Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та учбових ступенів у державах регіону Європи

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

ПРЕАМБУЛА

Держави Європейського регіону, Сторони цієї Конвенції,

Пам’ятаючи, що, як неодноразово зазначалося Генеральною конференцією ЮНЕСКО у своїх резолюціях щодо європейського співробітництва, "розвиток співробітництва між державами у галузі освіти, науки, культури та комунікації, відповідно до принципів, викладених у Статуті ЮНЕСКО, відіграє важливу роль у сприянні миру та міжнародному взаєморозумінню",

Усвідомлюючи тісний зв’язок, який існує між їхніми культурами, незважаючи на різноманіття мов і відмінності в економічних і соціальних системах, і, бажаючи зміцнити співробітництво у галузі освіти та професійної підготовки в інтересах добробуту та постійного процвітання своїх народів,

Нагадуючи, що держави, які зустрілися у Гельсінкі, у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва у Європі (1 серпня 1975 р.) висловили свій намір "поліпшити доступ на взаємоприйнятних умовах для студентів, викладачів і вчених держав-учасниць до освітніх, культурних та наукових установ одна одної... зокрема шляхом... досягнення взаємного визнання ступенів і дипломів у вищій освіті або через урядові угоди у разі необхідності, або через прямі домовленості між університетами та іншими закладами вищої освіти і науково-дослідними установами", а також "сприяти більш точному аналізу проблем порівняння та еквівалентності ступенів і дипломів у вищій освіті",

Нагадуючи, що для того, щоб сприяти досягненню цих цілей більшість Держав-підписантів вже уклали між собою двосторонні або міжрегіональні угоди щодо еквівалентності або визнання дипломів; але, бажаючи продовжувати та активізувати свої зусилля на двосторонньому та субрегіональному рівнях, поширити своє співробітництво в цій галузі на весь Європейський регіон,

Переконані в тому, що велике розмаїття систем вищої освіти в Європейському регіоні становить винятково багате культурне надбання, яке слід зберегти, і, бажаючи дати можливість усім народам повною мірою скористатися цим багатим культурним надбанням шляхом полегшення доступу громадянам кожної Держави-підписанта до освітніх ресурсів інших Держав-підписантів, зокрема, дозволяючи їм продовжувати освіту у закладах вищої освіти цих інших Держав,

Вважаючи, що слід при допуску до наступних етапів навчання застосовувати концепцію визнання навчання, яка в перспективі соціальної та міжнародної мобільності дозволяє оцінити досягнутий рівень освіти з урахуванням набутих знань, підтверджених дипломами та ступенями, а також інших відповідних кваліфікацій кожного в тій мірі, в якій вони можуть бути позитивно оцінені компетентними органами,

Вважаючи, що визнання всіма Державами-підписантами навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів, отриманих чи присвоєних у будь-якій із них, спрямоване на розвиток міжнародної мобільності осіб та обмін ідеями, знаннями та науково-технічним досвідом, і що було б бажано приймати іноземних студентів до закладів вищої освіти за умови, що визнання їхнього навчання або дипломів ніколи не надаватиме їм більших прав, ніж тих, якими користуються національні студенти,

Відзначаючи, що це визнання є однією з умов, необхідних для:

1. Сприяння якомога ефективнішому використанню наявних на їхніх територіях засобів освіти,

2. Забезпечення більшої мобільності викладачів, студентів, дослідників і фахівців,

3. Полегшення труднощів, з якими стикаються після повернення особи, які пройшли підготовку або отримали освіту за кордоном,

Бажаючи забезпечити якнайширше визнання навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів, беручи до уваги принципи просування освіти протягом усього життя, демократизації освіти, а також прийняття та застосування освітньої політики, яка дозволяє структурні, економічні, технологічні та соціальні зміни і адаптовані до культурного контексту кожної країни,

Сповнені рішучості санкціонувати та організувати їхню майбутню співпрацю в цих питаннях за допомогою конвенції, яка стане відправною точкою для узгоджених динамічних дій, вжитих, зокрема, за допомогою національного, двостороннього, субрегіонального та багатостороннього механізму, який уже існує або може бути визнаний необхідним,

