Конвенція Організації Обєднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці

1. Африканські країни - Сторони Конвенції координують підготовку, обговорення і здійснення національних, субрегіональних і регіональних програм дій. Вони можуть належним чином заохочувати до цього процесу інші Сторони і відповідні міжурядові і неурядові організації.

2. Мета такої координації полягає у забезпеченні того, щоб фінансове і технічне співробітництво здійснювалося у відповідності з положеннями Конвенції, а також у забезпеченні необхідної безперервності у галузі використання і розподілу ресурсів.

3. Африканські країни - Сторони Конвенції організують на соціальному, субрегіональному і регіональному рівнях процеси консультацій. Ці процеси консультацій можуть:

а) слугувати форумом для обговорення і укладення угод про партнерство, що грунтуються на національних, субрегіональних і регіональних програмах дій; та

б) визначати внесок африканських країн - Сторін Конвенції і інших членів консультативних груп до програм і визначати пріоритети і розглядати домовленості щодо критеріїв здійснення і оцінки, а також умови фінансування процесу здійснення.

4. Постійний секретаріат може на прохання африканських країн - Сторін Конвенції на виконання статті 23 Конвенції сприяти організації такого процесу консультацій шляхом:

а) надання консультацій щодо організації заходів із забезпечення ефективного процесу консультацій, виходячи з досвіду подібних заходів;

б) надання інформації відповідним двостороннім і багатостороннім закладам щодо консультативних нарад чи консультативних процесів і заохочення їх активної участі; та

в) надання іншої інформації, яка може бути доцільною для організації чи вдосконалення заходів із проведення консультацій.

5. Субрегіональні і регіональні координаційні органи, зокрема:

а) рекомендують внесення відповідних коректив до домовленостей про партнерство;

б) забезпечують контроль і оцінку процесу здійснення затверджених субрегіональних і регіональних програм і звітують доповідь з цього питання; та

в) добиваються забезпечення ефективного зв'язку і співробітництва між африканськими країнами - Сторонами Конвенції.

6. Участь в консультативних групах залежно від обставин, відкрито для урядів, заінтересованих груп і донорів, відповідних органів, фондів і програм системи Організації Об'єднаних Націй, відповідних субрегіональних і регіональних організацій і представників відповідних неурядових організацій. Учасники кожної консультативної групи визначають умови управління нею і її функціонування.

7. На виконання статті 14 Конвенції розвинуті країни - Сторони Конвенції можуть розвивати, за своєю власною ініціативою, неофіційний процес консультацій і координації між собою на національному, субрегіональному і регіональному рівнях і, на прохання тієї чи іншої ураженої африканської країни - Сторони Конвенції чи відповідної субрегіональної чи регіональної організації, брати участь у національному, субрегіональному чи регіональному консультативному процесі, який може давати оцінку потреб у допомозі у цілях сприяння здійсненню і реагування на такі потреби.

1. Наступне здійснення даного Додатка проводиться африканськими країнами - Сторонами Конвенції у відповідності з Конвенцією таким чином:

а) на національному рівні - за допомогою механізму, склад якого визначається кожного ураженою африканською країною - Стороною Конвенції і який складається з представників місцевих громад і діє під керівництвом національного координаційного органу, про який йдеться у статті 9;

б) на субрегіональному рівні - шляхом багатогалузевого науково-технічного консультативного комітету, склад і процедури діяльності якого визначаються африканськими країнами - Сторонами Конвенції, що належать до відповідного субрегіону; та

в) на регіональному рівні - за допомогою механізмів, визначених згідно з відповідними положеннями Договору про створення Африканського економічного співробітництва і за допомогою Африканського науково-технічного консультативного комітету.

Мета цього Додатка полягає у забезпеченні керівних принципів і створенні умов, необхідних для практичного і ефективного здійснення Конвенції в уражених країнах - Сторонах Конвенції азіатського регіону з урахуванням його особливих умов.

