру;

1.8. предметів, ввезення чи обіг яких заборонено у країні призначення.

2. При обміні між двома країнами, які дозволяють оголошення цінності, забороняються вкладення у посилки без оголошеної цінності таких предметів: монет, банківських білетів, кредитних білетів або будь-яких цінних паперів на пред'явника, платини, золота чи срібла у виробах або у необробленому вигляді, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів та інших дорогоцінних предметів. Крім того, кожна Адміністрація має право заборонити вкладення золота у зливках у відправлення з оголошеною цінністю або без оголошеної цінності, що виходять з її території чи направлені на її територію або пересилаються відкритим транзитом через її територію. Вона може обмежити фактичну вартість таких відправлень.

3. Винятки із заборони та обробка помилково прийнятих посилок викладаються в Регламенті. Проте посилки, що містять предмети, перелічені в параграфах 1.2, 1.5, 1.6 та 1.7, ні в якому разі не пересилаються в місце призначення, не видаються адресатам, не повертаються відправнику.

1. Досилання посилки у зв'язку із зміною місця проживання адресата може здійснюватись у межах країни призначення та за її межами. Те ж саме стосується досилання посилки у зв'язку із зміною або виправленням адреси на підставі статті 21.

2. Відправник може заборонити будь-яке досилання.

3. Адміністраціям, що стягують збір за заяву про досилання у своїх внутрішніх службах, дозволяється стягувати такий же збір і в міжнародній службі.

4. Умови досилання визначені у Регламенті.

1. Як правило, посилки видаються адресатам у самий короткий строк і відповідно до положень, що діють у країні призначення. Строки зберігання встановлені в Регламенті. Якщо посилки не доставляються за місцем проживання, адресати повинні бути повідомлені без затримки про їх надходження, за винятком тих випадків, коли це здійснити неможливо.

2. Будь-яка посилка, яка не може бути видана адресату або затримана у службовому порядку, повинна бути оброблена на підставі інструкцій, наданих відправником у межах, встановлених Регламентом.

3. У випадку складення повідомлення про невидачу за відповідь на таке повідомлення може стягуватися тарифна плата, що не перевищує 0,65 СПЗ. Якщо повідомлення торкається декількох посилок, що подаються одночасно в одному і тому ж закладі одним і тим же відправником і на адресу одного і того ж одержувача, така тарифна плата стягується лише один раз. У випадку передачі повідомлення по каналах електрозв'язку до неї додається відповідна тарифна плата.

4. Будь-яка посилка, що не підлягає доставці, повертається в країну місця проживання відправника. Умови повернення встановлені у Регламенті.

5. Якщо відправник відмовився від посилки, яка не могла бути видана адресату, то з цією посилкою Адміністрація призначення поводиться згідно зі своїм внутрішнім законодавством.

6. Із предметів, що містяться у посилці, негайно можуть бути продані без попереднього повідомлення та юридичних формальностей лише предмети, які можуть зазнавати швидкого псування або гниття. Продаж здійснюється на користь того, хто має на це право, і навіть у дорозі (у прямому і зворотному напрямках). Якщо продаж неможливий, зіпсовані або зогнилі предмети знищуються.

1. Відправник посилки може на умовах, встановлених у Конвенції, просити повернути її або змінити на ній адресу. Він повинен гарантувати оплату, яка може вимагатися за будь-яку нову пересилку.

2. Проте Адміністрації мають право не приймати заяв, зазначених у параграфі 1, якщо вони їх не приймають у своєму внутрішньому обігу.

3. По кожній заяві відправник повинен зробити оплату по тарифу на заяву про повернення, зміну або виправлення адреси, яка складає максимально 1,31 СПЗ. До цього тарифу додається відповідний тариф, якщо заява передається по каналах електрозв'язку.

1. Рекламації клієнтів приймаються протягом одного року, починаючи з наступного дня після подачі посилки. Протягом цього періоду рекламації приймаються з того моменту, коли про цю проблему сповіщає відправник або ж адресат. Проте, якщо рекламація відправника стосується невідправленої посилки і якщо передбачений строк направлення рекламації ще не вийшов, відправник повинен бути поінформований про цей строк.

2. Обробка рекламацій є безплатною. Проте, якщо на прохання клієнта рекламації пересилаються за допомогою засобів електрозв'язку або МПП, за них може стягуватися тарифна плата на суму, еквівалентну ціні замовленої послуги.

3. Кожна Адміністрація зобов'язана приймати рекламації щодо будь-якої посилки, яка подається у службах інших Адміністрацій.

4. На прості посилки та посилки з оголошеною цінністю повинні складатися окремі рекламації.