Пам’ятаючи, що кінцева мета, визначена Генеральною конференцією Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, полягає в "підготовці Міжнародної конвенції про визнання та валідність ступенів, дипломів і сертифікатів, виданих чи присвоєних закладами вищої освіти та дослідницькими установами в усіх державах", домовилися про таке:

1. Для цілей цієї Конвенції "визнання" іноземного сертифіката, диплома або ступеня у вищій освіті означає визнання його валідним компетентними органами Держав-підписантів та надання його власнику прав, якими користуються особи з національним сертифікатом, дипломом або ступенем, з якими іноземний сертифікат визнається як сумісний. Визнання відбувається наступним чином:

(а) Визнання сертифіката, диплома або ступеня з метою вступу або продовження навчання на вищому рівні дозволить його власнику вступати до закладів вищої освіти і науково-дослідних установ будь-якої Держави-підписанта на рівних правах з власниками аналогічного сертифіката, диплома або ступеня, виданих чи присвоєних у відповідній Державі. Таке визнання не звільняє власника іноземного сертифіката, диплома чи ступеня від дотримання умов (крім умов, що стосуються наявності диплома), які можуть вимагатися для вступу до відповідного закладу вищої освіти чи дослідницької установи приймаючої держави.

(б) Визнання іноземного сертифіката, диплома або ступеня з метою професійної діяльності є визнанням професійної підготовки власника до практики відповідної професії, однак без шкоди правовим і професійним правилам або процедурам, що діють у відповідних Державах-підписантах. Таке визнання не звільняє власника іноземного сертифіката, диплома чи ступеня від дотримання будь-яких інших умов для практики відповідної професії, які можуть бути встановлені компетентними державними чи професійними органами.

(в) Визнання сертифіката, диплома чи ступеня не повинно, однак, надавати його власнику більше прав в іншій Державі, ніж він мав би в країні, в якій було видано сертифікат, диплом або присвоєно ступінь.

2. Для цілей цієї Конвенції "часткове навчання" означає періоди навчання або підготовки, які, хоча і не становлять повного курсу, є такими, що значно сприяють набуттю знань або навичок.

1. Спільними діями Держави-підписанти мають намір сприяти активному співробітництву всіх держав Європейського регіону справі миру та міжнародного взаєморозуміння, а також розвитку ефективнішої співпраці з іншими державами - членами ЮНЕСКО щодо кращого використання їхнього освітнього, технологічного та наукового потенціалу.

2. Держави-підписанти урочисто заявляють про свою тверду рішучість тісно співпрацювати в рамках свого законодавства та конституційних норм, а також у рамках чинних міжурядових угод для того, щоб:

(а) Забезпечити, в інтересах Держав-підписантів, і відповідно до їхньої загальної політики щодо надання освіти та адміністративних процедур, найкращого використання їхніх наявних освітніх і дослідницьких ресурсів і з цією метою:

(i) зробити свої заклади вищої освіти якомога доступнішими для студентів або дослідників із будь-якої Держави-підписанта;

(ii) визнавати навчання, сертифікати, дипломи та ступені таких осіб,

(iii) вивчити можливість розробки та прийняття аналогічної термінології та критеріїв оцінювання, які б полегшили застосування системи, яка забезпечувала б порівняння кредитів, навчальних предметів та сертифікатів, дипломів і ступенів;

(iv) застосовувати динамічний підхід у питаннях вступу на наступні етапи навчання, беручи до уваги отримані знання, підтверджені сертифікатами, дипломами та ступенями, а також інші відповідні кваліфікації особи, якщо вони можуть бути прийнятними для компетентних органів;

(v) прийняти гнучкі критерії для оцінювання часткового навчання на основі досягнутого освітнього рівня та змісту пройдених курсів, беручи до уваги міждисциплінарний характер знань на вищому освітньому рівні;

(vi) покращити систему обміну інформацією щодо визнання навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів;