При виконанні своїх обов'язків згідно з положеннями Конвенції Сторони у відповідних випадках враховують такі особливі умови, які у різній мірі характерні для уражених країн регіону - Сторін Конвенції:

а) велика частка території цих країн припадає на райони, які зазнали впливу опустелювання чи посухи чи перебувають під їх загрозою, причому ці райони є досить різноманітними з точки зору клімату, топографічних характеристик, схем землекористування і соціально-економічних систем;

б) інтенсивна експлуатація природних ресурсів для одержання засобів існування;

в) наявність нестійких систем виробництва, безпосередньо пов'язаних з повсюдною убогістю, що призводить до деградації земель і посилення експлуатації і без того мізерних водних ресурсів;

г) значна залежність цих країн від кон'юнктури світової економіки і гострота соціальних проблем, таких, як зубожіння, незадовільний стан здоров'я і харчування населення, відсутність продовольчої безпеки, міграція, переміщені особи і демографічне зростання;

д) такі, що набирають силу, але ще недостатні потенціал і інституціональні механізми цих країн у галузі вирішення національних проблем опустелювання і посухи; та

е) потреба цих країн у міжнародному співробітництві для досягнення цілей стійкого розвитку, пов'язаних з боротьбою з опустелюванням і пом'якшенням посухи.

1. Національні програми дій є невід'ємною частиною більш широкої національної політики стійкого розвитку уражених країн регіону - Сторін Конвенції.

2. Уражені країни - Сторони Конвенції у відповідних випадках розробляють національні програми дій відповідно до статей 9-11 Конвенції з наданням особливої уваги підпункту 2 е) статті 10. На запит відповідної ураженої країни - Сторони Конвенції у цьому процесі у відповідних випадках можуть брати участь установи з питань двостороннього і багатостороннього співробітництва.

1. При підготовці і здійсненні національних програм дій уражені країни регіону - Сторони Конвенції у відповідності зі своїми конкретними умовами і політикою можуть, зокрема, у відповідних випадках:

а) призначати відповідні органи, відповідальні за підготовку, координацію і здійснення їхніх програм дій;

б) залучати постраждале населення, включаючи місцеві громади, до розробки, координації і здійснення програм дій за допомогою процесу консультацій, що йде за місцевою ініціативою, у співпраці з місцевими органами влади і відповідними національними і недержавними організаціями;

в) проводити аналіз стану навколишнього середовища в уражених районах з метою оцінки причин і наслідків опустелювання і визначення першочергових напрямків діяльності;

г) проводити оцінку за участю постраждалого населення колишніх і поточних програм боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи з метою відпрацювання стратегії і розробки заходів у рамках їх програм дій;

д) розробляти технічні і фінансові програми на основі використання інформації, одержаної у результаті проведення заходів, вказаних у підпунктах а)-г);

е) розробляти і використовувати процедури і критерії для оцінки ходу здійснення їх програми дій;

є) сприяти комплексному використанню водозбірних басейнів, збереженню земельних ресурсів, освоєнню і ефективному використанню водних ресурсів;

ж) зміцнювати і/чи створювати системи інформації, оцінки, спостереження і раннього оповіщення у районах, що схильні до опустелювання і посухи, з урахуванням кліматологічних, метеорологічних, гідрологічних, біологічних та інших відповідних факторів; та

з) у процесі міжнародного співробітництва, враховуючи надання фінансової і технічної допомоги, розробляти у дусі партнерства відповідні домовленості на підтримку здійснення їхніх програм дій.

2. У відповідності зі статтею 10 Конвенції центральне місце у загальній стратегії національних програм відводиться комплексним місцевим програмам розвитку уражених районів, що базуються на механізмах участі і на залученні стратегій, спрямованих на викорінення зубожіння, зусилля по боротьбі з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. З урахуванням широкого різноманіття потерпілих районів регіону, про яке говориться у пункті а) статті 2, секторальні заходи групуються у рамках програм дій по першочергових напрямках.

1. Відповідно до статті 11 Конвенції уражені країни - Сторони Конвенції, розташовані в Азії, можуть спільно домовитися про проведення консультацій і співробітництва з іншими Сторонами, а також про підготовку і здійснення у відповідних випадках субрегіональних або спільних програм дій для доповнення і підвищення ефективності національних програм дій. У будь-якому випадку відповідні Сторони можуть спільно домовитися про те, щоб покласти на субрегіональні, у тому числі на двосторонні чи національні організації чи на спеціалізовані установи обов'язки, пов'язані з підготовкою, координацією і здійсненням програм. Такі організації чи установи можуть також виконувати функції зі сприяння та координації діяльності, у відповідності зі статтями 16-18 Конвенції.

