Конвенція
про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники
Статус Конвенції див.
Дата підписання: 21 травня 1974 року
Дата набуття чинності: 25 серпня 1979 року
Договірні Держави,
Усвідомлюючи, що використання супутників для розповсюдження несучих програми сигналів швидко розвивається як за своїми масштабами, так і за географічним охопленням;
Стурбовані відсутністю всесвітньої системи попередження розповсюдження органами-розповсюджувачами несучих програми сигналів, що передаються через супутники, які не призначалися для цих органів-розповсюджувачів, і що ця відсутність, напевне, перешкоджатиме використанню зв'язку за допомогою супутників;
Визнаючи у зв'язку з цим важливість інтересів авторів, акторів-виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення;
Переконані у тому, що має бути створено міжнародну систему, відповідно до якої буде забезпечено заходи запобігання розповсюдження органами-розповсюджувачами несучих програми сигналів, що передаються через супутники, які не призначалися для цих органів-розповсюджувачів;
Усвідомлюючи необхідність у тому, щоб жодним чином не завдати шкоди тим міжнародним угодам, які вже набули чинності, включаючи Міжнародну конвенцію електрозв'язку і додані до цієї Конвенції Регламенти радіозв'язку і, зокрема, жодним чином не перешкодити широкому прийняттю Римської конвенції від 26 жовтня 1961 року, яка передбачає захист акторів-виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення,
домовилися про таке:
Для цілей цієї Конвенції:
(i) "сигнал" - створювана за допомогою електронних засобів несуча частота, здатна передавати програми;
(ii) "програма" - сукупність матеріалів, отримуваних безпосередньо або у запису, що складаються з зображень, звуків або зображень і звуків, що передається через сигнали з метою наступного розповсюдження;
(iii) "супутник" - будь-який пристрій, що знаходиться у позаземному просторі, здатний передавати сигнали;
(iv) "випромінюваний сигнал", або "сигнал, випромінюваний" є будь-яким сигналом, що несе програми, який іде на супутник або через нього;
(v) "вторинний сигнал" - сигнал, отримуваний шляхом перетворення технічних характеристик випромінюваного сигналу з проміжними записами або без них;
(vi) "орган-джерело" - фізична або юридична особа, що визначає, які програми нестимуть випромінювані сигнали;
(vii) "орган-розповсюджувач" - фізична або юридична особа, що вирішує, чи повинна мати місце передача вторинних сигналів широкій публіці або будь-якій її частині;
(viii) "поширення" - дія, шляхом якої орган-розповсюджувач передає вторинні сигнали широкій публіці або будь-якій її частині.
(1) Кожна з Договірних Держав бере на себе зобов'язання вживати відповідних заходів по запобіганню розповсюдженню на своїй або зі своєї території будь-якого сигналу, що несе програми, будь-яким органом-розповсюджувачем, для якого сигнал, що переданий на супутник або проходить через нього, не призначається. Це зобов'язання застосовується у тому разі, коли орган-джерело підпадає під юрисдикцію іншої Договірної Держави і коли поширюваний сигнал є вторинним сигналом.
(2) У будь-якій Договірній Державі, у якій вжиття заходів, згаданих у пункті (1) цієї статті, обмежене у часі, тривалість такого періоду встановлюється законодавством цієї держави. Генеральний Секретар Організації Об'єднаних Націй повинен письмово інформуватися щодо тривалості цього періоду у момент ратифікації, прийняття або приєднання або ж, у разі подальшого набуття чинності національним законом або його зміни, протягом шести місяців після набуття чинності такого закону або його зміни.
(3) Зобов'язання, передбачені у Статті 2, пункт (1), не застосовуються до розповсюдження вторинних сигналів, отриманих від сигналів, які вже було розповсюджено органом-розповсюджувачем, для якого ці сигнали призначалися.
Ця Конвенція не застосовується, коли передавані сигнали йдуть від органу-джерела або за його дорученням і випромінюються через супутники для безпосереднього прийому широкою публікою.
Жодна Договірна Держава не зобов'язана вживати заходів, передбачених у Статті 2 (1), якщо сигнал, розповсюджуваний на її території органом-розповсюджувачем, для якого сигнал не призначався:
i) несе короткі витяги з передаваної за допомогою сигналів програми, що містять повідомлення про поточні події, але тільки в тому обсязі, який виправдано інформаційною метою таких витягів, або
ii) несе як цитати короткі витяги з передаваної сигналами програми за умови, що такі цитати відповідають чесній практиці і виправдані інформаційними цілями таких цитат, або
iii) несе передавану сигналами програму, враховуючи, що розповсюдження ведеться винятково з метою просвіти, у тому числі для освіти дорослих, або з метою наукових досліджень там, де згадана територія є Договірною Державою, що розглядається як країна, що розвивається, відповідно до встановленої практики Організації Об'єднаних Націй.