(б) Постійно вдосконалювати освітні програми у Державах-підписантах і методи планування та розвитку вищої освіти на основі не лише вимог до економічного, соціального та культурного розвитку, політики кожної держави, а також цілей, викладених у рекомендаціях, розроблених компетентними органами Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури щодо постійного покращення якості освіти, сприяння безперервній освіті та демократизації освіти, а також цілей всебічного розвитку людської особистості та розуміння, толерантності і дружби між народами та взагалі всіх цілей, що стосуються прав людини, покладених на освіту Загальною декларацією прав людини та Міжнародними пактами ООН про права людини та Конвенцією ЮНЕСКО проти дискримінації в освіті.

(в) Сприяти регіональному та міжнародному співробітництву для вирішення "проблем порівняння та еквівалентності ступенів та дипломів у вищій освіті"... а також для визнання навчання та дипломів.

3. Держави-підписанти погоджуються вживати всіх можливих заходів на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях, зокрема за допомогою двосторонніх, субрегіональних, регіональних чи інших угод, домовленостей між університетами чи іншими закладами вищої освіти та домовленостей з компетентними національними чи міжнародними організаціями та іншими органами з метою поступового досягнення відповідними компетентними органами цілей, визначених у цій статті.

1. Держави-підписанти, на додаток до будь-яких зобов’язань урядів, погоджуються вживати всіх можливих заходів з метою заохочення відповідних компетентних органів до визнання, як визначено в пункті 1 Статті 1, атестатів про закінчення середньої школи та інших дипломів, виданих в інших Державах-підписантах, які надають доступ до вищої освіти з метою надання можливості її власникам навчатися у закладах вищої освіти, розташованих на відповідних територіях Держав-підписантів.

2. Проте, без шкоди для положень пункту 1(a) Статті 1, вступ до певного закладу вищої освіти також може залежати від наявності місць і рівня володіння мовою, необхідного для того, щоб успішно навчатися.

1. Держави-підписанти, на додаток до будь-яких зобов’язань урядів, погоджуються вживати всіх можливих заходів для того, щоб заохочувати компетентні органи:

(a) визнавати, як визначено в пункті 1 Статті 1, сертифікати, дипломи та ступені з метою надання можливості їхнім власникам продовжувати навчання і підготовку та проводити дослідження у своїх закладах вищої освіти;

(б) визначати, наскільки це можливо, процедуру, згідно з якою можна було б визнавати часткову освіту, здобуту у закладах вищої освіти інших Держав-підписантів, для продовження навчання.

2. Положення пункту 2 Статті 3 застосовуються до випадків, передбачених цією статтею.

Держави-підписанти, на додаток до будь-яких зобов’язань урядів, погоджуються вживати всіх можливих заходів для того, щоб заохочувати відповідні компетентні органи визнавати сертифікати, дипломи або ступені, видані або присвоєні компетентними органами інших Держав-підписантів з метою здійснення професійної діяльності відповідно до пункту 1(б) Статті 1.

У випадках, коли прийом до навчальних закладів на території Держави-підписанта знаходиться поза контролем цієї держави, вона надсилає текст цієї Конвенції відповідним навчальним закладам і всіляко прагне визнання останніми принципів, викладених у розділах II та III цієї Конвенції.

1. Вважаючи, що визнання поширюється на навчання, сертифікати, дипломи або ступені, видані або присвоєні навчальними закладами, які визнані компетентними органами Держави-підписанта, що видала дипломи або присвоїла ступені, положення статей 3, 4 і 5 можуть стосуватися будь-якої особи, яка пройшла навчання або отримала такі сертифікати, дипломи чи ступені, незалежно від національності, політичного чи юридичного статусу цієї особи.

2. На будь-якого громадянина Держави-підписанта, який отримав на території держави, яка не є учасником Конвенції, один або кілька дипломів, сертифікатів або ступенів, подібних до тих, що визначені у статтях 3, 4 та 5, можуть поширюватися відповідні положення зазначених статей за умови, що його сертифікати, дипломи чи ступені були визнані у своїй країні та у країні, у якій даний громадянин бажає продовжувати своє навчання.