1. Поштова адміністрація країни за місцем подачі та Поштова адміністрація країни за місцем призначення мають право згідно із законодавством цих країн піддавати посилки митному контролю.

1. За посилки, що підлягають митному контролю у країні за місцем подачі, може стягуватися тарифна плата за подання до митниці розміром не більше 0,65 СПЗ за посилку. Як правило, тарифна оплата здійснюється при подачі посилки.

2. За посилки, що підлягають митному контролю у країні за місцем призначення, може стягуватися тарифна плата, яка не перевищує 3,27 СПЗ за посилку. Ця тарифна плата стягується лише за подання до митниці або за митний огляд відправлень, які обкладаються митними зборами або будь-яким іншим збором такого ж характеру. Якщо немає спеціальної домовленості, стягнення цієї тарифної плати проводиться у момент видачі посилки адресату. Проте, якщо мова йде про посилки без стягнення тарифної плати і зборів, тарифна плата за подання до митниці стягується Адміністрацією подачі на користь Адміністрації призначення.

1. Адміністраціям призначення дозволяється стягувати з адресатів будь-які збори, зокрема мито, яке нараховується на відправлення у країні призначення.

1. Поштові адміністрації відповідають за втрату, крадіжку або пошкодження посилок, за винятком випадків, передбачених у статті 27.

2. Адміністрації можуть також брати на себе відповідальність за ризик у випадку настання форс-мажорних обставин.

3. Відправник має право на відшкодування, що відповідає у принципі дійсній вартості втрати, крадіжки або пошкодження. Непрямі збитки або неодержані прибутки до уваги не беруться. Проте таке відшкодування не може ні в якому разі перевищувати:

3.1. за посилки з оголошеною цінністю суму оголошеної цінності у СПЗ;

3.2. за інші посилки суми, розраховані шляхом комбінування тарифу 40 СПЗ за посилку і тарифу 4,50 СПЗ за кг.

4. Адміністрації можуть домовлятися між собою про застосування у двосторонніх відносинах суми 130 СПЗ за посилку незалежно від її ваги.

5. Відшкодування розраховується за прейскурантом з переведенням у СПЗ вартості товарів того ж виду, який діяв у місцевості і в момент прийняття посилки до відправлення. За відсутністю прейскуранта відшкодування розраховується за звичайною вартістю товару, визначеною на тих же підставах.

6. Якщо відшкодування належить зробити за втрату, повне розкрадання або повне пошкодження посилки, відправник або, залежно від випадку, одержувач мають право, крім того, на відшкодування вже сплачених сум за тарифом, за винятком страхового збору; такий же порядок застосовується до відправлень, від одержання яких адресати відмовились внаслідок їхнього поганого стану, якщо тільки це сталося за вини поштової служби і спричиняє її відповідальність.

7. Якщо втрата, повне розкрадання або повне пошкодження є результатом форс-мажорних обставин, які не дають підстав для відшкодування, відправник має право на відшкодування сплачених сум за тарифом, за винятком страхового збору.

8. Відступаючи від положень параграфа 3, адресат має право на одержання відшкодування після того, як він одержав розкрадену або пошкоджену посилку.

9. Адміністрація за місцем подачі має право в своїй країні виплачувати відправникам за посилки з оголошеною цінністю відшкодування, передбачені її внутрішнім законодавством, якщо тільки вони не менше за тих, які вказані у параграфі 3.2. Те ж саме стосується й Адміністрації за місцем призначення, коли відшкодування виплачується адресату. Проте суми, зазначені у з 3.2, застосовуються у нижченаведених випадках:

9.1. у разі позову, пред'явленого відповідальній Адміністрації;

9.2. якщо відправник відмовляється від своїх прав на користь адресата чи навпаки.

1. Поштові адміністрації припиняють свою відповідальність за посилки, видані ними на умовах, що визначені їхніми внутрішніми правилами для відправлень тієї ж категорії. Проте відповідальність зберігається у таких випадках:

1.1. якщо розкрадання або пошкодження встановлено до вручення чи під час вручення посилки;

1.2. коли, якщо це дозволяється внутрішніми правилами, адресат або, у разі повернення посилки, відправник робить застереження при одержанні розкраденої чи пошкодженої посилки;

1.3. якщо адресат або, у разі повернення посилки, відправник, незважаючи на подану за правилами розписку, негайно заявляє Адміністрації, яка видала йому посилку, що він виявив пошкодження, і подає докази про те, що розкрадання і пошкодження не сталося після одержання ним посилки.

2. Поштові адміністрації не несуть відповідальності у таких випадках:

2.1. у випадках форс-мажорних обставин, якщо тільки на них не поширюється дія статті 26.2;

2.2. якщо вони не можуть відповісти про долю посилок внаслідок знищення службових документів у результаті дій форс-мажорних обставин і їхня відповідальність не доведена іншим чином;

2.3. якщо пошкодження було викликане помилкою чи недбалістю відправника або характером вкладення посилки;

2.4. за посилки, вкладення яких підпадають під заборону, передбачену у статті 18, і якщо тільки ці посилки були конфісковані або знищені компетентними органами у зв'язку з їх вкладеннями;

2.5. за посилки, що конфіскуються на підставі законодавства країни призначення, за повідомленням Адміністрації цієї країни;

2.6. якщо мова йде про посилки з хибно оголошеною цінністю, що перевищує фактичну вартість вкладення;

2.7. якщо відправник не подав жодної рекламації протягом одного року, починаючи з наступного дня від дня подачі відправлення;

2.8. якщо мова йде про посилки військовополонених та інтернованих цивільних осіб.

3. Поштові адміністрації не несуть жодної відповідальності за митні декларації, у якій би формі вони не були складені, і за рішення, що приймаються митними службами при перевірці відправлень, які підлягають митному контролю.

1. Відправник посилки несе відповідальність за всі пошкодження, завдані іншим поштовим відправленням внаслідок пересилання предметів, перевезення яких не дозволяється, або недодержання умов приймання.

2. Відправник несе відповідальність у тих же межах, що й Поштові адміністрації.

3. Приймання такої посилки установою за місцем подачі не звільняє відправника від відповідальності.

4. Проте відправник не несе відповідальності, якщо помилка або недбалість були допущені з боку Адміністрацій чи перевізників.

1. За умови права порушення позову проти відповідальної Адміністрації зобов'язання виплати відшкодування сум за тарифами і зборів покладається залежно від випадку на Адміністрацію за місцем подачі чи Адміністрацію за місцем призначення.

2. Відправник має право відмовитись від своїх прав на користь адресата. І навпаки, адресат має право відмовитись від своїх прав на користь відправника. Відправник або адресат може дозволити третій особі одержати відшкодування, якщо це дозволяється внутрішнім законодавством.

3. Адміністрація за місцем подачі або місцем призначення, залежно від випадку, має право виплачувати відшкодування заявнику замість Адміністрації, яка, беручи участь у перевезенні та будучи правильно поінформована, не прийняла остаточного рішення по справі і не довела до відома цих Адміністрацій по закінченні двомісячного строку:

3.1. що пошкодження, очевидно, є результатом дії форс-мажорних обставин;

3.2. що відправлення було затримано, конфісковано або знищено компетентним органом через вкладення або вилучено згідно із законодавством країни призначення.

4. Адміністрація за місцем подачі або місцем призначення, залежно від випадку, має також право виплачувати відшкодування заявнику в разі, якщо бланк рекламації був недостатньо заповнений і мав бути повернений для додаткової інформації, що призводить до перевищення строку, передбаченого у параграфі 3.

1. Якщо після виплати відшкодування посилка або частина посилки, що раніше вважалася загубленою, була знайдена, про це повідомляються відправник або адресат, залежно від випадку. Вони можуть одержати таку посилку у тримісячний строк за умови повернення одержаного ними раніше відшкодування. Якщо протягом цього строку відправник чи, у відповідному випадку, адресат не затребував посилку, тоді та ж сама процедура здійснюється по відношенню до іншої зацікавленої особи.

2. Якщо відправник та адресат відмовляються від одержання посилки, вона стає власністю Адміністрації або, у відповідному випадку, Адміністрацій, які зазнали збитків.

3. У разі подальшого виявлення посилки з оголошеною цінністю, вартість вкладення якої визнана меншою за суму виплаченого відшкодування, відправник або, залежно від випадку, адресат повинен повернути суму цього відшкодування. Посилка з оголошеною цінністю вручається йому незалежно від наслідків, що випливають з хибного об'явлення цінності.

1. Адміністрації за місцем призначення повинні встановлювати строк обробки поштових авіапосилок, адресованих у їхню країну. Цей строк, який збільшується на час, необхідний для проведення митного контролю, не повинен бути менш сприятливим ніж той, що застосовується у їхній внутрішній службі.

2. Адміністрації за місцем призначення повинні також встановлювати, по можливості, строк для обробки наземних посилок, адресованих у їхню країну.

3. Адміністрації за місцем подачі встановлюють цілі відносно якості обробки авіа- та наземних посилок, призначених за кордон, беручи за орієнтир строки, встановлені Адміністраціями за місцем призначення.

4. Адміністрації перевіряють фактичні результати у порівнянні з цілями, які вони поставили у сфері якості послуг.

1. Обмін посилками здійснюється на основі положень Регламенту.

1. Поки не буде доведено протилежне, відповідальність покладається на Поштову адміністрацію, яка, одержавши посилку без застережень і маючи у своєму розпорядженні всі регламентні засоби для проведення розслідування, не може встановити ні факту її видачі адресату, ні, у належному випадку, правильної передачі її іншій Адміністрації.

2. Якщо втрата, крадіжка чи пошкодження відбулися під час перевезення і неможливо встановити на території чи у службі якої країни це сталося, ці Адміністрації сплачують вартість пошкодження у рівних частинах. Проте, якщо мова йде про просту посилку і сума відшкодування не перевищує суму, яка розрахована у статті 26.3.2 для посилки вагою 1 кг, ця сума сплачується рівними частками Адміністраціями за місцем подачі і місцем призначення, за винятком проміжних Адміністрацій.

3. Щодо посилок з оголошеною цінністю, то відповідальність однієї Адміністрації по відношенню до інших Адміністрацій ні в якому разі не може перевищувати прийнятої нею межі оголошення цінності.

4. Якщо втрата, крадіжка чи пошкодження посилки з оголошеною цінністю сталися на території або у службі проміжної Адміністрації, яка не допускає до пересилання посилки з оголошеною цінністю або яка встановила максимум оголошення цінності нижчий за суму втрати, Адміністрація за місцем подачі сплачує збиток, не покритий проміжною Адміністрацією. Те ж саме правило застосовується, якщо сума збитку перевищує максимум оголошеної цінності, встановлений проміжною Адміністрацією.

5. Правило, передбачене у параграфі 4, застосовується також у випадку морського або повітряного перевезення, якщо втрата, крадіжка чи пошкодження сталися в службі Адміністрації, що відноситься до однієї з договірних сторін, яка не несе відповідальності, передбаченої для посилок з оголошеною цінністю. Проте за транзит посилок з оголошеною цінністю в закритих депешах ця Адміністрація несе відповідальність, яка передбачена для посилок без оголошеної цінності.

6. Митні та інші збори, анулювання яких не може бути досягнуто, сплачуються Адміністраціями, що відповідають за втрату, крадіжку чи пошкодження.

7. Адміністрація, що сплатила відшкодування, замінює в правах особу, яка одержала його, в межах суми такого відшкодування на випадок будь-якого можливого стягнення збитків з адресата або з відправника чи з третіх осіб.

1. На посилки, якими обмінюються дві Адміністрації між собою, поширюються сухопутні частки тарифу на вхідні посилки для кожної країни та на кожну посилку, розраховані шляхом комбінування орієнтовного тарифу за посилку та за кілограм, що вказані нижче:

Орієнтовний тариф:

- за посилку: 2,85 СПЗ;

- за кг ваги брутто депеші: 0,28 СПЗ.

2. Враховуючи вищенаведені орієнтовні тарифи, Адміністрації встановлюють свої сухопутні частки тарифу на вхідні посилки таким чином, щоб вони відповідали витратам їхніх служб.

3. Оплата за часткою тарифів, зазначених у параграфах 1 та 2, проводиться Адміністрацією країни за місцем подачі, лише якщо ця Угода не передбачає відхилень від цього принципу.

4. Сухопутні відрахування за вхідний обмін повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.

1. За посилки, якими обмінюються між собою дві Адміністрації або дві установи однієї і тієї ж країни за допомогою наземних служб однієї чи декількох інших Адміністрацій, на користь країн, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать нижчезазначені сухопутні відрахування за транзит, розраховані шляхом комбінування тарифу за посилку та тарифу за кілограм згідно із застосовуваними ступенями відстані:

2. Щодо посилок, які пересилаються відкритим транзитом, проміжним Адміністраціям дозволяється вимагати оплату за встановленою часткою тарифу 0,40 СПЗ за відправлення.

3. Частки тарифів, наведені у параграфах 1 і 2, оплачуються Адміністрацією країни за місцем подачі, якщо ця Угода не передбачає відхилень від такого принципу.

4. Рада Поштової експлуатації уповноважена переглядати і змінювати таблиці, наведені у параграфі 1, у період між двома конгресами. Перегляд, який може бути здійснений відповідно до методології, яка забезпечує справедливе відшкодування Адміністраціям, що здійснюють операції по транзиту, повинен грунтуватися на представлених і надійних фінансових і економічних даних. Рішення про можливу зміну вступає в силу з дати, визначеної Радою поштової експлуатації.