Жодна Договірна Держава не зобов'язана застосовувати цю Конвенцію щодо будь-якого сигналу, переданого до того, як ця Конвенція набуде чинності стосовно цієї держави.
Ця Конвенція у жодному разі не може тлумачитися як така, що обмежує або завдає шкоди захисту, що надається авторам, акторам-виконавцям, виробникам фонограм або органам мовлення у силу національного законодавства або міжнародних угод.
Ця Конвенція у жодному разі не може тлумачитися як така, що обмежує право будь-якої Договірної Держави застосовувати її національне законодавство для запобігання зловживанню з боку монополій.
(1) За винятком положень пунктів (2) і (3) цієї Статті, ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.
(2) Будь-яка Договірна Держава може на основі свого національного законодавства на 21 травня 1974 року шляхом письмової нотифікації, депонованої у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, заявити, що для її цілей слова "коли орган-джерело підпадає під юрисдикцією іншої Договірної Держави" у Статті 2 (1) слід розглядати як ситуацію, "коли передаваний сигнал передається з території іншої Договірної Держави".
(3) (a) Будь-яка Договірна Держава, яка на 21 травня 1974 року обмежує або заперечує охорону стосовно розповсюдження сигналів, що несуть програми, через проводи, кабелі та інші подібні канали зв'язку серед широкої публіки, може шляхом письмової нотифікації, депонованої у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, заявити, що в тому обсязі і у тій тривалості, у яких національне законодавство обмежує і заперечує охоронні заходи, воно не застосовуватиме цю Конвенцію для такого розповсюдження;
(b) Будь-яка Договірна Держава, яка депонувала нотифікацію відповідно до підпункту (a), повинна письмово повідомити Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй про будь-які зміни у національному законодавстві протягом шести місяців після набуття ними чинності, у результаті яких положення, що міститься у даному підпункті, стає або незастосовним, або обмеженішим за своїм обсягом.
(1) Ця Конвенція депонується у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Вона залишається відкритою для підписання до 31 березня 1975 року будь-якою державою, що є членом Організації Об'єднаних Націй, однієї з її спеціалізованих установ, Міжнародного агентства з атомної енергії або учасником Статуту Міжнародного Суду.
(2) Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю державами, що її підписали. Її буде відкрито для приєднання держав, згаданих у пункті (1) цієї Статті;
(3) Ратифікаційні грамоти, акти про прийняття або про приєднання буде депоновано у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.
(4) При цьому мається на увазі, що у той момент, коли держава стає зв'язаною цією Конвенцією, вона має бути у змозі, згідно зі своїм національним законодавством, втілювати у життя положення цієї Конвенції.
(1) Ця Конвенція набуде чинності через три місяці після депонування п'ятої ратифікаційної грамоти, акта про прийняття або про приєднання.
(2) Ця Конвенція набуває чинності для кожної держави, яка ратифікує або прийме цю Конвенцію, або приєднається до неї після депонування п'ятої ратифікаційної грамоти, акта про прийняття або про приєднання, через три місяці після депонування її грамоти або акта.
(1) Кожна Договірна Держава може денонсувати цю Конвенцію шляхом письмової нотифікації на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.
(2) Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після одержання нотифікації, згаданої у пункті (1) цієї Статті.
(1) Ця Конвенція підписується у єдиному примірнику англійською, іспанською, російською і французькою мовами; всі чотири тексти мають однакову силу.
(2) Після консультації з заінтересованими урядами Генеральним Директором Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і Генеральним Директором Всесвітньої організації інтелектуальної власності буде вироблено офіційні тексти арабською, голландською, італійською, німецькою і португальською мовами.
(3) Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє державам, вказаним у пункті (1) Статті 9, а також Генеральному Директорові Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, Генеральному Директорові Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Генеральному Директорові Міжнародної організації праці і Генеральному Секретареві Міжнародного союзу електрозв'язку:
i) про підписання цієї Конвенції;
ii) про депонування ратифікаційних грамот, актів про прийняття або про приєднання;
iii) про дату набуття чинності цією Конвенцією згідно з пунктом (1) Статті 10;
iv) про депонування будь-яких нотифікацій, вказаних у пункті (2) Статті 2 або у пунктах (2) і (3) Статті 8, разом з їх текстами;
v) про одержання нотифікацій про денонсацію.
(4) Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надішле по дві завірені копії цієї Конвенції всім державам, указаним у пункті (1) Статті 9.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.
ВЧИНЕНО у Брюсселі двадцять першого травня 1974 року.