2. При підготовці і здійсненні субрегіональних чи спільних програм дій уражені країни регіону - Сторони Конвенції вживають, зокрема, у відповідних випадках таких заходів:

а) визначають, у співпраці з національними установами, пріоритетні завдання у галузі боротьби з опустелюванням і посухою, які можуть бути оптимально вирішені за допомогою таких програм, а також відповідні заходи, які можуть ефективно здійснюватися у рамках таких програм;

б) оцінюють оперативні можливості і діяльність відповідних регіональних, субрегіональних і національних установ;

в) аналізують існуючі програми боротьби з опустелюванням і посухою, здійснювані всіма чи деякими Сторонами регіону чи субрегіону, і їх взаємозв'язок з національними програмами дій; та

г) при проведенні міжнародного співробітництва, включаючи надання фінансової і технічної допомоги, розробляють у дусі партнерства відповідні двосторонні і/чи багатосторонні домовленості з метою підтримки програм.

3. Субрегіональні чи спільні програми дій можуть включати в себе погоджені спільні програми з раціонального використання транскордонних природних ресурсів у рамках боротьби з опустелюванням і посухою, пріоритетні завдання з координації та інших видів діяльності у таких галузях, як нарощування потенціалу, науково-технічне співробітництво, зокрема у галузі спільного використання систем раннього оповіщення і інформації про посуху, і заходи із зміцнення потенціалу чи розширення можливостей відповідних субрегіональних і інших організацій і установ.

Регіональні заходи з підтримки субрегіональних чи спільних програм дій можуть включати в себе, зокрема, заходи із зміцнення установ і механізмів координації і співробітництва на національному, субрегіональному і регіональному рівнях і заходи сприяння виконанню статей 16-19 Конвенції. Ці заходи можуть включати в себе:

а) сприяння діяльності і зміцнення мережі технічного співробітництва;

б) підготовку переліку технологій, знань, ноу-хау і практичних методів, а також традиційних і місцевих технологій і ноу-хау і заохочення їх розповсюдження і використання;

в) оцінку потреб у передачі технологій і сприяння адаптації і використанню таких технологій; та

г) заохочення програм інформування громадськості і надання підтримки нарощуванню потенціалу на всіх рівнях, розвиток професійної підготовки, досліджень і розробок і створення систем розвитку людських ресурсів.

1. Сторони, враховуючи важливість боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи у Азіатському регіоні, сприяють мобілізації істотних фінансових ресурсів і формуванню фінансових механізмів відповідно до положень статей 20 і 21 Конвенції.

2. Згідно з Конвенцією і на основі механізму координації, передбаченого у статті 8, а також у відповідності зі своєю політикою національного розвитку, уражені країни регіону - Сторони Конвенції індивідуально чи спільно:

а) вживають заходів щодо раціоналізації і зміцнення механізмів фінансування у формі державних чи приватних інвестицій у цілях досягнення конкретних результатів у боротьбі з опустелюванням і пом'якшенні наслідків посухи;

б) визначають потреби у міжнародній співпраці для підтримки національних зусиль, зокрема, у фінансовій, технічній і технологічній сферах; та

в) сприяють участі двосторонніх і/чи багатосторонніх закладів фінансового співробітництва у цілях здійснення Конвенції.

3. Сторони у міру можливості забезпечують спрощення процедур направлення коштів ураженим країнам - Сторонам Конвенції цього регіону.

1. Уражені країни - Сторони Конвенції через відповідні органи, призначені у відповідності з пунктом 1 а) статті 4, й інші країни регіону - Сторони Конвенції можуть у відповідних випадках створювати механізм для виконання, зокрема, таких функцій:

а) обмін інформацією, досвідом, знаннями і ноу-хау;

б) співробітництво і координація дій, включаючи двосторонні та багатосторонні домовленості на субрегіональному і регіональному рівнях;

в) сприяння розвитку науково-технічного, технологічного і фінансового співробітництва у відповідності зі статтями 5-7;

г) визначення потреб у співпраці із зовнішніми організаціями; та

д) проведення наступних заходів і оцінка ходу здійснення програми дій.

2. Уражені країни - Сторони Конвенції через відповідні органи, призначені згідно з пунктом 1 а) статті 4, й інші країни регіону - Сторони Конвенції також можуть у відповідних випадках проводити консультації і координацію щодо національних, субрегіональних і спільних програм дій. У відповідних випадках вони можуть залучати до цього процесу інші Сторони Конвенції і відповідні міжурядові і неурядові організації. Мета такої координації полягає, зокрема, у досягненні домовленості з можливостей міжнародного співробітництва згідно зі статтями 20 і 21 Конвенції, в розширенні механічного співробітництва і у забезпеченні відповідного розподілу ресурсів у цілях їх ефективного використання.

3. Уражені країни регіону - Сторони Конвенції проводять періодичні координаційні наради, а Постійний секретаріат може на їх прохання у відповідності зі статтею 23 Конвенції сприяти проведенню таких координаційних нарад шляхом:

а) надання консультацій щодо організації заходів із забезпечення ефективної координації, виходячи з досвіду проведення інших подібних заходів;

б) надання інформації відповідним двостороннім і багатостороннім установам щодо координаційних нарад і заохочення їх активної участі; та

в) надання іншої інформації, яка може бути корисною для налагодження чи вдосконалення процесу координації.

Мета цього Додатка полягає у забезпеченні керівних принципів для здійснення Конвенції у регіоні Латинської Америки і Карибського басейну з врахуванням його особливих умов.

Сторони згідно з положеннями Конвенції враховують наступні особливі умови регіону:

а) регіон має великі території, які є уразливими і серйозно потерпають від опустелювання і/чи посухи, яким притаманні гетерогенні характеристики, обумовлені особливостями відповідних регіонів; цей процес, що набирає силу і масштаби, має негативні соціальні, культурні, економічні й екологічні наслідки, причому негативний характер такого впливу ще більше посилюється у зв'язку з тим, що регіон належить до числа основних світових резервів біологічного різноманіття;

б) найважливішою причиною цієї проблеми є часте застосування нестійких моделей розвитку, які є результатом складної взаємодії фізичних, біологічних, політичних, соціальних, культурних і економічних факторів, у тому числі таких зовнішніх економічних факторів, як зовнішня заборгованість, погіршення умов торгівлі і торгова практика, що негативно впливає на стан ринків сільськогосподарських, рибних, лісових продуктів; та

в) до числа найбільш серйозних наслідків опустелювання і посухи належить різке скорочення продуктивності екосистем, що проявляється у зниженні віддачі землеробської, тваринницької і лісогосподарської діяльності, а також у скороченні біологічного різноманіття; з соціальної точки зору це явище є джерелом процесів зубожіння, міграції, внутрішнього переміщення і погіршення якості життя населення; у зв'язку з цим регіону слід застосовувати комплексний підхід до вирішення проблем, пов'язаних з опустелюванням і посухою, заохочуючи застосування стійких моделей розвитку, що враховують екологічну, економічну і соціальну ситуації кожної країни.

1. У відповідності з Конвенцією, зокрема її статтями 9-11, і з урахуванням своєї національної політики у галузі розвитку, уражені країни - Сторони належним чином розробляють і здійснюють національні програми дій, спрямовані на боротьбу з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи, як невід'ємну частину своєї національної політики стійкого розвитку. Залежно від потреб регіону можуть розроблятися і здійснюватися субрегіональні і регіональні програми.

2. При підготовці своїх національних програм дій уражені країни регіону - Сторони Конвенції приділяють особливу увагу підпункту 2 е) статті 10 Конвенції.

1. У світлі своїх відповідних умов уражені країни регіону - Сторони Конвенції згідно з статтею 5 Конвенції можуть, зокрема, враховувати при розробці своїх національних стратегій дій по боротьбі з опустелюванням і/чи пом'якшенню наслідків посухи такі можливі теми:

а) нарощування потенціалу, вдосконалення систем освіти і інформування громадськості, розвиток науково-технічного і технологічного співробітництва, а також сприяння збільшенню фінансових ресурсів і зміцнення механізмів фінансування;

б) викорінення зубожіння і підвищення якості життя;

в) забезпечення продовольчої безпеки і стійкого розвитку землеробства, тваринництва, лісового господарства і систем багатоцільового призначення;

г) застосування стійкої моделі експлуатацій природних ресурсів і, зокрема, раціональне використання водозбірних басейнів;

д) застосування стійкої моделі експлуатації природних ресурсів у високогірних районах;

е) раціональне використання і збереження земельних ресурсів, освоєння і ефективне використання водних ресурсів;

є) розробка і застосування надзвичайних планів дій з метою пом'якшення наслідків посухи;

ж) вдосконалення і/чи створення в районах, схильних до опустелювання і посухи, систем збору й оцінки даних, а також систем моніторингу і раннього оповіщення з врахуванням кліматологічних, метеорологічних, гідрологічних, біологічних, грунтознавчих, економічних і соціальних аспектів;

з) розвиток, освоєння і ефективне використання різних джерел енергії, включаючи сприяння застосуванню альтернативних джерел енергії;

и) збереження і стійке використання біологічного різноманіття у відповідності з положеннями Конвенції про біологічне різноманіття;

і) аналіз демографічних аспектів, пов'язаних з процесами опустелювання і посухи;

к) створення і вдосконалення інституціональних і юридичних рамок, що забезпечують застосування Конвенції, і вжиття заходів, якими передбачаються, зокрема, децентралізація адміністративних структур і функцій, пов'язаних з проблемами опустелювання і посухи, за участю громад уражених регіонів і суспільства в цілому.

У відповідності з Конвенцією, зокрема, її статтями 16-18, і за допомогою механізму координації, передбаченого у статті 7, уражені країни регіону - Сторони Конвенції індивідуально чи спільно:

а) сприяють зміцненню мереж технічного співробітництва і національних, субрегіональних і регіональних інформаційних систем, а також у відповідних випадках їх інтеграції у всесвітні мережі інформації;

б) складають перелік наявних технологій і ноу-хау і сприяють їх розповсюдженню і застосуванню;

в) сприяють використанню традиційних технологій, знань, ноу-хау і методів у відповідності з підпунктом 2 б) статті 18 Конвенції;

г) виявляють потреби у передачі технологій; та

д) сприяють розробці, адаптації, впровадженню і передачі відповідних існуючих і нових екологічно безпечних технологій.

У відповідності з Конвенцією, зокрема, її статтями 20 і 21, і на основі механізму координації, передбаченого у статті 7, а також у відповідності зі своєю політикою національного розвитку уражені країни регіону - Сторони Конвенції індивідуально чи спільно:

а) вживають заходів з раціоналізації і зміцнення механізмів фінансування у формі державних і приватних інвестицій у цілях досягнення конкретних результатів у боротьбі з опустелюванням і пом'якшенні наслідків посухи;

б) визначають потреби у міжнародному співробітництві для підтримки національних зусиль; в) сприяють участі двосторонніх і/чи багатосторонніх установ фінансової співпраці з метою здійснення Конвенції.

1. З метою здійснення положень цього Додатка уражені країни регіону - Сторони Конвенції:

а) створюють і/чи зміцнюють національні центри по координації дій по боротьбі з опустелюванням і/чи пом'якшенню наслідків посухи; та

б) створюють механізми координації діяльності національних центрів з метою:

i) обміну інформацією і досвідом;

ii) координації дій на субрегіональному і регіональному рівнях;

iii) сприяння науково-технічному, технологічному і фінансовому співробітництву;

iv) визначення потреб у співпраці із зовнішніми організаціями; та

v) проведення наступних заходів і оцінки здійснення програм дій.

2. Уражені країни регіону - Сторони Конвенції проводять періодичні координаційні наради, а Постійний секретаріат може на їх прохання відповідно до статті 23 Конвенції сприяти проведенню таких координаційних нарад шляхом:

а) надання консультацій щодо організації заходів із забезпечення ефективної координації, виходячи з досвіду проведення інших подібних заходів;

б) надання інформації відповідним двостороннім і багатостороннім установам щодо координаційних нарад і заохочення їх активної участі; та

в) надання іншої інформації, яка може бути корисною для налагоджування чи вдосконалення процесу координації.

Метою цього Додатка є забезпечення керівних принципів і механізмів, необхідних для ефективного здійснення Конвенції в уражених країнах північного Середземномор'я - Сторонах Конвенції у світлі його особливих умов.

Особливі умови регіону північного Середземномор'я, згадані у статті 1, включають у себе:

а) напівпосушливі кліматичні умови на значній території, сезонні посухи, дуже високу мінливість кількості опадів і раптові інтенсивні опади;

б) убогі і значною мірою схильні до ерозії грунти, на яких легко утворюється поверхнева кірка;

в) нерівний рельєф з крутими схилами і досить різноманітні ландшафти;

г) знищення лісового покриву на великих площах внаслідок частих лісових пожеж;

д) криза традиційного сільського господарства, з яким пов'язане виведення земель з обігу і поступова руйнація грунтозахисних і водоохоронних споруд;

е) нераціональна експлуатація водних ресурсів, що завдає серйозної шкоди навколишньому середовищу, включаючи виснаження, хімічне забруднення і засолення водоносних шарів; та

є) зосередження економічної активності у прибережних районах внаслідок розширення урбанізації, промислової діяльності, туризму і зрошуваного землеробства.

1. Національні програми дій є однією з центральних і невід'ємних частин системи перспективного планування в інтересах стійкого розвитку уражених країн - Сторін регіону північного Середземномор'я.

2. Для розробки стратегії з гнучким плануванням, що дає можливість досягти максимальної участі місцевого населення відповідно до підпункту 2 е) статті 10 Конвенції, здійснюється широкий процес консультацій з населенням, у якому беруть участь органи влади відповідного рівня, місцеві громади і неурядові організації.

Уражені країни - Сторони Конвенції регіону північного Середземномор'я розробляють національні програми дій і, у відповідних випадках, субрегіональні, регіональні чи спільні програми дій. Розробка таких програм здійснюється за можливістю у найкоротший термін.

При розробці і здійсненні національних програм дій згідно з статтями 9 і 10 Конвенції кожна з уражених країн регіону - Сторін Конвенції у відповідних випадках:

а) призначає відповідні органи, що відповідають за розробку, координацію і здійснення програми своєї країни;

б) залучає потерпіле населення, включаючи місцеві громади до відпрацювання, координації і здійснення програми у рамках процесу консультацій, що йде за ініціативою з місць у співпраці з місцевими органами влади і відповідними неурядовими організаціями;

в) вивчає стан навколишнього середовища в уражених районах з метою визначення причин і наслідків опустелювання і виявлення пріоритетних напрямків дій;

г) за участю громад уражених районів оцінює колишні і поточні програми з метою розробки стратегії і визначення заходів у програмі дій;

д) розробляє технічні і фінансові програми, основані на інформації, одержаній у результаті діяльності, вказаній у підпунктах а) - г ); та

е) розробляє і використовує процедури і орієнтири для моніторингу і оцінки ходу здійснення програми.

Уражені країни регіону - Сторони Конвенції можуть включити до своїх національних програм дій заходи наступного характеру:

а) законодавчі, інституціональні й адміністративні заходи;

б) заходи, що стосуються схем землекористування, раціонального використання водних ресурсів, запобігання ерозії грунту, лісовідновлення, сільськогосподарської діяльності і пасовищного господарства;

в) раціональне використання і збереження дикої природи та інших форм біологічного різноманіття;

г) захист від лісових пожеж;

д) сприяння використанню альтернативних джерел одержання засобів існування; та

е) дослідження, підготовка кадрів і забезпечення обізнаності громадськості.

1. Відповідно до статті 11 Конвенції уражені країни регіону - Сторони Конвенції можуть розробляти і здійснювати субрегіональні і/чи регіональні програми дій з метою доповнення й підвищення ефективності національних програм дій. Аналогічним чином дві чи більше уражені країни регіону - Сторони Конвенції можуть домовитися про розробку спільної програми дій.

2. Щодо розробки і здійснення субрегіональних, регіональних чи спільних програм дій застосовуються з певними застереженнями положення статей 5 і 6. Крім того, такі програми можуть передбачати проведення досліджень і розробок, що стосуються окремих екосистем в уражених регіонах.

3. При розробці і здійсненні субрегіональних, регіональних чи спільних програм дій уражені країни регіону - Сторони Конвенції належним чином:

а) у співпраці з національними установами визначають національні цілі, пов'язані з опустелюванням, досягти яких найбільш раціонально можна за допомогою таких програм, а також відповідні види діяльності, які можуть ефективно здійснюватися у їх рамках;

б) оцінюють оперативні можливості і діяльність відповідних регіональних, субрегіональних і національних закладів;

в) оцінюють існуючі програми боротьби з опустелюванням, що здійснюються спільно Сторонами регіону, і їхній зв'язок з національними програмами дій.