5. Жодна частка сухопутного тарифу на транзит не належить до оплати за:

5.1. перевантаження авіадепеш між двома аеропортами, що обслуговують одне і те ж місто;

5.2. перевезення цих депеш між аеропортом, що обслуговує місто, і складом, що знаходиться у цьому ж місті, і повернення цих же самих депеш з метою їх досилання.

1. Кожній країні, що бере участь у морських перевезеннях посилок, дозволяється стягувати оплату морських часток, зазначених у таблиці, наведеній у параграфі 2. Ці частки оплачує Адміністрація країни за місцем подачі, якщо тільки ця Угода не передбачає відхилень від цього принципу.

2. За кожне морське перевезення, що використовується, морська частка тарифу розраховується шляхом комбінування тарифу за посилку і тарифу за кілограм, як це вказано в нижченаведеній таблиці, відповідно до застосовуваного ступеня відстані:

3. Адміністрації мають право підвищувати максимально на 50 % морську частку тарифу, розраховану відповідно до статті 36.2. Навпаки, вони можуть знижувати її на свій розсуд.

4. Рада Поштової експлуатації уповноважена переглядати і змінювати таблиці, наведені у параграфі 2, у період між двома Конгресами. Перегляд, який може бути здійснений згідно з методологією, яка забезпечує справедливе відшкодування Адміністраціям, що здійснюють операції по транзиту, повинен грунтуватися на представлених і надійних фінансових та економічних даних. Рішення про можливу зміну вступає в силу з дати, визначеної Радою поштової експлуатації.

1. Частки тарифів належать заінтересованим Адміністраціям, як правило, за кожну посилку.

2. За службові посилки та посилки військовополонених і цивільних інтернованих осіб не стягується плата жодних часток тарифу, за винятком витрат на повітряне перевезення авіапосилок.

1. Основний тариф, який повинен застосовуватися при оплаті рахунків між Адміністраціями за повітряні перевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він обчислюється Міжнародним бюро згідно з формулою, наведеного у Виконавчому Регламенті Конвенції.

2. Перевантаження під час пересилання в одному і тому ж аеропорту, які послідовно перевозяться декількома окремими повітряними службами авіапосилок, здійснюється без оплати.

3. Обчислення витрат на повітряне перевезення закритих депеш та авіапосилок, що пересилаються відкритим транзитом, наведено у Регламенті.

1. Положення щодо надання відомостей про виконання поштової служби, зберігання документів та бланків, що використовуються, містяться у Регламенті.

1. Адміністрації країн, які беруть участь у цій Угоді і обмінюються посилками з Адміністраціями країн, які не беруть у ній участі, за відсутності заперечень з боку останніх дозволяють Адміністраціям усіх країн, які приєдналися до цієї Угоди, користуватися цими зв'язками.

Для всіх випадків, що чітко не передбачені цією Угодою, застосовується Конвенція.

1. Пропозиції, що вносяться на розгляд Конгресу і стосуються даної Угоди та її Регламенту, вступають у силу, якщо вони схвалені більшістю присутніх та голосуючих країн-членів, які беруть участь в Угоді. Принаймні половина цих країн-членів, що представлені на Конгресі, повинна бути присутньою під час голосування.

2. Пропозиції, що стосуються Виконавчого Регламенту цієї Угоди та подані Конгресом Раді поштової експлуатації для ухвалення рішень або внесені під час періоду між двома конгресами, набувають чинності, якщо вони схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, що підписали цю Угоду.

3. Пропозиції, які внесені в період між двома конгресами і стосуються цієї Угоди, набувають чинності, якщо вони ухвалені:

3.1. двома третинами голосів, при цьому принаймні половиною країн-членів, що підписали Угоду та дали відповідь на консультацію, якщо вони мають намір або додати нові положення, або змінити по суті статті цієї Угоди та її Заключного протоколу;

3.2. більшістю голосів, якщо мова йде про:

3.2.1. тлумачення положень цієї Угоди та її Заключного протоколу;

3.2.2. зміни редакційного характеру актів, перелічених у з 3.2.1.

4. Незважаючи на положення, передбачені у параграфі 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою зміною, має право представляти Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, в якій вказано про неможливість для неї прийняти цю зміну і яка має бути представлена у дев'яностоденний строк від моменту повідомлення про таку зміну.

1. Ця Угода набуває чинності 1 січня 1996 р. і є чинною до набуття чинності актами наступного Конгресу.

На посвідчення цього повноважні представники урядів країн, що домовляються, підписали цю Угоду в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія примірника буде передана кожній країні урядом країни проведення Конгресу.