Держави-підписанти зобов’язуються працювати над досягненням цілей, визначених у Статті 2, і докладати всіх зусиль для забезпечення виконання зобов’язань, викладених у Статтях 3, 4, 5 і 6 за допомогою:

(a) національних органів;

(б) регіональних комітетів, визначених у Статті 10;

(в) двосторонніх або субрегіональних органів.

1. Держави-підписанти визнають, що досягнення цілей і виконання зобов’язань, визначених у цій Конвенції, вимагатиме на національному рівні тісної співпраці та координації зусиль великої кількості національних органів влади, як урядових так і неурядових, зокрема університетів, атестаційних органів та інших закладів освіти. Тому вони погоджуються доручити вивчення проблем, пов’язаних із застосуванням цієї Конвенції, відповідним національним органам, з якими будуть пов’язані всі зацікавлені сектори та які матимуть повноваження пропонувати відповідні рішення. Крім того, Держави-підписанти вживатимуть усіх можливих заходів, необхідних для прискорення ефективного функціонування цих національних органів.

2. Держави-підписанти співпрацюють із компетентними органами іншої Держави-підписанта, зокрема, надаючи їм можливість збирати всю інформацію, яка є корисною в їхній діяльності, стосовно навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті.

3. Кожен національний орган повинен мати у своєму розпорядженні необхідні засоби, які дозволять йому збирати, обробляти та зберігати всю інформацію, яка йому потрібна в його діяльності, стосовно навчання, дипломів і ступенів у вищій освіті, або негайно отримувати інформацію, яка йому потрібна, від окремого національного центру документації.

1. Регіональний комітет, що складається із представників урядів Держав-підписантів, засновується. Його Секретаріат підпорядковується Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

2. Держави Європейського регіону, які не є учасниками Конвенції, які були запрошені взяти участь у Дипломатичній конференції, якій доручено прийняти цю Конвенцію, зможуть брати участь у засіданнях Регіонального комітету.

3. На Регіональний комітет покладено завдання стежити за виконанням цієї Конвенції. Він отримує та розглядає періодичні звіти, які Держави-підписанти надсилають йому про досягнутий прогрес і перешкоди, з якими вони стикаються при застосуванні Конвенції, а також дослідження, проведені його Секретаріатом щодо зазначеної Конвенції. Держави-підписанти зобов’язуються подавати звіт до Комітету не рідше одного разу на два роки.

4. Регіональний комітет у відповідних випадках надсилає Державам-підписантам рекомендації загального чи індивідуального характеру щодо застосування цієї Конвенції.

1. Регіональний комітет обирає голову на кожну сесію та приймає свої Положення Регламенту. Він збирається на чергову сесію принаймні кожних два роки. Комітет збирається вперше через три місяці після здачі на зберігання шостого документа про ратифікацію або приєднання.

2. Секретаріат Регіонального комітету готує порядок денний засідань Комітету, відповідно до доручень, які він отримує від Комітету, та Положень Регламенту. Це допоможе національним органам отримати інформацію, необхідну їм у їхній діяльності.

1. Держави-підписанти обмінюються інформацією та документацією, що стосується навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів у вищій освіті.

2. Вони докладають зусиль для того, щоб сприяти розвитку методів і механізмів для збору, обробки, класифікації та розповсюдження всієї необхідної інформації, що стосується визнання навчання, сертифікатів, дипломів і ступенів у вищій освіті, беручи до уваги також існуючі методи та механізми, а також інформацію, зібрану національними, регіональними, субрегіональними та міжнародними органами, зокрема Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Регіональний Комітет вживає всіх необхідних заходів для залучення до своїх зусиль компетентних міжнародних урядових і неурядових організацій з метою забезпечення якомога повнішого застосування цієї Конвенції. Це особливо стосується міжурядових установ і агенцій, на яких покладено відповідальність за застосування субрегіональних конвенцій або угод щодо визнання дипломів і ступенів у державах, що належать до Європейського регіону.