Уражені країни - Сторони Конвенції, що розробляють субрегіональну, регіональну чи спільну програму дій, згідно зі статтями 16-19 Конвенції, можуть заснувати координаційний комітет у складі представників кожної з відповідних уражених Сторін для перегляду прогресу у боротьбі з опустелюванням, погодження національних програм дій, внесення рекомендацій на різних етапах підготовки і здійснення субрегіональної, регіональної чи спільної програми дій, а також для виконання функцій центру із заохочення і координації технічного співробітництва.

При здійсненні національних, субрегіональних, регіональних і спільних програм дій уражені розвинуті країни цього регіону - Сторони Конвенції згідно з цією Конвенцією не мають права на одержання фінансової допомоги.

Субрегіональні, регіональні і спільні програми дій у регіоні північного Середземномор'я можуть розроблятися і здійснюватися у співпраці з іншими субрегіонами чи регіонами, зокрема з програмами дій у субрегіоні Північної Африки.

Метою цього Додатка є надання керівних принципів і механізмів для ефективної імплементації Конвенції в уражених країнах регіону Центральної і Східної Європи, які є Сторонами, у світлі його особливих умов.

Особливі умови регіону Центральної і Східної Європи, про які йдеться у статті 1, що існують у різній мірі в уражених країнах регіону, які є Сторонами, включають:

(a) Особливі проблеми і задачі, пов'язані з наявним процесом економічних перетворень, включаючи макроекономічні і фінансові проблеми і потребу в зміцненні соціально-політичної бази економічних і ринкових реформ;

(b) Різноманітні форми деградації земель у різних екосистемах регіону, включаючи наслідки посухи і ризики опустелювання в регіонах, схильних до проявів водної і вітрової ерозії грунтів;

(c) Кризовий стан сільського господарства, спричинений, зокрема, виснаженням орних земель, проблемами, пов'язаними з неадекватними іригаційними системами, і поступовим зношенням грунтозахисних і водоохоронних споруд;

(d) Нераціональну експлуатацію водних ресурсів, що веде до серйозного пошкодження навколишнього середовища, включаючи хімічне забруднення, засолення і виснаження водоносних прошарків;

(e) Зменшення лісового покрову внаслідок кліматичних чинників, наслідків забруднення повітря і частих лісових пожеж;

(f) Застосування несталих моделей розвитку в уражених районах внаслідок складної взаємодії фізичних, біологічних, політичних, соціальних і економічних факторів;

(g) Ризики загострення економічних проблем і погіршення соціальних умов в районах, уражених деградацією земель, опустелюванням і посухою;

(h) Необхідність переглянути цілі досліджень та політичну і законодавчу базу задля стійкого використання природних ресурсів; і

(i) Відкриття регіону для більш широкої міжнародної співпраці і досягнення широких цілей стійкого розвитку.

1. Національні програми дій є невід'ємною частиною політичної бази для сталого розвитку, вони спрямовані, у відповідній формі, на боротьбу з різними формами деградації земель, опустелювання і посухи, що вражають Сторони регіону.

2. Для надання основи стратегії гнучкого планування, що надаватиме можливість максимальної участі місцевого населення, у відповідності до параграфа 2(f) статті 10 Конвенції, провадитиметься процес консультацій і залучення, який включатиме в себе відповідні рівні уряду, місцеві общини і неурядові організації. На запит зацікавленої ураженої країни, яка є Стороною, до цього процесу можуть залучатися агентства з питань двостороннього і багатостороннього співробітництва.

При підготовці та імплементації національних програм дій у відповідності до статей 9 і 10 Конвенції кожна уражена країна регіону, яка є Стороною, відповідно:

(a) Визначає відповідні органи, що відповідають за підготовку, координацію та імплементацію своєї програми;

(b) Залучає уражене населення, включаючи місцеві общини, у розробку, координацію та імплементацію програми шляхом місцевого процесу консультацій, у співробітництві з місцевими владами і відповідними неурядовими організаціями;

(c) Вивчає стан навколишнього середовища в уражених зонах для оцінки причин і наслідків опустелювання і визначення першочергових напрямків дій;

(d) Оцінює, за участі ураженого населення, минулі і існуючі програми для визначення стратегії і розробки дій, що містяться у програмі дій;

(e) Підготовляє технічні і фінансові програми, засновані на інформації, отриманій шляхом дій, що містяться у пунктах (a) - (d); і

(f) Розробляє і використовує процедури і контрольні показники для моніторингу і оцінки імплементації програми.

1. Уражені країни регіону, що є Сторонами, у відповідності до статей 11 і 12 Конвенції, можуть підготовляти та імплементувати субрегіональні та/або регіональні програми дій для доповнення і підсилення ефективності національних програм дій. Дві чи більше країн регіону, що є Сторонами, можуть також погодитися підготувати спільну програму дій між собою.

2. Такі програми можуть підготовлятися та імплементуватися у співробітництві з іншими Сторонами чи регіонами. Метою такого співробітництва є забезпечення сприятливого міжнародного середовища і сприяння фінансовій та/або технічній підтримці чи іншим формам допомоги для більш ефективного поводження з питаннями опустелювання і посухи на різних рівнях.

3. Положення статей 3 і 4 застосовуються, з відповідними змінами, до підготовки та імплементації субрегіональних, регіональних і спільних програм дій. На додаток до цього, такі програми можуть включати проведення досліджень і розробки щодо певних екосистем в уражених районах.

4. При підготовці та імплементації субрегіональних, регіональних або спільних програм дій уражені країни регіону, що є Сторонами, належним чином:

(a) ідентифікують, у співробітництві з національними інституціями, національні цілі, пов'язані з опустелюванням, які можна оптимально вирішити за допомогою таких програм, і пов'язані з цим заходи, які можна ефективно проводити в їх рамках;

(b) Оцінюють операційні можливості і заходи відповідних регіональних, субрегіональних і національних інституцій;

(c) Оцінюють існуючі програми, пов'язані з опустелюванням, що проводяться у Сторонах регіону, та їх відношення до національних програм дій; і

(d) Розглядають можливі дії для координації субрегіональних, регіональних і спільних програм дій, включаючи, де це необхідно, заснування координаційних комітетів, що складаються з представників кожної зацікавленої ураженої країни, що є Стороною, для оцінки прогресу в боротьбі з опустелюванням, узгоджують національні програми дій, розробляють рекомендації на різних стадіях підготовки та імплементації субрегіональних, регіональних або спільних програм дій, і виступають в якості фокусу для сприяння і координації технічного співробітництва у відповідності до статей 16-19 Конвенції.

У відповідності до мети і принципів Конвенції, Сторони регіону індивідуально чи спільно:

(a) Сприяють підсиленню мереж науково-технічного співробітництва, систем моніторингу та інформаційних систем на усіх рівнях, а також їх інтеграції, де це можливо, у всесвітні інформаційні системи; і

(b) Сприяють розвиткові, адаптації і передачі відповідних існуючих і нових екологічно чистих технологій в рамках регіону та за його межами.

У відповідності до цілей і принципів Конвенції, уражені країни регіону, що є Сторонами, індивідуально чи спільно:

(a) Вживають заходів для раціоналізації і підсилення механізмів надання коштів шляхом державних і приватних інвестицій з метою досягнення конкретних результатів у боротьбі з деградацією земель і опустелюванням та зменшення наслідків посухи;

(b) Визначають вимоги до міжнародного співробітництва для підтримки національних заходів, і цим створюють, зокрема, сприятливе інвестиційне середовище, і заохочують активну інвестиційну політику та інтегрований підхід до ефективної боротьби з опустелюванням, включаючи раннє визначення проблем, спричинених цим процесом;

(c) Намагаються залучити двосторонніх та/або багатосторонніх партнерів і установи з фінансового співробітництва з метою забезпечення імплементації Конвенції, включаючи програмні заходи, які приймають до уваги конкретні потреби уражених країн регіону, що є Сторонами; і

(d) Оцінюють можливий вплив статті 2 (а) на імплементацію статей 6, 13 і 20 та інших пов'язаних положень Конвенції.

1. З метою набуття чинності цим Додатком Сторони регіону:

(a) Засновують та/чи підсилюють національні центри по координації дій по боротьбі з опустелюванням та/чи зменшення наслідків посухи; і

(b) Розглядають можливість створення механізмів для підсилення регіонального співробітництва, де це можливо.

2. Постійний Секретаріат може, на запит Сторін регіону, і у відповідності до статті 23 Конвенції, сприяти скликанню координаційних зустрічей у регіоні шляхом:

(a) Надання порад щодо організації ефективних домовленостей щодо координації, користуючись досвідом інших подібних домовленостей; і

(b) Надавати іншу інформацію, що може відноситися до заснування або покращання координаційних процесів.