Положення цієї Конвенції поширюються на навчання в будь-якому закладі вищої освіти підконтрольному Державі-підписанту, на сертифікати, дипломи і ступені, отримані чи присвоєні у будь-якому закладі вищої освіти, навіть якщо цей заклад знаходиться поза межами її території, за умови, що компетентні органи Держави-підписанта, в якій розташована установа, не заперечують.

Ця Конвенція відкрита для підписання та ратифікації державами Європейського регіону, які були запрошені взяти участь у дипломатичній конференції, якій доручено прийняти цю Конвенцію, а також Ватиканом.

1. Іншим державам, які є членами Організації Об’єднаних Націй, однієї зі спеціалізованих установ або Міжнародного агентства з атомної енергії, або які є сторонами Статуту Міжнародного Суду, може бути дозволено приєднатися до цієї Конвенції.

2. Будь-яке прохання з цього приводу надсилається Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, який передає його Державам-підписантам не менше, ніж за 3 місяці до засідання спеціального комітету, про який йдеться у пункті 3 цієї статті.

3. Держави-підписанти збираються на засідання спеціального комітету, до складу якого входить по одному представнику від кожної Держави-підписанта уповноважених своїм урядом розглядати такий запит. У таких випадках рішення комітету приймається більшістю у дві третини голосів Держав-підписантів.

4. Ця процедура застосовується лише тоді, коли Конвенція буде ратифікована щонайменше 20 державами, про які йдеться у Статті 15.

Ратифікація цієї Конвенції або приєднання до неї здійснюється шляхом здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Ця Конвенція набирає чинності через місяць після здачі на зберігання п’ятої ратифікаційної грамоти, але виключно щодо держав, які здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти. Для кожної іншої держави вона набирає чинності через місяць після того, як ця держава здасть на зберігання свою ратифікаційну грамоту або документ про приєднання.

1. Держави-підписанти мають право денонсувати цю Конвенцію.

2. Письмове повідомлення про денонсацію подається Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

3. Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після отримання документа про денонсацію. Однак особи, які навчаються на підставі положень цієї Конвенції на території Держави що денонсує Конвенцію, зможуть завершити навчання, яке вони розпочали.

Генеральний директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури інформує Держави-підписанти та інші держави, про які йдеться в Статтях 15 і 16, а також Організацію Об’єднаних Націй про депонування всіх ратифікаційних грамот або документів про приєднання, про які йдеться у Статті 17, та про денонсації, передбачені Статтею 19 цієї Конвенції.

Відповідно до статті 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй ця Конвенція реєструється в Секретаріаті Організації Об’єднаних Націй на вимогу Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО представники, що підписалися нижче, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Парижі 21 грудня 1979 року англійською, французькою, російською та іспанською мовами, причому всі чотири тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який зберігається в архіві Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Завірена копія надсилається всім державам, зазначеним у Статтях 15 і 16, а також Організації Об’єднаних Націй.

Конвенцію підписали представники:

Народної Соціалістичної Республіки Албанії

Федеративної Республіки Німеччини

Австрійської Республіки

Королівства Бельгії

Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки

Народної Республіки Болгарії

Канади

Республіки Кіпр

Данії

Іспанії

Сполучені Штати Америки

Фінляндської Республіки

Французької Республіки

Грецької Республіки

Угорської Народної Республіки

Ірландії

Ісландії

Ізраїлю

Італійської Республіки

Великого герцогства Люксембург

Мальти

Князівства Монако

Норвегії

Королівства Нідерландів

Польської Народної Республіки

Португалії

Німецької Демократичної Республіки

Соціалістичної Республіки Румунії

Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Ватикану

Швеції

Швейцарської Конфедерації

Чехословацької Соціалістичної Республіки

Турецької Республіки

Української Радянської Соціалістичної Республіки

Союзу Радянських Соціалістичних Республік

Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії

Республіки Сан-Марино

Завірена копія

Париж,

Юридичний радник

Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури